РАДИКАЛІЗМ (лат. radicalis – корінний)  –  1) рішучий образ дій, думок, що вимагає зміни відносин, систем поглядів; 2) сукупність соц.-політ. ідей та дій, спрямованих на корінну зміну основних ін-тів та політ. системи в цілому.

РАЙЛ Гілберт (1900 – 1976) – англ. філософ. Він вважав, що граматична форма вираження думок у ряді випадків дезорієнтує людину і приводить її до “категоріальних помилок” – невиправданому віднесенню фактів, які відповідають одній категорії, до деякої ін. категорії. Р. доводив, що все, що відноситься до духовного життя суспільства, слід зводити до дій, які спостерігаються, і пояснювати у термінах поведінки і реакцій.

РАССЕЛ Бертран (1872 – 1970) – англ. математик, логік, соціолог і філософ-позитивіст. Він вважав, що світ складається з чуттєвих даних, логічно нерозривно пов’язаних між собою. Р. доводив, що чуттєві дані різноманітних предметів і є “духом” спостерігача. Чуттєві дані предмета, який спостерігається великою кількістю індивідів, за Р., – це реальність матерії, яка, правда, не доводиться. Етичне уявлення про мету у Р. – життя, яке спрямовується чуттєвою любов’ю і витікає з віри у могутність розуму. Серед ін. праць: “Освіта і соціальний лад”, “ Людське пізнання: його обсяг і межі”.

РАТИФІКАЦІЯ (лат. ratifikatio від ratus – затверджений і facere – здійснювати) – затвердження вищестоящими органами держ. влади міжнар. договору, що надає йому юрид. сили.

РАЦІОНАЛІЗМ (лат. ratio – розум) – 1) напрямок у теорії пізнання, який визнає розум основою пізнання і поведінки людей. Р. протистоїть як ірраціоналізму, так і сенсуалізму; 2) філос. напрямок, згідно з яким основним джерелом та критерієм достовірності знань є розум.

РАЦІОНАЛЬНИЙ  – розумово обґрунтований, доцільний.

РЕАЛІЗМ (лат. realis – речовий, відповідний дійсності) – 1) позиція або філос. вчення, які затверджують, що світ існує незалежно від людини та її відчуттів; 2) напрямок у мистецтві, що ставить завдання дати найбільш повне, правдиве відображення дійсності.

РЕАЛІЗМ СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ – напрямок у середньов. філософії, який стверджував, що загальні поняття мають реальне існування і передують існуванню одиничних речей.

РЕАЛІЯ – річ, процес, явище, характерне для визначеного часу.

РЕВОЛЮЦІЯ (лат. revolutio – переворот) – глибокі, якісні зміни у розвитку тих чи ін. явищ природи, суспільства і пізнання; стрибкоподібний перехід від одного якісного стану до ін., прояв однієї з найважливіших закономірностей діалектичного розвитку природи, суспільства, мислення.

РЕГЛАМЕНТ (польск. reglament; франц. reglement від regle – правило) –  сукупність правил, що регулюють порядок якої-небудь діяльності.

РЕГРЕС (лат. regressus – рух назад) – тип розвитку, для якого характерним є перехід від вищого до нижчого, рух назад, зміни на гірше.

РЕГРЕСИВНИЙ РОЗВИТОК (лат. regressus – рух назад) – перехід об’єкта з якісного стану вищого ступеня складності в ін. якісний стан нижчого ступеня складності.

РЕГУЛЯТИВНИЙ (лат. regula – правило) – спрямовуючий, керівний.

РЕДУКЦІОНІЗМ (лат. reductio – повернення, зведення) – 1) принцип, який стверджує можливість зведення вищих явищ до нижчих; 2) усвідомлена або неусвідомлена методологічна настанова, спрямована на зведення явищ одного порядку до явищ якісно ін. порядку (наприк., псих. до фізіологічних, біохімічних, біофізичних).

РЕДУКЦІЯ   – спрощення, зведення складного до простого.

РЕЗОННИЙ (франц. raison – розум) – обміркований, обґрунтований.

РЕЗЮМЕ  (франц. resume) – короткий висновок з висловленого вище.

РЕІНКАРНАЦІЯ (франц. reincarnation – перевтілення) – реліг. уявлення про посмертний перехід душі від однієї істоти до ін. – людини, тварини, іноді рослини.

РЕЙНІНГЕР Роберт (1869 – 1955) – австр. філософ, який створив трансцендентальну теорію пізнання та обґрунтував суб’єктивістську етику цінностей. За Р., не існує цінностей, незалежних від оцінюючого суб’єкта; судження про цінності базуються на почутті цінності; пізнання цінностей є пізнання власних цінностей, які створені особистістю; вища цінність – самовдосконалення, яке одночасно складає сенс життя.

РЕЙТИНГ (англ. rating – оцінка, порядок, класифікація) – термін для позначення суб'єктивної оцінки будь-якого явища за заданою шкалою.

РЕЛАКСАЦІЯ (лат. relaxatio – зменшення напруги, ослаблення) – стан спокою, розслабленості, що виникає у суб'єкта внаслідок зняття напруги, після сильних переживань або фізичних зусиль.

РЕЛІГІЙНА КАРТИНА СВІТУ – сукупність загальних уявлень про світ, його походження, побудову й майбутнє; важливий елемент реліг. світогляду. Кожна релігія має своє уявлення про картину світу.

РЕЛІГІЙНА СВІДОМІСТЬ – сукупність поглядів, уявлень, почуттів, міфів, догм та богословських вчень, які відображають дійсність в ілюзорно-фантастичних образах, поняттях.

РЕЛІГІЯ (лат. religio – благочестя, побожність) – 1) одна з форм сусп. свідомості; сукупність духовних уявлень, заснованих на вірі в існування Бога або богів, надприродних сил, а також відповідна поведінка та специфічні дії; 2) один з напрямків такої сусп. свідомості – та чи ін. віра, віросповідання (напр.: христ. Р., мусульманська Р. тощо); 3) істор. вироблений сусп. спосіб людського відношення до дійсності, що передбачає поділ реальності на доступну (буденну) та приховану (священну) і віру в те, що священне складає суть, основу буття світу і людини.

РЕЛІКТ (лат. relictum – залишок) – дещо, що залишилося з давніх часів.

РЕЛЯТИВІЗМ (лат. relativus – відносний) – 1) заперечення існування об’єктивного змісту знання, впевненість в існування тільки відносних істин; 2) визнання відносності, умовності і суб’єктивності пізнання, одностороннє відношення до істини, абсолютизація моменту відносності наших знань.

РЕМКЕ  Йоханнес (1848 – 1930) – нім. філософ, що прагнув зобразити філософію не суб’єктивно обумовленою, а такою наукою, яка стверджує об’єктивність і логічний пріоритет всезагального і, виходячи з всезагального, розуміє окреме як єдність.

РЕНАН Жозеф Ернест (1823 – 1892) – франц. орієнталіст і філософ, який підкреслював відносний характер пізнання і вважав неможливою метафізику. Мета світу – створення більш досконалої людини, мета розвитку – здійснення Бога.

РЕНЕСАНС (франц. renaissance – відродження) – європ. епоха Відродження (XIV/XV–XVI/XVII ст.). Вона характеризується виникнення нового відчуття життя, спорідненого з античністю і багато в чому протилежного Середньовіччю.

РЕФЛЕКС (лат. reflexus – відбиття) – опосередкована нервовою системою відповідна реакція організму на подразник.

РЕФЛЕКСІЯ (лат. reflexio – звернення назад) – 1) унікальна здатність людської свідомості (і думки) у процесі сприйняття дійсності сприймати і себе саму; внаслідок цього людська свідомість постає водночас і як самосвідомість, як думка про думку, як знання про саме знання; 2) процес самопізнання суб'єктом внутрішніх псих. актів і станів. Поняття Р. виникло у філософії й означає процес міркування індивіда про те, що відбувається в його власній свідомості.

РЕФОРМАЦІЯ (лат. reformatio – перетворення) – широкий антифеодальний і антикатол. сусп.-політ. та ідеологічний рух, який у XVI-XVII ст. охопив більшість країн Західної та Центральної Європи і відбив потреби пристосування релігії до завдань ствердження нових відносин, до нового індустріального суспільства.

РЕЧОВИНА – вид матерії, який являє собою сукупність дискретних утворень, що мають масу спокою.

РИГІДНІСТЬ (лат. rigidus – твердий) – у психології: ускладненість (до повної нездатності) щодо зміни наміченої суб'єктом програми діяльності в умовах, які об'єктивно вимагають її перебудови.

РИГОРИЗМ (франц. rigorisme від лат. rigor – твердість, суворість) – непохитне додержання морально-правових принципів.

РИЗЬКИЙ Іван Степанович (1759 - 1811) – перший ректор Харківського ун-ту, секретар святійшого Синоду, академік рос. Академії наук, доктор філософії, автор одного з перших в Рос. імперії підручників з логіки (1790). Серед ін. творів: “Умослів’я, або мислинева філософія”, “Наука віршотворення”.

РИКЕР Поль (народився у 1913) – видатний франц. філософ, представник реліг. філос. герменевтики. Особливого наголосу набуває в філософії Р. проблема “Себе як іншого”. Позаяк “Інший”, за Р., завжди перебуває в опозиції стосовно власної культури, то погляд на “Себе” як на “Іншого” розкриває конфліктність, розірваність існування людини у світі. Разом з тим, такий погляд дозволяє людині (“Собі”) співвіднестись з існування ін., а отже і інакших, людей і толерантно поставитись до їхньої інакшості, знаходячи з ними порозуміння. Серед основних творів: “Філософія волі” (у 2-х томах), “Сам як Інший”, “Конфлікт інтерпретацій”.

РИККЕРТ Генріх (1863 – 1936) – нім. філософ, один з провідних представників баденської школи неокантіанства. Серед багатьох праць: “Об’єкт знання”, “Науки про культуру і науки про природу”, “Гайдельберзька традиція у німецькій філософії”.

РИМСЬКЕ ПРАВО – система рабовласницького права Стародавнього Риму. Воно містило струнку розроблену систему норм, які регулювали різноманітні види майнових відносин.

РИМСЬКИЙ КЛУБ – міжнар. неурядове науково-дослідницьке об’єднання інтелектуальної еліти світу, значною мірою репрезентованої лауреатами Нобелівських премій. Головні проблеми, що розв’язує Р.к.: критичний аналіз стратегій розвитку західної і світової цивілізації; пошук можливих альтернатив розвитку людства та ефективних засобів гуманізації соціуму в сучасних умовах; аргументація безперспективності й абсурдності гонки озброєнь; об’єднання зусиль світової громадськості задля вирішення екологічних питань і досягнення соц. справедливості у глобальному масштабі.

РІВЕНЬ ЖИТТЯ – поняття, яке характеризує ступінь задоволення матеріальних і культурних потреб людей. Поряд з якістю життя входить до числа найважливіших умов способу життя. Р.ж. виражається у кількості та якості благ та послуг, що споживаються людиною, починаючи з первинних, які забезпечують потреби в їжі, житлі, одязі, засобах пересування, підтриманні здоров'я тощо, і до найскладніших, піднесених потреб, пов’язаних з задоволенням духовних, моральних, етичних запитів. Поняття Р.ж. більш широке й багате за такі показники, як зростання прибутків та виробництво предметів споживання. Воно містить в собі культуру побуту, поведінки, споживання, сусп. порядку, розумне використання вільного часу тощо. Як спосіб відтворення й задоволення людиною своїх потреб спосіб життя знаходиться у певній залежності (не обов’язково прямій) від наявного, досягнутого Р.ж., яку не можна рівною мірою абсолютизувати або недооцінювати. Проте, динаміка Р.ж. завжди відбивалась на стані і розвитку способу життя.

РІВНІСТЬ – поняття, юрид. зміст якого означає однакове положення людей перед законом, однаковість прав і обов`язків. Соц. аспект  розуміння Р. полягає в тому, що кожна людина повинна мати власність. Поняття Р. є однією з підвалин громадянського суспільства. Згідно з сучасним науково-політ. підходом, Р. в екон., політ.-правовій, соц. і культурній сферах досягається  у процесі створення однакових можливостей щодо засобів виробництва.

РІВНОВАГА СОЦІАЛЬНА – уявлення про суспільство як цілісне утворення, в якому гармонійно взаємодіють його елементи. Прихильники Р.с. підкреслюють роль саморегулюючих механізмів сусп. життя, що підтримують сталість системи: винагороди і санкції, закони, мораль, традиції. Таким чином, створюється уявлення  про суспільство як про інтегровану систему з високим ступенем консенсусу. Розробив теорію Р.с. Т.Парсонс.

РІЛЬКЕ Райнер Марія (1875 – 1926) – австр. поет-філософ, який у своїх поетичних творах вперше висловив усі ті думки, які потім висунули М.Гайдеггер і К.Ясперс. Головні його теми: Бог у становленні, майбутня вічність, майбутнє, “зрілий плід того дерева, на якому ми – лише листя”; смерть, “яка росте і дозріває разом з нами”, яка належить до сфери індивідуального життя і сповіщає цьому життю його достоїнство; завдання людини, які полягають у тому, щоб створити “незриму землю” – надати речам, з якими ми маємо справу у повсякденному житті, притаманний їм сенс завдяки любовному відношенню до них і, таким чином, підняти їх у сферу цінного, духовного; життям володіє лише те, що щойно формується, незавершене; все завершене “поглинається вічністю”; наскільки благородніше дещо, настільки воно слабше, настільки сильніша для нього загроза бути знищеним технікою.

РОЗАНОВ Василь Васильович (1856 – 1919) – рос. реліг. філософ і літератор. Р. критикував християнство заради ін. - “живої” релігії, заради нової церкви, оскільки “немає народу без храму і Бога”. Духовне відродження повинне здійснитися на підґрунті нового християнства, яке вірно розуміється, ідеали якого обов’язково торжествуватимуть не тільки у потойбічному світі, але і тут, на Землі.

РОЗВИТОК – 1) вищий тип руху, при якому відбувається незворотна, спрямована, закономірна зміна матеріальних та ідеальних об’єктів від одного якісного стану до ін.; 2) Р. за Г.Гегелем: такий тип зв’язку, який резюмує, підсумовує всі можливі зв’язки та взаємодії дійсності, тобто це є “зв’язок усіх зв’язків”; лінія розвитку найбагатша за змістом, ніж будь-які ін. типи зв’язку, а тому пізнання Р. робить його більш насиченим та ефективним.

РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНИЙ – тип змін у суспільстві, що визначає перехід всіх сусп. відносин у якісно новий стан.  Р.с. є результатом взаємодії великої сукупності соц. процесів, основу яких становить цілеспрямована діяльність людей – суб`єктів цих процесів.  Залежно від ступеня активності розрізняють дві основні форми Р.с. - еволюційну та революційну

РОЗСУДОК – 1) здатність оперувати готовим знанням; 2) (статичне формальне мислення) – початковий рівень мислення, на якому оперування абстракціями відбувається, як прав., в межах незмінної схеми, заданого шаблона, жорсткого стандарту.

РОЗУМ – 1) у широкому значенні: узагальнена характеристика пізнавальних можливостей людини; 2) у більш вузькому смислі: індивідуально-психол. характеристика розумових здібностей людини.

РОЗУМІННЯ – одне з ключових понять герменевтики, яке набуло категоріального статусу у працях Ф.Шлейєрмахера у зв’язку з переорієнтацією цієї науки з розробки правил тлумачення конкретних текстів на дослідження загальних принципів їхнього Р. За Ф.Шлейєрмахером, Р. веде до виявлення смислу тексту у ході його “граматичної” та “психол.” інтерпретації на основі його реконструкції, який врешті решт зводився до замислу. Баденська школа, у свою чергу, трактувала Р. як специфічний спосіб пізнання, протилежний методу природничих наук (йшлося про Р. як збагнення індивідуального). У. М.Гайдеггера Р. виступає вже як специфічне людське відношення до дійсності: воно не спосіб пізнання, а спосіб буття людини у світі. Х.Г.Гадамер змінює герменевтичний підхід у трактуванні цього поняття, виводячи його на новий методологічний рівень – категорії “предметного Р.”, знімаючи тим самим проблему розділення суб’єкта і об’єкта Р., у зв’язку з чим Р. постає як процес пошуку смислу на противагу Р. як приписуванню знань. Відмінність трактувань Р. у герменевтиці обумовлена різницею у вирішенні питання про природу смислу.

РОМАНТИЗМ (франц. romantisme) – 1) художній напрямок у мистецтві першої половини ХIХ ст., для якого характерні: підвищений інтерес до особистості і щиросердечного світу людини, протиставлення світу реального світу ідеальному, створення образу світу за принципом контрасту з навколишнім життям, з винятковими героями й ідеальними устремліннями; 2) світовідчуття, якому властива ідеалізація дійсності, мрійність.

РОРТІ Ричард (народився у 1931) – амер. філософ, який запропонував оригінальний проект негайдеггерівської декструкції західноєвроп. Філософії, яка за його думкою, стала втіленням картезіанського репрезентативізму, трансценденталізму, фундаменталізму. Р. розробив варіант прагматистської герменевтики. Головні праці: “Філософія і дзеркало природи”, “Наслідки прагматизму” та ін.

РОТАЦІЯ (лат. rotatio – кругообертання) – поступове, послідовне переміщення, заміна елементів якої-небудь структури (напр.: Р. складу виборчих органів).

РУБІНШТЕЙН Сергій Леонідович (1889 – 1960) – видатний рос. психолог і філософ. Головні принципи психол. дослідження, обґрунтовані Р., виходять з філос. засад і полягають у єдності свідомості та діяльності, відповідно до яких людина та її психіка формуються і проявляються у діяльності (спочатку практичній), а також детермінізмі, згідно з яким зовнішні причини діють через внутрішні умови. Р. створив філос.-психол. концепцію людини та її психіки, теорію мислення як діяльності і процесу. За Р., особистість завжди виступає як цілісна система внутрішніх умов, крізь які переломлюються всі зовнішні впливи. Досліджуючи проблему свободи, Р. трактував цей феномен як досягнення й утримання моральних позицій у суперечливих щодо них умовах. Р. залишив після себе велику наукову спадщину, численні положення якої не втратили актуальності.

РУДИМЕНТ (лат. rudimentum – начало) – форми, які залишилися від явища, що зникло.

РУССО Жан Жак (1712 – 1778) – найвідоміший представник демократичного крила франц. Просвітництва, світоглядну позицію якого визначав деїзм. Матерію і дух Р. розглядав як два споконвічно існуючих початка. У теорії пізнання Р. виступав з позицій сенсуалізму. Ідеї Р. передбачили формування громадянського суспільства; він був прибічником теорії сусп. договору. Головними соц.-філос. творами Р. є: “Міркування про походження й засади нерівності серед людей” та “Про суспільний договір”.

РУТИНА  (франц. routine – консерватизм) – слідування шаблону, боязнь нового, консерватизм.

РУХ – спосіб існування матерії, її всезагальний атрибут. Р. – будь-яка зміна у природі і суспільстві. Матерія без Р. не існує, оскільки не існує і Р. без матерії.