Глава 12. ІДЕНТИФІКАЦІЯ ЛЮДИНИ ЗА ОЗНАКАМИ ЗОВНІШНОСТІ

§ 1. Поняття ідентифікації людини за ознаками зовнішності

Габітологія (або габітоскопія)* — галузь криміналістичної техніки, що включає систему теоретичних положень про зовнішні ознаки людини та сукупність методів і науково-технічних засобів, які забезпечують збирання, дослідження і використання цих ознак для ототожнення особи. Науковою основою габітології є дані анатомії, антропології, біології**.

Ідентифікація людини за ознаками зовнішності являє собою встановлення тотожності або відмінності конкретної особи в оперативно-розшукових або кримінально-процесуальних цілях. Така ідентифікація можлива через індивідуальність зовнішнього вигляду людини та відносну його незмінність (стійкість).

Ідентифікованою за ознаками зовнішності є особа, яка перевіряється (розшукувана особа). Це може бути підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений. Ідентифікуючими об’єктами виступають:

1) мисленнєвий образ зовнішнього вигляду, який зафіксований у пам’яті свідка, потерпілого, іншої особи; при цьому ототожнення здійснюється шляхом пред’явлення для впізнання;

2) матеріальна фіксація зовнішнього вигляду людини на фотознімку або відеоплівці;

3) словесний опис зовнішності людини з використанням спеціальної термінології (наприклад, у криміналістичному обліку розшукуваної особи) чи в довільній формі (під час допиту потерпілого);

4) останки людини (труп, частини розчленованого трупа, череп).

Форми ототожнення людини за ознаками зовнішності: 1) упізнання; 2) оперативне узнавання; 3) експертна ідентифікація.

У криміналістиці вирізняють також види ідентифікації людини за ознаками зовнішності:

1) ідентифікація людини шляхом пред’явлення її для впізнання (можуть бути пред’явлені живі особи, труп або його частини, їх фотозображення);

2) ідентифікація людини шляхом безпосереднього зiставлення зовнішності з фото- чи ізопортретом (комбінованим портретом);

3) ідентифікація людини шляхом безпосереднього зiставлення її зовнішності зі «словесним портретом»;

4) ідентифікація людини шляхом зіставлення «словесного портрета» з фотозображенням;

5) відновлення обличчя загиблого за черепом (скульптурна реконструкція портрета);

6) експертне ототожнення людини за фотознімками (фотопортретна ідентифікаційна експертиза).

Ідентифікація людини за ознаками зовнішності здійснюється:

1) за матеріально-фіксованими відображеннями (фотознімками, відеозаписом живих осіб і трупів; за трупами і кістковими останками; наприклад, відновлення вигляду загиблого за черепом із застосуванням методу професора М. М. Герасимова);

2) за уявними образами (за ідеальними слідами);

3) за описом прикмет.

На сьогодні існують різні системи для створення суб’єктивних портретів (методи відтворення зовнішності розшукуваного за показаннями очевидців чи потерпілих):

1) синтетичні портрети — виготовляються з фрагментів фотозображень різних осіб шляхом їх підбирання та компонування під керівництвом слідчого або оперативного працівника;

2) рисовані портрети — виконуються художниками зі слів очевидців чи потерпілих;

3) фоторобот — комплекти фотографічних зображень частин обличчя, які використовуються з певною механізацією (у 1952 р. французький криміналіст П’єр Шабо вперше використав набір фотознімків);

4) ідентифікаційний комплект рисунків (ІКР) — діапозитивів;

5) комп’ютерний фоторобот — найсучасніший метод формування суб’єктивного портрета розшукуваної особи; являє собою використання комп’ютерної програми та засобів комп’ютерної графіки з метою побудови фотокомпозиційних портретів зі слів очевидців (або потерпiлих).

§ 2. Класифікація ознак зовнішності людини (словесний портрет)

Словесний портрет — це метод опису людини з метою її ідентифікації за ознаками зовнішності. Словесний портрет як єдиний метод класифікації та опису зовнішніх ознак людини з метою розшуку і ототожнення був розроблений наприкінці ХІХ ст. А. Бертільйоном (Франція) і удосконалювався потім іншими криміналістами. Застосовується в оперативно-розшуковій, слідчій і експертній практиці.

Головними принципами словесного портрета є повнота і систематичність опису. Принцип повноти полягає в докладному описі зовнішньої анатомії, функціональних ознак (постава, хода, жестикуляція, міміка, мовлення, манера поведінки) і одягу. Принцип систематичності означає: 1) певну черговість опису окремих груп зовнішніх ознак; 2) послідовність опису кожної групи зовнішніх ознак за правилом «від загального — до окремого», «зверху донизу»; 3) обов’язкове використання спеціальної термінології.

Словесний портрет використовується для: 1) розшуку невідомих злочинців за їх прикметами; 2) розшуку осіб, які переховуються від слідства і суду, втекли з місць позбавлення волі; 3) розшуку безвісти зниклих осіб; 4) встановлення загиблих осіб за неупізнаними трупами; 5) перевірки осіб, заарештованих на слідстві, у суді, у місцях виконання покарань; 6) проведення впізнання живих осіб і трупів; 7) проведення огляду; 8) експертизи фотозображень з метою ототожнення особи; 9) перевірки документів, що посвідчують особу; 10) проведення оперативно-розшукових заходів.

Всі ознаки зовнішності поділяють на групи: анатомічні (характеризують зовнішню будову тіла людини: зріст, статуру, форму голови, риси обличчя тощо); функціональні (рухові, мовні та інші функції, які виявляються зовнішньо, у тому числі поведінки: хода, постава, жестикуляція, міміка, голос, звички та ін.); прикмети одягу, взуття та інших предметів, що носилися постійно.

Дані зовнішності людини, що підлягають опису. При характеристиці загальнофізичних зовнішніх даних описуються стать (чоловіча, жіноча) та вік (визначається за документами, на вигляд або шляхом освідування). Демографічні дані охоплюють відомості про расу, національність, народність, етнічну групу. При характеристиці анатомічних даних використовуються такі показники, як розміри, контури (форма), положення, колір. Розміри вказуються зазвичай не в абсолютних цифрах, а щодо інших частин (деталей) тіла і передаються через такі поняття, як малий, середній, великий; низький, середній, високий; довгий, середній, короткий; вузький, середній, широкий; глибокий, середній, дрібний; товстий, середній, тонкий. Контур описується за подібністю з геометричними фігурами, а форма — щодо форм поверхні (або за аналогією з загальновідомими предметами).

Система опису прикмет зовнішності людини
(словесний портрет)

(необхідне підкреслити, вписати)

1. Стать _____________________________________________

2. Вік _______________________________________________

3. Зріст: високий (175 см і вище), середній (160–174 см), низький (до 160 см)

  (Дані для жінок зменшуються на 5 см)

Статура: ____________________________________________

4. Сухорлявий, середньої повноти, повний, гладкий.

5. Плечі: горизонтальні, підняті, опущені.

6. Обличчя за формою

овальне	кругле	прямокутне	трикутне	ромбоподібне

У профіль ___________________________________________

7. Обличчя за кольором: бліде, смагляве, червоне _______________

8. Особливості обличчя: кавказький тип, монгольський тип, середньоазіатський тип, європейський тип _______________________

9. Чоло за висотою:

високе	середнє	низьке

за шириною ______________, за формою __________________

Чоло за положенням:

відхилене назад	вертикальне	нахилене вперед

Особливості: великі лобові бугри, велике виступання надбрівних дуг, _________________________________________________

10. Брови за формою: прямі, дугоподібні, звивисті.

за шириною ____________, за протяжністю ________________

11. Брови за висотою (відносно очей): високі, середні, низькі.

За положенням _____________________________________

Особливості брів: ______________________________________

12. Очі:

за положенням очної западини ___________________________

за формою ___________________________________________

Світлі: блакитні, сірі, зелені, жовті.

Темні: карі, чорні.

Особливості очей: _____________________________________

Очі великі, очі малі, примруження очей.

Витрішкуваті очі, очі глибоко сидячі, носить окуляри: ________

____________________________________________________

13. Ніс: за шириною _________, глибина перенісся __________, за формою кінчика ___________, носова перегородка ________ великий, середній, малий

За формою спинки:

увігнутий	прямий	опуклий	звивистий	з горбочком

Основа носа: піднята, горизонтальна, опущена.

Особливості носа: ______________________________________

14. Рот: великий, середній, малий; ротова щілина за положенням ___________________, за контуром___________________.

Кути рота:

опущені	підняті

Особливості рота:

____________________________________________________

____________________________________________________

15. Губи: товсті, середньої товщини, тонкі.

За положенням:

виступання нижньої губи	виступання верхньої губи	рівномірне виступання обох губ

Особливості губ: _______________________________________

16. Підборіддя

за положенням:

виступаюче	скошене	вертикальне

за формою ________, за висотою ________, за шириною ______

Особливості підборіддя: роздвоєність, глибока ямка на підборідді, поперечна борозна на підборідді, _______________________

17. Вуха за формою:

трикутні	овальні	круглі	прямокутні

завиток ________________, противозавиток _______________

Вуха за положенням: __________________________________

Відтопиреність загальна, відтопиреність верхня, відтопиреність нижня.

Зрослі мочки, прилягання лівого вуха, прилягання правого вуха.

Мочки: ______________________________________________

18. Волосся на голові: за довжиною ______________________, лінія росту волосся ____________________________________

За формою: прямі, хвилясті, звивисті.

За кольором: біляві, руді, світло-русяві, темно-русяві, чорні, сиві, пофарбовані у світлий тон, пофарбовані в темний тон, пофарбовані в червоний тон, _________________________

Лобова лисина, тім’яна лисина, макушечна лисина, повне облисіння, залисини, борода, вуса, бакенбарди, коса.

Форма зачіски ________________________________________

Вуса ________________________________________________

Борода ______________________________________________

19. Голос: дзвінкий, глухий, сильний, ______________________

Вимова: ясна, невиразна, говорить з акцентом, _____________

Шепелявить, гаркавить, заїкається.

Говорить швидко, говорить повільно.

20. Розмір ніг (взуття): до 35 розміру, 36—37, 38—39, 40—41, 42—43 і більше.

21. Особливі прикмети розшукуваного:

Статури: ____________________________________________

Кінцівок: рук: _________________________________________
ніг: _________________________________________________

пальців: _____________________________________________

Зовнішності: _________________________________________

Зуби: відсутність зубів, дефекти зубів, ____________________

____________________________________________________

(описати стан зубів: рівні, криві, рідкі, великі,
дрібні, білі, які зуби відсутні, наявність коронок, мостів,
протезів тощо)

Шкірний покрив: шрами, опіки, родимі плями (родимки), сліди віспи, бородавки, прищі на обличчі, веснянки, зморшки на обличчі.

Зазначити розташування, розмір і конфігурацію ____________

____________________________________________________

Татуювання: дати, окремі букви, текст, малюнки, птахи, звірі, сонце, карти, серце, ніж, кинджал, хрест, людина, каблучка, браслет, часи, квіти, авіаційна тема, морська тема, релігійна тема.

Місце розташування татуювання: права рука, ліва рука, груди, спина, ноги, інша частина тіла.

Зміст і точне місце розташування (описати) _________________

____________________________________________________

22. Особливості функціональних ознак: ходить швидко, ходить повільно, ходить перевалюючись, ходить за допомогою палиці, кульгає, _____________________________________________

Характерні риси: жестикулює, багата міміка, вживає характерні слова, звороти, словосполучення, вигуки, національні слова.

23. Навички, схильності ________________________________

____________________________________________________

24. Стан здоров’я (коли і де лікувався, чи має хронічні хвороби, чи одержував пенсію тощо) ______________________________

____________________________________________________

25. Психологічні особливості:

темперамент _________________________________________

особливості характеру _________________________________

вольові якості ________________________________________

У словесному портреті вказуються особливі й разючі прикмети. Особливі прикмети — це відмітні особливості, які мають цінність для ідентифікації людини за ознаками зовнішності (татуювання, родимки, шрами). Особливі прикмети, які легко доступні спостереженню і звертають на себе увагу, дуже помітні, впадають в очі, називаються разючими прикметами.

До особливих прикмет належать татуювання — наколоті особливою фарбою візерунки на тілі.

Татуювання має поширення переважно серед злочинців. У злочинному середовищі татуювання називають «картинкою», «наколкою», «прошивкою» або «регалкою». Існують різноманітні способи нанесення татуювання. Найпоширенішим способом, що використовується у місцях позбавлення волі, є застосування 2—3 голок, спеціальних штампів, пресів із зображеннями. Як барвник застосовують туш, графіт, ультрамарин, чорнило. Великого поширення набули татуювання з зображеннями хрестів і перснів на пальцях рук, могильних пагорбів і церковних куполів, морського якоря, жінок, карт. Трапляються татуювання у вигляді цифр («1981», № 43), окремих букв і абревіатур («зло», «туз», «клен»), слів («люблю», «пам’ятаю»), виразів («Дружина полає і простить, коханка ж — відомстить»). Окремі татуювання наносяться в примусовому порядку. Татуювання у вигляді малюнків (або інших зображень), як правило, мають певний прихований зміст, а саме: можуть вказувати на становище в злочинному середовищі, належність до злочинної діяльності, судимість і терміни покарання, злочинний досвід і ступінь кваліфікації, належність до певної категорії злочинців, спосіб учинення злочину, знаряддя злочину. Татуювання мають важливе ідентифікаційне значення, використовуються з метою кримінальної реєстрації злочинців та в оперативно-розшукових цілях.

§ 3. Експертне ототожнення особи за фотозображенням (портретно- криміналістична експертиза)

Суттєва роль в ідентифікації особи належить портретно-криміналістичній (фотопортретній) експертизі. Предметом її дослідження є розпізнавання (діагностика) і встановлення тотожності особи за портретним зображенням. Портретно-криміналістична експертиза поділяється на такі види:

1) експертиза зображень людей за фотопортретами з метою встановлення, чи не зображено на двох (або більше) фотознімках одна й та сама особа;

2) експертиза невпізнаного трупа (фотознімки якого представлені) та фотопортрета живої особи для встановлення особи трупа;

3) експертиза прижиттєвих фотографій безвісти зниклої людини та черепа трупа для встановлення, чи міг виявлений череп належати даній особі;

4) експертиза посмертної маски невідомої людини і прижиттєвих фотозображень безвісти зниклого з метою впізнання трупа.

Ідентифікованим об’єктом портретно-криміналістичної експертизи є конкретна особа, тотожність якої встановлюється. Ідентифікуючими об’єктами можуть бути зображення голови та обличчя ідентифікованої особи (фотознімки, відеокадри, рентгенівські знімки), череп або його знімок.

Типовими питаннями, які вирішує портретно-криміналістична експертиза, є такі: одна чи різні особи зображені на фотографіях, на фотознімку і рентгенознімку; одному чи різним людям належать частини голови, обличчя, тіла, які зображені на представлених фотознімках; чи в одному й тому самому одязі сфотографовані особи на представлених фотознімках; чи не належав череп, представлений на дослідження, людині, яка зображена на фотознімках; в одному чи різному віці сфотографована людина на представлених знімках, який знімок є більш раннім; чи одна й та сама особа чи різні особи представлені на відеокадрах тощо.

Експертне дослідження полягає у виявленні та порівнянні зовнішніх прикмет з використанням спеціальних методів зіставлення, суміщення, накладання зображень, координатних сіток, лінійних і кутових вимірів. Використовують такі технічні прийоми: виміряють відстані між одноіменними анатомо-топографічними точками, вивчають різномірні співвідношення, проводять графічні побудови. Експерти використовують зазвичай 12—14 антропометричних точок обличчя в положенні фас і профіль (наприклад, точки, які відповідають зовнішнім і внутрішнім кутам очей та губ, зіниці, кінчик носа, точка перенісся і основи носа тощо).