міністерство освіти І НАУКИ україни

Національна юридична академія україни

імені ярослава мудрого

плани

семінарських занять,

тематика курсових робіт

та методичні поради

до їх виконання

з історії держави і права

україни

для студентів І курсу

заочного факультету

Харків

2007

ЗМІСТ

І. Плани семінарських занять.............................................	3
Тема 1. Українська держава в період визвольної війни 1648-1654 рр.............................................................	3
Тема 2. Центральна Рада та її Універсали..........................	3
Загальні положення..............................................................	5
Тема 1. Утворення держави Київська Русь........................	6
Тема 2. Суспільний лад Київської Русі..............................	8
Тема 3. Державний лад Київської Русі...............................	9
Тема 4. Злочини, покарання та судовий процес за “Руською Правдою”............................................	11
Тема 5. Державний лад Галицько-Волинського Князівства...............................................................	12
Тема 6. Входження України під протекторат Росії (1654 р.).	13
Тема 7. Державний лад Гетьманщини у другій половині XVII ст.....................................................................	15
Тема 8. Право України другої половини XVII – XVIII ст...	16
Тема 9. Селянська реформа 1861 р. в Україні...................	18
Тема 10. Судова реформа 1864 р........................................	19
Тема 11. Прокуратура в Україні за судовою реформою 1864 р.	20
Тема 12. Представництво від українських губерній у Державній думі Російської імперії першого та другого скликань..............................................	21
Тема 13. Центральна Рада – перший український парламент...............................................................	23
Тема 14. Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР)	25
Тема 15. Становлення вітчизняного парламентаризму в добу національно-визвольних змагань 1917-1920 рр...........................................................	27
Тема 16. Політичний розшук у системі Радянської влади........	29
Тема 17. Кодифікація права України в 1922-1924 рр........	31
Тема 18. Голодомор в Україні 1932-1933 рр.....................	32
Тема 19. Демократизація суспільно-політичного ладу в Україні в період десталінізації (сер. 50-х – сер. 60-х рр.)...........................................................	34
Тема 20. Кодифікація радянського законодавства на Україні у 60-70-х рр..........................................	35
Тема 21. Проголошення і розбудова незалежної демократичної держави України.........................	36

І. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Т е м а 1. Українська держава в період визвольної війни 1648-1654 рр.

План

1. Визвольна війна українського народу в 1648-1654 рр.

2. Формування Української держави та її юридичне оформлення в ході визвольної війни 1648-1654 рр.

3. Джерела права України часів Гетьманщини в 1648-1654 рр.

С п и с о к л і т е р а т у р и

Історія держави і права України: Підруч.: У 2 т. / За ред. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина, В.Д. Гончаренка. – Т. 1. – К.: Ін Юре, 2003 (далі: Підручник. – Т.1).

Бойко І.Й. Держава і право Гетьманщини: Навч. посіб. – Л.: Світ, 2000.

Малик Я., Вол Б., Чуприна В. Історія української державності. – Л.: Світ, 1995.

Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посіб.: У 2 т. / За ред. В.Д. Гончаренка. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: ЮА Юре, 2000. – Т. 1. (далі: Хрестоматія. – Т. 1).

Т е м а 2. Центральна Рада та її Універсали

П л а н

1. Лютнева революція 1917 р. і рух за національно-культурне відродження в Україні.

2. Утворення Центральної Ради.

3. І Універсал Центральної Ради.

4. II Універсал Центральної Ради.

5. III Універсал Центральної Ради. Проголошення Української Народної Республіки (УНР).

1. IV Універсал Центральної Ради. Проголошення незалежності УНР.

6. Підсумки першого етапу розбудови Української держави.

7. Роль Центральної Ради в українській історії.

С п и с о к л і т е р а т у р и

Підручник. – Т. 2.

Хрестоматія. – Т. 2.

Копиленко О.Л. “Сто днів” Центральної Ради. – К.: Україна, 1992.

Рум’янцев В.О. Українська державність у 1917-1922 рр. (Форми і проблеми розбудови). – X.: Основа, 1996.

Український парламентаризм: минуле і сучасне. – К.: Парлам. вид-во. – 2004.

Загальні положення

Курсова робота – одна з найважливіших форм навчального процесу, самостійного пошуку, що сприяє поглибленому вивченню відповідного розділу курсу історії держави і права України. Вона потребує тривалого опрацювання навчальної літератури, документів, пам’яток права, монографічної літератури.

Тема обирається з переліку, що міститься в даному виданні. До кожної теми додається орієнтовний список рекомендованої літератури. За бажанням можна доповнити план або змінити послідовність його питань, використати додаткову літературу. Проте наведений мінімум питань і джерел треба розглядати як обов’язковий.

Опрацьовуючи літературу, варто виписувати окремі цитати чи самостійно формулювати їх основні положення з посиланням на джерела (зазначити прізвище та ініціали автора, назву роботи, місто та рік видання і сторінку). Доцільно виконувати це на окремих аркушах або картках, розподіливши їх по групах відповідно до питань плану, для правильного оформлення.

Курсова робота повинна мати таку структуру: план роботи, передмова, основна частина, висновки, список використаної літератури.

У передмові необхідно охарактеризувати тему роботи в цілому, визначити хронологічні рамки, викласти відповідні загальні історичні умови.

Основна частина має складати не менше 3/4 обсягу роботи і включати до себе відповіді на всі зазначені у плані питання.

Висновки мають містити історичні оцінки визначених у роботі питань.

За змістом курсова робота повинна бути конкретною. Не можна обмежуватися лише констатацією фактів, їх треба всебічно й глибоко проаналізувати, тобто висвітлити причини й умови виникнення того чи іншого державно–правового явища, процес його розвитку, особливості, значення та вплив на подальший розвиток держави і права.

Якщо будь-які історичні факти або явища оцінюються в літературі по-різному, бажано висловити власну думку щодо цих оцінок. Самостійний пошук відомостей, їх систематизація, узагальнення, аналіз, висновки – необхідні умови написання курсової роботи.

Роботу слід виконувати грамотно, чітким почерком і правильно (відповідно до плану) оформлювати. У разі потреби можна використати схеми, діаграми тощо. Обсяг роботи – 45-50 с учнівського зошита. Залишаються поля для зауважень рецензента, нумеруються сторінки, наприкінці наводиться список фактично використаної літератури, ставиться дата написання роботи і підпис.

Успішно виконана і правильно оформлена робота допускається до захисту, під час якого можуть бути задані запитання щодо змісту курсової роботи, її теми або зауважень рецензента. Якщо студент не відповість на них, то одержить незадовільну оцінку і повинен написати курсову роботу на іншу тему.

Т е м а 1. Утворення держави Київська Русь

П л а н

1. Виникнення і формування державності у східних слов’ян.

2. Виникнення держави Київська Русь.

1. Критика антинаукових “теорій” утворення Київської Русі.

3. Роль і місце Київської Русі в історії Європи.

Для правильного висвітлення першого питання необхідно з’ясувати процес розвитку продуктивних сил у східних слов’ян у VI – VIII ст. н.е. При цьому важливо звернути увагу на процес виникнення приватної власності на знаряддя і засоби виробництва як матеріальної основи розколу східнослов’янського суспільства на соціальні групи з різними їх інтересами. Також треба описати хід руйнування родової організації, пояснити зміну патріархальної родини індивідуальною, що було однією з умов виникнення державної організації. Завершити перше питання необхідно характеристикою процесу перетворення органів громадського самоврядування періоду військової демократії в органи держави, аналізом перших державних утворень, які сформувались на рубежі VIII – IX ст.

При розкритті другого питання слід показати, як процес політичної консолідації східних слов’ян завершився наприкінці IX ст. утворенням великої, відносно єдиної держави – Київська Русь. Визначити внутрішні й зовнішні чинники, які зумовили утворення цієї держави, різницю між процесом виникнення державності у східних слов’ян і процесом побудови безпосередньо держави Київська Русь.

Відповідь на третє питання бажано сконцентрувати на таких антинаукових концепціях утворення Київської Русі, як норманізм, пантюркізм, євразійська теорія. Необхідно показати їх антислов’янський характер і здійснити обґрунтовану критику цих “теорій”. Слід зазначити, що це був природний еволюційний процес розвитку продуктивних сил і знарядь праці, який відбувся на еволюції суспільно-економічних відносин.

При розгляді четвертого питання доцільно показати, що Київська Русь була першою державою східних слов’ян. Крім того, це була перша велика стабільна держава у Середньовічній Європі, яка значно вплинула на розвиток цивілізацій як заходу, так і сходу.

С п и с о к л і т е р а т у р и

Підручник. – Т. 1.

Хрестоматія. – Т. 1.

Давня історія України: У 2 кн. – К.: Либідь, 1995. – Кн. 2.

Баран В.Д., Козак Д.Н., Терпиловський Р.В. Походження слов’ян. – К.: Наук. думка, 1991.

Грушевський Михайло. Історія України – Русі. У 2 т. – К.: Наук, думка, 1991.– Т. 1.

Мавродин В. В. Образование Древнерусского государства и формирование древнерусской народности. – М.: Высш. шк., 1971.

Толочко П.П. Київська Русь. – К.: Абрис, 1996.

Музика І. В. Дискусійні питання історії державності Київської Русі // Часоп. Київ. ун-ту права. – 2002. – № 3. – С. 65-70.

Каманина Т.В. Происхождение государства и права. Современные трактовки. – М.: Юрид. лит., 2004.

Залізняк Л.А. Походження українського народу. – К.: Юрид. літ., 2003.

Т е м а 2. Суспільний лад Київської Русі

П л а н

1. Розвиток феодального землеволодіння і феодальних відносин у Київській Русі.

2. Правове становище феодалів. Привілеї знаті за “Руською Правдою”.

1. Правове становище смердів і закупів за “Руською Правдою”.

2. Правове становище челяді й холопів.

Робота на цю тему потребує серйозного вивчення “Руської Правди” та рекомендованої літератури.

Перш за все слід звернути увагу на виникнення феодального землеволодіння (княжого, боярського, церковного), розповісти про окняжіння общинних земель і наступ на них феодалів.

Висвітлення наступних питань потребує докладної характеристики різних суспільних груп на основі аналізу конкретних статей руського законодавства Київської Русі, особистих та майнових прав, розкриття неоднакового застосування кримінального права до феодалів, селян та челяді. Необхідно детально розглянути правовий статус закупів, виділити його особливості та характерні риси.

Доцільно звернути увагу на суперечливі думки учених стосовно правового становища смердів.

Наприкінці роботи важливо не тільки з’ясувати статус челяді й холопів, проаналізувати “Руську Правду”, але й виділити причини, через які Русь обминула рабовласницьку формацію.

С п и с о к л і т е р а т у р и

Підручник. – Т. 1.

Хрестоматія. – Т. 1.

Греков Б.Д. Киевская Русь. – М.: Госполитиздат, 1953.

Козюба В.К. “Двір” в історико-юридичних пам’ятках Давньої Русі / Укр. іст. журн. – 2003. – № 1. – С. 36-53.

Ніжельська А.В. Головні інститути та стан розвитку громадянського суспільства в Київській Русі // Акт. пробл. політики. – Вип. 16. – О.: Юрид. літ., 2003. – С. 400-407.

Покровский С.А. Общественньш строй древнерусского государства. – М.: Всесоюз. юрид. заоч. ин-т, 1970. – Т. 14.

Пьянков А.П. Происхождение общественного и государственного строя Древней Руси. – Минск: Белорус. гос. ун-та, 1980.

Свердлов М.Б. Генезис й структура феодального общества в Древней Руси. – Л.: Наука, 1983.

Т е м а 3. Державний лад Київської Русі

П л а н

1. Найвищі органи влади: великий князь, княжа рада, феодальні з’їзди. Місцеві органи управління.

2. Суд, військо, церковна організація в Київській Русі.

Відповідаючи на перше питання, необхідно докладно розглянути організацію, структуру, компетенцію вищих і місцевих органів влади та управління Київської Русі. Особливу увагу слід приділити владі великого князя, феодальним з’їздам і вічовим зборам. Треба розкрити сутність десятичної та двірсько-вотчинної системи управління. Доцільно також використати ті статті “Руської Правди”, в яких є відомості про осіб княжого управління.

Висвітлюючи друге питання, доречно звернути увагу на організацію та основні риси суду в Київській Русі, її війська, охарактеризувати взаємовідносини держави і церкви, проаналізувати основні положення давньоруських церковних статутів князів Володимира і Ярослава.

С п и с о к л і т е р а т у р и

Підручник. – Т. 1.

Хрестоматія. – Т. 1.

Греков Б.Д. Киевская Русь. – М.: Госполитиздат, 1953.

Єрмолаєв В.М. Віче в Київській Русі – важлива складова державного механізму // Право України. – 2003. – № 3. –С. 136-141.

Котляр Н.Ф. Древняя Русь и Киев в летописных преданиях и легендах. – К.: Наук. думка, 1986.

Огієнко І.І. Українська держава: Нариси з історії Української православної церкви. У 2 т. – К.: Україна, 1993.

Петров И.В. Государство и право Древней Руси (750-980 гг.). – СПб: Изд-во Михайлова В.А., 2003.

Пьянков А.П. Происхождение общественного и государственного строя Древней Руси. – Минск, Изд-во Белорус. гос. ун-та, 1980.

Рогов В.А. Государственный строй Древней Руси. – М.: Всесоюз. юрид. заоч. ин-т, 1984.

Российское законодательство X – XX веков. В 9 т. – М.: Юрид. лит., 1984. – Т.1.

Рыбаков Б.А. Киевская Русь и русские княжества XII-XIII вв. – М.: Наука, 1982.

Толочко П.П. Київська Русь. – К.: Абрис, 1996.

Щапов Я.Н. Государство и церковь Древней Руси X-XIII вв. – М.: Наука, 1989.

Т е м а 4. Злочини, покарання та судовий процес

за “Руською Правдою”

П л а н

1. Загальна характеристика “Руської Правди” (походження, джерела, наукова класифікація пам’ятки).

1. Злочини і покарання.

2. Судовий процес.

При висвітленні першого питання слід підкреслити самобутнє походження “Руської Правди”. Цього висновку можна дійти, зробивши ретельний аналіз походження і джерел цієї пам’ятки права. Необхідно також дати наукову класифікацію “Руської Правди”, пояснити, що таке списки, редакції “Руської Правди”.

Відповіді на друге і третє питання потребують ретельної роботи над текстом “Руської Правди”. Доцільно сформулювати поняття “злочин”, зазначити види злочинів, види і мету покарань.

Далі важливо з’ясувати причини панування обвинувально-змагальної форми судового процесу в Київській Русі, дослідити досудові відносини сторін, систему доказів, роль судді в судовому процесі. “Руська Правда” містить деякі відомості про виконання судових рішень, бажано використати їх для більш повного висвітлення цього питання.

Насамкінець важливо показати значення “Руської Правди” для вивчення історії держави і права України.

С п и с о к л і т е р а т у р и

Підручник. – Т. 1.

Хрестоматія. – Т. 1.

Дювернуа Н.Л. Источники права и суд в Древней России // Антологія укр. юрид. думки. В 10 т. – К.: Юрид. кн., 2002. – Т. 2.

Дювернуа Н.Л. Источники права и суд в Древней России: опыты по истории русского гражданского права. – СПб.: Юрид. центр пресс, 2004.

Єрмолаєв В.М. Деякі проблеми злочину та покарання в Київській Русі // Вісн. Акад. прав. наук України. – X., 1996. – № 5. – С. 135-143.

Зубашенко Ю. Джерела кримінального права староруської держави // Вісн. Львів, ун-ту. Сер. юрид. – Л.: Львів. держ. ун-т, 2002. – Вип. 37. – С. 79-82.

Юхо И.А. Государство и право Киевской Руси // Право и демократия. – Минск: Білорус. гос. ун-т, 2004. – Вип. 15. – С. 82-106.

Чельцов-Бебутов М.А. Курс советского уголовно-процессуального права. – СПб.: Юрид. центр пресс, 1995.

Т е м а 5. Державний лад Галицько-Волинського князівства

П л а н

1. Створення Галицько-Волинського князівства.

2. Центральні органи влади й управління в Галицько-Волинському князівстві.

3. Система місцевого управління.

4. Військо й судова система Галицько-Волинського князівства.

При відповіді на перше питання слід назвати передумови виникнення Галицько-Волинського князівства, а також визначити риси держави Київська Русь, які воно наслідувало.

Головну увагу в курсовій роботі треба приділити аналізу організації та діяльності державного апарату князівства. При цьому бажано детально розглянути повноваження князя як глави держави, боярської ради, двірсько-вотчинної системи управління, а також усіх ланок системи місцевого управління.

Завершити роботу необхідно викладенням матеріалу про призначення і склад війська Галицько-Волинського князівства, а також про судову систему князівства, яка складалася зі світських і церковних судів. У висновках доцільно підкреслити велике значення Галицько-Волинського князів-ства для західних земель і для всієї України.

С п и с о к л і т е р а т у р и

Підручник. – Т. 1.

Хрестоматія. – Т. 1.

Галицько-Волинський літопис: К.: Наук. думка, 2002.

Котляр Н.Ф. Формирование территории и возникновение городов Галицко-Волынской Руси IX – ХІІІ вв. – К.: Наук. думка, 1985.

Крип’якевич І.П. Галицько-Волинське князівство:
– К.: Наук. думка, 1984.

Кульчицький В., Тищик Б., Бойко І. Галицько-Волинська держава (1199-1349) / Моногр. – Л.: Бібльос, 2006.

Т е м а 6. Входження України під протекторат Росії

(1654 р.)

П л а н

3. Украінсько-російські зв язки у роки визвольної війни 1648-1654 рр.

1. Рішення Земських соборів у лютому 1651 р. та жовтні 1653 р.

2. Переяславська рада 1654 р.

3. Статті Б. Хмельницького.

4. Березневі статті 1654 р. та Московський договір.

5. Значення договору 1654 р.

Спочатку треба охарактеризувати економічні, полігичні підносний між Україною і Росією у роки визвольної війни 1648 – 1654 рр. як такі, що сприяли довірі й взаєморозумінню між суб’єктами цих взаємовідносин і зумовили в кінцевому підсумку входження України до складу Росії.

Відповідаючи на друге та трете питання, необхідно ретельно проаналізувати рішення Земських соборів. Переяславської ради, які мали принципове значення для встановлення протекторату Росії над незалежною Україною.

При відповіді па четверте питання слід визначити правовий статус України під протекторатом Росії.

Завершити роботу доцільно аргументованою оцінкою значення договору 1654 р. для обох держав. Визначте роль Б. Хмельницького у процесі розвитку взаємовідносин між Україною і Росією.

С п и с о к л і т е р а т у р и

Підручник. – Т. 1.

Хрестоматія. – Т. 1.

Грушевський.М. Про батька козацького Богдана Хмельницького. – Дніпропетровськ: Січ, 1993.

Історія України: нове бачення. У 2 т. – К.: Україна, 1995. – Т. 1.

Крип’якевич І.П. Богдан Хмельницький. – Л.: Світ, 1990.

Российское законодатсльство X – XX веков. В 9 Т. – М.: Юрид. лит., 1985. – Т. 3.

Смолій В. Степапков В. Богдан Хмельницький: Хроніка життя та діяльності. – К.: Наук. Думка, 1994.

Яковлів А. Українсько-московські договори в XVII – XVIII ст. // Укр. іст. журн. 1993. – № 4-6. 7–Х. 9. 11-12: 1994. – № 1, 2-3, 4, 6.

Т е м а 7. Державний лад Гетьманщини

у другій половині XVII ст.

П л а н

1. Утворення Гетьманщини. Причини, умови, задачі та цілі.

2. Формування важливих елементів державності:

– населення;

– територія і кордони;

– органи публічної влади;

– податки;

– право.

Передусім необхідно висвітлити, що створення української незалежної держави є надзвичайним явищем у житті українського народу, яке визначило весь її подальший розвиток.

Далі потрібно назвати основні причини, умови, задачі та цілі утворення української незалежної держави 1648-1654 рр.

Одна із основних цілей роботи – вивчення й аналіз процесу формування найважливіших елементів державності, а саме: населення, території, кордонів, органів публічної влади, податків, права.

Досліджуючи державний лад Гетьманщини в 1648-1654 рр., необхідно розкрити суть влади гетьмана та ради старшин, показати порядок здійснення повноважень загальної військової ради, визначити роль генерального, полкового та сотенного урядів у системі вищих і місцевих органів влади й управління.

С п и с о к л і т е р а т у р и

Підручник. – Т. 1.

Хрестоматія. – Т. 1.

Грушевский М.С. Очерк истории украинского народа – К.: Либідь, 1990.

Гуржій О.І. Українська козацька держава в другій половині XVII ст.: кордони, населення, право. – К.: Дніпро, 1996.

Єрмолаєв В.М., Козаченко А.І. Органи влади і управління Української держави (друга половина XVII – XVIII ст.). – X.: Право, 2002.

Полонська-Василенко Н. Історія України. У 2 т. – К.: Либідь, 1995. – Т.2.

Смолій В.А., Степанков В.С. Українська державна ідея XVII – XVIII століть: проблеми формування, еволюція, реалізація. – К.: Либідь, 1997.

Яковлева Т. Гетьманщина в другій половині 50-х років XVII століття: Причини і початок Руїни. – К.: Основа, 1998.

Козаченко А. Гетьманські універсали як джерело права Української держави другої половини XVII – початку XVIII століття // Вісн. Акад. прав. наук України. – X.: Право, 2003. – № 1(32).

Бойко І.Й. Держава і право Гетьманщини: Навч. посіб. – Л.: Світ, 2000.

Т е м а 8. Право України

другої половини XVII – XVIII ст.

П л а н

1. Україно-польські та україно-російські угоди.

2. Козацьке право.

3. Литовсько-польські джерела права.

4. Кодифікація права України XVIII ст.

Насамперед розкрийте причини та умови укладення Зборівської (1649 р.) та Білоцерківської (1651 р.) угод із Польщею, Московської (1654 р.), Переяславської (1659 р.), Глухівської (1669 р.) та інших угод України з Росією. Доречно зосередити увагу на тому, що названі угоди були основним джерелом державного права України, визначали її державно–правовий статус.

Наступне питання “Козацьке право” потребує детальної характеристики козацьких правових звичаїв і нормативно–правових актів Української держави: постанов загальновійськової та старшинської ради, гетьманських універсалів, наказів, інструкцій, ордерів. Необхідно описати структуру, зміст та оформлення універсалів.

Розглядаючи третє питання, бажано з’ясувати, які джерела польсько–литовського права зберегли свою чинність з утворенням Української держави і чому так сталося, дослідити особливості використання в Україні третього Литовського статуту та магдебурзького права.

Укінці роботи доцільно відобразити державно-правові зміни, що відбулися в Україні в першій половині XVIII ст. у зв’язку з колоніальною політикою російського самодержавства, та причини проведення кодифікації. Бажано дати характеристику основних правових збірників, які були підготовлені в процесі кодифікації: “Права, за якими судиться малоросійський народ” 1743 р., “Суд і розправа в правах малоросійських” 1758 р., “Екстракт малоросійських прав” 1767 р., виявити причини невдачі кодифікації права.

С п и с о к л і т е р а т у р и

Підручник. – Т. 1.

Хрестоматія. – Т. 1.

Бойко І.Й. Держава і право Гетьманщини: Навч. посіб. – Л.: Світ, 2000.

Гуржій О. Українська козацька держава в другій половині XVII – XVIII ст.: кордони, населення, право. – К.: Дніпро, 1996.

Месяц В.Д. История кодификации права на У крайнє в первой половине XVIII века. – К.: Либідь, 1963.

Ткач А.П. Історія кодифікації дореволюційного права України. – К.: Основа, 1968.

Універсали Богдана Хмельницького. 1648-1657 / За ред. В. Смолія. – К.: Либідь, 1998.

Кульчицький В. Кодекс Українського права 1743 р. // Право України. – 1999. – № 9.

Яковлів А. Українсько-московські договори в XVII – XVIII вв. // Укр. іст. журн. – 1993. – № 4-6, 7-8, 9, 11, 12. – 1994. – 1995. – № 2-6.

Т е м а 9. Селянська реформа 1861 р. в Україні

П л а н

1. Причини і передумови скасування кріпосного права в 1861 р.

2. Майнові права селян за реформою.

3. Особисті права селян за реформою.

4. Селянське управління і суд за реформою.

Насамперед слід показати причини і передумови скасування кріпосного права, процес підготовки і проведення селянської реформи, назвати основні нормативні акти, які регулювали проведення реформи.

Розкриття другого – четвертого питань, треба починати з аналізу “Загального положення про селян, які вийшли з кріпосної залежності”. Бажано текстуальне викладення доповнити схемами, які наочно покажуть систему органів селянського самоврядування за реформою.

У висновках доцільно дослідити значення реформи, її вплив на подальший розвиток капіталістичних відносин, які в свою чергу впливають на суспільний лад в Україні.

С п и с о к л і т е р а т у р и

Підручник. – Т. 1.

Хрестоматія. – Т. 1.

Зайончковский П.А. Отмена крепостного права в России. – М.: Госполитиздат, 1968.

Российское законодательство X – XX веков. В 9 т. – М.: Юрид. лит., 1989. – Т. 7.

Набока С. Особливості формування і діяльності інститутів мирових посередників // Пам’ять століть. – 2005. – № 1. – С. 95-101.

Якименко М.А. Становлення селянського (фермерського) господарства в Україні після скасування кріпосного права (1861-1918 рр.) // Укр. іст. журн. – 1996. – № 1. – С. 3-14.

Т е м а 10. Судова реформа 1864 р.

П л а н

1. Причини реформи та її підготовка. Введення в дію Судових статутів в Україні.

2. Судові органи за реформою.

3. Адвокатура.

4. Судочинство.

5. Значення судової реформи.

Почати роботу треба з розкриття основних рис судоустрою і судочинства Російської імперії напередодні реформи та визначити основні причини судової реформи 1864 р.

При відповіді на друге питання слід охарактеризувати систему судів, основні ланцюги цієї системи, порядок їх формування, компетенцію. Доцільно звернути особливу увагу на суд присяжних засідателів.

Далі необхідно проаналізувати організацію адвокатури та її функції. Досліджуючи судочинство, бажано розкрити ті його принципи, які забезпечили демократизацію судового процесу.

У курсовій роботі варто використати матеріали судових статутів 1864 р.

С п и с о к л і т е р а т у р и

Підручник. – Т. 1.

Хрестоматія. – Т. 1.

Российское законодательство X – XX веков. В 9 т. – М.: Юрид. лит., 1991. – Т.8.

Долженко А.Н. Становление института суда присяжных при подготовке судебной реформы 1864 г. // Пробл. законності. – X., 2000. – Вип. 45. – С. 12-20.

Долженко А.Н. Суд присяжних: історичний досвід і реформа судової системи в сучасній Україні. Проблеми правового забезпечення економічної та соціальної політики в Україні: Матеріали наук.-практ. конф., Харків, 24-25 трав. 2005 р. – X., 2005. – С. 226-231.

Чельцов-Бебутов М.А. Курс уголовно-процессуаль-ного права. – СПб.: Равяна, Альфа, 1995.

Щербина П. Ф. Судебная реформа 1864 года в Правобережной Украине. – Л.: Изд-во при Львовск. гос. ун-те, 1974.

Ярмиш О.Н. Судові органи царської Росії в період імперіалізму (1900-1917). – К.: НМК ВО, 1991.

Т е м а 11. Прокуратура в Україні

за судовою реформою 1864 р.

П л а н

1. Основні риси дореформеної прокуратури в Російській імперії. Причини її реформування.

2. Система органів прокурорського нагляду за судовою реформою 1864 р.

1. Регулювання діяльності прокуратури в судових статутах 1864 р.

При висвітленні першого питання треба звернути увагу на систему прокуратури до проведення судової реформи, особливо на губернських прокурорів, які здійснювали нагляд не лише в судовій, а й в адміністративній сфері. Досліджуючи причини реформування прокуратури, слід зважити на те, що різноманітність і складність завдань, які стояли перед прокуратурою, не відповідали можливостям їх здійснення в реальному житті.

Відповіді на друге і третє питання повинні базуватися на аналізі тих статей судових статутів, які стосуються організації та діяльності прокуратури. Доцільно зупинитися на системі прокурорських посад, повноваженнях прокурорів.

Окремо необхідно сказати про уведення у дію судових статутів 1864 р. в Україні.

Підбиваючи підсумки, бажано висловити своє ставлення до місця прокуратури в сучасній державі, виходячи з історичного досвіду.

С п и с о к л і т е р а т у р и

Підручник. – Т. 1.

Хрестоматія. – Т. 1.

Российское законодательство X – XX веков. В 9 т. –М.: Юрид. лит., – Т.8. – 1991.

Щербина П.Ф. Судебная реформа 1864 г. на Правобережной Украине. – Л.: Высш. шк. Изд-во при Львовск. гос. ун-те, 1974.

Ярмиш О.Н. Судові органи царської Росії в період імперіалізму (1900-1917). – К.: Наук. метод. каб. Вищ. освіти, 1991.

Т е м а 12. Представництво від українських губерній

у Державній думі Російської імперії

першого та другого скликань

П л а н

5. Правові основи створення та функціонування Державної думи першого та другого скликань.

6. Склад депутатів від українських губерній у Державній думі.

7. Основні напрямки діяльності депутатів від українських губерній у Державній думі.

4. Наслідки діяльності Державної думи першого та другого скликань.

На підставі законодавчих актів, які заклали основи створення та функціонування Державної думи (“Положение о выборах в Государственную Думу”, “Учреждение Государственной Думы”, “Основные государственнме законы”) насамперед необхідно охарактеризувати правові засади створення Державної думи першого та другого скликань, приділивши особливу увагу нормам представництва від українських губерній та застосуванню закону про вибори на місцях. Також потрібно розглянути повноваження Думи відповідно до закону “Учреждение Государственной Думы” та показати, як трактували ці положення депутати від українських губерній.

Висвітлюючи друге питання, слід проаналізувати соціальний і партійний склад українських депутатів, розглянути процес становлення та діяльності українських фракцій у Державній думі першого та другого скликань.

Далі доцільно дослідити діяльність депутатів від українських губерній по вирішенню аграрного та національного питань, їх роль у забезпеченні рівності громадян; показати участь депутатів від українських губерній і міст у розробленні відповідних законопроектів; розглянути основні напрямки діяльності українських депутатів Державної думи першого та другого скликань у сфері аграрного законодавства, законодавства про громадянські права і свободи, у вирішенні національного питання; оцінити ступінь їх участі у розв’язанні конкретних питань.

Розглядаючи останнє питання, бажано показати, як досвід організації та функціонування Державної думи було використано під час утворення і діяльності Центральної Ради, у чому велику роль відіграли депутати Державної думи від українських губерній і міст. Це дозволить простежити традиційне прагнення українського народу до своєї державності.

С п и с о к л і т е р а т у р и

Підручник. – Т. 1.

Хрестоматія. – Т. 1.

Киян М.Ш. Представительство от украинских губерний в Государственной Думе Российской империи І й II созывов (1906-1907 гг.). – Х.: Основа, 1997. – С. 191.

Коник О.О. Селянські депутати з України в І і II Державних думах Російської імперії // Укр. іст. журн. – 1995. – № 1. – С. 58-67.

Крип’якевич І. Історія України. – Л.: Світ, 1990. – С. 277-280.

Мільчакова О. Представницькі (законодавчі) установи в історії України // Часоп. Парламенту. – 2004. – № 8. – С. 18-25.

Субтельний О. Україна. Історія. – К. 1991. – С. 369-373.

Шацило К. Первая Государственная дума // Народ. депутат. – 1990. – № 3. – С. 104-108.

Т е м а 13. Центральна Рада – перший український

парламент

П л а н

1. Створення Центральної Ради.

1. Формування Центральної Ради як представницького органу.

2. Структура, організаційні та правові форми діяльності Центральної Ради.

Розкриття першого питання слід починати з передумов створення Центральної Ради, її первісного складу та з завдань в царині державотворення, що постали перед нею.

Друге питання передбачає висвітлення порядку формування Центральної Ради як представницького органу за принципами територіального та партійного представництва. З огляду на це також треба дослідити засади формування складу Центральної Ради на Українському національному конгресі, охарактеризувати процес розширення її складу шляхом кооптування делегатів, які були обрані Всеукраїнськими військовим, селянським і робітничим з’їздами, а також показати доповнення складу Центральної Ради представниками національних меншин. Важливо підкреслити, що завдяки цим доповненням Центральна Рада перетворилася на представницький орган спочатку лише українського, а згодом усього населення України і стала форумом провідних політичних сил України.

Далі бажано проаналізувати Наказ Української Центральної Ради від 23.04.1917 р. З’ясовуючи структуру (мала Рада, президія, секретаріат, голова), організаційні (пленум, комісії, партійні фракції) та правові (нормативні акти, формування уряду, депутатські запити) форми діяльності Центральної Ради, показати, що вона була організована і діяла як революційний парламент.

С п и с о к л і т е р а т у р и

Підручник. – Т. 2.

Хрестоматія. – Т. 2.

Бєбєєва Е. Центральна Рада та її значення в державотворчому процесі України // Весы Фемиды. – 2004. – № 3-4.

Захарчук А. Українська Центральна Рада в період зламу монархічної державно-правової традиції Росії // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. юрид. – Л.: Львів. держ. ун-т, 2002. – Вип. 37.

Копиленко О., Копиленко М. З досвіду законотворчості УНР та Української Держави // Право України. – 1995. – № 5-6.

Копиленко О.Л., Копиленко М.Л. Держава і право України. 1917 – 1920: Навч. посіб. – К.: Либідь, 1997.

Матвієнко В. Центральна Рада: федералістські ідеї та інтеграційна політика // Пам’ять століть. – 2003. – № 5.

Мироненко О.М. Світоч української державності: По-літико-правовий аналіз діяльності Центральної Ради. – К.: Либідь, 1995.

Павленко Ю., Храмов Ю. Українська державність у 1917-1919 рр. (історико-генетичний аналіз). – К.: Либідь, 1995.

Рум’янцев В.О. Українська державність у 1917-1922 рр. (форми і проблеми розбудови). – X.: Юрид. акад., 1996.

Рум’янцев В.О. Центральна Рада: боротьба за відновлення української державності: Навч. посіб. – X.: Юрид. акад., 1995.

Рум’янцев В.О. Виникнення Центральної Ради та її перетворення на орган самоврядування України // Акт. пробл. держав. управління. – X.: Магістр, 2002. – № 3 (14).

Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. У 2 т. – К.: Наук, думка, 1996 – 1997.

Український парламентаризм: минуле і сучасне / За ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: Наук, думка, 1999.

Т е м а 14. Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР)

П л а н

1. Розпад Австро-Угорщини і проголошення ЗУНР.

2. Державний лад ЗУНР.

3. Законодавча діяльність ЗУНР. Злука УНР і ЗУНР.

4. Падіння ЗУНР.

Перш за все слід коротко пояснити причини падіння Австро-Угорщини і зосередити увагу на подіях жовтня – листопада 1918 р. у Галичині, а потім проаналізувати діяльність Української національної ради, яка проголосила ЗУНР.

У подальшому необхідно докладно описати структуру державного апарату влади і управління, а також судові органи і збройні сили ЗУНР.

Далі треба проаналізувати законодавство в політичній сфері, економіці, освіті, культурі тощо. Бажано показати процес постійних переговорів між владою УНР і ЗУНР про об’єднання обох українських держав і дослідити правові акти, які зафіксували злуку УНР і ЗУНР. Доцільно підкреслити значення цієї події.

Завершити роботу слід з’ясуванням причин падіння ЗУНР. Висновки повинні містити відомості про героїчну боротьбу українського народу за свою національну державність.

Список літератури

Підручник. – Т. 2.

Хрестоматія. – Т. 2.

Гунчак Т. Україна: перша половина XX століття: Нариси політичної історії. – К. Либідь, 1993.

Кравчук М. Військове будівництво ЗУНР // Вісн. Акад. прав. наук України. – X.: Право. – 1998. – № 2 (13).

Кульчицький В.С., Настюк М.І., Тищик Б.Й. Історія держави і права України. – Л.: Світ, 1996.

Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. – Л.: Ін-т українознавства, 1995.

Малик Я., Вол Б., Чуприна В. Історія української державності. – Л.: Світ, 1995.

Рум’янцев В. О. Українська державність: 1917-1922 рр. (форми і проблеми розбудови). – X.: Основа, 1996.

Тищик Б.Й., Вівчаренко О.А. Західноукраїнська Народна Республіка 1918-1923 рр. – Коломія, 1993.

Тищик Б. Держаний устрій та законотворча діяльність Західноукраїнської Народної Республіки (до 85-річчя утворення) // Життя і право. – 2004. – № 2.

Рубльов О.С. Західноукраїнська Народна Республіка // Історія України. – 2000. – № 35.

Т е м а 15. Становлення вітчизняного парламентаризму в добу національно-визвольних змагань

1917-1920 рр.

П л а н

1. Українська Центральна Рада – вищий представницький орган УНР.

2. Ідеї спроби відновлення вищих представницьких органів доби Директорії.

3. Розвиток парламентаризму в ЗУНР.

Відповідаючи на перше запитання, передусім необхідно приділити увагу формуванню складу та представництва Української Центральної Ради, формуванню організаційних структур, компетенції та основних функцій порядку роботи УЦР. Важливим напрямком установчої діяльності УЦР протягом її існування була спроба реалізації ідеї скликання Всеросійських та Всеукраїнських Установчих зборів, розробка виборчого закону, контроль за виборчим процесом.

У парламентську модель УНР Директорією закладався принцип трудової демократії. Конгрес трудового народу 1919 р. – перше соборне представництво українського нарду з територіальним представництвом, демократичним вибором державотворення.

Розгляд третього питання курсової роботи необхідно розпочати з утворення в Західно-Українській Народній Республіці ефективних і досить демократичних органів влади, що стало наслідком парламентського досвіду, підготовчих кроків українського представництва в австрійському парламенті і крайових сеймах Українська Національна Рада прагнула проводити національно-державне будівництво з правовою системою, що забезпечувала демократичні права і свободи громадян, заходи щодо возз’єднання усіх українських земель в єдиній державі.

Список літератури

Підручник. – Т.

Хрестоматія. – Т.

Єрмолаєв В.М. Вищі представницькі органи влади в Україні. – Х.: Право, 2005.

Єрмолаєв В.М. Історія вищих представницьких органів влади в Україні. – Х.: Право, 2007.

Рум’янцев В.О. Українська державність у 1917-1922 рр. – Х.: Право, 1996.

Копиленко О.Л., Копиленко М.Л. Держава і право України. 1917-1920: Навч. посіб. – К.: Либідь, 1997.

Мироненко О.М. Світоч української державності. – К.: Либідь, 1995.

Тищик Б.Й. Західно-Українська Народна Республіка (1918-1923). Історія держави і права. – Л.: Тріада плюс, 2004.

Рум’янцев В.О. Лютнева революція 1917 р. і створення Українського парламенту – Центральної Ради (до 90-річчя створення Центральної Ради) // Вісн. Акад. прав. наук України. – Х., 2007. – № 1 (48). – С. 101-108.

Гончаренко В.Д. Законодавчі органи в УНР // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2006. – № 2 (45). – X., 2006. – С. 61-71.

Єрмолаєв В.М. Українська Центральна Рада: Організація і порядок роботи // Вісн. Хар. Нац. ун-ту внутр. справ. – Вип. 32. – Х., 2006. – С. 196-207.

Тема 16. Політичний розшук у системі Радянської влади

План

1. Політична структура Радянської влади і її охоронні функції.

5. Державна безпека й політичний розшук. Порівняльна характеристика.

3. Створення ВЧК, її структура і функції.

4. Організація політичного розшуку в діяльності ВЧК

5. Політичний розшук і каральні функції Радянської влади.

Мета роботи – з’ясування реальної структури, механізму й соціального змісту Радянської влади. Саме поняття “Радянська влад” і його інтерпретація у літературі 1917-1990-х р. не розкривають дійсної суті цієї влади і не показують явних її суб’єктів. Відомо, що більшовики, не церемонячись, розганяли Ради, які виходили з підпорядкування апарату партії, а прагнення зробити ради самостійним органом влади незмінно переслідувалося як контрреволюція. Серцевиною “Радянської влади” була влада апарату комуністичної партії, однією з головних опор якої були каральні органи, зокрема політичний розшук. Необхідно при цьому розрізняти політичний розшук і звичайні правоохоронні установи, а також спецслужби, що забезпечують дійсну державну безпеку країни.

Фактичні матеріали й оцінки використовувати з урахуванням часу публікації тієї або іншої роботи.

С п и с о к л і т е р а т у р и

Підручник. – Т.2.

Хрестоматія. – Т. 2.

На защите революции: Сб. док. – К.: Изд-во полит. лит. Украины, 1971.

Маймескулов Л.Н., Рогожин А.И., Сташис В.В. Всеукраинская чрезвычайная комиссия (1918-1922). – X: Основа, 1990.

Мельгунов С.П. Красний террор в России. 1918-1923. – М.: СП “РШСО”, 1990.

Реабилитация. Политические процессы 30-50-х годов. – М.: Изд-во полит. лит., 1991.

Агабеков Г. Секретний террор. – М.: Современник, 1996.

Пристайко В., Шаповал Ю. Михайло Грушевський і ГПУ–НКВД. – К.: Україна, 1996.

Аршинов П. История махновского движения (1918-1921 гг.). – Запорожье: Дикое поле, 1995.

Гринберг М.С. Уголовное право и массовые репрессии 20-х й последующих годов // Гос-во і право. – 1993. – № 1.

Ендрю К., Гордиевский О. КГБ. История внешнеполитических операций от Ленина до Горбачева. – М.: Ноtа Веnе, 1992.

Баррон Джон. КГБ сегодня. – СПб.: Петрополис, 1992.

Бажанов Б. Воспоминания бывшего секретаря Сталина. – М.: Софинта, 1990.

Чернявский Г.И., Станчев М.Г., Раковский Х.Г. В борьбе против самовластия. – X.: Харьк. Гос. ин-т культуры, 1993.

Реабілітовані історією. Харківська область. – К. – X.: Оригінал, 2005. – С. 5-168.

Красная книга ВЧК. – 2-е изд. – М.: Госполитиздат, 1989. – Т. 1, 2.

Білоконь С. Масовий терор як засіб державного управління СРСР. – К.: Київ. наук, товариство ім. Петра Могили, 1999.

Фельштинский Ю. Разговоры с Бухариным. – Нью-Йорк: Телекс, 1991.

Алексей Велидов. Похождения террориста. – М.: Современник, 1998.

Новітня історія України (1900-2000). – К.: Світ, 2001.

Т е м а 17. Кодифікація права України в 1922-1924 рр.

П л а н

1. Перехід до нової економічної політики та завдання кодифікації права.

2. Цивільний кодекс УРСР 1922 р.

3. Земельний кодекс УРСР 1922 р.

4. Кодекс законів про працю УРСР 1922 р.

5. Кримінальний кодекс УРСР 1922 р.

Доречно спочатку дати коротку характеристику нової економічної політики, визначити її сутність і значення, підкреслити загальну потребу кодифікації права у зв’язку з переходом до непу, висвітлити процес кодифікації у вступі.

Друге – п’яте питання базуються на основі текстів кодексів. Слід розкрити головні інститути й особливості цивільного (форми власності, статус державної власності, обмеження приватної власності й реалізації приватного підприємництва), земельного (право власності на землю, види і порядок оренди землі, використання найманої праці, правовий статус кооперації), трудового (введення нового порядку залучення до праці, соціальне страхування, спеціальні заходи захисту трудових прав осіб, працюючих за наймом на приватних підприємствах), кримінального (види злочинів і покарань тощо) права.

С п и с о к л і т е р а т у р и

Підручник. – Т. 2.

Хрестоматія. – Т. 2.

Курицын В.М. Переход к непу и революционная законность. – М.: Наука, 1972.

Усенко И.Б. Первая кодификация законодательства Украинской ССР. – К.: Наук, думка, 1989.

Усенко І.Б. Україна в роки непу: доля курсу на революційну законність. – К.: Наук, думка, 1995.

Рябошапко Л. Перший Кодекс законів про народну освіту (1922) // Право України. – 1992. – № 9. – С. 35-38.

Пиріг О.А. Неп: більшовистська політика імпровізації. – К.: Київ, нац. торг.-екон. ун-т, 2001.

Т е м а 18. Голодомор в Україні 1932-1933 рр.

П л а н

1. Суцільна колективізація в Україні та її законодавче забезпечення:

а) методи воєнно-комуністичного штурму в проведенні колективізації;

б) експропріація заможного прошарку селянства;

в) руйнування розвинутої системи сільськогосподарської кооперації;

г) бюрократичні методи керівництва створеними колгоспами.

2. Голодомор в Україні: причини й наслідки:

а) причини голоду, його масштаб;

б) закон від 7 серп. 1932 р. “Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперації і зміцнення суспільної (соціалістичної) власності” як засіб для посилення голодомору;

в) “діяльність” надзвичайної комісії В.М. Молотова по реалізації сталінської політики геноциду щодо українського селянства;

г) наслідки голодомору.

Відповідь на перше питання повинна спиратися на аналіз партійних постанов про суцільну колективізацію і законодавчих актів, які регулювали цей процес. Слід звернути увагу на методи колективізації, її наслідки.

Розкриваючи причини голодомору на основі викладеного матеріалу по першому питанню, слід прийти до висновку, що терор голодом був ретельно зваженим примусовим кроком партійно-державної верхівки на чолі зі Сталіним.

Надалі потрібно висвітлити роль закону від 07.08.1932 р. у посиленні голодомору, підкреслити, що він вирвав із рук помираючого з голоду українського селянства близько 200 млн. пудів хліба.

Характеризуючи “діяльність” надзвичайної комісії Молотова в Україні, доречно показати, як реалізовувалися постанови Раднаркому УРСР “Про заходи щодо посилення хлібозаготівель” від 20 листоп. 1932 р., підкреслити, що метою комісії було створення умов для фізичного знищення сільського населення, включаючи жінок і дітей.

На завершення необхідно відобразити демографічні втрати населення України в результаті голодомору.

С п и с о к л і т е р а т у р и

Підручник. – Т. 2.

Хрестоматія. – Т. 2.

Бодрухін В.М. Нариси з історії української державності. – Луганськ, Східноукр. нац. ун-т, 2001.

Зімен Гергард. Чи був голодомор 1932-1933 рр. інструментом “ліквідації” українського націоналізму // Укр. іст. журн. – 2005. – № 2. – С. 118-131.

Голодомор 1932-1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів. – К.: Політвидав України, 1990.

Джеймс М. Політичні причини голодомору в Україні (1932 – 1933) // Укр. іст. журн. – 1995. – № 1. – С. 34-48.

Колективізація і голод на Україні 1929-1933: З. док. і матеріалів (АН України. Ін-т історії України). – К.: Наук. думка, 1992.

Кульчицький С., Максудов С. Втрати населення України від голодомору // Укр. іст. журн. – 1991. – № 2. – С. 3-10.

Т е м а 19. Демократизація суспільно-політичного ладу

в Україні в період десталінізації

(сер. 50-х – сер. 60-х рр.)

П л а н

1. Передумови демократичних змін в Радянській Україні в період десталінізації.

2. Зміни в суспільному ладі.

3. Статус України в СРСР.

4. Державний лад. Зміни в управлінні промисловістю.

5. Непослідовність і незавершеність демократичних процесів.

Спочатку слід проаналізувати передумови, які сприяли демократизації радянського суспільства і державного ладу (смерть Сталіна, послаблення ізоляції СРСР та ін.).

Далі необхідно розглянути зміни в правовому положенні громадян, зокрема селянства, охарактеризувати кроки влади по відновленню порушених прав репресованих громадян і народів.

Досліджуючи третє питання, треба зосередити увагу на розширенні прав союзних республік Радянського Союзу, у тому числі України.

При розкритті четвертого питання доцільно підкреслити, що були спроби децентралізації системи управління, передачі деяких функцій від державних органів до громадських організацій.

Завершити роботу бажано з’ясуванням причин непослідовності й незавершеності демократичних процесів і наслідків політики демократизації.

С п и с о к л і т е р а т у р и

Підручник. – Т. 2.

Хрестоматія. – Т. 2.

Падалка С.С. Україна 50-60-х років XX ст. – К.: Ін-т історії України, 2000.

Тема 20. Кодифікація радянського законодавства

на Україні у 60-70-х рр.

П л а н

1. Основні особливості нової кодифікації права.

2. Кодифікація за галузями права:

- цивільне та господарське право;

- прородоресурсове право;

- адміністративне законодавство;

- кримінальне право;

- виправно-трудове право;

- процесуальне право.

Викладення першого питання треба починати з зазначеня відмін кодифікації радянського права 60-70-х рр. Відміна кодифікації 20-х рр.

Розглядаючи окремі галузі права, слід звернути увагу на розширення сфери правового регулювання, на демократичні зміни в традиційних галузях права (кримінальному, процесуальному та ін.). У той же час варто підкреслити, що демократизація окремих положень кодексів не торкалась основних принципів радянського права.

С п и с о к л і т е р а т у р и

Підручник. – Т. 2.

Хрестоматія. – Т. 2.

История государства и права Украинской ССР / Под ред. Б.Г. Бабия. – К.: Наук. думка, 1976.

Т е м а 21. Проголошення і розбудова

незалежної демократичної держави України

П л а н

1. Проголошення незалежності України у 1991 р.

2. Створення власного державного апарату.

3. Становлення українського права.

Висвітлення першого питання потребує короткої характеристики події 1991 р. та ті державно-правові акти, які визначили незалежність України.

Відповідь на друге питання необхідно почати з аналізу процесу побудови державного апарату України (центральні й місцеві органи влади й управління, правоохоронні органи, збройні сили, дипломатичне відомство, суди).

Досліджуючи третє питання, особливу увагу приділіть прийняттю важливих законодавчих актів з основних галузей права, новим інститутам, які впроваджуються в життя.

Матеріал курсової роботи обмежується хронологічними рамками з 1991 р. до черв. 1996 р., тобто до моменту прийняття Конституції України 1996 р., коли розпочався новий етап розбудови Української незалежної держави.

С п и с о к л і т е р а т у р и

Підручник. – Т. 2.

Хрестоматія. – Т. 2.

Історія України: нове бачення. У 2 т. / Під ред. В.А. Смо-лія. – К.: Україна, 1995. – Т. 2.

Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності: Курс лекцій: Навч. посіб. – К.: Либідь, 1999.

Гончаренко В.Д. Державно-правове будівництво в перші роки незалежності України (24 серп. 1991 р. – середина 1996 р.) // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2000. – № 4 (19).

Конституційно-правові засади становлення української державності. – X.: Право, 2003.

Мироненко О.М. Історія Конституції України. – К.: Ін Юре, 1997.

Конституція незалежної України: Навч. посіб. / За ред. В.Ф. Погрілка, Ю.С. Шемшученка, В.О. Євдокимова. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Спілка юристів України, 2000.