імені ярослава мудрого
Затверджено вченою радою академії
(протокол № 6 від 22.06.2007 р.)
2008
Програма навчальної дисципліни
“Конфліктологія” / Уклад.: М.П. Требін, Л.М. Герасіна, О.В. Ставицька
та ін. – Х.:
Нац. юрид. акад. України, 2008. – 8 с.
У к л а д а ч і: М.П. Требін,
Л.М. Герасіна,
О.В. Ставицька,
Г.Ю. Васильєв,
В.Д. Воднік
Рекомендовано до видання редакційно-видавничою радою академії
(протокол № 2 від 21.03.2008 р.)
1. Вступ
“Конфліктологія” є навчальною дисципліною циклу
професійно орієнтованих дисциплін освітньо-професійної програми за
спеціальністю “Правознавство”.
Конфліктологія як соціокультурна наука вивчає сутність, причини, форми, динаміку соціальних конфліктів та шляхи їх розв’язання і попередження, тому вона так чи інакше торкається предметних проблем юридичної науки і практики, які під кутом зору правового підходу вивчають юридичні конфлікти. З юридичною наукою конфліктологію споріднює методологічний і гносеологічний апарат (наприклад, методи функціонального, біхевіористичного підходу, категорії та поняття “девіація”, “насильство”, “зіткнення”, “арбітраж”, “третейський суд” тощо). Отже, на рівні міждисциплінарного синтезу та методологічної єдності наукових підходів вбачається досить виправданим і актуальним збагатити навчальну підготовку студентів-юристів знаннями, вміннями та навичками, що надає дисципліна конфліктологія. Як майбутні фахівці різних галузей та інститутів державного управління, у тому числі силових структур, як відповідальні державні, а можливо, й політичні діячі, як особи, що несуть і зберігають букву Закону в усіх сферах соціального і приватного життя громадян, юристи мають володіти чіткими теоретичними уявленнями про сутність і природу конфліктів та ефективними технологіями й механізмами щодо їх запобігання і розв’язання.
Мета вивчення “Конфліктології” – розширення та збагачення
знань студентів-юристів про конфлікти в цілому з усіма їх базовими ознаками,
елементами та принципами розвитку. В умовах сучасних колізій “Конфліктологія”
сприяє формуванню культури розв’язання конфліктів у всіх сферах буття, у тому
числі й у сфері законодавства, дає можливість усвідомити важливість професії
юриста в контексті конфліктогенності світу, що постійно збільшується.
Студент повинен:
знати
– сутність, природу, витоки та рушійні сили конфліктів,
– різноманітні типи та сфери конфліктів, особливості
форм їх втілення;
– специфіку юридичних конфліктів, їх різноманітність та
основні типи, юридичні аспекти інших соціальних кон-фліктів;
– динаміку розвитку та завершення конфлікту, особливості його суб’єктів у всьому різноманітті конфліктних ролей;
уміти
– здійснювати аналіз конфліктних ситуацій, об’єктив-них
і суб’єктивних чинників конфлікту;
– грамотно використовувати Конституцію та закони України
у розв’язанні відповідних юридичних конфліктів;
– виявляти причини та умови, що сприяли виникненню тих чи інших правопорушень, які
за природою своєю є цивільно-правовим чи кримінально-правовим конфліктом;
– моделювати інваріантні шляхи розвитку конфлікту з метою запобігання насильству та ескалації боротьби та пошуку оптимальних механізмів його врегулювання;
– володіти методикою соціально-правового прогнозу щодо попередження можливих конфліктних ситуацій;
– застосувати відповідні нормативні, політичні, етичні та інші соціальні механізми, засоби та процедури для розв’язання конфліктів у професійній (юридичній), правовій, політичній, етнонаціональній, культурно-духовній, сімейно-побутовій, трудовій та інших сферах.
2. Зміст програми навчальної
дисципліни “Конфліктологія”
1. ПРЕДМЕТ КОНФЛІКТОЛОГІЇ
Предмет, об’єкт, методи і функції конфліктології. Основні закони і
категорії конфліктології.
Конфліктологія в системі соціальних наук, її зв’язок з правовою наукою
та практичною юриспруденцією.
Особливості предмета правової конфліктології.
Розвиток конфліктології у вітчизняній та західній науці.
2. КОНФЛІКТ ЯК СОЦІАЛЬНЕ ЯВИЩЕ
Сутність конфлікту, його специфічні риси. Категорія протиріччя та
конфлікту: їх співвідношення. Предмет і об’єкт конфлікту. Соціальні функції
конфлікту. Масштаб і межі конфлікту.
Типології та класифікації
конфліктів. Реальний, прихований, “помилковий” конфлікт.
3. ДЕТЕРМІНАЦІЯ КОНФЛІКТІВ
Джерела конфліктів на рівні суспільства та особистісному рівні.
Соціальна суперечливість як джерело конфліктів. Об’єктивні та суб’єктивні причини конфліктів.
Потреби, інтереси, цінності та норми в механізмі детер-мінації
конфлікту.
4. ДИНАМІКА КОНФЛІКТУ
Конфліктна ситуація, її сутність. Соціальна напруженість ( показники і
стадії розвитку). Суспільна криза.
Етапи розвитку конфлікту. Ескалація та генералізація конфлікту.
Реверсія конфлікту.
Стратегія і тактика конфліктної взаємодії.
5. СУБ’ЄКТИВНИЙ
ФАКТОР СОЦІАЛЬНОГО КОНФЛІКТУ
Поняття суб’єктивного фактору соціального конфлікту. Сторони конфлікту
(опоненти), їх статуси. Суб’єктивні прагнення й завдання сторін конфлікту,
суб’єктивна мотивація сторін конфлікту. Ірраціональні виявлення в конфліктній
мотивації та поведінці.
Учасники конфлікту, їх соціальна, функціональна та особистісна
характеристика. Проблема вибору позиції в кон-флікті, реактивність та
внутрішня мобілізація учасників конфлікту.
Психологічні особливості учасників конфлікту, їх суб’єктивні ресурси.
Основні моделі та стереотипи поведінки
учасників конфлікту.
Насильство та агресія в конфлікті.
6. ВИДИ СОЦІАЛЬНИХ КОНФЛІКТІВ
Економічний конфлікт. Політичний конфлікт. Конфлікти духовно-культурної
сфери. Релігійні конфлікти. Міжнаціональні конфлікти. Трудовий,
соціально-професійний, адміністративний конфлікти. Сімейно-побутові конфлікти.
Правові конфлікти: поняття, сутність, форми, джерела, види. Учасники
правових конфліктів. Особливості динаміки правових конфліктів.
Глобальні конфлікти цивілізації: джерела, форми реалізації. Особливості
перебігу глобальних конфліктів.
7. УПРАВЛІННЯ КОНФЛІКТОМ
Управління конфліктом (сутність, структура та етапи).
Модель управляючого впливу на розгортання конфлікту. Принципи
управління конфліктами. Стратегії виходу з конфлікту; тактики конфліктного
протиборства.
Розв’язання конфліктів: шляхи, засоби, технології. Консенсус і
компроміс як чинники примирення. Переговори як засіб розв’язання конфліктів.
Посередництво (медіаторинг) у конфлікті, його основні технології.
Соціальні технології запобігання конфліктним ситуаціям: операційні та
структурні. Прогнозування конфліктів: етапи та методи. Умови та засоби
профілактики конфліктів.
3. Список літератури
Конфліктологія:
Підруч. для студ. вищ. навч. закл. юрид. спеціальностей / За ред. проф. Л.М.
Герасіної та М.І. Панова. – Х.: Право, 2002. – 256 с.
Буткевич
Т.В. Конфліктологія з основами психології управління: Навч. посіб. – К.: Центр
навч. л-ри, 2005. – 456 с.
Словник
термінів з правової конфліктології: Наук.-довід. вид. / За ред. М.І. Панова, Ю.П.
Битяка, Л.М. Герасиної. – Х.: Одіссей, 2006. – 208 с.
Н а в ч
а л ь н е в и д а н н я
“Конфліктологія”
У к л а д а ч і: ТРЕБІН Михайло
Петрович,
Герасіна Людмила
Миколаївна,
СТавицька Олена
Вікторівна,
Васильєв Георгій
Юрійович,
Воднік Валентина Давидівна
Відповідальний за випуск М.П.Требін
Редактор О.І. Борисенко
Комп’ютерна верстка Л.П. Лавриненко
План 2008, поз.22
Підп. до друку 15.04.2008. Формат 84х108 1/32.
Папір офсетний.
Друк: ризограф.
Умовн. друк. арк. 0,56. Облік.-вид. арк. 0,159. Вид. № 90.
Тираж прим. Зам. № 3156. Ціна договірна.
____________________________________________________________
Редакційно-видавничий
відділ
Національної
юридичної академії України,
вул. Пушкінська,
____________________________
Друкарня
Національної юридичної
академії України,
вул. Пушкінська,