А

«АБОРДАЖ» КОМП'ЮТЕРНИЙ — спосіб учинення комп'ютерних злочинів за допомогою несанкціонова­ного доступу.

АБОРТ КРИМІНАЛЬНИЙ — злочин, що полягає у штучному перериванні вагітності, зробленому з пору­шеннями встановлених законом правил. Належить до числа злочинів проти життя та здоров'я особи. За чин­ним законодавством аборт дозволяється робити в акре­дитованих закладах охорони здоров'я і лише відповідно до встановлених правил. Незаконне проведення аборту особою, яка не має спеціальної медичної освіти, пере­слідується законом (ст. 134 КК України). При розсліду­ванні А.к. велике значення має своєчасний і кваліфіко­ваний огляд місця події (місця проведення аборту), де можуть бути виявлені різні пристрої для проведення аборту, а також сліди крові, залишки плодового яйця. Обов'язковий огляд туалетів, сміттєпроводу, сміттєвого відра, де можуть бути виявлені зазначені предмети. Об'єкти зі слідами крові, інструменти, різноманітні хі­мічні речовини, виявлені на місці події, вилучаються і направляються на дослідження у бюро судово-медичної експертизи.

АБРЕВІАТУРА (італ. abbreviatura, від лат. abbrevio — скорочую) — слово, що утворюється скороченням по­вного словосполучення. Використовується при напи­санні текстів або татуюванні.

АБСТИНЕНЦІЯ (від лат. abs tineo — утримуюся) — стан, що виникає внаслідок припинення дії алкоголю або наркотиків при раптовій перерві в їх прийомі. Клінічна картина і перебіг А. залежать від природи наркотичної речовини або алкоголю, його доз і тривалості вживан­ня. Характерними виявами А. є головний біль, запамо­рочення, сухість у роті, тахікардія, іноді нудота, при­гнічений настрій, що часто супроводжується ідеями са­мозвинувачення і каяття, різкою фізичною слабкістю, підвищеною сугестивністю, потребою у прийнятті ал­коголю або наркотику.

АБСТРАКЦІЯ (від лат. abstractio — відволікання) — одна з основних операцій мислення, яка полягає в тому, що суб'єкт, відкриваючи певні ознаки досліджуваного об'єк­та, відвертає увагу від інших. А. є уявним відвертанням уваги, усуненням від тих чи інших сторін, властивостей або зв'язків предметів чи явищ для вирізнення їхніх істотних ознак.

АБУЛІЯ (від грец. aboulia — нерішучість) — патологіч­не порушення психічної регуляції дій. Виявляється у відсутності потягу до діяльності, у нездатності прийня­ти рішення і здійснити потрібну дію, хоч необхідність її усвідомлюється.

АВІСТА (від італ. a vista — за пред'явленням) — напис на векселі (іншому документі грошових розрахунків), який засвідчує, що оплата за цим векселем має бути проведена за його пред'явленням чи по закінченні пев­ного терміна з дня його пред'явлення.

АВТЕНТИЧНІСТЬ (від грец. authentikos — справжній) — 1) Достовірність, відповідність тексту правового доку­мента оригіналові. 2) Точне (адекватне) розкриття, тлу­мачення дійсного змісту акта, ухваленого органом дер­жавної влади.

АВТОГРАФ (від грец. autos — сам і grajw — пишу) — 1) Власноручний, звичайно пам'ятний, напис або під­пис. 2) Справжній рукопис автора. Перевірка справж­ності А. — одне з завдань почеркознавчої експертизи.

АВТОЕКС — автоматизована експертна методика. У програму закладені основні формули автотехнічних дос­ліджень, що використовуються при вирішенні завдань у справах про наїзди на пішоходів; оператор уводить вихідні дані, за якими робиться розрахунок.

АВТОМАТ (від грец. autimatos — самодіючий) — рід авто­матичної стрілкової зброї. А. — вогнепальна ручна дов­гоствольна зброя, являє собою автоматичну гвинтівку, зберігає деякі ознаки пістолета-А., стріляє спеціальни­ми патронами. Складається зі ствола зі ствольною ко­робкою, затворної рами з газовим поршнем, газовідвідної трубки зі ствольною накладкою, ударно-спускового ме­ханізму, ців'я, рукоятки, приклада, магазина, штика та приладдя. Першість у створенні та практичному засто­суванні А. належить Росії. Так, зброю, дуже близьку за основними параметрами до сучасних штурмових гвинт­івок (автоматів), було сконструйовано в Росії ще до Першої світової війни — у 1913 p. В.Г. Федоров запро­понував А., що стріляє патронами нової конструкції.

АВТОМАТИЗМ (від грец. automatismoz — самочинне діяння) — дія, що відбувається поза безпосередньою участю свідомості. А. — механічність, мимовільність дій чи рухів.

АВТОПІДРОБЛЕННЯ ПІДПИСУ — навмисні зміни, які вносить виконавець у свій підпис для того, щоб мати можливість від нього відмовитися.

АВТОРИТЕТ КРИМІНАЛЬНИЙ — у злочинному сере­довищі досвідчений злочинець-рецидивіст, який заслу­жив довіру, має вплив і здатний очолити групу.

АВТОРОЗНАВСТВО СУДОВЕ — галузь криміналістич­ної техніки про закономірності мовної поведінки лю­дини, методи дослідження її писемної індивідуальності для встановлення авторства документів для правосуддя.

АГЕНТ (від лат. agens, род. в. agentis — діючий) — 1) Особа, яка діє за чиїмось дорученням. 2) Таємний співробітник спецслужб. 3) Найменування посади в кар­ному розшукові в перші роки після Жовтневої рево­люції. 4) Американський шестизарядний револьвер сис­теми Кольт 38 калібру. Завдовжки 170 мм, вага — 410 г.

АГЕНТУРА (нім. Agentur) — сукупність агентів, які підпорядковані певному оперативному підрозділові або органу і виконують загальне завдання. А. використо­вується в оперативно-розшуковій діяльності, для ведення розвідки і контррозвідки, у боротьбі зі злочинністю.

АГНОЗІЯ (від грец. aguwsia — незнання) — порушен­ня різних видів сприйняття, що виникає при певних ураженнях мозку.

АГОНІЯ (відщеп, agwnia — боротьба) — передсмерт­ний стан організму. А. характеризується глибоким по­рушенням усіх життєвих процесів в організмі і може тривати до кількох годин і навіть днів. У цей період ослаблюється серцева і дихальна функції, часто настає непритомність, шкірний покрив помираючого стає блідим, ніс загострюється, з'являється липкий піт, тем­пература тіла падає.

АГРАВАЦІЯ (від лат. aggravo — обтяжую) — перебіль­шування тяжкості захворювання самим хворим.

АГРАФІЯ (від грец. a — префікс, що означає запере­чення і grajw —пишу) — порушення письма, що вини­кають при певних ураженнях кори головного мозку. Виявляється або в повній втраті здатності писати, або у грубому перекручуванні слів, пропусканнях складів і букв, нездатності з'єднувати букви і склади в слова.

АГРЕСІЯ (від лат. aggredior — нападаю) — індивідуаль­на або колективна поведінка, дія, спрямована на нане­сення фізичної чи психічної шкоди, збитку або на зни­щення іншої людини чи групи людей. Здебільшого А. виникає як реакція суб'єкта на фрустрацію і супровод­жується емоційним станом гніву, ворожості, ненависті. Готовність суб'єкта до агресивної поведінки розглядаєть­ся як стійка риса особистості — агресивність.

АДАПТАЦІЯ ПСИХІЧНА (від лат. adapto — пристосо­вую) — пристосування психічних процесів до умов се­редовища; змінення форми чи змісту психічних реакцій під впливом подразників психіки. Необхідно врахову­вати під час спілкування з особою на досудовому та су­довому слідстві.

АДВОКАТ (лат. advokatus — закликаний на допомогу) — юрист, який подає професійну правову допомогу фізич­ним і юридичним особам консультаціями, представниц­твом їхніх інтересів у суді, захистом обвинуваченого.

АДВОКАТСЬКА ТАЄМНИЦЯ —  різновид професійної (службової) таємниці; забезпечує можливість конфіден­ційного спілкування адвоката зі своїм клієнтом. Додер­жання А.т. — обов'язок адвоката, а також усіх третіх осіб, включаючи державні органи. Адвокат не може бути допитаний як свідок про обставини, які стали йому відомі у зв'язку з виконанням обов'язків захисника або представника.

АДВОКАТУРА — самоврядне об'єднання (товариство) юристів-професіоналів, основною функцією якого є по­дання кваліфікованої юридичної допомоги населенню.

АЖИТАЦІЯ (від франц. agitato — збуджений) — афек­тивна реакція людини у відповідь на загрозу для життя, аварійну ситуацію та ін. психогенні чинники. Виявляєть­ся у формі сильного занепокоєння, тривоги, втрати цілеспрямованості в діях. А. — аномальний психічний стан.

АЗАРТНА ГРА — гра з випадковим, заздалегідь непередбачуваним результатом, досягнення якого не зале­жить від дій будь-якої сторони, що бере участь у грі. Результати А.г. визначаються грошовим або іншим май­новим еквівалентом. А.г. може використовуватися із злочинною метою шахраями.

АЙБАЛТА — середньоазіатська бойова сокира.

АЙДЕНТІ-КІТ (англ. Identi-Kit) — ідентифікаційний комплект, метод виготовлення складових (синтетичних) портретів шляхом накладання одна на одну прозорих плівок із зображенням елементів зовнішності. Запро­понований у 1965 p. чиновником відомства шерифа Макдональдом і групою спеціалістів американської фірми «Таунсенд». У вітчизняній практиці поширення не набув.

АКІНАК — короткий скіфський меч.

АКРЕДИТИВ (від лат. accreditivus — довірчий) — умов­не грошове зобов'язання банку, що видається за дору­ченням клієнта на користь його контрагента за догово­ром; один з основних засобів безготівкових розрахунків. А. називається також сам документ, яким оформлюєть­ся зобов'язання.

АКТ (від лат. actus — дія; документ) — 1) Вчинок, дія (наприклад, слідча дія, А. розслідування). 2) Офіційний документ. 3) Найменування документа, що містить опис проведених дій та їх результатів, опис дослідження (на­приклад, А. медичного освідування, А. експертизи).

АКТ НА СПИСАННЯ — документ, на підставі якого з балансу підприємства (чи організації) списуються ос­новні засоби, не придатні до роботи внаслідок зношен­ня чи старіння.

АКТ ПЕРЕВІРКИ — документ, що засвідчує результати перевірки відповідними державними органами встанов­лених законодавством норм і правил та слугує підста­вою для накладення відповідних санкцій.

АКТ РЕВІЗІЇ — офіційний документ, яким оформлю­ються результати обстеження господарсько-фінансової діяльності об'єднання, підприємства, організації, уста­нови.

АКТ ТЕРОРИСТИЧНИЙ — один з найнебезпечніших злочинів проти громадської безпеки. А. т. — застосу­вання зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров'я людини або заподіяння значної «майнової шкоди чи настання інших тяж­ких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою пору­шення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з метою впливу на прийняття рішень чи вчи­нення або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об'єднаннями громадян, юридичними особа­ми, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста), а також погроза вчинення зазначених дій з тією самою метою (ст. 258 КК України).

АКТИ СЛІДЧІ — передбачені кримінально-процесуаль­ним законодавством форми фіксації прийнятих слідчим рішень чи здійснення ним певних дій під час розсліду­вання злочинів. Застосовуються у документах.

АКТИ СУДОВІ — документи, що в письмовій формі за­свідчують той чи інший факт, який мав місце під час судового провадження (вирок, постанова, протокол тощо).

АКТИВИ ПІДПРИЄМСТВА — майно підприємства, що складається з матеріальних, фінансових та нематеріаль­них активів.

АКТУАЛІЗАЦІЯ (від лат. actualis — справжній, сучас­ний) — дія, що полягає в отриманні засвоєного матер­іалу з довгострокової або короткочасної пам'яті для на­ступного використання його при пізнаванні, пригаду­ванні, спогаді або безпосередньому відтворенні. А. ха­рактеризується різним ступенем трудності або легкості залежно від ступеня зберігання чи забування одержува­ного матеріалу.

АКТУАЛІЗАЦІЯ ЗАБУТОГО ПІД ЧАС ДОПИТУ — відновлення забутого в ході допиту за допомогою вико­ристання тактичних прийомів. Можливість актуалізації забутого в пам'яті допитуваного ґрунтується на збуд­женні відповідних нервових зв'язків або асоціацій (за подібністю, суміжністю або за контрастом). Система тактичних прийомів, що сприяє актуалізації забутих матеріалів у пам'яті свідків (потерпілих) або обвинуваче­них (підозрюваних) може включати: 1) постановку запи­тань, що нагадують; 2) показування доказів; 3) демон­страцію іншої матеріалізованої інформації; 4) викорис­тання образотворчих можливостей допитуваних; 5) до­пит на місці події; 6) оголошення показань інших осіб.

АКУСТИКА КРИМІНАЛІСТИЧНА — галузь криміналіс­тичної техніки, яка ще формується. Вивчає фізичні за­кономірності звука і розробляє на цій основі методи й засоби збирання, дослідження та використання звуко­вих слідів у кримінальному судочинстві. Поняття «А. к.» є неусталеним, дискусійним у теорії криміналістики.

АКУСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОЛОСУ. Має зна­чення в методиці ідентифікації особи за фоногра­мами усного мовлення. Є відносно стійкою у часі і за­лишається індивідуальною навіть за морфологічних та патологічних змін органів мовлення. Акустичний і лінгвістичний аналізи усного мовлення покладено в основу методики фоноскопічних досліджень. Акустич­ний аналіз спрямований на вивчення характеристик, зумовлених анатомічними, фізіологічними і психофізіо­логічними особливостями індивідуума.

АКЦЕНТУАЦІЯ ХАРАКТЕРУ — надмірна виразність (загостреність) окремих рис характеру та їх сполучень, що являє собою крайні варіанти норми, які межують з психопатіями. А. х. притаманна уразливість особистості щодо психотравмуючих впливів певного роду, адресо­ваних так званому «місцю найменшого опору» цього типу характеру при зберіганні стійкості до інших. Залежно від ступеня виразності розрізняють явні і приховані (ла­тентні) А. х., що можуть переходити один в одного під впливом різних чинників. Виокремлюють такі основні типи А. х.: 1) циклоїдний; 2) гіпертимний; 3) лабіль­ний; 4) астенічний; 5) сензитивний; 6) психастенічний; 7) шизоїдний; 8) епілептоїдний; 9) застрягаючий (паранояльний); 10) демонстративний (істероїдний); 11) дистимний; 12) нестійкий; 13) конформний. А. х. слід вра­ховувати у процесі обрання тактики окремих слідчих дій, пов'язаних із спілкуванням.

АКЦІЯ (від лат. actio — дія, дозвіл) — 1) Дія, діяльність, спрямовані на досягнення будь-якої мети (наприклад, А. організованого злочинного угруповання). 2) Цінний папір, який свідчить про те, що його власник вніс певний пай у підприємство та має право на участь у спра­вах і прибутках цього підприємства; цінний папір, що засвідчує часткову участь його держателя у підприємстві, яке діє у формі акціонерного товариства. 3) Модель іспанського автоматичного пістолета.

АЛЕБАРДА — рублячо-колюча древкова холодна зброя, яка являє собою поєднання сокири зі списом, де соки­ра розміщена між тулією і пером і часто буває двобіч­ною. Іноді на обуху сокири є гачки для стягування суп­ротивника із сідла. А. використовувалася як бойова або парадна зброя.

АЛІБІ (від лат. alibi — в іншому місці) — факт перебу­вання обвинуваченого або підозрюваного поза місцем учинення злочину в момент, зафіксований як час зло­чину. А. — обставина, що виключає перебування обви­нуваченого (підозрюваного) на місці злочину в момент його вчинення. Доказами А. є відомості про перебуван­ня цієї особи в іншому місці, отримані з показань свідків, потерпілого та ін. Перевірка А. необхідна незалежно від того, чи заявив про це сам обвинувачений, чи про це стало відомо іншим особам. Особливо складним буває допит підозрюваного тоді, коли він заявляє про своє А. Типова система тактичних прийомів, спрямована на викриття неправдивої заяви про А., охоплює: 1) поста­новку деталізуючих запитань щодо перебування допи­туваного у названому ним місці; 2) постановку конт­рольних запитань щодо фактів, точно встановлених у справі; 3) оголошення фрагментів показань осіб, на які посилався підозрюваний; 4) оголошення показань осіб, що спростовують заяву про А. підозрюваного; 5) пред­'явлення доказів, які підтверджують перебування підоз­рюваного на місці вчинення злочину; 6) оголошення висновків експертиз, результатів окремих слідчих дій, що вказують на можливість перебування допитуваного на місці вчинення злочину.

АЛКОГОЛІЗМ — зловживання алкоголем. Розрізняють: побутове пияцтво (ситуативно обумовлене зловживан­ня алкоголем без ознак звикання), хронічний А., алко­гольні психози (гострі, наприклад, біла гарячка; хронічні, наприклад алкогольна маячня ревнощів, Корсаковський психоз, хронічний алкогольний галюциноз).

АЛКОГОЛЬНЕ СП'ЯНІННЯ — стан людини, який ви­никає внаслідок надмірного вживання алкогольних на­поїв, що призводить до фізичних, вегетативних і невро­логічних розладів.

АЛКОГОЛЬНІ НАПОЇ — продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виго­товлені на основі харчових спиртів із вмістом понад 8,5% етилового спирту. Існують криміналістичні рекомендації щодо виявлення фальсифікованих алкогольних напоїв.

АЛОКСАН — органічна сполука, що утворюється при окис­люванні сечової кислоти; порошкоподібна речовина біло-жовтого кольору з рожевим відтінком. Добре розчиня­ється уводі, спирті, ацетоні. У трасології 1%-вий розчин в ацетоні застосовується для виявлення безбарвних пото-жирових слідів шкірних візерунків, давність яких не пере­вищує дев'яти діб (повний процес виявлення слідів три­ває 24—28 годин). А. в ацетоні вступає в реакцію з аміно­кислотами поту, що зберігся у сліді, й забарвлює його.

АЛФАВІТНО-ДАКТИЛОСКОПІЧНИЙ ОБЛІК — різно­вид криміналістичного обліку. Здійснюється за допо­могою двох взаємопов'язаних картотек: алфавітної та дактилоскопічної картотеки десятипальцевої системи реєстрації. Алфавітні картотеки ведуться на осіб, які вчинили злочин на певній території, оголошених у роз­шук, засуджених до позбавлення волі, таких, що відбу­вають покарання, затриманих. В алфавітній картці заз­начаються демографічні дані, відомості про судимості, арешти, затримання, наводяться дактилоскопічна фор­мула і відбиток вказівного пальця правої руки. Дакти­лоскопічні картотеки також ведуться для обліку осіб, що підлягали арешту, обвинувачених, засуджених за вчинення злочинів, тих, які перебувають у розшуку, що вчинили злочини, але звільнені від кримінальної відпо­відальності у зв'язку із застосуванням заходів громадсь­кого впливу або зміною обстановки. Дактилоскопічні картки з відбитками усіх пальців і долонь рук людини виготовляються на спеціальних бланках. З лицьового боку картки зазначаються також демографічні дані, а на зворотному — відомості про судимості, затримання та особливі прикмети цієї особи.

АЛЬТ — низький жіночий або дитячий голос.

АМІКТА — збірна назва індійської холодної зброї.

АМНЕЗІЯ (від грец. a — префікс, що означає запере­чення і mnhmh — пам'ять) — порушення пам'яті, що виникає при різних локальних ураженнях мозку. Розріз­няють дві основні форми А. — ретроградна й антероградна. Найбільш грубі форми А. уперше описав російсь­кий психіатр С. С. Корсаков, вони дістали назву «Корсаковський синдром». Виділяють також форми А., що відповідають функціональним порушенням пам'яті (на­приклад, постгіпнотична А. — забування подій, що відбу­валися протягом гіпнотичного сеансу; захисна А. — за­бування (витіснення) неприємного, травмуючого мину­лого досвіду). Явище А. слід враховувати при отриманні інформації від допитуваних.

АМНЕЗІЯ АНТЕРОГРАДНА — порушення пам'яті на події, що відбувалися після початку захворювання.

АМНЕЗІЯ РЕТРОГРАДНА — порушення пам'яті на по­дії, що передують захворюванню (наприклад, травмі), коли забуваються події, що відбувалися протягом кількох годин, днів, а іноді й років до захворювання.

АМОНАЛ — вибухова речовина.

АМОРАЛЬНИЙ — той, що порушує правила мораль­ності, суперечить їм.

АНАЛІЗ (від грец. analusiz — розкладання, розчлену­вання) — метод наукового дослідження шляхом вив­чення окремих сторін, властивостей, складових частин чого-небудь. А. — процес розчленування цілого на час­тини. А. як необхідний етап пізнання нерозривно по­в'язаний із синтезом і є однією з основних операцій, з яких складається реальний процес мислення. У процесі експертних досліджень А. — важливий метод пізнання. Низка тактичних прийомів нонвербальних слідчих дій основана на аналізі.

АНАЛІЗ АТОМНО-АБСОРБЦІЙНИЙ — метод, осно­ваний на поглинанні випромінювання вільними атома­ми. Через шар атомної пари проби, отримуваної за до­помогою атомізатора, пропускають випромінювання у діапазоні 190—850 нм. Поглинаючи кванти світла, ато­ми переходять у збуджені енергетичні стани. Цим пере­ходам в атомних спектрах відповідають так звані резо­нансні лінії, характерні для даного елемента.

АНАЛІЗ ЕМІСІЙНИЙ СПЕКТРАЛЬНИЙ — метод, що використовується в експертній практиці. За допомогою джерела іонізації речовина проби переводиться у стан пари, і збуджується спектр випромінювання цієї пари. Проходячи далі через вхідну щілину спеціального при­ладу — спектрографа, випромінювання за допомогою призми або дифракційної ґратки поділяється на окремі спектральні лінії, які потім реєструються на фотоплівці або за допомогою детектора. А. е. с. встановлює наявність чи відсутність в отриманому спектрі аналітичних ліній, які пропорційні концентраціям елементів у пробі. Ши­роко використовується для дослідження вибухових ре­човин, металів і сплавів, нафтопродуктів і пально-мас­тильних матеріалів, лаків і фарб.

АНАЛІЗ ОЗНАК ЗНИЩЕННЯ СЛІДІВ НА МІСЦІ ПОДІЇ — тактичний прийом, що використовується у ситуації відсутності явного відображення події злочину. Приховуючи сліди злочину, злочинець іноді намагаєть­ся «стерти» відображення події і знищує сліди свого перебування. У цьому разі відбувається перетворення слідів злочину на сліди їх знищення. Проаналізувавши сліди знищення, слідчий може отримати інформацію про те, які сліди (предмети) були знищені, які способи ви­користовував злочинець при знищенні їх, які засоби за­стосовував, які додаткові сліди міг залишити у процесі цієї діяльності.

АНАЛІЗ ОКРЕМИХ СЛІДІВ НА МІСЦІ ПОДІЇ — так­тичний прийом, що дає можливість встановити при­чинні зв'язки між ними. Використання цього прийому дозволяє: а) виявити більш ширший діапазон слідів (предметів) щодо розслідуваної події; б) визначити за­лежності між ними; в) не брати до уваги сліди, що не стосуються події злочину. Аналіз окремих слідів дає змогу вирішити такі типові завдання: 1) був злочин у даному випадку чи його не було; 2) злочин вчинено там, де оглядається місце події, чи він вчинений в іншому місці; 3) які шляхи проникнення осіб, що брали участь у дос­ліджуваній події, на місце події, шляхи відходу їх, які транспортні засоби були використані для прибуття до місця події, куди ведуть сліди, за якими можна органі­зувати погоню за особами, що діяли на місці злочину; 4) скільки було осіб на місці події і хто саме, їх типові ознаки; 5) яку мету мали учасники події; б) протягом яко­го часу перебували учасники події на місці події; 7) який пункт території, що оглядається, або помешкання є влас­не місцем події; 8) які предмети залишив злочинець на місці події: знаряддя злочину, предмети одягу, дрібні речі; 9) які сліди з місця події могли залишитися на тілі злочинця, його одязі, знаряддях злочину, інших пред­метах.

АНАЛІЗ РЕНТГЕНОСПЕКТРАЛЬНИЙ — один з ме­тодів експертного дослідження. Суть його полягає в тому, що, проходячи через речовину, рентгенівське випромі­нювання поглинається і приводить атоми речовини у збуджений стан. Повернення до вихідного стану супро­воджується спектральним рентгенівським випроміню­ванням. За наявністю спектральних ліній різних елемен­тів можна визначити якісний, а за їх інтенсивністю — кількісний склад речовини.

АНАЛІЗАТОР — нервовий апарат, який здійснює фун­кцію аналізу і синтезу подразників, що виходять із зов­нішнього і внутрішнього середовища організму.

АНАЛІТИЧНИЙ ОБЛІК — деталізований бухгалтерсь­кий облік господарських операцій і засобів за допомо­гою аналітичних рахунків.

АНАЛОГ ТИПОВИЙ — типовий випадок, що повто­рюється. У криміналістиці як А. т. можуть виступати типові ознаки певного виду злочину, типові способи вчинення і приховування злочинів та ін.

АНАЛОГИ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, аналоги психотропних речовин — заборонені до обігу речовини природного чи синтетичного походження, хімічна структура і властивості яких подібні до хімічної структури і властивостей наркотичних засобів (психо­тропних речовин), психоактивну дію яких ці речовини відтворюють.

АНАЛОГІЯ (від грец. anaconda — відповідність) — схо­жість у чомусь між явищами, предметами, поняттями. Наприклад, висування версій за аналогією.

АНАЛЬГЕЗІЯ (від грец. analghsia — несприйнятли­вість) — зниження або цілковита нечутливість до болю.

АНАСТОМОЗ, місток (від грец. anastomwsiz  — отвір, вихід) — одна з деталей папілярного візерунка. Коротка (до 3 мм) лінія, що з'єднує дві розміщені по­ряд папілярні лінії.

АНАТОМ — фахівець з анатомії або анатомування.

АНАТОМУВАТИ — робити розтин трупа для наукових або судово-медичних цілей.

АНАША — наркотична речовина, яку виготовляють го­ловним чином з дикорослих конопель у країнах Серед­ньої Азії.

АНІЛІН — безбарвна або жовтувата оліїста отруйна ре­човина — рідка органічна сполука; використовується для виготовлення барвників, ліків, вибухових речовин та ін.

АНКЕТА — 1) Опитувальний лист для отримання пев­них відомостей про тих, хто його заповнює. 2) Збиран­ня відомостей шляхом отримання відповідей на певні питання. А. являє собою набір запитань, кожне з яких логічно пов'язане з центральним завданням досліджен­ня. Складання А. може здійснюватися для анкетування судово-слідчих працівників та узагальнення криміналь­них справ.

АНКЕТНЕ ОПИТУВАННЯ — метод соціально-пси­хологічного дослідження за допомогою анкет. А. о. про­водиться з метою з'ясування біографічних даних, думок, ціннісних орієнтацій, соціальних установлень та особистих рис опитуваного.

АНОНІМ (від грец. anonimus — безіменний) — автор, який приховує своє ім'я, а також твір без вказівки імені автора. Встановлення автора анонімного документа, визначення справжнього імені А. може бути завданням авторознавчої експертизи.

АНОНІМКА — анонімний лист, який повідомляє що-небудь образливе, неприємне, який викриває кого-небудь.

АНОНІМНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ — повідомлення, ав­тор якого приховує своє ім'я.

АНОНІМНИЙ РАХУНОК — банківський рахунок, роз­порядження коштами на якому проводиться без вста­новлення банком особистості особи, що пред'явила ви­могу про виконання операції за рахунком. А. р. викори­стовується при легалізації (відмиванні) коштів, здобу­тих злочинним шляхом.

АНТИПАТІЯ — почуття ворожості.

АНТИЦИПАЦІЯ (від лат. anticipatio — передбачення) — спроможність системи у тій чи іншій формі передбача­ти розвиток подій явищ, результатів дій.

АНТРОПОЛОГ — фахівець з антропології.

АНТРОПОЛОГІЧНА ШКОЛА КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА — виникла в Італії в 70—80-х pp. XIX ст. Зас­новник школи — судовий лікар і психіатр Ч. Ломброзо. Основна ідея — твердження про існування особли­вого типу людини — «природженого злочинця». Такого злочинця, за цією теорією, можна виявити за певними фізичними ознаками (стигматами) — за формою чере­па, рисами обличчя, зморшками тощо.

АНТРОПОЛОГІЧНИЙ МЕТОД — спеціальний метод криміналістики. Має важливе значення при встанов­ленні особи загиблого за кістковими останками.

АНТРОПОЛОГІЯ (від грец. anthropos — людина і logos — вчення) — наука про біологічну приро­ду людини.

АНТРОПОМЕТРІЯ (від грец. anqrwpoz — людина і metrew — вимірюю) — система кримінальної реєстрації злочинців. Полягає у вимірі певних частин тіла того, хто реєструється, із занесенням результатів вимірів на спеціальну реєстраційну картку. В основу А. покладено теорію бельгійського статистика А. Кетле. Вперше А. у 1860 p. намагався застосувати директор в'язниці в Лувені (Бельгія) Стевенс. Детальну розробку антропомет­ричної системи реєстрації здійснив чиновник паризь­кої поліції А. Бертільон у 1879 p.

АНТРОПОСКОПІЯ — розділ криміналістики про сліди людини. Стосовно слідів людини, які мають трасологічне значення, розрізняють: сліди рук, рукавичок, сліди ніг, взуття, сліди зубів, інших частин тіла, що не мають папілярних візерунків (губ, вушних раковин та ін.), сліди одягу, крові.

АНЬЦІ — китайська таємна зброя. До А. належить різна метальна і холодна клинкова зброя невеликих розмірів.

АПАТІЯ (від грец. άπάθεια — нечутливість) — стан, що характеризується емоційною пасивністю, байдужістю, спрощенням почуттів, байдужістю до подій навколиш­ньої дійсності й ослабленням спонукувань та інтересів.

АПЕЛЯЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ — розгляд справ в апеляційних судах за скаргами (апеляціями) учасників цивільного чи кримінального процесу.

АПЕЛЯЦІЯ (від лат. appellatio — звернення) — оскар­ження рішення суду до вищої судової інстанції з метою перегляду справи. А. — одна з форм оскарження судо­вого вироку. Вперше була запроваджена у Франції КПК 1808 p., а потім сприйнята законодавством інших бур­жуазних держав (у Росії А. було запроваджено судовою реформою 1864 p.). Конституція України 1996 передбачає апеляційне оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

АПОПЛЕКСІЯ (від грец.  apoplesso — вражаю, приголом­шую) — крововилив у  мозок або закупорка мозкової судини, які супроводжуються раптовою непритомністю, паралічем.

АПОСТИЛЬ (франц. apostille — помітка на полях, при­мітка, рекомендаційна приписка, постскриптум) — спеці­альний штамп, який відповідно до Гаазької конвенції 1961 p. ставиться на офіційних документах, що надхо­дять від держав-учасниць Конвенції. А. звільняє доку­менти від дипломатичної (консульської) легалізації. А. може бути об'єктом техніко-криміналістичного дослід­ження документів.

АППЕРЦЕПЦІЯ (від лат. ad — до, perceptio — сприй­мання) — зумовленість сприйняття людиною тих чи інших предметів і явищ об'єктивного світу її попереднім досвідом та її психічним станом у момент сприйняття. Явищем А. пояснюються повніші і точніші показання свідка, який спостерігав подію, обставини, що пов'я­зані з фаховими знаннями.

АРБАЛЕТ — стародавня ручна метальна зброя у формі лука. У криміналістичній практиці трапляється як зна­ряддя вчинення злочину.

АРБІР — модифікація алебарди.

АРГЕНТОРАТ — порошок алюмінію, який використо­вується для виявлення слідів пальців рук на темних по­верхнях.

АРГО — умовні вирази і слова, які застосовуються пев­ною відособленою або професійною групою. Злодійське арго.

АРГОТИЗМ — слово або зворот мови з арго.

АРЕШТ (від лат. arrestum — судова постанова) — у кри­мінальному процесі запобіжний захід, що полягає у взятті під варту обвинуваченого. Арешт допускається тільки на підставі судового рішення (лише за вмотивованою постановою судді чи ухвалою суду — ст. 165 КПК Ук­раїни).

АРЕШТ І ВИЇМКА КОРЕСПОНДЕНЦІЇ — заборона органом розслідування або судом доставки кореспон­денції адресатові і затримання її установою зв'язку на­далі до особливої вказівки слідчого чи судового органу (арешт) або вилучення кореспонденції для ознайомлення з її змістом, а в разі потреби — для залучення до справи (виїмка). Кримінально-процесуальний закон встанов­лює порядок накладення арешту і виїмки кореспонденції (статті 187, 1871 КПК України).

АРЕШТ МАЙНА — судове обмеження свободи власни­ка майна розпоряджатися ним.

АРИСТОКРАТ (злодійський жаргон) — злодій-реци­дивіст, що має авторитет у Злодійському середовищі.

АРШИН — давня російська міра довжини, дорівнює 0,71 м.

АСОЦІАЦІЯ (від лат. associatio — сполучення) — зв'язок між психічними яви­щами, за якого актуалізація (сприйняття, уявлення) од­ного з них спричинює появу іншого. Психофізіологіч­ною основою А. є умовний рефлекс. Усяке запам'ято­вування передбачає встановлення відповідних нервових зв'язків, або А. Розрізняють кілька видів А., або асоціа­тивних зв'язків: А. за суміжністю (запам'ятовування й актуалізація подій, що відбуваються у певній послідов­ності, між якими існує зв'язок), за схожістю (сприй­няття якогось об'єкта викликає в пам'яті спогад подіб­ного до нього об'єкта), за контрастом (сприйняття яко­гось об'єкта викликає в пам'яті спогад про інший об'єкт, що відрізняється від нього прямо протилежними озна­ками), однозначні й багатозначні. Тактичні прийоми допиту, які сприяють актуалізації забутого, основані на збудженні асоціацій.

АСТЕНІЯ (від грец. asqeneia — безсилля, слабкість) — стан загальної слабкості організму, безсилля.

АСТРОЛОГІЯ — вчення про зірки і про можливість пророкування майбутнього за розташуванням зірок. У криміналістиці пропонувалося використовувати А. як нетрадиційний метод з метою розкриття злочинів. Та­кий підхід є антинауковим.

АСФІКСІЯ (від грец. asjuxia — букв. — відсутність пуль­су) — ядуха, зумовлена кисневим голодуванням і над­лишком вуглекислоти у крові та тканинах. Під механіч­ним задушенням (асфіксією) мають на увазі випадки смерті внаслідок порушення дихання. Такими порушен­нями можуть бути здавлення шиї (петлею при повішенні, руками або петлею при удавленні), закриття дихальних шляхів сторонніми тілами (харчовим клубком, блювот­ними масами, кляпом тощо), здавлення грудей і живота (обвали).

АТАС (злодійський жаргон) — сигнал обережності.

АТИЛ — індійський палаш.

АТРИБУТ — необхідна, постійна ознака, належність.

АТРИБУЦІЯ ТРУПА — тактична операція, спрямована на встановлення належності тіла або його останків кон­кретному індивіду. Зміст тактичної операції А. т. охоп­лює виконання процесуальних дій, організаційно-пере­вірочних та оперативно-розшукових заходів: огляд місця події і трупа (або його частин); огляд одягу трупа і па­кувального матеріалу; допит свідків; призначення судо­во-медичної, судово-біологічної та інших експертиз; пред'явлення трупа для впізнання; «туалет» трупа (а за потреби реставрація голови загиблого); застосування сигналітичної фотозйомки трупа; складання карти невпізна­ного трупа; дактилоскопіювання трупа; використання службове-розшукового собаки; організація подвірно-поквартирних обходів; перевірка особи за криміналістич­ними обліками; підготовка і розсилання орієнтовних даних та фотографій невпізнаного трупа до відділів МВС.

АУДИТОР — особа, яка перевіряє стан фінансово-гос­подарської діяльності компанії, а також надає консуль­таційні послуги на підставі контракту.

АУДИТОРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ, аудит — підприєм­ницька діяльність аудиторів (аудиторських фірм) зі здійснення незалежних позавідомчих перевірок бухгал­терської (фінансової) звітності, платіжне-розраункової документації, податкових декларацій та інших фінансо­вих зобов'язань і вимог.

АУТОЛІЗ — трупне самоперетравлення. З настанням смерті тканини трупа під впливом ферментів піддають­ся самоперетравленню, особливо тканини й органи, багаті на ферменти, — підшлункова, надниркова зало­зи, печінка та ін. Внутрішні органи під впливом А. тьмя­ніють, стають в'ялими, насичуються забарвленою у чер­воний колір кров'яною плазмою.

АФЕКТ (від лат. affectus — хвилювання, пристрасть) — сильний і відносно короткочасний емоційний стан, по­в'язаний з різкою зміною важливих для суб'єкта життє­вих обставин, супроводжуваний різко вираженими ру­ховими проявами і змінами у функціях внутрішніх органів. Юридичне значення має встановлення А. паталогічного і А. фізіологічного.

АФІДЕВІТ — у Великій Британії та США письмове по­казання або заява, що дається під присягою та засвід­чується нотаріусом чи іншою уповноваженою на це по­садовою особою за неможливості (ускладненості) осо­бистої явки свідка.

АФІЛІАЦІЯ — потреба у спілкуванні взагалі. Виявляєть­ся у прагненні бути в контакті із собі подібними заради самого процесу спілкування, заради усунення диском­форту самотності.

Б

БА — китайська парна зброя у вигляді половинок ли­тавр, що по краю гострі як лезо. Може використовува­тися як щит, а також як холодна і метальна зброя.

БАБКИ ОБЩАКОВІ (злодійський жаргон) — гроші, зібрані злодіями для допомоги членам угруповання.

БАГНАКХ — індійська ударна наручна холодна зброя, що являє собою шипи, які кріпляться на кисті рук. Б. є парною зброєю.

БАГНЕТ — штик у вигляді тесака, ножа або короткого списа, що їх насаджують на дуло рушниці.

БАГОР — жердина з металевим гаком і вістрям.

БАГОР БОНОВИЙ — холодна древкова колюча зброя, яка трансформувалася з багра. Складається з довгого древка і наконечника з перпендикулярним до древка загостреним відростком.

БАГУА — 1) Вид китайської алебарди. 2) Китайський парний кастет із двох металевих пластин у вигляді пів­місяця, з'єднаних так, що чотири їх вершини викону­ють функцію наконечників.

БАЖАННЯ — переживання, що відображає потребу, яка перейшла в діючу думку про можливість будь-чим во­лодіти або що-небудь здійснити. Маючи спонукальну силу, Б. загострює усвідомлення мети майбутньої дії і побудову її плану. Б. як мотив діяльності характери­зується достатньо чіткою усвідомленістю потреби. При цьому усвідомлюються не тільки її об'єкти, а й можливі шляхи й задоволення.

БАЙДАНЩИК (злодійський жаргон) — вокзальний злодій.

БАЛАНС (франц. balance, букв. — терези) — порівняль­ний підсумок прибутків і видатків при завершенні розра­хунків, а також відомість, у якій зафіксовано цей під­сумок.

БАЛЕРИНА — злодійський інструмент, головна части­на якого — обертовий круг з прикріпленими до нього різцями. Нагадує льодобур. Злочинець притискає ці різці до металевої стінки і, приводячи інструмент у дію, вирі­зує круглий отвір.

БАЛІСТИК — фахівець з балістики.

БАЛІСТИКА (з лат. ballista — ядро, від грец.  ballo — кидаю) — 1) Наука, що вивчає закони польоту снарядів. 2) Розділ теоретичної механіки, який досліджує рух важ­кого тіла, кинутого під кутом до горизонту.

БАЛІСТИКА СУДОВА — галузь криміналістичної техні­ки, що вивчає ознаки вогнепальної зброї і боєприпасів, закономірності виникнення слідів їх застосування, роз­робляє засоби й методи збирання та дослідження таких слідів для встановлення певних обставин розслідуваних злочинів, а також рекомендацій щодо запобігання зло­чинам, пов'язаним із вогнепальною зброєю.

БАЛІСТИТ — нітрогліцериновий порох.

БАНДА (iтал. banda, букв. — загін) — збройний загін. Наявність Б. визнається в таких випадках: участь трьох і більше осіб, спроможних нести кримінальну відпові­дальність; озброєність злочинного угруповання; стійкість злочинного угруповання — створення злочинної групи для вчинення низки збройних нападів, тобто, як прави­ло, для більш-менш тривалого заняття злочинною діяль­ністю. Організацією Б. вважається змова її учасників про вчинення кількох збройних нападів, їх об'єднання, керівництво бандитською групою, підшукування зброї, постачання нею членів Б, розробка планів конкретних нападів, безпосереднє керівництво їх здійсненням. При­чому сам факт організації збройної Б. визнається закін­ченим злочином, навіть якщо Б. не вчинила жодного нападу. Участь у Б. означає, що особа входить до зброй­ної усталеної групи, створеної для вчинення нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб.

БАНДИТИЗМ (від італ. bandito — розбійник, бандит) — організація озброєної банди з метою нападу на підприє­мства, установи, організації чи на окремих осіб, а та­кож участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі (ст. 257 КК України); один з видів організованої зло­чинності. Відповідно до чинного кримінального зако­нодавства України Б. належить до злочинів проти гро­мадської безпеки. Б. — складний злочин, який охоплює широке коло суспільне небезпечних дій. Досить часто бандитські напади відбуваються з корисливих мотивів із метою насильницького заволодіння майном. Б. може мати інші мотиви і цілі (викрадення літака, захоплення заручників, заволодіння зброєю або наркотичними ре­човинами та ін.). Б. має місце при вчиненні хоч би однієї з таких дій: 1) організація озброєної банди; 2) участь у такій банді; 3) участь у нападі, вчиненому бандою.

БАНК — 1) Кредитно-фінансова установа, яка зосеред­жує кошти і капіталовкладення, надає кредити, здійснює грошові розрахунки між юридичними або фізичними особами, регулює грошовий обіг у країні. 2) Зібрання яких-небудь даних (наприклад, Б. даних способів вчи­нення тих чи інших злочинів). 3) Назва азартної картяр­ської гри; поставлена на кін сума грошей.

БАНКНОТИ — 1) Безпроцентний кредитний білет, що випускається банком і замінює в обігу гроші. 2) Сино­нім слів «грошовий білет», «купюра». 3) Грошові знаки, що випускаються в обіг і гарантуються центральними (емісійними) банками.

БАНКРУТ — неспроможний боржник.

БАНЬ — китайська холодна ударна ручна зброя у виг­ляді металевої дошки. Вживалася в у-шу.

БАРБІТУРАТИ — група лікарських речовин, що мають снодійну, протисудомну та наркотичну дію.

БАР'ЄР ЗМІСТОВИЙ (від франц. barriere — перепона, перешкода) — непорозуміння між людьми, яке є на­слідком того, що одне й те саме явище має для них різний зміст.

БАР'ЄРИ СПІЛКУВАННЯ — перешкоди на шляху вста­новлення психологічного контакту під час спілкування. Розрізняють такі види Б. с.: бар'єр темпераменту; бар'єр характеру; бар'єр негативних емоцій (бар'єр страждан­ня, бар'єр гніву, бар'єр страху, бар'єр сорому і прови­ни, бар'єр поганого настрою). Б. с. необхідно врахову­вати в ході вербальних слідчих і судових дій.

БАР'ЄРИ ПСИХОЛОГІЧНІ — психічний стан, який виявляється в неадекватній пасивності суб'єкта, що пе­решкоджає йому виконувати ті чи інші дії. Емоційний механізм Б. п. виявляється у посиленні негативних пе­реживань і установлень.

БАРИТОН — чоловічий голос, середній між тенором і басом.

БАС — найнижчий чоловічий голос.

БАТІГ БОЙОВИЙ — ударна складна ручна холодна зброя, що складається з рукояті і бича. На кінці бича часто кріпиться ніж або гиря.

БЕЗВІСТИ ЗНИКЛИЙ — особа, яка зникла раптово і місцеперебування якої невідоме.

БЕЗГОТІВКОВИЙ — здійснений без сплати готівкою.

БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ ЗЛОЧИННА — різновид злочинного діяння. Становить суспільне небезпечну і протиправну поведінку, що виявляється в невиконанні суспільне корисної дії, яку особа могла і повинна була виконати у зв'язку з покладеними на неї правовими обов'язками. Ці обов'язки можуть випливати безпосередньо із зако­ну, з договору, фахових обов'язків. Кримінальний за­кон передбачає ряд злочинів, що відбуваються у формі Б. з. При розслідуванні злочинів, вчинених у формі Б. з., необхідно встановити, чи був покладений на обвинува­ченого обов'язок виконувати визначені дії, чи мав він реальну можливість виконати їх у конкретній ситуації, причини і мотиви бездіяльності та ін.

БЕЗДОКАЗОВИЙ — нічим не доведений.

БЕЗКОНФЛІКТНИЙ — такий, що не містить кон­фліктів.

БЕЗПЕКА — становище, за якого будь-кому не загро­жує небезпека.

БЕЗПОСЕРЕДНІСТЬ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ — прин­цип кримінального процесу, за яким суд першої інстанції при розгляді справи має безпосередньо розглядати до­кази: допитати підсудних, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголо­сити протоколи та інші документи.

БЕЗПРЕДЄЛ (злодійський жаргон) — «злодій у законі», який перестав "додержуватися будь-яких норм поведін­ки злочинців. Така категорія осіб іноді об'єднувалася в групи з метою здійснення опору «злодіям у законі».

БЕЗРЕЗУЛЬТАТНИЙ — такий, що не дає результатів, безуспішний.

БЕРТИЛЬОНАЖ — див. Антропометрія.

БЕСІДА — метод отримання інформації на основі вер­бальної (словесної) комунікації. Б. на сторонню тему в процесі допиту.

БЕТДАГЕР — комбінована зброя, що поєднує в собі пилку, кинджал та подвійну сокирку.

БІКФОРДІВ ШНУР — вогнепровідний шнур для ви­бухів.

БІЛИЙ ПОРОХ — бездимний порох.

БІЛІ ЛІНІЇ, лінії Бокаріуса —у дактилоскопії дрібні зморшки шкіри, що перетинають папілярні лінії; відбиття зморшок шкіри у поверхневому сліді. Віднос­но стійкі (20% існують до двох місяців, після чого зміню­ють форму і згладжуються). Б. л. є ознакою рельєфу шкіри поверхні долоні. Враховуються при проведенні дактилоскопічної експертизи.

БІЛЬ — відчуття страждання.

БІЛЬМО — білувата пляма на оці внаслідок помутнін­ня роговиці ока після різних її захворювань.

БІНБЕР (злодійський жаргон) — злодійський ломик для зламування вікон і дверей.

БІНОКЛЬ НІЧНИЙ (від лат. bini — два і oculum — око) — прилад нічного бачення, принцип роботи якого оснований на посиленні яскравості зображення об'єктів за допомогою електронно-оптичного перетворювача (ЕОП). Призначений для спостереження за місцевістю в умовах природного нічного освітлення. Дальність бачення за допомогою Б. н. залежить від нічного освітлення, прозорості атмосфери, характеру об'єктів, за якими спостерігають, і контрасту між об'єктом і фоном.

БІОГРАФІЧНИЙ МЕТОД — спосіб дослідження психічних здібностей індивіда шляхом аналізу його життєвого шляху.

БІОМЕТРІЯ — процес збирання, обробки та зберігання даних про фізичні характеристики людини з метою її ідентифікації. Найпоширенішими системами Б. є сканування сітківки ока, дослідження геометрії руки, дактилоскопія, розпізнавання голосу тощо.

БІОЦИД — міжнародний злочин проти людства.

БІЧ (злодійський жаргон) — колишня інтелігентна людина, яка опустилася, волоцюга.

БІЧВА — кривий індійський кинджал з лезом оберненого заточення (ятаганного типу).

БЛАНК (від франц. blanc — білий) — аркуш паперу з відтиском кутового штампа або надрукованим будь-яким способом текстом штампа чи іншим текстом, що використовується для складення документа. Б. можуть бути об'єктом дослідження техніко-криміналістичної експертизи документів.

БЛАТ — 1) Умовна мова (арго) злодіїв. 2) Загальна назва всього злочинного світу.

БЛЕНДА — 1) Ліхтар для освітлення рудника. 2) Пристрій, яким захищають об'єктив кіно- або фотоапарата від небажаного при зніманні проміння світла. 3) Заслінка з отвором, яку застосовують у мікроскопі, рентгеноскопії.

БЛЕФ — 1) Обман з метою створення перебільшеного уявлення про свої сили, можливості, значимість та ін. 2) У картярській грі у покер прийом, коли гравець, який має погані карти, діє так, щоб суперники вважали його карти виграшними.

БЛОКУВАННЯ РАХУНКІВ — позбавлення власників банківських рахунків права вільно користуватися коштами.

БОВІ — ніж із широким клинком, зарубкою на п'яті та обмежувачем.

БОЙОВА ЗБРОЯ — зброя заводського виготовлення, одноствольна, багатозарядна, із нарізним стволом і, як правило, ковзним затвором, призначена для стрільби кулями.

БОЙОВІ ПРИПАСИ — частина озброєння, призначена для безпосереднього ураження живої сили і техніки, руйнування та виконання інших бойових завдань. Б. п. є артилерійські снаряди, міни, бомби, гранати, патрони до стрілкової зброї тощо.

БОЙОК — 1) Елемент затвора або замка у вигляді стрижня, призначений для нанесення удару, що запалює капсуль патрона. 2) Загострений наконечник ударника, призначений для нанесення удару, що запалює капсуль патрона.

«БОКСЕР» ПОЗА — специфічне положення тіла і кінцівок обгорілого трупа.

БОМЖ (злодійський жаргон) — людина без певного місця проживання.

БОРОДА — волосяний покрив на нижній частині обличчя. Необхідно враховувати при складанні словесного портрета.

БОРОЗНА СТРАНГУЛЯЦІЙНА — слід від здавлювання петлі при повішенні. Б. с. вивчають на місці події і при розтині трупа та описують особливо докладно. Відзначають розташування (горизонтальне, висхідне) і напрям борозни, колір, її замкнутість або переривчастість, ширина і глибина, особливості рельєфу дна, характер валиків по краях, наявність саден, крововиливів та інших ушкоджень по її ходу, стан навколишніх тканин. У прижиттєвій Б. с. вже при огляді можна виявити крововиливи, набряк підлягаючої клітковини. Слід враховувати, що удавлення петлею з наступним підвішуванням трупа (симуляція самогубства) супроводжується утворенням двох Б. с.: спадної у середній або нижній третині шиї (від удавлення) і висхідної у верхній частині шиї (від повішення).

БОРОТЬБА — 1) Сутичка, бійка, в якій кожний з учасників намагається подужати супротивника. 2) Діяльність, що має на меті подолати або знищити кого-, що-небудь (наприклад, Б. зі злочинністю).

БОЯЗНЬ — занепокоєння, страх перед ким-, чим-небудь.

БРАВАДА — показна хвацькість; безцільно-зухвала хвальба чим-небудь.

БРАКОНЬЄРСТВО — полювання або ловля риби у заборонених місцях, у заборонений час або забороненим способом, а також недозволена порубка лісу.

БРАНДМАУЕР (від нім. Brand — пожежа і Mauer — стіна) — стіна з вогнетривкого матеріалу, що розділяє суміжні будівлі або частини однієї будівлі з протипожежною метою.

БРЕХЛИВІСТЬ — індивідуально-психологічна особливість, яка виявляється у свідомому перекручуванні справжнього стану речей, намаганні створити хибне враження про факти і події. Від Б. слід відрізняти перекручені уявлення, що можуть бути наслідком недорозвиненого мислення, невміння відрізняти бажане від справжнього. Особливий випадок — патологічна Б., що, як правило, буває поєднана з вірою у реальність вигаданого.

БРИГАДНИЙ МЕТОД РОЗСЛІДУВАННЯ — форма організації розслідування кримінальних справ з великим обсягом роботи, багатоепізодних.

БРИЗАНТНІСТЬ (від франц. briser — ламати, трощити) — спроможність вибухової речовини під час вибуху роздробляти навколишні предмети.

БРИЗКИ — краплі рідини, що розлітаються від удару, сплеску.

БРУТТО — вага товару разом з упаковкою.

БУЗДИХАН — ударна ручна сокироподібна холодна зброя типу шестопера з кількістю пер більше шести.

БУЛАВА — ударна проста ручна холодна зброя, що має шароподібну або грушоподібну голівку, насаджену на рукоять.

БУЛИЖНИК (злодійський жаргон) — шахрай, що збуває просте скло під виглядом коштовного каміння.

БУМЕРАНГ — ударна ручна метальна зброя, різновид метального кийка. Звичайно загальна довжина бумеранга досягає 615 мм, ширина 60—75 мм, товщина 20—30 mm. Кут вигину 90—130°.

БУНДЕЛЬРЕВОЛЬВЕР — вогнепальна ручна зброя, конструкцією схожа на револьвер, де роль барабана відіграють обертові стволи.

БУРА (злодійський жаргон} — 1) Небезпека. 2) Азартна картярська гра.

БУСОЛЬ ОБК — магнітний інструмент, призначений для орієнтування планшетів і карт за магнітним меридіаном.

БУШ-НІЖ — ніж комбінований, гібрид ножа й сокирки. З'явився під час Другої світової війни. Загальна довжина 380 мм.

БЮРО СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

 — державні спеціалізовані установи Міністерства охорони здоров'я України, що забезпечують проведення судово-медичних експертиз.

В

ВАЛАШКА — бойова сокира, поширена в Чехії та на Закарпатті. Наконечник завдовжки близько 70 мм з невеликим обухом, кріпиться на довгому сокирищі.

ВАЛЮТА (від лат. valeo — коштую) — 1) Грошова система певної країни, а також грошові одиниці цієї системи. 2) Іноземні гроші.

ВАНДАЛІЗМ — безглузда жорстока руйнація історичних пам'яток та культурних цінностей, варварство.

ВАРІОГРАФ — модифікація детектора брехні. Див. Детектор брехні.

ВБИВСТВО — злочин, що полягає у навмисному або необережному позбавленні життя іншої людини (статті 115—119 КК України). У криміналістиці пропонуються методики розслідування вбивств: 1) при виявленні трупа з ознаками насильницької смерті; 2) при виявленні частин розчленованого трупа; 3) при зникненні людини, коли обставини вказують на можливість вбивства; 4) замаскованих інсценуваннями; 5) вчинених на замовлення; 6) вчинених у процесі протистояння організованих злочинних угруповань; 7) вчинених у бійці; 8) вчинених за умов неочевидності; 9) вчинених на сексуально-садистському підґрунті та ін. Типовими обставинами, що підлягають з'ясуванню, є: подія злочину (вбивство, самогубство, нещасний випадок); коли вчинено злочин; чи на місці виявлення трупа вчинено вбивство; однією чи кількома особами вчинено вбивство; яким способом учинено злочин; чи довго перебували злочинці на місці події; які мотиви вбивства; хто є жертвою вбивства; який спосіб приховування вбивства; хто вчинив убивство. При виявленні трупа з ознаками насильницької смерті провадяться такі слідчі дії й оперативно-розшукові заходи: 1) огляд місця події; 2) огляд трупа; 3) переслідування злочинця по «гарячих» слідах; 4) виявлення і допит свідків; 5) заходи щодо встановлення особи жертви; 6) призначення судово-медичної експертизи; 7) призначення інших судових експертиз; 8) затримання підозрюваного;

9) освідування підозрюваного; 10) допит підозрюваного.

ВБИВСТВО МАТІР'Ю СВОЄЇ НОВОНАРОДЖЕНОЇ ДИТИНИ — умисне вчинення злочину під час пологів або відразу після пологів (ст. 117 КК України). Один з видів умисного вбивства за пом'якшуючих обставин.

ВБИВСТВО НА ЗАМОВЛЕННЯ — умисне вбивство, вчинене особою за дорученням та в інтересах третьої особи. В. на з. мають специфічний механізм організації і вчинення, часто характеризуються відсутністю безпосередніх зв'язків між замовником (організатором) виконавцем злочину, попередніх стосунків між найманою особою і жертвою. Стаття 115 КК України передбачає як обтяжуючу обставину вбивство, вчинене на замовлення.

ВБИВСТВО НАВМИСНЕ — умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (ст. 115 КК України). Обтяжуючими обставинами є: умисне вбивство двох або більше осіб; малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності; заручника; вчинене з особливою жорстокістю; вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб; з корисливих мотивів; з хуліганських мотивів; особи чи її близького родича у зв'язку з виконанням цією особою службового або громадського обов'язку; з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення; поєднане із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом; вчинене на замовлення; вчинене за попередньою змовою групою осіб; вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого статтями 116—118 КК України. Розслідування В. н. передбачає врахування виду вбивства за криміналістичними ознаками. Розрізняють розслідування вбивств при розчленуванні трупа; за його відсутності; за маскування інсценуванням; учинених на замовлення; учинених у ході протистояння організованих злочинних формувань; учинених за умов неочевидності та ін.

ВБИВСТВО ПРИ ПЕРЕВИЩЕННІ МЕЖ НЕОБХІДНОЇ ОБОРОНИ — умисне позбавлення життя того, хто посягає, з метою захисту інтересів чи прав особи, яка захищається, або іншої особи, інтересів суспільства або держави від суспільне небезпечного посягання, коли спричинення такого результату явно не відповідає небезпечності посягання чи обстановці захисту (ст. 118 КК України).

ВБИВСТВО У СТАНІ СИЛЬНОГО ДУШЕВНОГО ХВИЛЮВАННЯ — різновид умисного вбивства за пом'якшуючих обставин. Під час доказування необхідно встановити стан сильного душевного хвилювання (фізіологічний афект), для чого призначається судово-психологічна експертиза.

ВБИВСТВО ЧЕРЕЗ НЕОБЕРЕЖНІСТЬ — злочин, вчинений внаслідок злочинної самовпевненості або недбалості. В. через н. — злочин з матеріальним складом, передбачений ст. 119 КК України.

ВБИВЦЯ — особа, яка навмисно або з необережності позбавила життя іншу людину чи кількох людей. Криміналістична характеристика вбивств охоплює такий елемент, як особа В.; у криміналістиці вивчається соціально-психологічний портрет вбивці.

ВЕЛЬДОГ — невеличкий кишеньковий револьвер, що випускається у різних країнах. Уперше В. був виготовлений у Франції.

ВЕРБАЛЬНА РИГІДНІСТЬ — явище, яке виникає на стадії відтворення показань. Сутність полягає в тому, що допитуваний ніби продовжує мислити в напрямі, нав'язаному йому слідчим. В. р. небезпечна виникненням помилок у показаннях і характерна для допитуваних з низьким культурним та інтелектуальним розвитком.

ВЕРБАЛЬНИЙ (від лат. verbum — слово) — термін, який застосовується для позначення форм знакового матеріалу, а також процесів оперування з цим матеріалом. Розрізняють В. осмислений матеріал і В. безглуздий матеріал.

ВЕРСІЮВАННЯ — метод, що полягає у висуванні і перевірці слідчих версій. Термін «версіювання» згадується як окремий метод криміналістики.

ВЕРСІЯ (від лат. verso — тлумачу, зважую) — форма мислення, різновид гіпотези. У слідчій і судовій діяльності обґрунтоване припущення щодо події злочину, його окремих елементів або про походження і зв'язок доказових фактів.

ВЕРСІЯ КРИМІНАЛІСТИЧНА — обґрунтоване припущення щодо окремого факту або групи фактів, які мають або можуть мати значення для справи, вказує на наявність і пояснює походження цих фактів, їх зв'язок між собою та зміст, який слугує цілям встановлення об'єктивної істини. Властивості В. к.: обгрунтованість, реальність, конкретність і відносність. Види В. к.: за суб'єктом висування — слідчі, оперативно-розшукові, судові, експертні; за обсягом — загальні та окремі; за ступенем визначеності — типові і конкретні; за предметом доведення — обвинувальні й виправдувальні.

ВЄРНЯК (злодійський жаргон) — картярська гра за допомогою шулерських прийомів.

ВЗАЄМОДІЯ — процес безпосереднього або опосередкованого впливу об'єктів (суб'єктів) один на одного, що породжує їх взаємозумовленість і зв'язок.

ВЗЯТИ БАБОЧКУ (злодійський жаргон) — учинити крадіжку через кватирку.

ВЗЯТИ НА ГОП-СТОП (злодійський жаргон) — учинити пограбування.           

ВЗЯТИ НА ПОНТ (злодійський жаргон) — відвернути увагу навколишніх під час учинення кишенькової крадіжки.                                                              

ВИБІРКА ОДОРОЛОГІЧНА — сукупність прийомів використання службово-розшукового собаки за слідами запаху; оперативно-тактичний захід щодо застосування службово-розшукового собаки для дослідження запахових слідів з метою встановлення джерела їх походження.

ВИБУХ — 1) Запалення, що супроводжується сильним звуком чого-небудь внаслідок миттєвого хімічного розкладання речовини й утворення сильно нагрітих газів. 2) Руйнація чого-небудь, здійснена за допомогою такого розкладання речовини. В. називають різні види фізичних, хімічних або ядерних перетворень речовин, що супроводжуються миттєвим виділенням енергії. Ушкоджуючими чинниками В. є хвиля газоподібних продуктів детонації вибухової речовини, ударна хвиля навколишнього середовища, осколки оболонки заряду і вторинні снаряди.

ВИБУХІВКА — вибухова речовина.

ВИБУХОВІ РЕЧОВИНИ (ВР) — у балістиці хімічні сполуки або їх суміші, здатні під впливом зовнішнього імпульсу (удару, наколу, тертя, нагрівання тощо) вибухати. ВР поділяються на ініціюючі, бризантні (що подрібнюють) і метальні. Перші легко вибухають під впливом механічного фактора і високої температури. Їх використовують для збудження вибуху бризантних ВР і порохів. Для вибуху бризантних ВР потрібна детонація. Ними заряджають гранати, артилерійські снаряди, бомби та ін. Метальні ВР являють собою різні види пороху.

ВИГОТОВЛЕННЯ ЗЛІПКІВ — створення копій об'ємних слідів. В. з. здійснюється після фотографування та опису слідів у протоколі. У криміналістиці рекомендується певний порядок В. з. Для В. з. використовують гіпс, парафін, полімерні матеріали, пластилін.

ВИД ФОТОЗЙОМКИ — сукупність методів і засобів (прийомів) знімання щодо особливостей криміналістичних об'єктів.

ВИДАЧА ЗЛОЧИНЦІВ, ЕКСТРАДИЦІЯ — передача особи, яка вчинила злочин, або підозрюваного у вчиненні злочину однією державою іншій для притягнення до кримінальної відповідальності чи для виконання стосовно цієї особи обвинувального вироку.

ВИДОШУКАЧ — пристосування у фото- або кіноапараті для визначення меж знімка.

ВИДРА (злодійський жаргон) — злодій, фахівець з відмикання внутрішніх замків.

ВИЇМКА — слідча дія, що полягає у вилученні або витребуванні в якоїсь особи або установи (підприємства) певних предметів і документів, які мають значення для справи. В. — це самостійна слідча дія, що проводиться за потреби вилучити тільки певні предмети і документи, коли точно відомо, де й у кого вони знаходяться. Процесуальний режим В. регламентується статтями 178— 186, 1871, 188 і 189 КПК України.

ВИКИДАЧ ГІЛЬЗИ — елемент затвора, призначений для зачеплення й викидання стріляної гільзи.

ВИКОРИСТАННЯ ДОКАЗІВ — оперування доказами у процесі доведення, встановлення істини.

ВИКОРИСТАННЯ ОБРАЗОТВОРЧИХ МОЖЛИВОСТЕЙ — тактичний прийом допиту. Полягає у пропозиції свідкові або обвинуваченому зобразити сприйнятий ним раніше предмет або ситуацію (наприклад, намалювати схему розташування учасників події або схему розташування предметів чи речей у певному місці). Процес виконання такого зображення сприяє активізації відповідних асоціативних зв'язків.

ВИКРАДЕННЯ ЛЮДИНИ — протиправне таємне чи відкрите захоплення людини проти її волі шляхом застосування фізичного або психічного насильства, обману, зловживання довірою, використання безпорадного стану потерпілого. В Україні встановлено кримінальну відповідальність за В. л. (ст. 146 КК).

ВИКРУТКА-ІНДИКАТОР 10-500 — прилад для встановлення наявності електричної напруги на різних об'єктах, які підлягають оглядові. За допомогою В.-і. можна визначати напругу не більше 220 В. Мінімальна напруга, за якої виникає світіння неонової лампочки, перебуває в межах 75—85 В.

ВИМАГАННЯ — злочин, що полягає у вимозі передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці (ст. 189 КК України).

ВИМІР — загальнонауковий метод пізнання різних просторових і тимчасових величин. Об'єктами В. у криміналістиці є різні властивості предметів, їх кількість, розміри, вага, температура, об'єм; кількісна сторона просторових відношень (відстані між предметами, межами простору та ін.); кількісна сторона часових відношень (частота, тривалість процесів); швидкість руху об'єктів.

ВИННА ПОІНФОРМОВАНІСТЬ – знання таких обставин, які можуть бути відомі лише за умови вчинення злочину цією особою. Необхідно враховувати у тактиці допиту.

ВИПРАВЛЕННЯ — спосіб зміни початкового змісту документа шляхом переробки одних письмових знаків на інші. В. проводиться стосовно літерних і цифрових записів. Виправляються, як правило, близькі за конфігурацією цифри й літери. Ознаки В.: відмінність у відтінку та інтенсивності забарвлення штрихів у літерах, цифрах і словах; різна товщина штрихів або наводка в літерах, словах; пошкодження паперу в місцях виправлення.

ВИРОБЛЕНІСТЬ ПОЧЕРКУ — одна із загальних ознак почерку, що відображає здатність того, хто пише, користуватися сучасною системою скоропису; визначається темпом письма і координацією рухів при виконанні письмових знаків і їх з'єднань. Під В. п. розуміють рівень оволодіння технікою письма, що виявляється у здатності виконувати рукописний текст у швидкому темпі, стійкими координованими рухами. Розрізняють три ступені В. п.: високий, середній і низький.

ВИСИХАННЯ ТРУПНЕ — після настання смерті тіло починає втрачати рідину і частково висихати. Висихання шкірного покрову і видимих слизових стає помітним через кілька годин після смерті.

ВИСНОВОК ЕКСПЕРТА — процесуальний документ, у якому викладаються підстави проведення експертизи, хід і результати експертного дослідження. В. е. складається з трьох частин: 1) вступної (вказується назва експертизи; дата і місце складання висновку; дата постанови про призначення експертизи і хто її виніс; перелік об'єктів, що надійшли на дослідження; питання, поставлені експерту; відомості про його особу; клопотання про надання додаткових матеріалів і результати їх розгляду; відомості про участь експерта у слідчих діях; прізвища і процесуальне становище осіб, які брали участь у проведенні експертизи); 2) дослідної (описуються об'єкти експертизи; викладається процес експертного дослідження; проводиться аналіз і синтез отриманих результатів; наводяться різні розрахунки і довідкові дані, якими користувався експерт; обґрунтовується його висновок; опис конкретних ознак, покладених в основу обґрунтування висновку); 3) висновкової (містяться висновки експерта, тобто відповіді на поставлені перед ним питання). В. е. може бути у формі категоричного висновку або у формі висновку про неможливість розв'язання питання, поставленого перед експертом. Категоричний висновок може бути позитивним або негативним. До висновку додається ілюстративний матеріал (фотознімки, схеми, креслення). Висновок підписує експерт. В. е. не має переваг перед іншими доказами.

ВИТІСНЕННЯ — один з видів психологічного захисту, що являє собою процес, внаслідок якого неприйнятні для індивіда думки, спогади, переживання виштовхуються із свідомості і переводяться у сферу несвідомого. . Проте вони продовжують впливати на поведінку індивіда, і він переживає їх у формі тривоги, страху та ін.

ВІДБИТОК ПЕЧАТКИ (ШТАМПА) — відбиток печатки, (штампа) на документі. Здебільшого є необхідним реквізитом документа. В. п. (ш.) передбачає перенесення відповідної штемпельної фарби на поверхню папера або видавлювання на його поверхні відповідного рельєфу.

ВІДБІР ПСИХОЛОГІЧНИЙ — визначення психічної придатності кандидатів до професійної чи навчальної діяльності з урахуванням результатів психологічного тестування. В. п. здійснюється стосовно працівників підрозділів органів МВС і СБ України.

ВІДБЛИСК — світлова пляма або блиск світла на темному фоні.

ВІДДІЛ ВНУТРІШНІХ СПРАВ — первинна ланка органів внутрішніх справ, що здійснює правоохоронні функції, пов'язані з охороною громадського порядку та боротьбою зі злочинністю.

ВІДЕОДОКУМЕНТ — носій певної інформації, джерело доказів у кримінальній справі.

ВІДЕОЗАПИС — засіб фіксації криміналістичне значущої інформації. Переваги В.: дає змогу водночас фіксувати звук і зображення; може містити інформацію про динамічність події, про фази розвитку тієї чи іншої дії або явища; не потребує лабораторного опрацювання знятого матеріалу; дає можливість багаторазово використовувати відеоплівку для запису; дозволяє в ході фіксації переходити з одного збільшення на інше, забезпечуючи більше зображення об'єкта (ділянки); передбачає можливість уповільнення руху кадру при перегляді і демонстрації, що дає змогу детально вивчити елементи руху об'єкта. Див. Судовий відеозапис.

ВІДЕОТЕХНІКА — відеокамера, відеомагнітофон, плеєр, монітор або телевізор. Використовується також у слідчій практиці.

ВІДМИЧКА — злодійський інструмент; пристосування, спеціально призначене для відмикання певної групи замків.

ВІДМІННІСТЬ — відношення несумісності, нерівності між мінімум двома об'єктами (сукупностями ознак), різночасними станами, родами чи групами об'єктів, виявлені порівнянням і зумовлене тим, що один з них має ознаки (сукупність ознак), яких немає в іншого. Встановлення В. є позитивним результатом процесу диференціації або негативним результатом ідентифікації. Констатується у формі висновку про належність до різних множин або висновку про відсутність тотожності одиночного об'єкта.

ВІДНОВЛЕНЕ ВОДНЕМ ЗАЛІЗО — дактилоскопічний порошок. Найефективніше діє на поверхнях, пофарбованих олійними фарбами, фанері, картоні, папері, дереві.

ВІДНОВЛЮВАНІСТЬ ПАПІЛЯРНОГО ВІЗЕРУНКА – властивість папілярного візерунка; здатність візерунка відновлюватися після ушкодження шкіри, якщо не був порушений сосочковий прошарок дерми.

ВІДТВОРЕННЯ — заключна стадія формування показань. В. розглядається як процес пам'яті, який полягає в актуалізації раніше сприйнятого матеріалу шляхом добування його з довгострокової пам'яті і переведення його в оперативну. В. може відбуватися у вигляді впізнавання або у вигляді спогаду. В. може бути безпосереднім і відстороненим, мимовільним і довільним. У процесі В. матеріал, що утримується в пам'яті, піддається перетворенню. При В., на відміну від попередніх стадій формування показань, бере участь як допитуваний, так і слідчий. Роль слідчого полягає в керуючому впливі на допитуваного з метою отримання найбільш повних і об'єктивних відомостей. Дача показань при допиті — своєрідна форма В. подій минулого. Процес В. на допиті знаходить свій конкретний вияв у словесному вираженні допитуваним своїх думок.

ВІДТВОРЕННЯ ОБЛИЧЧЯ (ГОЛОВИ) ЗА ЧЕРЕПОМ. Може мати місце за значної або повної відсутності м'яких тканин. В. о. (г.) за ч. здійснюється у вигляді скульптурного портрета за методикою М. М. Герасимова. Методика основана на закономірностях співвідношення у будові м'яких тканин обличчя і черепа. У практиці використовується звичайно для оперативно-розшукових цілей.

ВІДТВОРЕННЯ ОБСТАНОВКИ ТА ОБСТАВИН ПОДІЇ — охоплює дві слідчі дії — слідчий експеримент та перевірку показань на місці (ст. 194 КПК України).

ВІДШАРУВАННЯ — відділяння частин, шарів речовини з поверхні об'єкта; відбувається при слідоутворенні. У трасології йдеться про сліди-відшарування.

ВІЗА — 1) Позначка посадової особи на документі. 2) Дозвіл на в'їзд у країну, виїзд або проїзд через неї, а також позначка у паспорті як знак такого дозволу.

ВІКТИМНІСТЬ (від лат. victima — жертва) — підвищена здатність людини внаслідок окремих духовних і фізичних властивостей, а також соціальної ролі і статусу ставати за певних обставин жертвою злочину. Види В.: 1) сукупність соціально-психологічних властивостей особистості, пов'язаних з особливостями її соціалізації (віктимогенна деформація особистості); 2) «безособова» властивість, обумовлена виконанням деяких соціальних функцій (професійна В.); 3) біологічна властивість (вікова В.); 4) наслідок патологічного стану особистості (В. — «патологія» — психічна хвороба, фізична недуга та інші тяжкі соматичні розлади).

ВІНЧЕСТЕР — рушниця, винайдена американським конструктором Б. Генрі в 50-х pp. XIX ст. В. є магазинною рушницею, яка перезаряджається за допомогою спускової скоби. Магазин у В. буває серединний або підствольний.

ВІЧКО — окрема ознака папілярного візерунка долонної поверхні руки людини.

ВІЯЛО БОЙОВЕ — тип холодної ударної простої зброї. Трансформувалося з побутового віяла. Складається з рукояті, лопастей або спиць.

ВНУТРІШНЄ ПЕРЕКОНАННЯ — принцип оцінки доказів. В. п. повинно спиратися на всебічний, об'єктивний і повний розгляд усіх обставин справи в їх сукупності. Категорія «В. п.» по суті виражає суб'єктивну впевненість особи відповідно до суб'єктивної оцінки об'єктивно існуючих обставин або фактів.

ВОДЯНИЙ ЗНАК — один зі спеціальних засобів, який ускладнює можливість підроблення документів; особливі прозорі зони на папері. В. з. мають гроші.

ВОЗДУШНИК (злодійський жаргон) — злодій-гастролер.

ВОЛНА-Р — радянська граната зі сльозоточивим газом.

ВПЛИВ — 1) Процес і результат зміни індивідом або соціальною групою поведінки інших людей, їхніх по­зицій, оцінок і установлень. В. може бути прямим і не­прямим. 2) Дія, спрямована на кого-, що-небудь з ме­тою домогтися чого-небудь, навіяти що-небудь. В. — цілеспрямоване перенесення руху та інформації від од­ного учасника взаємодії до іншого.

ВПЛИВ ПСИХОЛОГІЧНИЙ — процес передачі інфор­мації з метою викликати необхідну реакцію з боку іншої особи. Термін «В. п.» вказує на його цільовий напрям — психіку людини. Всяка комунікація, спілкування є на­самперед В. п. на співрозмовника. Вплив слідчого на психіку осіб, які беруть участь у справі, є одним з еле­ментів криміналістичної тактики. Методи В. п. у судо­во-слідчій діяльності: 1) переконання; 2) передача інфор­мації; 3) постановка і варіювання розумового завдання; 4) непряме навіювання; 5) рефлексія.

ВСТАНОВЛЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО КОНТАКТУ — встановлення найсприятливішої «атмосфери» спілкуван­ня під час допиту. Досягається використанням комп­лексу тактичних прийомів. Залежно від мети В. п. к. і процесуального становища допитуваного пропонують­ся підсистеми тактичних прийомів. Підсистема тактич­них прийомів, яка сприяє адаптації до обстановки до­питу і усуненню небажаних станів психіки обвинуваче­ного (підозрюваного) включає: 1) уточнення даних ан­кетно-біографічного характеру; 2) бесіду на абстрактну тему чи тему, що цікавить, і не стосується предмета до­питу; 3) демонстрацію слідчим поінформованості про обставини життя допитуваного, його потреби, інтереси. Підсистема тактичних прийомів, яка сприяє адаптації до обстановки допиту і усуненню небажаних станів пси­хіки свідка (потерпілого) передбачає наявність таких прийомів: 1) повідомлення мети допиту; 2) бесіда на абстрактну тему чи тему, що цікавить, і не стосується предмета допиту; 3) переконання у невідворотності по­карання злочинців. Підсистема тактичних прийомів, яка стимулює установку обвинуваченого (підозрюваного) на необхідність спілкування, включає: 1) роз'яснення зна­чення щиросердного розкаяння допитуваного, інших пом'якшуючих обставин; 2) демонстрацію перспектив ситуації, що склалася; 3) використання позитивної оцінки окремих якостей допитуваного. Підсистема тактич­них прийомів, що стимулює установку на необхідність спілкування у свідка (потерпілого), включає: 1) роз'яс­нення важливості повідомлення правдивих показань; 2) переконання в необхідності надання допомоги орга­нам розслідування; 3) роз'яснення суті наслідків вчине­ного злочину або можливості їх виникнення у майбут­ньому; 4) показ фотознімків (предметів), пов'язаних із вчиненим злочином і його наслідками; 5) використан­ня позитивної оцінки окремих якостей допитуваного.

ВТЯГНЕННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ У ЗЛОЧИННУ ДІЯЛЬНІСТЬ — злочин проти моральності; полягає у згуб­ному впливі на підростаюче покоління та заподіяння шко­ди його моральному благополуччю. КК України передба­чає кримінальну відповідальність за В. н. у з. д., у пияцт­во, у заняття жебрацтвом, азартними іграми (ст. 304).

«ВУСА ДРАКОНА» — вид тризубця; колючо-ріжуча зброя з потрійним наконечником на древку з підтоком. Центральне відгалуження — двосічне, кинджалоподібне; бічні — хвилясті, двосічні, розходяться від древка в різні боки. Загальна довжина 2000 мм, розмах бічних відгалужень — 500 мм, вага — 1200 г.

Г

ГАБІТОЛОГІЯ (від лат. habitus — вигляд, зовнішність та грец. λόγοζ — вчення) — вивчення і використання да­них, що характеризують зовнішній вигляд людини, з метою її розшуку й ототожнення. Див. Габітоскопія кри­міналістична.

ГАБІТОСКОПІЯ КРИМІНАЛІСТИЧНА (від лаг habitus — вигляд, зовнішність і грец. σκοπέω — спостерігаю, вив­чаю) — галузь криміналістичної техніки, що включає систему теоретичних положень про зовнішні ознаки людини і сукупність методів та науково-технічних за­собів, що забезпечують збирання, дослідження і вико­ристання цих ознак для ототожнення особи. В основі Г. к. лежать дані анатомії, антропології та біо­логії.

ГАЗ ПОРОХОВИЙ — газ, що виділяється при згорянні пороху.

ГАЛЬМОВИЙ ШЛЯХ — відстань, яку проходить транс­портний засіб від початку до кінця гальмування і за якою визначається швидкість руху.

ГАЛЮЦИНАЦІЇ (від лат. hallucinatio — марення, ба­чення) — патологічне порушення перцептивної діяль­ності, яке полягає у сприйнятті об'єктів, що в даний момент не впливають на відповідні органи чуття.

ГАММА, прилад ВМ-20Н — портативний металошукач для пошуку різних предметів із чорних і кольо­рових металів у середовищах, які не проводять або сла­бо проводять електричний струм: земляний грунт, цег­ла, дерево, пластмаса, одяг людини, тканина, папір. Дальність виявлення від 0,5 до 12 см; стійко працює в межах від —20 до +40 °С, у відносній вологості до 90%, атмосферному тиску 760 (±25) мм рт. ст.

ГАММАГРАФІЯ — фотозйомка у гамма-промінні; ме­тод отримання тіньового зображення внаслідок дії на фотоматеріал гамма-проміння, яке пройшло через дос­ліджуваний об'єкт. Г. полегшує вивчення внутрішньої будови металевих предметів.

ГАНГСТЕРИЗМ (з англ. gangster — бандит, від gang — банда) — діяльність організованих злочинних груп, по­в'язана з насильством, убивствами, захопленням заруч­ників, пограбуванням, вимаганням, викраденням лю­дей, тощо; основний насильницький метод дії у системі організованої злочинності у США та деяких інших краї­нах. Г. полягає у створенні банд, члени яких вчинюють різні насильницькі злочини.

ГАСТРОЛІ (злодійський жаргон) — поїздки злодіїв, повій в іншу місцевість для вчинення злочинів.

ГАЧОК — у дактилоскопії окрема ознака папілярного візерунка.

ГАШИШ — наркотична речовина з індійських конопель.

ГВИНТІВКА — рушниця з нарізним стволом для даль­нього бою. Гвинтівки поділяються на капсульні, казнозарядні, магазинні і самозарядні.

ГЕКІНГУАН — японська ударна зброя, що складається з короткої палиці з ланцюгом.

ГЕМБЛІНГ — організація азартних ігор, вид злочин­ного промислу. У багатьох штатах США кримінальне караним є не тільки організація азартних ігор, а й участь у них.

ГЕНЕТИКА (від грец. genetikos — походження) — на­ука про спадковість і мінливість організмів.

ГЕННА ДАКТИЛОСКОПІЯ — див. Дактилоскопія генна.

ГЕННА ТЕОРІЯ ЗЛОЧИННОСТІ — концепція, що розглядає як одну з причин злочинності хромосомні порушення у людини, які призводять до психопатизації і, як наслідок, криміналізують особу.

ГЕНОМ (від грец.  genome — рід, походження) — сукуп­ність генів в одинарному наборі хромосом даної живої клітини. У судовій медицині розрізняють Г.-експертизу.

ГЕРАЛЬДИКА — опис гербів та їх історії.

ГЕРБ — характерний знак держави, міста, стану тощо, що зображується на прапорах, монетах, печатках тощо.

ГЕРОЇН — сильнодіючий наркотик. Похідне морфіну, болезаспокійливий засіб, пригнічує центральну нерво­ву систему. При вживанні часто виникає хвороблива пристрасть до нього.

ГІАЦИНТ — прилад для виявлення живої людини, яку переховують у вантажах (контейнерах, ящиках, тюках), що перевозять на транспортних засобах.

ГІДРОПЕРИТ — фармацевтичний препарат; у слідчій практиці використовується як засіб попереднього виз­начення крові. Для отримання робочого розчину 2 таб­летки Г. розчиняють у 100 мл кип'яченої води. Краплю розчину наносять на досліджувану пляму за допомогою піпетки чи скляної палички. Якщо вона утворена кров'ю, то через кілька секунд крапля рідини починає піни­тися.

ГІЛЬЗА — тонкостінне стаканоподібне вмістилище для порохового заряду, капсуля, кулі або снаряда, у дробо­вому патроні — дробу і пижів. Складається з денця, корпуса і дульця, в якому закріплюється куля. У гільзі дробового патрона дульця немає. Г. виготовляється з металу або картону (рідше з пластмаси).

ГІЛЬЗОТЕКА — систематизоване зібрання гільз, які призначені для проведення ідентифікації вогнепальної зброї. В Україні при Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС існує цент­ральна колекція куль і гільз зі слідами зброї (кулегіль-зотека).

ГІПНОЗ (від грец. upnoz  — сон) — тимчасовий стан свідомості, який характеризується звуженням його об­сягу і різким фокусуванням на утриманні навіюваня, що пов'язано зі зміною функції індивідуального кон­тролю і самосвідомості. Застосування Г. у криміналь­ному судочинстві з метою відновлення забутого є дискусійною проблемою; належить до нетрадиційних методів впливу на особу. В теорії криміналістики вва­жається неприпустимим застосування Г. під час до­питу.

ГІПНОТИЗАЦІЯ — збудження гіпнотичного стану, здійснюване гіпнотизером або самим суб'єктом за до­помогою вербальних (словесних) і невербальних впливів.

ГІПОБУЛІЯ — зниження вольової активності.

ГІПОТЕЗА ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНУ — метод мислен­ня, що застосовується при розкритті та розслідуванні злочинів; припущення, що злочин був вчинений певним способом, тією чи іншою особою, у тому чи іншо­му місці. Див. Версія.

ГІПОТЕТИЧНИЙ — оснований на гіпотезі; гаданий.

ГІПС (від грец. gypsos — крейда, вапно) — мінерал білого або жовтуватого кольору, що використовується для фіксації об'ємних слідів. Г. дає можливість досить швидко виготовляти гіпсові зліпки.

ГІПСОВИЙ ЗЛІПОК — копія об'ємного сліду. Поря­док виготовлення Г. з.: зі сліду видаляють сторонні пред­мети; готують арматуру для каркаса (за довжиною і шириною) і бирку; готують розчин гіпсової маси; за­повнюють слід насипним, наливним або комбінованим способом; після затвердіння зліпок видаляють і проми­вають чистою водою.

ГІТАРА (злодійський жаргон) — ломик, уживаний для зламування, відтискування засувів дверей.

ГЛАДКИЙ СТВОЛ — ствол з каналом без нарізу. За цією ознакою вирізняється гладкоствольна зброя.

ГЛУШИТЕЛЬ — насадка на дулову частину ствола. Служить для здійснення безшумного пострілу. Викори­стовується злочинцями при вчиненні вбивств, у тому числі на замовлення.

ГНИТТЯ — належить до пізніх трупних змін. Г. — складний процес розкладання органічних сполук, на­самперед білків, під впливом мікробів. Починається звичайно на другу-третю добу після смерті. Розвиток його супроводжується утворенням ряду газів (сірково­день, метан, аміак та ін.), яким притаманний специфічний для гниття неприємний запах.

Інтенсивність процесу Г. залежить від багатьох причин. Найбільш істотними є температура навколишнього середовища і вологість.

ГОЛОВА СУДУ — особа, яка очолює судовий орган, повсякденно керує його роботою та забезпечує всі про­цесуальні вимоги, що ставляться до судочинства.

ГОЛОВУЮЧИЙ У СУДОВОМУ ЗАСІДАННІ — суддя, який очолює склад суду першої інстанції при розгляді конкретної цивільної чи кримінальної справи або склад колегії суддів, яка розглядає справу в апеляційному чи касаційному порядку.

ГОМЕОСКОПІЯ — частина трасології, що вивчає ме­тоди дослідження та ідентифікації слідів людини. Див. Трасологія.

ГОМОСЕКСУАЛІЗМ (від грец. homos — рівний, однаковий та лат. sexus — стать), — гомоеротизм, гомофілія, еквісексуалізм, сексуаль­на інверсія — протиприродний статевий потяг чоловіка чи жінки до осіб своєї статі.

ГОП-СТОП (злодійський жаргон) — розбій, грабіж.

ГОРТЕНЗІЯ-Т — переносна рентгеновізуальна установ­ка, призначена для обстеження малоформатних об'єктів (невеликої щільності).

ГОТУВАННЯ ДО ЗЛОЧИНУ — початкова стадія вчи­нення навмисного злочину, яка полягає в підшукуванні чи пристосуванні засобів чи знарядь або в іншому умис­ному створенні умов для вчинення злочину.

ГРА ДІЛОВА — форма відтворення предметного і соці­ального змісту фахової діяльності, моделювання си­стем відносин, характерних для даного виду практики. Використовується при навчанні криміналістиці. Найчастіше Г. д. має значення при відтворенні еле­ментів допиту, обшуку, огляду місця події з навчаль­ною метою.

ГРАБІЖ — відкрите викрадення чужого майна (ст. 186 КК України). Викрадення вважається відкритим, якщо воно відбувається в присутності потерпілого, осіб, у віданні або під охороною яких перебуває майно, або в присутності сторонніх, коли винний усвідомлює, що ці особи розуміють характер його злочинних дій, але ігно­рують дану обставину.

ГРАВЕР (злодійський жаргон) — фальшивомонетник.

ГРАНАТОМЕТ — артилерійська гармата, призначена для навісної стрільби гранатами.

ГРАФІТ — мінерал темно-сірого або чорного кольору. Порошок Г. використовується для виявлення дактилос­копічних відбитків.

ГРАФОЛОГІЯ (від грец. grafw — пишу, logoz — сло­во, вчення) — вчення про почерк як різновид виразних рухів, що відображають психологічні властивості і пси­хічний стан того, хто пише. Г. займається визначенням особистих якостей людини за її почерком. Ідея про зв'я­зок почерку з душевними якостями людини походить ще з античності (Арістотель, Теофраст та ін.). Термін «Г.» введений у літературу в другій половині XIX ст. абатом Ж. Мішо (Франція), Припущення про можливість діагностики за почерком складних щодо походження і структури властивостей особистості не набуло перекон­ливого наукового підтвердження; не знайдено прямих однозначних зв'язків між графічними ознаками письма і нібито відповідними до них рисами характеру, особ­ливостями біографії. Проте є дані, що за деяких психі­чних захворюваннях почерк хворих набуває специфіч­них ознак.

ГРАФОМАНІЯ (від грец. grafw — пишу і mania — бе­зумство, захоплення) — непереборна пристрасть до пись­менництва у людини, позбавленої необхідних для цього здібностей.

ГРИФ (франц. griffe) — 1) Печатка, штемпель із зраз­ком підпису або будь-яким іншим рукописним текстом. 2) Напис на документі або виданні, що визначає особли­вий порядок користування ними.

ГРИФ ТАЄМНОСТІ — реквізити, які свідчать про сту­пінь таємності відомостей, що містяться у їх носії, відби­ваються на самому носії та (або) у супровідних доку­ментах.

ГРОШОВА ОДИНИЦЯ — встановлена у законодавчо­му порядку назва грошей певної країни (гривня, рубль, долар, марка та ін.).

ГРОШОВІ ЗНАКИ — знаки вартості; заміняють в обігу певну кількість дорогоцінних металів. Паперові банк­ноти Г. з. України — гривні є білетами Національного банку України. Підробка Г. з. переслідується законом. За КК України передбачено кримінальну відповідаль­ність за виготовлення, зберігання, придбання, переве­зення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей (ст. 199).

ГРУПА ВІКОВА — один з різновидів умовної великої групи людей, які об'єднуються за ознакою віку. Слід враховувати під час допиту для встановлення психологіч­ного контакту, обрання режиму і тактики слідчої дії.

ГРУПА ОФІЦІЙНА, група формальна — реальна або умовна соціальна спільність, що має юридично фіксований статус, члени якої в умовах суспіль­ного поділу праці об'єднані соціальне заданою діяльні­стю, яка організує їх працю. Г. о. завжди мають певну нормативне закріплену структуру, призначене або об­ране керівництво, нормативне закріплені права та обо­в'язки її членів. Так, типовими Г. о. у місцях позбав­лення волі є бригади, ланки та ін. Прикладом Г. о. щодо праці слідчих можуть бути відділення слідчих, слідчо-оперативні групи, бригади слідчих.

ГРУПА РЕФЕРЕНТНА (від лат. referens, род. в. referentis — той, хто повідомляє) — реальна або умовна соціальна спільність, з якою індивід співвідносить себе як з ета­лоном і на норми, думки, цінності й оцінки якої він орієнтується у своїй поведінці та самооцінці. Г. р. ви­конує в основному дві функції — нормативну і по­рівняльну. Нормативна функція виявляється в мотиваційних процесах: Г. р. виступає при цьому як дже­рело норм поведінки, соціальних установлень і цін­нісних орієнтацій індивіда. Порівняльна функція виявляється у перцептивних процесах: Г. р. виступає тут як еталон, за допомогою якого індивід може оці­нити себе та інших.

ГРУПОВА НАЛЕЖНІСТЬ — визначення класифікаційної групи об'єкта (типу, класу, роду, виду, різновиду). Встановлення Г. н. може бути етапом ідентифікації або становити зміст самостійного експертного завдання. Віднесення об'єкта до певної сукупності проводиться на основі вивчення загальних ознак.

ГРУПОВЕ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ — здійснюваний групою вибір однієї з можливих альтернатив поведінки. Має місце у діяльності слідчо-оперативних груп.

ГРУПОВИЙ ЗЛОЧИН — злочин, вчинений групою (з двох і більше осіб). Розрізняють такі типи злочинних груп: випадкові, типу компанії, групи осіб за поперед­ньою змовою, організовані злочинні групи, злочинні організації (співтовариства). Розслідування Г. з. при­пускає встановлення ролі і функції кожного співучас­ника злочину, доведення його вини. Тактика роз­слідування Г. з. має специфіку, пов'язану з обранням послідовності слідчих дій, подоланням протидії з боку заінтересованих осіб, усуненням суперечностей у пока­заннях членів групи.

ГРУПОФІКАЦІЯ — термін, іноді використовуваний у криміналістиці як синонім групової належності.

ГУСЯЧА ЛАПА — злодійський інструмент у вигляді консервного ножа, але значно більших розмірів (як пра­вило, дорівнює довжині людської руки, щоб можна було ховати в рукав або під полу пальта).

Ґ

ҐНІТ — шнур, при згорянні якого відбувається запа­лення вибухової або запалювальної речовини у снаряді.

ҐВАЛТІВНИК — той, хто ґвалтує, тип злочинця.

Д

ДАВАННЯ ХАБАРА — злочин у сфері службової діяль­ності (ст. 369 КК України); полягає у передачі особисто або через посередників службовій особі матеріальних цінностей, права на майно, надання вигід майнового характеру за вчинення або невчинення дій в інтересах хабародавця з використанням влади чи службового ста­новища.

ДАВАТИ НАКОЛКУ (жаргон злодійський) — розвідати місце вчинення злочину, підказати таке місце.

ДАВНІСТЬ ПЕРЕБУВАННЯ ТРУПА У ВОДІ — вста­новлення часу в разі смерті від утеплення. Основним показником є розвиток на трупі процесів мацерації, що почалася вже в перші години перебування трупа у воді. Під дією води розпушується роговий шар епідермісу, що зовнішньо виявляється у набряканні і зморщуванні шкіри та її перлово-білому забарвленні. При тривалому перебуванні трупа у воді мацеровані шари шкіри відста­ють від дерми. На кистях рук і стопах ніг це призводить до відшарування поверхневих шарів шкіри разом із нігтя­ми у вигляді «рукавичок» або «чохлів». Мацерація вира­жена сильніше у місцях із грубою, товстою, омозоленою шкірою, здебільшого на кистях і стопах.

ДАВНІСТЬ СМЕРТІ — час настання смерті.

ДАКТИЛОСКОП Д-1 — прилад, призначений для роз­гляду, порівняльного дослідження і фотографування двох дактилокарт на фотопластинку форматом 9х12 або 13х18.

ДАКТИЛОСКОПІЧНА ФОРМУЛА — формула десяти-пальцевої системи реєстрації, що записується у правому верхньому куті лицьового боку дактилокартки; має вигляд двох простих дробів. Перша називається основ­ною частиною формули, друга — додатковою. Чисель­ник основної частини формули являє собою суму умов­них цифрових позначень тільки завиткових візерунків парних пальців рук із додаванням одиниці, а знамен­ник — суму позначень завиткових візерунків непарних пальців із додаванням одиниці. Парні і непарні пальці визначають, переходячи від великого пальця правої руки до мізинця лівої. Для цифрових позначень усі пальці розподіляють на пари. Відповідним парам присвоюють такі цифрові позначення: великий і вказівний правої руки — 16; середній і безіменний правої руки — 8; мізи­нець правої і великий лівої руки — 4; вказівний і се­редній лівої — 2; безіменний і мізинець лівої — 1. До­даткова частина формули являє собою дріб, де в чи­сельнику є ряд цифрових позначень усіх візерунків пальців правої руки, які не сумуються, а в знаменнику — пальців лівої.

ДАКТИЛОСКОПІЧНИЙ СЛІД — відбиток капілярних ліній, залишених людиною на предметах.

ДАКТИЛОСКОПІЧНІ ПОРОШКИ — порошки, які використовуються для виявлення невидимих або мало-видимих потожирових слідів рук (двоокис титану, аргенторат, основний вуглекислий свинець, бронзовий порошок, порошок алюмінію, сажа, графіт, порошок заліза). Розрізняють магнітні і немагнітні Д. п.; прості і складні. Використання Д. п. полягає в тому, що потожирові виділення на відбитках пальців рук тривалий час повністю не висихають, тому до них прилипають час­тинки порошків. Слід на темній поверхні фарбують світлим порошком, на світлій — темним.

ДАКТИЛОСКОПІЮВАННЯ — отримання пальцевих відбитків живих осіб і трупів. При Д. живих осіб на гладеньку пластинку видавлюють невелику кількість дру­карської фарби і розкочують її гумовим валиком. Потім особі пропонують вимити руки теплою водою з милом, після чого нігтьові фаланги всіх пальців прокочують від краю до краю по пластинці з фарбою, потім у тому са­мому порядку прокочують їх у спеціально зазначених місцях на дактилокартці. Після прокочування на дактилокартку наносять контрольний відбиток чотирьох пальців одночасно (крім великого, що прокочується окремо в спеціально відведеній графі), що допомагає перевірити, чи нанесено окремі відбитки пальців на відповідні місця дактилокартки, і визначити, якою ру­кою і яким пальцем залишено відбиток на місці події. Дактилоскопіювання трупа має свої особливості. Фарбу з пластинки за допомогою гумового валика наносять на пальці, а потім прокочують кожний палець окремими квадратиками паперу, покладеними на сірникову короб­ку. Аркуші паперу з відбитками пальців наклеюють на відповідне місце дактилокартки. Контрольний відбиток не робиться.

ДАКТИЛОСКОПІЯ (від грец. daktuloz — палець і skopew — — дивлюся, розглядаю, букв. — пальцероздивляння) — розділ трасології, що вивчає властивості і будову папілярних візерунків з метою використання їх відбитків для ототожнення особи і розкриття злочинів.

ДАКТИЛОСКОПІЯ ГЕННА — метод ідентифікації осо­би, розроблений англійським вченим А. Джеффрісом; ґрунтується на дослідженні структури молекули дезок­сирибонуклеїнової кислоти (ДНК) як носія спадкової інформації.

ДАЛЬНОМІР — прилад для визначення відстані.

ДАЛЬТОНІЗМ — хиба зору; нездатність розрізняти де­які кольори, здебільшого червоний і зелений. Необхідно враховувати Д. при отриманні показань від допиту­ваних.

ДАНІ — відомості, необхідні для якого-небудь виснов­ку, рішення.

ДАТЧИК — пристрій, що безпосередньо приймає і пе­редає спеціальним приладам дані про діяльність механізму, живого організму або інших явищ.

ДВООКИС ТИТАНУ — дактилоскопічний порошок білого кольору. Використовується для виявлення неви­димих і маловидимих слідів рук. Матеріал слідоутворюючої поверхні: скло, лакована поверхня меблів, нікель­ована і хромована поверхні, пластмаси.

ДЕБЕТ — у прибутково-видаткових книгах рахунок надходжень і боргів даній установі.

ДЕДУКЦІЯ (від лат. deduco — виводжу) — спосіб мірку­вання, за якого нове положення виводиться чисто логіч­ним шляхом від загальних положень до окремих вис­новків. Д. — рух знання від більш загального до менш загального, окремого, виведення наслідку з припущень. Д. тісно пов'язана з індукцією. Логіка розглядає Д. як вид умовиводу. Д. — метод, що його використовують у слідчому мисленні у процесі пізнання істини.

ДЕЗИНФОРМАЦІЯ — свідоме поширення неправди­вої інформації. Використовується в оперативно-розшуковій діяльності.

ДЕЗОРІЄНТУВАТИ — позбавити правильної орієнтації, призвести до помилки.

ДЕЛІКТ (від лат. delictum — правопорушення, вина) — те саме, що проступок.

ДЕЛІНКВЕНТ (від лат. delinquens — правопорушник) — суб'єкт, чия поведінка відхиляється у крайніх своїх про­явах, являє собою кримінальне карані дії.

ДЕЛІНКВЕНТНІСТЬ — різні прояви поведінки, що відхиляється від норми. У вузькому розумінні — синонім поняття «злочинність».

ДЕЛІРІЙ (від лат. delirium — марення) — порушення свідомості, перекручений відбиток дійсності, що суп­роводжується галюцинаціями, маренням, руховим збуд­женням. Частіше виникає на вищій стадії деяких інфек­ційних захворювань і після травм, що спричинюють органічне ураження головного мозку.

ДЕЛЬТА ПАПІЛЯРНОГО ВІЗЕРУНКА — деталь папі­лярного візерунка, утворена зближенням трьох потоків папілярних ліній; являє собою фігуру, схожу на букву грецького алфавіту «дельту».

ДЕМАСКУВАТИ (від франц. demasquer — зняти маску) — зняти або порушити маскування.

ДЕМЕНЦІЯ (лат. dementia — безумство) — слабоум­ство як наслідок недорозвинення або атрофії вищих психічних функцій.

ДЕНЦЕ — 1) Елемент гільзи для кріплення капсуля, розташований напроти дульця. 2) Нижня плоска части­на кулі.

ДЕПРЕСІЯ (від лат. depressio — пригнічую) — пригніче­ний психічний стан. Д. — афективний стан, що харак­теризується негативним емоційним фоном, зміною мо­тиваційної сфери, когнітивних (пов'язаних свідомістю) уявлень і загальної пасивності поведінки. Суб'єктивно людина у стані Д. відчуває насамперед важкі, болісні емоції і переживання — пригніченість, тугу, розпач. Почуття провини за події минулого і відчуття безпоміч­ності перед життєвими труднощами поєднуються з по­чуттям безперспективності. Стан Д. необхідно врахову­вати при отриманні й оцінці показань.

ДЕРЖАВНА ЗРАДА — злочин проти основ національ­ної безпеки держави. Д. з. — діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, тери­торіальній цілісності, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнно­го стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяль­ності проти України (ст. 111 КК).

ДЕРЖАВНА ТАЄМНИЦЯ — відомості в галузі військо­вої, зовнішньоекономічної, економічної, розвідувальної, контррозвідувальної та оперативно-розшукової діяль­ності, які захищаються державою і поширення яких може зашкодити безпеці держави.

ДЕРИВАЦІЯ (від лат. derivatio — відводжу) — бокове відхилення снарядів і куль при польоті.

ДЕТАЛІЗАЦІЯ ПОКАЗАНЬ — тактичний прийом до­питу, який полягає в постановці деталізуючих запитань. Д. п. використовується з метою викриття неправди і виявлення суперечностей у показаннях.

ДЕТЕКТИВ (від лат. detego — розкриваю) — агент розшукової поліції; Спеціаліст з розслідування криміналь­них злочинів.

ДЕТЕКТОР БРЕХНІ — набір апаратів для об'єктивного дослідження фізіологічних показників, що характери­зують афективний стан людини. До людини, яка підлягає випробуванню на Д. б., приєднуються датчики при­ладів, що реєструють шкірно-гальванічну реакцію (зміна електричного опору шкіри), електроенцефалограму (за­пис біотоків мозку), плетизмограму (судинну реакцію організму), тремор (дрож м'язів) та ін. Показники всіх приладів виводяться на одну стрічку, і досвідчений дос­лідник за їх даними точніше може судити про емоцій­ний стан людини, ніж при спостереженні лише зовнішніх форм її поведінки, оскільки довільне керу­вання вегетативними реакціями нетренованій людині практично не вдається. Випробування на Д. б. не да­ють гарантії того, що він реєструє реакції саме на пе­редбачувану емоціогенну ситуацію. Це можуть бути реакції на власне процедуру опитування, що викли­кає стан страху, тривоги, депресії. Відрізнити «справж­ні» емоції від «індуційованих» апаратурними методи­ками неможливо. У ряді держав Д. б. використовується при проведенні допитів з метою визначити причетність особи до вчиненого злочину. Результати тестування на Д. б. розглядаються або як докази, або як оперативна, орієнтуюча інформація. В Україні в розслідуванні зло­чинів Д. б. не застосовується.

ДЕТОНАТОР (від лат. detono) — 1) Пристосування в заряді, за допомогою якого відбувається запалення ви­бухової речовини. 2) Пристосування в розривному сна­ряді або міні, що служить для запалення основного за­ряду.

ДЕТОНАТОР НАТИСКНИЙ — детонатор протипіхот­ної і протитанкової міни, який приводиться у дію шля­хом натискання.

ДЕТОНАТОР НАТЯЖНИЙ — детонатор протипіхотної міни, що приводиться в дію за допомогою дроту, об який спотикається піхотинець противника.

ДЕШИФРУВАННЯ — відновлення тексту, написаного шифром.

ДИВЕРСІЯ (від лат. diverto — прямую в інший бік) — злочин проти основ національної безпеки держави, пе­редбачений ст. 113 КК України; охоплює вчинення з метою ослаблення держави вибухів, підпалів або інших дій, спрямованих на масове знищення людей, заподі­яння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди їхньому здо­ров'ю, на зруйнування або пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне зна­чення, а також вчинення з тією самою метою дій спря­мованих на радіоактивне забруднення, масове отруєн­ня, поширення епідемій, епізоотій чи епіфітотій. Д. є злочином з формальним складом.

ДИКТОФОН (від лат. dicto — диктую і грец. jwnh — голос, звук) — прилад для записування та відтворення усного мовлення. Використовується при оперативних розробках.

ДИНАМІКА ЗЛОЧИННОСТІ — зміна кількісних і які­сних властивостей злочинності у часі.

ДИНАМІЧНИЙ СТЕРЕОТИП (від грец. dunamikoz  — сильний, рухливий, stereoz — твердий, tupoz — відби­ток, зразок) — інтегральна система звичних умовно­рефлекторних відповідей, яка відповідає сигнальній, порядковій і часовій характеристиці стимульного ряду. Нервові процеси, що лежать в основі формування Д. с., об'єднуються внаслідок того, що поточна рефлекторна відповідь (функціональний стан) стає сигналом для та­кої відповіді і підкріплюється ним. За усталеного сте­реотипу ця послідовність нервових процесів закріплюєть­ся, усі відповіді можуть бути відтворені — із зберіган­ням знака, інтенсивності і послідовності — навіть при пред'явленні лише одного зі стимулів. Д. с. — нейро­фізіологічна основа навичок і звичок.

ДИНАМІЧНІСТЬ НЕРВОВИХ ПРОЦЕСІВ (від грец. dunamiz  — здатний до руху, видозміни) — властивість нервової системи, яка характеризується легкістю виник­нення збудження і гальмування під час вироблення умов­них рефлексів. Від Д. н. п. залежать швидкість і успіш­ність первинного пристосування індивіда до нових умов.

ДИСИМУЛЯЦІЯ (від лат. dissimulo — приховую) — свідоме прагнення приховати хворобу та її симптоми. Спостерігається в основному при захворюваннях, які пов'язані для людини з деякими об'єктивно або суб'єк­тивно невигідними ситуаціями. Д. протилежна симуляції.

ДИСТАНЦІЯ ПОСТРІЛУ — відстань від дулового зрізу або переднього торця кожуха ствола вогнепальної зброї до об'єкта, що зазнав ураження. При пострілі з близької відстані Д. п. може бути визначена з точністю до 0,01 м.

ДИСФОРІЯ — знижений настрій із дратівливістю, оз­лобленістю, похмурістю, підвищеною чутливістю до дій оточуючих, із схильністю до спалахів агресії.

ДІАЛОГ (від грец. dialogoz — розмова, бесіда) почерговий обмін репліками (у широкому розумінні реплікою вважається і відповідь у вигляді дії, жесту, мовчання) двох і більше людей. Ведення Д. використовується у процесі спілкування слідчого з іншими учасниками кри­мінального процесу (свідками, обвинуваченими, потер­пілими та ін.).

ДІЗНАВАЧ — посадова особа органів дізнання.

ДІЗНАННЯ — одна з форм розслідування. Відрізняєть­ся від досудового слідства за суб'єктом, предметом (підслідністю) та обсягом прав учасників процесу. Орга­нами дізнання є: 1) міліція; 11) податкова міліція — у справах про ухилення від сплати податків і зборів (обо­в'язкових платежів), а також у справах про приховування валютної виручки; 2) органи безпеки — у справах, віднесених законом до їх відання; 3) командири військо­вих частин, з'єднань, начальники військових установ — у справах про всі злочини, вчинені підлеглими їм війсь­ковослужбовцями і військовозобов'язаними під час про­ходження ними зборів, а також у справах про злочини, вчинені працівниками і службовцями Збройних Сил України у зв'язку з виконанням службових обов'язків або в розташуванні частини, з'єднання, установи; 4) митні органи — у справах про контрабанду; 5) начальники виправно-трудових установ, слідчих ізоляторів, лікуваль­но-трудових профілакторіїв і виховно-трудових проф­ілакторіїв — у справах про злочини проти встановлено­го порядку несення служби, вчинені працівниками цих установ, а також у справах про злочини, вчинені в роз­ташуванні зазначених установ; 6) органи державного по­жежного нагляду — у справах про пожежі і порушення протипожежних правил; 7) органи охорони державного кордону — у справах про порушення державного кордо­ну; 8) капітани морських суден, що перебувають у дале­кому плаванні (ст. 101 КПК України).

ДІЛО МОКРЕ (злодійський жаргон)— убивство.

ДІЛО СУХЕ (злодійський жаргон — злочин без фізичного насильства над потерпілим.

ДІЯ — одиниця діяльності; довільна навмисна опосе­редкована активність, спрямована на досягнення усві­домленої мети.

ДІЯЛЬНІСТЬ — динамічна система взаємодій суб'єкта зі світом, у процесі яких відбувається виникнення і втілення в об'єкті психічного образу та реалізація опо­середкованих ним відносин суб'єкта у предметній дійсності. У криміналістиці досліджується злочинна Д. та Д. правоохоронних органів.

ДІЯННЯ ЗЛОЧИННЕ — акт антисоціальної поведін­ки, яка відхиляється від норми, посягає на суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом. Не може бути кримінальної відповідальності за відсутності Д. з. Кримінальне право виходить з того, що Д. з. має становити єдність фізичного і психічного, тобто усві­домлений акт людської поведінки, вираженої у підкон­трольній свідомості, мотивованій дії або бездіяльності, охоплюваній тією чи іншою статтею кримінального за­кону.

ДОБРОВІЛЬНА ВІДМОВА ВІД ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИ­НУ — припинення зі своєї волі початих злочинних дій за наявності можливості довести злочин до кінця.

ДОБРОСОВІСНА ПОМИЛКА — помилка, яка вини­кає у сумлінного допитуваного внаслідок навіювання, фрагментарності сприйняття обставин злочину, схиль­ності до фантазування тощо. Виникнення Д. п. харак­терно для неповнолітніх, осіб з аномаліями психіки та ін. Д. п. можуть виникати на різних стадіях формування показань. Існують тактичні прийоми, що сприяють усу­ненню добросовісної помилки.

ДОВЕДЕННЯ ДО САМОГУБСТВА — у кримінальному праві суспільне небезпечне діяння (ст. 120 КК Украї­ни). Д. до с. — звичайно результат жорстокого повод­ження з потерпілим, систематичного приниження його

гідності.

ДОКАЗ, довід — думка, яка пропонується для дове­дення чого-небудь.

ДОКАЗИ НЕПРЯМІ — докази, з яких можна припус­тити існування факту, що доводиться.

ДОКАЗИ ОСОБИСТІ — докази, джерелом яких є люди.

ДОКАЗИ ПИСЬМОВІ — акти, документи, листи діло­вого чи особистого характеру, які містять відомості про обставини, що мають значення для справи.

ДОКАЗИ ПОХІДНІ — докази «з інших рук» (наприк­лад, відомості, отримані з показань свідка, який сам факт не спостерігав, а знає про нього зі слів інших осіб).

ДОКАЗИ ПРЯМІ — докази, з яких (за умові їх достовірності) можна зробити однозначний висновок про існу­вання (чи неіснування) доказуваного факту.

ДОКАЗИ РЕЧОВІ — предмети, які можуть слугувати засобом встановлення обставин, що мають значення для справи. У кримінальному процесі Д. р. є предмети, які були знаряддям злочину чи зберегли на собі його сліди або були об'єктами злочинних дій, а також гроші та інші цінності, здобуті злочинним шляхом, та всі інші предмети, які допомагають виявити злочин, встановити фактичні обставини справи, виявити винних.

ДОКАЗИ СУДОВІ — будь-які фактичні дані, на основі яких у встановленому законом порядку органи дізнан­ня, слідчий, суд встановлюють наявність або відсутність суспільне небезпечного діяння, винність особи, яка вчи­нила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного розв'язання справи.

ДОКАЗУВАННЯ — регламентована кримінально-про­цесуальним законом діяльність органів дізнання, досудового слідства, прокурора і суду за участю інших суб'єктів кримінального судочинства. Д. — процес вста­новлення об'єктивної істини у кримінальній справі, змістом якої є збирання, дослідження, оцінка й вико­ристання доказів.

ДОКУМЕНТ (від лат. dokumentum — свідчення, доказ чого-небудь) — матеріальний об'єкт, у якому зафіксовано відомості про будь-які факти, що відбулися чи передбачувані. У судово-слідчій практиці розрізняють такі види Д.: 1) письмові (тексти, цифри та інші записи); 2) графічні (креслення, малюнки, схеми); 3) фотодоку­менти; 4) кіно-, відеодокументи; 5) фонодокументи. За своєю процесуальною природою письмові Д. можуть ви­ступати як письмові і речові докази.

ДОКУМЕНТАЦІЯ — сукупність документів, присвяче­них якому-небудь питанню.

ДОКУМЕНТИ — ПИСЬМОВІ ДОКАЗИ — мають зна­чення для встановлення істини у справі завдяки лише своєму змістові (наприклад, висновок експерта, акт ревізії). Д. — п. д. не є об'єктом криміналістичного дос­лідження і можуть замінюватися у справі копіями і дуб­лікатами.

ДОКУМЕНТИ — РЕЧОВІ ДОКАЗИ — мають значення для розслідування не тільки завдяки своєму змістові, а й самому факту існування, а також способу їх виконан­ня та іншим матеріальним ознакам. Д. — р. д. у справі незамінні. Вони можуть бути засобом вчинення злочи­ну, засобом приховування злочину, предметом злочин­ного посягання.

ДОМІНАНТА (від лат. dominans — пануючий) — у пси­хології тимчасово пануюча рефлекторна система, яка зу­мовлює роботу нервових центрів у даний момент і тим самим надає поведінці певну спрямованість. Як паную­чий осередок збудження Д. підсумовує і накопичує імпуль­си, що йдуть у центральну нервову систему, водночас стримуючи активність інших центрів. Оборонна (захис­на) Д. характерна для осіб, які вчинили злочин. Викли­кає невпорядковану активність, штовхає винного на вчи­нення дій, що, як вважає злочинець, мають захистити його від викриття. З цією метою злочинець створює

інсценування, фабрикує докази невинності, робить по­милкові заяви, поширює чутки, схиляє до лжесвідчення.

ДОМУШНИК (злодійський жаргон) — квартирний злодій.

ДОНОС — таємне повідомлення представникові влади, начальникові про чию-небудь непорядну, з їх точки зору, діяльність, вчинки. Кримінальне законодавство перед­бачає відповідальність за завідомо неправдиве повідом­лення суду, прокурору, слідчому або органу дізнання про вчинення злочину (ст. 383 КК України). Повідом­ляючи неправдиві відомості в усній або письмовій формі, донощик може діяти тільки з прямим умислом, тобто усвідомлюючи, що вони неправдиві. Добросовісна по­милка громадянина щодо істинності повідомлених ним відомостей, а також необґрунтована скарга на нібито злочинне порушення прав, подана компетентним орга­нам або посадовим особам, не утворює складу злочину.

ДОПИСКА — спосіб зміни початкового змісту документа шляхом внесення у рукописний текст нових слів, фраз або окремих письмових знаків. Д. проводиться щодо лі­терних і цифрових записів. Ознаки Д.: нерівномірність проміжків між рядками, словами, буквами всередині слів;

зменшений розмір і розгін почерку певної частини тек­сту; неоднаковий нахил штрихів однойменних знаків; наявність обведення штрихів основного тексту; розход­ження в інтенсивності, відтінках барвника штрихів та їх копіювальних властивостей. Ознаки Д. можуть бути ви­явлені за допомогою збільшувальної техніки, світло­фільтрів, що посилюють колірний контраст барвника штрихів. Д. розпізнається у процесі почеркознавчого і техніко-криміналістичного дослідження.

ДОПИТ — слідча або судова дія, що являє собою регла­ментований кримінально-процесуальними нормами

інформаційно-психологічний процес спілкування між особами, які беруть у ній участь. Д. спрямований на отримання відомостей про відомі допитуваному факти, що мають значення для встановлення істини у справі. Це процес передачі слідчому допитуваним інформації про розслідувану подію або пов'язані з нею обставини і особи. Д. — одна з найскладніших слідчих (судових) дій і найпоширеніший спосіб одержання доказів. Порядок Д. регламентується нормами КПК України (статті 107, 143—146, 166—171, 201, 300, 303, 304, 307, 308 і 311). Мета Д. полягає в отриманні повних показань, які відоб­ражають об'єктивну дійсність. Залежно від процесуаль­ного стану допитуваного розрізняють такі види Д.: допит свідка, допит потерпілого, допит підозрюваного, допит обвинуваченого, допит підсудного, допит експерта. Особ­ливим видом допиту є допит на очній ставці і перехрес­ний допит. До загальних положень процесуального ха­рактеру належать такі: Д. може бути проведений за місцем провадження слідства або за місцем перебування допи­туваного, як правило, у денний час; допитувані дають показання наодинці зі слідчим, за винятком випадків, прямо передбачених законом (присутність захисника, педагога, законних представників неповнолітнього та ін.); перед Д. слідчий за необхідності пересвідчується в особі допитуваного, роз'яснює йому його права та обов'язки, з'ясовує відомості анкетного характеру; Д. по суті справи розпочинається з пропозиції допитуваному розповісти все відоме йому у справі. Закон забороняє домагатися пока­зань шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів. Примушування давати свідчення на Д. визнається злочином проти правосуддя.

ДОПИТ АСОЦІАТИВНИЙ — тактичний прийом допи­ту, який передбачає використання асоціативних зв'язків у пам'яті допитуваного. Використовується з метою ак­туалізації забутого. Див. Асоціація.

ДОПИТ НА МІСЦІ ПОДІЇ — тактичний прийом, який сприяє актуалізації забутого. Суть прийому полягає у проведенні допиту на місці, де відбулася подія; має місце повторне сприйняття допитуваним тієї обстановки, у якій відбувалася подія, що розслідується. Повторне сприйняття збуджує асоціативні зв'язки і стимулює по­вніше відтворення обставин, що цікавлять органи розс­лідування.

ДОПИТ НЕПОВНОЛІТНЬОГО — вид допиту, особли­вості якого пов'язані з особистістю допитуваного. Д. н. свідка, який не досяг 14-літнього віку, проводиться у присутності педагога. Присутність педагога при допиті свідка у віці від 14 до 16 років не є обов'язковою. Вона віднесена на розсуд слідчого. У разі потреби при Д. н. свідка можуть бути присутніми лікар, батьки або інші законні представники (ст. 168 КПК України). При Д. н. обвинуваченого присутність педагога або лікаря, батьків чи інших законних представників віднесено на розсуд слідчого чи прокурора або може бути здійснена за кло­потанням захисника (ст. 438 КПК України). Під час Д. н. мають місце особливості, пов'язані зі способом вик­лику неповнолітнього на допит, визначенням місця, часу і режиму провадження. Вікові особливості допитуваних впливають на обрання тактичних прийомів, спрямова­них на усунення перекручень, добросовісних помилок неповнолітніх (фантастичних нашарувань, перекручень сугестивного характеру). При Д. н. використовуються специфічні тактичні прийоми: роз'яснення важливості повідомлення правдивих показань; роз'яснення непра­вильно зайнятої допитуваним позиції за мотивами псевдогеройства, помилкового розуміння дружби і товари­шування; роз'яснення суті і значення пред'явлених і оголошених матеріалів.

ДОПИТ ПЕРЕХРЕСНИЙ — специфічний вид судового допиту. У судовому засіданні правом постановки запи­тань наділені суддя, прокурор, захисник, експерти, ци­вільний позивач, цивільний відповідач та їхні представ­ники, а також підсудні і потерпілі. Допит є перехрес­ним тільки тоді, коли в нього включаються рівноправні учасники кримінально-процесуальної діяльності. Кож­ний учасник судового розгляду має право задавати до­питуваному додаткові запитання для з'ясування або до­повнення відповідей, що були дані на питання інших осіб.

ДОПУСТИМІСТЬ ДОКАЗІВ — один із основних кри­теріїв оцінки доказів з погляду їх придатності як судо­вих доказів і можливості їх використання в доказуванні; у процесуальному праві вимога, згідно з якою визначи­ти Д. д. означає з'ясувати, чи отримано доказ за допо­могою передбачених законом засобів.

ДОПУСТИМІСТЬ ЛЕГЕНДИ — тактичний прийом до­питу, коли допитуваному не перешкоджають виклада­ти свою помилкову легенду, після чого викривають не­правду.

ДОПУСТИМІСТЬ ОБШУКУ З НЕГАТИВНИМ РЕ­ЗУЛЬТАТОМ — тактична операція, суть якої полягає в тому, що реально існує кілька різних об'єктів обшуку і відповідно до тактичного задуму обирається один з об'єктів обшуку, де і провадиться слідча дія, а за інши­ми здійснюється оперативне спостереження. У процесі оперативного спостереження встановлюється динаміка місцеперебування злочинних формувань, ознаки пере­міщення товарів або інших предметів, зміни місця роз­ташування тих чи інших об'єктів. Оперативне спосте­реження дає можливість виявити ширший спектр пев­них місць приховування, після чого здійснюються ре­зультативні обшуки. Схематично тактична операція може бути подана в такий спосіб: безрезультатний обшук — оперативне спостереження — результативні обшуки.

ДОПУСТИМІСТЬ ТАКТИЧНОГО ПРИЙОМУ — дозволеність у використанні. Д. т. п. пов'язана з його за­конністю та етичністю.

ДОРІЖКА СЛІДІВ НІГ — група слідів ніг людини, яка складається з кількох (три і більше) послідовно розта­шованих відбитків босих ніг або взуття. Елементи Д. с. н.: лінія напряму руху; лінія ходьби; довжина кроку;

ширина кроку; кут розгортання стопи. Д. с. н. має діаг­ностичне значення.

ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНА ПОДІЯ (ДТП) — зло­чинне порушення правил безпеки руху й експлуатації автотранспорту, трамваїв, тролейбусів, тракторів, само­хідних машин та інших механічних транспортних за­собів, внаслідок якого заподіяно середньої тяжкості, тяжкі тілесні ушкодження або настала смерть потерпі­лого. ДТП залежно від механізму події поділяються на: 1) зіткнення транспортних засобів; 2) наїзд транспортно­го засобу (на пішохода, велосипедиста, перепону та ін.); 3) перекидання транспортного засобу; 4) випадання пасажира з транспорту; 5) інші ДТП. Обставини, які слід з'ясувати: 1) чи належить ця подія до ДТП, її вид; 2) дорожня обстановка в момент події; 3) які транс­портні засоби брали участь у події, їх технічний стан; 4) наслідки події; 5) спосіб вчинення ДТП; 6) хто постраж­дав, поведінка учасників події; 7) причина ДТП; 8) сту­пінь провини кожного з учасників події; 9) які поло­ження правил дорожнього руху або експлуатації транс­портних засобів було порушено; 10) чи існує причин­ний зв'язок між допущеними порушеннями правил дорожнього руху й експлуатації транспортних засобів та їх наслідками; 11) обставини, що сприяють злочину. Ти­пові слідчі дії та оперативно-розшукові заходи: 1) огляд місця події; 2) огляд трупа; 3) огляд транспорту; 4) до­пит водія; 5) допит потерпілого; 6) виявлення свідків та їх допит; 7) розшук водія і транспортного засобу; 8) призначення судово-медичної експертизи; 9) відтворення обстановки та обставин події; 10) призначення судової автотехнічної експертизи; 11) призначення інших судо­вих експертиз.

ДОСЛІДЖЕННЯ ДОКАЗІВ — пізнання особою, яка веде дізнання, слідчим, прокурором, судом змісту доказів, перевірка достовірності існування тих фактичних даних, що складають зміст доказів, установлення узгодженості даного доказу з усіма іншими доказами у справі.

ДОСЛІДЖЕННЯ У НЕВИДИМИХ ЗОНАХ СПЕКТРА — використання інфрачервоного, ультрафіолетового або рентгенівського проміння для дослідження об'єктів.

ДОСТАТНІСТЬ ДОКАЗІВ — одна з вимог, що пред'яв­ляється законом до доказів; означає, що вони дають можливість зробити достовірний висновок про існуван­ня факту, на підтвердження якого вони зібрані. Якщо такого висновку зробити не можна, то це свідчить про недостатність доказів чи їх сукупності.

ДОСУДОВЕ СЛІДСТВО — стадія кримінального про­цесу, яка полягає у з'ясуванні слідчим сукупності об­ставин, що мають істотне значення для правильного розв'язання кримінальної справи. Д. с. починається після порушення кримінальної справи і закінчується направ­ленням справи прокуророві з обвинувальним виснов­ком або закриттям кримінальної справи. У справах, за якими проводилося дізнання, Д. с. починається після його закінчення.

ДРАЙ БОЛО — філіппінський аналог нунчаку.

ДРІБ — свинцеві кульки, рідше шматочки свинцю, при­значені для пострілу з дробової зброї. Д. має діаметр від 1,5 до 5 мм. Д., діаметром понад 5 мм називається кар­теччю.

ДУБЛЕТЕР — різновид арбалета з двома паралельно розташованими тятивами з металевих пластинок. Та­кий арбалет може робити два постріли одночасно.

ДУЛО — отвір на кінці ствола, з якого безпосередньо вилітає куля або дріб.

ДУЛОВИЙ ЗРІЗ — площина дула, перпендикулярна до осі каналу ствола.

ДУШЕВНА ХВОРОБА, психічна хвороба — захворювання, яке полягає в порушенні нормальної психічної діяльності, що істотно впливає на здатність особи правильно розуміти навколишню дійсність і кон­тролювати свою поведінку. Д. х. виявляється у розладі сприйняття, мислення, пам'яті, емоцій, уваги, волі, по­тягів і поведінки. До Д. х. належать шизофренія, епі­лепсія, параноя, олігофренія та ін. психічні захворю­вання.

ДУШЕВНЕ ХВИЛЮВАННЯ — у кримінальному праві визнається однією з обставин, що пом'якшує відпові­дальність особи, яка вчинила злочин. Д. х. не позбавляє людину здатності усвідомлювати себе у своїх діях і ке­рувати ними, але значно утруднює самоконтроль і кри­тичну оцінку прийнятих рішень. Див. Афект.

ДЮЙМ — одиниця довжини, одна дванадцята фута, дорівнює 2,54 см.

ДЯНЬГАНЦЗЮЕ — китайський стилет із клинком, круг­лим у перерізі. Загальна довжина 300 мм, довжина дер­жака 120 мм.