імені ярослава мудрого
Тести
з навчальної дисципліни “Філософія”
2007
Загальні положення
Тести з навчальної
дисципліни “Філософія” призначені для проведення
поточного або підсумкового контролю, перевірки самостійної роботи студентів, а
також можуть бути використані на семінарських заняттях.
Вони мають за мету
тематично зорієнтувати студентів у курсі філософії та філософії права і тим
самим допомогти знайти відповіді на завдання, сконцентрувати увагу на ключових
питаннях тем.
Тести складено
відповідно до програми курсу та до вимог державного стандарту вищої освіти.
Дане видання
орієнтовано на тестову методику навчання і містить: 1) комплект тематично й
логічно впорядкованих запитань до кожної окремої теми, сформульованих
максимально конкретно; 2) до кожного запитання чотири варіанти відповіді, з
яких студенти мають вибрати правильну.
Навчальна робота
студентів з тестами полягає у поза-аудиторному опрацюванні матеріалів та
завдань викладача, згідно з навчальним графіком, та письмового або
комп’ютерного складання тестів за
розкладом.
Для отримання
оптимального результату рекомендовано наступний порядок дій:
1) уважно вивчити
опитувальник заданого тесту, виявляючи взаємовідношення запитань (загальне –
часткове, залежність, антитеза тощо);
2) вивчити відповідні
розділи та глави підручника, співвідносячи сприйняту інформацію з
опитувальником;
3) уважно прочитати
всі фрагменти розділу й вибрати відповідну смислу запитання готову відповідь
(якщо підходять декілька, проаналізувати і вибрати одну);
4) скласти
концептуально цілісне уявлення всієї теми тесту; незрозумілі моменти усунути
самостійно або на семінарському занятті.
Дотримання головної
вимоги – самостійності виконання тестових завдань – є запорукою якісних знань з
філософії та філософії права, оскільки таким чином студенти розвивають навички
та прийоми логічного мислення. Від рівня виконання тестів залежить кількість
балів для підсумкової оцінки.
Змістовний
модуль I
Сутність філософії,
основні етапи та напрями її розвитку
К о н т р о л ь н и
й т е с т 1
1. Історія філософії
– це:
а) галузь
філософського знання;
б) історія
становлення філософії як науки;
в) самостійна історична
наука;
г) сукупність
філософських шкіл, ідей та напрямів.
2. Матеріалізм
Л.Фейєрбаха є:
а)
антропологічним;
в) наївним;
б)
механістичним;
г) діалектичним.
3. Теорія суспільного
розвитку К.Маркса і Ф.Енгельса – це:
а) історичний
матеріалізм; в) креаціонізм;
б) антропологічний
матеріалізм; г) об’єктивний
ідеалізм.
4. Основоположником
теорії “географічного детермінізму” вважають:
а) К.Маркса; в) К.А.Гельвеція;
б) Ж.-Ж.Руссо; г)
Ш.-Л.Монтеск’є.
5. Родоначальником
екзистенціалізму вважають:
а) А.Камю; в)
М.Хайдеггера;
б) Ж.-П.Сартра; г) К.Ясперса.
6. “Людина є мірою
всіх речей” – це вислів:
а) Сократа; в)
Аристотеля;
б) Піфагора; г)
софістів.
7. Головною проблемою
класичної німецької філософії є:
а) проблема
буття;
в) проблема пізнаваності світу;
б) проблема розвитку
науки; г) проблема людини.
8. Вивчення структури
дослідження об’єкта є сутністю:
а)
феноменології;
в) позитивізму;
б) структуралізму; г) герменевтики.
9. Апейрон – це
першооснова сущого у вченні:
а) Анаксимандра; в) Демокріта;
б) Піфагора; г) Фалеса.
10. Початковим етапом
середньовічної філософії є:
а) схоластика; б) томізм; в) реалізм; г) апологетика.
11. Демокріта
вважають основоположником:
а) атомістичної
теорії побудови світу; в)
об’єктивного ідеалізму;
б) школи
скептицизму; г) об’єктивної діалектики.
12. Світогляд – це:
а) життєві уявлення
про світ;
б) система поглядів
на світ і місце людини в ньому;
в) певні принципи
пізнання дійсності;
г) ідеали та життєві
переконання.
13. Засновником
емпіріокритицизму вважають:
а) К.Поппера; б) Е.Маха; в) Р.Карнапа; г) О.Конта.
14. Матеріалізм – це:
а) принцип філософського
дослідження;
б) вчення про матеріальність
світу;
в) напрям, що стверджує первинність
матерії;
г) проголошення пріоритету тілесних
задоволень.
15. Воду як першооснову всього
сущого розумів:
а) Фалес; б) Сократ; в) Платон; г) Парменід.
16. Джордано Бруно був
представником:
а) томізму; б) деїзму; в) позитивізму; г) пантеїзму.
17. Філософське вчення Б.Спінози
грунтується на:
а) скептицизмі; б) ідеалізмі; в) пантеїзмі; г) матеріалізмі.
18. Засновником позитивізму
вважають:
а) М.Шліка; б) Б.Рассела в) Р.Авенаріуса; г) О.Конта.
19. Вчення про “три світи” є
складовою філософської системи:
а) І.Канта; б) Г.Сковороди в) П.Юркевича; г) П.Куліша.
20 Гносеологічний аспект
герменевтики розробляв:
а) П.Рікьор; б) Г.Гадамер в) Р.Авенаріус; г) М.Шлік.
К о н т р о л ь н и й т е с т 2
1. Первинним елементом буття у
філософії Лейбніца виступає:
а) атом; б) Бог; в) монада; г) ідея.
2. Неопозитивізм вивчає:
а) систему сучасного наукового
знання;
б) історичний розвиток позитивізму;
в) філософсько-методологічні
проблеми сучасної науки;
г) загальнотеоретичні проблеми
пізнання.
3. Теорія суспільного розвитку
К.Маркса і Ф.Енгельса – це:
а) об’єктивний ідеалізм; в) історичний
матеріалізм;
б) антропологічний матеріалізм; г) креаціонізм.
4. Першим давньогрецьким філософом
вважають:
а) Сократа; б) Фалеса; в) Платона; г) Аристотеля.
5.
В основі діалектичного матеріалізму лежить діалектика:
а) Геракліта; б) Гегеля; в) Й.Фіхте; г) Сократа.
6.
Філософія Платона й Аристотеля – це:
а) напрям ранньогрецької філософії;
б) кінець античної філософії;
в) продовження філософії софістів;
г) завершення класичного періоду
античної філософії.
7. Концепція цілісності людської
психіки викладена З.Фрейдом у праці:
а) “Я і Воно”; в)
“Три нариси з теорії сексуальності”;
б) “Психологія несвідомого”; г) “Незадоволеність у культурі”.
8.
Сократ увійшов в історію як:
а)
родоначальник матеріалізму;
в) суб’єктивний ідеаліст;
б) родоначальник ідеалізму; г) послідовник софістів.
9.
Автором твору “Слово про закон і благодать” є:
а) Климент Смолятич; в) митрополит Іларіон;
б) Костянтин Туровський; г) Володимир Мономах.
10.
Герменевтика – це:
а) вчення про чисту модель
раціональності;
б) вчення про практичну користь
знання;
в) вчення про феномени людської
свідомості;
г) мистецтво та теорія тлумачення
текстів.
11.
Структуралізм – це вчення про:
а) структуру суспільства;
б) аналіз структури досліджуваного
об’єкта;
в) структуру матеріального світу;
г) структуру людської свідомості.
12.
Анаксимандр вважав першоосновою всього сущого:
а) число; б) воду; в) апейрон; г) вогонь.
13.
Клод Леві-Стросс є найвидатнішим представником:
а) структуралізму; б) неотомізму; в) неокантіанства; г) емпіріокритицизму.
14.
Ідеалізм – це:
а) наївні уявлення про реальність;
б) вчення про ідеальність світу;
в) властивість людського характеру;
г) філософський напрям, який
обґрунтовує первинність духовного.
15.
Пантеїзм – вчення, згідно з яким Бог:
а) є творцем людини; в) є
першопричиною всього сущого;
б) і природа – це тотожні
поняття; г) не є творцем
об’єктивного світу.
16.
“Філософія життя” – це:
а) самостійний філософський напрям;
б) одна з форм позитивізму;
в) те ж саме, що й екзистенціалізм;
г) один з різновидів раціоналізму
ХІХ ст.
17.
Філософія стоїцизму стверджує:
а) відсутність смислу у всього
сущого; в) безмежність людського
пізнання;
б) необхідність підкорятися
долі; г) існування світу
чистих сутностей.
18. Засновником феноменологічного
напряму в сучасній західній філософії вважають:
а) А.Шопенгауера; б) Ф.Ніцше; в) Е.Гуссерля; г) А.Бергсона.
19.
Персоналізм – це вчення про:
а) особистість як вищу духовну
цінність;
б) людську творчість;
в) роль особистості в історії;
г) персональну відповідальність
людини.
20. “Матерія – це те, що, впливаючи
на наші чуттєві органи, викликає відчуття”. Автором цього визначення є:
а) К.-А.Гельвецій; б) Ж.Ламетрі; в) П.-А.Гольбах; г) Ш.Монтеск’є.
К о н т р о л ь н и й т е с т
3
1.Методом наукового пізнання у
Р.Декарта виступає:
а) аналіз; б) синтез; в) індукція; г) дедукція.
2.Первинним
елементом буття у філософії Г.Лейбніца є:
а) атом; б) монада; в) Бог; г) ідея.
3.Еріх
Фромм є відомим представником:
а) неопозитивізму; б) філософії життя; в) структуралізму; г) неофрейдизму.
4.Головною
у філософії Відродження була проблема:
а) людської особистості; в) доведення буття Бога;
б) матеріальності світу; г) пізнання світу.
5.
Постпозитивізм – це:
а) остання стадія позитивізму;
б) особливий напрям у позитивізмі;
в) незалежний філософський напрям;
г) те ж саме, що й неопозитивізм.
6.
В основі філософських поглядів М.Г.Чернишевського лежить:
а) агностицизм; б) марксизм; в) антропологізм; г) ідеалізм.
а) представником слов’янофільства;
б) засновником російського
марксизму;
в) представником ідеалізму в Росії;
г) представником західництва.
8.
“Філософія життя” – це:
а) одна з форм позитивізму;
б) самостійний філософський напрям;
в) те ж саме, що й екзистенціалізм;
г) різновид раціоналізму
ХІХ ст.
9.
Родоначальником української класичної філософії вважають:
а) Т.Шевченка; б) М.Костомарова; в) Г.Сковороду; г) П.Юркевича.
10.
Основною ідеєю філософії В.Соловйова є ідея:
а) первинності матерії; в) первинності права;
б) первинності духу; г) всеєдності.
11.
Фома Аквінський є видатним представником:
а) апологетики; б) західної патристики; в) східної патристики; г) схоластики.
12.
Автором твору “Слово про закон і благодать” є:
а) митрополит Іларіон; в) Костянтин Туровський;
б) Климент Смолятич; г) Володимир Мономах.
13.
В основі російської релігійної філософії
ХІХ ст. лежить:
а) філософія М.Ломоносова; в) філософія О.Герцена;
б) вчення західників; г) вчення слов’янофілів.
14.Вивчення
структури дослідження об’єкта є сутністю:
а) герменевтики; в) структуралізму;
б) феноменології; г) позитивізму.
15.
Анаксимандр вважав першоосновою всього сущого:
а) воду; б) вогонь; в) апейрон; г) число.
16.
Родоначальником екзистенціалізму вважають:
а) Ж.-П.Сартра; в) А.Камю;
б) М.Хайдеггера; г) К.Ясперса.
17.
Головною проблемою класичної німецької філософії є проблема:
а) людської особистості; в) розвитку наукового знання;
б) буття; г)
пізнання світу.
18.
Філософія Платона – це:
а) об’єктивний
ідеалізм; в) суб’єктивний
ідеалізм;
б) скептицизм; г) матеріалізм.
19. Головною проблемою філософії Нового
часу ХVІІ ст. є проблема:
а) методу наукового
пізнання;
б) співвідношення
матеріального й ідеального;
в) людини;
г) буття.
20.Вчення про загальну еволюцію в межах позитивізму
розробив:
а) О.Конт; в)
Дж.С.Мілль;
б) Г.Спенсер; г) Р.Авенаріус.
1. Монізм – це:
а)
уявлення про єдність душі й тіла;
б)
спосіб пізнання об’єктивної реальності;
в)
вчення про пізнання;
г) вчення про єдину
основу всього сущого.
2.
Засновником філософії життя вважають:
а)
Ф.Ніцше; б) З.Фрейда; в) В.Дільтея; г) А.Шопенгауера.
3. У філософії ХVІІІ ст. на передній
план виступає проблема:
а)
суспільного розвитку; в) буття
Бога;
б) людського
існування; г) пізнання світу.
4. Філософію волі до влади розробляв:
а)
Ф.Ніцше; б) А.Шопенгауер; в) А.Бергсон; г) З.Фрейд.
а)
раціоналізму; в)
об’єктивного ідеалізму;
б) емпіризму; г) суб’єктивного
ідеалізму.
6.
Ідея про позакастову цінність людини проголошується в українській філософській
думці в період:
а)
Київської Русі; в)
раннього Просвітництва;
б)
зрілого Просвітництва; г) 30-80-х рр.
ХХ ст.
7. Ідеологія
українського націоналізму міститься у творчості:
а)
Д.Донцова; б) І.Франка; в) О.Ольжича; г) В.Липинського.
8. Головною
проблемою класичної німецької філософії є проблема:
а)
буття; б) Бога; в) людини; г) пізнання.
9. “Вчення про ідолів” розробляв:
а)
Т.Гоббс; б) Дж.Берклі; в) Ф.Бекон; г) Д.Юм.
10. Структуралізм – це:
а)
різновид екзистенціалізму;
б) одна з форм
неопозитивізму;
в)
одна з форм постпозитивізму;
г) різновид
неотомізму.
11. Методом наукового пізнання у
Р.Декарта виступає:
а)
аналіз; б) синтез; в) індукція; г) дедукція.
12. Піфагор стверджував, що:
а)
світ – це гармонія чисел;
б) все у світі
складається з атомів;
в) першоосновою
всього є вогонь;
г) руху не існує.
13. Родоначальником матеріалізму
вважають:
а)
Демокріта;
в) Платона;
б)
Геракліта;
г) Сократа.
14. Феноменологія – це вчення про:
а)
божественну мудрість;
б)
рефлексію свідомості про свої акти та їх зміст;
в)
матеріальну єдність світу;
г)
сутність людини.
15. Середньовічний реалізм – це:
а)
вчення про реальність навколишнього світу;
б)
вчення про реальність одиничних речей;
в)
вчення про реальне існування загальних понять;
г) реалістичний підхід
до дійсності.
16. Майнову
й соціальну нерівність та шляхи її ліквідації досліджував:
а)
Ш.-Л.Монтеск’є; в)
К.А.Гельвецій;
б)
Вольтер;
г) Ж.-Ж.Руссо.
а)
третій етап розвитку позитивізму;
б) остання стадія
позитивістського вчення;
в)
те ж саме, що й махізм;
г) те ж саме, що й
структуралізм.
18. Матеріалізм
Л.Фейєрбаха є:
а)
діалектичним;
в) наївним;
б)
механістичним; г) антропологічним.
19. Підгрунтям екзистенціалізму є вчення
про:
а)
цінності суспільства;
б)
людське існування;
в)
суспільний прогрес;
г) розвиток
матеріального світу.
20. В основу логічного негативізму
покладено принцип:
а) взаємозв’язку; в) верифікації;
б) розвитку; г)
фальсифікації.
К о н т р о л ь н и й т е с т
5
1. Родоначальником класичної німецької філософії є:
а) І.Кант; б) Г.Гегель; в) Л.Фейєрбах; г) К.Маркс.
2. Головною у філософії Відродження була проблема:
а) доведення буття
Бога; в) людської особистості;
б) пізнання світу; г) матеріальності
світу.
3. Теоретична
філософія викладена Кантом у творі:
а) “Метафізика
вдач”;
б) “Критика чистого розуму”;
в) “Критика практичного розуму”;
г) “Критика спроможності судження”.
4. Ототожнення
властивостей речей з відчуттями цих власти-востей було притаманне:
а) Т.Гоббсу; б) Д.Юму; в) Б.Спінозі; г) Дж.Берклі.
5.
Ідея всеєдності була центральною у творчості одного із зазначених
російських філософів, а саме:
а) М.Бердяєва; б) І.Ільїна; в) П.Флоренського; г) В.Соловйова.
6. Автором концепції творчої еволюції є:
7. Засновник
феноменологічного напряму в сучасній західній філософії:
а) А.Бергсон; б)
А.Шопенгауер; в) Е.Гуссерль; г) Ф.Ніцше.
8. Думку, що “Абсолют”
створює природу, а через неї – людину, висловлював:
а) Фіхте; б) Шеллінг; в) Гегель; г) Фейєрбах.
9. Неопозитивізм вивчає:
а) історичний розвиток
позитивізму;
б) історію філософії;
в) загальнотеоретичні
проблеми пізнання;
г) систему сучасного наукового знання.
10. Марксистська теорія суспільного розвитку – це :
а) історичний
матеріалізм;
б) креаціонізм;
в) об’єктивний
ідеалізм;
г) антропологічний матеріалізм.
11. Першою філософською школою
стародавньої Греції вважають:
а) елейську; в) мілетську;
б) піфагорійську; г) ефеську.
12. Матеріалізм – це:
а) проголошення
пріоритету чуттєвих задоволень;
б) вчення про
розвиток світу;
в) напрям, що
стверджує первинність матерії;
г) принцип філософського дослідження.
13. У центрі філософського вчення
Епікура знаходиться:
а) ідеал
мудреця; в) ідеальна
держава;
б) буття; г) абсолютна ідея.
14. Філософія Платона – це:
а) матеріалізм; в) скептицизм;
б) об’єктивний ідеалізм; г) суб’єктивний ідеалізм.
15. Первинним елементом буття у
філософії Лейбніца виступає:
а) монада; б) ідея; в) Бог; г) атом.
16. Думка про те, що наука про людину та її щастя є найважливі-шою з
усіх наук, належить:
а) П.Юркевичу; в) Ф.Прокоповичу;
б) С.Яворському; г) Г.Сковороді.
17. Герменевтика – це:
а) вчення про
практичну цінність знання;
б) вчення про
феномени людської свідомості;
в) мистецтво та
теорія тлумачення текстів;
г) вчення про чисту модель раціональності.
18. Артур Шопенгауер – родоначальник:
а) класичної
німецької філософії;
б) критичного раціоналізму;
в) ірраціоналізму;
г) вульгарного матеріалізму.
19. Відносність людського
пізнання та його недоказовість стверджували:
а) стоїки; б) неоплатоніки; в) кініки; г) скептики.
20.
В основу логічного позитивізму покладено принцип:
а) взаємозв’язку; в) верифікації;
б) розвитку; г) фальсифікації.
К о н т р о л ь н и й т е с т
6
а) Г.Лейбніц; в) Р.Декарт;
б) Б.Спіноза; г) Т.Гоббс.
2. “Біблія – особливий
реальний світ, який існує між космосом і людиною”, – так вважав:
а) П.Могила; в) Г.Сковорода;
б) С.Яворський; г) П.Куліш.
3.
Філософська теорія пізнання – це:
а) діалектика; в) антропологія;
б) аксіологія; г) гносеологія.
4. Ідея
всеєдності була центральною у творчості:
а) М.Бердяєва; в) Г.Плеханова;
б) В.Соловйова; г) П.Флоренського.
5.
Точка зору про те, що Бог і природа
єдині, притаманна:
а) деїзму; в) раціоналізму;
б) пантеїзму; г) емпіризму.
6.
Першим філософом античності вважають:
а) Фалеса; в) Платона;
б) Демокріта; г) Сократа.
7. Основним принципом
середньовічної європейської філософії був:
a)
антропоцентризм; в)
теоцентризм;
б) геліоцентризм; г) космоцентризм.
8. Герменевтика – це:
а) мистецтво та
теорія тлумачення текстів;
б) вчення про
феномени людської свідомості;
в) вчення про моделі
раціональності;
г) вчення про практичну користь знання.
9.
Засновником емпіризму Нового часу вважають:
а) Т.Гоббса; в) Р.Декарта;
б) Б.Спінозу; г) Ф.Бекона.
10.
Ідеалізм – це:
а) вчення про
ідеальність світу;
б) вчення про
матеріальність світу;
в) напрям, що
обґрунтовує первинність духовного світу;
г) властивість людського характеру.
11.
Фома Аквінський був представником:
а) деїзму; в)
реалізму;
б) пантеїзму; г)
номіналізму.
12. Думку, що “Абсолют”
створює природу, а через неї – людину, висловлював:
а) Й.Фіхте; в)
Г.Гегель;
б) Й.Шеллінг; г) Л.Фейєрбах.
13.
Філософія стоїцизму стверджує:
а) відсутність смислу
всього існуючого;
б) існування світу чистих сутностей;
в) безмежність людського пізнання;
г) необхідність підкорятися долі.
а) К.Маркса; в)
К.А.Гельвеція;
б) Ш.-Л.Монтеск’є; г) Ж.-Ж.Руссо.
15. В основі російської релігійної
філософії ХІХ ст. лежить:
а) вчення
слов’янофілів; в)
філософія Герцена;
б) вчення західників; г) філософія
М.Ломоносова.
16.
Методом наукового пізнання у Р.Декарта виступає:
а) аналіз; в)
дедукція;
б) синтез; г)
індукція.
17.
Феноменологія – це вчення про:
а) божественну
мудрість;
б) феномени фізичного світу;
в) рефлексію свідомості про свої акти та
їх зміст;
г) форми наукового пізнання.
а) О.Герцена; в) Г.Гегеля;
б) К.Маркса та Ф.Енгельса; г) Л.Фейєрбаха.
19.
Матеріалізм Л.Фейєрбаха є:
а)
антропологічним; в)
діалектичним;
б) механістичним; г) наївним.
20.
Гносеологічний аспект герменевтики розробляв:
а) П.Рікьор; в)
М.Хайдеггер;
б) В.Дільтей; г) Г.Гадамер.
Змістовний модуль II
Онтологія, гносеологія,
соціальна філософія
К о н т р о л ь н и й т е с т 1
1.
Сучасному розумінню матерії відповідає одне з наведених визначень, а саме:
а) матерія –
це речовина, з якої складаються всі речі;
б) матерія – це
субстанція;
в) матерія –
це філософська категорія, що означає об’єктивну реальність;
г) матерія – це сума незмінних якостей речей,
2. Як співвідносяться матерія і свідомість з позиції
діалектичного матеріалізму:
а) свідомість
– первинна, матерія – вторинна;
в) свідомість
– різновид матерії;
г) матерія –
первинна, свідомість – вторинна.
3. На
механізм розвитку вказує один із законів діалектики, а саме закон:
а)
заперечення заперечення; в) всесвітнього тяжіння;
б)
протилежностей; г)
взаємного переходу кількісних і якісних змін.
4. Істина з точки зору науки – це:
а) адекватне
знання суб’єкта про об’єкт; в) сакральне знання про світ;
б) таємниця
світобудови, код буття; г)
результат домовленості між людьми.
5. Емпіричні методи дослідження належать до:
а)
загальнофілософських методів; в)
методів окремих наук;
б)
загальнонаукових методів; г) методів буденного пізнання.
6. Філософське вчення про суспільство – це:
а)
соціологія; в) філософія історії;
б) соціальна
філософія; г) онтологія.
7. Закони розвитку суспільства відрізняються від
природних законів:
а) сферою
дії;
б)
непередбачуваністю;
в) вони
реалізуються через свідому діяльність людей;
г) суб’єктивністю (їх придумали люди).
8. Вислів “Людина є міра всіх речей” належить:
а) Протагору; б) Платону; в) Сократу; г) Леніну.
9. Людина в німецькій
класичній філософії визначається як:
а) мікрокосм; в) суб’єкт духовної діяльності;
б) сукупність
суспільних відносин; г) розумна
істота.
10. Визначальними сутність
людини як особистості є властивості :
а)
біологічні; б) фізичні; в) психологічні; г) соціальні.
11. З точки зору
вульгарного матеріалізму свідомість – це:
а) здатність
людини мислити;
б)
властивість високоорганізованої матерії;
в)
субстанція, що породжується мозоком;
г) дар Божий.
12. Суспільна свідомість – це:
а) сума
індивідуальних свідомостей;
б)
надиндивідуальне духовне утворення;
в) спільна
думка;
г)
відображення суспільного буття суспільним суб’єктом.
13. Ідеологія – це:
а) сфера
суспільної свідомості;
б) форма
суспільної свідомості;
в) рівень
суспільної свідомості;
г) політика держави.
14. Уперше поняття “культура” визначив:
а) Е. Тейлор; б) Б. Спіноза; в) Г. Гегель; г) М. Вебер.
15. Філософське вчення про цінності має назву:
а) онтологія; б) аксіологія; в) гносеологія; г) феноменологія.
16. Свобода як філософська категорія – це:
а) можливість
діяти на власний розсуд;
б) пізнана
необхідність;
в) можливість
мати власну думку;
г)
протилежність (відсутність) необхідності.
17.Критерієм періодизації історії, за Шпенглером,
є:
а) культура; б) цивілізація; в) суспільно-економічна формація; г) свобода.
18. Буденна свідомість формується внаслідок:
а)
виховання; б) повсякденного життя; в) самоосвіти; г) освіти.
19. Принцип розвитку
ігнорується таким способом мислення, як:
а)
метафізика; б) діалектика; в) рефлексія; г) синергетика.
20. З філософської точки зору рух – це:
а)
переміщення в просторі; б) будь-які
зміни; в) прогрес; г) спілкування людей.
К о н т р о л ь н и й т е с т 2
1. Онтологія – це філософське вчення, що
досліджує:
а) процес
пізнання;
в) сенс історії;
б) структуру
суспільства; г) буття.
2. З точки зору
вульгарного матеріалізму свідомість – це:
а) здатність
людини мислити;
б)
субстанція, що породжується мозком;
в)
властивість високоорганізованої матерії;
г) дар Божий.
3. В основі
діалектичного матеріалізму лежить діалектика:
а)
Сократа; б) Гегеля; в) Фіхте; г) Геракліта.
4. Критерієм істини є:
а)
суспільно-історична практика;
б) здатність
знань задовольняти потреби людей;
в) верифіцируваність знання;
г) складність
знання.
5. Поняття – це:
а) сукупність
ознак предмета; в) комплекс
людських почуттів;
б) ідеальний
образ предмета; г) спосіб сприйняття дійсності.
6. В основі наукового пізнання лежить:
а) віра; б) інтуїція; в) ємоції; г) експеримент.
7. Філософське вчення про суспільство – це:
а)
соціологія; в)
філософія історії;
б) соціальна
філософія; г) онтологія.
8. Соціальний інститут – це:
а) система
норм, що регулюють суспільні відносини;
б) стійка
форма організації і регулювання суспільного життя;
в) система
цінностей певної спільноти;
г) форма
діяльності людей.
9. З точки зору Монтеск’є, розвиток суспільства визначається:
а)
матеріальним виробництвом; в)
культурними змінами;
б)
кліматичними умовами; г) технічним
прогресом.
10. Представниками
гносеологічного напряму філософії історії є:
а) Кроче,
Зіммель; в) Рамон, Мель;
б)
Віндельбанд;
г) Белл, Тоффлер.
11. Філософське вчення про людину – це:
а)
аксіологія; б) антропологія; в) психологія; г) онтологія.
12. Антропосоціогенез передбачає, що:
а) людина
формується суспільним середовищем;
б) суспільне
середовище формується людиною;
в) формування
людини і суспільства – взаємозумовлений
процес;
г) людина є
соціальною істотою.
13. З точки зору прагматизму сенс життя людини
полягає у:
а) прагненні
до насолоди;
б) прагненні
до щастя;
в) прагненні
до блага, користі;
г)
самовдосконаленні.
14. Особистість визначається:
а)
духовністю; б) соціальністю; в) тілесністю; г) розумністю.
15. Особиста незалежність
характерна для:
а) первісного
суспільства;
б)
доіндустріального суспільства;
в)
індустріального суспільства;
г)
постіндустріального суспільства.
16. Межі свободи визначаються:
а) правами
інших людей;
в) відповідальністю;
б) свободою
інших людей, суспільства; г) свобода
безмежна.
17. Духовне життя суспільства – це:
а) лише
релігія;
в) сукупність усіх ідей у суспільстві;
б) суспільна
свідомість; г) лише
мистецтво.
18. Буденна свідомість формується внаслідок:
а)
виховання; б) повсякденного
життя; в) самоосвіти; г) освіти.
19. Міф як форму
суспільної свідомості можна виділити за наступним критерієм:
а) за
предметом; б) за формою; в) за походженням; г) за функцією.
20. Культура – це:
а) сукупність
створених людьми цінностей;
б) все, що
створено людством;
в) правила
поведінки людей;
г) повага до людської гідності.
К о н т р о л ь н и й т е с т 3
1. Сучасному розумінню матерії відповідає наступне
визначення:
а) матерія –
це речовина, з якої складаються всі речі;
б) матерія –
це субстанція;
в) матерія – це філософська категорія, що
означає об’єктивну реальність;
г) матерія –
це сума незмінних якостей речей.
2. Прибічником дуалізму в
поглядах на співвідношення свідомості і матерії є:
а)
Декарт; б) Платон; в) Маркс; г) Гегель.
3. Парною категорією до категорії “сутність” є:
а)
явище;
в) існування;
б)
зміст;
г) структура.
4. Теорія – це:
а) абстрактні
міркування про реальний світ;
б) результат
розумової діяльності людини;
в) сукупність
логічних прийомів дослідження;
г) вища форма
наукового пізнання.
5. Джерелом достовірного знання є почуття – це основне
положення:
а)
сенсуалізму;
в) раціоналізму;
б)
емпіризму;
г) інтуїтивізму.
6. Логічне пізнання характеризує:
а)
послідовність; в)
апостеріорність;
б)
апріорність; г) хронологічність.
7. Основою суспільства є:
а) спільна
праця людей; в) боротьба за
виживання;
б) духовна
єдність людей; г) релігія.
8. В основі суспільних відносин лежить:
а) суспільна
діяльність;
б) обмін матеріальними
і духовними благами;
в)
спілкування;
г) мораль.
9. З точки зору Ростоу,
розвиток суспільства визначається:
а)
матеріальним виробництвом;
б)
кліматичними умовами;
в)
культурними змінами;
г) технічним
прогресом.
10. Екзистенціалізм – філософський
напрям, за яким людина визначається:
а) свободою; б) мовою; в) працею; г) долею.
11. Процес становлення
людства на чотири етапи розділив:
а)
Дарвін; б) Морган; в) Енгельс; г) Маркс.
12. Сутність людини найбільше розкривається у:
а) здатності
до праці; в) свободній
творчості;
б)
суспільному житті; г)
абстрактному мисленні.
13. Особистість визначається:
а)
духовністю; в)
тілесністю;
б)
соціальністю; г)
розумністю.
14. Онтологія – це:
а) вчення про
людину; в) вчення про буття;
б) вчення про
цінності; г) вчення про Бога.
15. Відповідальність – це:
а) готовність
сприймати наслідки своєї діяльності;
б) наслідок
порушення соціальних норм;
в) кара;
г) реакція
суспільства на дії людини.
16. Найбільш адекватним
визначенням суспільної свідомісті є:
а) громадська
думка;
б) сума
поглядів людей;
в) інтегральна
сукупність індивідуальних свідомостей;
г) сума
індивідуальних свідомостей.
17. Суб’єктом теоретичної свідомості є:
а) наукова
інтелігенція; в)
суспільство в цілому;
б)
політикум;
г) студентство.
18. Правильним із зазначених тверджень є наступне:
а) суспільна
свідомість визначає індивідуальну свідомість;
б)
індивідуальні свідомості складаються в суспільну;
в)
індивідуальна свідомість існує незалежно від суспільної;
г) суспільна
свідомість є надіндивідуальною формою свідомості.
19. До матеріальної
культури належить:
а) освіта та
виховання; б) побут; в) інформація; г) право.
20. Представниками
аксіологічного напряму філософії історії є:
а) Кроче,
Зіммель; в)
Рамон, Мель;
в)
Віндельбанд;
г) Белл, Тоффлер.
К о н т р о л ь н и й т е с т 4
1. З філософської точки зору рух – це:
а) будь-яка
зміна, зміна взагалі;
в) суспільні зміни;
б)
переміщення у просторі;
г) процес мислення.
2. Проблема дослідження свідомості є основною для:
а)
позитивізму; б) феноменології; в) неотомізму; г) марксизму.
3. Протилежністю діалектики є:
а) схоластика; б)
метафізика; в)
софістика; г) синергетика.
4. Практика – це:
а) мтеріальна
перетворююча діяльність суспільства;
б) конкретні
дії по вивченню об’єкта;
в) метод
наукового пізнання;
г)
індивідуальна діяльність людини.
5. Щодо
співвідношення абсолютної і відносної
істини, то:
а) це дві
самостійні форми істини;
б) відносна
істина є передумовою абсолютної;
в) вони
знаходяться у діалектичній єдності;
г) абсолютна
істина є частиною відносної.
6. Абстрагування передбачає:
а)
перенесення властивостей одного об’єкта на інший;
б) відокремлення
об’єкта і концентрація на суттєвих його ознаках;
в)
відображення послідовності розвитку об’єкта;
г) вираження
в знаковій формі властивостей об’єкта.
7. Представником
натуралістичної концепції суспільства є:
а) Гегель; б)
Маркс; в) Фома Аквінський; г) Дарвін.
8. Основою суспільства у матеріалістичній
філософії є:
а)
матеріальне виробництво;
в) технології;
б)
інформація; г)
ідеологія.
9. Концепція методологічного індивідуалізму
належить:
а)
Попперу; б) Веберу; в) Ньютону; г) Монтеск’є.
10. Представниками
онтологічного напряму філософії історії є:
а) Кроче,
Зіммель;
в) Рамон, Мель;
б)
Віндельбанд;
г) Белл, Тоффлер.
11. Людину як “політичну тварину” визначив:
а)
Сократ; б) Платон; в) Аристотель; г) Маркс.
12. Мова як засіб обміну інформацією виникає у:
а)
австралопітеків;
в) неандертальців;
б)
пітекантропів; г)
кроманьйонців.
13. З точки зору
гедонізму сенс життя людини полягає у:
а) прагненні
до насолоди; в)
прагненні до блага, користі;
б) прагненні
до щастя; г)
самовдосконаленні.
14. Закон з точки зору діалектики – це:
а)
нормативно-правовий акт;
б)
причинно-наслідковий зв’язок;
в) суттєвий,
необхідний, загальний зв’язок матеріальних і
духовних явищ;
г) офіційний
документ.
15. Особиста залежность є
характерною для взаємовідносин особистості і суспільства у:
а) первісному
суспільстві;
б)
доіндустріальному суспільстві;
в)
індустріальному суспільстві;
г) постіндустріальному
суспільстві.
16. З точки зору фаталізму свобода – це:
а) її не
існує; в)
свобода вибору;
б) пізнана
необхідність; г)
мрія.
17. Формою суспільної свідомості є:
а) ідеологія; в)
психологія;
б) політика; г)
громадська думка.
18. Ідеологія, на відміну від суспільної
психології, є:
а) стихійно сформованою;
б) має
гомогенний характер;
в) створюється
цілеспрямовано;
г) спрямована на
вирішення практичних завдань повсякденного життя.
19. Масова свідомість – це:
а) домінуючі
в суспільстві уявлення;
б)
розповсюджені в суспільстві настрої;
в) типові для
більшості населення погляди й емоції;
г) традиційні
моральні ідеали.
20. Інтегруючою функцією культури є:
а)
регулятивна; в)
гуманістична;
б)
пізнавальна; г)
комунікативна.
К о н т р о л ь н и й т е с т 5
1. З точки зору метафізики джерелом руху є:
а) механічні
взаємодії зовнішнього порядку;
б) внутрішні
протиріччя, що притаманні всім об’єктам;
в) космічні
фактори;
г) абсолютна
воля.
2. Щодо
співвідношення свідомості й ідеального, то:
а) це тотожні
поняття;
б) ідеальне є
формою образного відображення буття у свідомості;
в) ідеальне є
особливою властивістю суб’єктивності;
г) ідеальне –
передумова свідомості.
3. Особливістю філософських категорій є:
а)
абстрактність; б) парність; в) загальність; г) суб’єктивність.
4. Агностицизм – це філософський напрям, що:
а) ставить
під сумнів можливість пізнання світу;
б) заперечує
принципову пізнавальність світу;
в) стверджує
принципову пізнавальність світу;
г) не
займається проблемами пізнання.
5. Конкретність істини означає:
а)
відповідність знання про конкретний предмет;
б) точність
знання про предмет;
в) можливість
пояснення суті предмета;
г) можливість практичного застосування знання про предмет.
6. Моделювання передбачає:
а) перенесення
властивостей одного об’єкта на інший;
б)
відокремлення об’єкта і концентрація на суттєвих
його ознаках;
в)
відображення послідовності розвитку об’єкта;
г) вираження
в знаковій формі властивостей об’єкта.
7. “Розвиток суспільства визначається Світовим Розумом”
– це одне з положень:
а) об’єктивного ідеалізму; в) натуралізму;
б)
історичного матеріалізму;
г) неологізму.
8. Правильним є твердження:
а)
індивідуальні свідомості складаються в суспільну;
б) індивідуальна
свідомість існує незалежно від суспільної;
в) суспільна
свідомість є надіндивідуальною формою свідомості;
г) суспільна
свідомість визначає індивідуальну свідомість.
9. Концепція інтерпретації соціальної дії
належить:
а)
Попперу; б) Веберу; в) Ньютону; г)
Монтеск’є.
10. З точки зору
перфекціонізму сенс життя людини полягає у:
а) прагненні
до насолоди; в)
прагненні до блага, користі;
б) прагненні до щастя; г) самовдосконаленні.
11.Ставлення до людини як до самодостатньої автономної
особистості притаманне:
а)епосі
Відродження; б) Новому часу; в) Просвітництву; г) сучасній філософії.
12. Твердження про те, що людина є продуктом природ-ного відбору,
належить одній із концепцій походження люди-ни, а саме:
а) теологічній; б)
космологічній; в) еволюційній; г)
езотеричній.
13. До сфери несвідомого
належить:
а)
знання; б) інтуїція; в) воля; г) рефлексія.
14. Традиційно орієнтована особистість характерна
для:
а) архаїчного
суспільство;
в)
урбанізованого суспільства;
б)
суспільства свободної конкуренції;
г)
демократичного суспільства.
15. З точки зору волюнтаризму свобода – це:
а) свобода
волі; б) пізнана необхідність; в)
можливість вибору; г) мрія.
16. Суб’єктом
теоретичної свідомості є:
а) наукова
інтелігенція;
в) суспільство в цілому;
б)
студентство; г)
політикум.
17. Суспільна психологія, на відміну від
ідеології:
а) є упорядкованою та
теоретично обґрунтованою;
б) створюється
цілеспрямовано;
в) спрямована на
вирішення глобальних соціальних завдань;
г) спрямована на вирішення
практичних завдань повсякденного життя.
18. Питання
закономірностей розвитку суспільства вивчає:
а) філософія
історії; в) соціологія;
б) соціальна
філософія; г)
філософія права.
19. Культура – це:
а) сукупність
людських цінностей; в) правила
поведінки людей;
б) все, що
створено людством; г) повага
до людської гідності.
20. Критерієм
періодизації історії, з точки зору Шпенглера, є:
а)
суспільно-економічна формація; в) вісьовий час;
б) культура; г)
прогрес.
1. Простір, визначається:
а)
тримірністю;
б)
протяжністю, структурністю і взаємодією
елементів у матеріальних системах;
в) особливою
субстанцією;
г)
сприйняттям людиною речей.
2. З точки зору сучасного матеріалізму свідомість
– це:
а) здатність
людини мислити;
б)
субстанція, що породжується мозком;
в)
властивість високоорганізованої матерії;
г) дар Божий.
3. Принципами діалектики є:
а) розвиток і
зв’язок; в) матеріалізм;
б)
загальність і граничність; г)
відповідність логічному мисленню.
4. Філософське вчення про пізнання – це:
а)
гносеологія; б) феноменологія; в)
онтологія; г) герменевтика.
5. Метою пізнання є:
а)
задоволення потреби, інтересу;
в) гармонійне
існування у світі;
б) мети
немає, це – спосіб існування людини;
г) пізнання
абсолютної істини.
6. Формалізація передбачає:
а)
перенесення властивостей одного об’єкта на інший;
б)
відокремлення об’єкта і концентрація на суттєвих
його ознаках;
в)
відображення послідовності розвитку об’єкта;
г) вираження
в знаковій формі властивостей об’єкта.
7. Засновником діалектико-матеріалістичної
концепції суспільства є:
а)
Аристотель; б) Гегель; в) Маркс; г) Вебер.
8. Діяльність – це:
а)
праця;
в) спілкування;
б)
виробництво; г)
цілеспрямоване активне ставлення до світу.
9. Джерелом пізнання є:
а) об’єктивна дійсність;
в) наука;
б) свідомість суб’єкта; г)
практична діяльність людей.
10. До біологізаторських концепцій людини
належить:
а)
конвенціалізм; в)
релігійний антропологізм;
б)
панлогізм; г) психологізм.
11. “Людина є
такою, якою її виховали” –
твердження, що відповідає концепції:
а)
психологізму; б) соціологізму; в) натуралізму; г) волюнтаризму.
12. З точки зору
евдемонізму сенс життя людини полягає у:
а) прагненні
до насолоди;
в) прагненні до блага, користі;
б) прагненні
до щастя; г)
самовдосконаленні.
13. До сфери свідомого належать:
а)
інстинкти; б) інтуїція; в) автоматизми; г) мислення.
14. Автономна особистість є характерною для:
а) архаїчного
суспільства;
б)
суспільства свободної конкуренції;
в)
урбанізованого суспільства;
г)
демократичного суспільства.
15. Розуміння свободи як форми об’єктивації духу притаманна:
а)
Платону; б) Ф. Аквінському; в) Гегелю; г) Шопенгауеру.
16. Формою суспільної свідомості є:
а)
навички; б) право; в) звичаї; г) закон.
17. Людина, на відміну від тварини:
а) є
суспільною істотою;
б) прагне до
кращого життя;
в) має
особливу тілесну організацію;
г) є свбодною
істотою.
18. Масова свідомість – це:
а) домінуючі
в суспільстві уявлення;
б)
розповсюджені в суспільстві настрої;
в) типові для
більшості населення погляди й емоції;
г) традиційні
моральні ідеали.
19. Культура – це:
а) сукупність
створених людьми цінностей;
б) все, що
створено людством;
в) правила
поведінки людей;
г) повага до
людської гідності.
20. Критерієм
періодизації історії із загальнофілософських позицій є:
а) суспільно-економічна формація;
б) культура;
в) прогрес;
г) рівень свободи особистості.
Змістовний модуль
III
Філософія права та її
еволюція
1.
Родоначальником школи природного права ХVІІ-ХVІІІ ст. вважають:
а) Г.Гроція;
б) Т.Мора; в)
Дж.Локка; г) Г.Лейбніца.
2. “Об’єктивний дух – це той
ступінь розвитку духу, коли свобода вперше набуває форми реальності у вигляді
державно-правових утворень”. Автор:
а)
Г.Гегель; б) П.Рікьор;
в) М.Бердяєв; г) Г.Гроцій.
3. Раціоналістичні концепції
природного права мають місце в межах підходу, що грунтується на:
а) виділенні
ключових категорій;
б) виділенні
способу обґрунтування ідеї права;
в) розумінні смислу права;
г) виділенні епох у розвитку філософії.
4. Положення: “Справедливе полягає
у відплаті іншому рівним”, – належить:
а) софістам; в) мілетській школі;
5. “Державою повинні правити
філософи”. Автор твердження:
а) Епікур;
б) Платон; в) Фалес; г) Сенека.
6.Твердження про те, що держава
відрізняється від зграї розбійників лише тим, що має повноваження на
застосування сили, належить:
а)
Х.Харту; б) Г.Кельзену;
в) К.Попперу; г)
Дж.Остіну.
7. Першість у розробці теорії
впливу навколишнього середовища на політику й право належить:
а)
Б.Спінозі; б) Т.Гоббсу; в)
Ш.Монтеск’є; г) М.Лютеру.
8. Ідею права вважав
предметом філософії права один із названих нижче філософів:
а) Аристотель; в) М.Хайдеггер;
б) Г.Гегель; г)
В.Нерсесянц.
9. “Право – це сукупність умов, за
яких свавілля одного є сумісним зі свавіллям іншого з точки зору загального
закону свободи”. Автор:
а)
К.Маркс; б) І.Кант; в)
П.Амселек; г) Й.Фіхте.
10. Думку про те, що право є
продуктом народного духу, відстоювали представники наступної
філософсько-правової школи (напряму):
а) правового екзистенціалізму; в) правової герменевтики;
б) правової феноменології; г) історичної школи права.
11.Марксистська
філософсько-правова концепція за способом обґрунтування права відноситься до:
а) правового об’єктивізму; в) інтерсуб’єктивності;
б) правового суб’єктивізму; г) природно-правового мислення.
12.Дослідження природи права, його
підстав і форм існування здійснюється в:
а) аксіології права; в) антропології
права;
б) гносеології права; г) онтології права.
13. Позитивність права у
встановленні його державною інстанцією вбачали представники одного із наведених нижче напрямів позитивізму, а
саме:
а) психологічного позитивізму; в) соціологічного позитивізму;
б) логічного позитивізму; г) етатистського позитивізму.
14. Концепція природного права з
мінливим змістом розроблена:
а) Р.Штаммлером; б)
Е.Гуссерлем; в)
Г.Радбрухом; г) К.Савіньї.
15. Поняття, яке розкриває апріорні
структури, які суб’єкт відкриває у своїй свідомості шляхом заглиблення в
сутність правових норм, – це:
а) річ-у-собі; в)
річ-поза-собою;
б) категоричний імператив; г) правовий ейдос.
16.”Право
є мінімумом моральності або нижчим її рівнем” – твердження:
а) В.Соловйова; б) І.Канта; в) Б.Чичеріна; г) Г.Гегеля.
17.
Поняття “суверенітет” як ознаку держави в науковий обіг увів:
а) Нерон; б) Ж.-Ж Руссо; в) Дж.Остін; г) Ж.Боден.
18. У формуванні моделей пізнання
права виражається одна з функцій філософії права:
а) виховна; в)
методологічна;
б) аксіологічна; г)
відображувальна.
19. Автором твердження про те, що
основою правопорядку є страх перед Божою карою, вважають:
а)
Августина Блаженного;
в) І.Бентама;
б)
Фому Аквінського;
г) Аристотеля.
20. Визначення людини як
“політичної тварини”належить:
а) Сократу; б) Платону; в) Аристотелю; г) Піфагору.
1.
Родоначальником сучасної науки про державу і право вважають:
а) Г.Гроція;
б) Т.Мора; в) Н.Макіавеллі; г)
Г.Лейбніца.
2.
“Внутрішня сутність людини завжди говорить їй, як має бути, і вона сама в собі
знаходить підтвердження того, що має силу закону”. Автор твердження:
а) Г.Гегель; б)
П.Рікьор; в) М.Бердяєв; г) Г.Гроцій.
3.
Деонтологічні концепції природного права мають місце в межах підходу, що грунтуються на:
а) виділенні ключових категорій;
б) виділенні способу обґрунтування ідеї
права;
в) розумінні смислу права;
г) виділенні епох у розвитку філософії.
4. Твердження,
що знання є основою законослухняної поведінки, належить:
а) софістам; б) ефеській школі; в) Сократу; г) піфагорійцям.
5.
Автором твердження про те, що людині необхідно підкорятися державним законам і
творити добро, вважають:
а) Епікур; б) Платон; в) Фалес; г) Марк Аврелій.
6.
Точка зору на право як на сукупність первинних правил виконання обов’язків і
вторинних правил визнання, змін і правосуддя належить:
а)
Х.Харту; б) Г.Кельзену; в)
К.Попперу; г) Дж.Остіну.
7.
Точка зору про те, що справедливий розподіл суспільних благ має здійснюватися
за принципом “соціальної корисності”,
належить:
а) Аристотелю; в)
К.-А.Гельвецію;
б) Вольтеру; г)
М.Лютеру.
8. Предметом філософії
права вважав суспільний ідеал:
а) С.Франк; б) Г.Гегель; в) М.Хайдеггер; г)
К.Маркс.
9.
“Право – це сукупність умов, за яких свавілля одного є сумісним зі свавіллям
іншого з точки зору загального закону свободи”. Автор:
а)
Б.Кістяківський;
в) П.Амселек;
б)
І.Кант;
г) П.Юркевич.
10.
Автором твердження про те, що основою правопорядку є страх перед Божественною
карою, вважають:
а)
Августин Блаженний;
в) І. Бентам;
б)
Фома Аквінський;
г) Аристотель.
11.
Думку про те, що із зникненням класів право втратить підстави для свого
існування, відстоювали прибічники:
а) правового екзистенціалізму; в) правової герменевтики;
б) правової феноменології; г) марксизму.
12. Філософсько-правова концепція Іммануїла Канта
належить до одного із зазначених способів обґрунтування права:
а) правового об’єктивізму; в) інтерсуб’єктивності;
б) правового
суб’єктивізму;
г) юридичного позитивізму.
13. Дослідження особливостей процесу пізнання у сфері
права, проблем істини в праві здійснюється в:
а) аксіології права; в) антропології
права;
б) гносеології права; г) онтології права.
14.
Позитивність права у його внутрішньому визнанні людиною вбачали представники
одного із наведених нижче напрямів позитивізму:
а) психологічного позитивізму;
б) логічного позитивізму;
в) соціологічного позитивізму;
г) етатистського позитивізму.
15. Точка зору на природне право як внутрішнє моральне
ядро закону належить:
а)
Р.Штаммлеру; б) Л.Фуллеру;
в) Г.Радбруху; г) К.Савіньї.
16. Сенс суду в заміні насильства мовним дискурсом
вбачає:
а) правовий екзистенціалізм; в) комунікативна
філософія;
б) правова феноменологія; г) правова герменевтика.
17.
Уперше в науковий обіг поняття суверенітету як ознаку держави ввів:
а) Ж.Боден; б) Ш.Монтеск’є; в) Н.Макіавеллі; г) Сенека.
18. У формуванні моделей пізнання права виражається
одна із функцій філософії права:
а) виховна; в) методологічна;
б) аксіологічна; г)
інформаційно-відображувальна.
19. Два типи справедливості – розподільчу та
зрівнювальну – визначав:
а) Сократ; б) Аристотель; в) Геракліт; г) Демокріт.
20.
Автором філософського трактату “Про дух
законів” є:
а) Т.Гоббс; б) Дж.Локк; в) Б.Спіноза; г) Ш.Монтеск’є.
1.
Те, що право є вираженням і закріпленням волі економічно пануючого класу,
вважали представники одного з напрямів
філософсько-правового об’єктивізму, а саме:
а) соціологічного об’єктивізму; в) юридичного економізму;
б) юридичного біологізму; г) політичного
об’єктивізму.
2.
Антропологічні концепції природного права мають місце в межах підходу, що грунтується на:
а) виділенні ключових категорій; в) розумінні смислу права;
б) виділенні способу обґрунтування ідеї
права; г) виділенні епох у розвитку
філософії.
3.
Один із представників стоїцизму ввів у науковий обіг поняття обов’язку. Назвіть
його.
а) Зенон; б) Сенека; в) Марк Аврелій; г) Нерон.
4.
Автором твердження про те, що людині необхідно підкорятися державним законам і
творити добро, вважають:
а) Епікура; б) Платона; в) Фалеса; г) Марка Аврелія.
5.
Точки зору на право як на сукупність первинних правил виконання обов’язків і
вторинних правил визнання, змін і правосуддя додержувався:
а)
Х.Харт; б) Г.Кельзен;
в) К.Поппер; г) Дж.Остін.
6.
Точки зору про те, що справедливий розподіл суспільних благ має здійснюватися
за принципом “соціальної корисності”, додержувався:
а) Аристотель; б) Вольтер; в)
К.-А.Гельвецій; г) М.Лютер.
7. Предметом філософії
права вважав справедливість:
а) С.Франк; б) В.Нерсесянц; в) Н.Боббіо; г) Г.Гегель.
8.
Думка про те, що право грунтується на чотирьох соціокультурних феноменах –
аналітичному, соціологічному, психологічному та нормативному, належить:
а)
Б.Кістяківському; б) П.Амселеку;
в) І.Канту; г) П.Юркевичу.
9.
Автором твердження про те, що право є дією справедливості в божественному
порядку людського співіснування, вважають:
10.
Думку про те, що із зникненням класів право втратить підстави для свого
існування, відстоювала одна з наведених нижче філософсько-правових шкіл
(напрямів):
а) правовий екзистенціалізм; в) правова герменевтика;
б) марксизм;
г) правова феноменологія.
11. Філософсько-правова концепція Іммануїла Канта
відноситься до одного із способів
обґрунтування права, а саме:
а) правового об’єктивізму; в) інтерсуб’єктивності;
б) правового
суб’єктивізму;
г) юридичного позитивізму.
12.
Дослідження рівнів і методів пізнання в праві, особливостей процесу пізнання
правової реальності здійснюється в:
а) аксіології права; в) антропології права;
б) гносеології права; г) онтології
права.
13.
Позитивність права у застосуванні права конкретними соціальними групами вбачали
представники одного із наведених нижче напрямів юридичного позитивізму, а саме:
а) психологічного позитивізму; в) соціологічного позитивізму;
б) логічного позитивізму; г) етатистського
позитивізму.
14.
Точка зору на природне право як внутрішнє моральне ядро закону належить:
а)
Р.Штаммлеру; б) Л.Фуллеру;
в) Г.Радбруху; г) К.Савіньї.
15. Поняття, яке розкриває апріорні структури, які
суб’єкт, що пізнає, відкриває у своїй свідомості шляхом заглиблення в сутність
правових норм та інститутів, – це:
а) річ-у-собі; б) категоричний імператив; в) річ-поза-собою;
г) правовий ейдос.
16. Природа речей надає нормативної сили правовим
нормам – так вважали представники одного із зазначених нижче інтерсуб’єктивних напрямів, а саме:
а) підходу, що базується на “природі речей”; в) правового екзистенціалізму;
б) підходу, що базується на “правових
ейдосах”; г) правової герменевтики.
17.
Уперше в науковий обіг поняття “суверенітет” як ознаку держави ввів:
а) Ж.Боден; б) Ш.Монтеск’є; в) Н.Макіавеллі; г) Сенека.
18.
Одна із функцій філософії права полягає в розробці уявлень про правові
цінності, а саме:
а) виховна;
б) аксіологічна;
в) методологічна;
г) інформаційно-відображувальна.
19.
Іммануїл Кант ввів у науковий обіг поняття:
а) менталітет; б) номотетика; в) категоричний імператив; г) суб`єктивний
дух.
20.
Автором “чистого
вчення про право”є:
а) Дж. Остін; б) Х. Харт; в) Г. Кельзен; г) Дж. Роулз.
К о н т р о л ь н и й т е с т 4
1. Закон творить влада, а не істина – так вважають
представники одного з напрямів філософсько-правового об’єктивізму, а саме:
а) соціологічного об’єктивізму; в) юридичного економізму;
б) юридичного біологізму; г) політичного об’єктивізму.
2. Ідея демократизації
церкви і свободи совісті як підстава для розробки принципу автономії
особистості притаманна одному із зазначених нижче періодів розвитку вітчизняної
філософсько-правової думки:
а) докласичному; в)
ліберально-романтичному;
б) класичному; г)
сучасному.
3.
Космологічні концепції природного права мають місце в межах підходу, що
грунтується на:
а) виділенні ключових категорій;
б) виділенні
способу обґрунтування ідеї права;
в) розумінні смислу права;
г) виділенні епох у розвитку філософії.
4. Один із філософів Нового часу вважав, що метою
закону є не обмеження свободи, а її збереження і розширення. Ним є:
а) Т.Гоббс; б) Дж.Локк; в) Б.Спіноза; г) Г.Лейбніц.
5. Розробку принципу розподілу влади як умови свободи
і розробку теорії впливу довкілля на політику вперше здійснив:
а) Аристотель; б) Вольтер; в) Ш.Монтеск’є; г) М.Лютер.
6. Автором твердження про те, що людині необхідно підкорятися
державним законам і творити добро, вважають:
а) Марка Аврелія; б) Платона;
в) Сократа; г)
Протагора.
7. Точки зору на право як на сукупність первинних
правил виконання обов’язків і вторинних правил визнання, змін і правосуддя дотримувався:
а)
Х.Харт; б) Г.Кельзен; в)
К.Поппер; г) Дж.Остін.
8. Праву належить
проміжне положення між ідеальним добром і злою дійсністю – так вважав:
а) С.Франк; б) М.Бердяєв; в) Б.Кістяківський; г) В.Соловйов.
9. Першість у розробці концепції “правового
соціалізму”, в центрі якої має знаходитися “право на гідне існування”,
належить:
а) Б. Кістяківському; в) І. Канту;
б)
П.Амселеку;
г) П. Юркевичу.
10.
Автором твердження про те, що людська свобода – це дії згідно з розумно
пізнаною божественною необхідністю, вважають:
а) Августина Блаженного; б) Фому Аквінського; в) І.Бентама; г) Аристотеля.
11. Думку про те, що право є історичним явищем, яке
необхідне суспільству лише на певному етапі його розвитку, відстоювали
представники одного з наступних філософсько-правових напрямів:
а) правового екзистенціалізму; в) правової герменевтики;
б) марксизму; г) правової
феноменології.
12.Філософсько-правова
концепція Іммануїла Канта відноситься до
одного із зазначених способів
обґрунтування права:
а) правового об’єктивізму; в) інтерсуб’єктивності;
б) правового
суб’єктивізму; г)
юридичного позитивізму.
13. Точки зору, що природне право є сукупністю
апріорних моральних вимог, які пред’являються до позитивного права,
додержувався:
а) І.Кант; б) Г.Гегель; в) Г.Гроцій; г) Т.Гоббс.
14.Точка зору на природне право як внутрішнє моральне
ядро закону належить:
а) Р.Штаммлеру; б)
Л.Фуллеру; в) Г.Радбруху; г)
К.Савіньї.
15. Встановити смисл тексту правового документа
незалежно від його автора є метою представників такого сучасного інтерсуб’єктивного
напряму, як:
а) комунікативна філософія; в) правовий екзистенціалізм;
б) правова феноменологія; г) правова герменевтика.
16. Людину як моральну істоту, яка не потребує
зовнішньої опіки, розглядав:
а) Ж.Боден; б) Ш.Монтеск’є; в) Н.Макіавеллі; г) І.Кант.
17. Функцією філософії права, яка полягає в розробці уявлень про правові
цінності, є:
а) виховна; в)
методологічна;
б) аксіологічна; г)
інформаційно-відображувальна.
18. Один
із філософів права стверджував, що закон
– це певна команда. Ним є:
а) Г.Кельзен; б) Дж.Остін; в) Х.Харт; г) Л.Фуллер.
19. Два принципи
справедливості – диференціації й рівних можливостей – сформулював:
а) Е.Шпрангер; б) М.Мюллер; в) Дж.Роулс; г) Б.Чичерін.
20. “Філософію серця” Г. Сковороди творчо розвинув:
а)
Б.Кістяківський; б) Д.Чижевський; в) П.Юркевич; г) М.Бердяєв.
К о н т р о л ь н и й т е с т
5
1.Філософсько-правова концепція Іммануїла Канта
відноситься до одного із зазначених способів обґрунтування права:
а) правового об’єктивізму; в) інтерсуб’єктивності;
б) правового суб’єктивізму; г) правового позитивізму.
2.Першість у
розробці концепції “правового соціалізму”, в центрі якої має знаходитися “право
на гідне існування”, належить:
а)
Б.Кістяківському; б)
П.Амселеку; в) І.Канту;
г) П.Юркевичу.
3. Погляд на право як на сукупність первинних правил
виконання обов’язків і вторинних правил визнання, змін і правосуддя
притаманний:
а) Х.Харту; б) Г.Кельзену; в)
К.Попперу; г) Дж.Остіну.
4. Точка зору, що природне право є сукупність
апріорних моральних вимог, які пред’являються до позитивного права, належить:
а) І.Канту; б) Г.Гегелю; в) Г.Гроцію; г) Т.Гоббсу.
5. Космологічні концепції природного права мають місце
в межах підходу, що грунтується на:
а) виділенні ключових категорій;
б) виділенні способу обґрунтування ідеї
права;
в) розумінні смислу права;
г) виділенні епох у розвитку філософії.
6. Розробку принципу розподілу влади як умови свободи і
розробку теорії впливу довкілля на політику вперше здійснив:
а) Аристотель; б) Вольтер; в) Ш.Монтеск’є; г) М.Лютер.
7. Точка зору на природне право як внутрішнє моральне
ядро закону належить:
а) Р.Штаммлеру; б) Л.Фуллеру; в)
Г.Радбруху; г) К.Савіньї.
8. Автором твердження про те, що людині необхідно
підкорятися державним законам і творити добро, вважається:
а) Марк Аврелій; б) Платон; в) Сократ; г) Протагор.
9.
Автором твердження про те, що людська свобода – це дії згідно з розумно
пізнаною божественною необхідністю, вважають:
а) Августин Блаженний; в) І.Бентам;
б) Фома Аквінський; г) Аристотель.
10. Людину як моральну істоту, яка не потребує
зовнішньої опіки, розглядав;
а) Ж.Боден; в)
Н.Макіавеллі;
б) Ш.Монтеск’є; г) І.Кант.
11. Думку про те, що
право займає проміжне положення між ідеальним добром і злою дійсністю,
висловлював:
а) С.Франк; б) М.Бердяєв; в) Б.Кістяківський; г) В.Соловйов.
12. Метою закону є не обмеження свободи, а її
збереження і розширення – вважав один із філософів Нового часу, а саме:
а) Т.Гоббс; б)
Дж.Локк; в) Б.Спіноза; г) Г.Лейбніц.
13. Думку про те, що право є історичним явищем, яке
необхідне суспільству лише на певному етапі його розвитку, відстоювала одна з
наведених нижче філософсько-правових шкіл (напрямів):
а) правовий екзистенціалізм; в) правова герменевтика;
б) марксизм; г) правова
феноменологія.
14.
Однією з функцій філософії права, що полягає в розробці уявлень про правові
цінності, є:
а) виховна; в) методологічна;
б) аксіологічна; г)
відображально-інформаційна.
15. Закон творить влада, а не істина – так вважають
представники одного з напрямів філософсько-правового об’єк-тивізму, а саме:
а) соціологічного об’єктивізму; в) юридичного економізму;
б) юридичного біологізму; г) політичного
об’єктивізму.
16. Встановити смисл тексту правового документа
незалежно від його автора прагнуть представники одного із сучасних інтерсуб’єктивних напрямів, а саме:
а) комунікативної філософії; в) правового екзистенціалізму;
б) правової феноменології; г) правової герменевтики.
17. Ідея демократизації церкви і свободи совісті як підстави
для розробки принципу автономії особистості притаманна одному із зазначених
періодів розвитку вітчизняної філософсько-правової думки, а саме:
а) докласичному; б) класичному; в) ліберально-романтичному; г) сучасному.
18.
У процесі формування правосвідомості та правового мислення реалізується
наступна функція філософії права:
а) методологічна; б) виховна; в) аксіологічна; г) відображально-інформаційна.
19. Автором концепції
“спорідненої праці”є:
а) Г.Сковорода; б) П.Юркевич; в)
Д.Чижевський; г) І.Франко.
20. На позиціях космополітизму стояв
один із зазначених вітчизняних філософів, а саме:
а) М.Грушевський; б)
М.Драгоманов; в)
Б.Кістяківський; г) П.Юркевич.
Ко н т р о л ь н и й т е с т
6
1.Однією
з основних функцій філософії права, що полягає в переробці, оцінці й трансляції
інформації про об’єктивні ознаки права, є:
а) пізнавальна; б) регулятивна; в) інформаційно-відображувальна; г) оціночна.
2. Логоцентричні концепції природного права мають
місце в межах підходу, що грунтується на:
а) виділенні ключових категорій;
б) виділенні способу обґрунтування ідеї
права;
в) розумінні смислу права;
г) виділенні епох у розвитку філософії.
3.
Положення про те, що знання є основою законослухняної поведінки, належить:
а) Сократу; б) ефеській школі; в) софістам; г) піфагорійцям.
4. Автором твердження про те, що свобода – це
відповідальність за розумний вибір свого способу життя, вважають:
а) Епікура; б) Платона; в) Фалеса; г) Марка Аврелія.
5. Точки зору на право як на сукупність первинних
правил виконання обов’язків і вторинних правил визнання, змін і правосуддя
додержувався:
а) Г. Кельзен; б) Х. Харт; в) К. Поппер; г) Дж. Остін.
6. Думка про те, що справедливий розподіл суспільних
благ має здійснюватися за принципом “соціальної корисності”, належить:
а) Аристотелю; б) Вольтеру; в) М.Лютеру; г)
К.-А.Гельвецію.
7. Те, що право в цілому
– це явище політичне, а справедливе – це рівномірне, вважав:
а) Платон; б) Г.Гегель; в) Аристотель; г) І.Кант.
8.
“Право – це сукупність умов, за яких свавілля одного є сумісним зі свавіллям
іншого з точки зору загального закону свободи”. Автор:
а) І.Кант; б) Б.Кістяківський; в)
П.Амселек; г) П.Юркевич.
9.
Автором твердження про те, що основою правопорядку є страх перед божою карою,
вважають:
а)
Г.Гроція; б) Фому Аквінського; в) І.Бентама; г) Августина Блаженного.
10. Думку про те, що із зникненням класів право
втратить підстави для свого існування, відстоювали представники однієї з
наведених нижче філософсько-правових шкіл (напрямів):
а) правового екзистенціалізму; в) правової герменевтики;
б) правової феноменології; г) марксизму.
11. Філософсько-правова концепція Георга Гегеля
відноситься до одного із зазначених способів обґрунтування права:
а) правового об’єктивізму; в) інтерсуб’єктивності;
б) правового позитивізму; г) природно-правового
мислення;
12.
“Право є мінімумом моральності або нижчим її рівнем”. Автор твердження:
а) В.Соловйов; б) І.Кант; в) Б.Чичерін; г) Г.Гегель.
13. Один із наведених нижче напрямів правового
об’єктивізму виходить з того, що фактичні правові відносини визначаються
економічними факторами:
а) юридичний біологізм; в) політичний об’єктивізм;
б) марксизм; г)
соціологічний об’єктивізм.
14. Точка зору на природне право як внутрішнє моральне
ядро закону належить:
а) Л.Фуллеру; б) Р.Штаммлеру; в) Г.Радбруху; г) К.Савіньї.
15. Представником німецької класичної філософії, який
визначив три типи автономії особистості: моральну, утилітарну і громадянську,
є:
а) Г.Гегель; б) Й.Фіхте; в) І.Кант; г) Л.Фейєрбах.
16. Автором концепції суб’єктивних публічних прав,
основним з яких є право на гідне існування, вважається:
а)
Дж.Остін; б) Г.Гроцій;
в) Б.Кістяківський; г)
Г.Сковорода.
17. Уперше в науковий обіг поняття суверенітету як
ознаку держави ввів:
а) Ж.Боден; б) Ш.Монтеск’є; в) Н.Макіавеллі; г) Сенека.
18. Відмінну від природного права науку – номотетику – розробив:
а) Дж.Локк; б) І.Кант; в) Т.Гоббс; г) Г.Лейбніц.
19. Точка зору, що право цивілізованої держави не
посягає на природне право, воно лише окреслює зовнішні межі простору соціальної
свободи, домінувала в:
а) античній філософії; в) філософії епохи Відродження;
б) середньовічній філософії; г) класичній німецькій філософії.
20. Точка зору, що мудрий законодавець повинен
турбуватися про те, щоб національне багатство розподілялось відносно рівномірно
і відповідно до внеску кожного в загальну сукупність національних благ,
належить:
а) Ш.Монтеск’є; б) В.Соловйову; в) К.Марксу; г) К.-А.Гельвецію.
Змістовний модуль
IV
Основні проблеми
філософії права
К о н т р о л ь н и й т е с т 1
1. Дослідження проблем
природи права, його підстав та форм існування здійснюється в:
а) аксіології
права; б) гносеології права; в) онтології права; г)
антропології права.
2. Право належить до
наступного типу реальності:
а) природної;
б) соціальної; в)
деонтологічної; г) психічної.
3. Природне і позитивне
право співвідносяться як:
а) сутність та існування; в) сутність і явище;
б) природне і соціальне; г) об’єктивне і суб’єктивне.
4. Абстрактно-загальне
визначення права – це:
а) правова ідея; в) правові
норми;
б) судові рішення; г) правова
поведінка.
5. Антропологічним
еквівалентом принципу формальної рівності є:
а) акти
визнання; в) дієздатність;
б) відповідальність; г) самореалізація.
6. Сучасна філософія
права орієнтується на один із зазначених
образів людини:
а) розумного егоїста; в) відкритої світу
вільної істоти;
б) моральної істоти; г) конфліктної
істоти.
7. Природженість прав людини означає, що вони:
а) існують з моменту народження;
б) існують від природи;
в) є надюридичним феноменом;
г) існують до будь-яких юридичних
встановлень.
8. Суб’єктом права є:
а) особистість; б) індивідуальність; в) індивід; г) біологічна особа.
9. Можливість дій згідно
з власною системою цінностей і власними цілями – це:
а) зовнішня
свобода; в) позитивна свобода;
б) внутрішня
свобода; г)
фактична свобода.
10. Правовою цінністю не
є:
а) формальна
рівність; б) свобода; в) добро; г) справедливість.
11. Фіксована у психіці
індивіда і соціально зумовлена спрямованість його на цілі й засоби діяльності –
це:
а) ціннісна
орієнтація; в)
цінність;
б)
оцінка; г)
свобода.
12. Автором концепції
“справедливості як чесності” є:
а)
Р.Дворкін; б) Дж.Роулз; в) О.Хеффе; г) Ю.Хабермас.
13. Органічна цілісність
притаманних певному народу соціально-психологічних рис і особливостей, яка
зумовлює саме таку, а не іншу реакцію суб’єктів на зміну зовнішніх умов, – це:
а) правова
ідея; в)
мораль;
б)
ментальність;
г) суспільна думка.
14. Право як “мінімум
моральності” визначав;
а)
Б.Чичерін; б) В.Соловйов; в) І.Кант; г) М.Бердяєв.
15. Орієнтація на ідеал
правової держави – це:
а)
справедливість;
в) правова ідеологія;
б) правосвідомість;
г) правова психологія.
16. Ідея права є універсальною для всіх культур, –
стверджував:
а)
Д.Чижевський; б) Аристотель; в)
Дж.Роулз; г) Л.Фуллер.
17. Філософія права
вивчає:
а) інститути
шлюбу і родини; в) економічні
інститути;
б)
політико-правові інститути; г)
інститути культури і соціалізації.
18. Влада, яку
підтримують народні маси і яка спирається на їх добровільну згоду підкорятися,
а не нав’язується їм силою, називається:
а)
популістською;
в) народною;
б) справедливою; г) легітимною.
19. Зазначте, який із названих
принципів є основним для легітимації політико-правових відносин:
а) принцип суверенітету народу й пріоритетності
прав людини;
б) принцип
використання права на примушення і його виправдання;
в) принцип
первинності права по відношенню до держави;
г) принцип
розподілу влади.
20. Правове суспільство –
це суспільство, в якому реалізовано принцип:
а)
верховенства права;
в) законності;
б)
суверенітету народу; г)
справедливості.
К о н т р о
л ь н и й т е с т 2
1. Правова реальність –
це:
а) конкретно-історична реалізація права;
б) світ
права, який конструюється з правових феноменів;
в) реальна
правова поведінка;
г) правовий
менталітет.
2. Точки зору, що
природне право є сукупністю апріорних моральних вимог, які пред’являються до
позитивного права, додержувався:
а)
Г.Гроцій; б) Г.Гегель; в) І.Кант; г) Т.Гоббс.
3. Онтологічною основою
права є:
а) природа;
б) індивід; в) взаємодія
індивідів; г) суспільство.
4. Конкретно-загальне
визначення права – це:
а) правова ідея; в) судові
рішення;
б) правові
норми; г) правова
поведінка.
5. Вчення про спосіб і
структуру буття людини як суб’єкта
права – це:
а) аксіологія
права; в) антропологія
права;
б) гносеологія права; г) онтологія права.
6. Мінімальною умовою
здійснення головного антропологічного інтересу виступає вимога:
а) відмови
від насильства ; в) відмови від
свободи;
б) відмови
від комунікації; г) відмови від власності.
7. Природженість прав
людини означає, що вони:
а) існують до будь-яких юридичних встановлень;
б) існують з
моменту народження;
в) існують від природи;
г) є над’юридичним феноменом.
8. Юридичний гуманізм –
це:
а) довіра до волі людини;
б)
пом’якшення покарання людини;
в)
виправдання злочину соціальними обставинами;
г) віра в
добру природу людини;
9. Вміння і спроможність
здійснювати певні необхідні правові дії як стереотипні прийоми – це:
а) правові
почуття; в) правові
звички;
б) правові
навички; г) правові
знання.
10. Ідея права є універсальною для всіх культур –
стверджував:
а)
Д.Чижевський; б) Дж.Роулз; в) Аристотель; г) Платон;
11. Право і мораль не
мають між собою нічого спільного – стверджував:
а)
І.Кант; б) В.Соловйов; в) Б.Чичерін; г) Б.Кістяківський.
12. Аксіоми
правосвідомості сформулював:
а)
Аристотель; б) І.Кант; в) І.Ільїн; г) Дж.Роулз.
13. Вчення про правові
цінності і право як цінність – це:
а) онтологія
права; в)
антропологія права;
б) аксіологія
права; г)
гносеологія права.
14. Пошук обмежувальних
засобів, способів і форм обмежень передбачає:
а) негативну
свободу; в) зовнішню
свободу;
б) позитивну
свободу; г) внутрішню
свободу.
15. Правовою цінністю є:
а)
добро; б) свобода; в) інтерес; г) істина.
16. Неупереджене об’єктивне
застосування правил – це:
а)
законність;
в) чесність;
б) змістовна справедливість;
г) формальна справедливість.
17. Філософія права
вивчає:
а) інститути
шлюбу і родини; в) інститути
культури і соціалізації;
б) економічні
інститути; г)
політико-правові інститути.
18. Добровільне визнання
юридичних норм, що регулюють відносини управління і підкорення, – це:
а) традиційна
легітимація; в) харизматична
легітимація;
б)
раціональна легітимація; г)
ідеологічна легітимація.
19. Основним для легітимації
політико-правових відносин є принцип:
а)
первинності права по відношенню до держави;
б)
суверенітету народу й пріоритетності прав людини;
в) використання права на примушення і його виправдання;
г) розподілу влади.
20. Єдність правової
держави і громадянського суспільства – це:
а)
надбудова;
в) сучасне суспільство;
б) правове
суспільство; г) інформаційне
суспільство.
К о н т р о л ь н и й т е с т 3
1. Дослідження проблем
природи права, його підстав і форм існування здійснюється в:
а) онтології
права; в)
антропології права;
б)
гносеології права; г) аксіології права.
2. Точки зору, що
природне право є раціональний смисл позитивного права, додержувався:
а)
Г.Гегель; б) І.Кант; в) Г.Гроцій; г) Т.Гоббс.
3. Матеріально-конкретне
визначення права – це:
а) правова ідея; в) правові
норми;
б) судові
рішення; г)
правова поведінка.
4. Правова реальність –
це:
а) світ права, який конструюється з правових
феноменів;
б) конкретно-історична реалізація права;
в) правовий менталітет;
г) правове
життя.
5. Антропологічним
еквівалентом принципу формальної рівності є:
а)
дієздатність;
в) самореалізація;
б)
відповідальність;
г) акти визнання.
6. Сучасна філософія
права орієнтується на один із зазначених
образів людини, а саме:
а) розумного егоїста; в) відкритої світу
вільної істоти;
б) моральної істоти; г) конфліктної
істоти
7. Природженість прав
людини означає, що вони:
а) існують з моменту народження; в) є над’юридичним феноменом;
б) існують
від природи; г) існують до
будь-яких юридичних встановлень.
8. Суб’єктом права є:
а) індивідуальність; б) особистість; в) індивід;
г) біологічна особа.
9. Дозвіл здійснювати
певні дії незалежно від реальної можливості цього – це:
а) зовнішня
свобода; в)
юридична свобода;
б) позитивна
свобода; г) фактична
свобода.
10. Правовою цінністю не є:
а)
свобода; б) добро; в) формальна рівність; г)
справедливість.
11. Спрямованість
свідомості індивіда та його діяльності на певну цінність – це:
а)
цінність; б) ціннісна орієнтація; в) оцінка; г) свобода.
12. Автор концепції “справедливості
як чесності”:
а)
Ю.Хабермас;
в) О.Хеффе;
б)
Л.Фуллер;
г) Дж.Роулз.
13. Органічна цілісність
притаманних певному народу соціально-психологічних рис і особливостей, яка зумовлює
саме таку, а не іншу реакцію суб’єктів на зміну зовнішніх умов, – це:
а)
ментальність;
в) мораль;
б) правова
ідея; г)
суспільна думка.
14. Право як “мінімум
моральності” визначав:
а) Б.Чичерін; б) І.Кант; в) М.Бердяєв; г) В.Соловйов.
15. Орієнтація на ідеал
правової держави – це:
а) правова
психологія; в) правова
ідеологія;
б)
справедливість; г)
правосвідомість.
16. На необхідності етичного обґрунтування права
наголошував:
а) Р.Дворкін; в) Дж.Роулз;
б)
Б.Чичерін;
г) Дж.Фінніс.
17. Влада, яку підтримують народні маси і яка
спирається на їх добровільну згоду підкорятися, а не нав’язується їм силою, називається:
а)
популістською; в)
народною;
б)
справедливою; г)
легітимною.
18. Добровільне визнання
юридичних норм, що регулюють відносини управління і підкорення, – це:
а) традиційна
легітимація; в)
раціональна легітимація;
б)
харизматична легітимація; г)
ідеологічна легітимація.
19. Основним для легітимації
політико-правових відносин є принцип:
а) первинності
права по відношенню до держави;
б)
суверенітету народу й пріоритетності прав людини;
в)
використання права на примушення і його виправдання;
г) розподілу
влади.
20. Правове суспільство –
це суспільство, в якому реалізовано принцип:
а) суверенітету
народу; в) законності;
б)
справедливості; г)
верховенства права.
К о н т р о л ь н и й т е с т
4
1. Онтологічною основою
права є:
а) природа;
б) суспільство; в)
індивід; г) взаємодія індивідів.
2. Право належить до
наступного типу реальності:
а) психічної;
б) соціальної; в)
природної; г) деонтологічної.
3. Природне і позитивне
право співвідносяться як:
а) сутність і явище; в) природне і соціальне;
б) сутність і
існування; г) об’єктивне й
суб’єктивне.
4. Соціально-предметне
втілення права – це:
а) правова ідея; в) правові норми;
б) правова
поведінка; г) судові
рішення.
5. Вчення про спосіб і структуру
буття людини як суб’єкта права – це:
а)
антропологія права; в)
аксіологія права;
б)
гносеологія права; г)
онтологія права.
6. Мінімальною умовою здійснення головного
антропологічного інтересу виступає вимога відмови від:
а)
комунікації; б) свободи; в) насильства; г) власності.
7. Природженість прав
людини означає, що вони:
а) існують до будь-яких юридичних встановлень;
б) існують від природи;
в) існують з моменту народження;
г) є
над’юридичним феноменом.
8. Юридичний гуманізм –
це:
а) віра в добру природу людини;
б) довіра до
волі людини;
в)
пом’якшення покарання;
г)
виправдання злочину соціальними обставинами.
9. Вчення про правові
цінності і право як цінність – це:
а) онтологія
права; в)
антропологія права;
б)
гносеологія права; г)
аксіологія права.
10. Можливість дій згідно
з власною системою цінностей і власними цілями – це:
а) зовнішня
свобода; в) позитивна
свобода;
б) внутрішня
свобода; г) фактична
свобода.
11. Правовою цінністю є:
а)
справедливість; б) добро; в) інтерес; г) істина.
12. Неупереджене
об’єктивне застосування правил – це:
а)
законність;
б)
чесність;
в) змістовна
справедливість;
г) формальна
справедливість.
13. Вміння і спроможність
здійснювати певні необхідні правові дії як стереотипні прийоми – це правові:
а)
почуття; б) звички; в) знання; г) навички.
14. Право і мораль не мають
між собою нічого спільного – вважав:
а) І.Кант; б)
Б.Чичерін; в)
В.Соловйов; г) Б.Кістяківський.
15.Аксіоми
правосвідомості сформулював:
а)
Аристотель; б) І.Кант; в) І.Ільїн; г) Дж.Роулс.
16. Право і мораль знаходяться у відношенні
взаємодоповнення – так вважав:
а)
Л.Петражицький; б) І.Кант; в)
Б.Чичерін; г) В.Соловйов.
17. Філософія права
вивчає:
а)
політико-правові інститути;
б) економічні
інститути;
в) інститути
шлюбу і родини;
г) інститути
культури і соціалізації.
18. Влада, яку
підтримують народні маси і яка спирається на їх добровільну згоду підкорятися,
а не нав’язується їм силою, називається:
а)
народною; в)
легітимною;
б)
справедливою;
г) популістською.
19. Єдність правової
держави і громадянського суспільства – це:
а)
надбудова; в)
правове суспільство;
б) сучасне
суспільство; г) інформаційне суспільство.
20.
Основним для легітимації політико-правових відносин є принцип:
а)
суверенітету народу й пріоритетності прав людини;
б)
використання права на примушення і його виправдання;
в)
первинності права по відношенню до держави;
г) розподілу
влади.
К о н т р о л ь н и й т е с т 5
1. Дослідження проблем
природи права, його підстав та форм існування здійснюється в:
а) аксіології
права; в)
онтології права;
б)
гносеології права; г) антропології права.
2. Точки зору, що
природне право є сукупність апріорних моральних вимог, які пред’являються до
позитивного права, додержувався:
а)
І.Кант; б) Г.Гегель; в) Г.Гроції; г) Т.Гоббс.
3. Абстрактно-загальне
визначення права – це:
а) правова ідея; в) правові
норми;
б) судові
рішення; г)
правова поведінка.
4. Правова реальність –
це:
а) конкретно-історична реалізація права;
б) світ права, який конструюється з правових
феноменів;
в) правовий менталітет;
г) правова
поведінка.
5. Антропологічним
еквівалентом принципу формальної рівності є:
а)
дієздатність; б)
відповідальність; в) акти визнання; г) самореалізація.
6. Сучасна філософія
права орієнтується на образ людини як:
а) розумного егоїста; в) відкритої світу
вільної істоти;
б) моральної
істоти; г)
конфліктної істоти.
7. Природженість прав
людини означає, що вони:
а) існують з моменту народження;
б) існують
від природи;
в) є
над’юридичним феноменом;
г) існують до
будь-яких юридичних встановлень.
8. За П.Рікьором, суб’єкт
права визначається займенником:
а) “будь-який”;
б) “хтось”; в) “ти” г)
“він”.
9. Правовою цінністю не
є:
а) формальна
рівність; в) істина;
б)
свобода;
г) справедливість.
10. Почуття і розум людей
диктують визнати особливо вагомим :
а) цінність; б)
оцінка; в) ціннісна
орієнтація; г) свобода.
11. Автор концепції
“справедливості як чесності”:
а) П.Рікьор; б)
Дж.Роулз; в) О.Хеффе; г) Ю.Хабермас.
12. Пошук обмежувальних
засобів, способів і форм обмежень передбачає:
а) негативну
свободу; в) зовнішню
свободу;
б) позитивну
свободу; г) внутрішню
свободу.
13. Органічна цілісність
притаманних певному народу соці-ально-психологічних рис і особливостей, яка
зумовлює саме таку, а не іншу реакцію суб’єктів на зміну зовнішніх умов, – це:
а) суспільна
думка; в)
мораль;
б) правова
ідея; г) ментальність.
14. Право як “мінімум
моральності” визначав:
а) Б.Чичерін; б)
В.Соловйов; в) І.Кант; г) М.Бердяєв.
15.Орієнтація на ідеал
правової держави – це:
а)
справедливість;
в) правова ідеологія;
б)
правосвідомість;
г) правова психологія.
16. Ідея права є
універсальною для всіх культур – стверджував:
а) Д.Чижевський; б) Р.Штаммлер; в) Дж.Роулз; г) Дж.Остін.
17. Філософія права вивчає:
а) інститути
шлюбу і родини; в) економічні
інститути;
б)
політико-правові інститути; г)
інститути культури і соціалізації.
18. Добровільне визнання
юридичних норм, що регулюють відносини управління і підкорення, це:
а) традиційна
легітимація; б) харизматична
легітимація;
в)
ідеологічна легітимація; г)
раціональна легітимація.
19. Основним для легітимації
політико-правових відносин є принцип:
а)
первинності права по відношенню до держави;
б)
використання права на примушення і його виправдання;
в) розподілу
влади;
г)
суверенітету народу і пріоритетності прав людини.
20. Правове суспільство –
це суспільство, в якому реалізовано принцип:
а)
верховенства права; в)
законності;
б)
суверенітету народу; г)
справедливості.
К о н т р о л ь н и й т е с т
6
1. Точки зору, що
природне право є раціональним смислом позитивного права, додержувався:
а)
І.Кант; б) Г.Гроцій; в) Г.Гегель; г) Т.Гоббс.
2. Право належить до
наступного типу реальності:
а) психічної;
б) соціальної; в)
природної; г)
деонтологічної.
3. Конкретно-загальне
визначення права – це:
а) правові норми; в) правова ідея;
б) судові
рішення; г)
правова поведінка.
4. Онтологічною основою
права є:
а) взаємодія індивідів; б) суспільство; в) індивід; г) природа.
5. Вчення про спосіб і
структуру буття людини як суб’єкта права – це:
а)
гносеологія права; в)
аксіологія права;
б)
антропологія права; г)
онтологія права.
6. Мінімальною умовою
здійснення головного антропологічного інтересу виступає вимога:
а) відмови
від комунікації; в) відмови від
насильства;
б) відмови
від свободи; г) відмови
від власності.
7. Природженість прав
людини означає, що вони:
а) існують до будь-яких юридичних встановлень;
б) існують від природи;
в) існують з моменту народження;
г) є над’юридичним
феноменом.
8. Юридичний гуманізм –
це:
а) довіра до волі людини;
б) віра в добру природу людини;
в) виправдання злочину соціальними обставинами;
г) пом’якшення покарання.
9. Вчення про правові
цінності і право як цінність – це:
а) онтологія
права; в)
антропологія права;
б)
гносеологія права. г)
аксіологія права.
10. Дозвіл здійснювати певні дії незалежно від реальної
можли-вості цього – це:
а) юридична
свобода; в) позитивна
свобода;
б) зовнішня
свобода; г) фактична
свобода.
11. Правовою цінністю є:
а)
інтерес; б) добро; в) справедливість; г) істина.
12. Неупереджене
об’єктивне застосування правил – це:
а)
законність;
б) формальна
справедливість;
в) змістовна
справедливість;
г)
чесність.
13. Право і мораль не
мають між собою нічого спільного – стверджував:
а)
І.Кант; б) Б.Чичерін; в) В.Соловйов; г) Б.Кістяківський.
14. Аксіоми
правосвідомості сформулював:
а)
Аристотель; б) І.Ільїн; в) І.Кант; г) Дж.Роулз.
15. Орієнтація на ідеал
правової держави – це:
а)
правосвідомість; в) правова ідеологія;
б)
справедливість;
г) правова психологія.
16. Ідея права є універсальною для всіх культур –
стверджував: а) Д.Чижевський; в) Дж.Роулз; б) Аристотель; г) П.Новгородцев.
17. Добровільне визнання юридичних норм, що регулюють
відно-сини управління і підкорення:
а) традиційна легітимація;
б)
раціональна легітимація;
в) харизматична легітимація;
г)
ідеологічна легітимація.
18. Влада, яку
підтримують народні маси і яка спирається на їх добровільну згоду підкорятися,
а не нав’язується їм силою, називається:
а) народною; в)
популістською;
б)
справедливою;
г) легітимною.
19. Єдність правової
держави і громадянського суспільства – це:
а)
надбудова;
в) інформаційне суспільство;
б) сучасне
суспільство; г) правове
суспільств