Е

ЕДЖЕСКОПІЯ — розділ експертизи слідів папілярних візерунків, що вивчає можливості використання нерівно­стей на краях папілярних ліній.

ЕЙДЕТИЗМ (від грец. eidoz — вид, образ) — здатність деяких індивідів (ейдетиків) до збереження і відтворен­ня надзвичайно живого і детального образу сприйнятих раніше предметів і сцен; різновид образної пам'яті, що виявляється у здатності зберігати яскраві образи пред­метів протягом тривалого часу.

ЕЙФОРІЯ (від грец. eu) — добре і forew — переношу) — піднесений, веселий настрій, стан благодушності і без­турботності, що не відповідає об'єктивним обставинам, за якого спостерігається мімічне і загальне рухове по­жвавлення, психомоторне збудження.

ЕКОЛОГІЧНІ ЗЛОЧИНИ — клас злочинів у криміналіс­тичній класифікації, що об'єднує діяння, які посягають на встановлений законом режим використання природ­них ресурсів, охорони довкілля, забезпечення екологіч­ної безпеки і заподіюють шкоду довкіллю чи здоров'ю людини або створюють загрозу такого заподіяння. Роз­слідування Е. з. пов'язують з виникненням певних си­туацій. Типовими слідчими ситуаціями є: екологоспонтанна, екологодинамічна, екологопрогностична. Найпо­ширенішими слідчими діями при розслідуванні екологіч­них злочинів є: 1) огляд місця події; 2) допит свідків; 3) обшук і виїмка; 4) слідчий експеримент; 5) при­значення судових експертиз (судово-екологічної; судо­во-агротехнічної; судово-ветеринарної; судово-іхтіологічної; судово-хімічної; судової санітарно-гігієнічної; судово-технічної; судової будівельно-технічної та ін.).

ЕКСГІБІЦІОНІЗМ — психічне відхилення, що вияв­ляється у публічному оголенні інтимних частин свого тіла з метою самозбудження.

ЕКСГУМАЦІЯ (від лат. ех — з і humus — земля, ґрунт) — вилучення трупа з місця поховання з метою огляду, су­дово-медичного дослідження або пред'явлення для впізнання. Е. — слідча дія, яка проводиться у присут­ності понятих, судово-медичного експерта та осіб, яким буде пред'явлено труп для впізнання. Рішення про про­ведення Е. оформляється постановою слідчого, яку зат­верджує прокурор. Перед розкопуванням могили її слід сфотографувати, а потім доцільно сфотографувати всі наступні стадії Е. Ніякі зміни трупа не можуть бути підставою для відмовлення від його повного судово-медичного дослідження. Процесуальний порядок Е. пе­редбачений ст. 192 КПК України.

ЕКСГУМУВАТИ — здійснювати ексгумацію.

ЕКСПЕРИМЕНТ (від лат. ехрегіог — випробовую) — один з основних методів наукового пізнання.

ЕКСПЕРИМЕНТ ЛАБОРАТОРНИЙ — різновид екс­перименту, проведеного в умовах спеціально обладна­них приміщень, що забезпечує особливо суворий конт­роль незалежних і залежних перемінних. Завдяки цим умовам результати Е. л. звичайно мають порівняно ви­сокий ступінь надійності й достовірності.

ЕКСПЕРИМЕНТ СЛІДЧИЙ — див. Слідчий експеримент.

ЕКСПЕРТ (від лат. expertus — досвідчений) — особа, яка володіє спеціальними знаннями і залучається органа­ми розслідування, судом та іншими органами для про­ведення експертизи. Законодавство визначає правовий статус Е. Судовими Е. можуть бути особи, які володі­ють необхідними знаннями для того, щоб дати висно­вок з досліджуваних питань. Спеціалісти державних спеціалізованих установ і відомчих служб, які прово­дять судові експертизи, повинні мати вищу освіту, прой­ти відповідну підготовку й атестацію як судові Е. пев­ного фаху (ст. 10 Закону України «Про судову експер­тизу»). Судовий Е. має право: ознайомлюватися з мате­ріалами справи, які стосуються експертизи; порушувати клопотання про надання нових матеріалів, необхідних для висновку; з дозволу особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або суду бути присутнім при про­вадженні допитів та інших слідчих дій і задавати осо­бам, що допитуються, запитання, які стосуються екс­пертизи, а за наявності відповідних підстав — на забез­печення безпеки (ст. 77 КПК України).

ЕКСПЕРТИЗА АВТОРОЗНАВЧА — вид криміналістич­ної експертизи. Основним завданням А. е. є ідентифі­кація автора тексту. Авторознавчою експертизою мо­жуть також встановлюватися (найчастіше в імовірній формі) деякі соціально-біографічні риси автора тексту (його рідна мова, рівень освіти, володіння науковим, діловим або іншим функціональним стилем мови та ін.). Типовий перелік питань, що вирішуються: чи є певна особа автором даного тексту; чи є певна особа автором кількох різних текстів; чи є у тексті ознаки, які свідчать про соціально-біографічні риси його автора; якщо є, то про які саме. Розв'язання питань, поставлених перед Е. а., можливе, як правило, лише за наявності відносно вели­кого тексту (не менш як 500 слів).

ЕКСПЕРТИЗА АВТОТОВАРОЗНАВЧА — вид судової експертизи. До основних завдань Е. а. належать визначення залишкової вартості транспортних засобів (далі — ТЗ), їх деталей, вузлів та агрегатів, а також розміру ма­теріальної шкоди, завданої власникові або володільцеві ТЗ внаслідок пошкодження останнього. Типовий перелік питань, що вирішуються: яка залишкова вартість авто­мобіля (зазначається його марка і державний реєстрац­ійний номер), пошкодженого внаслідок ДТП (іншої події); яку грошову суму становить матеріальна шкода, завдана володільцеві автомобіля (зазначається прізви­ще, ім'я та по батькові володільця, марка автомобіля, його державний реєстраційний номер) внаслідок ДТП (зазначається подія, що призвела до матеріальної шкоди); яка первинна (дійсна) вартість автомобіля (зазначаєть­ся марка, рік виготовлення); чи укомплектовано ТЗ відповідно до нормативно-технічної документації під­приємств-виробників; якщо ні, то в чому саме полягає недокомплект; в якому році виготовлено даний ТЗ (аг­регат, вузол, деталь); до якого типу належить даний дви­гун, які його основні характеристики; чи придатний ТЗ (його деталі, вузли, агрегати) до подальшої експлуатації; чи піддавався ТЗ (його деталі, вузли, агрегати) ремонт-но-відновлювальним роботам; якщо так, то яким саме; яка якість виконаних робіт; чи можна провести ремонтно-відновлювальні роботи пошкодженого ТЗ (його де­талей, вузлів, агрегатів); якщо можна, то який обсяг, характер і вартість цих робіт; чи замінювались у ТЗ ок­ремі його деталі, вузли, агрегати; якщо замінювались, то які саме; яким є експлуатаційне зношення ТЗ (його деталей, вузлів, агрегатів); який відсотковий показник залишкової вартості ТЗ (деталей, вузлів, агрегатів). На дослідження експертові надаються ТЗ та документація, що стосується його реєстрації, матеріали розслідування події, що призвела до матеріальної шкоди, а також до­кументи, в яких зафіксовано інші вихідні дані, необхідні для розв'язання поставленого питання.

ЕКСПЕРТИЗА БІОЛОГІЧНА — вид судової експерти­зи. Е. б. досліджує об'єкти рослинного та тваринного походження. Ними найчастіше бувають: листя, стебла, квіти, сіно, солома, кора, деревина, коріння, плоди, насіння, спори, пилок тощо; похідні шкірного покриву тваринного походження (волосся, пір'я, луска тощо); продукти переробки рослинних та тваринних організмів (корми для тварин та птахів, борошно, шматки хутра та шкіри тощо); продукти життєдіяльності рослинних і тваринних організмів (мед, екскременти та ін.). Голов­ними завданнями Е. б. є: встановлення належності об'єктів тваринного та рослинного походження (далі — біологічного походження) до конкретного біологічного таксона (родини, роду, виду та ін.), а також виявлення мікрооб'єктів зазначеного походження у будь-якій масі або на предметах обстановки місця події (предметах-носіях); встановлення спільної родової (групової) на­лежності кількох порівнюваних об'єктів; встановлення належності об'єктів біологічного походження до одного цілого; визначення біологічних характеристик стану об'єкта (стадії розвитку організму, причин та часу змін його стану, механізму пошкодження та ін.); встанов­лення належності об'єктів рослинного походження до наркотичних засобів. Типовий перелік вирішуваних питань: яка природа даного об'єкта; якщо він біологіч­ного походження, то яка його таксономічна належність; чи є на предметі-носії (зазначається, якому саме) мікрооб'єкти (частинки) біологічного походжен­ня; якщо є, то яка їх таксономічна належність; чи має дана маса (наприклад, зерно в мішку, вилучене в А.) та зразки, вилучені в конкретному місці (наприклад, зраз­ки зерна з певного сховища), спільну родову (групову) належність; чи є дані об'єкти частинами одного цілого (наприклад, гілля та стовбур, дві частини листа росли­ни тощо); чи могли за певний строк статися ті чи інші зміни в розвитку рослинного (тваринного) об'єкта (чи могла рослина за певний час вирости до наявних розмірів, чи могла комаха за певний час досягти стадії розвитку, в якій вона була виявлена, тощо); яка давність заселення трупа знайденими на ньому комахами (ли­чинками комах); чи є волосся, знайдене на предметі-носії (вказується, на якому), волоссям людини (твари­ни); якщо так, то чи має воно спільну родову (групову) належність з волоссям даної особи (особини); який вік рослини, її частин; чи належить дана рослина (дрібні частинки рослини) до таких, що містять наркотичні речовини; якщо так, то яка її таксономічна належність; чи становили раніше дані зразки наркотичних засобів одну масу; чи мають дані зразки наркотичних засобів спільну родову (групову) належність (за способом виго­товлення, місцем вирощування тощо).

ЕКСПЕРТИЗА БУДІВЕЛЬНО-ТЕХНІЧНА — вид судо­вої експертизи. Головними завданнями Е. б.-т. є: виз­начення вартості різного роду будівель та споруд; вста­новлення факту відповідності (невідповідності) збудо­ваної або реконструйованої будівлі проекту і вимогам будівельних норм і правил (БНіП); визначення вартості різного роду будівельних робіт (спорудження будівель, їх переобладнання, ремонт, благоустрій території та ін.); встановлення відповідності проектно-кошторисної до­кументації вимогам БНіП та інших державних стандартів з питань будівництва; встановлення правильності скла­дання державної звітності про виконання будівельних робіт; розробка варіантів поділу будинків і надвірних будівель відповідно до ідеальних часток кожного зі співвласників з підготуванням у необхідних випадках пропозицій щодо переобладнання об'єктів, залишення їх частин у спільній власності, а також визначенням грошової компенсації власникові, частка якого в натурі після поділу стала меншою за ідеальну; розробка варі­антів порядку користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі, що належать громадянам на пра­вах спільної власності; визначення технічного стану бу­дівель, споруд, інженерного обладнання (відсоток зно­шення, придатність до експлуатації, необхідність ремон­ту, наявність дефектів, причини, які їх зумовили, та ін.). Типовий перелік вирішуваних питань: яка дійсна (ре­альна) вартість (зазначається об'єкт) з урахуванням його фізичного зношення на момент оцінки; чи відповідає будівля (зазначається яка, місце її розташування) про­екту і вимогам БНіП; якщо не відповідає, то які є відсту­пи від вимог БНіП (ті самі питання щодо реконструйо­ваної будівлі); яка вартість будівельних робіт (переоб­ладнання об'єкта, відбудовний ремонт тощо); чи відпо­відає проектно-кошторисна документація (зазначається характер робіт і назва об'єкта) вимогам БНіП та інших державних стандартів з питань будівництва; чи були виконані на об'єкті роботи, про які йдеться у звітній документації (зазначається, які саме роботи); в якому обсязі виконано будівельні роботи на даному об'єкті (вказуються реквізити об'єкта) та яка їх вартість; чи за­безпечувала несна спроможність даної конструкції (вка­зується об'єкт дослідження) безпечну експлуатацію будівлі; чи можливий і в яких варіантах поділ домово­лодіння (зазначити якого саме) у натурі відповідно до ідеальних часток співвласників; якщо такий поділ не­можливий, то які є варіанти поділу в частках, близьких до ідеальних, і який розмір компенсації співвласникові, частка якого після поділу буде меншою за його ідеальну частку; які можливі варіанти порядку користування при­садибною територією (вказується адреса) відповідно до ідеальної частки кожного зі співвласників домоволоді­ння; яка вартість частин домоволодіння після поділу; чи відповідає стан об'єкта технічним нормам, чи не пе­ребуває він в аварійному стані; яка технічна причина аварії на даному об'єкті (зазначається характер аварії, де і коли вона відбулася).

ЕКСПЕРТИЗА БУХГАЛТЕРСЬКА — вид судової екс­пертизи. Головними завданнями Е. б. є встановлення: документальної обґрунтованості нестачі або надлишків товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, пе­ріоду і місця їх утворення, а також розміру завданої матеріальної шкоди; правильності документального оформлення операцій з приймання, зберігання, реалі­зації товарно-матеріальних цінностей і руху грошових коштів; відповідності відображення в бухгалтерському обліку фінансово-господарських операцій вимогам чин­них нормативних актів з бухгалтерського обліку і звіт­ності; кола осіб, на яких покладено обов'язок забезпе­чити додержання вимог нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку і контролю; документальної об­ґрунтованості списання сировини, матеріалів, готової продукції і товарів; правильності визначення оподатко­ваного прибутку (доходу) підприємств різних форм влас­ності та вирахування розмірів податків; документальної обґрунтованості вимог позивача і заперечень відповіда­ча у частині, що стосується ціни позову (зустрічного позову); недоліків в організації контролю бухгалтерсь­кого обліку контролю, які сприяли або могли сприяти заподіянню матеріальної шкоди або перешкоджали її своєчасному виявленню. Перед експертом-бухгалтером можуть бути поставлені й інші завдання, виконання яких пов'язано з перевіркою додержання порядку ведення бухгалтерського обліку і звітності, складання балансів, записів в облікових реєстрах бухгалтерського обліку тощо. Типовий перелік питань, що вирішуються: чи підтверджується документально вказана в акті інвента­ризації (зазначаються реквізити акта) нестача (надлиш­ки) товарно-матеріальних цінностей (товарів, тари) на суму (зазначається сума) на даному підприємстві (уста­нові, організації) за період (зазначити); в який період утворилася нестача, яку встановлено актом інвентари­зації від (зазначити дату) у сумі (зазначити суму), і хто відповідав за збереження товарно-матеріальних ціннос­тей (грошових коштів) у цей період; в якій сумі обчис­люється розмір матеріальної шкоди, завданої (зазна­чається кому) у зв'язку з нестачею, яку встановлено інвентаризацією (акт інвентаризаційної комісії (зазна­чити дату); чи підтверджуються документально виснов­ки ревізії (зазначаються реквізити акта ревізії) у час­тині, що стосується завищення обсягу і вартості вико­наних робіт; чи підтверджується документально зазна­чене в акті податкової адміністрації (вказуються реквізити акта) заниження прибутку виробничо-комер­ційною фірмою (назва фірми) за період (зазначається, за який); якщо підтверджується, то чи правильно вира­хувана сума додаткових податків, які фірма має внести до бюджету; чи підтверджується документально вказа­ний у позовній заяві А. розмір завданої йому шкоди у зв'язку з невиконанням відповідачем Б. умов договору (зазначається, якого); які порушення вимог норматив­них актів, що регламентують ведення бухгалтерського обліку і контролю, сприяли завданню матеріальної шко­ди (виникненню нестачі, необґрунтованому нарахуван­ню і виплаті заробітної плати, премій) і хто зобов'яза­ний був забезпечити додержання цих вимог; чи обґрун­товано сплачена заробітна плата (зазначається, кому і за який період) за дану роботу; якщо необґрунтоване, то в якій сумі; чи не завищена в документах фактична наявність (зазначити найменування товару) на суму (заз­начити суму) за інвентаризаційним описом від (зазна­чити дату) над їх максимально можливим залишком у (зазначити підприємство) за станом на (зазначити дату).

ЕКСПЕРТИЗА ВИБУХОТЕХНІЧНА — рід інженерно-технічних експертиз, які ще формуються; експертне дослідження вибухових пристроїв, вибухових речовин, обставин вибуху. Цей рід судових експертиз вирішує цілу низку завдань. У галузі діагностики вибухових пристроїв і вибухових речовин це такі: чи є подана для досліджен­ня речовина вибуховою і якою саме; у який спосіб ви­готовлена і яке й призначення; чи є цей предмет вибу­ховим пристроєм; як він виготовлений; якщо кустар­ним способом, то аналогом якого вибухового пристрою промислового виготовлення він є; яка поражаюча дія і радіус небезпечного ураження при вибуху цього при­строю; яка причина неспрацьовування цього вибухово­го пристрою; у який спосіб підривають і який механізм приведення у дію використаного (або поданого для дос­лідження) вибухового пристрою; чи міг статися мимов­ільний вибух вибухового пристрою і за яких умов; які професійні навички у вибуховій справі особи, яка виго­товила (приготувала) вибуховий пристрій або його де­талі; чи не є ці об'єкти (із місця події, з тіла потерпіло­го) фрагментами вибухового пристрою; чи є на них сліди знарядь, за допомогою яких вони виготовлялися; внас­лідок яких технологічних операцій утворилися ці сліди. Завдання ідентифікаційного характеру: чи аналогічні за своєю конструкцією, використаним матеріалом та інши­ми ознаками зруйновані і подані для дослідження вибу­хові пристрої; чи не становили раніше подані для дослідження фрагменти вибухового пристрою єдине ціле.

ЕКСПЕРТИЗА ВОЛОКОН І ВОЛОКНИСТИХ МАТЕРІАЛІВ — вид судової експертизи. Типовий перелік питань, що вирішуються: чи є на предметі-носії (зазна­чається, на якому саме) сторонні волокна-накладення (мікрочастинки волокон), яка їх природа; чи є на одязі (зазначається предмет одягу, кому він належить) волок­на-накладення спільної родової (групової) належності з волокнами, з яких виготовлена тканина іншого одягу (зазначається її назва, кому вона належить); чи перебу­вали у контакті ці предмети одягу (інші об'єкти волок­нистої природи); чи є клаптик тканини, знайдений на місці події, частиною даного предмета одягу; чи є в піднігтьових зрізах даної особи мікрочастинки волокон спільної родової (групової) належності з волокнами, з яких виготовлена тканина даного предмета одягу.

ЕКСПЕРТИЗА ВУЗЛІВ — вид криміналістичної експер­тизи. Об'єктами дослідження є матеріали (мотузки, ре­мені тощо), зав'язані вузлами. Типові питання, які вирі­шуються Е. в.: до якого виду належить даний вузол; чи не має він ознак, що вказують на професію виконавця; чи не належить кілька вузлів до одного виду.

ЕКСПЕРТИЗА ҐРУНТОЗНАВЧА — вид судової експер­тизи. Головними завданнями Е. ґ. е: виявлення на пред­метах-носіях мікронашарувань "(частинок) ґрунтового походження, визначення їх природи, а також встанов­лення спільної родової (групової) належності з надани­ми зразками; встановлення походження ґрунту на пред­метах-носіях з певної ділянки місцевості (іншого місця події); встановлення механізму утворення ґрунтових нашарувань. Типовий перелік питань, що вирішуються: чи є нашарування ґрунту (об'єктів ґрунтово-мінерального походження) на предметі-носії (зазначається, на якому саме); чи мають порівнювані об'єкти (нашару­вання на предметі-носії та ґрунті з місця події) спільну родову (групову) належність; чи походять дані об'єкти (зазначається, які саме) з певної ділянки місцевості (іншого місця події); який механізм утворення даних ґрунтових нашарувань; які ознаки, що вказують на особ­ливості місця їх походження, мають нашарування на даному об'єкті.

ЕКСПЕРТИЗА ЗАМИКАЛЬНИХ ТА ЗАПОБІЖНИХ (КОНТРОЛЬНИХ) ПРИСТРОЇВ — вид трасологічної експертизи. Об'єктами експертизи є замки та інші за­микальні пристрої, пломби, контрольні пристрої. Го­ловними завданнями експертизи є встановлення факту і способу відмикання (зламу) пристрою, видів предметів, що були використані для цього, ідентифікація цих пред­метів, а для пломб, крім того, — ідентифікація пломбу-вальних лещат. Типовий перелік питань, що вирішу­ються: чи справний механізм замка; якщо ні, то в чому полягає несправність; чи роботоздатний механізм зам­ка; чи був відімкнений замок сторонніми предметами (відмичками, підібраними або підробленими ключами); у який спосіб відімкнено (зламано) замок; чи одним способом відімкнено (зламано) надані замки; у якому стані (замкненому, відімкненому) був замок у момент його пошкодження; чи можливо відімкнути даний кон­трольний замок, не пошкодивши контрольний вкладень; чи можна відімкнути даний замок за допомогою інстру­мента (предмета), що був вилучений у гр. Н.; знаряд­дям якого виду зламано замок; чи зламано замок зна­ряддям, вилученим у гр. Н.; чи відмикався замок за до­помогою даного ключа (відмички); чи є на ключі-оригіналі ознаки, характерні для виготовлення його копії або зліпка; чи була обтиснена пломба даними пломбувальними лещатами; чи одними пломбувальними леща­тами були обтиснені пломби; чи розкривалася і чи по­вторно обтискувалася пломба після її обтиснення плом­бувальними лещатами; у який спосіб і за допомогою яких знарядь була розкрита і повторно обтиснена плом­ба; чи можливо з даної пломби витягти матеріал, що використовувався при опломбуванні (дріт, шпагат, шнур), не порушивши її цілісність; знаряддям якого виду роз­кривалася пломба; який зміст цифрових та буквених знаків на контактних поверхнях пломби; чи не розкри­валася пломба представленим знаряддям; чи були додержані правила пломбування при накладанні даної пломби; у який спосіб відкривався (знімався) та повер­тався на місце даний контрольний пристрій. Якщо об'єк­том дослідження є замки, експертові, крім них, направ­ляються відмички та інші предмети, які могли вико­ристовуватися для відмикання або зламу замка, а також усі ключі від цих замків. Замки надаються на дослід­ження у тому стані, в якому їх знайдено на місці події та вилучені. Встромляти у замкову щілину будь-які пред­мети (у т. ч. штатні ключі), а також проводити інші ек­сперименти із замками до їх експертного дослідження забороняється. Вилучення замків із сейфів та інших схо­вищ доцільно доручати експертові (спеціалістові). Для розв'язання питання, чи не розкривалася пломба, екс­пертові надається сама пломба, пломбувальні лещата, якими її мали пломбувати, або експериментальні плом­би, обтиснені цими лещатами. Щоб забезпечити прове­дення експертних експериментів, слід надати експер­тові 10—15 необтиснених пломб, аналогічних тим, що досліджуються, а також зразки матеріалів (дріт, шпагат, шнур), які використовувалися при опломбовуванні.

ЕКСПЕРТИЗА КОМІСІЙНА — експертне досліджен­ня, здійснене групою — не менше двох обізнаних осіб (експертів). Призначається в особливо складних випад­ках, а також при провадженні повторних експертиз. Якщо експерти, що входять до комісії для провадження експертизи (звичайно особи одного фаху), дійдуть спільного висновку, він підписується усіма експертами. За наявності розбіжностей між експертами кожний з них дає свій висновок окремо. Різновидом Е. к. є ком­плексна експертиза, коли експертне дослідження про­водиться особами різних спеціальностей. У цьому разі кожний експерт самостійно проводить дослідження з питань, які належать тільки до його компетенції. Для відповіді на питання, що потребують інтеграції знань, експерти різних спеціальностей синтезують свої окремі висновки і формулюють спільну відповідь, яка підпи­сується всіма експертами.

ЕКСПЕРТИЗА КОМП'ЮТЕРНОЇ ТЕХНІКИ І ПРО­ГРАМНИХ ПРОДУКТІВ — вид судової експертизи. Основними завданнями Е. к. т. і п. п. є: встановлення технічного стану комп ютерної техніки; виявлення інформації, що міститься на комп'ютерних носіях, та визначення її цільового призначення; встановлення відповідності програмних продуктів певним параметрам; встановлення авторства програмного продукту; визна­чення вартості програмного продукту; визначення вар­тості комп'ютерної техніки. Типовий перелік питань, що вирішуються: які технічні несправності має даний комп'ютер або його окремі блоки та пристрої і як ці несправності впливають на роботу комп'ютера (блока, пристрою); чи міститься на даному носії якась інфор­мація і якщо так, то яке її цільове призначення; чи є на носії інформація, що була знищена, і чи можна її відно­вити; чи можна за допомогою даного програмного про­дукту реалізувати функції, передбачені технічним зав­данням на його розробку; чи можливо вирішити певне завдання за допомогою даного програмного продукту; чи відповідає стиль програмування досліджуваного про­грамного продукту стилю програмування певної особи; чи відповідають прийоми й засоби програмування, що використовувалися при створенні досліджуваного про­грамного продукту, прийомам і засобам, які властиві даному програмістові; яка вартість програмного забез­печення (на час його придбання, вилучення, проведен­ня експертизи); яка вартість окремих модулів, що вхо­дять до складу програмного продукту; яка вартість ком­п'ютерної техніки (окремих комплектуючих) на час придбання (вилучення, проведення експертизи). Щоб визначити, які саме об'єкти слід надавати експертові в кожному конкретному випадку, доцільно отримати кон­сультацію експерта (спеціаліста) в галузі комп'ютерної техніки.

ЕКСПЕРТИЗА ЛАКОФАРБОВИХ МАТЕРІАЛІВ І ПО­КРИТТІВ — вид судової експертизи. Типовий перелік питань, що вирішуються: чи є на предметі-носії (за­значається, на якому саме) сліди (нашарування, плями, бризки) або частинки лакофарбових матеріалів (по­криттів); чи є дана речовина фарбою, до якого виду фарби вона належить; чи походять дані частинки від стандартного лакофарбового покриття легкового (ван­тажного) автомобіля; чи придатні частинки фарби, знай­дені на місці події (предметі-носії), для ідентифікації за ними конкретної пофарбованої поверхні; чи мають на­дані зразки лакофарбових речовин (частинок покриттів) спільну родову (групову) належність; чи не становили раніше окремі частини лакофарбового покриття одну пофарбовану поверхню; яким способом пофарбовано даний предмет; чи проводилося перефарбування дано­го предмета.

ЕКСПЕРТИЗА МАТЕРІАЛІВ І ЗАСОБІВ ВІДЕОЗВУКОЗАПИСУ — вид криміналістичної експертизи. Ос­новними завданнями Е. м. і з. в. є: ідентифікація за­собів відео- та звукозапису (відеомагнітофона, магніто­фона, диктофона та ін.), що використовувались для от­римання магнітних відео- та фонограм; ідентифікація особи за голосом та мовою на фонограмі; вирішення питань, пов'язаних з технологією виготовлення відео-та фонограм; вирішення питань, пов'язаних з установ­ленням особливостей звукового середовища, в якому проводився запис фонограми, та умов запису. Типовий перелік питань, що вирішуються: чи на даному магні­тофоні (відеомагнітофоні, диктофоні) записано відео-чи фонограму; на одному чи на різних магнітофонах (диктофонах, відеомагнітофонах) виготовлено дані фо­нограми (відеофонограми); на одному чи на різних маг­нітофонах виконано конкретні фрагменти відео- та фо­нограми; на одному і тому самому чи на різних дикто­фонах проводився запис фонограми та її стирання на конкретних ділянках; чи використовувався для запису фонограми конкретний технічний засіб (мікрофон, адаптер тощо); кому з числа перелічених осіб належать ок­ремі вислови, що містяться на фонограмі; чи є голос, зафіксований на фонограмі, голосом конкретної особи; дана фонограма є оригіналом чи копією; чи провадився запис безперервно; чи зазнавала змін дана фонограма; які ознаки механічного та електронного монтажу є на фонограмі; чи одночасно проводився запис відео- і аудіоінформації на відеофонограмі; чи велася зафіксована на фонограмі розмова по телефону; який номер теле­фону набирався під час запису; фонограму записано у замкнутому чи відкритому акустичному середовищі; як були розташовані відносно мікрофона співбесідники; що є джерелом звуків, зафіксованих на фонограмі; чи є джерелом звуку поданий на дослідження конкретний предмет (мається на увазі предмет, який може звучати); чи походять звуки на поданих фонограмах з одного джерела; який тип, модель двигуна, робота якого зафі­ксована на фонограмі, та чи має він якісь дефекти; за­писане джерело звуку перебувало в нерухомому стані чи в русі; яка швидкість руху джерела звуку.

ЕКСПЕРТИЗА МАТЕРІАЛІВ І РЕЧОВИН — вид судо­вої експертизи. В Е. м. і р. розрізняють такі основні підвиди: експертиза волокон і волокнистих матеріалів; лакофарбових матеріалів і покриттів; нафтопродуктів та пально-мастильних матеріалів; наркотичних засобів, сильнодіючих речовин; рідин, що містять спирт; металів і сплавів; полімерів, пластмас та скла. Головними зав­даннями, спільними для всіх підвидів експертиз матеріалів і речовин, є: виявлення на предметах обстановки ' місця події (предметах-носіях) мікрочастинок або мікрослідів певних матеріалів і речовин (частинок фар­би, слідів пально-мастильних матеріалів, слідів мета­лізації, мікроволокон, частинок наркотичних засобів тощо); визначення роду (виду) матеріалів і речовин за класифікаціями, що існують у науці, техніці та на ви­робництві (за хімічним складом, фізичними властивос­тями, призначенням тощо); встановлення спільної ро­дової (групової) належності матеріалів і речовин; вста­новлення походження матеріалів і речовин з певного джерела.

ЕКСПЕРТИЗА МЕТАЛІВ І СПЛАВІВ — вид судової експертизи. Типовий перелік питань, що вирішуються: чи є на об'єкті-Носії (зазначається, на якому саме) сліди або мікрочастинки металу (сплаву) і якого (яких) саме; з якого металу (сплаву) виготовлено даний об'єкт; чи мають дані металеві об'єкти (зазначається, які саме) спільну родову (групову) належність за матеріалом ви­готовлення; яка марка металу (сплаву) виготовленого виробу; чи становили раніше одне ціле дані частини металевих предметів (шматки дроту, труб тощо).

ЕКСПЕРТИЗА НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ І СИЛЬНО­ДІЮЧИХ РЕЧОВИН — вид судової експертизи. Типо­вий перелік питань, що вирішуються: чи є на предметі-носії (зазначається, на якому саме) сліди наркотичних засобів (сильнодіючих речовин); якщо є, то яких саме;

чи є даний засіб наркотичним (чи є дана речовина силь­нодіючою) і яким (якою) саме; чи мають дані нарко­тичні засоби (сильнодіючі речовини) спільну родову (гру­пову) належність.

ЕКСПЕРТИЗА НАФТОПРОДУКТІВ І ПАЛЬНО-МАС­ТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ — вид судової експертизи. Типовий перелік питань, що вирішуються: чи є на предметі-носії сліди нафтопродуктів та пально-мастильних матеріалів; якщо є, то яких саме; чи належать дані ре­човини (рідини) до нафтопродуктів та пально-мастиль­них матеріалів; якщо належать, то до якого їх роду (виду); чи мають дані нафтопродукти та пально-мастильні ма­теріали спільну родову (групову) належність; чи не походять дані нафтопродукти та пально-мастильні матері­али з одного вмістилища.

ЕКСПЕРТИЗА ПОЖЕЖНО-ТЕХНІЧНА — вид інженер­но-технічних експертиз; досліджує обставини виникнен­ня пожежі, визначає причину виникнення пожежі та умови, які сприяли її виникненню. Типовий перелік питань, які вирішуються Е. п.-т.: де знаходився осере­док пожежі; якими шляхами поширювався вогонь від осередку пожежі; скільки часу тривала пожежа; чим пояснюється найбільш інтенсивне горіння в даному місці об'єкта; чи можливе запалювання даної речовини (ма­теріалу) від даного джерела запалювання; чи можливе самозапалювання даних речовин (матеріалів) за певних умов конкретного випадку; яка температура самозапа­лювання даної речовини (матеріалу); яка максимальна температура горіння даних матеріалів; чи відповідав стан об'єкта вимогам правил пожежної безпеки; якщо не відповідав, то чи вплинуло недодержання цих правил на виникнення і розвиток пожежі; чи не є причиною виникнення пожежі аварійний стан електричної мережі (коротке замикання, перевантаження тощо); що було первинним: пожежа чи вибух; з якої причини не спра­цював автоматичний протипожежний пристрій; чи на­лежним чином використовувалася протипожежна техніка під час гасіння пожежі.

ЕКСПЕРТИЗА ПОЛІМЕРІВ, ПЛАСТМАС І СКЛА — вид судової експертизи. Типовий перелік питань, що вирішуються: чи є на предметі-носії мікрочас­тинки полімерів, пластмас, скла; до якого роду (виду) належить даний полімерний матеріал (пластмаса, скло); з якого виду полімерного матеріалу (пластмаси, скла) виготовлено даний предмет; чи мають дані зразки полімерних матеріалів (пластмаси, скла) спільну родову (гру­пову) належність; чи не становили раніше одне ціле дані частини пластмаси (інших матеріалів). Під час підго­товки об'єктів для дослідження слід додержуватися та­ких правил. Якщо матеріали і речовини виявлено у ве­ликій кількості, на дослідження направляються їх зраз­ки. У разі коли вони (матеріали і речовини) становлять об'єми рідин або сипкі маси, зразки надаються у вигляді середніх проб. При відборі середньої проби рідини останню потрібно збовтати, а потім відлити не менш як 1 л в окреме вмістище. Середня проба сипких речовин (піску, цементу та ін.) відбирається виїмками за допо­могою щупа з різних за глибиною місць кожного вмісти­ща (три-п'ять виїмок загальною масою 1,5—2 кг). При великих розмірах сховища проби слід відбирати у місцях, з яких найімовірніше походить частина сипкої речови­ни, яка досліджується (біля дверей, вікна, пролому тощо). Зразки ниток, мотузок, шпагатів надаються загальною довжиною не менш як 3 м, відрізками з різних місць об'єктів. Зразок тканини має бути завдовжки 50—100 см. Якщо тканина має малюнок, він повинен повторю­ватися на зразку не менше трьох раз. Якщо досліджу­ються нашарування або плями на предметах, експер­тові необхідно надати сам предмет. Нашарування і пля­ми необхідно прикрити аркушем білого паперу або тка­ниною, закріпленою по краях. Якщо вилучити предмет неможливо, надаються вирізки з плямами. Предмети одягу та взуття, на яких припускається наявність воло­кон (інших мікрочастинок і нашарувань), необхідно за­горнути кожний окремо в щільний білий папір (заборо­няється упаковувати їх у поліетиленові мішки, оскільки поліетилен має електростатичні властивості, під впли­вом яких локалізація мікрочастинок на об'єкті може зазнати змін). Рідини слід наливати для транспортуван­ня у чистий скляний товстостінний посуд і закривати притертою скляною пробкою. Посуд, в якому переси­лаються луги, закривається гумовою пробкою. Предме­ти, які просочені маслами, жирами і мастильними матеріалами, а також предмети, яким властиві специфічні запахи, вміщують у скляний щільно закритий посуд або в поліетиленові мішки, що заклеюють.

ЕКСПЕРТИЗА ПОРТРЕТНА — вид криміналістичної експертизи; передбачає ототожнення особи за фотозображенням. Порівняльними матеріалами для ідентифі­кації особи за фотознімком можуть бути достовірні фо­тографії цієї особи, в тому числі фотографії, спеціально виготовлені для даної експертизи. Типові питання, що вирішуються Е. п.: чи зображений на даному фото­знімку громадянин Н.; одна чи різні особи зображені на даних фотознімках; чи зображений на фотознімку невпізнаного трупа громадянин К.

ЕКСПЕРТИЗА РЕЛЬЄФНИХ ЗНАКІВ — вид криміна­лістичної експертизи. Об'єктами дослідження можуть бути відновлені спиляні (забиті), слабо видимі номери та інші рельєфні зображення на різного роду виробах. Експертиза встановлює факт та спосіб змінення зобра­жень. Типові питання, які вирішуються Е. р. з.: чи зміню­вався номер на даному екземплярі зброї (іншому ви­робі); яким був початковий номер на об'єкті дослід­ження; яким способом був знищений або змінений но­мер (знак) на даному виробі; чи були на даному виробі маркувальні позначення; чи змінювалися маркувальні позначення на даному виробі.

ЕКСПЕРТИЗА РІДИН, ЩО МІСТЯТЬ СПИРТ —  вид судової експертизи. Типовий перелік питань, що вирі­шуються: чи є в даному посуді (склянці, банці тощо) або на поверхні предмета (одягу, паперу) сліди рідин, що містять спирт; чи належить дана рідина до міцних алкогольних напоїв; якщо належить, то до якого їх виду; чи є дана рідина етиловим спиртом; якщо так, то гідро­лізним чи ректифікатом; чи мають дані зразки спирто­вих рідин спільну родову (групову) належність; про­мисловим чи саморобним способом виготовлено спир­тову рідину; чи придатний даний пристрій для виготов­лення міцних спиртних напоїв; чи є дана маса брагою, придатною для виготовлення самогону; чи є рідина, знайдена на місці події, самогоном і чи не є вона части­ною об'єму рідини, яка містилася у бутилу, вилученому у підозрюваного; чи відповідає за своїми характеристи­ками алкогольний напій у даній пляшці характеристи­кам напою, зазначеним на етикетці.

ЕКСПЕРТИЗА СИТУАЛОГІЧНА — комплексне дослі­дження експертами місця події для визначення обста­вин розслідуваної події. Крім вивчення слідів та інших об'єктів обстановки місця події, експерти дають висно­вок за результатами аналізу всього комплексу ситуацій­них чинників: фізичний та психічний стан учасників події, час доби, освітлення, метеорологічні умови та ін. Е. с. — комплексна експертиза, яка потребує залучення спеціалістів різних галузей знань: трасологів, судових медиків, автотехніків, балістів, психологів та ін. У ході цієї експертизи визначаються вплив стану дорожнього покриття, профілю та освітленості дороги на механізм транспортної події та її сліди, вплив фізичного стану потерпілого і нападаючого на їх дії. Розвиток події інци­денту моделюється експертами у вигляді ряду послідов­них ситуацій: початкової, проміжної, кінцевої.

ЕКСПЕРТИЗА СЛІДІВ НІГ ЛЮДИНИ ТА ВЗУТТЯ — вид трасологічної експертизи. Основне завдання — іден­тифікація людини за слідами босих ніг, шкарпеток, панчіх, взуття та встановлення особливостей пересування людини. Типові питання, які вирішуються Е. с. н. та в.: чи є на даній поверхні (предметі) сліди босих ніг (панчіх, шкарпеток, взуття) людини і чи придатні ці сліди для ідентифікації або визначення їх родової (групової) на­лежності; чи залишені сліди даною особою або шкар­петками, панчохами чи взуттям, вилученими у певної особи; взуттям якого виду залишено дані сліди і які його характеристики та особливі ознаки; який орієнтовно зріст людини, яка залишила сліди; які особливості ходи людини, що залишила сліди.

ЕКСПЕРТИЗА СЛІДІВ РУК, експертиза дакти­лоскопічна — вид трасологічної експертизи. Основне завдання — ідентифікація особи за слідами рук, залишеними на місці події. Типові питання, які вирі­шуються експертизою: чи залишені сліди рук даною особою; чи залишені сліди рук, вилучені з місця події, однією особою; чи є на даному предметі сліди рук і чи придатні вони для ідентифікації або визначення родо­вої (групової) належності; якою рукою і якими пальця­ми руки залишено сліди; які особливості мають руки людини, яка залишила сліди (відсутність пальців, на­явність шрамів та ін.); якими ділянками поверхні до­лоні залишено сліди; внаслідок якої дії залишено слід (хапання, торкання і т. ін.).

ЕКСПЕРТИЗА СУДОВА АВТОТЕХНІЧНА. Предметом дослідження є пов'язані з механізмом дорожньо-транс­портної події фактичні дані, які визначають технічний стан транспортного засобу, дорожню обстановку на місці події і дії учасників події, а також обставини, що спри­яли виникненню події, які експерт-автотехнік може досліджувати на основі своїх спеціальних знань. Об'єкта­ми дослідження Е. с. а. є: автомототранспорт, міський електротранспорт, трактори та інші самохідні механіз­ми, які брали участь у дорожньо-транспортній події; місце дорожньо-транспортної події; матеріали (докумен­ти, речові докази, деталі, механізми та ін.), надані у розпорядження експерта. До компетенції судового зксперта-автотехніка входить розв'язання таких завдань: 1) дослідження технічного стану причетних до події транспортних засобів з метою встановлення: причин і часу виникнення технічних несправностей; можливості виявлення технічної несправності до моменту настання дорожньо-транспортної події; причинно-наслідкового зв'язку між виявленою технічною несправністю транс­портного засобу і фактом дорожньо-транспортної події; технічної можливості запобігання події при технічному стані транспортного засобу на момент події; обставин, пов'язаних із технічним станом транспортних засобів, які сприяли або могли сприяти виникненню дорожньо-транспортної події; 2) дослідження обстановки на місці дорожньо-транспортної події з метою встановлення і уточнення: значення коефіцієнтів, які характеризують рух транспортних засобів та інших об'єктів у місці до­рожньо-транспортної події (коефіцієнт зчеплення, коефі­цієнт коливання тощо); траєкторії руху транспортних засобів до і після дорожньо-транспортної події; умов видимості і оглядовості з місця водія з урахуванням да­них про дорожню обстановку в момент дорожньо-транс­портної події; обставин, пов'язаних з дорожньою об­становкою перед дорожньо-транспортною подією, які сприяли або могли сприяти її настанню; 3) досліджен­ня дій учасників дорожньо-транспортної події з метою: встановлення, як треба було діяти учасникам дорож­ньо-транспортної події у даній дорожній ситуації відпо­відно до технічних вимог правил безпеки руху і експлу­атації транспорту; встановлення технічного боку при­чинного зв'язку між діями учасників дорожньо-транс­портної події, встановлених як слідством (судом), так і експертом, і настанням конкретного факту дорожньо-транспортної події (наїзду, зіткнення, перекидання та ін.), у разі, коли з'ясовування цих зв'язків потребує спеці­альних знань експерта-автотехніка; 4) дослідження ме­ханізму дорожньо-транспортної події або окремих її еле­ментів на підставі даних, встановлених слідчим шляхом і отриманих експертом у процесі дослідження, зокрема для встановлення: напряму дії сил між двома транспортними засобами, що зіштовхнулися (разом із експер­том-трасологом); швидкості руху транспортних засобів; гальмівного і зупинного шляхів транспортних засобів; взаємного розташування транспортних засобів у різні моменти дорожньо-транспортної події; технічної мож­ливості запобігання події в момент розвитку дорожньої ситуації, зазначеної слідством і судом; часу подолання транспортним засобом певних ділянок шляху; моменту, коли водій ще не мав технічної можливості запобігти дорожньо-транспортній події, і розташування перешкоди в цей момент.

ЕКСПЕРТИЗА СУДОВО-БАЛІСТИЧНА — вид кримі­налістичної експертизи; до основних завдань експерти­зи належать: встановлення виду, зразка (моделі) вогне­пальної зброї за стріляними кулями, гільзами, слідами пострілу, а також певного примірника зброї за стріля­ними кулями і гільзами, визначення справності і мож­ливості застосування для стрільби зброї і боєприпасів, встановлення однорідності патронів, куль, гільз, дробу, картечі, встановлення деяких обставин, пов'язаних із застосуванням вогнепальної зброї. Типові питання, що вирішуються Е. с.-б.: А. При дослідженні зброї: чи є дана зброя вогнепальною, а за позитивної відповіді — до якого виду, системи і моделі вона належить; чи справна зброя і чи придатна вона для стрільби; який калібр даної вог­непальної зброї; чи не є подана для дослідження деталь частиною даної зброї; чи міг відбутися постріл із даної зброї без натискання на спусковий гачок за певних об­ставин; чи можливий постріл зброї патронами певного калібру; чи провадився постріл із даної зброї після ос­таннього чищення; Б. При дослідженні боєприпасів: чи справні дані патрони і чи придатні вони для стрільби; до якого виду і зразка належить поданий для дослід­ження патрон; чи не належать подані патрони до однієї партії випуску; В. При дослідженні стріляних куль, дро­бу, картечі, пижів: із зброї якого виду, системи, зразка відстріляна куля, виявлена на місці події; чи не відстріля­но кулі з однієї зброї; до якого виду і зразка належить патрон, частиною якого є куля, виявлена на місці події; чи не відстріляна куля зі зброї невідповідного калібру; які причини деформації кулі; чи є подані для дослід­ження куля і гільза частинами одного патрона; чи ста­новили раніше подані снаряди (дріб, картеч, кулі) єди­не ціле і чи не виготовлені вони в тих самих виробни­чих умовах; чи не був саморобним пижем предмет, що підлягає дослідженню; з якого матеріалу виготовлено пиж; чи однорідні пижі, подані на дослідження; Г. При дослідженні гільз: із зброї якого виду, зразка викинута дана гільза; чи є гільза частиною патрона, використа­ного при стрільбі з даної зброї; чи не викинуто подані гільзи з однієї зброї; чи не є подані куля і гільза части­ною одного патрона; які причини виникнення наявних на гільзі дефектів; Д. При дослідженні слідів пострілу: чи є дане ушкодження вогнепальним; чи не утворене уш­кодження кулею (дробом, осколком, осколком грана­ти); чи є сліди близького пострілу на одязі потерпілого; в якому напрямі зроблено постріл; яким є дане ушкод­ження — вхідним або вихідним.

ЕКСПЕРТИЗА СУДОВО-МЕДИЧНА — судова експер­тиза, яка призначена для вирішення питань, що потре­бують спеціальних пізнань у галузі судової медицини. До предмета Е. с.-м. належать: експертиза потерпілих, обвинувачених та інших осіб, а також судово-медич­ний огляд громадян для визначення характеру і тяж­кості тілесних ушкоджень, віку, статевих станів і вирі­шення інших питань, що потребують знань у галузі су­дової медицини; експертиза трупів у випадках насиль­ницької смерті; судово-медичне дослідження трупів за підозри на застосування насильства або за інших обста­вин, що зумовлюють необхідність дослідження трупа в

судово-медичному порядку; експертиза речових доказів шляхом застосування лабораторних методів досліджен­ня об'єктів; експертиза за матеріалами кримінальних і цивільних справ. Типові питання, що вирішуються Е. с.-м.: А. При ушкодженнях тупими предметами: у разі несмертельних ушкоджень: які ушкодження є на тілі потерпілого і чим вони могли бути заподіяні; чи всі виявлені ушкодження заподіяні тим самим предметом; чи мають виявлені ушкодження характерні (індивіду­альні) ознаки, що дають можливість ідентифікувати предмет, що ушкоджує; які умови виникнення кожного з наявних ушкоджень; яка послідовність нанесення ушкоджень (за наявності множинних ушкоджень); яка давнина заподіяння кожного ушкодження; чи не утво­рене ушкодження предметом, поданим на експертизу (у тих випадках, коли слідчий має у своєму розпоряд­женні знаряддя, яким, як він підозрює, нанесено трав­му); при травмі зі смертельним наслідком: яка причина смерті; який причинний зв'язок між смертю і кожним з виявлених ушкоджень; яка тяжкість кожного з виявле­них ушкоджень; які захворювання були у потерпілого за життя; скільки часу жив потерпілий після отримання ушкоджень і чи міг він чинити активні дії; Б. При уш­кодженнях транспортними засобами: який характер і як розташовані сліди й ушкодження на одязі та тілі; яка давнина походження ушкоджень (зажиттєві, посмертні); який механізм утворення ушкоджень (удар, вдавлення, струс і т. ін.); яка послідовність ушкоджень; де містить­ся місце застосування травмуючої сили і який її на­прям; яка причина смерті; який ступінь тяжкості тілес­них ушкоджень; чи є і якщо є, то які захворювання; В. При ушкодженнях гострими предметами: чи не нанесена рана гострим предметом і якщо нанесена, то яким: ріжу­чим, колючим, колючо-ріжучим, рублячим, що пиляє; одним або кількома гострими предметами заподіяно ушкодження; які групові ознаки клинка: його довжина і ширина, кількість лез, форма кінчика, наявність і форма обмежувачів і рукоятки; чи не нанесено ушкодження даним конкретним ножем або сокирою; яка форма ко­лючого знаряддя і розміри його поперечника; які озна­ки сокири, судячи з характеру ран: довжина і гострота леза; яке можливе розташування потерпілого та особи, що нападала, в момент нанесення поранень; і якою си­лою нанесено удар; у якій послідовності заподіяно уш­кодження; чи міг потерпілий заподіяти ці ушкодження сам собі; чи не нанесені дані ушкодження тіла й одягу зубами ручної пилки; виходячи з ушкоджень шкірного покриву і матеріалів одягу, які групові властивості пил­ки: вид, ступінь розводу і форма ріжучої крайки зубців, відстань між зубцями; залежно від характеру розпила кісток визначити групові властивості полотнини пил­ки: тип і ширину розводу зубців, особливості ріжучої крайки зубців, відстань між їх вершинами (крок зубців пилки), висота зубців, ступінь їх зношеності, товщина зубців (полотнини пилки), ступінь заіржавленості по­лотнини; за поданими кістковими спилками встанови­ти форму зубців пилки: П-подібна або кутова; який ступінь зношеності зубів пилки; Г. При вогнепальних ушкодженнях: чи є ушкодження вогнепальним; чи є ви­явлене ушкодження кульовим, дробовим або осколко­вим; де містяться вхідний і вихідний вогнепальні отво­ри; який напрям раневого каналу; з якої дистанції зроб­лено постріл; з якої зброї заподіяно ушкодження; од­ним або кількома пострілами заподіяні ушкодження і яка черговість поранень; чи не заподіяно ушкодження вогнепальним снарядом після проходження ним пере­пони або після рикошету; яким було взаємне розташу­вання особи, яка стріляла, та потерпілого в момент по­стрілу; Г. При ушкодженнях при вибухах: у результаті вибуху якого снаряда або вибухової речовини виникли ушкодження; на якій відстані від потерпілого відбувся вибух; у якій позі перебував потерпілий у момент вибуху; Д. При електротравмах. чи мали місце ураження технічною електрикою, блискавкою; яка частина тіла стикалася з провідником; чи можливо вирішити питан­ня про фізичні властивості електроструму, властивості провідника за характером ушкоджень; які умови сприя­ли настанню смерті від електротравми (захворювання, стан сп'яніння та ін.); чи виявлено на тілі ушкодження іншого походження, який механізм їх утворення; Е. При діях крайніх температур: чи настала смерть від опіків або від інших причин; чим спричинені опіки; яке взає­мне розташування потерпілого і джерела високої тем­ператури; якою була поза потерпілого у момент, коли він дістав опіки; якому впливові піддавався одяг на постраждалому; чи є на тілі постраждалого ушкодження, не характерні для опіків; чи були нанесені опіки за життя; кому належать обгорілі останки (людині чи тварині); чи настала смерть від охолодження або від інших причин; чи не є виявлені на шкірі ушкодження наслідком впли­ву низької температури; які чинники сприяли смерті від охолодження (травма, алкогольне сп'яніння, захво­рювання); час настання смерті постраждалого; Є. При ушкодженнях і смерті від дії іонізуючих випромінювань: чи є в освідуваного розлад здоров'я, якщо є, то чи спри­чинений він дією іонізуючого випромінювання; яка фізична характеристика випромінювання; яка доза енергії, поглинена всім тілом або окремими його части­нами, коли відбулося опромінення; які зміни відбулися в організмі, у чому полягає шкода, заподіяна здоров'ю; чи настала смерть від променевої хвороби або від інших причин; Ж. При смерті від механічного задушення: яка причина смерті і чи є ознаки, що свідчать про задушен­ня внаслідок повішення; які характер і властивості стран­гуляційної борозни та в якому співвідношенні вони пе­ребувають із зашморгом, поданим на експертизу; яке найбільш імовірне положення тіла в момент повішення (у тих випадках, коли труп був витягнутий із зашморгу до його огляду слідчим на місці події); яка давність на­стання смерті; які є ушкодження, їх давність і поход­ження; якими захворюваннями страждав покійний за життя; 3. При смерті від інших видів удушення й утоплення: яка давність настання смерті; який характер ушкод­жень, їх походження, зажиттєві вони чи заподіяні по­смертно; яка причина смерті; чи настала смерть від утоплення або від інших причин; яка тривалість перебуван­ня трупа у воді; які захворювання виявлено при дослідженні трупа; Й. При смерті від отруєнь: чи наста­ла смерть від отруєння або від інших причин; якою от­руйною речовиною спричинено отруєння; яким шля­хом було введено отруту в організм; яка орієнтовна доза введеної отрути; чи настала смерть від харчового отрує­ння, якщо так, то яке його походження; яке походжен­ня харчового отруєння — бактеріальне або небактеріальне; якщо отруєння бактеріальне, то якою групою мікробів воно спричинене; чи не зумовлено отруєння прийманням отруйних речовин тваринного або рослин­ного походження, яких саме; чи не могло отруєння відбу­тися у результаті потрапляння у їжу отруйних хімічних або рослинних домішок, яких саме; чи не могла отрута потрапити в організм посмертно (при розтині трупа, із ґрунту — при дослідженні ексгумованого трупа і т. ін.);  І. При визначенні ступеня тяжкості тілесних ушкоджень: чи є у даної особи які-небудь ушкодження, якщо так, то який їх характер, локалізація, кількість; яким зна­ряддям і яким способом заподіяно ушкодження особі, що підлягає освідуванню; чи не могли вони бути запо­діяні поданим знаряддям; яке було взаємне розташу­вання постраждалого і нападника у момент заподіяння тілесних ушкоджень; чи могли тілесні ушкодження, вста­новлені у даної особи, бути отримані за обставин, заз­начених потерпілим (обвинуваченим), якщо ні, то за яких обставин вони могли бути заподіяні; яка давність ушкоджень і чи відповідають вони давності, зазначеній потерпілим; чи не суперечить характер і локалізація ушкоджень, виявлених у особи, тому, що вони отри­мані при самообороні; чи нанесено ушкодження при­близно у тип самий або в різний час; виходячи з наяв­них ушкоджень встановити, яка була кількість ударів і яка їх послідовність; чи могли наявні в особи ушкод­ження бути заподіяні її власною рукою; який ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, наявних у даної особи; чи є ушкодження в особи незгладимими; чи небезпеч­но дане ушкодження для життя; які можливі наслідки даного ушкодження (за невизначеного наслідку ушкод­ження до моменту експертизи); які розміри стійкої втра­ти загальної працездатності у даної особи; Ї. При екс­пертизі рубців шкіри: чи є у даної особи рубці і якщо є, то яке їх походження; чи є наявні рубці результатом травми або захворювання, якщо травми, то якої саме; яка давність рубців; чи відповідає характер і локалізація рубців, наявних у даної особи, її поясненням про об­ставини поранення; Й. При експертизі стану здоров'я, штучних і удаваних хвороб: яким знаряддям і яким спо­собом заподіяно ушкодження; чи не могло воно бути заподіяно поданою сокирою за обставин, зазначених постраждалим; одним або кількома ударами відрубано пальці; які напрям і сила ударів, що заподіяли ушкод­ження; тим самим або різними ударами сокири заподі­яно пошкодження взуття й відрубано три пальці лівої стопи в особи; з якої відстані зроблено постріл, що за­подіяв поранення; чи відповідають показання особи про обставини заподіяння їй поранення об'єктивним даним, встановленим під час її обстеження; яке було взаємне розташування вогнепальної зброї і постраждалого у мо­мент пострілу; чи могло ушкодження, встановлене у особи, заподіяно за зазначених ним обставин, якщо ні, то які конкретні умови його заподіяння; чи могли бути заподіяні ці ушкодження власною рукою потерпілого; які захворювання є у особи, яку оглядають, їх поход­ження; чи є ознаки, що свідчать про штучне захворю­вання; який ступінь тяжкості заподіяних особі ушкод­жень; чи придатна вона для несення військової служби; К. При експертизі про спірні статеві стани і статеві злочини: чи досягла особа, що оглядається, статевої зрілості; чи жила особа, що оглядається, статевим жит­тям; чи є на тілі потерпілого ушкодження, їх характер, походження, давність заподіяння; чи припускають ха­рактер і локалізація ушкоджень у особи, що оглядаєть­ся, заподіяння їх власною рукою; чи порушено цілість незайманої пліви у потерпілої і якщо так, то яка давність цього порушення; чи припускає будова незайманої пліви потерпілої здійснення статевих зносин без її порушен­ня; чи є у статевих шляхах потерпілої або на інших ча­стинах тіла сліди сперми, крові, до якої групи вони на­лежать; чи є дані (і які саме) про введення статевого члена в піхву потерпілої; чи є на одязі потерпілої сліди крові, сперми, їх групова належність; чи спричинили статеві зносини з потерпілою які-небудь шкідливі для її здоров'я наслідки і які саме; чи є у потерпілої у ділянці статевих органів будь-які ушкодження та їх походжен­ня; чи можливі насильницькі статеві зносини під час штучного сну, спричиненого дією алкоголю і якщо так, то чи можна такий стан розцінювати як безпомічний; виходячи з обставин події, чи був такий стан у потерпі­лої; чи є у підозрюваного у зґвалтуванні які-небудь уш­кодження, їх характер і походження; чи є на одязі і тілі підозрюваного сліди крові і піхвових виділень, їх групова належність; чим заподіяно порушення незай­маної пліви у постраждалої; чи не страждає дана особа венеричним захворюванням, яким саме і до якого стро­ку належить; чи могла дана особа не знати про наявність у неї венеричного захворювання; яка з двох осіб, що страждають венеричним захворюванням, занедужала раніше і могла заразити іншу; чи не могла дана особа, яка страждає венеричним захворюванням, ставити в небезпеку зараження цим захворюванням іншу особу певними діями, не пов'язаними зі статевими зносина­ми; чи здатна дана особа до статевих зносин і якщо ні, то через які причини; чи здатна дана особа до заплід­нення; визначити, який термін вагітності в момент ог­ляду і час зачаття; чи спроможна дана жінка до діторо­діння; чи родила дана жінка; чи мала дана жінка вагітність; чи могла не знати дана жінка про наявність у неї вагітності; чи немає даних про те, що у жінки, яку оглядають, були навальні (швидкі) роди; чи є ознаки, що свідчать про переривання вагітності, і якщо так, то на якому місяці вагітність була перервана; визначити засіб переривання вагітності у даної жінки; чи відпові­дають дійсності показання жінки про те, що вагітність у неї перервана в результаті певних навмисних або нео­бережних дій з її сторони (важкої фізичної праці, падіння з висоти та ін.); чи не провадився аборт кільком жінкам тим самим способом; яка дійсна стать даної осо­би; якщо дана особа є гермафродитом, то дійсним або недійсним; чи міг даний плід (дана дитина) бути пород­жений від даної жінки (батьків); Л. При експертизі тру­па: яка причина смерті; що було основною причиною смерті (травма або захворювання); чи змінювалося поза трупа; коли настала смерть; чи спроможний був потер­пілий після заподіяння йому ушкоджень (або інших зовнішніх впливів) чинити які-небудь самостійні дії (пе­ресуватися, кричати і т. ін.); які ушкодження є на трупі, який характер їх розташування; які з них заподіяно за житті, які після смерті; яке саме ушкодження було при­чиною смерті; яка послідовність заподіяння ушкоджень; якщо одне з кількох ушкоджень не могло саме по собі заподіяти смерть, то чи не зумовили смерть усі ушкод­ження у сукупності; чи є прямий причинний зв'язок між заподіяним ушкодженням або тим чи іншим зов­нішнім впливом та смертю; у якій приблизно позі пере­буває постраждалий у момент травми; яку кількість ушкоджень встановлено при дослідженні трупа та ог­ляді його одягу; чи відповідають пошкодження на одязі ушкодженням на трупі (за характером, кількістю тощо) і якщо ні, то чим це можна пояснити; у якій мірі травма вплинула на перебіг хвороби і час настання смерті; чи настала смерть відразу після ушкодження (або іншого зовнішнього впливу) або через якийсь певний проміжок часу; чи є на трупі сліди, що вказують на можливу бо­ротьбу і самооборону; яка групова належність і тип крові потерпілого; чи приймав потерпілий незадовго перед смертю алкоголь і якщо приймав, то в якій кількості; чи приймав потерпілий незадовго до смерті їжу і яку саме; чи відповідають показання обвинуваченого (або свідка) про обставини смерті даним, встановленим при дослідженні трупа; який вік покійного; М. При дослід­женні трупів невідомих осіб, змінених і розчленованих трупів: чи належать останки, знайдені на місці події, людині або тварині; чи належать частини людського тіла одному трупу або кільком; яка давність розчленовуван­ня; яким способом воно зроблено і з застосуванням яких можливих знарядь; чи належать останки трупа конк­ретній особі; якими захворюваннями страждав мертвий; які хірургічні операції переніс потерпілий і як давно; який зріст, стать і вік потерпілого; чи немає на трупі слідів колишніх ушкоджень; якщо вони є, то коли були заподіяні; чи не могло розчленовування бути зроблено даним знаряддям; чи немає на трупі ознак, що вказу­ють на рід занять і навички потерпілого; чи немає оз­нак, що вказують на те, що особа, яка розчленувала труп, була обізнана з анатомією та секційною технікою.

ЕКСПЕРТИЗА СУДОВО-ПОЧЕРКОЗНАВЧА — судова експертиза, основним завданням якої є ідентифікація виконавця рукописного тексту, цифрових записів і підпису. Е. с. п. вирішує й деякі неідентифікаційні зав­дання: встановлення факту виконання рукопису в незвичних умовах або в незвичайному стані виконавця, навмисно зміненим почерком, з наслідуванням (іміта­цією) почерку іншої особи, визначення статі виконав­ця, а також належності його до певної групи за віком. Типовий перелік питань, що вирішуються; чи виконано рукопис певною особою; чи виконані декілька рукописів однією особою; чи не виконано рукопис навмисно зміне­ним почерком; чи не виконано рукопис у незвичних умовах; чи не перебувала особа, яка виконала рукопис, у незвичайному стані; чи не володіє особа, яка викона­ла рукопис, навичками написання спеціальними шриф­тами; особою якої статі виконано рукопис; до якої гру­пи за віком належить виконавець рукопису.

ЕКСПЕРТИЗА СУДОВО-ПСИХОЛОГІЧНА — експер­тне дослідження, предметом якого є факти, що нале­жать до психічної діяльності людини і мають значення для органів правосуддя. Головна функція Е. с.-п. поля­гає в отриманні на основі практичного застосування спеціальних психологічних знань і методів дослідження нових фактів, які дають змогу точно й об'єктивно оці­нювати індивідуальні особливості психічної діяльності обвинувачених, свідків та потерпілих. До компетенції Е. с.-п. належать: 1) встановлення здатності непов­нолітніх обвинувачених, які мають ознаки не пов'яза­ного з психічними захворюваннями відставання (тим­часової затримки) в психічному розвитку, цілком усві­домлювати значення своїх дій і визначення ступеня їх здатності керувати цими діями; 2) встановлення прин­ципової здатності психічно здорових свідків і потерпі­лих (з урахуванням їх індивідуально-психологічних і вікових особливостей, рівня психічного розвитку) пра­вильно сприймати обставини, які мають значення для справи, і давати про них правильні показання; 3) вста­новлення, чи перебував обвинувачений у момент вчи­нення злочину у стані фізіологічного афекту; 4) вста­новлення, чи перебував обвинувачений у період, який передував вчиненню злочину, або в момент вчинення злочину в емоційному стані, який істотно впливає на здатність правильно усвідомлювати явища дійсності, зміст конкретної ситуації і на здатність довільно регу­лювати свою поведінку (емоційні стани типу великого нервово-психічного напруження); 5) встановлення здат­ності психічно здорових потерпілих у справах про зґвал­тування (передусім неповнолітніх) розуміти характер і значення дій, які застосовані до них, і чинити опір; 6) встановлення принципової можливості виникнення в суб'єкта в конкретній ситуації різних психічних станів, які унеможливлюють або істотно ускладнюють вико­нання професійних функцій у галузі керування сучас­ною технікою; визначення, чи перебував суб'єкт у та­кому психічному стані в момент вчинення конкретних дій; встановлення у суб'єкта індивідуально-психологіч­них особливостей, які не дають змоги виконувати про­фесійні функції на досить високому рівні у разі виник­нення несподіваних перешкод у його діяльності, уск­ладнення ситуації та у зв'язку з цим підвищення вимог до психологічних можливостей людини; 7) встановлен­ня у суб'єкта індивідуально-психологічних особливос­тей, здатних істотно впливати на зміст і спрямованість дій у конкретній ситуації; 8) установлення, чи перебу­вав померлий у період, який передував смерті, в психі­чному стані, що схилило до самогубства, і, якщо пере­бував у цьому стані, чим він міг бути спричинений. Типовий перелік питань, що вирішуються: які індиві­дуально-психологічні особливості має підекспертна осо­ба, що зумовили характер її протиправних дій або зло­чину чи злочинної діяльності (зазначаються ті, які ма­ють значення для суду чи слідства: підвищена агре­сивність, підкореність, жорстокість, нерішучість, етичні орієнтації, соціальні установлення, мотиваційна сфера тощо); які психологічні особисті якості та провідні мотиваційні чинники поведінки має підекспертна особа; у якому зв'язку вони перебувають з обставинами, що дос­ліджуються у справі; чи могли індивідуально-психо­логічні особливості підекспертної особи істотно впли­нути на її поведінку під час вчинення нею протиправ­них дій (або злочину); який індивідуально-рольовий статус має підекспертний у злочинній групі (лідер, підвладний, ведений тощо) і чи зумовлено це його інди­відуально-психологічними властивостями та особливо­стями соціально-психологічної структури злочинної гру­пи (злочинного угруповання); які особливості мають психологічні чинники сексуально-насильницької пове­дінки підекспертного (у справах про статеві злочини); чи має підекспертна особа індивідуально-психологічні особливості, що істотно вплинули на характер її пока­зань у справі; яким чином сімейна ситуація, індивіду­ально-психологічні особливості батьків (зазначити, якщо треба, особливості одного з них чи обох), мотиваційні чинники вплинули на емоційний стан, психічний роз­виток та відчуття благополуччя дитини — виховна по­ведінка здійснюваного ними виховного процесу; чи за­лежить оцінка сімейної ситуації дитиною від впливу з боку батьків та інших дорослих; чи має підекспертна особа зміни в емоційному стані, індивідуально-психо­логічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості і виникли внаслідок впливу певних обставин (зазначити обстави­ни: безпідставне обвинувачення, незаконне позбавлен­ня волі, наклеп, образа, заподіяння шкоди її громадсь­ким інтересам тощо); чи спроможна підекспертна осо­ба, з урахуванням її вікових особливостей, емоційного стану, індивідуально-психологічних властивостей, рівня розумового розвитку та умов мікросоціального середо­вища (залежність, погроза, омана тощо), усвідомлюва­ти реальний зміст власних дій та повною мірою свідомо керувати ними і передбачати їх наслідки; чи здатна підек­спертна особа, з урахуванням її емоційного стану, інди­відуально-психологічних особливостей та рівня розумо­вого розвитку, правильно сприймати обставини, що мають значення у справі, і давати про них відповідні показання; чи мали суттєвий вплив індивідуально-пси­хологічні особливості та емоційний стан підекспертної особи на її поведінку в аварійній ситуації (у справах щодо управління транспортом або механізмами та авто­матизованими системами на виробництві тощо); чи пе­ребувала підекспертна особа на момент вчинення про­типравних дій в емоційному стані (і в якому саме — сильний страх, пригніченість, розгубленість, відчай, емоційний стрес, фрустрація тощо), що суттєво впли­нув на її свідомість і поведінку (або згідно зі справою на діяльність, виконання професійних обов'язків); чи перебувала підекспертна особа на момент вчинення протиправних дій у стані фізіологічного афекту як пси­хологічної підстави сильного душевного хвилювання; в якому емоційному стані перебувала підекспертна особа у період, який передував її самогубству; чи виник емо­ційний стан підекспертної особи у період, який переду­вав її самогубству, внаслідок дій обвинуваченого (заз­начити: насильство, дії, які кваліфікуються як погрози, жорстоке ставлення чи систематичне приниження люд­ської гідності тощо); чи здатна підекспертна особа, ви­ходячи з рівня її розумового розвитку, індивідуально-психологічних особливостей і емоційного стану, пра­вильно розуміти характер та значення вчинюваних з нею дій та чинити опір (у справах про статеві злочини); чи здатна підекспертна особа, з урахуванням рівня її розу­мового розвитку та індивідуально-психологічних особ­ливостей, розуміти характер та фактичний зміст влас­них дій, керувати ними та передбачати їх наслідки; чи має підекспертна особа відхилення у психічному роз­витку, які не є виявами психічного захворювання; якщо має, то які їх ознаки; чи вплинули (і яким чином) індивідуальні властивості психічних процесів підекспертної особи (вказати залежно від того, що має значення у справі: пам'ять, увага, сприймання, мислення, особли­вості емоційних реакцій) або функціонування сенсор­них процесів (зір, слух, нюх тощо) на адекватність сприй­няття нею особливостей та змісту ситуації (зазначити наявні ознаки ситуації, що досліджується у справі), на їх відтворення у показаннях.

ЕКСПЕРТИЗА ТЕХНІЧНА ДОКУМЕНТІВ — вид кри­міналістичної експертизи; поділяється на експертизу реквізитів документів і експертизу матеріалів документів. Основними завданнями технічної експертизи реквізитів документів є: встановлення особливостей виготовлення друкарських засобів та їх відбитків; встановлення факту і способу внесення змін до документа (підчистка, трав­лення, дописка, переклеювання фотокарток, літер та ін.); виявлення залитих, замазаних, вицвілих та інших слабо видимих або невидимих текстів (зображень) на різних матеріалах, а також текстів (зображень) на обгорілих та згорілих документах за умови, що папір, на якому вони виготовлені, не перетворився на попіл; встановлення типу, системи, марки, моделі та інших кваліфікаційних категорій друкарської техніки, а також ідентифікація цих засобів за відбитками їх знаків; ідентифікація печаток, штампів, факсиміле тощо за їх відбитками; ідентифіка­ція засобів розмножувальної техніки за їх відбитками; ідентифікація компостерних знаків за просічками; іден­тифікація приладів письма за штрихами; ідентифікація особи, яка надрукувала машинописний текст, намалю­вала і (або) вирізала зображення, за особливостями на­вичок виконавця; встановлення належності літер пев­ному комплекту шрифту; визначення відносної давності виконання документа або його фрагментів, а також по­слідовності нанесення штрихів, що перетинаються. Екс­пертизою матеріалів документів встановлюється рід, вид (інша класифікаційна категорія) матеріалів, на яких і за допомогою яких виконувався (виготовлявся) документ (папір, барвники, клейкі речовини та ін.), а також їх спільна родова (групова) належність.

ЕКСПЕРТИЗА ТОВАРОЗНАВЧА — вид судової експер­тизи. До об'єктів товарознавчої експертизи, яка прова­диться в експертних установах, належать: будівельні, меблеві, ювелірні, косметичні, галантерейні, канце­лярські товари, одяг, взуття, побутова техніка, фото-, радіо- та відеоапаратура і матеріали, обчислювальна тех­ніка. Об'єктами Е. т. можуть бути й інші товари, якщо в експертній установі є фахівці відповідної спеціалізації. Різновидом Е. т. є автомобільно-товарознавча експер­тиза (автотоварознавча експертиза), об'єктами якої є автотранспортні засоби та їх комплектуючі. Головні зав­дання Е. т.: визначення належності товарів (далі — то­варна продукція) до класифікаційних категорій, які прийнято у виробничо-торговельній сфері (вид, сорт, артикул, марка, модель, розмір, комплектність тощо); визначення якісних змін товарної продукції; визначен­ня причин якісних змін товарної продукції (мають ви­робничий характер, виникли при транспортуванні, збе­ріганні, у процесі експлуатації); встановлення способу виробництва товарної продукції: промисловий чи са­моробний, підприємства-виробника, країни-виробника;

визначення вартості товарної продукції, у т. ч. з ураху­ванням часткової втрати її товарних якостей у зв'язку з експлуатаційним зношенням і пошкодженнями від впли­ву зовнішніх факторів; визначення відповідності упаку­вання і транспортування, умов і термінів зберігання то­варної продукції до вимог чинних правил. Типовий пе­релік питань, що вирішуються: з якого виду тканини виготовлений даний виріб; які товарні характеристики шматка тканини, знайденого на місці події; чи стано­вили комплект спортивні брюки з трупа А. та куртка, знайдена у домі підозрюваного К.; чи відповідає марку­вання виробу його характеристикам за державним стан­дартом; чи відповідає співвідношення компонентів ма­теріалу даної тканини вимогам стандарту; чи має даний виріб виробничі дефекти; якщо так, то які саме; які фактори спричинили пошкодження (зазначається харак­тер пошкоджень) даного виробу; чи відповідає даний виріб вимогам стандарту; якщо не відповідає, то чи при­датний він для реалізації і за яких умов; чи правильно визначено сортність виробу; якщо неправильно, то до виробів якого сорту його слід віднести; яка вартість да­ного виробу за цінами, які були на момент його прид­бання (зазначається час придбання); яка дійсна (реаль­на) вартість даного виробу з урахуванням його зношен­ня; яка дійсна (реальна) вартість домашнього майна, зазначеного в позовній заяві, з урахуванням його зно­шення; який дійсний (реальний) розмір шкоди, заподіяної майну А. пожежею; яким способом — саморобним чи промисловим — виготовлено даний виріб; вітчиз­няного чи зарубіжного виробництва даний виріб; якщо зарубіжного, то в якій країні його вироблено; чи забез­печували умови складських приміщень на даній базі збереження товарної продукції; чи забезпечували дані тара і прийоми упакування товарної продукції її збері­гання.

ЕКСПЕРТИЗА ТРАНСПОРТНО-ТРАСОЛОГІЧНА — вид судової експертизи. Головним завданням Е. т.-т. є: ідентифікація за слідами, що їх залишив транспортний засіб (ТЗ), певного його екземпляра або встановлення його типу, моделі; визначення взаємного розташування ТЗ під час їх зіткнення; визначення місця зіткнення ТЗ і місця наїзду на перешкоду (потерпілого), встановлен­ня механізму утворення слідів. Розв'язання цих завдань здійснюється шляхом дослідження слідів, залишених ходовими та тими, що виступають, частинами ТЗ на дорозі та елементах дорожньої обстановки. Тому при­значати Е. т.-т. доцільно лише тоді, коли є можливість надати експертові об'єкти, які перебували в контакті, або матеріали справи, в яких зафіксовано сліди. Типо­вий перелік питань, що вирішуються: чи залишено певні сліди (вказуються, які саме і на чому) ходовими части­нами (колесами, шинами, гусеницями тощо) даного ТЗ; чи залишено сліди певними частинами даного ТЗ, що виступають; до якого типу (марки, моделі) належить ТЗ, яким залишено ці сліди; яким було взаємне розташу­вання транспортних засобів під час їх зіткнення; яким було взаємне розташування ТЗ і перешкоди (потерпіло­го) під час наїзду на останню (останнього); який з транс­портних засобів під час їх зіткнення стояв, а який ру­хався; на якому місці дороги сталося зіткнення транс­портних засобів (наїзд на пішохода); який механізм ут­ворення слідів (удар, ковзання тощо); в якому напрямні стосовно слідосприймаючої поверхні рухався ТЗ; хто з осіб, які перебували в ТЗ під час ДТП (вказуються прізвища, ім'я та по батькові осіб), перебував за кер­мом. Для розв'язання зазначених питань експертові надаються самі слідоутворюючі об'єкти (шини, деталі, що виступають, тощо) або експериментальні зліпки цих об'єктів (експериментальні відбитки шин на папері); предмети, на яких залишилися сліди зазначених об'єктів, або зліпки (масштабні фотознімки) цих слідів, а також протоколи огляду місця події з усіма додатками до них. Якщо досліджуються сліди ТЗ на одязі (взутті) потерпілого, надається також акт судово-медичного досліджен­ня ушкоджень на його тілі.        

ЕКСПЕРТИЗА ТРАСОЛОГІЧНА — вид криміналістич­ної експертизи. Головним завданням Е. т. є ідентифіка­ція або визначення родової (групової) належності інди­відуально визначених об'єктів за матеріально-фіксованими слідами-відображеннями їх слідоутворюючих поверхонь. Е. т. можна також встановлювати факти, які належать до просторових, функціональних, структурних, динамічних і деяких інших характеристик процесу слідоутворення, а також особливостей слідоутворюючих об'єктів. До виявлення слідчим слідоутворюючих об'єктів перед Е. т. можуть ставитися питання про наявність на предметах обстановки місця події слідів від взаємодії з іншими предметами, придатність цих слідів для іденти­фікації або про наявність у цих слідах ознак, що орієн­тують на пошук зазначених об'єктів. Розрізняються такі основні підвиди Е. т.: експертиза слідів рук людини, експертиза слідів ніг і взуття людини, слідів ніг (лап) тварини; експертиза слідів знарядь та інструментів, за­собів виробництва масових виробів; експертиза зами­каючих та контрольних засобів; слідів поділу цілого на частини, рельєфних знаків на металі, пластмасі та інших матеріалах. Не виключається можливість проведення Е. т. за слідами інших слідоутворюючих об'єктів, зокрема зубів (інших частин тіла людини або тварини), різного роду предметів тощо. До Е. т. примикають експертиза холодної зброї та експертиза вузлів.

ЕКСПЕРТИЗА ФОНОСКОПІЧНА — вид судової екс­пертизи; вирішує завдання ототожнення людини і вста­новлює, чи даною особою виголошена промова (фраг­мент, слово, звук), яка записана на сигналограмі (плівці, стрічці в касеті, на диску); який вид і скільки джерел звуку записано на фонограмі та ін.

ЕКСПЕРТИЗА ФОТОТЕХНІЧНА — вид криміналістич­ної експертизи. Основними завданнями Е. ф. є: іденти­фікація знімальної апаратури за негативами, а також апаратури, яка застосовувалася для виготовлення пози­тивів (збільшувачі, кадрувальні рамки, глянсувачі та ін.); ідентифікація негатива за позитивом; ідентифікація типу (марки) фото- і кіноматеріалів, які застосовуються для зйомки і для виготовлення фотознімків і кінофільмів; ідентифікація предметів, приміщень та ділянок місце­вості, відображених на знімках (негативах); визначення технологічних і технічних характеристик зйомки та ви­готовлення фотознімків і кінофільмів; визначення роз­мірних характеристик зображень на фотознімках (кіно­кадрах) або їх негативах; відновлення первісних зобра­жень на фотознімках. Типовий перелік питань, що вирішуються: чи експоновано даний негатив даним фотоапаратом (кінознімальною камерою); чи знято кадри наданих негативів одним і тим самим знімальним апа­ратом; апарат якого типу (моделі) застосовувався для виготовлення даного фотознімка (кінофільму, кіно­кадрів); чи виготовлявся даний фотознімок (фотокопія мікрофільму, мікрокартки) за допомогою наданого збільшувача; чи застосовувалася певна апаратура (фо­тозбільшувач, глянсувач, різак) при виготовленні дано­го фотознімка; якого типу фотозбільшувач використо­вувався для виготовлення даного знімка; чи виготовле­но наданий фото- або кінодокумент з даного негатива; чи виготовлені дані знімки з одного негатива; якого типу (марки) фотопапір (кіноплівка, фотоплівка) викорис­товувався для виготовлення даного зображення; чи має спільну родову (групову) належність фотоплівка, що використана для виготовлення даного негатива, та фо­топлівка, знайдена в особи, що ідентифікується (за ти­пом, місцем виготовлення, іншими характеристиками); той самий чи різні предмети (приміщення, ділянки місцевості) зафіксовано на даних фотознімках (кінокад­рах); який вид зйомки використовувався для виготов­лення даного фотознімка (натурний, репродукційний, комбінований); чи виготовлено даний знімок із засто­суванням фотомонтажу; який об'єктив застосовувався для зйомки даного об'єкта (нормальний, ширококут­ний, довгофокусний); з якої відстані знято зафіксова­ний на фотознімку об'єкт; при якому освітленні (природному або штучному) проводилася зйомка; чи виго­товлено фотознімок з додержанням технології фотогра­фічних процесів; чи використовувалися при виготов­ленні фотознімка ті чи інші технічні прийоми (глянсу­вання, ретушування, тонування та ін.); які розміри об'єктів, зафіксованих на фотознімку; на якій відстані один від одного перебували два (кілька) зображених на знімку об'єкти; яке зображення було на вицвілому фо­тознімку. Залежно від поставлених питань експертові надається фото- та кіноапаратура, фотознімки, кінофіль­ми, фото- та кіноматеріали. Якщо у особи, яка іденти­фікується, фото- і кінознімальної апаратури не знайде­но, але відомо, що вона в неї була, факт використання цієї апаратури для виготовлення негатива, який дослід­жується, може бути встановлено шляхом порівняння цього негатива з негативами, щодо яких достовірно відо­мо, що вони проявлені з плівок (пластинок), якими була заряджена дана апаратура.

ЕКСПЕРТИЗА ХОЛОДНОЇ ЗБРОЇ — вид криміналі­стичної експертизи. Основне завдання Е. х. з. — вста­новити належність до холодної зброї саморобних ножів, кинджалів, кастетів та подібних за призначенням пред­метів. Типові питання, що вирішуються Е. х. з.: чи є даний предмет холодною зброєю; якщо є, то до якого виду холодної зброї він належить; чи є даний предмет заготовкою холодної зброї; чи використовувалося при виготовленні даної холодної зброї заводське устасткування.

ЕКСПЕРТИЗА ЦІЛОГО ЗА ЧАСТИНОЮ — вид крим­іналістичної експертизи; основне завдання — ідентифі­кація об'єкта, розділеного на частини у зв'язку зі здійсненням злочину. Встановлюється, чи мають частини предмета спільну лінію розділення, тобто чи становили вони раніше одне ціле. Типові питання, які вирішуються Е. ц. за ч.: чи становили знайдені частини єдине ціле (чи є осколки скла частинами розсіювача фар даного автомобіля, чи відколота дана тріска від певного поліна та ін.); який спосіб відокремлення від предмета його частини; до якого виду належить предмет, частина яко­го вилучена з місця події.

ЕКСПЕРТОЛОГІЯ СУДОВА — наукова дисципліна, яка вивчає закономірності, методологію і процес формування та розвитку наукових основ судових експертиз.

ЕКСПРЕСИВНИЙ (від лат. expressus — виразний, ви­пуклий) — виразний, спроможний відобразити емоцій­ний стан.

ЕКСПРЕСІЯ — виразність, сила вияву почуттів, пере­живань. Експресивні реакції є зовнішнім виявом емо­цій і почуттів людини (у міміці, пантоміміці, голосі і жестах).

ЕКСТАЗІ — психотропна речовина амфетамінного ряду.

ЕКСТРАВЕРСІЯ — ІНТРОВЕРСІЯ (від лат. extra — поза, intro — всередину, verso — тлумачу, зважую) — характе­ристика індивідуально-психологічних відмінностей лю­дини, крайні смуги якої відповідають переважній спря­мованості особистості чи то на світ зовнішніх об'єктів, чи то на явища її власного суб'єктивного світу.

ЕЛЕКТРОМІТКА — специфічна ознака ураження елек­тричним струмом. Е. виникають від контакту з провідни­ком під електричним струмом звичайно за напруги 100— 250 В і температурі, що виділяється при цьому, не вище 120° С. У 10—15% випадків Е. не утворюються. Е. ма­ють різноманітну форму і ступінь виразності. Слід врахо­вувати у процесі огляду трупа.

ЕЛЕКТРОТРАВМА — травма, заподіяна внаслідок впли­ву електричного струму.

ЕЛЕКТРОЩУП — пошуковий криміналістичний при­лад. Складається зі сталевої штанги, на кінці якої є ко­нусний електродний наконечник з ізольованими один від одного електродами, з'єднаними з мікроамперметром. Е. може застосовуватися для пошуку закопаних і затоплених трупів або їх частин на глибині до 1,4 м або предметів, виготовлених із металів, які знаходяться у землі, воді, нечистотах.

ЕМОЦІЇ (від лат. emoveo — збуджую, хвилюю) — психічне відображення у формі безпосереднього переживання життєвого змісту явищ і ситуацій, що виявляється у почутті гніву, печалі, радощів.

ЕМОЦІЙНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ — передбачає з'ясу­вання реакції допитуваного на подразник для встанов­лення ставлення до певних обставин вчинення злочи­ну. Можливість використання Е. е. при допиті є диску­сійною проблемою.

ЕМОЦІЙНІСТЬ — властивості людини, які відобража­ють зміст, якість і динаміку її емоцій і почуттів.

ЕМПАТІЯ (англ. empathy — співчуття, співпереживан­ня) — у спілкуванні вміння поставити себе на місце іншого, здатність людини до довільної емоційної чуй­ності на переживання інших людей. У судово-слідчій діяльності у деяких випадках сприяє спілкуванню і вста­новленню необхідного рівня психологічного контакту.

ЕПІЛЕПСІЯ, падуча хвороба — хронічна нервова хвороба, яка характеризується нападами роз­ладів свідомості, що у типових випадках супроводжу­ються загальними корчами.

ЕСПАДРОН (франц. espadon) — колючо-руб­ляча клинкова холодна зброя у вигляді важкої укороче­ної, інколи злегка вигнутої шпаги. Використовується у спортивному фехтуванні.

ЕХОЛАЛІЯ — автоматичне повторення чужих слів, яке спостерігається при деяких психічних захворюваннях. Е. іноді трапляється і у дітей, які нормально розвива­ються, як один з ранніх етапів становлення їх мови.

ЕХОПРАКСІЯ (від грец. hcw — шум, звук і praxiz  — діяння) — наслідувальне, автоматичне повторення рухів та дій інших людей. Одна з форм Е. — ехолалія.

Є

ЄНИФЕР (злодійський жаргон) — магазинний злодій; злодій, що спеціалізується на крадіжках із кіосків.

Ж

ЖАКАН — куля особливої конструкції для стрільби з гладкоствольної мисливської рушниці.

ЖАРГОН — мова певної соціальної або іншої об'єдна­ної загальними інтересами групи, що містить багато відмінних від загальної мови, у тому числі штучних, іноді умовних, слів і виразів.

ЖЕРТВА — особа, якій кримінальне караним діянням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Див. Потерпілий.

ЖЕСТ — рух рукою або інший рух тіла, які щось позна­чають або супроводжують мовлення. Ж. має орієнтовне значення і його слід враховувати під час проведення вербальних слідчих дій.

ЖЕСТИКУЛЯЦІЯ — вживання, використання жестів.

ЖИЛЕТКА (злодійський жаргон) — пристосування для розрізування кишень, вмонтоване в перстень.

ЖИРМАЧ (злодійський жаргон) — злодій, що чинить крадіжки з вітрин; кишеньковий злодій, який у момент вчинення крадіжки прикриває руку яким-небудь пред­метом.

ЖИРОВІСК — утворюється при похованні трупів у во­логий, глинистий або болотистий ґрунт, а також при перебуванні їх у стоячих водоймах. Ж. (омилення тру­па) — сірувато-білого кольору зерниста маса із сальним блиском і характерним запахом прогірклого сиру. Тканини набувають внаслідок цього білувато-жовтого ко­льору, грубозернистого вигляду, поступово твердіють і стають ламкими. Розвиткові Ж. сприяє підвищений вміст жиру в тканинах трупа. Утворення Ж. стає помітним через 3—5 тижнів. Труп новонародженого звичайно пе­ретворюється повністю на стан Ж. через 5—6 місяців, а труп дорослої людини — не раніше ніж через 10—12 місяців. Трупи у стані Ж. придатні для впізнання, на них можуть зберегтися сліди ушкоджень, странгуляцій­на борозна та інші зміни. Стан Ж. необхідно враховува­ти при ексгумації трупа.

ЖУАНЬБЯНЬ — китайський бойовий батіг.

З

ЗАБОРОНА — 1) Наказ не робити чого-небудь. 2) Захист.

ЗАБУВАННЯ — процес, який характеризується посту­повим зменшенням можливості пригадування і відтво­рення певного матеріалу. Під час допиту можлива акту­алізація забутого за допомогою спеціальних тактичних прийомів, основаних на асоціативних зв'язках.

ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ КРИМІНАЛІСТИКИ — методоло­гічна основа, яка являє собою систему світоглядних принципів, концепцій, категорій, понять, методів і зв'язків, що відображають предмет криміналістики як ціле. Основні елементи: а) вступ до загальної теорії кри­міналістики; б) окремі криміналістичні теорії; в) вчен­ня про методи криміналістики; г) вчення про мову кри­міналістики; д) криміналістична систематика.

ЗАДАТКИ — природжені анатомо-фізіологічні особли­вості нервової системи, мозку, що становлять природну основу розвитку здібностей.

ЗАДУМ — задуманий план дій; намір.

«ЗАКОН» (жаргон злодійський) — сукупність звичаїв, моралі, традицій кримінально-злочинного середовища, додержання яких було обов'язковим для всіх членів уг­руповання.

ЗАКОННІСТЬ — неухильне додержання закону; прин­цип криміналістичної тактики.

ЗАКРИТТЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ — рішення орга­ну дізнання, слідчого, прокурора або суду про закінчення процесуальної діяльності, що завершує провадження у справі (крім випадків винесення вироку). Допускається лише за наявності підстав, передбачених законом.

ЗАЛІЗО — проста речовина хімічного елемента ферум. Порошок 3. використовується для виявлення слідів рук.

ЗАМІНА ЧАСТИН ДОКУМЕНТА — один із способів часткового підроблення. Полягає в заміні аркушів, ук­леюванні окремих ділянок і переклеюванні фотокарт­ки. Ознаки заміни аркушів: порушення порядку нуме­рації сторінок або невідповідність номерів сторінок; розходження у графічних ознаках друкарського шриф­ту, у малюнку захисної сітки, формі і розмірах лінуван­ня; невідповідність аркушів за розміром та якістю папе­ру; додаткові проколи у місцях кріплення аркушів та ін. Ознаки переклеювання фотокартки: відсутність на фо­токартці відбитка печатки; розходження у графічних ознаках букв у частинах відбитка на фотокартці і доку­менті; наявність розрізу на фотокартці; розходження у кольорі часток клею, що виступає з-під фотокартки.

ЗАМІЩЕННЯ — захисний механізм, який має дві різні форми вияву. У психоаналізі виділено захист шляхом заміщення об'єкта і захист шляхом заміщення потреби.

ЗАМОК — 1) Пристосування для замикання чого-не­будь ключем (приміщень, сейфів, шаф та ін.). У кримі­налістиці важливе значення має експертиза замків (різ­новид трасологічної експертизи). 2) Елемент вогнепаль­ної зброї, що служить для запалення порохового заряду або капсуля. 3. розрізняють за типом конструкції ме­ханізму на Ґнотові, колесикові, кремінно-ударні та ударні (зовнішньокуркові та внутрішньо куркові).

ЗАПАЛ — пристосування, засіб для запалення заряду, вибухової речовини.

ЗАПАМ'ЯТОВУВАННЯ — узагальнена назва процесів, що забезпечують утримання матеріалу в пам'яті. 3. — найважливіша умова наступного відновлення набутих знань. Залежно від місця процесів 3. у структурі діяль­ності розрізняють довільне і мимовільне 3. У разі ми­мовільного 3. людина не ставить перед собою завдання запам'ятати той чи інший матеріал. Довільне 3. є спеці­альною дією, конкретне завдання якої — запам'ятати точно, на максимально тривалий термін, з метою на­ступного відтворення або просто узнавання — визначає вибір способів і засобів 3. і таким чином впливає і на його результати. 3. є важливою стадією формування показань. У практиці розслідування злочинів рідко трап­ляються показання, основані на навмисному 3. фактів з метою викласти їх згодом на допиті. Для продуктив­ності мимовільного 3. важливим є те місце, яке займає у діяльності даний матеріал. Людина тим краще і міцніше запам'ятовує певне сприйняття, чим більшу значущість має воно для неї. Збереження у пам'яті допитуваного сприйнятого матеріалу залежить від фактора часу. З ча­сом небезпека втрати або перекручування інформації зростає.

ЗАПАХОВИЙ СЛІД — в одорології інформація, яка переноситься при випаровуванні від запахоутворюючих поверхонь на об'єкти речової обстановки. 3. с. — газо­подібне утворення, що містить якісну інформацію про об'єкт.

ЗАПЕРЕЧУВАННЯ — завзята відмова визнати свою провину в чомусь.

ЗАПИТАННЯ — звернення, що потребує відповіді; одна з форм судження. У ньому не повідомляється готова дум­ка, а виражається прагнення того, хто говорить, спону­кати співрозмовника до повідомлення або розвитку дум­ки. Існують різні форми і функції 3. За своїм цільовим

призначенням 3. поділяються на основні, доповнювальні, уточнювальні, нагадувальні, контрольні. 3. є важливою формою процесуального спілкування під час допиту.

ЗАПИТАННЯ ВИКРИВАЛЬНЕ — запитання, спрямо­ване на викриття неправди в розповіді допитуваного.

ЗАПИТАННЯ ДОПОВНЮВАЛЬНЕ — запитання, спря­моване на з'ясування фактів, упущених допитуваним у вільній розповіді.

ЗАПИТАННЯ КОНТРОЛЬНЕ — запитання, спрямова­не на перевірку даних, що повідомляються допитува­ним, з'ясування джерела отримання факту (наприклад: «На підставі чого ви стверджуєте, що злочин вчинено о 16 годині?»).

ЗАПИТАННЯ НАВІДНЕ — запитання, що містить еле­менти сугестії (навіювання) і неприпустиме під час до­питу. Питання не повинно наводити допитуваного на відповідь. Три типи 3. н.: 1) запитання, які містять пря­ме підказування, коли навіювання спрямоване на пред­мет запитання і збігається з ним (наприклад: «Чи були на викрадачеві рукавички?»; за умови, що свідок назвав викрадача); 2) запитання, які спрямовані на характери­стику властивостей навіюваного уявлення, на уточнен­ня його деталей (наприклад: «Якого кольору були рука­вички у викрадача?»; за умови, що свідок назвав вик­радача, але про наявність рукавичок не говорив); 3) за­питання, які є непрямим підказуванням, коли вони спрямовані на предмет, особу, дію, на те, що реально існує, відоме свідкові і ним назване. Навіювання вво­диться у констатуючу частину як другорядний елемент і спрямоване на неіснуючі, але, на перший погляд, не­значні деталі (наприклад: «Який вигляд має викрадач, що сів за кермо і був у рукавичках?»; за умови, що свідок описав факт крадіжки машини і назвав викрадачів).

ЗАПИТАННЯ НАГАДУВАЛЬНЕ — запитання, що сприяє відновленню пам'яті допитуваного, викликає ті або інші асоціації (наприклад: «Що ви робили після дня народження? У якому місці ви гуляли?»). Його мета полягає в нагадуванні допитуваному обставин, які спри­яють збудженню асоціативних зв'язків у всьому їх різно­манітті. Слідчий звичайно задає кілька таких запитань, що сприяє процесу послідовного пригадування забуто­го. Позитивний ефект у пригадуванні забутого дає по­становка запитань у хронологічній або логічній послідов­ності про обставини, які передують, супроводять і відбу­ваються за подією злочину.

ЗАПИТАННЯ ОСНОВНЕ, запитання, що спрямоване на з'ясування основних відомостей у справі, які нале­жать до предмета допиту.

ЗАПИТАННЯ УТОЧНЮВАЛЬНЕ — запитання, що стосується сутності відомостей, що повідомляються, і спрямоване на повніше і точніше з'ясування обставин, які мають значення для справи (наприклад: «Ви по­відомили, що пістолет лежав біля трупа. Чи не можете ви сказати, з якого боку і на якій відстані від трупа був пістолет?»).

ЗАРАЖЕННЯ (у соціальній психологів) — процес пере­дачі емоційного стану від одного індивіда до іншого на психофізіологічному рівні контакту поза власним смис­ловим впливом або додатково до нього. Має значення у вербальних слідчих діях під час спілкування.

ЗАРУЧНИК — фізична особа, яка захоплена та (або) утримується з метою вимагання від держави, організації чи окремих осіб вчинити яку-небудь дію (утриматись від її вчинення) як умова звільнення утримуваної осо­би. Кримінальне законодавство передбачає відпові­дальність за захоплення 3. (ст. 147 КК України).

ЗАРЯД — запалювальне і вибухове пристосування, за допомогою якого здійснюється основна функція вогне­пальної зброї — влучення в ціль на відстані. До 3. нале­жать патрони різних конструкцій, а також безпосеред­ньо 3 (різні сполучення пороху, пижів і куль без спеці­альної оболонки).

ЗАСІДКА — оперативно-розшуковий захід, який поля­гає у прихованому розташуванні працівників з метою несподіваного нападу на супротивника.

ЗАТВОР — елемент вогнепальної зброї багатофункціо­нальної дії. Призначений для здійснення пострілу, діста­вання стріляної гільзи, досилання патрона у ствол, а також для замикання ствола. 3. складається з важеля, стебла, ударника, бойової пружини та викидача гільзи.

ЗАТОЧКА — загострений шматок дроту або металевого прута, що виконує роль стилета.

ЗАТОЧКА ЯТАГАННА — лезове заточення клинка по внутрішній увігнутій стороні.

ЗАТРИМАННЯ — короткочасний примусовий захід, застосовуваний до особи, підозрюваної у вчиненні зло­чину, з метою з'ясовувати причетність затриманого до злочину і вирішити питання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. 3. підоз­рюваного можливе лише за наявності однієї з таких підстав: коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення; коли очевидці, у тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин; коли на підозрюваному або на його одязі, при ньому або в його житлі буде ви­явлено явні сліди злочину. За наявності інших даних, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні зло­чину, її може бути затримано лише в тому разі, коли ця особа намагалася втекти, або якщо вона не має постій­ного місця проживання, або не встановлено особи підоз­рюваного.

ЗАХИСНА СІТКА — спеціальний засіб захисту доку­ментів від підроблення у вигляді складного візерунка з тонких ліній, які наносяться фабричним способом на папір.

ЗАХИСНИК — особа, яка здійснює захист громадянина у кримінальному процесі. 3. є особа, яка в порядку, вста­новленому законом, уповноважена здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваче­ного, підсудного, засудженого, виправданого та надан­ня їм необхідної юридичної допомоги при провадженні у кримінальній справі. Як. 3. допускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та інші фахівці у галузі права (ст. 44 КПК України).

ЗАХИСТ ПСИХОЛОГІЧНИЙ — спеціальна регулятив­на система стабілізації особистості, спрямована на усу­нення або зведення до мінімуму почуття тривоги, по­в'язаного з усвідомленням конфлікту.

ЗАХОПЛЕННЯ ЗАРУЧНИКІВ — належить до злочинів проти волі, честі і гідності особи. 3. з. — активні дії, що полягають у захопленні або триманні особи як заручни­ка. 3. з., як правило, здійснюється шляхом нападу на потерпілого із застосуванням насильства або з погро­зою його застосування. 3. з. здійснюється з метою спо­нукання родичів затриманого, державної або іншої ус­танови, підприємства чи організації, фізичної або служ­бової особи до вчинення чи утримання від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника (ст. 147 КК України).

ЗБИРАННЯ ДОКАЗІВ — процес, який складається з таких стадій: а) виявлення доказів — їх відшукування; б) фіксація (закріплення) доказів: зберігання фактич­них даних у встановленому законом порядку; в) вилу­чення доказів: дії, які забезпечують можливість вико­ристання доказів, приєднання їх до справи, а також їх дослідження; г) зберігання доказів, яке полягає у вжитті заходів щодо збереження самих доказів. 3. д. є першим етапом роботи з доказами.

ЗБРОЯ АВТОМАТИЧНА — вогнепальна зброя з авто­матизованими спусковим пристроєм і перезарядженням (самострільна зброя) або тільки перезарядженням (са­мозарядна зброя). Автоматизація відбувається за раху­нок енергії відведених порохових газів або віддачі зброї та її частин.

ЗБРОЯ БОЙОВА — зброя, призначена для ведення військових наступальних дій.

ЗБРОЯ КОЛЮЧА — холодна зброя (клинкова та древкова), принцип дії якої оснований на нанесенні колю­чого удару.

ЗБРОЯ КОМБІНОВАНА — зброя, яка поєднує у собі функції двох і більше різних видів зброї.

ЗБРОЯ ПНЕВМАТИЧНА — схожа на вогнепальну ме­ханічну метальну зброю, яка стріляє за допомогою стис­нутого повітря або газу.

ЗБРОЯ РІЖУЧО-КОЛЮЧА — холодна зброя, принцип дії якої оснований на поєднанні кінематичних власти­востей ріжучих і колючих ударів.

ЗБРОЯ РУБЛЯЧА — холодна зброя, принцип дії якої оснований на нанесенні рублячого удару.

ЗБРОЯ РУБЛЯЧО-КОЛЮЧА — холодна зброя, яка може бути використана для нанесення як рублячих, так і колючих ударів.

ЗБРОЯ УДАРНА — тип холодної зброї, розрахованої на прямий дроблячий удар (за винятком сокироподібної зброї, удар якої рублячий).

ЗБРОЯ УДАРНО-РОЗДРОБЛЯЮЧА — холодна зброя, призначена для нанесення тупого удару.

ЗБРОЯ ХОЛОДНА — зброя ріжучої, колючої, ріжучо-колючої, рублячої й ударної дії. Поділяється на клин­кову, древкову та ударну.

ЗВІД — невеличке пристосування в ударному механізмі зброї, що дає можливість звести курок.

ЗВУК — фізичне явище, що його сприймає слух, спри­чинюється коливальними рухами части­нок повітря або іншого середовища.

ЗВУКОЗАПИС У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ — додатковий засіб фіксації показань. Про про­вадження звукозапису допитуваного повідомляють до початку слідчої дії. Не припустимо здійснювати звуко­запис тільки частини допиту або показань, спеціально повторених для звукозапису. На фонограмі мають бути зафіксовані: місце і дата провадження слідчої дії, час її початку і закінчення, посада і прізвище особи, яка здійснює слідчу дію, прізвище, ім'я, по батькові кож­ної особи, яка бере участь у її провадженні. По закін­ченні допиту звукозапис повністю відтворюється, і осо­ба своєю заявою засвідчує його правильність. На фо­нограму записуються і всі доповнення та поправки до показань. Звукозапис не замінює протоколювання слідчої (судової) дії.

ЗВ'ЯЗНІСТЬ ПОЧЕРКУ — у почеркознавстві загальна ознака почерку, що полягає в безперервності виконан­ня певної кількості письмових знаків і їх частин у ме­жах одного слова. Розрізняють 3. п. малу (при з'єднанні літер у більшості слів по дві-три), середню (при з'єднанні від чотирьох до шести) і велику (при виконанні шести і більше знаків в одному слові при безупинному русі руки в процесі письма).

ЗҐВАЛТУВАННЯ — злочин, який полягає у статевих зносинах із застосуванням фізичного насильства, по­грози його застосування або з використанням безпо­радного стану потерпілої особи. 3. є найтяжчим і найнебезпечнішим злочином проти статевої свободи та ста­тевої недоторканності особи (ст. 152 КК України).

ЗДОГАД — припущення про ймовірність, можливість чогось. 3. — це ще не версія. Щоб стати версією, 3. має стати реальним, обґрунтованим, співвідносним, вису­нутим належною особою.

ЗІЗНАННЯ — повідомлення якихось даних, свідчень про кого-, що-небудь під час допитів або на суді, викладе­них усно чи письмово. Не можна будувати обвинува­чення тільки на зізнанні.

ЗЛИТТЯ — у дактилоскопії окрема ознака папілярного візерунка.

ЗЛОВЖИВАННЯ — вчинок, що полягає у незаконному, злочинному використанні своїх прав і можливостей.

ЗЛОВЖИВАННЯ ВЛАДОЮ АБО СЛУЖБОВИМ СТАНОВИЩЕМ — злочин, який полягає в умисному, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використанні службовою осо­бою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих грома­дян або державним чи громадським інтересам, або інте­ресам юридичних осіб (ст. 364 КК України); належить до злочинів у сфері службової діяльності. При розсліду­ванні необхідно з'ясувати: обов'язки і дії, фактично виконані службовою особою; мету зловживання; форму зловживання владою або службовим становищем; у чиїх інтересах вчинено зловживання; чи не пов'язано зло­вживання з порушенням фінансової дисципліни та ін. Типові початкові слідчі дії: огляд і виїмка документів; допити свідків; огляд і виїмка зразків продукції та мате­ріалів; огляд місця події; обшук; допит підозрюваних.

ЗЛОВЖИВАННЯ ДОВІРОЮ — один із способів вчи­нення шахрайства.

ЗЛОДІЙ — той, хто краде; злочинець, що займається крадіжками.

ЗЛОДІЙ У ЗАКОНІ — злочинний «авторитет», реци­дивіст, прийнятий у злодійське угруповання, який зобо­в'язався додержуватися злодійських «законів», звичаїв, правил, прийнятий у «братерство» на злодійській сходці.

ЗЛОДІЙСТВО — вид злочинної діяльності, який поля­гає у вчиненні крадіжок.

ЗЛОМ — засіб проникнення у помешкання, сховище, сейф з метою отримання інформації або вчинення зло­чину. 3. відбувається за допомогою певних знарядь та інструментів. Існують спеціально виготовлені в злочин­них цілях знаряддя 3. і злодійського інвентаря («гусяча лапа», «фомка» та ін.).

ЗЛОЧИНИ ОРГАНІЗОВАНІ — найбільш небезпечний різновид групових злочинів. З.о. вчиняються групами. Мають керівні засади злочинної діяльності, внутрішньогрупову ієрархію, зрощування із офіційними структу­рами, корумповану захищеність, налагоджену систему взаємодії між членами злочинного угруповання. Існу­ють особливості розслідування організованих злочинів.

ЗЛОЧИННА ОРГАНІЗАЦІЯ, злочинне співто­вариство (співтовариство) — згуртована організо­вана група, створена для вчинення тяжких чи особливо тяжких злочинів, або об'єднання організованих груп, створених із тією самою метою. Відповідно до ст. 28 КК України злочин визнається вчиненим злочинною органі­зацією, якщо він вчинений стійким ієрархічним об'єд­нанням кількох осіб (три і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зор­ганізувалися для спільної діяльності з метою безпосе­реднього вчинення тяжких або особливо тяжких зло­чинів учасниками цієї організації або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забез­печення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.

ЗМИВАННЯ — спосіб зміни змісту документа, за якого здійснюється видалення тексту різними розчинниками, що вимивають барвник штрихів. Ознаки 3.: ослаблення блиску; наявність зон розмиву зі слабовираженими по­фарбованими межами, покоробленість і шорсткість па­перу; залишки барвника видалених штрихів. Для вияв­лення ознак 3. використовують збільшувальні оптичні засоби й ультрафіолетові освітлювачі.

ЗНАК — предмет (явище), що слугує представником іншо­го предмета, явища, процесу. Наука про 3. — семіотика — виникла у другій половині XIX — на початку XX ст.

ЗНАРЯДДЯ ЗЛОМУ — будь-який твердий предмет (ме­талевий прут, лом, труба, сокира тощо), який може бути використаний для подолання перешкод. Звичайно застосовуються різний столярний або слюсарський інстру­мент, металеві предмети. До особливої групи 3. з. нале­жать спеціально виготовлені зі злочинною метою інстру­менти та пристрої: «гусяча лапа», «рак», «фомка», «уїститі», «відмички», «балерина», «вудочки» та ін.

ЗНАРЯДДЯ ЗЛОЧИНУ — предмети та речовини, що використовуються злочинцем для досягнення злочин­ного результату; елемент криміналістичної характерис­тики злочинів.

ЗНЯТТЯ ІНФОРМАЦІЇ З КАНАЛІВ ЗВ'ЯЗКУ — оперативно-розшукова або слідча дія. Процедура 3. і. з к. з. передбачена КПК України (ст. 187). За наявності підстав слідчий за погодженням з прокурором звертається з поданням до голови апеляційного суду за місцем про­вадження слідства. Голова суду чи його заступник роз­глядає подання, вивчає матеріали справи, вислуховує думку прокурора, після чого залежно від підстав для прийняття такого рішення виносить відповідну поста­нову. Постанова оскарженню не підлягає, на неї не може бути внесено подання прокурором. 3. і. з к. з. з метою запобігти злочину може бути застосовано до порушен­ня кримінальної справи. Див. Прослуховування і запис телефонних переговорів.

ЗОВНІШНІ ОЗНАКИ — характеристики зовнішнього вигляду у цілому або окремих елементів, що сприйма­ються за якими, можливо відрізнити (упізнати) людину чи віднести її до певної групи людей. 3. о. поділяються на: анатомічні (характеризують зовнішню будову тіла людини: зріст, статуру, форму голови, риси обличчя тощо); функціональні (рухові, мовні та інші функції, які виявляються зовнішньо, у тому числі поведінки: хода, постава, жестикуляція, міміка, голос, звички та ін.); прикмети одягу, взуття та інших предметів, які людина постійно носить.

ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД ЛЮДИНИ — зовнішній виг­ляд, що являє собою сукупність даних, які сприйма­ються зором.

ЗОВНІШНІСТЬ — зовнішній вигляд людини.

ЗОНИ МИТНОГО КОНТРОЛЮ — особливі ділянки території, що встановлюються з метою митного конт­ролю, впродовж митного кордону, в місцях митного оформлення, перебування митних органів та в інших місцях, які визначаються Митним кодексом України.

ЗРАЗКИ — ідентифікуючі об'єкти, які без сумніву по­ходять від об'єкта, що підлягає ідентифікації, які відоб­ражають його ознаки. Класифікуються: 1) за характе­ром: на зразки, які відображають спосіб дії об'єкта (3. почерку, які відображають письмові навички людини) або структуру (3. куль, відстріляні з даного екземпляра зброї, що відображають структуру його деталей); зраз­ки, що мають ті самі властивості, що й ідентифікова­ний об'єкт (частини субстрату ідентифікованого об'єкта, еталони виробів, частина з яких підлягає ідентифікації); 2) за часом і умовами виникнення: що виникли до розслідуваної події і не пов'язані з нею (вільні 3.); що ви­никли під час розслідуваної події, але не у зв'язку з розслідуванням справи (умовно вільні 3.); що виникли у зв'язку з розслідуванням справи (експериментальні 3.). Останні поділяються на зразки, що їх отримує слідчий (суд) особисто чи за участю спеціаліста (слідчі і судові 3.), і зразки, що їх отримує експерт (експертні 3.).

ЗРАЗКИ ДЛЯ ЕКСПЕРТНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ — зразки почерку, відбитки пальців рук, ступнів, взуття, зліпки зубів, проби крові, слини, зразки шрифту конкретної друкарської машинки, які вірогідно належать певній особі і використовуються у процесі проваджен­ня експертиз як порівняльні матеріали при дослідженні рукописів, предметів зі слідами рук, ніг, зубів, доку­ментів та інших об'єктів, що подаються експерту для дослідження. У разі потреби слідчий має право винести постанову про вилучення чи відібрання зразків почерку та інших зразків, необхідних для порівняльного до­слідження. Про відібрання зразків складається прото­кол (ст. 199 КПК України). 3. для е. д. поділяються на експериментальні (спеціально отримані для цілей даної конкретної експертизи) і вільні (створені або отримані поза зв'язком із розслідуваною кримінальною справою, як правило, до її порушення).

І

ІДЕАЛЬНІ СЛІДИ — сліди, які містяться в пам'яті лю­дини.

ІДЕНТИФІКАЦІЙНА ОЗНАКА — у теорії ідентифікації властивість об'єкта, яка відповідає певним вимогам. Експертний висновок про тотожність завжди базується на сукупності І. о. Роль І. о. можуть виконувати лише такі властивості об'єкта, які характеризуються віднос­ною сталістю і специфічністю. За ідентифікаційною роллю ознаки поділяються на загальні й окремі. Загальні І. о. виражають ті чи інші властивості, притаманні певній класифікаційній групі. Окремі І. о. — особливості об'єк­та, які не виражають його групових властивостей. При ідентифікації враховується комплекс загальних і окре­мих ідентифікаційних ознак.

ІДЕНТИФІКАЦІЙНЕ ПОЛЕ — сукупність ідентифіка­ційних ознак, які відобразилися на об'єкті в конкретних умовах взаємодії.

ІДЕНТИФІКАЦІЙНИЙ ПЕРІОД — тимчасовий інтер­вал, який дає можливість з урахуванням сталості і зміню­ваності ототожнюваних ознак об'єктів здійснювати про­цес ідентифікації.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ (від пізньолат. identifico — ототож­нюю) — процес встановлення тотожності індивідуально-визначеного об'єкта або класифікаційної групи. За характером тотожності розрізняють індивідуальну (вста­новлення тотожності індивідуально визначеного об'єкта) і групову І. (встановлення групової належності). Вста­новлення індивідуальної тотожності здійснюється на основі дослідження загальних і окремих ознак. За при­родою об'єктів, які ідентифікуються, розрізняють: іден­тифікацію за уявним образом; за матеріально-фіксованим відбитком об'єкта; ідентифікацію цілого за його частинами. За суб'єктом ототожнення розрізняють слідчу й експертну І. За об'єктом дослідження виділяють: І. людини; І. предметів і речей; І. тварин. Об'єкти, які беруть участь у процесі І., поділяються на: 1) ідентифіковані (ототожнювані), встановлення тотожності яких є метою ідентифікації (пістолет, знаряддя злому та ін.); 2) ідентифікуючі (ототожнюючі), за допомогою яких вста­новлюється тотожність шуканого об'єкта (відбиток папі­лярного візерунка, слід взуття, слід знаряддя злому).

ІДЕНТИФІКАЦІЯ ПЕЧАТКИ ЗА ВІДБИТКОМ — про­вадиться шляхом порівняльного дослідження, при яко­му встановлюється збіг і розходження загальних і окре­мих ознак. Загальними ознаками печатки є її форма, розміри, зміст і розміщення тексту, малюнок герба, ем­блеми, розмір і малюнок шрифту. Окремими ознаками вважають деякі особливості, пов'язані з виготовленням і застосуванням печатки: форма дрібних деталей, особ­ливості розміщення окремих елементів один щодо од­ного, розмір кутів з'єднання штрихів, ширина штрихів, скривлення і деформація окремих літер і знаків.

ІДЕНТИФІКОВАНИЙ ОБ'ЄКТ — у теорії ідентифікації об'єкт, ототожнення якого становить завдання іденти­фікації у кожному конкретному випадку.

ІДЕНТИФІКУЮЧИЙ ОБ'ЄКТ — у теорії ідентифікації об'єкт, за допомогою якого встановлюється індивіду­альна тотожність.

ІДЕНТИЧНИЙ (від лат. identicus — однаковий) тотож­ний, однаковий.  

ІДЕОГРАМА (від грец.  idea — образ і gramma — риска, літера, написання) — письмовий знак, який умовно зоб­ражує поняття.

ІДЕОГРАФІЯ (від грец. idea — образ і grafw — пишу)— письмо за допомогою ідеограм.

ІЄРОГЛІФ (від грец. ieroz — священний і glujh   — різьблене зображення) — фігурний знак в ідеографіч­ному письмі (наприклад, китайському).

ІЛЮЗІЇ СПРИЙНЯТТЯ (від лат. illudo — обманюю) — неадекватний відбиток предмета, що сприймається, та його властивостей. На сьогодні найбільш вивченими є ілюзорні ефекти, які спостерігаються при зоровому сприйнятті двомірних контурних зображень. І. с. є при­чиною виникнення помилок у свідченнях допитуваних.

ІЛЮЗІЯ — обман почуттів; те, що здається.

ІМУНІТЕТ (від лат. immunitas — звільнення від чого-небудь) — виключне право не підлягати деяким загаль­ним законам, що надається особам, які посідають особ­ливе становище в державі (наприклад, депутатський І., податковий І. та ін.).

ІМУНІТЕТ ДЕПУТАТСЬКИЙ — депутатська недотор­канність; означає заборону арешту або притягнення до судової відповідальності депутата за всі його дії.

ІМУНІТЕТ ДИПЛОМАТИЧНИЙ — сукупність прав і привілеїв, наданих іноземним дипломатичним представ­ництвам, їх главам і співробітникам. Імунітет диплома­тичного представництва іноземної держави полягає в недоторканності помешкання дипломатичного представ­ництва. Влада держави перебування не мають права проникати в це помешкання інакше, як за згодою глави дипломатичного представництва. Імунітет дипломатич­ного представника іноземної держави полягає насампе­ред у тому, що дипломатичний представник має особи­сту недоторканність: глава представництва не має бути заарештований або затриманий; держава країни пере­бування зобов'язана вживати всіх належних заходів щодо запобігання будь-яким посяганням на його особу, сво­боду і гідність. Помешкання, в якому мешкає диплома­тичний представник, має недоторканність.

ІМУНІТЕТ СВІДКА — надане свідкові право відмовити­ся від давання показань у певних випадках. Звільнення від обов'язку давати показання може стосуватися випадків надання відомостей стосовно членів сім'ї або близьких родичів. Конституція України регламентує, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення стосовно себе, членів сім'ї або близьких ро­дичів, коло яких визначається законом (ст. 63).

ІНДИВІДУАЛЬНИЙ СТИЛЬ ДІЯЛЬНОСТІ — стійка індивідуально-специфічна система психологічних за­собів, прийомів, навичок, методів, засобів виконання тієї чи іншої діяльності. І. с. д. формується у судово-слідчій практиці.

ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ ПОЧЕРКУ — неповторність су­купності ознак конкретного почерку; конкретні відхи­лення від шкільних прописів та інших зразків, що має важливе ідентифікаційне значення. І. п. зумовлюється факторами об'єктивного (методикою та умовами навчан­ня письма, практикою письма людини) і суб'єктивного (анатомо-фізіологічними та психологічними властиво­стями індивіда) характеру.

ІНДИКАТОРНИЙ ПАПІР «ГЕМОКОЛІР» —  діагнос­тичний засіб для визначення наявності крові в слідах і різних субстратах (змивах, укоріненнях у текстильних тканинах, у ґрунті); являє собою аркуш паперу, на який нанесено стабілізований реактив азопірам. Папір змо­чують трьохвідсотковим перекисом водню і притиску­ють до сліду; поява протягом двох хвилин у зоні кон­такту фіолетового забарвлення, що переходить потім у пурпурне, свідчить про можливу наявність крові.

ІНДОСАМЕНТ (від лат. in- — на, і dorsum — спина) — передавальний напис на звороті векселів, чеків та інших цінних паперів; свідчить про перехід прав за ними від однієї особи до іншої.

ІНДУКТОР (від лат. induco — вводжу, спонукаю) комунікатор — суб'єкт, який адресує повідомлення реципієнтові.

ІНДУКЦІЯ (від лат. inductio — збудження) — спосіб міркування від окремих фактів, положень до загальних висновків. І. — рух знання від одиничних тверджень до загальних положень. Тісно пов'язана з дедукцією. Логіка розглядає І. як вид умовиводу, розрізняючи повну і не­повну І. Психологія вивчає розвиток і порушення індук­тивних міркувань. У криміналістиці І. має важливе зна­чення при висуванні версій, пізнанні подій минулого.

ІН'ЄКЦІЯ (від лат. injectio —вкидання) — впорскуван­ня під шкіру або у вену яких-небудь лікувальних або наркотичних речовин.

ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНА ЕКСПЕРТИЗА — клас екс­пертних досліджень, основаних на інженерних знаннях (експертизи з техніки безпеки, пожежно-технічні, ви­бухово-технічні, будівельно-технічні та ін.).

ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА — клас експертних досліджень, основаних на знаннях техно­логії (технологічна, товарознавча та ін. експертизи).

ІНІЦІАТИВА ЕКСПЕРТНА — встановлення експертом на власний розсуд фактів і обставин, не передбачених експертним завданням, але таких, що мають значення для справи.

ІНКАСО (від італ. incasso — виручка, виторг) одержан­ня банком грошей за дорученням клієнта й зарахування цих грошей на його банківський рахунок; вид банківсь­кої операції, одна з форм безготівкових розрахунків.

ІНКРИМІНУВАННЯ (від лат. in — в та crimen — про­вина, злочин) — пред'явлення обвинувачення у вчи­ненні якогось злочину.

ІНСАЙТ (від англ. insight — осягнення, прояснення) — раптове розуміння, що не випливає з минулого досвіду, істотних відносин і структури ситуації в цілому, за до­помогою якого досягається осмислене розв'язання про­блеми. Наукова інтерпретація І. пов'язана з визнанням вирішального значення для розуміння цього явища, його «підготовки» в попередній поведінці й діяльності. Див. Інтуїція.

ІНСТАНЦІЯ СУДОВА (лат. instantia — безпосередня близькість) — стадія розвитку справи у суді з певною компетенцією.

ІНСТРУКЦІЯ (від лат. instructio — настанова, устрій) — 1) Підзаконний нормативний акт; 2) Зібрання правил, що регламентують виробничо-технічну діяльність.

ІНСТРУКЦІЯ ПОСАДОВА — стислий виклад основних завдань, навичок та повноважень, які потребує посада.

ІНСЦЕНОВАНІ СЛІДИ — сліди, залишені злочинцем, з метою викликати помилкові висновки при провад­женні слідчих дій; сприяють введенню в оману.

ІНСЦЕНУВАННЯ ЗЛОЧИНУ — створення обстанов­ки, яка не відповідає події, що відбулася фактично на цьому місці. Виявленню І. з. сприяють негативні обста­вини, що суперечать природному ходу подій.

ІНТЕЛЕКТ (лат. intellectus, букв. — розуміння, осяг­нення) — відносно стійка структура розумових здібнос­тей індивіда.

ІНТЕРВ'Ю (англ. interview, букв. — бесіда, зустріч) — спосіб отримання соціально-психологічної інформації за допомогою усного опитування. Розрізняють два види І.: вільні (не регламентовані темою і формою бесіди) і стандартизовані (за формою близькі до анкети із закри­тими запитаннями). Межі між цими видами І. рухливі і залежать від складності проблеми, мети та етапу дослі­дження. Ступінь свободи учасників І. визначається на­явністю і формою запитань; рівень отримуваної інфор­мації — розмаїтістю і складністю відповідей.

ІНТЕРНЕТ — всесвітня асоціація комп'ютерних мереж, інтегрована мережна павутина.

ІНТЕРПОЛ — скорочена назва Міжнародної організації кримінальної поліції; заснована в 1923 p. Вищим орга­ном І. є Генеральна асамблея, як постійні спеціальні органи діють Генеральний секретаріат та національні центральні бюро. І. є міжнародним центром реєстрації злочинців, координує їх міжнародний розшук (а також підозрюваних; осіб, що зникли безвісти тощо).

ІНТРОВЕРСІЯ — властивість особистості, що полягає у спрямованості її психічних процесів (уваги, сприй­мання, мислення тощо) на свій внутрішній світ.

ІНТУЇЦІЯ (від лат. intueor — пильно, уважно дивлюся) — знання, яке виникає без усвідомлення шляхів і умов його набуття, внаслідок чого суб'єкт має результат без­посереднього проникнення у справжній хід подій, пев­ний факт та ін. І. — своєрідна форма раціонального людського пізнання, коли розум досягає нових резуль­татів, до певного часу не усвідомлюючи логічного ходу думки до них. Іншими словами І. — це раптове розв'я­зання розумового завдання без логічного пояснення підходу до цього рішення, але з наступним логічним поясненням. Безпосередність, згорнутість, скороченість, раптовість і неусвідомленість інтуїтивного догаду завж­ди обумовлені попередньою розумовою діяльністю. У проблемних ситуаціях слідчий досить часто обирає по­трібний напрям пошуку інтуїтивним шляхом.

ІНФАНТИЛІЗМ (від лат. infantilis — дитячий) — від­сталість розвитку, що характеризується збереженням у дорослого фізичних чи психічних рис дитячого віку, підвищеною вимогливістю до піклування про себе з боку інших осіб.

ІНФОРМАТОР (від лат. informo — роз'яснюю)— той, хто дає інформацію; повідомляє про що-небудь. І. в оперативно-розшуковій діяльності — конфідент.

ІНФОРМАЦІЙНА СТРУКТУРА ДОПИТУ —  характери­зується багатоелементністю, динамічністю, складністю. Інформація у процесі допиту може бути класифікована за видами. За суб'єктом допиту її можна поділити на три види: 1) інформація, що надходить від допитуючо­го; 2) інформація, що надходить від допитуваного; 3) інформація, що надходить від інших осіб, які беруть участь у допиті. Інформація, що надходить від допиту­ваного, може бути класифікована: 1) за способом вис­ловлення (змістовна, паралінгвістична, мімічна, конклюдентна, така, що відображає психофізіологічні ре­акції); 2) за характером виявлення (така, що викладається вільно і яка викладається зі спонуканням); 3) за характером відображення дійсності (дійсна і така, що не відпо­відає дійсності). Інформація, що надходить від слідчого (судді), за функціональним призначенням поділяється на: 1) комунікабельно-забезпечувальну (використовувану для забезпечення успішного проведення допиту і вста­новлення психологічного контакту з допитуваним); 2) субстанційну (спрямовану на з'ясування основних відомос­тей у справі і таку, що виражається у постановці запи­тань, обумовлених предметом допиту); 3) спонукальну (використовувану тоді, коли допитуваний забув важливі для справи обставини або відмовився їх повідомити); 4) викривальну (покликану виявити і викрити неправ­диві дані в показаннях допитуваного); 5) коригувальну (дає змогу уточнити показання або виявити та усунути перекручення, що є результатом добросовісної помил­ки допитуваного).

ІНФОРМАЦІЯ (від лат. informatio — роз'яснення) — 1) Відомості про будь-які події, чиюсь діяльність та ін.; повідомлення про щось. 2) Відомості у будь-якій формі та вигляді, на будь-яких носіях.

ІНФРАЧЕРВОНЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ — електро­магнітне випромінювання, невидиме для ока. У кримі­налістиці використовуються методи, основані на інфра­червоному випромінюванні.

ІНЬЯНДАО — китайський кастет з трьома виступаю­чими шипами.

ІПОХОНДРІЯ — хворобливий стан людини, який ха­рактеризується надмірним занепокоєнням, страхом за своє здоров'я; пригнічений стан, туга.

ІПРИТ — безбарвна оліїста рідина з гірчичним запа­хом, яка роз'їдає слизову оболонку та шкіру; викорис­товується як бойова отруйна речовина; гірчичний газ.

Й

ЙОД — хімічний елемент, проста речовина — сірі блис­кучі кристали, а пара — фіалкова.

ЙОДНА ТРУБКА — прилад для виявлення відбитків пальців рук за допомогою пари йоду. Прилад для обку­рювання слідів парою йоду складається з гумової груші, йодної трубки та скляної лійки. Пара йоду добре вияв­ляє сліди рук на різних поверхнях: папері, картоні, де­реві, пластмасі, лакованих меблях. Обкурювання парою йоду не знищує слідів і не виключає у разі невдачі застосування інших методів. Сліди, виявлені парою йоду, швидко знебарвлюються. Їх фіксують фотографуванням, а в деяких випадках закріплюють на поверхні розчином крохмалю або порошком заліза.

ЙОЙО — філіппінська ударна зброя у вигляді круглої гирки на мотузці.

ЙОРШ (злодійський жаргон) — злодій, який вигнаний зі свого середовища, але продовжує видавати себе за «злодія в законі» там, де його не знають; самозванець.

К

КАЛІБР — (франц. calibre, від араб. каліб — форма) — діаметр ствола вогнепальної зброї. Вимірюється в лініях, дюймах, міліметрах, сотих міліметра, тисячних мілімет­ра. У мисливських дробових рушницях К. позначається умовними цифрами, тотожними діаметру каналу. У нарізного ствола К. визначається відстанню між проти­лежними полями нарізів.

КАМОРА — отвір у барабані револьвера, який служить патронником для патрона або зарядів з кулями. Зви­чайно у барабані є кілька камор.

КАНАБІС — вершечки рослин коноплі з квітами чи плодами; використовується як сировина для отримання наркотичних речовин.

КАНАЛ — внутрішня порожнина ствола вогнепальної зброї.

КАНІБАЛІЗМ — 1) Людожерство. 2) Нелюдська жор­стокість; звірство.

КАПСУЛЬ — циліндрик з металу з вибуховою суміш­шю, призначений для запалення заряду в капсульній зброї, патроні або артилерійському пострілі; в останнь­ому випадку К. вставляється у гільзу.

КАПУСТА (злодійський жаргон) — долари США (з огля­ду на зелений колір).

КАРАБІН — гвинтівка полегшеної ваги з коротким дулом.

КАРНИЙ РОЗШУК — одна з найважливіших служб міліції. На К. р. покладається здійснення оперативно-розшукових та інших передбачених законом заходів із метою виявлення злочинів і осіб, що їх вчинили, а також розшук злочинців, які переховуються від суду і слідства. На К. р. покладається також обов’язок вжиття усіх заходів, необхідних для попередження і припинення злочинів. Як орган дізнання К. р. може порушувати кримінальні справи і провадити слідчі дії в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством.

КАРТЕЧ — нарубані шматочки свинцевого, мідного або будь-якого іншого металевого прута, призначені для стрільби з гладкоствольної вогнепальної зброї.

КАСТЕТ (від франц. casser — розбивати і tete — голова) — ударна наручна холодна зброя, яка складається зі спо­лучених кілець, що надіваються на пальці, іноді з при­робленими до них шипами. Служить для посилення удару кулака.

КАТАЛИ (злодійський жаргон) — шулери, які підшуку­ють і обігрують потерпілих на транспорті.

КАТЕГОРИЧНИЙ ВИСНОВОК ЕКСПЕРТА — досто­вірний висновок про факт незалежно від умов його існу­вання. Може бути позитивним чи негативним.

КАТЕГОРІЇ КРИМІНАЛІСТИЧНІ — основні поняття криміналістики.

КВАЗІМАСКУВАННЯ (від лат. guasi — ніби, майже та франц. masguer — приховувати) — у криміналістиці оз­начає виставлення предмета на видному місці, відкрито, перед очима. Необхідно враховувати при  проведенні обшуку.

КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНУ (від лат. qualis - який за якістю і gacio — роблю) — кримінально-правова оцінка злочинного діяння, яка полягає у встановленні відповідності його ознак ознакам складу злочину, передбаче­ного кримінальним законом. К. з. здійснюється орга­нами досудового слідства, а остаточно — вироком суду.

КВОНБО — різновид кастета.

КЕЙС — модернізована уніфікована валіза для огляду місця події. К. містить набір технічних засобів для ква­ліфікованого огляду, виявлення і фіксації слідів, вилучення, запаковування й маркування речових доказів на місці події. Габаритні розміри — 500х385х160 мм, маса — не більше 12 кт.

КИЙОК — найпростіший вид палиці. Складається з рукояті та робочої частини у вигляді потовщення або набалдашника. Рукоять і набалдашник становлять єди­не ціле. Один із найархаїчніших видів зброї.

КИЙОК ТЕЛЕСКОПІЧНИЙ — кийок з кількох секцій, що вкладаються одна в одну. У робочий стан приво­диться ручним або автоматичним способом.

КИНДЖАЛ — колюча клинкова холодна зброя, при­значена для рукопашного бою. Складається з коротко­го клинка і черена. К. буває різних видів: бебут, дага, кортик та ін.

КИНДЖАЛ МЕТАЛЬНИЙ — різновид метального ножа із симетричним щодо середньої лінії клинком. Має змі­щений до вістря центр ваги.

КІЛОГРАМ — основна одиниця ваги в десятковій сис­темі мір; дорівнює 1000 грамів.

КІЛОМЕТР — одиниця довжини; дорівнює 1000 метрам.

КІЛЬКІСНА ОЗНАКА — числове визначення власти­вості або якісної ознаки об'єкта експертизи.

КІЛЬЦЕ БОЙОВЕ — наручна ударна холодна зброя у вигляді кільця із шипом або шипами, яке надівається на палець і призначене для посилення удару.

КІНОЛОГ (від грец. kuwn — собака і logoz  — слово, вчення) — фахівець у галузі дресирування і викорис­тання службово-розшукових собак.

КІСТЕНЬ — ударна складна холодна зброя, яка скла­дається з гирки на ланцюговій або ремінній зв'язці, прикріпленій до рукоятки.

КЛАСИФІКАЦІЯ ВИСНОВКІВ ЕКСПЕРТА — розподіл висновків за: 1) визначеністю — категоричні та ймовірні (передбачувані, проблематичні); 2) ставленням до досліджуваного та встановлюваного факту — стверджувальні або негативні судження (ствердження стосовно одного означає заперечення іншого); 3) характером відносин між наслідком та його основою — умовні і безумовні судження, в яких відображається існування якогось фак­ту, явища залежно від певних умов; 4) вибором однієї з двох (або кількох) можливостей, які виключають одна одну, — альтернативні (багатоваріантні), розподільні висновки; 5) обсягом — величиною, до якої належить встановлений експертом факт: висновки про одиничні факти і висновки про численні факти; 6) модальністю фактів, встановлених експертом: висновки про мож­ливість існування факту або висновки про необхідність явища.

КЛАУСТРОФОБІЯ (від лат. claustra — перепона, пере­шкода і грец. woboz  — страх) — нав'язливий страх пе­ред пересуванням у замкнутому просторі, замкненому приміщенні.

КЛЕЙМА ПРОБІРНІ — знак засвідчення якості виро­бу з коштовних металів. Поділяють на основні і додат­кові. Основні К. п. ставляться на виробах із коштовних металів, мають самостійне значення і свідчать про про­ходження виробом пробірного контролю. Додаткові К. п. не мають самостійного значення і застосовуються в сполученні з одним із основних К. п. Елементи основ­ного К. п. — знак засвідчення (емблема) і проба. Факт виготовлення виробу з коштовного металу перевіряється насамперед за наявністю клейма (проби). Існує два види проб — золотникова і метрична. Цифра проби в золот­никовій системі означає, що на 96 одиниць ваги сплаву в ньому міститься певна кількість таких самих одиниць коштовного металу. У метричній системі проба означає кількість коштовного металу на 1000 одиниць сплаву (наприклад, проба «750» означає, що є 750 грам кош­товного металу на 1000 грам сплаву).

КЛЕЙМО — знак майстра або майстерні, що виготовили холодну чи вогнепальну зброю або її окремі елементи.

КЛЕПТОМАНІЯ (від грец. kleptw — краду і mania — безумство, захоплення, пристрасть) — непереборне праг­нення вчинити крадіжку (без корисливої мети), вини­кає імпульсивне. При цьому самі крадіжки не зумовлю­ються потребами, а можлива кара не стримує від їх вчи­нення. К. може перерости у психічне захворювання.

КЛИЧКА — прізвисько; використовується замість імені і прізвища.

КЛІМАТ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ — якісний бік особистісних стосунків, що виявляється як сукупність психологічних умов, що сприяють або перешкоджають продуктивній спільній діяльності і всебічному розвит­кові в групі. К. с.-п. необхідний у роботі групи слідчих під час розслідування злочину або в роботі кількох суддів у судовому розгляді.

КОД ШТРИХОВИЙ — присвоюється кожному виду виробу і складається частіше за все з 13 цифр (EAN — 13). У К. ш. зашифровано важливі відомості. Перші дві або три цифри позначають код країни-виготовлювача або продавця, наступні п'ять цифр (або чотири, якщо код країни має три цифри) — код фірми-виготовлюва­ча, наступні п'ять цифр — код товару і деякі його споживчі властивості, остання цифра — контрольна, вона використовується для правильності зчитування коду. Наприклад, цифровий код 4003160042145. Перші дві цифри 40 вказують країну-виготовлювача або продавця продукту, наступні п'ять 03160 — підприємство-виго­товлювача, ще п'ять 04214 — найменування товару і його споживчі якості, розмір, масу, колір. Остання цифра 5 — контрольна, яка використовується для зчитування штри­хів сканером. Товари невеликих розмірів можуть мати короткий код, який складається з восьми цифр. Код країні присвоюється Міжнародною асоціацією EAN. К. ш. — це ще одна можливість індивідуалізувати товар (або предмет). Необхідно враховувати при провадженні деяких слідчих дій.

КОЗУКА — японський бойовий ніж, який використо­вується як холодна або метальна зброя.

КОКАЇН — отруйна речовина, яку добувають з тропіч­ної рослини (кокаїнового куща) і вживається як знебо­люючий або наркотичний засіб. Часте вживання К. може призвести до кокаїнізму.

КОКАЇНІЗМ — вид наркоманії — хвороблива пристрасть до кокаїну.

КОКАЇНОВИЙ КУЩ — тропічна рослина, з якої добу­вають кокаїн.

КОЛЕКЦІЇ КРИМІНАЛІСТИЧНІ — зібрання різних об'єктів-зразків (зброї, боєприпасів, відбитків печаток та штампів тощо), які слугують для розшукових, іден­тифікаційних та діагностичних цілей. Утворюються в експертних установах.

КОЛЬОРОРОЗРІЗНЕННЯ — спосіб фотозйомки із за­стосуванням світлофільтрів. Дає можливість підсилити слабовидимий текст, виявити дописку в документі, про­читати текст, залитий барвником.

КОМПЕНСАТОР ДУЛОВИЙ (від лат. compenso — зрівноважую) — насадка на кінці ствола для збільшення купчастості стрільби.

КОМПЕТЕНЦІЯ ЕКСПЕРТА (від лат. compete — відпов­ідаю, підходжу) — володіння теорією і методикою судової експертизи конкретного роду, виду і підвиду. Часто під К. е. розуміють коло питань, які він має право вирішити на основі своїх спеціальних знань. Розрізняють об'єктив­но науковий і суб'єктивний бік компетенції експерта.

КОМПЛЕКС НЕПОВНОЦІННОСТІ (від лат. complexus — поєднання, зв'язок) — психопатологічний синдром, який полягає у стійкій впевненості людини у власній непов­ноцінності як особистості; призводить до невротичних відхилень.

КОМП'ЮТЕРНИЙ ВІРУС — програма ЕОМ, що здат­на без відома користувача та всупереч його бажанню розмножуватися і поширюватися, порушуючи працез­датність програмного забезпечення ЕОМ. Вперше К. в. з'явився наприкінці 80-х pp. XX ст. у США. Для бо­ротьби з К. в. розробляються антивірусні програми.

КОМП'ЮТЕРНІ ЗЛОЧИНИ — злочини у сфері вико­ристання електронно-обчислювальних машин (комп'­ютерів), систем та комп'ютерних мереж (статті 361—363 КК України).

КОМУНІКАЦІЯ (від лат. communico — роблю загаль­ним, пов'язую, спілкуюся) — змістовний аспект соці­альної взаємодії. Дії, свідомо орієнтовані на змістове їх сприйняття іншими людьми, іноді називають комуні­кативними діями.

КОНКЛЮДЕНТНІ ДІЇ — поведінка невербального ха­рактеру (жести, вказівки, мімічні прояви). К. д. мають під час слідчих дій орієнтовний характер.

КОНОПЛІ — однорічні трав'янисті рослини, зі стебел яких виготовляють прядиво, а також добувають олію та гашиш (наркотичну речовину).

КОНСЕРВАЦІЯ ТРУПА — штучне (бальзамування) або природне (висихання, охолодження та ін.) збереження всього трупа.

КОНСПІРАЦІЯ (від лат. conspiratio — одностайність, згода, змова) — додержання, збереження тайни якої-небудь діяльності. К. — принцип оперативно-розшукової діяльності.

КОНСУЛЬТАЦІЯ ЕКСПЕРТА — думка експерта, що ґрунтується на спеціальних знаннях і повідомляється слідчому (суду) усно чи письмово про дії, які підляга­ють здійсненню у зв'язку з підготовкою матеріалів, при­значенням або провадженням експертизи.

КОНТАКТ ПСИХОЛОГІЧНИЙ — найсприятливіша психологічна атмосфера, певний настрій при спілкуванні під час допиту чи інших вербальних слідчих дій. К. п. під час допиту передбачає можливість виникнення двох його рівнів: 1) коли допитуваний бажає давати пока­зання; 2) коли допитуваного змушують до цього. У змісті контакту можна виділити два елементи: 1) готовність допитуваного до спілкування; 2) результат правильного психологічного підходу слідчого до допитуваного. Оз­наки К. п.: 1) К. п. завжди має двосторонній характер, його встановлення і підтримка залежать як від слідчого, так і від допитуваного, хоч ініціатива і керуючий вплив належать слідчому; 2) К. п. є динамічним процесом, що перебуває у розвитку, учасники якого постійно коригують свою поведінку; 3) К. п. є ситуативним і може ви­никнути на різних стадіях допиту.

КОНТАМІНАЦІЯ (лат. contaminatio — забруднення, змішування) у психології помилкове відтворення слів, яке полягає в об'єднанні складів, що належать до різних слів, в одне слово. У патології К. спостерігається при різних порушеннях пам'яті.

КОНТЕНТ-АНАЛІЗ — у психології метод виявлення та оцінки специфічних характеристик текстів та інших носіїв інформації (відеозаписів, теле- і радіопередач, інтерв'ю, відповідей на відкриті запитання тощо), у яко­му відповідно до мети дослідження виділяють певні змістові одиниці і форми інформації.

КОНТРАБАНДА (італ. contrabando, від contra — проти і bando — урядовий указ) — злочин, який полягає в переміщенні товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинений у великих розмірах; незаконне пе­реміщення історичних та культурних цінностей, отруй­них, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речо­вин, зброї і боєприпасів (крім гладкоствольної мисливсь­кої зброї та бойових припасів до неї), а так само страте­гічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила виве­зення за межі України (ст. 201 КК України). Кримі­нальним законодавством передбачена також К. нарко­тичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 305 КК України).

КОНТРАТИПУВАННЯ — метод посилення контрасту шляхом послідовного виготовлення з негатива кількох контратипів. Застосовується у техніко-криміналістичному дослідженні документів.

КОНФАБУЛЯЦІЯ (від лат. confabulatio — бесіда, роз­мова) — неправдиві спогади, які спостерігаються при порушеннях пам'яті. Складом К. можуть бути можливі події або події, що справді мали місце, які у вигляді образних спогадів переносяться у ближчий час або вплітаються у теперішній, ніби заповнюючи прогалину в пам'яті хворих. К. звичайно поєднується з розладами мислення, амнезіями і спостерігаються при локальних ураженнях головного мозку, психозах.

КОНФЛІКТ (від лат. conflictus — зіткнення) — зіткнен­ня протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок або поглядів опонентів чи суб'єктів взаємодії. В основі будь-якого К. лежить ситуація, яка включає або суперечливі позиції сторін з якогось приводу, або про­тилежні цілі чи засоби їх досягнення в даних обстави­нах, або розбіжність інтересів, бажань, нахилів опонентів тощо. У криміналістиці важливе місце посідає вивчення конфліктів у діяльності слідчого.

КОНФОРМНІСТЬ (від лат. conformis — подібний, відпо­відний) — податливість людини до реального або уда­ваного тиску групи, що виявляється у зміні поведінки та поглядів відповідно до позиції більшості. Має нега­тивне значення при прийнятті групових рішень.

КОНЧАР — колюча клинкова холодна зброя у вигляді важкої шпаги з довгим тригранним або чотиригранним клинком із глибокими долами.

КОРДИТ — різновид нітрогліцеринового бездимного пороху. Винайдений англійськими хіміками Абелем і Дьюаром у 1889 p.

КОРЕСПОНДЕНЦІЯ РАХУНКІВ — взаємозв'язок між рахунками бухгалтерського обліку при реєстрації гос­подарської операції шляхом подвійного запису. Здій­снюється шляхом проводок, в яких зазначається, за дебетом і кредитом яких рахунків і в якій сумі записується дана операція.

КОРИСТЬ — один із можливих мотивів злочину, який полягає у прагненні до наживи, збагачення шляхом вчи­нення злочину. Для деяких складів злочину К. є обо­в'язковою ознакою.

КОРТИК — вид кинджала з прямим коротким гранова­ним клинком.

КОРУПЦІЯ (від лат. corruptio — підкуп) — 1) Пошире­ний злочинний спосіб життя високопоставлених поса­дових осіб, які використовують виконання покладених на них державних функцій для особистого збагачення та діставання інших особистих переваг. Корумпування пов'язане з виникненням і розвитком організованої зло­чинності. 2) Суспільне небезпечне явище у сфері політики або державного управління, яке виявляється у навмисному використанні представниками влади свого службового статусу для протиправного отримання май­нових і немайнових благ і переваг у будь-якій формі, а також підкуп цих осіб.

КРАДІЖКА — таємне викрадення чужого майна (ст. 185 КК України); таємний спосіб вилучення майна, який припускає наявність у злочинця впевненості, що він діє непомітно для потерпілого та інших осіб. Це відрізняє К. від грабежу та розбою. У криміналістиці розрізня­ють: К. з приміщень, К. матеріальних цінностей з цехів промислових підприємств, підприємств АПК, комуналь­них господарств та будівельних організацій, а також К. вантажів на залізничному, річковому, морському та по­вітряному транспорті; К. особистих речей громадян; кишенькові К.; К. транспортних засобів. Типові слідчі дії при розслідуванні К.: огляд місця події, допит по­терпілих, допит матеріально відповідальних осіб і керівників підприємств; допит свідків; допит підозрювано­го (обвинуваченого); призначення судових експертиз.

КРЕДИТ (лат. creditum — позика, від credo — вірю, до­віряю) — 1) Кошти, що надаються банком чи іншою установою (кредитором) за кредитним договором пози­чальникові на умовах поверненості та, як правило, оплатності. 2) Термін бухгалтерського обліку, який відображає протилежні дебе­ту зміни в рахунках.

КРЕДИТНА КАРТКА — іменний грошовий документ, випущений банківською установою або спеціалізованою установою-емітентом, який засвідчує наявність у неї рахунка володільця і який дає право придбати товари та послуги без сплати готівкою у підприємствах роздріб­ної торгівлі (сфери обслуговування), що є учасниками системи розрахунків картками даного емітента. КК Ук­раїни встановлює кримінальну відповідальність за не­законні дії з документами на переказ, платіжними карт­ками та іншими засобами доступу до банківських ра­хунків, обладнанням для їх виготовлення (ст. 200). При розслідуваннях такого злочину може призначатися техніко-криміналістична експертиза документів.

КРЕК — сильнодіючий наркотик, що його отримують синтетичним способом.

КРИКЕТ — комбінована зброя, у якій поєднана корот­ка сокира або бойова сокира і пістолет, ствол останнього є водночас рукояттю.

КРИМІНАЛІСТ — 1) Фахівець у галузі криміналістики. 2) Фахівець з кримінального права.

КРИМІНАЛІСТИКА (від лат. criminalis —злочинний) — наука про закономірності механізму злочину, виникнен­ня інформації про злочин і його учасників, законо­мірності збирання, дослідження, оцінки і використан­ня доказів та основані на пізнанні цих закономірностей спеціальні методи і засоби судового дослідження та за­побігання злочинам. Предмет К. є багатогранним і склад­ним. У юридичній літературі є й інші визначення пред­мета К.: як науки про розслідування злочинів; або на­уки про розкриття злочинів; або науки про сукупність технічних засобів, тактичних прийомів і методичних рекомендацій. Термін «криміналістика» уперше вжито наприкінці XIX ст. судовим слідчим, згодом універси­тетським професором Гансом Гроссом. Зародження К. пов'язане із соціальним замовленням держави і суспіль­ства науці: розробити нові засоби й методи розкриття і розслідування злочинів в умовах появи професійної та організованої злочинності. Історично К. народилася у надрах кримінально-процесуальної науки. Сучасні уяв­лення про зміст К. дають можливість вирізнити в її си­стемі чотири розділи: 1) загальну теорію криміналісти­ки; 2) криміналістичну техніку; 3) криміналістичну так­тику; 4) криміналістичну методику (методику розслі­дування окремих видів злочинів). За своєю природою К. — юридична наука. Такий погляд сформувався у 1952—1955 pp. і згодом став панівним у правовій науці. Завдання К. визначаються її соціальною функцією — своїми прийомами, методами й засобами сприяти справі боротьби зі злочинністю. Такими завданнями є: 1) ви­вчення закономірностей, які становлять предмет К.; 2) розробка технічних засобів, тактичних прийомів і ме­тодичних рекомендацій щодо збирання, дослідження і використання доказів; 3) вдосконалення тактичних і методичних основ досудового розслідування і судового слідства, основ судової експертизи; 4) вдосконалення криміналістичних методів запобігання злочинам; 5) вив­чення можливості використання зарубіжного досвіду в боротьбі зі злочинністю.

КРИМІНАЛІСТИЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ — систематизація злочинів за криміналістичне значущи­ми основами, які сприяють формуванню криміналістич­них характеристик злочинів і розробці окремих кримі­налістичних методик; базується на кримінально-правовій класифікації і вважає за необхідне враховувати спосіб вчинення і приховування злочину, особу злочинця і потерпілого, місце вчинення злочину та інші чинники.

КРИМІНАЛІСТИЧНА МЕТОДИКА — розділ криміна­лістики, який являє собою систему наукових положень і розроблюваних на їх основі рекомендацій щодо органі­зації і здійснення розслідування і запобігання окремим видам злочинів. К.. м. вживається як синонім методики розслідування окремих видів злочинів. Зміст К. м. ста­новлять: загальні положення та окремі криміналістичні методики розслідування (методика розслідування, крадіжок, грабежів, розбоїв, убивств, зґвалтувань тощо).

КРИМІНАЛІСТИЧНА ТАКТИКА — розділ криміналі­стики, який являє собою систему наукових положень і розроблюваних на їх основі рекомендацій щодо органі­зації і планування досудового і судового слідства, виз­начення лінії поведінки осіб, які здійснюють судове дослідження, щодо прийомів проведення окремих про­цесуальних (слідчих і судових) дій, спрямованих на зби­рання і вивчення доказів, на встановлення обставин, що сприяли вчиненню і приховуванню злочинів. До складу К. т. входять: вчення про криміналістичну вер­сію і планування розслідування, концепція слідчої си­туації, тактичного рішення і тактичного ризику, систе­ми тактичних прийомів проведення слідчих і судових дій (тактичні комбінації) та ін.

КРИМІНАЛІСТИЧНА ТЕХНІКА — розділ криміналі­стики, що є системою наукових положень і розроблю­ваних на їх основі технічних засобів, прийомів і ме­тодів, призначених для збирання, дослідження і вико­ристання доказів. К. т. виникла внаслідок впроваджен­ня досягнень природничих і технічних наук у практику боротьби зі злочинністю. Методи фізики, хімії, біології, медицини та інших галузей знань пристосовувалися для виявлення слідів злочину, виявлення інформації з ме­тою кримінального судочинства. К. т. в XIX ст. заклала основу криміналістики. Термін «криміналістична техні­ка» має два основні значення. У широкому розумінні слова К. т. означає розділ (частину) криміналістики, у вузькому розумінні — це сукупність, система науково-технічних засобів, прийомів і методів, використовува­них при розкритті, розслідуванні і запобіганні злочи­нам. Форми застосування К. т.: 1) використання науко­во-технічних засобів оперативними працівниками при проведенні оперативно-розшукових заходів; 2) застосу­вання науково-технічних засобів слідчими при провад­женні слідчих дій; 3) використання науково-технічних засобів фахівцями та експертами у процесі відповідних досліджень; 4) застосування науково-технічних засобів учасниками судового розгляду. К. т. розвивається в трьох основних напрямах: оперативно-слідчому, науково-дос­лідному, профілактичному. Система К. т. охоплює такі основні галузі: 1) судова фотографія; 2) судовий кіно- і відеозапис; 3) трасологія; 4) судова балістика; 5) криміналістичне дослідження письма; 6) техніко-криміналі-стичне дослідження документів; 7) криміналістичне ото­тожнення особи за ознаками зовнішності; 8) кримінальна реєстрація.

КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ — система відомостей (інформації) про криміналістичне значущі ознаки злочинів даного виду, яка відтворює закономірні зв'язки між ними і служить побудові і пе­ревірці слідчих версій у розслідуванні конкретних злочинів. Основні елементи К. х. з.: 1) спосіб злочину; 2) місце та обстановка; 3) час вчинення злочину; 4) знаряддя і за­соби; 5) предмет посягання; 6) особа потерпілого; 7) особа злочинця; 8) сліди злочину (у широкому розумінні).

КРИМІНАЛІСТИЧНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ — окрема криміналістична теорія, яка містить сукупність прин­ципів формування криміналістичних прогнозів.

КРИМІНАЛІСТИЧНИЙ ПРИЙОМ — найбільш раціо­нальний і ефективний спосіб здійснення процесуальної дії. Розрізняють технічні, тактичні та організаційні кри­міналістичні прийоми.

КРИМІНАЛЬНА РЕЄСТРАЦІЯ — цілеспрямований систематичний облік певних об'єктів для наступного використання реєстраційних даних при розслідуванні злочинів, розшуку злочинців і речових доказів, з'ясу­ванні різноманітних обставин, які супроводжують зло­чин. Систему К. р. утворюють різні види криміналістич­ного обліку (алфавітно-дактилоскопічний облік осіб, засуджених і затриманих; дактилоскопічний облік не­відомих злочинців, які зникли з місця події; облік за зовнішніми ознаками; облік за способом вчинення зло­чинів; облік зниклих безвісти осіб і невпізнаних трупів; облік вогнепальної зброї, яка використовувалася при вчиненні нерозкритих злочинів; облік втраченої і вияв­леної вогнепальної зброї та ін.).

КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС — регламентований зако­ном порядок порушення, розслідування, розгляду, вирі­шення справ про злочини та виконання вироків (ухвал, постанов) суду.

КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПРАВО — галузь права, норми якої регулюють діяльність, пов'язану з порушенням, досудовим розслідуванням, судовим роз­глядом кримінальних справ; її порядок і зміст; право­відносини, що виникають при цьому. Наука К.-п. п. тісно пов'язана з криміналістикою. Кримінально-про­цесуальна наука визначає межі та умови застосування криміналістичних рекомендацій у сфері судового дослідження, компетенцію різних учасників процесу у ви­користанні криміналістичних засобів, прийомів і мето­дик. Положення процесуальної науки у певному ро­зумінні визначають службову роль криміналістики, по­кликаної забезпечувати інтереси правосуддя.

КРИМІНОГЕННА ОБСТАНОВКА — сукупність чин­ників, які сприяють збереженню або зростанню злочин­ності (окремих її видів) на певній території.

КРИМІНОГЕННИЙ ЧИННИК — явище, що сприяє збереженню чи зростанню злочинності (окремого її виду).

КРИМІНОЛОГІЯ (від лат. crimen, род. в. criminis — злочин і грец. logos — слово, вчення) — наука про зло­чинність, її причини, особу злочинця, шляхи й засоби запобігання злочинності. К. досліджує злочинність як соціальне явище. К. стикається з криміналістикою при дослідженні засобів запобігання вчиненню злочинів.

КРИПТОГРАФІЯ (від грец. kruptoz — таємний, прихований і grafw — пишу) — тайнопис; система зашифровки і зміни письма. Див. Тайнопис.

КРИТЕРІЙ ДАКТИЛОСКОПІЧНОЇ ТОТОЖНОСТІ — критерій, запропонований у 1911 р. французьким кри­міналістом Бальтазаром, який вважав, що для висновку про тотожність необхідний збіг не менше 12 деталей папілярного візерунка. Тривалий час така їх кількість визнавалася багатьма криміналістами світу.

КУЛЯ — металеве (найчастіше свинцеве) тіло різної фор­ми для стрільби з вогнепальної зброї.

КУЛЯ ЗІ ЗМІЩЕНИМ ЦЕНТРОМ ВАГИ — куля, осер­дя якої розташоване так, що в момент удару об пере­шкоду вона змінює траєкторію польоту.

КУЛЯ КУЛЯСТА — куля патрона, що застосовується у гладкоствольній вогнепальній зброї, має круглу форму.

КУПЮРА — окрема одиниця цінного папера (облігації, грошові знаки, акції) визначеної номінальної вартості.

КУРАРЕ — сильна рослинна отрута, у якій міститься курарин.

Л

ЛАВАНДА-М — прилад для виявлення живих людей, які переховуються у вантажах, що перевозять на транс­портних засобах. Прилад відтворює звукові коливання, сприйняття яких дає можливість зробити висновок про наявність або відсутність людини у транспортному за­собі, що оглядається.

ЛАМПА-СПАЛАХ — електричний прилад, що дає ко­роткочасне і сильне освітлення під час фотознімання.

ЛЕГАЛІЗАЦІЯ (ВІДМИВАННЯ) ГРОШОВИХ КОШТІВ — вчинення фінансових операцій та інших угод з грошо­вими коштами та іншим майном, здобутих завідомо зло­чинним шляхом, а також використання зазначених коштів та іншого майна для здійснення підприємниць­кої або іншої господарської діяльності; є злочином за законодавством ряду держав. В Україні за Л. (в.) г. к. встановлено кримінальну відповідальність (ст. 209 КК України).

ЛЕЗО БРИТВИ — побутове лезо для гоління, яке вико­ристовується у кримінальному середовищі як метальна зброя. Вистрелюється, якщо одягнене на палець, або випльовується.

ЛЕСБІЯНСТВО — різновид статевого відхилення, що полягає у статевому потягу жінки до жінки; жіночий гомосексуалізм.

ЛЖЕПІДПРИЄМНИЦТВО — самостійний злочин, який посягає на сферу підприємницької діяльності, пе­редбачено КК Російської Федерації. За КК України передбачено фіктивне підприємництво. Див. Фіктивне підприємництво.

ЛЖЕСВІДЧЕННЯ — повідомлення неправдивих відо­мостей на допиті.

ЛЖЕТЕОРІЯ — несправжня теорія, що базується на хибних засадах. У криміналістиці пропонувалося вико­ристовувати Л. — демонологію, астрологію, хіромантію.

ЛИСИНА — ознака зовнішності людини; місце на го­лові, де випало і не росте волосся. Л. є особливою прик­метою.

ЛИСТ КОНЮШИНИ — револьверний барабан з чо­тирма каморами. Таку назву дістав через свою форму.

ЛИЧИНКА — запор затвора у деяких видах вогнепаль­ної зброї.

ЛІГАТУРА — зображення одним письмовим знаком двох або кількох літер. Необхідно враховувати у почеркоз­навчому дослідженні.

ЛІДЕР (англ. leader, — головний, від lead — вести, керу­вати) — член групи, за яким вона визнає право прий­мати відповідальні рішення у відповідальних для неї ситуаціях, тобто найавторитетніша особистість, яка ре­ально відіграє головну роль в організації спільної діяль­ності та регулюванні взаємовідносин у групі. Прийнято різні класифікації Л.: 1) за змістом діяльності (Л.-натх­ненник і Л.-виконавець); 2) за характером діяльності (універсальний Л. і ситуативний Л.); 3) за спрямовані­стю діяльності (емоційний Л. і діловий Л.). Л. може бути одночасно і керівником групи, а може ним і не бути. Л. не має ніяких визнаних поза групою владних повнова­жень, і на нього не покладені ніякі офіційні обов'язки.

ЛІДЕРСТВО — стосунки домінування й підлеглості, впливу і наслідування в системі особистісних стосунків у групі.

ЛІКАРСЬКА ПОМИЛКА — добросовісна помилка лікаря без елементів халатності, недбалості і професійного не­знання, яка випливає з певних об'єктивних умов; у цих діях лікаря повністю виключений умисел. Л. п. можуть бути діагностичні (нерозпізнавання або помилкове роз­пізнавання хвороби), тактичні (неправильне визначен­ня показань до операції, помилковий вибір обсягу опе­рації); технічні (неправильне використання медичної техніки, застосування невідповідних медикаментів).

ЛІНГВІСТИКА — наука про мову; мовознавство.

ЛІНЗА — оптичне скло, обмежене двома сферичними поверхнями або однією сферичною та однією плоскою, здатне збирати або розсіювати проміння, що проходить крізь нього.

ЛІСТИНГ — друкована інформація про результат об­робки яких-небудь даних ЕОМ; роздруковування тако­го тексту на папері. Л. може бути предметом слідчого огляду.

ЛІТЕРА — письмовий знак, що позначає звук або спо­лучення звуків мови; буква.

ЛІТОГРАФІЯ (від грец. lithos — камінь і grapho — вирізблюю) — спосіб плоского друку, за якого для виготовлення форми використовують літог­рафський камінь з нанесеним на нього малюнком. Вра­ховується під час експертного дослідження документів.

ЛІТР — у міжнародній метричній системі мір основна одиниця ємності рідких і сипких тіл; дорівнює 1000 см3.

ЛІХТАР — освітлювальний прилад; автономний освіт­лювач спрямованого світла, входить до криміналістич­ного комплекту слідчого. Використовується при про­вадженні оглядів і обшуків у затемнених місцях. При освітленні, що падає косо і при гостроспрямованому освітленні за допомогою Л. можна виявити потожирові сліди пальців рук, проводити попереднє дослідження документів.

ЛОГІКА — наука про закони і форми мислення. У кримі­налістиці використовуються формально-логічні методи.

ЛОГІКА ДОКАЗУВАННЯ — наукова дисципліна, що виникла на межі логіки, криміналістики, кримінально­го процесу. Предметом Л. д. є процес судового доказу­вання як вид мисленої діяльності.

ЛОГОТИП — комбінація початкових букв, що являє собою скорочену назву якої-небудь установи, підприє­мства, об'єднання тощо.

ЛОЖЕ ТРУПА — ділянка поверхні підлоги або ґрунту під трупом. Л. т. слід оглядати для виявлення слідів і предметів, пов'язаних зі злочином.

ЛОМБРОЗІАНСТВО — одна з назв антропологічної школи кримінального права (від імені основоположника Ч. Ломброзо).

ЛОМЩИК (злодійський жаргон) — шахрай, який обма­нює продавця при розмінюванні грошей.

ЛСД — синтетична наркотична речовина кустарного виробництва; заборонена для застосування у медичній практиці.

ЛУНАТИЗМ — хвороба, яка виявляється у несвідомих діях під час нічного сну; сомнамбулізм.

ЛУПА АНАЛІТИЧНА — збільшувальне пристосування для роботи слідчого з дрібними об'єктами. Використо­вується Л. а. для виявлення різних слідів і мікрочасти­нок, а також для попереднього дослідження почерку, документів, відбитків печаток та інших об'єктів. У кримі­налістичному комплекті слідчого є лупа 3,5х і лупа 7х.

ЛЮМЕН — міжнародна одиниця світлового потоку (лм).

ЛЮМІНЕСЦЕНТНИЙ СПЕКТРАЛЬНИЙ АНАЛІЗ — аналіз елементного складу речовини за її люмінесцен­цією, оснований на реєстрації світіння атомів, іонів, молекул та інших частинок при їх збудженні різними видами енергії. Застосовується при експертних дослід­женнях.

ЛЮМІНЕСЦЕНЦІЯ (від лат. lumen — світло і escentia — суфікс, що означає слабку дію) — світіння твердих тіл або газуватих, рідких речовин, яке під впливом певного джерела енергії супроводжується тепловим випроміню­ванням. Л. є наслідком перетворення енергії в речовині на світлову. Розрізняють фотолюмінісценцію (ультра­фіолетове або видиме світло); катод олюмінесценцію (ка­тодне проміння); рентгенолюмінесценцію (рентгенівське проміння); тер­молюмінесценцію (нагрівання) та ін.  

ЛЮМІНОЛ — засіб попереднього визначення крові. Сутність проби з Л. полягає в тому, що при взаємодії крові із содовим розчином Л. з перекисом водню або гідроперитом виникає блакитнувате світіння, яке добре спостерігається у темряві. Методика виявлення крові: 1) розчинити віл кип'яченої води 5 г кальцинованої соди і 0,1 г Л.; 2) безпосередньо перед уживанням дода­ти до розчину 100 мл 3%-ого перекису водню або 100 мл кип'яченої води, у якій попередньо розчинені 2—3 таб­летки гідропериту; 3) затемнити приміщення; 4) нанес­ти реактив на поверхню досліджуваного об'єкта за до­помогою пульверизатора з гумовою грушею або універ­сального.

ЛЮМІНОФОР — синтетична речовина, здатна до лю­мінесценції.

ЛЯЛЬКА — використовуваний при шахрайстві предмет, зовнішньо схожий на запропонований. У ряді випадків використовується Л. грошова, яка являє собою пачку паперу, нарізаного за форматом грошей, зверху і знизу якої лежать справжні купюри.

М

МАГАЗИН — вмістилище для патронів і водночас при­стосування для подачі їх під час стрільби в канал ствола казнозарядної вогнепальної зброї. М. бувають різних видів: коробка, диск, трубка, ріжковий М. Останні поділяються на серединні, підствольні і прикладні. Ба­рабан револьвера також є М. Для прискорення заряд­жання М. часто використовують обойми.

МАГНІТНА ЩІТОЧКА — пристосування для запилен­ня слідів пальців рук за допомогою порошку заліза; яв­ляє собою стрижневий магніт, замкнутий у пластмасо­вий корпус. При зіткненні з порошком заліза частинки його, притягуючись магнітом через стінку корпуса, ут­ворюють «бороду». Пластмасовий обмежувач перешкод­жає порошку піднятися нагору по корпусу щіточки. Рух магнітного стрижня дає можливість зсипати порошок назад у флакон.

МАГНІТНИЙ ШУКАЧ (ПІДІЙМАЧ) — пристрій, при­значений для пошуку знарядь злочину та інших пред­метів, виготовлених із чорних металів. Основною час­тиною пристрою є магнітна голівка. Піднімальна сила магнітної голівки — до 8 кг.

МАК — трав'яниста рослина з довгим стеблем і велики­ми квітами, що дає кулястий плід, виповнений дрібним насінням; може вирощуватися як наркотичне зілля (ма­кова соломка).

МАКЕТ — зразок чого-небудь, відтворений звичайно у зменшеному розмірі. Застосовується у слідчій практиці при відтворенні обстановки та обставин події.

МАКЕТУВАННЯ — створення, виготовлення макета (макетів) чого-небудь.

МАКРОПРОЦЕСОР — програма, технічний пристрій, що здійснюється ЕОМ за допомогою системи команд.

МАКРОСКОПІЯ — вивчення об'єктів простим оком.

МАЛИНА (злодійський жаргон) — злодійське кубло.

МАЛОІНФОРМАТИВНІ ОБ'ЄКТИ — умовне найме­нування об'єктів, ідентифікація яких утруднена внаслі­док: 1) неможливості виявити достатню кількість оз­нак; 2) замаскованості ознак ідентифікованого об'єкта, які відбиті в ідентифікуючому об'єкті; 3) наявності в ідентифікованого й ідентифікуючого (чи відбиття в ос­танньому) об'єктів лише родових (групових) ознак. По­няття мала інформативність об'єкта відносне.

МАЛОФОРМАТНИЙ — такий, що має невеликий формат.

МАЛЯВКА (злодійський жаргон) — записка.

МАНДРАГОРА — система візуального відеоспостереження у людяних місцях, що поєднана з комп'ютерною тех­нікою для відшукання та ідентифікації злочинця. Сис­тему М. впроваджено у Великій Британії.

МАНЕКЕН — людська фігура з певного матеріалу з рух­ливими руками й ногами, яку використовують при слідчому експерименті.

МАНІЯ (від грец. mania — безумство, захоплення) — хворобливий стан психіки, для якого характерне зосе­редження свідомості й почуттів на якійсь одній дії.

МАНІЯК — людина, одержима якоюсь манією.

МАРА-ТАТУ — круглі циліндричні або конусоподібні нунчаку.

МАРАФЕТ (злодійський жаргон) — кокаїн. Див. Кокаїн.

МАРГІНАЛ — той, хто втратив колишні соціальні зв'язки і не пристосувався до нових умов життя.

МАРГІНАЛЬНІСТЬ — крайнощі соціальне значущої поведінки (бродяжництво, жебракування, проституція, наркоманія, алкоголізм, хуліганство).

МАРИХУАНА — 1) Наркотик, що його одержують з індіанських конопель. 2) Індіанські коноплі, з яких до­бувають цей наркотик.

МАФІЯ — 1) У широкому розумінні — таємна злочин­на організація, що діє методами шантажу, насильства, вбивств тощо. 2) Назва етнічного злочинного співтова­риства, яке об'єднує головним чином представників з півдня Італії. Виникла на о. Сицилія (Італія) наприкінці XVIII ст.

МАЧЕТЕ — ніж з широким важким клинком.

МЕЛАНХОЛІК (грец. melagcolikoz від melas (melanos) — чорна і chole — жовч) — суб'єкт, що має один з чотирьох основних типів темпераменту, для якого характерний низький рівень психічної активності, уповільненість рухів, стриманість моторики і мовлення, швидка стом­люваність. М. притаманна висока емоційна сензитивність, глибина та усталеність емоцій при їх слабкому зовнішньому вираженні, причому переважають негативні емоції. За несприятливих умов у М. може розвиватися підвищена емоційна вразливість, замкнутість, відчу­женість.

МЕТАЛОГРАФІЯ — спостереження за предметами з металу та опис їхньої будови.

МЕТАЛОШУКАЧ СХ-2 — пошуковий прилад, який випускається фірмою «Гаррет» (США); дає можливість виявляти чорні і кольорові метали та визначає глибину залягання об'єкта.

МЕТОД ПРОБ І ПОМИЛОК — спосіб вироблення но­вих форм поведінки у проблемних ситуаціях.

МЕТОД СУДОВОЇ ФОТОГРАФІЇ — сукупність способів (правил і рекомендацій) щодо обрання фототехнічних засобів і прийомів їх застосування.

МЕТОДИКА ЕКСПЕРТНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ — си­стема методів, що застосовуються при вивченні об'єктів судової експертизи для встановлення фактів, які нале­жать до предмета певного роду, виду і підвиду судової експертизи.

МЕХАНІЗМ ЗАМИКАЛЬНИЙ — елемент вогнепальної зброї, призначений для замикання казенної частини ствола. Складається з ключа і замикальної планки; роз­міщений усередині колодки і часто з'єднується з нею поперечним болтом.

МЕХАНІЗМ СЛІДОУТВОРЕННЯ — система компо­нентів процесу утворення слідів-відбитків. Сліди вини­кають у результаті взаємодії двох об'єктів: слідоутворюючого і слідосприймаючого.

МЕХАНІЗМ УДАРНО-СПУСКОВИЙ — пристрій у де­яких видах автоматичної вогнепальної зброї і револьве­рах. Об'єднує функції ударного і спускового механізмів. Складається з курка або ударника з пружиною, шепта­ла, спуска і тяги.

МЕЧ — рубляча клинкова холодна зброя з двосічним клинком, рідше однолезовим, із хрестовиною, череном і навершнем. У різних народів мечі різнилися формою, вагою і розміром.

МЄРЩИК (злодійський жаргон) — злодій, який чинить крадіжки, видавлюючи шибки у вікнах.

МИСЛЕННЯ — процес пізнавальної діяльності індиві­да, який характеризується узагальненим і опосередко­ваним відображенням дійсності.

МИСЛЕННЯ ІНТУЇТИВНЕ — один з видів мислення. Характеризується швидкістю, відсутністю чітко вираже­них етапів, мінімальною усвідомленістю.

МИШ'ЯК — отруйна речовина, застосовується як ліки та для боротьби з гризунами. М. — отруйна речовина. Використовується для отруєнь. Смертельна доза білого миш'яку — 0,1—0,2 г.

МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО — система принципів і норм, що регулюють співробітництво дер­жав в запобіганні, розслідуванні та покаранні в особли­вому порядку за злочини, передбачені в міжнародних договорах.

МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВОСУДДЯ — міжнародний судовий механізм та процедура, що ство­рюється світовим товариством держав для розгляду кримінальних деліктів і злочинів міжнародного харак­теру.

МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ — особливо небезпечні для людської цивілізації порушення принципів і норм міжна­родного права.

МІКРООБ'ЄКТИ — невидимі або маловидимі неозброє­ним оком об'єкти, які не перевищують в усіх вимірах 2 мм. Розрізнять мікросліди, мікрочастинки і мікро-кількість речовини. Способи виявлення М.: огляд за допомогою збільшувальних луп різної кратності; огляд з додатковими джерелами світла. М. вилучають: з об'єк­том, на якому вони знаходяться; з частиною об'єкта; без об'єкта (на липку стрічку або дактилоплівку), за допомогою спеціального пилососа та інших пристосу­вань. Предмет-носій вміщують у банки, пробірки з притертими кришками. На упаковці робиться поясню­вальний напис, який скріплюється підписами слідчого та понятих. Упаковка опечатується.

МІКРОСЕРЕДОВИЩЕ — найближче оточення кого-, чого-небудь.

МІКРОСКОП (від грец.  mikros — малий та skopeo  — спостерігаю) — оптичний прилад для розглядання дрібних предметів та їхніх деталей. В експертній та слідчий практиці застосовуються різні моделі стерео­скопічних М. (МБС-2, МБС-10 та ін.).

МІКРОФОТОГРАФІЯ — фотозйомка, застосовувана для виявлення і фіксації мікроструктури і мікрорельєфу дос­ліджуваних об'єктів. Мікрофотозйомка зі значним збільшенням провадиться звичайним фотоапаратом, мікрофотонасадкою, мікрофотокамерою.

МІЛІЦІЯ — державний адміністративний орган, що здійснює охорону громадського порядку в країні. В багатьох державах дану функцію виконує поліція.

МІНІЧАК — мініатюрні нунчаку на кулькопідшипниковому ходу ланцюгової низки. Загальна довжина 200 мм.

МІСТОК — у дактилоскопії окрема ознака папілярного візерунка.

МІСЦЕ ЗЛОЧИНУ — місце здійснення злочинного наміру, який спричинив матеріальні наслідки.

МІСЦЕ ПОДІЇ — певна територія або приміщення, в межах яких відбулася сама подія злочину або виявлено її наслідки. Щодо одного злочину може існувати кілька місць подій. Місце виявлення ознак злочину часто не збігається з місцем його вчинення.

МНЕМОНІКА, МНЕМОТЕХНІКА (віц грец. mnhmonikon tecnhma  — мистецтво запам'ятовування) — система різних прийомів, які полегшують запам'ятовування і збільшу­ють обсяг пам'яті шляхом утворення додаткових асоці­ацій.

МОВА — система знаків, яка слугує засобом людського спілкування, розумової діяльності, засобом вираження самосвідомості особистості, передавання від покоління до покоління і збереження інформації.

МОВЛЕННЯ ПИСЬМОВЕ — вербальне (словесне) спіл­кування за допомогою письмових текстів.

МОВЛЕННЯ УСНЕ — вербальне (словесне) спілку­вання за допомогою мовних засобів, що сприймають­ся на слух.

МОДЕЛЬ — 1) Уявний чи умовний образ якого-небудь об'єкта, процесу або явища. У криміналістиці виділя­ють ідеальні та матеріальні М. 2) Тип, марка, зразок виробу.                     

МОДЕЛЮВАННЯ — загальнонауковий метод криміна­лістики; полягає в побудові та вивченні моделей яких-небудь явищ, процесів або систем об'єктів для їх де­тального дослідження.              

МОЗКОВА АТАКА, БРЕЙНШТОРМІНГ (від англ. brain storming — штурм мозку) — методика стимуляції твор­чої активності і продуктивності, яка виходить із при­пущення, що за звичайних прийомів обговорення і ви­рішення проблем виникненню новаторських ідей пе­решкоджають контрольні механізми свідомості, які ско­вують потік цих ідей під тиском звичних, стереотипних форм прийняття рішень. Гальмівний вплив чинить та­кож страх невдачі, страх видатися кумедним та ін. Щоб зняти дію цих факторів, проводиться засідання групи, кожний із членів якої висловлює на запропоновану тему будь-які думки, не контролюючи їх плин, не оцінюю­чи їх, прагнучи при цьому спонукати інших до подібних вільних асоціацій. М. а. може бути рекомендова­на в криміналістичній тактиці в ситуаціях тактичного ризику.

МОНЕТА — металевий грошовий знак. Підроблення монет.

МОНТАЖ ЕЛЕКТРОННИЙ — сукупність навмисних дій, які дають можливість за допомогою електронних пристроїв змінити зміст і послідовність окремих діля­нок сигналограми, не порушуючи цілісність магнітної стрічки. М. е. з'ясовується судовою електроакустичною експертизою.

МОНТАЖ МЕХАНІЧНИЙ — сукупність навмисних дій, спрямованих на зміну інформації, що міститься на магнітній стрічці, шляхом порушення її цілісності. М. м. з'ясовується судовою електроакустичною експертизою.

МОРГ (франц. morgue) — спеціальне приміщення при лікарнях, судово-медичних установах для зберігання, впізнання, розтину та видачі трупів для захоронення; трупарня, покійницька.

МОРНІНГСТАР (англ. morning star — ранкова зірка) — 1) Булава, посилена шипами; 2) Ціп бойовий, посиле­ний шипами. 3) Кістень, посилений шипами.

МОРФІЙ — те саме, що морфін.

МОРФІН — порошок або голчасті кристали білого чи жовтуватого кольору; є складовою частиною опію. Зас­тосовується як знеболювальний засіб. Лікувальна одно­разова доза — 0,01—0,03 г. Прийом 0,2—0,5 г викликає сонливість і через 2—12 годин призводить до смерті. М. — отруйна речовина, яка використовується для отруєння. Вихідна речовина для синтезу героїну.

МОРФІНІЗМ — хворобливий потяг до вживання мор­фіну як наркотику; наркоманія.

МОРФІНІСТ — той, хто має хворобливий потяг до мор­фіну.

МОТИВ ЗЛОЧИНУ — внутрішнє спонукання до зло­чинного діяння; має серйозне правове значення. Аналіз М. з. дає можливість глибше розкрити причи­ни вчинення злочину та охарактеризувати особу пра­вопорушника. М. з. є істотним елементом мотивації злочинного діяння — складного суб'єктивного про­цесу, який обумовлює суспільне небезпечну поведін­ку людей.

МУЗЕЙ КРИМІНАЛІСТИКИ — навчально-методичний кабінет, в якому експонуються об'єкти за різними ви­дами злочинів, незвичайні знаряддя їх вчинення, ілюс­труються унікальні способи застосовані злочинцями під час виконання злочину, пропонуються висновки (фраг­менти) експертних досліджень. М. к. розрахований на певне коло осіб (працівників правоохоронних органів, судових експертів, студентів юридичних навчальних за­кладів). Перший у світі М. к. був створений у 1902 p. Г. Гросом при університеті у м. Грац.

МУЛЯЖ — натурального розміру зліпок із гіпсу, воску, парафіну тощо, який точно відтворює форму предмета. М. може використовуватися в оперативно-розшуковій діяльності.

Н

НАВИЧКА — дія, сформована шляхом повторення, яка характеризується високим ступенем освоєння і відсутніс­тю поелементної свідомої регуляції і контролю. Розріз­няють Н. перцептивні, інтелектуальні та рухові.

НАВІДНІ ЗАПИТАННЯ — Див. Запитання навідні.

НАВІЮВАННЯ — процес одностороннього, активного й персоніфікованого впливу одного індивіда на іншого або групу людей, здійснюваного за допомогою мовного повідомлення, який характеризується неусвідомленим сприйняттям змісту того, що навіюється. Н. сприяє ство­ренню помилок, деформує сприйнятий матеріал. На стадії відтворення Н. може виникнути як результат пси­хологічного впливу з боку слідчого.

НАВОРОТ — сучасний бойовий браслет.

НАВ'ЯЗЛИВІ СТАНИ — мимовільні, обтяжливі думки, уявлення або спонукання до дії, що з'являються рапто­во у свідомості людини і сприймаються нею як сторонні, емоційно-неприємні.

НАДОЛОННИК — наручна ударна зброя у вигляді ремін­ного канчука з металевою бляхою; одягається на руку.

НАїЗД — вид дорожньо-транспортної події.

НАКЛАДЕННЯ — технічний прийом порівняння, який використовується в експертній практиці.

НАПІВШАБЛЯ — ріжуча клинкова холодна зброя з однолезовим клинком малої кривизни, меншої, ніж шабля, довжини та ефесом шпажного або шабельного типу.

НАПІВШПАГА — коротка шпага з широким однолезо­вим клинком.

НАПРУЖЕННЯ ПСИХІЧНЕ — психічний стан, зу­мовлений передчуттям несприятливого для суб'єкта розвитку подій. Н. п. супроводжується відчуттям за­гального дискомфорту, тривоги, іноді страху, проте, на відміну від тривоги, містить у собі готовність опанува­ти ситуацію, діяти в ній певним чином. У ряді інтерп­ретацій Н. п. збігається з поняттям «психологічний стрес».

НАРІЗ — подовжні канавки на стінках каналу ствола вогнепальної зброї.

НАРКОБІЗНЕС — один з найнебезпечних видів зло­чинного промислу, сукупність заборонених нормами національного і міжнародного права діянь: незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів; бізнес, що базується на торгівлі наркотиками.

НАРКОГІПНОЗ — метод прискорення настання гіпно­зу або його поглиблення шляхом попереднього введен­ня наркотичних або снодійних засобів. У кримінально­му судочинстві Н. не може застосовуватися («виворот­ки правди»).

НАРКОЛОГІЯ — розділ медицини, що займається вив­ченням властивостей наркотиків, наслідків вживання їх та лікуванням алкоголіків і наркоманів.

НАРКОМАН — той, хто має хворобливий потяг до вжи­вання наркотиків.

НАРКОМАНІЯ (від грец. narkwtikoz — те, що приводить до заціпеніння, що заморочує, і mania — безум­ство, захоплення) — сильний, хворобливий потяг до наркотиків. Захворювання, яке виникає в результаті вживання наркотичних засобів, що викликають у малих дозах ейфорію, у великих — заціпеніння, наркотичний сон. Характеризується непереборним потягом до прийо­му наркотиків, тенденцією до підвищення вживаних доз, формуванням абстиненційного синдрому, психічною і фізичною залежністю. З розвитком хвороби наростають особистісні зміни наркомана, стають помітними вияви соціальної і психологічної деградації, з'являються оз­наки фізичного неблагополуччя — соматовегетативні розлади, раннє старіння. У цій групі людей часто трап­ляються самогубства.

НАРКОТИКИ (від грец. narkwtikoz  — те, що приво­дить до заціпеніння, що запаморочує) — сильнодіючі речовини, переважно рослинного походження, які при­гнічують, паралізують або збуджують центральну нервову систему. У медицині використовують як знеболюваль­ний засіб. У кримінальному праві передбачена відпові­дальність за незаконні дії з наркотиками.

НАРУЧНИКИ — металеві кільця, з'єднані ланцюжком, які надіваються на руки злочинцеві при затриманні.

НАСАДКА — змінний пристрій, який нагвинчується на дуловий кінець ствола. Служить для різних цілей. Н. є глушник, полічек.

НАСИЛЬСТВО — фізичний або психічний вплив однієї людини на іншу, який порушує гарантоване право гро­мадян на особисту недоторканність. Фізичний вплив полягає у безпосередньому впливі на організм людини: нанесення побоїв, тілесних ушкоджень, катувань різними засобами. Психічне Н. полягає у впливі на психіку лю­дини шляхом залякування, погроз, щоб зломити волю потерпілого до опору, до відстоювання своїх прав і інте­ресів.

НАСЛІДУВАННЯ — наслідувати якийсь приклад, зра­зок. Н. трапляється на різних вікових ета­пах індивідуального розвитку людини.

НАСТРІЙ — порівняно тривалі, стійкі психічні стани помірної або слабкої інтенсивності, що виявляються як позитивний або негативний емоційний фон психічного життя індивіда.

НАТИСК ПОЧЕРКУ — загальна ознака почерку; харак­теризує загальну інтенсивність і розміщення зусиль на пишучий прилад при виконанні письмових знаків.

НАУКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ (НОП) — розділ нау­ки управління. НОП слідчого вивчає режим і умови роботи, нормування праці, забезпечення робочих місць оргтехнікою, канцелярським і секретарським обслуго­вуванням.

НАУКОВО-ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ — пристрої, присто­сування або матеріали, які використовуються для зби­рання і дослідження доказів або створення умов, що утруднюють вчинення злочинів. Поділяються на такі групи: 1) прилади, інструменти, пристосування, взяті без зміни з різних технічних і природничих наук; 2) спе­ціально пристосовані прилади, інструменти та інші тех­нічні засоби для криміналістичних цілей; 3) спеціально розроблені прилади, інструменти, пристосування для цілей криміналістики. Науково-технічні засоби можуть застосовуватися окремо або в комплекті. Спеціальні комплекти Н.-т. з. розроблені у вигляді слідчих валіз, слідчих портфелів, оперативних сумок, валіз криміна­ліста, наборів для огляду місця вибуху, для роботи з мікрооб'єктами, для дактилоскопіювання і туалету тру­па та ін.                      

НАХИЛ ПОЧЕРКУ — загальна ознака почерку; зале­жить від напряму згинаючих рухів при виконанні пря­молінійних елементів. За нахилом почерк буває пря­мим, правонахиленим, лівонахиленим, косим і без­ладним.

НАШАРУВАННЯ — перенесення матеріалу одного об'єк­та на слідосприймальну поверхню іншого. У трасології йдеться про сліди-нашарування (потожировий слід паль­ця на склі та ін.).

НГІВАРА — парна ручна ударна холодна зброя у ви­гляді круглої палички, заточеної на кінцях.

НЕВІДКЛАДНИЙ — той, що не терпить зволікання, тяганини.

НЕГАТИВІЗМ (від лат. negativus — заперечний) — невмотивована поведінка суб'єкта, яка виявляється у діях, умисно протилежних вимогам і очікуванням інших індивідів або соціальних груп. Н. як ситуативна реакція або особиста риса зумовлена потребою суб'єкта в само­ствердженні, у захисті свого «Я», а також є наслідком сформованого егоїзму суб'єкта і його відчуженості від потреб та інтересів інших людей. Реакції Н. найбільш виражені у дітей у період вікових криз. Вони виявля­ються у демонстративній поведінці, впертості, конфліктності. Н., або нонконформізм, — прагнення чинити всупереч позиції панівної більшості, за будь-яку ціну і в усіх випадках стверджувати протилежну точку зору. Н. впливає на обрання позиції допитуваним при допиті. У неповнолітніх допитуваних Н. часто є причи­ною відмови від давання показань.

НЕГАТИВНИЙ ВИСНОВОК ЕКСПЕРТА — висновок експерта, в якому заперечується існування факту, з приводу якого перед експертом поставлено певне пи­тання.

НЕГАТИВНІ ОБСТАВИНИ — фактичні дані, які су­перечать природному ходу події або звичайному стану речей; суперечать характерному механізму вчинення злочину, а також версіям слідчого. Н. о. містять інфор­мацію не про справжню подію, а про дані, які порушу­ють природне співвідношення причини і наслідку, — про інсценування злочину. Н. о. поділяють на дві групи: 1) Н. о. — матеріально фіксовані сліди і предмети; 2) Н. о. — дії. Частіше Н. о. найчастіше виявляються під час огляду місця події у вигляді відсутності (або наявності) слідів, предметів, фактів, які за даних умов повинні мати місце (або не повинні мати місце в разі їх наявності).

НЕДОСТАТНІСТЬ ОБ'ЄКТІВ ЕКСПЕРТНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ — неповнота, неякісність об'єктів експерт­ного дослідження, що не дає змоги експертові застосу­вати всі передбачені методикою експертизи методи дос­лідження.

НЕЗАКОННА ПОРУБКА ЛІСУ — злочин проти довкі­лля; передбачає незаконну порубку дерев і чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, що за­подіяло істотну шкоду, а також вчинення таких дій у заповідниках або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах (ст. 246 КК України).

НЕЗАКОННЕ ПОЛЮВАННЯ — злочин проти довкіл­ля; охоплює порушення правил полювання, якщо воно заподіяло шкоду, а також Н. п. в заповідниках або на інших територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, або полювання на звірів, птахів чи інші види тваринного світу, що занесені до Червоної книги Ук­раїни (ст. 248 КК України); різновид браконьєрства.

НЕЗАКОННИЙ ОБІГ ЗБРОЇ — злочин проти громадсь­кої безпеки. Кримінальне законодавство встановлює кримінальну відповідальність за носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передачу чи збут вог­непальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу (ст. 263 КК України).

НЕЗАКОННИЙ ОБІГ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ — злочин, що виявляється у незаконному виробництві, виготовленні, придбанні, зберіганні, перевезенні, пере­силанні чи збуті наркотичних засобів (ст. 307 КК Ук­раїни).

НЕМОЖЛИВІСТЬ ЕКСПЕРТНОГО ВИРІШЕННЯ ПИТАННЯ — констатується уразі неможливості вирі­шити питання: 1) зважаючи на недостатність (неповно­ту, нечіткість тощо) відображення властивостей (ознак) об'єкта експертизи, яка не включає в принципі можли­вості дослідження, але коли застосування комплексу ме­тодів не призводить до позитивного результату; 2) внас­лідок наукової нерозробленості методики, яка зумов­лює повну неможливість вирішення питання або част­кову (неповну) можливість його вирішення за існуючого рівні розвитку теорії і методики експертизи; 3) коли експерт не володіє методами експертизи або технічна оснащеність експертної установи недостатня для її про­ведення.

НЕОБЕРЕЖНІСТЬ ЗЛОЧИННА — у кримінальному праві одна з форм вини. Необережність поділяється на злочинну самовпевненість (якщо особа передбачала можливість настання суспільне небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховувала на їх відвер­нення) та злочинну недбалість (якщо особа не передба­чала можливості настання суспільне небезпечних на­слідків свого діяння, хоч повинна була і могла їх перед­бачити).

НЕПОВНОЛІТНІЙ — особа, яка не досягла вісімнад­цятирічного віку. У криміналістиці виділяють методику розслідування злочинів Н. Особливості розслідування злочинів цієї категорії об'єднуються за ознакою суб'єкта злочинної діяльності. Кримінально-процесуальне зако­нодавство передбачає додаткові обставини, що підляга­ють встановленню у справах про злочини Н.: 1) вік Н. (число, місяць, рік народження); 2) стан здоров'я та загального розвитку Н. За наявності даних про розумо­ву відсталість Н., не пов'язану з душевним захворюван­ням, має бути також з'ясовано, чи міг він повністю ус­відомлювати значення своїх дій і якою мірою міг керу­вати ними; 3) характеристику особи Н.; 4) умови життя та виховання Н.; 5) обставини, що негативно впливали на виховання Н.; 6) наявність дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули Н. у злочинну діяльність. У тактиці допиту Н. слід враховувати вікову групу та вікові особливості. У психології виокремлюють шість вікових груп Н.: вік немовляти (до 1 року); раннє дитинство (від 1 до 3 років); дошкільний вік (від 3 до 7 років);

молодший шкільний вік (від 7 до 11—12 років); підлітко­вий вік (від 11 до 14—15 років); старший шкільний вік (від 14 до 18 років).

НЕПРАВДА — феномен спілкування, який полягає у навмисному перекрученні справжнього стану речей. Н. частіше виявляється у змісті мовних повідомлень, негайна перевірка яких утруднена або неможлива. Н. є усвідомленим продуктом мовної діяльності і має на меті ввести реципієнтів в оману.

НЕПРАВДА У ПОКАЗАННЯХ — навмисне перекручен­ня інформації допитуваним на допиті. Н. у п. може бути повною і частковою. У показаннях допитуваних часті­ше трапляється часткова неправда. Прийомами форму­вання часткової неправди є: 1) пропущення або вилу­чення окремих елементів події; 2) доповнення факту вигаданими елементами; 3) доповнення факту реальни­ми елементами, які не стосуються досліджуваної події; 4) заміна окремих елементів події вигаданими деталями; 5) заміна окремих елементів реальними, які не стосу­ються даної події.

НЕПРЯМИЙ ДОПИТ — тактичний прийом допиту, який полягає у постановці запитань менш «небезпеч­них» з погляду допитуваного, що дає змогу отримати інформацію, що цікавить слідчого.

НЕТТО — 1) Вага товару без тари й упаковки. 2) Ціна товару з вирахуванням знижки. 3) Чистий прибуток або дохід бюджету після вирахування витрат.

НЕУВАЖНІСТЬ — функціональне чи органічне пору­шення здатності до зосередженої, цілеспрямованої діяль­ності. Іноді Н. виникає при напруженій розумовій ро­боті як результат однобічної зосередженості.

НІЖ — універсальна клинкова ріжуча холодна зброя, що складається з черена (рукояті) і короткого клинка.

НІЖ АВТОМАТИЧНИЙ — ніж з клинком, який вису­вається з черена за допомогою пружини.

НІЖ АРМІЙСЬКИЙ — табельний бойовий ніж.

НІЖ МЕТАЛЬНИЙ — клинкова проста ручна метальна зброя, що складається з черена і клинка. Центр ваги ножа міститься посередині, рідше зсунутий до вістря. Іноді в нього буває два і більше клинків.

НІЖ МИСЛИВСЬКИЙ — ніж, спеціально призначе­ний для полювання.

НІЖ РОЗВІДНИКА СТРІЛЯЮЧИЙ — радянський ар­мійський ніж із пристосуванням для розрізування ко­лючого дроту і вмонтованим однозарядним стріляючим пристроєм. Довжина 322 мм, вага з ножнами 620 г. Є комбінованою зброєю.

НІЖ СТРІЛЯЮЧИЙ — ніж, комбінований із пістолетом.

НІЖ ФІНСЬКИЙ — 1) Ніж із клинком завдовжки 150 мм з півторастороннім лезом і гранями. 2) Різновид мис­ливського ножа, який частіше не має долу, хрестовини і перехрестя.

НІНГІДРИН — кристалічна речовина жовтого кольору, яка використовується для виявлення невидимих потожирових слідів рук великої давності.

НОМІНАЛ — 1) Вартість, що вказується на грошових знаках, банкнотах, акціях та облігаціях. 2) Ціна товару, зазначена у прейскуранті або на самому товарі.

НОНКОНФОРМІЗМ (від лат. non — не, немає і con-formis — подібний) — прагнення будь-що суперечити думці більшості і діяти протилежним чином, не рахую­чись ні з чим. Н. — синонім поняття «негативізм», ан­тонім конформності.

НУМЕРАТОР — апарат для нумерування квитків, ку­понів та ін.

НУНЧАКУ — один з видів японських бойових ціпів. Спершу являв собою ціп для обмолоту рису та інших зернових культур. Н. складається з двох однакових де­рев'яних секцій, сполучених зв'язкою з мотузки, яку останнім часом часто заміняють п'ятиланковим, а іноді й довшим ланцюгом. Довжина, діаметр і вага Н. ши­роко варіюються. Основні види Н. — маратату і хака-кукей.

О

ОБВИНУВАЛЬНИЙ ВИСНОВОК — документ, у яко­му викладається та обґрунтовується остаточне рішення слідчого (особи, яка провадить дізнання) про форму­лювання обвинувачення особи, притягнутої до кримі­нальної відповідальності у справі, і про необхідність віддання обвинуваченого до суду. В О. в. підбивається підсумок розслідуванню справи, обґрунтовується вис­новок щодо вчинення злочину конкретною особою і достатності підстав для розгляду справи в суді. Скла­данню О. в. передує визнання розслідування закінче­ним (про що зазначається у протоколі), а також ознай­омлення обвинуваченого, його захисника та інших учас­ників процесу з матеріалами справи.

ОБВИНУВАЧЕНИЙ — особа, стосовно якої винесено постанову про притягнення як О. у встановленому за­коном порядку. За доведеності обставин, що станов­лять зміст обвинувачення у вчиненні злочину, слідчий виносить мотивовану постанову про притягнення особи як О. У постанові викладається злочинне діяння, у вчи­ненні якого обвинувачується дана особа, зазначаються обставини злочину, що ставляться за провину О., з поси­ланням на відповідний кримінальний закон.

ОБВИНУВАЧЕННЯ — 1) Діяльність уповноважених законом органів і осіб, яка полягає в доведенні вин­ності особи, яка притягується до кримінальної відпові­дальності. 2) Зміст обвинувальної тези, сформульованої у постанові про притягнення як обвинуваченого, в обви­нувальному висновку, обвинувальному вироку; формулювання О., яке запро­понував обвинувач і яке викладається у його промові. У цьому значенні закон визначає О. як опис злочинного діяння, визнаного доведеним.

ОБ'ЄКТИ ОБШУКУ — те, стосовно чого (або кого) здій­снюється обстеження. О. о. можуть бути: 1) певні при­міщення: а) житлові приміщення; б) нежитлові при­міщення; в) приміщення дипломатичних представництв; 2) інші місця: а) ділянки місцевості; б) транспортні засо­би; 3) особи: а) одяг, взуття та інші носильні речі; б) тіло живої людини.

ОБ'ЄКТИ ПОШУКУ — те, що необхідно відшукати, виявити при проведенні обшуку. О. п. можуть бути кла­сифіковані: 1) залежно від характеру попередньої інфор­мації про О. п.: а) індивідуально-визначені об'єкти; б) об'єк­ти, відомості про які можуть вказувати лише на їх родо­ву (групову) належність; в) випадково виявлені об'єкти; 2) залежно від форми вказівки в законі: а) прямо перед­бачені і названі у КПК України як об'єкти; б) віднесені до «інших предметів і документів», що мають значення для встановлення істини у справі; в) які є вилученими із законного обігу; г) які вилучаються з метою забезпе­чення цивільного позову або можливої конфіскації май­на; 3) залежно від природи шуканого: а) предмети, що можуть служити речовими (або письмовими) доказами: знаряддя і засоби вчинення злочину; предмети, на які було спрямоване злочинне посягання; предмети, що мають на собі сліди злочину; предмети, використані для приховування злочину і злочинця; інші предмети, що перебувають у певному зв'язку зі злочином; різного роду документи; б) предмети і документи, заборонені до обігу: предмети за виготовлення, зберігання і збут яких пе­редбачено кримінальну відповідальність; предмети, які можна придбати тільки за спеціальними дозволами; в) предмети і документи, що можуть бути доказами в іншій кримінальній справі; г) речі й цінності, добуті злочин­ним шляхом; ґ) цінності або майно обвинуваченого чи підозрюваного для забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації; д) особи, які переховуються від слідства і суду; е) особи, яких приховують у тих чи інших місцях; є) трупи або частини розчленованого трупа.

ОБІЗНАНА ОСОБА — особа, яка володіє спеціальними знаннями і може виконувати у судочинстві функції спеціа­ліста або експерта.

ОБЛАВА — оперативно-розшуковий захід, що полягає в оточуванні певної території і перевірці особистості громадян та їх огляді. О. здійснюється для виявлення і затримання злочинця.

ОБЛІК КРИМІНАЛІСТИЧНИЙ — вид кримінальної реєстрації. Залежно від характеру, обсягу даних і проце­дури обліку розрізняють централізовані і місцеві О. к. Централізовані О. к. поділяються на оперативно-довід­кові (за прізвищем і дактилоскопічні), оперативно-розшукові (осіб, які пропали безвісти; невпізнаних трупів; викрадених речей) і спеціальні (кулегільзотека тощо).

ОБМОВА — показання обвинуваченого (підсудного), потерпілого, свідка, які неправдиво викривають іншу особу у вчиненні злочину. На відміну від неправдивого доносу, О. може бути здійснена тільки у процесі допиту в органах досудового розслідування або в суді, стосува­тися будь-якої особи незалежно від того, чи притягнута вона до кримінальної відповідальності. О. може бути результатом добросовісної помилки (помилкою в оцінці дій особи, про яку даються показання; неправильним сприйняттям фактів тощо) або показанням свідомо не­правдивим, і в цьому разі вона підлягає покаранню.

ОБМОВКА — об'єктивно правильна інформація, у при­хованні якої може бути заінтересований допитуваний, що потрапила в його показання внаслідок нерозуміння значення відомостей, які повідомляються, або ж внаслі­док загальмованості реакції на поставлене запитання. Є специфічним сигналом неправди у показаннях.

ОБОВ'ЯЗКОВЕ ПРИЗНАЧЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ — випадки, передбачені в законі, коли експертиза є обо­в'язковою. О. п. е.: 1) для встановлення причин смерті; 2) для встановлення тяжкості і характеру тілесних уш­коджень; 3) для визначення психічного стану підозрю­ваного або обвинуваченого за наявності у справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності; 4) для вста­новлення статевої зрілості потерпілої у справах про зло­чини, передбачені ст. 120 КК України; 5) для встанов­лення віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про його кримі­нальну відповідальність і якщо про це немає відповід­них документів і їх неможливо одержати (ст. 76 КПК України).

ОБОВ'ЯЗОК ДОКАЗУВАННЯ (лат. onus probandi — тягар доведення) — при провадженні кримінальних і цивільних справ правило розподілу між учасниками обов'язку обґрунтовувати наявність тих чи інших об­ставин, істотних для вирішення справи. У криміналь­ному процесі О. д. — обов'язок органу, який здійснює провадження у справі (органу дізнання, слідчого, про­курора, суду), повно, всебічно, об'єктивно встановити шляхом збирання, перевірки, оцінки доказів усі обста­вини, потрібні для правильного вирішення справи, у тому числі ті, встановлення яких забезпечує законні інте­реси обвинуваченого, потерпілого та інших учасників процесу. Обвинувачений не зобов'язаний доказувати свою невинність, оскільки О. д. покладений на орган, що здійснює судочинство. Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо немає змоги їх усунути, тлума­чаться на користь обвинуваченого (підсудного). Закон забороняє суду, прокурору, слідчому та особі, яка про­вадить дізнання, перекладати О. д. на обвинуваченого.

ОБРІЗ — будь-яка рушниця з укороченим стволом і переробленим прикладом для прихованого носіння.

ОБРУЧНИК (злодійський жаргон) — шахрай, який збу­ває вироби з міді під виглядом золота.

ОБХІД ПОКВАРТИРНИЙ (ПОДВІРНИЙ) — оперативно-розшуковий захід, що полягає у виявленні очевидців події.

ОБШУК — слідча дія, яка полягає у відшукуванні об'єктів, що мають значення для справи. Мета О. — виявити знаряддя злочину, речі й цінності, здобуті зло­чинним шляхом, а також інші предмети й документи, які мають значення для встановлення істини у справі. Метою О. може бути також виявлення трупів, осіб, які переховуються від суду і слідства, інших осіб. Додатко­вою метою О. можуть бути: виявлення і вилучення усіх речей і предметів, вилучених з цивільного обігу і забо­ронених для користування, а також пошук майна для забезпечення відшкодування заподіяного збитку або можливої конфіскації. Процесуальний режим О. визна­чений кримінально-процесуальним законодавством (статті 177, 179-186, 188, 189 КПК України).

ОБШУК ГРУПОВИЙ — комплекс одночасних обшуків, який являє собою тактичну операцію. О. г. провадиться за потреби перевірити відразу різні місця, які перебува­ють у віданні: а) одного обвинуваченого чи підозрюва­ного; б) кількох обвинувачених чи підозрюваних, що проходять в одній справі; в) обвинуваченого (підозрю­ваного) і його родичів та знайомих, що мешкають окремо. У процесі підготовки О. г. слід передбачити засоби зв'язку між учасниками, єдине керівництво і єдиний план його проведення, порядок обміну інформацією. Проведення О. г. має специфіку: одночасно працює кілька слідчо-оперативних груп; реально існує кілька об'єктів обшуку; має місце єдине керівництво у прове­денні обшуку кількох об'єктів; існує одночасність по­чатку обшуку на всіх об'єктах; запропонований єдиний план проведення обшуку; визначені певні засоби зв'яз­ку між учасниками обшуку і порядок обміну інформа­цією між ними. Для успішного О. г. слід створюють кілька слідчо-оперативних (пошукових) груп — залеж­но від кількості об'єктів, що підлягають обшукові. Про­вадження О. г. передбачає наявність налагодженої взає­модії слідчих і оперативно-розшукових працівників у рамках слідчо-оперативних груп і поза цими рамками. У процесі тактичної операції всі обшуки слід почати водночас на всіх об'єктах з наступною координацією діяльності слідчо-оперативних груп.

ОБШУК ДІЛЯНКИ МІСЦЕВОСТІ — примусове обсте­ження присадибної ділянки, індивідуального саду, го­роду чи іншої території з обмеженим доступом, яка пе­ребуває у віданні певних осіб. Обстеження місцевості слід проводити планомірно, у певній послідовності, вра­ховуючи особливості території. Якщо ділянка місцевості займає велику територію, то звичайно її поділяють на сектори або квадрати. Кожна така ділянка закріплюєть­ся за членом слідчо-оперативної групи. О. д. м. слід здійснювати у два етапи: 1) зовнішній огляд; 2) провад­ження пошукових дій. У ході пошукових дій успішно використовуються щуп, метало- або трупошукач (газо­вий аналізатор). Під час обстеження перевіряються купи землі, сміття, стоги сіна тощо. Штабелі будівельних матеріалів і дров розбираються. Слід звертати увагу на дерева, чагарники, гнізда птахів, шпаківні, годівниці, дупла. Здебільшого схованки обладнують у землі, в купах сміття, клумбах, компостних ямах, собачих будках, на деревах.

ОБШУК-ЗАТРИМАННЯ — тактична операція, що по­лягає у поєднанні обшуку і затримання. Здійснення об­шуків при розслідуванні злочинів має реальну загрозу вчинення опору. Тому проведення обшуку може бути пов'язане з усуненням протидії і затриманням тих чи інших осіб.

ОБШУК ОСОБИ — примусове обстеження тіла живої людини, її одягу, взуття, речей і предметів, що перебу­вають при ній. О. о. може провадитися тільки особою однієї статі із обшукуваним у присут­ності понятих тієї ж статі (ст. 184 КПК України). О. о. провадиться на підставі постанови слідчого, санкціоно­ваної прокурором. Існують певні винятки: без винесен­ня постанови О. о. можна провадити при фізичному захопленні підозрюваного уповноваженими на те осо­бами, якщо є достатні підстави вважати, що затрима­ний має при собі зброю або інші предмети, які станов­лять загрозу для оточуючих, чи намагається звільнити­ся від доказів, які викривають його чи інших осіб у вчи­ненні злочину; при затриманні особи чи взятті під варту; за наявності достатніх підстав вважати, що особа, яка перебуває у приміщенні, де проводяться обшук чи виї­мка, приховує при собі предмети або документи, які мають значення для встановлення істини у справі. О. о. рекомендується проводити в певній послідовності — «зверху вниз». Слід передбачити можливість опору об­шукуваним. Обшукуваного треба поставити обличчям до стіни або автомобіля під кутом 45° із широко розсу­нутими руками і ногами. О. о. має бути проведений та­ким чином, щоб при цьому не принижувалась людська гідність. Обстеження тіла обшукуваного доцільно здій­снювати у присутності лікаря або фельдшера.

ОБШУК ПРИМІЩЕНЬ — примусове обстеження різних приміщень, які перебувають у віданні фізичних або юридичних осіб, якщо там можуть міститися об'єк­ти пошуку. Всі приміщення, де може бути проведений обшук, поділяють на дві групи: 1) приміщення, обсте­ження яких передбачає врахування конструктивних особ­ливостей (квартири, котеджі, будинки, погреби, сараї тощо); 2) приміщення, обстеження яких має процедурні особливості (приміщення дипломатичних представ­ництв, інші приміщення, які передбачають певний про­цесуальний порядок обшуку). Провадження обшуку в приміщеннях залежить від характеру їх конструкцій. Рекомендується починати обшук з «найважчих» діля­нок приміщення — спочатку в нежитлових, а потім у житлових приміщеннях. Здійснювати О. п. слід від вхо­ду квартири. Непорушним правилом обшуку є дослід­ження предметів обстановки. Особливо старанно огля­дають ті, що звичайно сховані від спостерігача, повер­нені до стін, стелі, підлоги, внутрішні частини меблів. Пошукові дії у службових приміщеннях слід починати з робочого місця обшукуваного. Обстежуються робочий стіл, сейфи, шафи. При пошуку дрібних об'єктів або документів слід звертати увагу на книги, альбоми, жур­нали, які знаходяться на місці обшуку.

ОБЩАК (злодійський жаргон) — злодійська каса; ко­лективна власність злодіїв.

ОГЛЯД ЕКСПЕРТНИЙ — огляд об'єктів експертного дослідження, що його проводить експерт на підготовчій або аналітичній стадії експертного дослідження. О. е. може проводитися під час огляду місця події з участю експерта. Мета огляду — виявлення фактів, що мають значення для вирішення поставлених перед експертом питань.

ОГЛЯД МИТНИЙ — адміністративно-процесуальна дія, що провадиться працівниками митниці відповідно до МК України.

ОГЛЯД МІСЦЯ ПОДІЇ — слідча дія, яка полягає у без­посередньому вивченні приміщення або місцевості, де вчинено злочин, або виявленні його слідів. Провадиться слідчим або особою, яка провадить дізнання, з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з'я­сування обстановки події або обставин, що мають зна­чення для справи. О. м. п. належить до початкових і не­відкладних слідчих дій. З О. м. п. не слід зволікати. Його можна проводити до порушення кримінальної справи (ст. 190 КПК України). У процесі О. м. п. досліджуються наслідки події і матеріальна обстановка місця події, що збереглася. Мета О. м. п.: 1) вивчення обстановки місця події для з'ясування характеру і обставин події; 2) вияв­лення, збирання, закріплення, попереднє дослідження і оцінка слідів та інших речових доказів; 3) отримання інформації для висування версій; 4) отримання даних для організації оперативно-розшукових заходів.

ОГЛЯД СЛІДЧИЙ — слідча дія, яка здійснюється з метою виявлення слідів злочину та інших речових до­казів, з'ясовування обстановки події та обставин, які мають значення для справи. Види О. с.: огляд місця події, огляд трупа (огляд трупа на місці його виявлен­ня), огляд предметів, огляд документів, огляд тварин, огляд ділянок місцевості і приміщень, які не є місцем події, освідування (огляд тіла живої людини). Кожний з видів О. с. має особливості, які визначають тактику його проведення, проте існує ряд положень процесуального і тактичного характеру, загальних для усіх видів О. с. Так, при О. с. обов'язкова присутність не менше двох понятих (крім освідування); слідчий має право залучи­ти до участі в огляді обвинуваченого, потерпілого, підоз­рюваного, свідка, а в необхідних випадках може (іноді зобов'язаний) запросити спеціаліста (судового медика, криміналіста, товарознавця та ін.). О. с. об'єктів прова­диться за місцем їх виявлення і тільки у виняткових випадках — за місцем провадження слідства.

ОГЛЯД ТРУПА — 1) Слідча дія, що провадиться слідчим або особою, яка провадить дізнання, на місці виявлен­ня трупа з метою виявлення ознак, що дають змогу вста­новити особу потерпілого, місце, час, обставини і при­чини смерті, а також для виявлення ознак, що вказують на можливого злочинця. О. т. провадиться у присут­ності двох понятих і за участю судово-медичного екс­перта (або іншого лікаря). Порядок О. т. регламентується ст. 192 КПК України. При О. т. встановлюють фактичні дані, доступні безпосередньому спостереженню; фіксу­ються положення і поза трупа, стать, приблизний вік, особливості статури тощо, стан і особливості одягу та взуття, предмети, сліди, документи, що є на трупі і біля нього, а також тілесні ушкодження і трупні зміни. Труп фотографують, складають схеми, виготовляють зліпки і відбитки слідів, беруть зразки волосся, крові, тканин тіла, відбитки пальців. 2) Складова частина судово-ме­дичної експертизи, яка передує розтину трупа. Полягає в зовнішньому вивченні анатомічних ознак і патологіч­них змін окремих частин тіла, а також ушкоджень (якщо вони є).

ОДОРОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА — своєрідний вид експертизи (одорологічної вибірки), у процесі здійснення якої як природний біодетектор запахів використовуєть­ся нюховий апарат службово-розшукового собаки.

ОДОРОЛОГІЯ КРИМІНАЛІСТИЧНА (від лат. odor — запах і грец. λόγοζ — слово, вчення) — вчення про за­пахи для встановлення за допомогою нюху службово-розшукових собак осіб (запахоносіїв), які були присутні на місці злочину та залишили там свою запахову інфор­мацію, а також їхніх речей, слідів, предметів. О. к. ґрунтується на притаманній кожній людині властивості во­лодіти «букетом запахів», який є індивідуальним і віднос­но стійким для даної людини. У процесі оперативно-розшукової діяльності або при проведенні слідчих дій провадиться забір запаху з метою отримання і зберігання запахової інформації. Запах може бути законсервований і потім використаний для ототожнення особи. О. к. — один з нових напрямів у криміналістиці.

ОЗНАКА — риса, властивість, особливість кого-, чого-небудь. У криміналістиці існує вчення про О. (окрема криміналістична теорія). Розрізняють О. зовнішності, О. почерку, О. підробки документа тощо.

ОЗНАКИ ПИСЬМА — зовнішні прояви відносно стійких навичок письма, що відображаються у рукописі. Систе­му ідентифікаційних О. п. становлять ознаки письмової мови, топографічні О. п. та ознаки почерку. Для кожної особи ця певна сукупність ознак є неповторною.

ОЗНАКИ ПИСЬМА ТОПОГРАФІЧНІ — ідентифі­каційні ознаки письма; характеризують особливості роз­міщення тексту в цілому або окремих його частин — це стійкі звички розміщення тексту. Під час вивчення О. п. т. звертають увагу на поля, абзаци, побудову рядків за напрямом, розміщення розділових знаків чи лапок, спосіб переносу слів, нумерацію сторінок тощо. Так, розрізняють розмір полів малий (до 10 мм), середній (до 20 мм) і великий (понад 20 мм); абзаци — малі (20 мм), середні (ЗО мм), великі (40 мм); лінія полів — пря­ма, хвиляста, випукла, ввігнута, ступінчаста.

ОЗНАКИ ПИСЬМОВОЇ МОВИ — властивості мовних навичок (мова тексту, особливості пунктуації, орфог­рафії тощо). О. п. м. поділяються на загальні й окремі. До загальних належать: рівень володіння письмовою мовою (високий, середній, низький); ступінь розвитку граматичних та стилістичних навичок (високий, се­редній, низький); довжина речень (велика, середня, мала); переважні типи речень (прості, складні); вико­ристання фразеологічних засобів; лексичні ознаки та обсяг словникового запасу та ін. До окремих граматич­них О. п. м. належать орфографічні чи пунктуаційні помилки, своєрідність побудови окремих речень, на­явність у реченнях стилістичних чи синтаксичних по­милок (вживання архаїзмів, діалектизмів, жаргону, ско­рочень, професіоналізмів, тавтології тощо). О. п. м. ма­ють важливе ідентифікаційне значення для встановлен­ня авторства письма, а також допоміжне значення — для ідентифікації особи за почерком.

ОЗНАКИ ПІДРОБЛЕННЯ ВІДБИТКІВ ПЕЧАТОК (ШТАМПІВ) — комплекси проявів, які свідчать про спосіб підроблення: малювання відбитка, кустарне ви­готовлення, копіювання справжнього відбитка, форму­вання відбитка за допомогою комп'ютерної графіки (нестандартність букв, неоднакова висота, ширина букв, різна товщина штрихів, різні проміжки між сло­вами, нерадіальне розташування знаків по колу, дзер­кальність окремих знаків, помилки в тексті, розпливи окремих штрихів, відсутність штемпельного барв­ника у штрихах).

ОЗНАКИ ПІДЧИЩЕННЯ ДОКУМЕНТА — прояв не властивих справжньому документові ознак, що виник­ли внаслідок механічного впливу на текст шляхом сти­рання або відшкрябування гострим предметом (скуйовдженість волокон паперу, пошкодження ліновки і за­хисної сітки, зменшення товщини паперу, розпливи нових штрихів на ділянці підчищання, залишки штрихів видаленого тексту).

ОЗНАКИ ТЕХНІЧНОГО ПІДРОБЛЕННЯ ПІДПИСУ — сліди зупинок пишучого приладу у вигляді стовщень або перерв штрихів, наявність у штрихах і біля них части­нок іншого барвника, звивистість і тупі закінчення штрихів.

ОЗНАКИ ТРАВЛЕННЯ ДОКУМЕНТА — прояв не вла­стивих справжньому документу ознак, що виникли під впливом дії на нього травлячих речовин (матові жовту­ваті або сіруваті плями, розпливи і зміна кольору штрихів, пошкодження захисної сітки, ліновки, залиш­ки штрихів витравленого тексту).

ОЗНАКИ УШКОДЖЕННЯ РІЖУЧИМ ЗНАРЯДДЯМ — включають такі прояви: 1) форма рани звичайно довга­сто-овальна, напрям рани прямолінійний або дугоподі­бний; 2) краї лінійної рани розходяться (рана відкрита, зяє); 3) кінці рани утворюють гострі кути; 4) краї рани мають рівну, гладку поверхню верхніх шарів шкіри і тканин у глибині.

ОКИС КОБАЛЬТУ — дактилоскопічний порошок чорно­го кольору, призначений для виявлення невидимих і маловидимих слідів рук. Матеріал слідоутворюючої поверхні: папір крейдяний, пластмаси, алюмінієва фольга, цинко­ване залізо, нікельована або хромована поверхня.

ОКРЕМЕ ДОРУЧЕННЯ СЛІДЧОГО — вимога слідчо­го про проведення слідчих або пошукових дій поза рай­оном його діяльності, що направляється слідчому або органові дізнання іншого району, які зобов'язані вико­нати доручення у десятиденний термін (ст. 118 КПК України).

ОКРЕМІ ОЗНАКИ ПОЧЕРКУ — окремі особливості виконання рукопису, які зумовлені навичками письма, властивими конкретній особі і які стійко виявляються у письмових знаках. О. о. п. дають змогу ідентифікувати виконавця рукопису. О. о. п. є: складність рухів при виконанні літер; форма рухів при виконанні надрядко­вих елементів (овальна, петельна, спіральна); форма рухів при виконанні підрядкових елементів (дугова, петель­на, кутова); форма рухів при з'єднанні письмових знаків між собою (кутова, дугова, петельна); відносна про­тяжність рухів по вертикалі (співвідношення розміру) елементів літери; розміщення точок початку і закінчен­ня рухів при виконанні письмових знаків (щодо лінії рядка: низьке, середнє, високе; щодо інших частин цих літер: справа від подовжнього елемента, зліва від подовжнього елемента, на подовжньому елементі); напрям рухів при виконанні букв та їх елементів (лівоокружний, правоокружний, зверху вниз, зліва направо, знизу вгору, справа наліво); вид з'єднання рухів при вико­нанні букв (інтервальний, злитий).

ОКСИДУВАННЯ — покриття стволів вогнепальної зброї розплавом нітрату і нітрату натрію (80% і 70%) при тем­пературі 250°С для захисту від впливу навколишнього середовища. Іноді О. провадиться електрохімічним спо­собом; оксидовані стволи набувають чорного кольору.

ОКУЛЯР — частина оптичного приладу (одна або кілька лінз), обернена до ока спостерігача.

ОЛИВА-М — радіометричний прилад, який дає мож­ливість виявляти невеличкі предмети із золота на відстані до 25 см, у тому числі розташовані за сталевим листом завтовшки до 2 мм. Застосовується під час обшуку для виявлення шуканих об'єктів і схованок.

ОЛІГОФРЕНІЯ (від грец. olygos — малий і phren — розум) — природжене або набуте у ранньому дитинстві недорозвинення розумових здібностей, недоумкуватість.

ОМАНА — 1) Помилкова думка. 2) Хибне сприйняття дійсності, зумовлене неправильним, викривленим відоб­раженням її органами чуття.

ОПЕРАТИВНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ — система неглас­них оперативно-розшукових заходів, які забезпечують виявлення криміногенних об'єктів (на промислових підприємствах, громадському транспорті, підприємствах торгівлі тощо) і вжиття заходів щодо їх знешкодження.

ОПЕРАТИВНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ — негласний оперативно-розшуковий захід, який полягає у приховано­му спостереженні за об'єктами, що втягнені у задумане або здійснюване злочинне діяння. О. с. проводиться візу­ально і за допомогою спеціальних технічних засобів.

ОПЕРАТИВНЕ УЗНАВАННЯ — Див. Узнавання опера­тивне.

ОПЕРАТИВНИК — співробітник органів міліції, що займається оперативно-розшуковою діяльністю із запо­бігання і розкриття злочинів.

ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ — систе­ма розвідувальних і пошукових заходів, здійснюваних спеціальними органами за допомогою негласних засобів і методів, спрямована на запобігання і розкриття зло­чинів. О.-р. д. здійснюється на основі Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» (1992). Оперативно-розшукові заходи поділяються на гласні і негласні.

ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВІ ЗАХОДИ — дії органів дізнання при здійсненні оперативно-розшукової діяль­ності. Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» (1992) називає такі О.-р. з.: опитування громадян; контрольні закупівлі товарів; витребування документів; операції щодо захоплення збройних зло­чинців; відвідування приміщень зі згоди власників або мешканців; проникнення у злочинну групу негласного працівника оперативного підрозділу; зняття інформації з каналів зв'язку; контроль поштових відправлень, те­леграфних та інших повідомлень; візуальне спостере­ження у громадських місцях із застосуванням фото-, кіно- і відеозйомки, оптичних і радіопристроїв, інших технічних засобів; використання конфіденційного спів­робітництва та ін. (ст. 8).

ОПИС ПРИКМЕТ ЗОВНІШНОСТІ ЛЮДИНИ — пев­на методика — словесний портрет. Опис у реєстрах зов­нішності осіб, які були піддані покаранню, уперше було здійснено Паризькою префектурою в середині XVIII ст. Наукова методика опису особи (словесний портрет) була розроблена у 80-х pp. XIX ст. французьким криміналі­стом А. Бертільоном. Див. Словесний портрет.

ОПИТУВАННЯ — оперативно-розшуковий захід; непротокольована бесіда оперативного працівника з учас­никами або очевидцями події.

ОПІЙ — висушений молочний сік з недозрілих макі­вок, який є сильним наркотиком.

ОПОЗИЦІОНЕР — член організованої злочинної гру­пи, який протидіє, протиставляє свої погляди, дії ліде­ру (іншим членам) угруповання.

ОРГАНІЗАТОР — той, хто організовує, засновує, нала­годжує або впорядковує що-небудь; у кримінальному праві О. — особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчи­ненням. О. є також особа, яка створила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організову­вала приховування злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації.

ОРГАНІЗАЦІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ — комплекс необхід­них заходів на різних етапах розслідування, які забезпе­чують діяльність органів щодо розкриття, розслідуван­ня і запобігання злочинам. О. р. означає: своєчасну

розробку узгодженого плану заходів правоохоронних органів; належну взаємодію слідчого, оперативних пра­цівників, спеціалістів; забезпечення кваліфікованого ке­рівництва слідчо-оперативною групою або бригадою; проведення регулярних нарад слідчої групи; система­тичний обмін інформацією і звітністю про результати роботи слідчої групи і кожного слідчого; забезпечення необхідних умов праці; своєчасну розробку і виконання планів розслідування у кожній кримінальній справі. О. р. ґрунтується на положеннях НОП. О. р. слідчого поши­рюється на режим і умови його роботи, вдосконалення нормування праці, обладнання робочого місця, оргтех­ніки, секретарського обслуговування.

ОРГАНІЗОВАНА ЗЛОЧИННА ГРУПА — стійка група осіб, які заздалегідь об'єдналися для вчинення одного або кількох злочинів. Згідно зі ст. 28 КК України зло­чин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь кілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) зло­чинів, об'єднаних одним планом з розподіленням функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

ОРГАНОЛЕПТИЧНИЙ СПОСІБ ДОСЛІДЖЕННЯ — чуттєво-суб'єктивне впізнання властивостей предметів і речовин за запахом, смаком, тактильним відчуттям.

ОСВІДУВАННЯ — слідча дія, яка полягає в огляді об­винуваченого, підозрюваного, потерпілого або свідка для встановлення на їх тілі слідів злочину або наявності особливих прикмет. Судово-медичне О. за вказівкою слідчого проводить судово-медичний експерт або лікар. Слідчий не має права бути присутнім при О. особи іншої статі, коли це пов'язано з необхідністю оголювати осо­бу, що підлягає О. При О. не допускаються дії, які принижують гідність освідуваної особи або небезпечні для її здоров'я. Про результати О., проведеного слідчим, складається протокол, який підписують слідчий та освідуваний. При судово-медичному О. складають акт, а коли О. проводить лікар, він видає довідку (ст. 193 КПК України).

ОСВІТЛЮВАЧ 01-24 — приладдя мікроскопів, що при­значається для освітлення об'єктів під час їх фотогра­фування і візуального спостереження у проминаючому світлі.

ОСВІТЛЮВАЧ УЛЬТРАФІОЛЕТОВИЙ «ТАРАН-ЗМ». Призначений для отримання інтенсивного монохрома­тичного випромінювання, яке відповідає основним лініям ртутного спектра. Застосовується для досліджен­ня різних речовин за їх люмінесценцією, що збуджуєть­ся ультрафіолетовим проміням.

ОСЕРЕДОК ЗЛОЧИНІВ — сукупність навмисних, пе­реважно однорідних злочинних посягань, аналогічність характеру яких визначається системою об'єктивних кри­теріїв кримінально-правового та криміналістичного по­рядку, що дає можливість висувати версії про вчинення їх однією і тією самою особою або однією і тією самою групою злочинців. О. з. характеризується певними ме­жами територіальної поширеності.

ОСЕРЕДОК ПОЖЕЖІ — місце початкового виникнен­ня горіння; наявність кількох О. п. — ознака підпалу.

ОСОБА ЗЛОЧИНЦЯ — сукупність психологічних вла­стивостей, характерних для осіб, які вчиняють злочини. Вивчення О. з. містить дослідження психологічних ме­ханізмів протиправної поведінки, мотивацій різних видів злочинів, ролі і співвідношення індивідуально-психо­логічних і соціально-культурних чинників у формуванні О. з. і протиправної поведінки, впливи на нього стійких і ситуативних психічних станів. У криміналістиці О. з. розглядається як елемент криміналістичної характерис­тики злочину.

ОСОБИСТИЙ РОЗШУК — пошукова діяльність опе­ративного працівника (або приватного детектива) з ме­тою виявлення злочинця.

ОСОБИСТІСНІ СТОСУНКИ — суб'єктивні взаємозв'яз­ки між людьми, які об'єктивно виявляються у характері і способах взаємних впливів у процесі спільної діяль­ності і спілкування.

ОСОБЛИВІ ПРИКМЕТИ — відмітні особливості, які мають цінність для ідентифікації людини за ознаками зовнішності (татуювання, родимки, шрами).

ОСТРІВЕЦЬ — у дактилоскопії окрема ознака папіляр­ного візерунка.

ОСТРОГА — багатозубець із зазубринами на вістрях. Призначалася для полювання на велику рибу. Викори­стовується як холодна і метальна зброя.

ОСУДНИЙ — за своїм психічним станом спроможний відповідати перед законом за свої дії.

ОСУДНІСТЬ — нормальний стан психічно здорової людини; виявляється у здатності особи, що вчинила злочин усвідомлювати свої дії та нести за них відпові­дальність. О. передбачається, якщо судово-психіатрич­на експертиза не встановила протилежне.

ОТОТОЖНЕННЯ — процес, який охоплює досліджен­ня, порівняння або зіставлення ознак об'єкта; процес ідентифікації. Див. Ідентифікація.

ОТРУТА — речовина, яка при введенні в організм вик­ликає отруєння або смерть (миш'як, сулема, морфін, синильна кислота, дихлоретан, етиленгліколь, окис вуг­лецю, атропін сірчанокислий тощо). О. використовується злочинцями при вчиненні певних злочинів.

ОФШОР (англ. offshore — поза берегом) — термін, що застосовується для світових фінансових центрів, а та­кож деяких видів банківських операцій. О. є: 1) центри, в яких кредитні та інші установи здійснюють операції з нерезидентами (іноземними фізичними та юридични­ми особами) в іноземній для даної країни валюті; 2) території, які забезпечують пільговий режим для фінан­сово-кредитних операцій із закордонними учасниками і в іноземній валюті.

ОФШОРНА ЗОНА — частина території держави, на якій діє безподатковий режим. Іноземні компанії, що реєст­руються у таких зонах сплачують лише реєстраційний збір. Синонім О. з. — офшорний центр, безподаткова зона. Сучасна географія офшорних центрів: Карибсь­кий басейн: Антілья, Антігуа, Аруба, Багамські остро­ви, Барбадос, Беліс, Бермудські острови, Британські Віргінські острови. Голландські Антільські острови, Кайманові острови, Коста-Ріка, острови Теркс та Кай-кос, Панама, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Сент-Вінсент і Гренадіни; Європа: Андорра, Гібралтар, Гернсі, Джерсі, Ірландія (Дублін), Кампієнс, Кіпр, Ліхтенштейн, Люксембург, Мадейра, Мальта, Монако, острів Мен, Сарк, Швейцарія; Азія і район Тихого океану: Вануату, Гонконг, Західне Самоа, Лабуан, Макао, Маріанські острови, Науру, острови Кука, Сінгапур; Близький Схід: Бахрейн, Дубай, Ліван; Африка: Ліберія, Маврикій, Сей-шельські острови. Необхідно враховувати О. з. при роз­слідуванні легалізації (відмиванні) грошових коштів, здобутих злочинним шляхом.

ОФШОРНА КОМПАНІЯ — іноземна компанія, зареє­стрована в офшорній зоні.

ОФШОРНИЙ ЦЕНТР — 1) Те саме, що й офшорна зона. 2) Організація, що спеціалізується на реєстрації офшорних компаній.

ОЦІНКА ДОКАЗІВ — мисленевий, логічний процес вста­новлення допустимості та відносності доказів, наявності і характеру зв'язків між ними, визначення ролі і шляхів використання доказів з метою з'ясування істини. О. д. здійснюється за внутрішнім переконанням. Ніякі дока­зи не мають заздалегідь встановленої сили.

ОЧНА СТАВКА — слідча (судова) дія, яка полягає в одночасному та поперемінному допиті у присутності раніше допитаних осіб про обставини, стосовно яких вони дали істотно суперечливі показання. Криміналь­но-процесуальне законодавство (статті 172, 173, 304 КПК України) регламентує порядок проведення О. с. Голов­ними характеристиками О. с. є: єдність предмета (осо­би допитуються за тими самими обставинами); єдність об'єкта (О. с. є процесом безперервного порівняння показань двох одночасно (поперемінне) допитуваних осіб; єдність часу (допит двох осіб здійснюється у їх присутності протягом цієї слідчої дії); єдність місця (обидві особи допитуються у тому самому місці); рівність умов сприйняття запитань слідчого і показань один од­ного; єдність документування (вся процедура слідчої дії фіксується в один час у єдиному протоколі). Тактика О. с. має специфіку, що обумовлена: 1) розширеним скла­дом учасників; 2) ускладненим інформаційним обміном; 3) наявністю ефекту присутності; 4) взаємним рефлексуванням і зниженням рівня прогнозу; 5) підвищеним ступенем тактичного ризику.

П

ПАЛАШ — рублячо-колюча клинкова холодна зброя з клинком полуторного заточування (рідше двосічним) широким до кінця і зі складним ефесом. Поєднує влас­тивості меча і шаблі.

ПАЛИЦЯ — проста ручна ударна холодна зброя у ви­гляді дубини, посиленої шипами або металевими на­кладками.

ПАЛЬМОСКОПІЯ (від лат. palma — долоня і грец. skopew  — спостерігаю, розглядаю) — розділ дактилос­копії, який вивчає папілярні лінії долоней рук.

ПАМ'ЯТЬ — процеси організації і зберігання минулого досвіду, які роблять можливим його повторне викорис­тання у діяльності або повернення у сферу свідомості.

ПАНІКА МАСОВА — один з видів поведінки натовпу. Для П. м. характерний стан масового страху перед ре­альною або уявною небезпекою, що наростає у процесі взаємного зараження і блокує здатність раціональної оцінки обстановки, мобілізацію вольових ресурсів і спільної протидії. П. м. виникає в загрозливій і мало­інформативній ситуації.

ПАНТОМІМІКА — виразні рухи людського тіла, що служать, поряд з мімікою, формою передавання внут­рішніх переживань. Інформацію П. при провадженні слідчих дій необхідно враховувати у тактичних цілях.

ПАПІЛЯРНИЙ ВІЗЕРУНОК — візерунок на нігтьових фалангах пальців рук, утворений папілярними лініями. П. в. поділяються на три основні типи: дугові, петельні і завиткові. Дугові П. в. найпростіші за своєю будовою; складаються з одного-двох потоків папілярних ліній, які беруть початок біля одного бічного краю пальця і йдуть до другого, утворюючи в середній частині візерунка ду­гоподібні фігури. Дугові П. в. поділяються на два види: прості дугові візерунки і дугові візерунки із зародковим внутрішнім малюнком. Дугові П. в. становлять близько 5% загальної кількості пальцьових візерунків. Петельні П. в. складаються не менше ніж з трьох потоків ліній, мають одну дельту, а в їх внутрішньому малюнкові є хоч би одна папілярна лінія, що утворює вільну петлю. Петельні П. в. поділяються на: ульнарні (основи петель звернені до мізинця) і радіальні (основи петель звер­нені до великого пальця). Види петельних П. в.: прості, половинчасті, замкнуті, вигнуті, рівнобіжні, зустрічні. Петельні П. в. становлять близько 65% загальної кількості пальцьових візерунків. Завиткові П. в. найск­ладніші за будовою, їх внутрішній малюнок має хоч би одне коло, овал, повний оборот спіралі, або дві-три си­стеми петель, голівки яких огинають одна одну, або хоч би одне півколо, опуклість якого звернена до основи візерунка. Завиткові П. в. мають дві дельти (іноді три або чотири). Види завиткових П. в.: кругові, спірале­подібні, неповні завиткові візерунки, завиткові візерун­ки зі складною будовою внутрішнього малюнка. Завит­кові П. в. становлять близько 30% загальної кількості візерунків.

ПАПІЛЯРНІ ЛІНІЇ — лінійні пагорби, розділені боро­зенками; становлять основу рельєфу шкіри долонної поверхні руки і підошви стопи. Ширина у дорослих людей сягає 0,4—0,6 мм, висота — 0,1—0,4 мм. Власти­вості П. л.: яскраво виражена індивідуальність; високий ступінь усталеності; відновлюваність.

ПАПІР — матеріал для листа, а також для інших цілей, виготовлений із деревної або ганчіркової маси. Дослід­ження П. у криміналістичних цілях провадиться: для встановлення його складу; визначення однорідності по­рівнюваних об'єктів; визначення місця і часу його виго­товлення. При експертизі матеріалу документів дослід­жуються фізичні властивості, структура волокон, хімічний склад П. та його стан. При порівнянні П. досліджуються його товщина, щільність, полиск, колір, ступінь проклей­ки, склад паперової маси за волокном та ін.

ПАРАДОКС — ствол вогнепальної зброї з нарізним ка­налом, висвердленим під чок (канал ствола, який плавно переходить від більшого діаметра в казенній частині до меншого в усті).

ПАРАМНЕЗІЯ (від грец. para — біля, mnhsiz — пам'­ять) — обмани пам'яті, «неправдиві спогади». Частіше під П. розуміють розлади пам'яті, за яких те, що відбу­вається в даний момент, здається знайомим, уже пе­режитим колись.

ПАРАФАЗІЯ, ПАРАФРАЗІЯ (від грец. para — біля, fasiz, frasiz  — мова) — порушення мовного висловлен­ня, яке виявляється в неправильному застосуванні окре­мих звуків (букв) або слів в усній або письмовій мові.

ПАСИНГ-ОФ — комерція під чужим ім'ям; злочин за англо-американським правом.

ПАСОК ОБТИРАННЯ — ознака кульового ушкоджен­ня; має вигляд темної або темнувато-сірої смуги, розта­шованої по краю вхідного отвору. П. о. утворюється ча­стинками речовин, що винесені кулею з каналу ствола, а також частинками матеріалу, з якого виготовлено кулю.

ПАСПОРТ — 1) Реєстраційний або технологічний до­кумент, що містить основні відомості про підприємство, будови, споруди та інші об'єкти. 2) Державний офіцій­ний документ, що посвідчує особу громадянина.

ПАТОЛОГІЧНІ СУМНІВИ — неадекватні тяжко-три­вожні переживання морально-етичного, іпохондрично­го (турбота про здоров'я) та іншого змісту, які не відпо­відають реальній і можливій неприємності або біді.

ПАТОЛОГІЯ (від грец. paqos — біль, страждання і logoz — слово, вчення) — 1) Наука про хворобливі (патологічні) процеси в організмі людини й тварин. 2) У широкому розумінні П. — будь-яка ненормальність.

ПАТРОН — поєднання необхідних для пострілу компо­нентів (порох, куля або дріб) в оболонці. П. поділяють­ся на унітарні і П. окремого запалення. Унітарні у свою чергу поділяються на патрони лефорше, голчасті, бічного вогню і центрального бою.

ПАТРОН УНІТАРНИЙ — патрон, що складається з гільзи із зарядом пороху, кулею або дробом і капсулем. П. у. характерний для вогнепальної казнозарядної зброї. За принципом будови капсуля унітарні патрони поділя­ються на патрони лефорше, голчасті, бічного вогню і центрального бою.

ПАХАН (злодійський жаргон) — старий злодій, який доб­ре знає звичаї і має серед злодіїв авторитет, у певних випадках розв'язує конфлікти; утримувач злодійського кубла, кубла азартних ігор.

ПЕНОЛОГІЯ — 1) Вчення про виконання покарань. 2) Сис­тематичне вивчення покарань, особливо ув'язнення.

ПЕРВЕРСІЯ (від лат. perverto — перегортаю) — статеве збочення (неприродні форми статевого потягу): садизм, мазохизм, гомосексуалізм, педофілія (статевий потяг до дітей), фетишизм (форма статевого потягу, спрямованого на певну частину тіла або предмет туалету сексу­ального партнера) та ін.

ПЕРЕВИЩЕННЯ ВЛАДИ АБО СЛУЖБОВИХ ПОВНОВАЖЕНЬ —злочин, який полягає у вчиненні службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих гро­мадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб (ст. 365 КК України).

ПЕРЕВІРКА ПОКАЗАНЬ НА МІСЦІ — слідча дія, яка полягає у зіставленні показань щодо пов'язаних із пев­ним місцем обставин злочину з фактичною обстанов­кою на цьому місці; здійснюється для уточнення і до­повнення показань обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого або свідка у присутності понятих. В Ук­раїні проводиться в межах відтворення обстановки і обставин події (ст. 194 КПК України).

ПЕРЕКЛАДАЧ СУДОВИЙ — учасник судового процесу, який володіє мовами, необхідними для перекладу осо­бам, які беруть участь у справі, але не володіють мовою, на якій ведеться провадження у справі; наявних у справі матеріалів; поданих до суду документів; зроблених у су­довому засіданні заяв, показань, пояснень, розпоряджень головуючого і рішень суду; особі, яка провадить дізнан­ня, слідчому, прокурору, суду; заяв, показань, пояснень, документів, викладених мовою, що відрізняється від тієї, якою ведеться провадження у справі.

ПЕРЕКОНАННЯ — метод впливу на свідомість особис­тості через звернення до її власного критичного суд­ження.

ПЕРЕСУВНА КРИМІНАЛІСТИЧНА ЛАБОРАТОРІЯ (ПКЛ) — автомобіль спеціального призначення (як правило, мікроавтобус) із розміщеним у його кузові ком­плексом приладів і апаратів для проведення криміналі­стичних досліджень на місці події. Широкого вжитку набули ПКЛ, створені на базі різних моделей автомобілів «РАФ» і «УАЗ», останнім часом використовуються ав­томобілі імпортного виробництва високої прохідності. Основні завдання ПКЛ: 1) своєчасне транспортування науково-технічних засобів до місця провадження слідчої дії; 2) забезпечення виїзду учасників слідчої дії на місце її проведення; 3) використання приміщення ПКЛ для провадження процесуальних дій із застосуванням техніко-криміналістичних методів, фіксації їх ходу і резуль­татів; 4) проведення попередніх досліджень предметів, документів, слідів.

ПЕРЛЮСТРАЦІЯ (від лат. perlustro — оглядаю, пере­глядаю) — таємне розпечатування поштової кореспон­денції. Здійснюється в рамках оперативно-розшукової діяльності.

ПЕРО (злодійський жаргон) — довгий тонкий ніж, ви­користовуваний у кримінальному середовищі.

ПЕРСЕВЕРАЦІЯ (від лат. persevere — вперто роблю, наполягаю) — психічний стан, для якого характерне не­відступні або часті повторення якогось слова, думки, мелодії, дії. У криміналістиці — прагнення допитувано­го повторити у своїй відповіді слова і конструкції, щой­но вжиті слідчим у запитанні. П. сприяє виникненню помилок у показаннях допитуваного на стадії відтво­рення.

ПЕЧАТКА — інструмент для нанесення слідів (міток) на матеріальних об'єктах; предмет із рельєфним зобра­женням знаків, виконаних друкарським або комп'ютер­ним набором, які є єдиним цілим, вони несуть певне смислове навантаження і призначені для нанесення відбитків на документах. Існують різні види П. За фор­мою П. бувають круглі, овальні і трикутні. Прямокутна П. називається штампом. Невеличких розмірів штампи називаються штемпелями. Круглі П. можуть бути прості (містять по колу вказівку, де зареєстровано дане підприє­мство або засновник чи вища організація; по колу або в центрі міститься ідентифікаційний код; всередині кола — назва юридичної особи), гербові (у центрі яких є зобра­ження герба держави, а по колу — назва міністерства, відомства або установи, якій належить печатка). П. мож­на поділити на ті, що виготовляються тільки з дозволу органів МВС, і ті, що не потребують такого дозволу. За матеріалом, з якого виготовляють П., бувають каучу­кові, поліуретанові, металеві.

ПИЖ — шматок повсті або іншого щільного матеріалу, який відділяє у заряді порох від кулі чи дробу.

ПИЛ — 1) Дрібні тверді частинки землі, що перебува­ють у повітрі або вкривають поверхню чого-небудь; по­рох. 2) Сукупність тонкодисперсних твердих частинок органічного чи мінерального походження. П. поділя­ють на дрібний (0,001—0,005 мм), середній (0,005—0,01 мм) і великий (0,01—0,05 мм).

ПИСЬМО — засіб фіксації і зберігання думки людини; походить від звукового мовлення і є основним засобом спілкування людей. Розрізняють смисловий і графічний бік П. Смисловий бік П. виявляється у мовних засобах і відображає письмову мову того, хто пише. Графічний бік П. виражається у вигляді письмових знаків і їх спо­лучень — почерку.

ПИСЬМОВА МОВА — характер письмового втілення думки. П. м. людини властиві індивідуальність і віднос­на стійкість.

ПІДЖИГА — саморобна ручна вогнепальна зброя, що заряджається через дуло. Заряд запалюється за допомо­гою сірника, який підноситься до запалу в казенній ча­стині ствола. Стволом є трубка, загнута і сплющена з одного кінця.

ПІДОЗРЮВАНИЙ — 1) Особа, яка затримана за підоз­рою у вчиненні злочину. 2) Особа, щодо якої застосо­вано запобіжний захід до винесення постанови про при­тягнення її як обвинуваченого. П. має право: знати, в чому він підозрюється; давати показання або відмови­тися давати показання і відповідати на запитання; мати захисника і побачення з ним до першого допиту; пода­вати докази; заявляти клопотання і відводи; вимагати перевірки судом чи прокурором правомірності затри­мання; подавати скарги на дії і рішення особи, яка про­вадить оперативно-розшукові дії та дізнання, слідчого і прокурора, а за наявності підстав — на забезпечення безпеки (ст. 431 КПК України).

ПІДПАЛ — навмисне знищення або пошкодження вог­нем майна, яке спричинило людські жертви або інші тяжкі наслідки. Можна виділити П. від легкозаймистих речовин; з використанням спеціальних пристосувань; при створенні умов, які сприяли самозайманню; при порушенні правил протипожежної безпеки. Початкові слідчі дії: 1) огляд місця пожежі; 2) призначення екс­пертиз (пожежно-технічної, судово-медичної, криміна­лістичних); 3) допит свідків-очевидців.

ПІДПИС — 1) Прізвище або ініціали, написані власно­ручно під текстом, малюнком, картиною та ін., як свід­чення авторства або підтвердження чого-небудь. 2) Напис, текст на чому-небудь, під чимось.

ПІДСЛІДНИЙ — той, хто перебуває під слідством.

ПІДСЛУХУВАЛЬНИЙ ПРИСТРІЙ — мініатюрний пристрій для записування чи безкабельного передавання на відстань чиїх-небудь розмов. Іноді називають жучок.

ПІДСЛУХУВАЧ — той, хто підслуховує що-небудь.

ПІДСУДНИЙ — у кримінальному процесі особа, яка звинувачується в чому-небудь і перебуває під судом. У судовому розгляді П. — сторона захисту. В судовому засіданні П. має право: заявляти відводи; на колегіальний розгляд справи у випадках, передбачених законом; мати захисника або взяти захист своїх інтересів на себе; заявляти  клопотання і висловлювати свою думку про клопотання інших учасників судового  розгляду; подавати докази, просити суд про приєднання до справи документів, про виклик свідків, про призначення експертизи і витребування інших доказів; давати показання по суді справи в кожний момент судового слідства або  відмовитися давати показання і відповідати на запитання; просити суд про оголошення доказів, що є в справі; задавати питання іншим підсудним, свідкам, експертові, спеціалістові, потерпілому, цивільному позивачеві і цивільному відповідачеві; брати участь в розгляді речових доказів, місця вчинення злочину і документів; брати участь у судових дебатах; звертатися до суду з останнім словом (ст. 263 КПК України). Після призначення справи до судового розгляду обвинувачений називається П. (ст. 43 КПК України).

ПІДЧИЩЕННЯ — спосіб змінення змісту документа, за якого здійснюється механічне видалення частини тек­сту. Видалення штрихів може слугувати підготуванням для внесення нових записів. При П. текст стирають (тер­тям гумки) або вишкрябують гострим предметом (ле­зом бритви). Ознаки П.: порушення верхнього шару паперу; зменшення товщини паперу; пошкодження ліновки або захисної сітки; залишки підчищених штрихів; розпливи барвника в штрихах нового тексту.

ПІРОКОЛОДІЙ — бездимний порох колоїдного типу, розроблений у 1887—1891 pp. Д. І. Менделєєвим.

ПІРОКСИЛ — перший бездимний порох, отриманий у Росії А.А. Фадєєвим у 1841 p.

ПІРОМАНІЯ (від грец. pur (puroz) — вогонь і mania  — безумство, жагучий потяг) — імпульсивне виникаюче патологічне прагнення до підпалів.

ПІСТОЛЕТ — ручна вогнепальна зброя з коротким ство­лом для стрільби на близькі дистанції. П. поділяються на колісцеві, кремінні, капсульні, казнозарядні і само­зарядні.

ПІСТОЛЕТ НА ПЕРЕДПЛІЧЧІ — багатозарядний пісто­лет прихованої дії. Розміщується в рукаві так, що кільце­вий магазин знаходиться біля ліктя. Для пострілу кожух ствола відводиться вперед і натискується спусковий важіль.

ПІСТОЛЕТ-КУЛЕМЕТ — самострільна автоматична вогнепальна зброя, розрахована під пістолетний патрон; має магазин з автоматичним перезарядженням, основаним на віддачі затвора. Складається зі ствола, ко­жуха, ствольної коробки, затвора, спускового механіз­му, ложа, приклада та магазина.

ПІСТОЛЕТ-РУКАВИЧКА — американський однозаряд­ний таємний пістолет калібру 9,6 мм. Є зброєю агента спецслужб. Пістолет кріпиться на шкіряній рукавичці. Для пострілу необхідно стиснути руку в кулак і завдати удару, внаслідок якого спрацьовує спусковий важіль.

ПЛАГІАТ (від лат. pragio — викрадаю) — привласнення авторства на чужий твір науки, літератури, мистецтва або на чуже відкриття, винахід чи раціоналізаторську пропозицію, а також використання у своїх працях чу­жого твору без посилання на автора.

ПЛАНИ І СХЕМИ МІСЦЯ ПОДІЇ — додатковий спосіб фіксації результатів огляду місця події; є додатком до протоколу огляду місця події. План — це графічне пло­щинне зображення певного місця (місцевості або при­міщення), виконане у масштабі або схематично (у виг­ляді схеми). Відмінність між планом і схемою полягає в тому, що перший виконується у масштабі, друга — без масштабу, орієнтовно, з позначенням розмірів об'єктів, їх форми і відстані між ними. Залежно від місця події складаються плани відкритої місцевості і приміщень. План приміщень може бути площинним (простим) або розгорнутим. План місцевості викреслюється способом промірювання за напрямом або способом засічок. При складанні плану або схеми використовують умовні по­значення. На кожному плані або схемі мають бути: на­зва з вказівкою того, що зображено, стрілка з вказівкою «північ—південь» для орієнтування за сторонами світу; масштаб (на планах), пояснювальні написи стосовно тих чи інших об'єктів. Плани і схеми підписують слідчий і поняті.

ПЛАНУВАННЯ РОЗСЛІДУВАННЯ — визначення шляхів і способів розслідування, обставин, що підлягають вста­новленню за кримінальною справою, визначення систе­ми слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, їх змісту, послідовності проведення, термінів виконання. Принципи П. p.: законність, обґрунтованість, індивідуальність і ди­намічність розслідування. П. р. пов'язане з висуванням обґрунтованих слідчих версій. Результатом П. р. є план розслідування. При розслідуванні складних справ пись­мовий план доцільно складати за епізодами.

ПЛАНШЕТ (франц. planchette, букв. — дощечка) — 1) Дош­ка з натягнутим на неї папером, на який наносять план місцевості. 2) План місцевості, одержаний під час зні­мання.

ПЛАСТИНА МЕТАЛЬНА — вид простої ручної ме­тальної зброї, яка має базу, леза і вістря. Часто в центрі є стабілізуючий отвір. П. м. різні за формою і вагою.

ПЛОМБА (від лат. plumbum — свинець) — заборонний знак з клеймом, відбитком печатки на дверях сховищ, контейнерів, автофургонів, деяких приладів; рід свин­цевої (чи з іншого матеріалу) печатки, що підвішується до товарів або опечатаних приміщень, контейнерів. П. є об'єктом трасологічного дослідження.

ПЛЯМИ ЛАРШЕ — у судовій медицині результат по­смертного висихання кон'юнктиви (з'єднувальної обо­лонки ока) між відкритими повіками; трикутники біло­го і сірого кольору.

ПЛЯМИ ТАРДЬЄ — у судовій медицині крововилив під плевру і зовнішню оболонку серця (епікард). Часто спо­стерігається при смерті від механічної гіпоксії.

ПОБІЧНІ ДОКАЗИ — дані, що встановлюють проміжні факти. Оцінюються поряд з іншими доказами за крим­інальною справою в їх сукупності.

ПОБІЧНІ ДОКАЗИ ПОВЕДІНКИ — дані про факти, які негативно характеризують поведінку підозрюваного (обвинуваченого) у зв'язку з вчиненим злочином. П. д. п. можуть бути: знання таких обставин, які могли бути відомі тільки особі, яка вчинила злочин, обмовка, вин­на поінформованість, підвищена зацікавленість до роз­слідування конкретного злочину, мимовільні реакції на подразник та ін. П. д. п. мають орієнтовне значення і використовуються з тактичною метою.

ПОВЕДІНКА АГРЕСИВНА — специфічна форма дій людини, що характеризуються демонстрацією переваги в силі або застосуванням сили стосовно іншої людини чи групи осіб, яким суб'єкт намагається завдати шкоди. П. а. може варіюватися за ступенем інтенсивності і фор­мою вияву: від демонстрації ворожості і недоброзичли­вості до словесних образ (вербальна агресія) і застосу­вання грубої фізичної сили (фізична агресія).

ПОВЕДІНКА ДЕВІАНТНА (від лат. deviatio — відхи­лення) — система вчинків або окремі вчинки, які супе­речать заведеним у суспільстві правовим або моральним нормам. Основні види П. д. — злочинність і криміналь­не не карана (непротиправна) аморальна поведінка (си­стематичне пияцтво, користолюбство, розбещеність у сфері сексуальних стосунків тощо).

ПОВЕДІНКА ЖЕРТВИ ЗЛОЧИНУ — різниться залеж­но від її ролі у процесі реалізації злочинного наміру. Позитивна поведінка — це поведінка, спрямована на запобігання конфліктній ситуації, на припинення зло­чину і затримання злочинця. Нейтральною є поведінка, яка не сприяє здійсненню кримінального акту, але й не перешкоджає йому. Провокуюча поведінка з боку жер­тви злочину, за характером, інтенсивністю і тривалістю створює реальну можливість для реалізації злочинного наміру, тобто стає безпосередньою причиною вчинення злочину. Див. Віктимність.

ПОВІШЕННЯ — форма задушення; застосовується при самогубствах та навмисних убивствах. Знаряддям заду­шення може бути мотузка, ремінь, телефонний дріт та ін. Під тягарем тіла петля на шиї затягується, смерть на­стає в результаті асфіксії.

ПОГОНЯ — оперативно-розшуковий захід, який поля­гає в переслідуванні злочинця по гарячих слідах.

ПОГРАНИЧНИЙ СТАН — позначення слабкої, стертої форми нервово-психічного розладу, що перебуває на межі між психічним здоров'ям і вираженою патологією.

ПОГРОЗА — вираження словесне, письмово, діями або іншим способом наміру завдати фізичної, матеріаль­ної або іншої шкоди окремій особі або громадським інтересам; один із видів психічного насильства над осо­бою. Відповідно до чинного законодавства забороняється домагатися показань обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у справі, шляхом погроз.

ПОДРАЗНИК — будь-який матеріальний агент, зовніш­ній або внутрішній, який усвідомлюється або не усві­домлюється, що виступає як умова подальших змін ста­ну організму.

ПОЗИТИВНИЙ ВИСНОВОК ЕКСПЕРТА — категорич­ний або вірогідний висновок експерта, що стверджує існування (або можливість існування) факту, з приводу якого перед експертом поставлено певне запитання.

ПОКАЗАННЯ ОБВИНУВАЧЕНОГО — повідомлення особи, яка притягнута як обвинувачений, про фактичні дані з приводу пред'явленого обвинувачення та інших відомих йому обставин у справі, а також наявних у справі доказів, зроблене у процесі допиту; один із способів захисту обвинуваченого. П. о. — джерело доказів.

ПОКАЗАННЯ СВІДКА — повідомлення свідка про осо­бисто відомі фактичні дані щодо будь-яких обставин, які належить встановити у справі, зроблене під час до­питу; є джерелом доказів.

ПОЛІГРАФ — прилад, який реєструє емоційний стан випробуваного; використовується для виявлення при­хованої обставини. У деяких країнах П. застосовують у практиці боротьби зі злочинністю; випробуваного тес­тують за допомогою П. У Росії П. застосовується як оперативно-розшуковий захід, може здійснюватися опи­тування громадян за допомогою П. (з 1995 p.). В Ук­раїні застосування П. нормативне не регламентоване. Див. Детектор брехні.

ПОЛУЧОК — тип каналу ствола, у якому діаметр змен­шується до дула на 0,51—0,75 мм.

ПОНЯТИЙ — особа, не зацікавлена в кримінальній справі, яка присутня під час ряду слідчих дій. П. (зви­чайно не менше двох) зобов'язані засвідчити факт, зміст і результати слідчої дії.

ПООДИНОКІ СЛІДИ — окремі, не взаємозалежні сліди, розташовані ізольовано один від одного. П. с. вивча­ються і фіксуються на місці події. Виявлення, фіксація, вилучення і використання П. с. — завдання трасології.

ПОПЕРЕДНЄ ДОСЛІДЖЕННЯ — 1) Вивчення об'єктів, які ще не мають статусу речових доказів, але таких, що можуть стати такими за настання певних процесуаль­ним умов. П. д. здійснюється співробітниками експерт­но-криміналістичних служб до порушення криміналь­ної справи або спеціалістами за дорученням слідчого без призначення експертизи. Результати П. д. не мо­жуть виступати як джерело судових доказів. 2) Стадія експертного дослідження, на якій експерт ознайом­люється з поданими на дослідження матеріалами спра­ви, речовими доказами та зразками.

ПОПЕРЕДНЄ УВ'ЯЗНЕННЯ — порядок утримання під вартою осіб, стосовно яких обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

ПОРА (від грец. poroz —  отвір) — вивідний отвір пото­вих залоз на папілярних лініях. П. має розмір близько 250 мкм.

ПОРІВНЯННЯ — одна з логічних операцій мислення. Завдання з П. предметів, зображень, слідів широко ви­користовують у криміналістиці.

ПОРІГ ВІДЧУТТЯ — величина (сила) подразнення, яке викликає або змінює інтенсивність відчуття. Мінімальна величина подразнення, яка вперше починає викликати відчуття, називається нижнім абсолютним П. в. Верхнім абсолютним П. в. називають величину подразнення, за якої відчуття або зникає, або якісно змінюється, на­приклад перетворюється на болюче, як це має місце при збільшенні гучності звуку або яскравості світла.

ПОРОСКОПІЯ (від грец. poroz — отвір і skopew — спо­стерігаю, розглядаю) — розділ дактилоскопії, який вив­чає можливості ототожнення особи за відбиттям пор у відбитках пальців.

ПОРОХ — вибухова речовина, яка застосовується в за­рядах вогнепальної зброї.

ПОРОХ БЕЗДИМНИЙ — порох, який згоряє без виді­лення диму. Вперше був виготовлений у Росії у 1841 p. А. А. Фадєєвим.

ПОРОХ ДИМНИЙ — порох, при згорянні якого виді­ляється певна кількість диму. Використовувався протя­гом кількох століть аж до винаходу бездимного пороху.

ПОРОХ ЛИШЕВА — бездимний порох колоїдного типу, створений із нітроклітковини П. А. Михальовим. Роз­робки були закінчені в 1895 p. А. А. Лишевим.

ПОРОХ НІТРОГЛІЦЕРИНОВИЙ — тип бездимного пороху, винайдений у 1887 p. А. Нобелем. В основу цього винаходу лягли розробки російських хіміків Н. Н. Зініна і В. Ф. Петрушевського.

ПОРОХ ПІРОКСИЛІНОВИЙ — тип бездимного поро­ху, створений у 1884 p. французьким хіміком П. В'єлем.

ПОРОХ СФЕРИЧНИЙ — димний порох. Виготовляв­ся з 1813 p.

ПОРТРЕТ ПСИХОЛОГІЧНИЙ, психологічний профіль — різновид криміналістичних розумових моделей. П. п. розшукуваного злочинця являє собою систему відомостей про психологічні та інші ознаки даної особи, важливі для її виявлення та ідентифікації. Ця система охоплює не тільки психологічні, а й правові, соціально-демографічні, криміналістичні ознаки. П. п. відображає внутрішні, психологічні, а також поведінкові ознаки людини.

ПОРТРЕТ РИСОВАНИЙ — різновид суб'єктивного портрета; виконується художниками зі слів очевидців чи потерпілих.

ПОРТРЕТ СИНТЕТИЧНИЙ — 1) Метод відтворення зовнішності розшукуваного за показаннями очевидців чи потерпілих; виготовляється з фрагментів фотозображень різних осіб шляхом їх підбирання та компонуван­ня під керівництвом слідчого або оперативного праців­ника. 2) Результат відтворення зовнішності розшукува­ного за фрагментами фотозображень.

ПОРТРЕТ СУБ'ЄКТИВНИЙ — 1) Методи відтворення зовнішності розшукуваних осіб за мисленими образа­ми, що збереглися у пам'яті очевидців чи потерпілих. Існують різні системи для створення П. с.: синтетичні портрети, рисовані портрети, фоторобот, система ІКР, комп'ютерний фоторобот. 2) Результат відтворення зов­нішності розшукуваного за мисленим образом.

ПОРТАТИВНИЙ НАБІР «МОЛЕКУЛА» — призначе­ний для роботи з мікрооб'єктами на місці події. Габа­ритні розміри 205х90х50 мм, вага — 0,8 кг. До комплек­ту набору входять: лупа чотирьохскладна, пробірки з пробкою, піпетка; липка стрічка ЛТ-19; щіточка; шкре­бок; лопатка-шпатель; зонд штиковий; зонд вигнутий; пінцет прямий; пінцет вигнутий; ножиці манікюрні; скло предметне; скло предметне із заглибленням; пакети поліетиленові з замком; шкребок вигнутий.          

ПОРУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ — почат­кова стадія кримінального процесу; полягає в тому, що органи дізнання, слідчий, прокурор, суд і суддя, вия­вивши в події, про яку їм стало відомо, ознаки злочину, приймають рішення почати провадження у кримінальній справі. Дана стадія завершується прийняттям рішення про П. к. с. або відмові у цьому.

ПОСОХ БОЙОВИЙ — ручна ударна холодна зброя, що складається з робочої частини (тростини) і рукояті з навершнем.

ПОТЕРПІЛИЙ — особа, якій злочином заподіяно мо­ральну, фізичну або майнову шкоду. Громадянин, визнаний П. від злочину, має право давати показання у справі. П. і його представник також мають право: пода­вати докази; заявляти клопотання; знайомитися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення досудового слідства, а у справах, в яких досудове слідство не про­вадилося, — після призначення справи до судового роз­гляду; брати участь у судовому розгляді; заявляти відво­ди; подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнан­ня, слідчого, прокурора і суду, а також подавати скарги на вирок або ухвали суду і постанови судді, а за наяв­ності відповідних підстав — на забезпечення безпеки (ст. 49 КПК України).

ПОЧЕРК — манера написання, виражена в системі рухів, які фіксуються в рукопису. П. залежить від рівня розвит­ку особи і закріплення у неї письмово-рухових навичок. Своєрідність П. виявляється у певній сукупності загаль­них і окремих ознак. Ідентифікаційними властивостями П. є його індивідуальність і усталеність. Найбільшу стабільність має сформований П., який частіше формуєть­ся в особи до 25-річного віку. Варіаційність ознак П. не може вважатися перешкодою до ідентифікації.

ПОЧУТТЯ — одна з основних форм переживання лю­диною свого ставлення до предметів і явищ дійсності, яка характеризується відносною усталеністю.

ПОШКОДЖЕННЯ ПОСМЕРТНІ — у судовій медицині пошкодження, що утворилися після смерті або в агональний період (під час агонії), хоч останні можуть мати зажиттєві ознаки. П. п. можуть бути наслідком дій зло­чинця (скидання трупа з висоти, розчленування трупа тощо), або наслідком переміщення трупа, ушкодження трупа комахами, тваринами та ін.

ПРАВОПОРУШЕННЯ — у широкому розумінні слова антигромадське діяння, яке заподіює шкоду суспільству і карається за законом.

ПРЕДМЕТ ДОКАЗУВАННЯ — сукупність обставин, які підлягають доказуванню за кримінальною справою. При провадженні досудового слідства, дізнання і розгляду кримінальної справи в суді доказувань підлягають: 1) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчи­нення злочину); 2) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; 3) обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання; 4) характер і розмір шкоди, зав­даної злочином, а також розміри витрат закладу охоро­ни здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння (ст. 64 КПК України).

ПРЕДМЕТ ДОПИТУ — сукупність обставин, які підля­гають з'ясуванню і мають значення для встановлення об'єктивної істини у справі. П. д. визначається двома чинниками: 1) переліком обставин, які підлягають з'я­суванню у справі; 2) даними, які мають бути відомі осо­бам, що мають відношення до події злочину (свідкам, потерпілим, підозрюваним або обвинуваченим). Залеж­но від процесуального стану допитуваного П. д. у назагальнішій формі визначений у кримінально-процесуаль­ному законодавстві. Так, свідка можна допитувати про факти, які стосуються даної справи, а також про особу підозрюваного або обвинуваченого та потерпілого (ст. 167 КПК України). П. д. тісно пов'язаний з предметом доказування за кримінальною справою.

ПРЕД'ЯВЛЕННЯ ДЛЯ ВПІЗНАННЯ — слідча дія, сутність якої полягає у встановленні тотожності запро­понованого об'єкта за його уявним образом, відбитим у пам'яті того, хто впізнає. Види впізнання: 1) впізнання людей; 2) впізнання трупа; 3) впізнання речей, знарядь злочину, документів і тварин; 4) впізнання ділянки місцевості, житла та інших приміщень. Важливим еле­ментом підготовки до пред'явлення для впізнання є допит того, хто впізнає, у процесі якого слід з'ясувати ступінь повноти сприйняття тим, хто впізнає, об'єкта, його ознаки, можливості узнавання. Коли той, хто впізнає, є свідком чи потерпілим, він попереджається про кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих показань, а свідок, крім того, і за відмову від давання показань. Предмет, що підлягає впізнанню, пред'являється тому, хто впізнає серед інших однорідних предметів. Особу, яка підлягає впізнанню, пред'явля­ють тому, хто впізнає, серед інших осіб тієї ж статі у кількості не менше трьох, які не мають відмінностей у зовнішності та одязі (статті 174, 175 КПК України) Див. Упізнання.

ПРЕД'ЯВЛЕННЯ ДОКАЗІВ НА ДОПИТІ — тактичний прийом, який полягає у демонстрації змісту і значення наявної в розпорядженні слідчого доказової інформації для активного впливу на допитуваного. П. д. на д. здійснюється з метою: надати допомогу добросовісному допитуваному в пригадуванні забутого; викрити допиту­ваного, який дає неправдиві показання; деталізувати і конкретизувати показання допитуваного; змінити уста­новку особи, яка відмовляється давати показання. Спо­соби пред'явлення доказів: 1) за характером використан­ня доказів у розслідуванні: а) пред'явлення доказів на одному допиті; б) пред'явлення доказів у ході ряду до­питів однієї особи; 2) за характером взаємозв'язку до­казів у кримінальній справі: а) роздільне пред'явлення поодиноких доказів; б) пред'явлення комплексу взаємо­залежних доказів; в) пред'явлення всієї системи доказів; 3) за характером демонстрації доказів на допиті: а) нага­дування про наявність доказів; б) перелік наявних до­казів; в) надання допитуваному можливості роздивитися або вивчити доказ; 4) за характером послідовності пред­'явлення доказів: а) за наростаючою силою; б) за змен­шувальною силою; 5) за характером додаткових умов, які посилюють вплив на допитуваного: а) несподіване пред'явлення; б) пред'явлення доказів після попереднього з'ясування обставин, пов'язаних з ним; в) пред'явлення доказів і роз'яснення їх значення.

ПРЕЗУМПЦІЯ НЕВИННОСТІ (від лат. praesumo — передбачаю, припускаю) — положення, відповідно до якого обвинувачений (підсудний) вважається невинним, поки його провину не буде доведено у встановленому законом порядку. П. н. — один із важливих демокра­тичних принципів кримінального процесу.

ПРЕКУРСОРИ — речовини та їх солі, що використову­ються при виробництві, виготовленні наркотичних за­собів і психотропних речовин.

ПРИВІД — примусове доставлення у правоохоронні органи або суд осіб, які добровільно не з'явилися за викликом.

ПРИГАДУВАННЯ — розумові дії, пов'язані з пошуком, відновленням і витягуванням із довгострокової пам'яті необхідної інформації. П. є довільною формою спогаду.

ПРИЗНАЧЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ — процесуальна дія слідчого, особи, яка проводить дізнання, прокурора, суду, що являє собою вирішення питання про П. е. і винесення постанови (ухвали) в разі виникнення у справі питань, для розв'язання яких необхідні спеціальні знання у науці, техніці, мистецтві чи якійсь іншій професійній діяльності. Позитивне вирішення питання про П. е. тягне за собою: 1) чітке визначення завдання експертові і формулювання питань, що потребують вирішення; 2) точне визначення об'єктів експертизи; 3) вибір експер­тної установи чи обізнаної особи, якій доручають про­вадження експертизи. Порядок призначення експертизи регламентує ст. 196 КПК України.

ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ — вольовий акт формування послідовності дій, які ведуть до досягнення мети на ос­нові перетворення вихідної інформації в ситуації невизначеності.

ПРИЙОМ КРИМІНАЛІСТИЧНИЙ — Див. Криміналістичний прийом.

ПРИЙОМ ТАКТИЧНИЙ — спосіб здійснення процесу­альної дії, спрямований на досягнення її конкретної мети, оснований на психологічному механізмі його реалізації, який є найбільш раціональним і ефективним за певних ситуацій. П. т. є основним елементом криміналістичної тактики. Поняття «прийом тактичний» відображає на­самперед практичну спрямованість тактики, оскільки це спосіб цілеспрямованої практичної діяльності при pозслідуванні злочинів. П. т. може бути не будь-який спосіб у здійсненні процесуальної дії, а лише найбільш раціо­нальний і ефективний за певних обставин його реалізації. Особливість П. т. полягає в його психологічній сутності та механізмі реалізації. Такий механізм реалізації при­пускає: 1) його психологічну спрямованість, пов'язану з викриттям неправди, актуалізацією забутого, відтворен­ням минулої події, виявленням прихованого тощо; 2) без­посередню або опосередковану взаємодію між слідчим (суддею) і їхніми респондентами; 3) психологічний ефект від його використання (що пов'язано з отриманням об'єк­тивних показань, виявленням слідів і знарядь злочину, встановленням місцезнаходження схованки тощо). П. т. можна класифікувати за такими підставами: 1) за сфе­рою їх реалізації (П. т. огляду місця події, обшуку, допи­ту, пред'явлення для впізнання тощо); 2) за діапазоном застосування (П. т., що використовуються при провад­женні тільки окремих або кількох (багатьох) слідчих (су­дових) дій); 3) за об'єктом спрямованості (П. т., що спря­мовані на здійснення психологічного впливу на людину; П. т., що спрямовані на дослідження матеріального се­редовища); 4) за характером інформації (П. т., що осно­вані на словесній інформації; П. т., що основані на матеріалізованій інформації; П. т., що ґрунтуються на логіко-розумовій інформації).

ПРИЛАД «ІРИС-Е» — переносний імпульсний селек­тивний металошукач. Призначений для пошуку мета­левих предметів, прихованих на місцевості, у неглибо­ких водоймах і приміщеннях. За його допомогою мож­на провадити огляд людей і вантажів. Ефективний тех­нічний засіб при обшуку.

ПРИЛАД ОПТИЧНОГО НАКЛАДЕННЯ «ПОН-2» — прилад, призначений для візуального порівняння плос­ких об'єктів методом оптичного накладення двох зобра­жень, а також для фотографування результатів дослідження.

ПРИЛАД «РЕЛЬЄФ-2» — лабораторний прилад з елек­тронно-оптичним перетворювачем інфрачервоного про­міння, призначений для візуального дослідження, а та­кож фотографування об'єктів, невидимих при звичай­ному освітленні, але які стають видимими у відбитому і проминаючому інфрачервоному промінні. Галузь зас­тосування: 1) читання замазаних і залитих текстів у разі, коли барвник, за яким приховано текст, прозорий для інфрачервоного проміння, а барвник самого тексту не­прозорий для них; 2) читання затертих текстів і текстів, складних для прочитання; 3) читання заклеєних текстів, виконаних барвником, непрозорим для інфрачервоно­го проміння; 4) диференціація матеріалів письма, вияв­лення виправлень і дописок у документах; 5) виявлення підписів, виконаних шляхом технічної підробки; 6) ви­явлення ознак близького пострілу на об'єктах.

ПРИЛАД «С-330» — являє собою поєднання інфрачер­воного оглядового приладу з інфрачервоними і ультра­фіолетовими ліхтарями.

ПРИМУШУВАННЯ ДАВАТИ ПОКАЗАННЯ — кримі­нальне каране діяння, яке полягає в примушуванні до­питуваного давати певні показання шляхом застосу­вання до нього незаконних дій (ст. 373 КК України). Таке примушування може бути застосоване щодо об­винуваченого, підозрюваного, свідка, потерпілого і екс­перта.

ПРИСТОСУВАННЯ ДЛЯ ЗАБОРУ ПРОБ ҐРУНТУ — пристрій, завдяки якому можна брати проби ґрунту з глибини 25—75 см. Являє собою штангу з насадкою у вигляді порожнього циліндра з цементованої сталі діа­метром 20 мм і завджовжки 100 мм. Нижня крайка на­садки гостро заточена. У середній частині є проріз (вікно) завширшки 12 мм, а у верхній частині — хвостовик із стопорним гвинтом, за допомогою якого насадка закр­іплюється на штанзі.                        

ПРИСТРІЙ СТРІЛЯЮЧИЙ АВТОМАТИЧНИЙ — аме­риканський стріляючий пристрій таємної дії. Після зве­дення курка руйнується ампула з кислотою, яка, роз'ї­даючи дріт, звільняє курок. Інтервал між руйнацією ампули і пострілом залежить від товщини дроту і мате­ріалу, з якого він виготовлений.

ПРИСТРІЙ СТРІЛЯЮЧИЙ, ВМОНТОВАНИЙ У КАБЛУК ЧЕРЕВИКА — американський одноразовий стріля­ючий пристрій, вмонтований у каблук черевика. При­водиться у дію натисканням на виступаючий ударник.

ПРИХОВУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ — діяльність, спрямо­вана на перешкоджання розслідуванню злочинів шля­хом утаювання, знищення, маскування і фальсифікації слідів злочину. П. з. — одна з форм протидії розсліду­ванню.

ПРИЦІЛ — пристосування на вогнепальній зброї, яке надає їй положення, необхідного для влучення у ціль. П. поділяються на механічні й оптичні.

ПРИЦІЛ НІЧНОГО БАЧЕННЯ — приціл у вигляді на­садки на вогнепальну зброю, яка дає можливість вести прицільну стрільбу в нічний час.

ПРИЦІЛ ОПТИЧНИЙ — приціл, що складається з оку­лярної трубки з оптичною системою, а іноді й пано­рамою.

ПРОБА — 1) Кількість вагомих частин благородного металу в одиниці лігатурного металу (сплаву), з якого виготовляють ювелірні вироби і карбують монети. Факт виготовлення виробу із дорогоцінного металу пере­віряється насамперед за наявності клейма (П.). Існують золотникова та метрична система значення П. 2) Пере­вірка, випробування властивостей, якостей чого-небудь і результат такої перевірки.

ПРОБЛЕМНА СИТУАЦІЯ (від грец. problhma — зада­ча, завдання і лат. situs — становище) — співвідношен­ня обставин і умов, які містять суперечності і не мають однозначного вирішення, і в яких розгортається діяльність індивіда або групи.

ПРОБОЇНА — пробитий, проламаний, прорваний у чому-небудь наскрізний отвір, прохід. У судовій балі­стиці — вогнепальна пробоїна.

ПРОВАДЖЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ — 1) Система проце­суальних дій, що вчиняються для отримання висновку експерта як джерела доказів. Охоплює призначення екс­пертизи, підготовку матеріалів та її проведення. 2) Діяль­ність експерта (колективу експертів), що полягає в дос­лідженні, під час якого вирішуються завдання, викладені в постанові (ухвалі) про призначення експертизи; завер­шується формулюванням висновку.

ПРОНИКНЕННЯ В ЗЛОЧИННУ ГРУПУ — оперативно-розшуковий захід; вдаючись до хитрощів пробрати­ся усередину злочинної групи з метою отримання інфор­мації про її діяльність.

ПРОСЛУХОВУВАННЯ І ЗАПИС ТЕЛЕФОННИХ ПЕРЕГОВОРІВ — оперативно-розшукова або слідча дія. Переговори прослуховують спеціально уповноважені на те особи з числа операторів підприємства зв'язку чи особливий оперативно-технічний підрозділ органу дізнання. Прослуховування полягає у підключенні до переговорного пристрою систем міської, міжміської, міжнародної, радіотелефонної, радіорелейної, високо­частотної, космічної та інших видів зв'язку. Процедура П. і з. т. п. передбачена ст. 187 КПК України. Див. Зняття інформації з каналіє зв'язку.

ПРОТИДІЯ РОЗСЛІДУВАННЮ — навмисна діяльність зацікавлених осіб з метою перешкоди розслідуванню і встановленню істини по справі. П. р.  може виявлятися в різних формах: приховування злочинів, знищення слідів, дача неправдивих показань, фальсифікація доказів, застосування погроз та фізичного насильства до учасників кримінального  процесу тощо.

ПРОТОКОЛ — процесуальний документ, у якому в пись­мовій формі фіксується хід і результати процесуальної дії, що здійснюється слідчим, особою, яка провадить дізнання, при розслідуванні кримінальних справ і судом при судовому розгляді кримінальних і цивільних справ.

ПРОТОКОЛЮВАННЯ — відображення у протоколі слідчої дії; основний спосіб фіксації доказів.

ПРОФЕСІЙНА ДЕФОРМАЦІЯ — поява у людини під впливом певних особливостей професійної діяльності таких психологічних змін, які починають негативно впливати на діяльність, психологічну структуру самої людини. Розвиток П. д. призводить до самовпевненості, обумовленої переоцінкою свого професійного досвіду, яка постійно посилюється. У практичній діяльності слідчих і судових органів П. д. призводить до втрати доказової інформації, неправильного висування версій. Шляхи подолання П. д.: робота щодо вдосконалення-практичної діяльності і теоретичного рівня; обмін по­зитивним досвідом; самокритичність, самоконтроль; розумова гігієна праці.

ПРОФЕСІЙНА ПРИДАТНІСТЬ — сукупність психіч­них і психофізіологічних особливостей людини, необхід­них для досягнення суспільне прийнятної ефективності у тій чи іншій професії.

ПРОФЕСІОГРАФІЯ — технологія вивчення вимог, що ставляться професією до особистісних якостей, психолого-фізичних можливостей людини.

ПРОФІЛАКТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ СЛІДЧОГО — діяльність щодо запобігання злочинам. Слідчий зобов'­язаний виявляти причини й умови, які сприяли вчи­ненню злочину (ст. 23 КПК України).

ПРОФІЛОГРАФ (від італ. profile — обрис і  грец. grapho — пишу) — прилад, за допомогою якого визначають чис­тоту (величину нерівностей) обробленої поверхні.

ПРОФІЛОГРАФІЧНИЙ МЕТОД — у трасології метод отримання рельєфного зображення (профілограми) мікронерівностей поверхні слідів за допомогою профілографів, порівняльних і профільних мікроскопів.

ПРОФІЛЬ ПСИХОЛОГІЧНИЙ — Див. Портрет пси­хологічний.

ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПРАВО — частина норм правової системи, яка регулює стосунки, що виникають при роз­слідуванні злочинів, розгляді і вирішенні кримінальних і цивільних справ. Криміналістичні рекомендації не можуть суперечити нормам процесуального права.

ПРОЧІСУВАННЯ МІСЦЕВОСТІ — оперативно-розшуковий захід; проводиться з метою виявлення і затри­мання злочинця, який переховується.

ПСИХІАТР — лікар-фахівець у галузі психіатрії.

ПСИХІАТРІЯ (від грец.  ψυχή — душа і iatreia — лікування)— розділ медицини, що вив­чає психічні хвороби, причини їх виникнення, методи запобігання й лікування.

ПСИХІКА (від грец. ψυχή — душа) — функція голов­ного мозку, його здатність відображати об'єктивну дійсність.

ПСИХІЧНЕ НАПРУЖЕННЯ — психічний стан, що виникає при виконанні складної роботи, в ускладнених умовах.

ПСИХІЧНИЙ СТАН — характеристика психічної діяль­ності особистості за певний період, що свідчить про своєрідність перебігу психічних процесів залежно від психічних властивостей людини, предметів і явищ, що відображаються. Розрізняють такі П. с. — афект, фрус­трацію, стрес, страх та ін.

ПСИХОАНАЛІЗ — у психіатрії метод лікування неврозів; полягає у виявленні підсвідомих афективних пережи­вань, що лежать в основі неврозів. Метод П. був запо­чаткований Зігмундом Фрейдом.

ПСИХОДЕЛІКИ, галюциногени, психотоміметики — речовини, які спричинюють психоделічні стани. До П. належать діетиламід лізергінової кислоти (ЛСД-25), діметилтриптамін (ДРТ), буфотенін, мескалін, псилоцибін, а також близькі до них психоактивні речовини конопель (канабіноїди) та деякі синте­тичні препарати (серніл, дитран тощо). Безконтрольне застосування П. поза спеціальними умовами клініки призводить до тяжких наслідків і нещасних випадків.

ПСИХОЗ (від грец. ψυχή — душа) — глибокий розлад психіки, який полягає в порушенні відображення реального світу, можливості його пізнання, зміні поведін­ки і ставлення до всього, що оточує. Прояви П. різно­манітні і можуть супроводжуватися маренням, потьма­ренням свідомості, грубими порушеннями пам'яті, мис­лення, змінами емоційної сфери, безглуздими і безкон­трольними вчинками.

ПСИХОЛОГ — фахівець з психології. Як спеціаліст П. може бути присутнім при провадженні слідчих дій.

ПСИХОЛОГІЧНА ПАСТКА — комплекс тактичних прийомів, основаних на психологічних закономірнос­тях, які сприяють отриманню інформації. П. п. у бага­тьох випадках слід розуміти як синонім терміна «слідча хитрість». Див. Слідча хитрість.

ПСИХОЛОГІЧНИЙ РЕАГЕНТ — той чи інший матеріальний об'єкт, якийсь факт, явище, повідомлення, сприйняття яких викликає зумовлює психологічну ре­акцію тільки у причетної до злочину особи. Мета вико­ристання П. p. — спостереження з боку слідчого за відпо­відними реакціями допитуваного. Допустимість засто­сування П. р. при проведенні слідчих дій є дискусійною проблемою у криміналістиці.

ПСИХОЛОГІЯ (від грец. ψυχή — душа і logos — слово), — наука про закономірності, розвиток і форми психічної діяльності людей.

ПСИХОЛОГІЯ КРИМІНАЛЬНА — галузь юридичної психології. П. к. вивчає психологічні механізми право­порушень і психологію правопорушників, проблеми ут­ворення, структури, функціонування і розпад злочин­них груп.

ПСИХОЛОГІЯ ПЕНІТЕНЦІАРНА (від лат. poenitentia — каяття) — галузь юридичної психології. П. п. вивчає психологічні основи ресоціалізації — відновлення по­рушених соціальних якостей особи, проблеми ефектив­ності покарання, динаміку особи засудженого під час виконання покарання, особливості ціннісних орієнтацій та стереотипів поведінки в умовах соціальної ізоляції. П. п. — тюремна психологія, психологія тюремного по­буту. П. п. вивчає мікрогрупи засуджених, неформальні і формальні мікроколективи в місцях позбавлення волі, методи впливу на психіку, засудженого.

ПСИХОЛОГІЯ СУДОВА — Див. Судова психологія.

ПСИХОЛОГІЯ ЮРИДИЧНА — галузь психології, яка вивчає закономірності і механізми психічної діяльності людей у сфері регульованих правом відносин.    

ПСИХОПАТІЇ (від грец. ψυχή — душа і paqoz   — біль, страждання) — патологія характеру, за якої у суб'єкта спостерігаються практично незворотні властивості, що перешкоджають його адекватній адаптації у соціально­му середовищі.

ПСИХОСТИМУЛЯТОРИ — лікарські препарати, що тимчасово підвищують розумову та фізичну працез­датність.

ПСИХОТРОПНІ ЗАСОБИ (від грец. ψυχή  — душа і tropoz  — поворот, напрям) — хімічні сполуки і при­родні продукти, які мають вибіркову активність стосов­но нормальної і порушеної психічної діяльності. Існу­ють різні класифікації психотропних засобів, основані на принципах їх хімічної будови, фармакологічної ди­наміки, клінічного ефекту. Відповідно до клінічного ефекту психотропні засоби поділяють на психолептики — речовини, що пригнічують і заспокійливо впливають на центральну нервову систему (аміназин, галопеїдол, се­дуксен тощо); психоаналептики — стимулятори актив­ності і працездатності (фенамін, кофеїн, сиднокарб та ін.); психодизлептики — речовини, які дезорганізують діяльність мозку (діетиламід лізергінової кислоти, бенактизин та ін.). Останнім часом з'являються нові класи пси­хотропних засобів, які дуже диференційовано вплива­ють на психічні функції і поведінку людини, її пам'ять і працездатність (нейропептиди, ноотропи, психоенергізатори та ін.).                                  

ПУМА — кистень, який являє собою камінь, зашитий у шкіряний мішечок, прикріплений за допомогою реме­ня до дерев'яної рукоятки.

ПХІ-ЧАМ — в'єтнамські метальні голки.

Р

РАЗЮЧА ПРИКМЕТА — дуже примітна прикмета, та, що впадає в око (родимка чи шрам на обличчі). Різно­вид особливих прикмет.

РАКЕТНИЦЯ — пістолет, який використовується для подачі світлових сигналів. Має ствол, що переламуєть­ся, і великий калібр. Стріляє патроном із спеціальною сумішшю, яка світиться, — ракетою.

РАНГ РЕФЛЕКСІЇ — рівень рефлексивного мислення, який дозволяє перегравати супротивника у конфлікті. Рефлексивна взаємодія слідчого і допитуваного, її ре­зультати визначаються Р. р. Перевага в рефлексії зу­мовлена: загальноосвітнім рівнем особи; рівнем професійної підготовки; рівнем поінформованості; вмінням будувати і варіювати розумові моделі інших осіб; знан­ням психології спілкування; вмінням встановлювати психологічний контакт і здійснювати психологічний вплив; знанням індивідуально-психологічних особливо­стей; володінням тактичним арсеналом. Див. Рефлек­сивне мислення.

РАПІРА — колюча клинкова холодна зброя з прямим гранованим клинком, загостреним на кінці (дуельна рапіра) або з кульковим запобіжником на кінці клинка (фехтувальна, або спортивна, рапіра). Має гарду і круг­лий черен з насічкою для зменшення ковзання руки.

РАПТОВИЙ — такий, що зненацька настав.

РАПТОВІСТЬ — тактична умова успішного проведен­ня слідчої дії. Р. означає обрання найбільш відповідното моменту, несподіваності і доцільності дій слідчого. У криміналістиці іноді використовується термін «фактор Р».

РЕАКТИВ ВОСКОБОЙНИКОВА — засіб попереднього визначення крові. Складається із суміші трьох компо­нентів: основного бензидину, перекису барію і лимон­ної кислоти, взятих у співвідношенні 1:4:10. Методика визначення крові: 1) невеличку кількість Р. В., яка вмі­щується на кінчику ножа (0,1—0,2 г), розчинити в 2—5 мл (1 чайна ложка) кип'яченої води. Отриманий розчин має бути безбарвним; 2) скрібок схожої на кров речови­ни або забрудненої ворсинки тканини помістити на фільтрувальний (промокальний) папір і додати 1—2 краплі розчину. За наявності крові папір навколо зразка через 15—30 секунд синіє. Чутливість реакції досить висока: посиніння настає за задавненості плям крові до 10 років. Позитивна реакція з Р. В. є підставою лише для перед­бачуваного висновку.

РЕАКТИВНИЙ СТАН (від лат. rе — проти і activus — дія) — особливий психічний стан (психогенія), у клінічній картині якого відображається зміст психічної травми. Виділяють такі види Р. с.: 1) реактивні депресії, коли в результаті психотравми людина перебуває у пригнічено­му стані, що виявляється у загальмованості, збіднілій міміці, і з патологічною зосередженістю переживає те, що сталося; 2) афективно-шокові реакції, які виникають звичайно у відповідь на які-небудь масові катастрофи, аварії і виявляються у звуженні свідомості, паніці, без­ладній руховій активності або, навпаки, повній загаль­мованості (психогенний ступор). У осіб психопатичного складу у відповідь на хворобу або важку психотравму можуть розвиватися реактивні психози у формі реактив­ного марення, затьмареності стану свідомості тощо.

РЕАКЦІЯ ВОДІЯ — у дорожньо-транспортних подіях ре­акція організму водія транспортного засобу на вплив ззовні. Найтиповіші Р. в.: проста реакція гальмування на черво­ний сигнал світлофора, на появу об'єкта; складна реакція повороту керма; складна реакція під час обгону тощо.

РЕВЕРС — зворотний бік монети чи медалі.

РЕВІЗІЯ (від лат. revisio — перегляд) — обстеження фінансово-господарської діяльності об'єднань, підпри­ємств, організацій та установ. Один з основних методів фінансового контролю. Р. може бути документальною, фактичною, плановою, позаплановою, повною (суціль­ною), вибірковою, комплексною.

РЕВІЗОР — 1) Особа, яка здійснює ревізію. 2) Особа, яку уповноважено перевірити діяльність, звітність під­приємства, установи або організації.

РЕВОЛЬВЕР (від лат. revolvo — обертаюся) — ручна вогнепальна зброя з коротким стволом і барабаном для стрільби на малій відстані. Р. бувають як капсульні, так і під унітарний патрон бічного або центрального запа­лення.

РЕЗИДЕНТ (від лат. residens, род. в. residentis) — той, що залишається на місці — 1) Іноземець, який постій­но проживає у якій-небудь державі. 2) Офіційне пред­ставництво країни за кордоном, крім того, представ­ництво підприємства, організації, що не займається гос­подарською діяльністю. 3) Таємний уповноважений іно­земної розвідки, що на території даної держави спрямовує діяльність своїх агентів.

РЕКВІЗИТИ (від лат. requisitum — потрібне, необхідне, від reguiro — потребую) — обов'язкові відомості, які мають міститися у документі для визнання його дійсним. Такими відомостями, як правило, є: найменування і дата складання документа; назва й адреса підприємства (організації), що складає документ; сторони, які беруть участь у здійсненні операції; зміст здіснюваної угоди; підстава для здійснення операції; одиниці виміру й обсяг опе­рації (у натуральному і вартісному виразі); підписи відпо­відальних осіб, відбитки печаток та штампів. Відсутність одного або кількох Р. у випадках, передбачених законом, спричиняє недійсність або заперечність документа.

РЕКЕТ (англ. racket, від rack — мучити, катувати) — злочинне вимагання, яке здійснюється шляхом шанта­жу, загроз, насильства. Передбачено законодавством США. У законодавстві України термін «рекет» не використо­вується, хоч останнім часом часто застосовується у літе­ратурних джерелах.

РЕКЛАМАЦІЯ (від лат. reclamatio — гучне заперечення, несхвалення) — претензії покупця (замовника) до виготовлювача продукції (постачальника) у зв'язку з виявленими у ній дефектами і (або) некомплектністю, що оформлені відповідними актами. Необхідно врахо­вувати при розслідуванні злочинів, пов'язаних з обма­ном споживачів.

РЕКОГНОСЦИРОВКА, рекогносцирування — попередні дії перед оглядом місця події; попереднє об­стеження місцевості з метою обрання доцільних прийомів і методів огляду; своєрідна «розвідка боєм».

РЕКОНСТРУКЦІЯ (від лат. re — проти та constructio — побудова) — відновлення початкового виду, стану, вигляду за залишками або письмовими джерелами. Існує матеріальна і мислена Р. Матеріальна Р. здійснюється за допомогою макетування і натурної Р. (наприклад, Р. обстановки місця дорожньо-транспортної події).

РЕЛАКСАЦІЯ (від лат. relaxatio — зменшення напру­ження, ослаблення) — стан спокою, розслабленості, який виникає у суб'єкта внаслідок зняття напруження, після сильних переживань або фізичних зусиль.

РЕМІНІСЦЕНЦІЯ (від лат. reminiscentia — пригадуван­ня) — повніше й точніше" відтворення збереженого у пам'яті матеріалу порівняно з тим, що запам'ятався спочатку.

РЕНТГЕНОТЕЛЕВІЗІЙНА УСТАНОВКА ТИПУ «ЗАСЛІН» — призначена для «просвічування» стін, ме­талевих конструкцій, багажу, сейфів з метою виявлення зброї, боєприпасів, вибухових пристроїв, схованок. Ви­користовується при проведенні оглядів і обшуків.

РЕПЛІКИ (від лат. герlісо — повертаю назад) — части­на дебатів, яка полягає в запереченнях, якими обміню­ються сторони в судовому процесі після виголошення основних промов з приводу повідомленого у них. Р. мають значення у тактиці судової діяльності.

РЕПРОДУКЦІЙНА ФОТОЗЙОМКА (від лат. re — префікс, що означає повторну дію і produce — ство­рюю) — система прийомів фіксації площинних об'єктів. Р. ф. застосовується для відтворення фотографічними способами плоских оригіналів (документів, фотознімків, креслень, схем, малюнків та ін.). При Р. ф. додержу­ються правил масштабної зйомки, що забезпечує висо­ку точність копії.

РЕПРОДУКЦІЙНИЙ АПАРАТ «МРКА» — лаборатор­ний прилад, який поєднує функції збільшувача і репро­дукційної установки. Призначений для мікро-макрофотографування різних об'єктів, репродукування доку­ментів, книг та ін. Для фотографічних і репродукційних робіт прилад оснащений двома змінними фотокамера­ми із форматом кадру 2,4х3,6 і 6х9 см. Управління фо­токамерами провадиться електромагнітами, відпрацьо­вування витримок — через реле часу.

РЕСТАВРАЦІЯ ОБЛИЧЧЯ ПОМЕРЛОГО — відновлен­ня обличчя трупа. Див. «Туалет» трупа.

РЕФЛЕКСИВНЕ МИСЛЕННЯ — міркування, пов'язані з імітацією мислення і дій супротивника та аналізом власних міркувань і висновків. Р. м. є ядром теорії ігор, яке встановлює правила поведінки у конфліктних ситу­аціях. Сутність рефлексивного підходу полягає в тому, що супротивники у конфлікті імітують міркування один одного і складають рефлексивні моделі. Р. м. повинно мати такі характеристики: 1) глибина рефлексії — ступінь відбиття внутрішнього світу однієї людини, коли в ній уже містяться внутрішні світи інших людей; 2) широта рефлексії — кількість людей, чиї внутрішні світи одно­часно розглядаються; 3) складність рефлексії — наявність альтернатив і тривалість міркувань; 4) істинність реф­лексії — відсутність помилок у міркуваннях.

РЕФЛЕКСИВНЕ УПРАВЛІННЯ — двосторонній акт керуючого впливу, оснований на імітації мислення і дій супротивників у конфлікті. Мета Р. у. полягає в пере­граванні супротивника. Р. у. на досудовому слідстві є найхарактернішим для фігури слідчого. Не можна забу­вати про те, що й інші учасники кримінального проце­су (підозрювані й обвинувачені, свідки та потерпілі, інші особи) мислять рефлексивне, продумують можливі за­питання слідчого, прогнозують свою поведінку. Слідчий повинен правильно використовувати рефлексивне мис­лення: не повинен уявляти, як він сам діяв би на місці злочинця, а повинен з урахуванням його психофізіоло­гічних особливостей і соціального статусу уявити його дії. Найбільш яскраво можливості Р. у. використову­ються під час допиту, очної ставки, обшуку. У цьому разі допит з психологічного боку може бути поданий як рефлексивна взаємодія, відображення одного міркування в іншому, взаємне відображення задумів і рішень. Іміта­ція міркувань другої сторони передбачає можливість застосування певних тактичних прийомів з боку слідчого.

РЕФЛЕКСІЯ (від лат. reflexio — вигин, відображення) — процес самопізнання суб'єктом внутрішніх психічних актів і станів. Р. — процес подвоєного, дзеркального взаємовідображення суб'єктами один одного, змістом якого є відтворення особливостей один одного. Р. охоп­лює такі процеси, як проникнення людини у чужу свідомість, пізнання її людиною і уявлення, «моделю­вання» цих явищ у своєму внутрішньому світі.

РЕЦИДИВ ЗЛОЧИНІВ (лат. recidivus — той, що віднов­люється, повертається) — вид множинності злочинів. Розрізняють фактичний і легальний Р. з. Фактичний Р. з. — просте повторення злочинів. Легальним вва­жається такий Р. з., за який законом спеціально вста­новлюється особлива відповідальність.

РЕЦИДИВІСТ — у кримінальному праві особа, яка після її засудження вироком знову вчинила один або кілька злочинів.

РЕЦИПІЄНТ (від дат. regipiens, род. в. recipientis — той, що одержує) — суб'єкт, який сприймає адресоване йому повідомлення. Суб'єкт, який реагує на повідомлення, — респондент.

РЕЧОВИЙ — той, що складається з речовини, матері­альний.

РЕЧОВІ ДОКАЗИ — предмети, що можуть бути засо­бом встановлення істотних обставин у кримінальній або цивільній справах. У кримінальних справах Р. д. є пред­мети, які слугували знаряддям злочину або були об'єкта­ми злочинних дій обвинуваченого, а також гроші та інші цінності, здобуті злочинним шляхом; усі інші предмети, що можуть бути засобами виявлення злочину, вста­новлення фактичних обставин справи, виявлення вин­них або спростування обвинувачення чи пом'якшення провини обвинуваченого.

РИГІДНІСТЬ (від лат. rigidus — жорсткий, твердий) — утрудненість (аж до повної нездатності) зміни наміче­ної суб'єктом програми діяльності в умовах, які об'єктив­но потребують її перебудови.

РИЗИК — ситуативна характеристика діяльності, яка полягає в непевності її результату і можливих неспри­ятливих наслідках у разі неуспіху. Терміну «ризик» відпо­відають три основні взаємозалежні значення: 1) P. як міра очікуваного неблагополуччя при неуспіху в діяль­ності, обумовлена поєднанням можливості неуспіху і ступеня несприятливих наслідків у цьому разі; 2) P. як дія, яка так чи інакше загрожує суб'єктові втратою (про­грашем, травмою, збитком); 3) P. як ситуація вибору між двома можливими варіантами дії: менш привабли­вим, проте надійнішим, і привабливішим, але менш надійним (результат якого проблематичний і пов'яза­ний з можливими несприятливими наслідками).

РИЗИК ТАКТИЧНИЙ — виконання слідчим, суддею або оперативним працівником діяльності в умовах мож­ливого виникнення негативних наслідків. За ступенем локалізації Р. т. має поширюватися: 1) на проведення тактичних операцій; 2) на здійснення слідчих (судових) дій або оперативно-розшукових заходів; 3) на застосу­вання систем (підсистем) тактичних прийомів окремих процесуальних дій; 4) на використання окремих так­тичних прийомів. У теорії ігор умови Р. т., мають місце тоді, коли особа, яка приймає рішення, розрахо­вуючи на кращий результат, повинна бути готова до того, що здійсниться гірший. При цьому можна виділити два класичні випадки: 1) власне умови ризику; 2) умови непевності. Прийняття тактичного рішення у ситуації ризику пов'язане з оцінкою ступеня ризику. Така оцін­ка передбачає насамперед необхідність порівняння ймо­вірних практичних вигод і можливих негативних на­слідків. Р. т. завжди повинен мати мотивований харак­тер. Обрання тактики у ситуації Р. т. передбачає не­обхідність додержання таких положень: 1) прогнозування можливого настання результатів внаслідок реалізації так­тичного рішення; 2) варіювання наявною доказовою інформацією; 3) визначення допустимості Р. т. у кон­кретній ситуації.

РИКОШЕТ (від франц. ricocher — відскакувати) — відбиття снаряда (кулі), який вдарився об перепону під невеличким кутом до її поверхні, наслідком чого є зміна початкової траєкторії польоту.

РИПЕР — складаний ніж із круглим череном і обмежу­вачем.

РИСИ ОСОБИСТОСТІ — стійкі, такі, що повторюють­ся за різних ситуацій, особливості поведінки індивіда.

РІШУЧІСТЬ — здатність людини самостійно приймати відповідальні рішення і неухильно реалізувати їх у діяль­ності. Р. особливо яскраво виявляється у складних си­туаціях, коли вчинок пов'язаний із певним ризиком і необхідністю альтернативного вибору. Р. означає також здатність сміливо брати на себе відповідальність за прий­няте рішення, своєчасність дії, вміння швидко її вико­нувати або затримувати.

РОГАТИНА — древкова колюча холодна зброя, яка складається з рожна і древка, що являє собою різно­вид списа з більш широким і масивним наконечни­ком. У мисливській Р. в основі ручки часто міститься хрестовина.

РОГАТКА — найпростіша метальна пружинна зброя, яка складається з розгалуженої рукояті, гуми та п'яти, куди вставляється снаряд.

РОЗБЕЩЕННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ — злочин проти статевої свободи та статевої недоторканності особи; вчи­нення розпусних дій щодо особи, яка не досягла шістнад­цятирічного віку. При Р. н. розпусні дії мають сексу­альний характер; вони можуть бути фізичними та інте­лектуальними.

РОЗБІЙ — злочин, який полягає в нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з насильством, не­безпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (ст. 187 КК України). Р. вважається закінченим злочи­ном уже в момент нападу, незалежно від того, чи встиг винний фактично застосувати насильство, заподіяти шкоду здоров'ю потерпілого чи заволодіти майном.

РОЗГАЛУЖЕННЯ — у дактилоскопії окрема ознака папілярного візерунка.

РОЗГІН ПОЧЕРКУ — загальна ознака почерку; харак­теризує протяжність (розмір) руху по горизонталі і виз­начається відношенням ширини знаків до їх висоти, а також відстанню між письмовими знаками. Розрізня­ють: стиснутий (малий розгін) — ширина малих літер менша за їх висоту, відстань між буквами незначна; се­редній — ширина малих літер менша за їх висоту, а та­кож за відстань між літерами; розгонистий (великий розгін) — ширина малих літер більша за їх висоту, відстані між літерами збільшені.

РОЗГОЛОШЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ТАЄМНИЦІ — зло­чин у сфері охорони державної таємниці; розголошен­ня відомостей, що становлять державну таємницю, особою, якій ці відомості було довірено або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, за відсут­ності ознак державної зради або шпигунства (ст. 328 КК України). Р. д. т. — це діяння особи, в результаті якого секретна інформація, що була їй довірена або стала відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків, була сприйнята хоч би однією сторонньою особою.

РОЗКРАДАННЯ — узагальнене поняття, яке охоплює умисне незаконне обернення певним способом чужого майна на свою користь або користь інших осіб з корисливих мотивів. У криміналістиці роз­різняють окремі криміналістичні методики, які охоплю­ють: методики розслідування розкрадань, що вчиняють­ся у сфері промислового виробництва; будівництва; на залізничному транспорті; в сільськогосподарському ви­робництві; на підприємствах торгівлі; підприємствах гро­мадського харчування; у сфері послуг і побутового обслу­говування населення; у бюджетних установах та ін.

РОЗМІР ПОЧЕРКУ — загальна ознака почерку; визна­чається висотою малих літер: великий (5 мм і більше); середній (від 2 до 5 мм); дрібний (не перевищує 2 мм).

РОЗПИСКА — документ з підписом, який засвідчує одержання цією особою чого-небудь. Р. є одним з видів письмових доказів.

РОЗРИВ ЛІНІЇ — у дактилоскопії окрема ознака папі­лярного візерунка.

РОЗРОБКА — у судово-почеркознавчій експертизі ме­тод проведення роздільного і порівняльного досліджень ознак почерку. При дослідженні текстів Р. окремих оз­нак полягає у відтворенні експертом у рукописі і зраз­ках літерних або цифрових зображень, що містять озна­ки почерку, і фіксації на цих зображеннях ознак збігу і розбіжностей.

РОЗСЛІДУВАННЯ — стадія кримінального процесу, у ході якої органи дізнання і досудового слідства здійсню­ють передбачені кримінально-процесуальним законом дії і приймають рішення з метою збирання і пере­вірки доказів, швидкого і повного розкриття злочинів, притягнення як обвинувачених осіб, які вчинили зло­чин; вживають заходів щодо попередження і запобіган­ня злочинів.

РОЗТИН ТРУПА СУДОВО-МЕДИЧНИЙ — робиться звичайно у спеціально обладнаних для цього приміщен­нях (моргах або прозекторських при лікарнях). Розтин по можливості має робити експерт, який брав участь в огляді трупа на місці події. Розтин дозволяється робити не раніше ніж через 12 годин після настання смерті. Розтин складається із зовнішнього огляду і внутрішнього дослідження. При зовнішньому огляді трупа старанно оглядають одяг і сам труп, трупні явища, ушкодження та інші особливості. Внутрішнє дослідження трупа пе­редбачає обов'язковий розтин трьох порожнин — чере­па, грудей і живота з наступним діставанням усіх внутрішніх органів. При необхідності (травма, захворю­вання та ін.) розкривається спинномозковий канал і досліджується хребет і спинний мозок. В усіх випадках судово-медичної експертизи трупів бажана присутність особи, яка призначила експертизу.

РОЗЧЕРК — заключна безлітерна частина підпису.

РОЗЧЛЕНУВАННЯ ТРУПА — членування трупа на ча­стини; може використовуватися для приховування зло­чину.

РОЗШУК — діяльність слідчого, органа дізнання, адмі­ністрації місць позбавлення волі та ін. компетентних органів щодо встановлення місця перебування обвину­вачених, які переховуються від слідства і суду; засуджених, які ухиляються від виконання вироку або тих, що втекли з установ з виконання покарань; осіб, які зник­ли безвісти. Розрізняють Р. як один із заходів, вжитих з метою розкриття злочину — встановлення особи, яка вчинила злочин (див. Карний розшук), і власне P., коли розшукуються конкретні особи, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні певного злочину або пере­ховуються від відбування покарання, встановленого ви­роком суду.

РУКАВИЦІ ДЛЯ КУЛАЧНОГО БОЮ — наручна удар­на холодна зброя, призначена для посилення удару, на відміну від рукавиць, які захищають руку від удару. Скла­даються звичайно зі шкіряної, тканинної або повстяної основи з металевими накладками, іноді з шипами.

РУХИ ДОВІЛЬНІ — зовнішні і внутрішні тілесні рухові акти (процеси), свідомо регульовані суб'єктом на ос­нові наявної у нього потреби в досягненні мети як об­разу передбачуваного результату.

РУХИ МИМОВІЛЬНІ — імпульсивні або рефлекторні рухові акти, здійснювані без контролю свідомості. Р. м. можуть мати адаптивний (наприклад, моргання, відсми­кування руки при впливі больового подразника) і не-адаптивний (наприклад, хаотичні рухи в ситуаціях потьмарення свідомості) характер.

РУШНИЦЯ — плечова вогнепальна зброя. Є прообра­зом сучасної гвинтівки. Існують мисливські і спортивні рушниці.

С

САМОВЛАДАННЯ — здатність людини здійснювати діяльність у дезорганізуючих її ситуаціях, які вплива­ють на емоційну сферу. С. — показник емоційної і соці­альної зрілості особистості.

САМОГУБСТВО, суїцид — надзвичайний, виключ­ний акт людської поведінки, який свідчить про те, що психогенні чинники виявилися сильнішими за інстинкт самозбереження, інстинкт життя. Особи, винні в дове­денні до С., відповідно до ст. 99 КК України несуть кримінальну відповідальність.

САМООБМОВА — визнання провини у вчиненні зло­чину особою, який насправді вона не вчиняла. Мотиви С. різні: бажання приховати більш тяжкий злочин; вплив заінтересованих осіб; психічні аномалії допитуваного. Тактичні прийоми викриття С.: зіставлення показань допитуваного з даними, що точно встановлені у справі; постановка деталізуючих і уточнюючих запитань; ого­лошення показань інших осіб.

САМОПОЧУТТЯ — відчуття фізіологічної і психологі­чної комфортності внутрішнього стану.

САНГВІНІК (від лат. sanguis, род. в. sanguinis — кров, життєва сила) — суб'єкт, який володіє одним з чотирь­ох основних типів темпераменту, що відзначається ви­сокою психічною активністю, енергійністю, працездат­ністю, швидкістю і жвавістю рухів, розмаїттям і багат­ством міміки, швидким темпом мовлення. С. прагне до частої зміни вражень, легко і швидко відгукується на навколишні події, товариський. Емоції — переважно позитивні — швидко виникають і швидко змінюються. Порівняно легко і швидко він переживає невдачі.

СВИНЧАТКА — варіант найпростішого кастета.

СВІДОК — особа, якій можуть бути відомі якісь певні обставини, що підлягають встановленню у даній справі. С. може бути допитаний про обставини, які підлягають встановленню у даній справі, у тому числі про факти, що характеризують особу обвинуваченого або підозрю­ваного та його взаємовідносини з ними ,(ст. 68 КПК України). С. як процесуальна особа «породжена» самим фактом злочину і тому він незамінний. Особа, виклика­на органом дізнання, слідчим, прокурором або судом як С., зобов'язана з'явитися в зазначені місце і час і дати правдиві показання про відомі їй обставини у справі (ст. 70 КПК України). За відмову дати показання і за давання завідомо неправдивих показань С. несе кримі­нальну відповідальність.

СВІДОЦТВО — офіційний документ, що має юридич­не значення; підтверджує, свідчить про якийсь факт або містить певні відомості про кого-небудь; посвідчення.

СВІДЧЕННЯ — 1) Повідомлення про щось, підтверд­ження чого-небудь очевидцем чи обізнаною у певній справі особою. 2) Давання показань на допиті; пока­зання.

СВІТЛОФІЛЬТР — оптичний пристрій для зміни скла­ду світла. У криміналістичній фотографії використову­ються набори світлофільтрів.

СЕНЗИТИВНІСТЬ (від лат. sensus — почуття, відчуття) — характерологічна особливість людини, яка виявляється у підвищеній чутливості до подій, що відбуваються з нею; звичайно супроводжується підвищеною тривожністю, страхом перед новими ситуаціями, людьми, всіля­кими іспитами. Сензитивним людям властиві боязкість, сором'язливість, вразливість, схильність до тривалого переживання минулих або майбутніх подій, почуття влас­ної недосконалості, тенденція до розвитку підвищеної моральної вимогливості до себе і заниженого рівня до­магань. Необхідно враховувати при обранні тактики допиту.

СИГНАЛІТИЧНА ФОТОЗЙОМКА — впізнавальна фотозйомка. Вперше правила С. ф. розробив французь­кий криміналіст А. Бертільон. Див. Фотозйомка упізнавальна.

СИЛЬНОДІЮЧІ РЕЧОВИНИ — лікарські засоби, вжи­вання яких у дозах, понад тих, що рекомендуються, може зашкодити здоров'ю людини.

СИМПАТИЧНЕ ЧОРНИЛО — прозорий або слабозабарвлений розчин солей, невидимий на папері (наприк­лад, розчин хлористого кобальту). С. ч. використовують для тайнопису. Див. Тайнопис.

СИМПАТІЯ (від грец. sumpaqeia — потяг, внутрішня прихильність) — стійке схвальне емоційне ставлення людини до інших людей, до їх груп або до соціальних явищ, яке виявляється у приязності, доброзичливості, замилуванні, що спонукає до спілкування, виявлення уваги, допомоги. Звичайно виникає на основі спільних поглядів, цінностей, інтересів, моральних ідеалів. Може виникнути і як наслідок вибіркової позитивної реакції на привабливу зовнішність, поведінку, риси характеру іншої людини.

СИМУЛЯЦІЯ (від лат. simulatio — видимість, удаваність) — поведінка, спрямована на імітацію хвороби або її окремих симптомів з метою ввести в оману. Розрізняють навмисну і патологічну С. Від С. слід відрізняти самонавіювання, коли людина щиро переконана у на­явності в неї тяжкої соматичної хвороби.

СИНДРОМ — комплекс характерних для певного захворювання симптомів.                          

СИНИЛЬНА КИСЛОТА — безбарвна летка рідина із запахом гіркого мигдалю; ціановодень. Сильна отрута: доза в 0,06 г спричинює смерть через кілька секунд. Солі цієї кислоти (наприклад, ціаністий калій) також смертельні при дозах понад 0,15—0,2 г.

СИНТАГМА — відрізок усного мовлення чи написано­го тексту, який вирізняється у межах речення як певна синтаксична та інтонаційно-смислова єдність.

СИНТАГМАТИКА — 1) Вчення про членування мови на синтагми. 2) Вчення про словосполучення.

СИНТАКСИС (грец. syntaxis  — зв'язок, з'єднан­ня) — розділ граматики, який вивчає способи поєднан­ня й розміщення слів у мові. Положення С. використо­вуються у судовому авторознавстві.

СИНТЕЗ (від грец.  sunqesiz — сполучення, складання) — процес практичного або уявного возз'єднання цілого з частин або з'єднання різних елементів, сторін об'єкта в єдине ціле, необхідний етап пізнання. С. нерозривно пов'язаний з аналізом, вони доповнюють один одного.

СИСТЕМА ТАКТИЧНИХ ПРИЙОМІВ — упорядкова­на сукупність (комплекс) взаємозалежних і взаємозумовлених прийомів, які мають цільову спрямованість і вибірковість у процесі її реалізації. С. т. п. процесуаль­ної дії має бути не простою їх сукупністю, не будь-яким їх переліком, а лише такою побудовою, яка припускає організацію їх у вигляді цілісного утворення, у якому його складові компоненти взаємозалежні, посідають відповідне місце у певній послідовності і виконують необхідні функції. Властивості С. т. п. : 1) цільова спря­мованість (система має виконувати свої функції, маючи строго певні цілі); 2) вибірковість (система має працю­вати тільки у відповідній до неї ситуації, у якій би вона була оптимальною); 3) динамічність (система має ши­рокий діапазон виявів, вона рухлива, пластична, гнучка); 4) варіантність (широкий арсенал типових систем); 5) адгоритмічність (система — своєрідний алгоритм, ти­пова програма). С. т. п. має двояку структуру: з одного боку, вони за своєю природою належать до певного виду слідчої дії (тактичні прийоми допиту, обшуку, пред'яв­лення для впізнання); з другого — ці системи мають підсистеми, що існують відповідно до цілей проведення конкретної слідчої дії. С. т. п. окремих слідчих (судо­вих) дій являють собою певні типові програми, своєрідні алгоритми для слідчого (судді), які рекомендуються до застосування у відповідних ситуаціях як найефективні­ша. С. т. п. тотожна тактичній комбінації. Див. Тактич­на комбінація.

СИСТЕМА ТАКТИЧНИХ ПРИЙОМІВ ДОПИТУ — комплекс тактичних прийомів допиту, який обирається залежно від ситуації слідчої дії, її виду, процесуального стану допитуваного, його психологічного стану, позиції. Типові С. т. п. д. спрямовані на: 1) встановлення пси­хологічного контакту; 2) спонукання до давання пока­зань; 3) уточнення показань і усунення в них супереч­ностей; 4) актуалізацію у пам'яті допитуваного забуто­го; 5) викриття неправди; 6) усунення перекручувань при добросовісній помилці допитуваного.

СИСТЕМА ТАКТИЧНИХ ПРИЙОМІВ ОБШУКУ — комплекс тактичних прийомів обшуку. С. т. п. о.: 1) спря­мована на спілкування з обшукуваним; 2) спрямована на здійснення пошукових дій. Формування таких сис­тем залежить від низки чинників: виду обшуку, його цілей, слідчої ситуації, ситуації обшуку, позиції обшу­куваного, інформації про предмет пошуку, специфіки об'єкта обшуку. У межах С. т. п. о., спрямованої на спілкування з обшукуваним, можуть бути сконструйо­вані такі тактичні комбінації: 1) що сприяє усуненню перешкод і протидії обшукуваного (запропонувати об­шукуваному змінити свою поведінку; використати на­віювання у формі наказу або видалити обшукуваного з місця обшуку; роз'яснення обшукуваному неправильно зайнятої позиції; повідомлення про мету обшуку і його необхідність; роз'яснення доцільності добровільної ви­дачі того, що шукають; роз'яснення необхідності на­дання допомоги органам розслідування); 2) що стиму­лює обшукуваного до спілкування зі слідчим (словесна розвідка; залучення обшукуваного до діяльності; поста­новка нейтральних запитань; постановка уточнюючих запитань; демонстрація окремих об'єктів пошуку); 3) що сприяє встановленню психологічного контакту з обшу­куваним та одержанню від нього пошукової інформації (бесіда з обшукуваним на абстрактну тему; використан­ня позитивної оцінки окремих якостей особи обшуку­ваного; постановка контрольних запитань; зіставлення інформації відповідей обшукуваного з реальною обста­новкою місця обшуку). Залежно від передбачуваного способу збереження предмета пошуку можуть бути запропоновані такі тактичні комбінації: 1) що спрямована на пошук об'єктів, які зберігаються без спеціального маскування (аналіз обстановки місця обшуку з метою визначення місць природного зберігання предмета по­шуку; аналіз виявлених об'єктів у місцях їх природного зберігання; зіставлення виявленого об'єкта з ознаками шуканого); 2) що спрямована на пошук видозмінених або знищених об'єктів (аналіз можливостей видозміни (знищення) предмета обшуку; зіставлення окремих ділянок приміщення чи інших об'єктів; аналіз виявлених слідів, предметів та їх ознак); 3) що спрямована на по­шук об'єктів, які зберігаються у спеціальних схованках або інших суб'єктивно недоступних місцях (аналіз ознак предмета пошуку; зіставлення предмета пошуку з різни­ми об'єктами місця обшуку; орієнтація на професійні (або інші) навички обшукуваного при визначенні місць схову; аналіз окремих ділянок приміщення, меблів та інших об'єктів з метою встановлення демаскуючих оз­нак; зіставлення однакових предметів між собою).

СИСТЕМА ТАКТИЧНИХ ПРИЙОМІВ ОГЛЯДУ МІСЦЯ ПОДІЇ — комплекс тактичних прийомів у певній ситуації слідчої дії. Можна виділити такі системи так­тичних прийомів: 1) при справжньому відображенні події злочину (зіставлення первинних даних і обстановки місця події для виявлення слідів злочину; аналіз окре­мих слідів на місці події; моделювання минулої події); 2) при неповному відображенні події злочину (аналіз окремих слідів (предметів), їх ознак, розташування; ви­користання уявної реконструкції окремих елементів події; моделювання для відтворення події, що відбула­ся; зіставлення події, що моделюється, і реальної кар­тини місця події); 3) за відсутності явного відображен­ня події злочину (зіставлення первинних даних з інфор­мацією з місця події; залучення до участі в огляді осіб, які повідомили про злочин; аналіз ознак знищення слідів; аналіз іншої інформації з місця події та її зістав­лення з встановленими фактами); 4) при неправдивому відображенні події злочину (зіставлення інформації з місця події з традиційним, природним ходом події; зіставлення інформації місця події з типовими аналога­ми; зіставлення слідів (предметів) з довідковими дани­ми; зіставлення слідів (предметів), виявлених на місці події, між собою; зіставлення даних з місця події з до­казами, точно встановленими у справі).

СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ТАКТИЧНИХ ПРИЙОМІВ — об'єднання тактичних прийомів у працюючі комплек­си, в яких кожний компонент (спосіб дії) перебуває в певній послідовності, займає відповідне місце і вико­нує покладені на нього функції. Рівень розвитку криміналістики дає можливість не тільки ізольовано розгля­дати окремі тактичні прийоми процесуальних дій, а й встановлювати взаємозв'язки і взаємозалежності між ними, виявляти окремі комплекси прийомів у вигляді їх систем і підсистем, простежувати їх роботу в дії. Си­стематизація тактичних прийомів — це більш високий етап їх пізнання.

СИТУАЦІЯ ДОПИТУ (від лат. situs — становище) — сукупність даних у конкретний момент проведення до­питу; обстановка допиту під час його проведення. Ти­пові С. д.: 1) повідомлення правдивих показань; 2) доб­росовісна помилка допитуваного; 3) суперечності у по­казаннях допитуваного; 4) відмова від давання пока­зань; 5) повідомлення неправдивих показань.

СИТУАЦІЯ ОГЛЯДУ МІСЦЯ ПОДІЇ — сукупність да­них на місці події; відображення наслідків певної події. Залежно від характеру відображення на місці події зло­чину можна виділити такі ситуації: 1) подія злочину має справжнє відображення; 2) подія злочину має неповне відображення; 3) подія злочину не має свого явного відоб­раження; 4) подію злочину відображено неправдиво.

СИТУАЦІЯ СЛІДЧОЇ ДІЇ — сукупність даних у кон­кретний момент провадження слідчої дії; обстановка слідчої дії під час її проведенні. За обсягом понять С. с. д. є ситуацією меншого ступеня спільності порівняно зі слідчою ситуацією. С. с. д. структурно входить у слідчу ситуацію і є її складовою частиною. С. с. д. формується у процесі самої дії і залежить від: 1) наявності (одержання) доказового матеріалу; 2) прогнозу слідчим відпо­відної тактики; 3) дій суб'єкта, на якого спрямована система тактичних прийомів.

СІЛЬ БЕРТОЛЕТОВА — хлорноватисто-кислий калій, кристалічний білий порошотк. Винайдений в 1788 p. французьким хіміком К. Бертолле. С. Б. стала першою ударною сумішшю, що використовувалася для запален­ня заряду. Широко застосовується у хімічній промис­ловості та піротехниці.

СІРКА — проста речовина хімічного елемента сульфур; найчастіше — лимонно-жовті кристали. Використову­ють С. для фіксації об'ємних слідів (виготовлення зліпків).

СКАРГА — 1) Вираження невдоволення, звичайно сло­весне, з приводу якихось прикростей, болю; 2) Офіцій­на заява з проханням про усунення якоїсь кривди, не­правильності.

СКВОЗНЯК (злодійський жаргон) — квартира, під'їзд із запасним виходом.

СКЛАД ЗЛОЧИНУ — сукупність передбачених законом ознак, які характеризують вчинене діяння як конкрет­ний вид злочину. Має важливе значення для розробки криміналістичної класифікації і криміналістичної харак­теристики злочинів.

СКЛАДНІСТЬ ПОЧЕРКУ — загальна ознака почерку; свідчить про те, якими рухами виконуються письмові знаки, про конфігурацію їх будови. Розрізняють про­стий, спрощений та ускладнений почерк.

СКОКАР (злодійський жаргон) — злодій, який здійснює крадіжки зі зломом із квартир.

СКУЙОВДЖЕНІСТЬ ВОЛОКОН ПАПЕРУ — ознака зміни початкового тексту документа способом підчи­щання.

СЛІД — 1) У вузькому розумінні — матеріально-фіксоване відображення. Див. Сліди матеріально-фіксовані. 2) У широкому розумінні — результат будь-якої матері­альної зміни первинної обстановки внаслідок вчинен­ня злочину.

СЛІДИ ВІДШАРУВАННЯ — поверхневі сліди, що фор­муються з речовини, частки якої відокремлюються від слідосприймаючого об'єкта і залишаються на слідоутворюючому об'єкті (наприклад, сліди пальців рук, ут­ворені на вкритій порохом або свіжопофарбованій по­верхні).

СЛІДИ ДИНАМІЧНІ — сліди, що виникають у резуль­таті самого руху одного або обох об'єктів слідоутворення. Кожна точка утворюючої поверхні залишає слід у вигляді лінії (траси). До С. д. належать сліди розрубу, розпилу, ковзання, свердління, різання, тертя тощо.

СЛІДИ ЗЛОЧИНУ — 1) Результат будь-якої матеріаль­ної зміни початкової обстановки, яка сталася внаслідок вчинення злочину (слід у широкому розумінні). Перед­бачають порушення первинного положення, місцезна­ходження, стану різних об'єктів, що становлять речо­винне середовище, у якому вчинено злочин. Сліди в широкому розумінні охоплюють: комплекси елементів, властивих певним подіям (сліди дорожньо-транспорт­ної події, сліди пожежі та ін.); зміну обстановки (поява або зникнення предметів, зміна їх місця розташуван­ня); зміну вигляду або стану предмета (зламаний за­мок). 2) Матеріально-фіксоване відображення зовніш­ньої будови одного об'єкта на іншому (слід у вузькому розумінні) — сліди-відображення: сліди рук, ніг, знарядь, інструментів та ін. Сліди-відображення становлять головний зміст трасології.

СЛІДИ ЗНАРЯДЬ ЗЛОМУ — сліди, залишені різними засобами, які використовувалися злочинцем для відкрит­тя сховищ і руйнування перепон.

СЛІДИ ЗУБІВ — відбитки зубів людини на певних об'єк­тах. С. з. мають ідентифікаційне значення.

СЛІДИ КРОВІ — бризки, краплі, патьоки, плями, ка­люжі, мазки або відбитки крові. У криміналістиці існу­ють діагностичні способи визначення крові.

СЛІДИ ЛОКАЛЬНІ — сліди, що виникають у межах контакту взаємодіючих об'єктів (наприклад, слід босої ноги в межах контакту з поверхнею дерев'яної підлоги). Навколо С. л. поверхня слідосприймаючого об'єкта за­лишається незмінною.

СЛІДИ МАТЕРІАЛЬНО-ФІКСОВАНІ — сліди-відобра­ження, що виникають внаслідок взаємодії двох об'єктів. Залежно від об'єктів, які їх утворили, розрізняють: сліди людини, сліди тварин, сліди предметів. Стосовно конк­ретних слідоутворюючих об'єктів частіше трапляються сліди рук, ніг, зубів, транспортних засобів, знарядь та інструментів. Відповідно до механізму утворення сліду виділяють: об'ємні і поверхневі; статичні і динамічні; локальні і периферійні сліди.

СЛІДИ НАШАРУВАННЯ — поверхневі сліди, що фор­муються внаслідок накладення на слідосприймаючий об'єкт речовини, яка має на собі слідоутворюючий об'єкт (потожирові сліди пальців рук, сліди, залишені забруд­неною підошвою взуття, та ін.).

СЛІДИ НІГ І ВЗУТТЯ — відбитки морфологічних особ­ливостей будови ніг, шкірного рельєфу (або рельєфу підошви взуття). Види слідів ніг (взуття) поділяються на об'ємні (утворюються на поверхні ґрунту) і поверх­неві (видимі, невидимі), статичні і динамічні. Об'єктом трасологічного дослідження можуть бути сліди ніг лю­дини, сліди взуття і доріжка слідів.

СЛІДИ ПЕРИФЕРІЙНІ — сліди, що виникають за межа­ми контактної взаємодії слідоутворюючого і слідосприй­маючого об'єктів (наприклад, слід від забрудненого (бо­рошном, цементом, пилюкою) верху взуття, утворений «на периферії», навколо взуття, за межами підошви).

СЛІДИ ПОВЕРХНЕВІ (ПЛОЩИННІ) — сліди, що ви­никають у результаті змін, які відбуваються на поверхні слідосприймаючого об'єкта (за двома вимірами — дов­жиною і шириною). Обидва об'єкти, які беруть участь у слідоутворенні, за твердістю приблизно однакові. С. п. (п.) поділяються на сліди нашарування і відшарування; видимі та невидимі.

СЛІДИ РОЗПИЛУ — лінійні об'ємні сліди, що утвори­лися в результаті багатократного поступального пере­міщення слідоутворюючого об'єкта (пили) з поступо­вим заглибленням його в товщу перпендикулярно або під кутом у площині слідосприймаючого об'єкта. Ха­рактер С. р. залежить від твердості об'єкта, а також напряму розпилу, ступеня гостроти, способу заточування пили та ін.

СЛІДИ РОЗРУБУ — лінійні об'ємні сліди, що утворю­ються в результаті однократного впливу на слідосприй­маючий об'єкт рублячого знаряддя, яке переміщується під кутом 90° і менше до площини слідосприймаючого об'єкта.

СЛІДИ РУКАВИЧОК — відображення рельєфу (матері­алу) поверхні рукавичок, ознак, що утворилися у процесі їх виготовлення, носіння і ремонту, а також відша­рування і бруду з поверхні рукавичок.

СЛІДИ СВЕРДЛІННЯ — лінійні об'ємні відображення різальної кромки і свердла, що обертається навколо осі з одночасним переміщенням уздовж неї.

СЛІДИ СТАТИЧНІ — сліди, що виникають у момент спокою (статики), що настає під час механічної взає­модії слідоутворюючого і слідосприймаючого об'єктів, які контактують у перпендикулярному напрямі. Здебільшого С. с. зберігають зовнішні ознаки слідоутворю­ючого об'єкта, відображаючи його без істотних пере­кручень.

СЛІДИ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ — сліди, які відоб­ражують зовнішню будову частин транспортного засо­бу: сліди-відображення (сліди коліс на ґрунті); предме­ти, які відокремилися від транспортного засобу (час­тинки фарного скла); речовини (плями мастила).

СЛІДОВИЙ КОНТАКТ — у трасології результат взає­модії між слідоутворюючим і слідосприймаючим об'єкта­ми. С. к. може бути статичним і динамічним.

СЛІДОСПРИЙМАЮЧИЙ ОБ'ЄКТ — у трасології об'єкт, що відобразив ознаки зовнішньої будови (струк­тури) або спосіб дії слідоутворюючого об'єкта.

СЛІДОУТВОРЕННЯ — 1) Процес формування будь-якого матеріального відображення події як процес зміни властивостей об'єкта внаслідок взаємодії з іншим об­'єктом під час будь-якої події. 2) Процес контактуван­ня мінімум двох (ідентифікованого та ідентифікуючого) об'єктів, під час якого ідентифікуючий об'єкт сприй­має, відображає зовнішні властивості (ознаки зовніш­ньої будови) ідентифікованого об'єкта.

СЛІДОУТВОРЮЮЧИЙ ОБ'ЄКТ — 1) Об'єкт, що за­лишив у момент події свій відбиток на іншому об'єкті. 2) Об'єкт, що залишив у момент події слід на слідосприймаючому об'єкті у вигляді остаточної деформації або субстрактний слід, у якому відобразилися ознаки слідо­утворюючого об'єкта чи його спосіб дії.

СЛІДСТВО — збирання і перевірка доказів, необхідних і достатніх для з'ясування обставин, що належать до предмета доказування. С. — збірне поняття, яке охоплює: досудове слідство — самостійну стадію кримінального процесу, що відбувається за порушенням кримінальної справи; судове слідство — складову судового розгляду в суді першої інстанції.

СЛІДЧА ВАЛІЗА, слідчий портфель, слідча сумка — набір або комплект техніко-криміналістичних та інших засобів (приладів, пристосувань, інстру­ментів, матеріалів) для роботи з доказами під час слідчого огляду, обшуку, відтворення обстановки й обставин події та інших слідчих дій.

СЛІДЧА СИТУАЦІЯ — характеристика інформаційних даних, які має слідство на конкретному етапі розсліду­вання. С. с. — це стан розслідування, який безперервно змінюється. Розрізняють прості і складні С. с. У свою чергу складні С. с. поділяються на проблемні, конфліктні, тактичного ризику, організаційно не впорядковані і змішані. Різновидом С. с. є ситуації слідчої дії.

СЛІДЧА ТАЄМНИЦЯ — відомості, які стосуються обста­вин, що підлягають доказуванню у кримінальній справі. С. т. — відомості, які в інтересах слідства не розголошу­ються; можуть бути розголошені до суду тільки з дозво­лу слідчого, у провадженні якого перебуває криміналь­на справа. Кримінальне законодавство встановлює відпо­відальність за розголошення даних досудового слідства або дізнання (ст. 387 КК України). Розголошення таких даних може негативно вплинути на хід розслідування і взагалі на вирішення справи.

СЛІДЧА ХИТРІСТЬ — сукупність (комплекс) тактич­них прийомів, основаних на використанні неповного або помилкового уявлення обвинуваченого про докази, що є у слідчого. С. х. іноді називають психологічною пасткою. Проблема використання С. х. у криміналістиці є дискусійною. До С. х. належать: прийоми прихову­вання значущої для справи інформації від заінтересова­них осіб; прийоми створення такої обстановки, яку можна подвійно оцінити; прийоми формування у заін­тересованих осіб вигідних для слідчого цілей; прийоми, які містять елементи неправдивої інформації, введення особи в оману.

СЛІДЧИЙ — службова особа органів прокуратури, внут­рішніх справ, служби безпеки, призначена у встановле­ному законом порядку. Завданням С. є провадження досудового слідства. При провадженні досудового слідства всі рішення про спрямування слідства і про провадження слідчих дій С. приймає самостійно, за ви­нятком випадків, коли законом передбачено дістання згоди суду (судді) або прокурора, і несе повну відпові­дальність за їх законне і своєчасне проведення (ст. 114 КПК України). Кримінально-процесуальний закон на­дає С. право самостійно порушувати кримінальну спра­ву, притягати особу як обвинуваченого, закривати кри­мінальну справу, оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, призначати експертизи, провадити до­пити, огляди, освідування та інші процесуальні дії. С. має право провадити слідчі дії в інших слідчих районах і може доручити провадження цих дій відповідному С. або органу дізнання, які зобов'язані це доручення ви­конати в десятиденний строк (ст. 118 КПК України). Постанови С., винесені відповідно до закону за крим­інальною справою, яка перебуває у його провадженні, обов'язкові для виконання всіма підприємствами, уста­новами, організаціями, посадовими особами і громадя­нами. При провадженні різних слідчих дій С. має право використовувати машинопис, звукозапис, стенографу­вання, фотографування, кінозйомку і відеозапис.

СЛІДЧИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ — слідча дія, яка полягає у проведенні спеціальних дослідів з метою перевірки зібраних доказів, отримання нових доказів, перевірки і оцінки слідчих версій про можливість існування тих чи інших фактів, які мають значення для розслідування кримінальної справи. За КПК України С. е. регламен­тований у межах відтворення обстановки і обставин події (ст. 194 КПК України). С. е. проводиться у присутності понятих. До участі у С. е. можуть бути залучені обвину­вачений, підозрюваний, свідок, потерпілий, а також спеціалісти і допоміжні учасники (наприклад, статис­ти). Про провадження С. е. складається протокол. До­датковими засобами фіксації результатів С. е. є скла­дання схем, планів, фотографування, відеозйомка.

СЛІДЧИЙ ОГЛЯД — див. Огляд слідчий.

СЛІДЧІ ДІЇ — передбачені законом процесуальні дії щодо збирання, дослідження, оцінки і використання доказів. Здійснюються слідчим, органом дізнання, про­курором у встановленому законом порядку. До С. д. належать: слідчий огляд, допит, очна ставка, обшук, виїмка, пред'явлення для впізнання, відтворення обста­новки та обставин події (слідчий експеримент і пере­вірка показань на місці), призначення експертизи, одер­жання зразків для порівняльного дослідження, накла­дення арешту на кореспонденцію, зняття інформації з каналів зв'язку. С. д. проводять тільки за порушеною кримінальною справою. До порушення кримінальної справи дозволяється провадити лише огляд місця події та зняття інформації з каналів зв'язку. Процесуальний порядок провадження С. д. регламентований законом. Провадження усіх С. д. обов'язково протоколюється.

СЛІДЧО-ОПЕРАТИВНА ГРУПА — організаційна фор­ма взаємодії слідчого з органами дізнання, експертами, спеціалістами. Створюється при розслідуванні складних, багатоепізодних справ.

СЛОВЕСНА РОЗВІДКА — тактичний прийом обшуку, який полягає у тому, що слідчий повідомляє про пе­рехід до наступної стадії обшуку (або повідомляє іншу інформацію) з метою простежити за поведінкою і реак­цією обшукуваного. Такий прийом завжди має силу непрямого навіювання. Слідчий звертається не до об­шукуваного, а до інших учасників обшуку (працівників міліції, понятих, спеціалістів) з тими чи іншими вказів­ками і пропозиціями: про необхідність перейти до на­ступної стадії обшуку, про доцільність пошуків у тому чи іншому місці, про можливості використання техніч­них засобів.

СЛОВЕСНИЙ ПОРТРЕТ — метод опису зовнішності людини для її ідентифікації за ознаками зовнішності. С. п. як єдиний метод класифікації та опису зовнішніх ознак людини з метою розшуку і ототожнення був роз­роблений наприкінці XIX ст. А. Бертільоном (Фран­ція), потім удосконалювався іншими криміналістами (зокрема, Р. Рейсом). Застосовується в оперативно-розшуковій, слідчій і експертній практиці. Головними принципами С. п. є повнота і систематичність опису. Принцип повноти полягає в докладному описові зов­нішньої анатомії, функціональних ознак (постава, хода, жестикуляція, міміка, мовлення, манери поведінки) та одягу. Принцип систематичності означає: 1) певну чер­говість опису окремих груп зовнішніх ознак; 2) по­слідовність опису кожної групи зовнішніх ознак за правилом «від загального до окремого»; 3) обов'язкове використання спеціальної термінології словесного пор­трета.

СЛОН (злодійський жаргон) — 1) Щипці для відмикан­ня замка, у який зсередини встановлено ключ. Див. Уїститі. 2) Татуювання, яке розшифровується: «Смерть лягавым от ножа».

СМЕРТЕЛЬНА ІН'ЄКЦІЯ — спосіб виконання смерт­ної кари, що застосовується у деяких штатах США.

СМЕРТЬ — поняття судової медицини; припинення життєдіяльності організму і його загибель. С. людини пов'язують із загибеллю її головного мозку. Існують ознаки настання смерті.

СОКИРА БОЙОВА — ручна ударна сокироподібна хо­лодна зброя, що складається з леза, обуха і сокирища.

СОКИРА МЕТАЛЬНА — метальна сокироподібна зброя, що складається з короткого сокирища або рукояті і на­конечника з обухом і лезом.

СОКІЛ — бездимний порох колоїдного типу. Викорис­товується як мисливський порох. Винайдений у сере­дині 90-х років XIX ст.

СОРОМ — емоція, яка виникає внаслідок усвідомлен­ня людиною реальної або вигаданої невідповідності її вчинків, тих чи інших індивідуальних проявів, що виз­нані суспільством і які вона поділяє, нормам, вимогам моралі.

«СПЕКТР-КОНТАКТ» — прилад для визначення справ­жності банкнот і цінних паперів. Призначений для аналізу банкнот, цінних паперів та інших документів. Принцип роботи приладу оснований на ультрафіоле­товому випромінюванні. Потужність ультрафіолетової лампи 9 Вт.

СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ ЗЛОЧИНЦІВ — спеціалізація про­фесійних злочинців за видом систематично вчинюва­них ними злочинів (кишенькові крадіжки, шахрайство, вимагання, розбійні напади та ін.). У професійних зло­чинців виробляється певний «почерк» вчинення зло­чинів, тип злочинної поведінки.

СПЕЦІАЛЬНІ ЗАСОБИ — різного роду предмети, при­строї, механізми, речовини і тварини, призначені для використання у правоохоронній і охоронній діяльності. С. з. не належать до зброї. Існують різні С. з. (гумові кийки, спеціальний газ, наручники, засоби примусової зупинки транспорту, хімічні пастки та спеціальні фар­бувальні засоби, службові собаки, водомети тощо).

СПЕЦІАЛЬНІ ЗНАННЯ — знання у галузі науки, техні­ки, мистецтва або ремесла, необхідні для вирішення питань, які виникають під час розслідування і розгляду справ у суді.

СПІВУЧАСНИКИ ЗЛОЧИНУ — види співучасників. С. з. є виконавці (співвиконавці), організатор, підбурювач, пособник (ст. 27 КК України).

СПІВУЧАСТЬ У ЗЛОЧИНІ — кримінально-правове поняття; умисна спільна участь кількох суб'єктів у вчи­ненні умисного злочину (ст. 26 КК України). У кримі­налістиці розроблено методики розслідування злочинів, вчинених групою осіб.

СПІЛКУВАННЯ — 1) Складний багатоплановий про­цес встановлення і розвитку контактів між людьми, що зумовлюється потребами у спільній діяльності і включає обмін інформацією, вироблення єдиної стратегії взаємодії, сприйняття і розуміння іншої людини. 2) Здій­снювана знаковими способами взаємодія суб'єктів, зу­мовлена потребами у спільній діяльності і спрямована на певні зміни у стані, поведінці та індивідуально-смис­лових складових партнера. У криміналістиці розглядаєть­ся тактика С. слідчого з учасниками окремих слідчих дій. Зроблено спробу створити криміналістичну теорію спілкування.

СПОГАД — уявне відтворення чогось, що збереглося у пам'яті; добування з довгострокової пам'яті образів минулого, які уявленням локалізуються у часі і просторі. С. може бути довільним (пригадування) і мимовільним, коли образи спонтанно виникають у свідомості.

СПОСІБ ЗЛОЧИНУ — спосіб дії злочинця, який вира­жається у певній взаємозалежній системі операцій і прийомів підготування, вчинення і приховування зло­чину.

СПОСІБ СУДОВО-ОПЕРАТИВНОЇ ФОТОГРАФІЇ — порядок дій, спрямований на розв'язання інформацій­них і оперативно-тактичних завдань використання фо­тографії: що, як, у якій послідовності, за допомогою яких засобів; що і як показати на фотознімках.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ — 1) Один з основних емпіричних методів психологічного дослідження, який полягає у навмисному, систематичному і цілеспрямованому сприй­нятті психічних явищ для вивчення їх специфічних змін у певних умовах та відшукування смислу цих явищ. 2) Звертання уваги на поведінку особи під час слідчих дій.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗОВНІШНЄ — оперативно-розшуковий захід, що здійснюється з метою виявити фак­ти злочинної діяльності підозрюваного (або того, кого перевіряють), встановити зв'язки цієї особи, дії з при­готування до злочину чи приховування його слідів. С. з. здійснюється спеціальними підрозділами зовнішньої розвідки.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ОПЕРАТИВНЕ — див. Оперативне спостереження.

СПРИЙНЯТТЯ — безпосередній чуттєвий відбиток дійсності у свідомості, здатність сприймати, розрізняти і засвоювати явища зовнішнього світу. С. — цілісний відбиток предметів, ситуацій і подій, що виникають при безпосередньому впливі фізичних подразників на орга­ни чуттів. Залежно від того, який аналізатор при С. є провідним, розрізняють зорове, слухове, дотикове, сма­кове і нюхове сприйняття. Порівняно з відчуттям С. — якісно новий етап пізнання, на якому створюється цілісний образ, адекватний відображуваному предметові об'єктивного світу і завданням діяльності. С. є першою стадією формування показань. Фактори, що впливають на процес С. допитуваного, поділяються на дві групи: 1) об'єктивні, до яких належать зовнішні умови С. та особливості об'єктів, що сприймаються (освітленість об'єкта; відстань, на якій сприймається об'єкт; швид­коплинність події; погодні умови); 2) суб'єктивні, на­явність яких пов'язана з вольовими, інтелектуальними, емоційними, фізіологічними та іншими особливостями особистості допитуваного (стан органів чуттів; психіч­ний стан особи; спрямованість уваги; схильність до фан­тазування).

СП'ЯНІННЯ — стан, спричинений вживанням алко­гольних напоїв, наркотичних та інших речовин, що одур­манюють. Виявляється у зниженні здатності людини розуміти характер дій і керувати ними. Згідно з КК Ук­раїни вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння або у стані, спричиненому вжи­ванням наркотичних або інших одурманюючих засобів є обтяжуючою обставиною.

СТАДЧАК — нунчаку із секціями, посиленими висту­паючими напівкруглими металевими заклепками.

СТЕРЕОСКОП (від грец. stereos — просторовий і skopeo — розглядаю) — оптичний прилад, у якому два плоских зображення предмета зливаються в одне об'ємне зображення.

СТИГМА (від грец. stigma — наколота мітка) — 1) У Ста­родавній Греції тавро на тілі раба або злочинця. 2) У кримінології певна теорія, згідно з якою жодна дія не злочинна сама по собі; вона є такою за законом.

СТИЛЕТ — вид кинджала з вузьким тригранним клинком.

СТІЙКІСТЬ ПАПІЛЯРНИХ ВІЗЕРУНКІВ — властивість візерунків, яка виявляється в тому, що протягом усього життя людини їх будова не змінюється. На нігтьових фалангах вони виникають на 3—4-му місці розвитку пло­ду людини, а остаточно формуються на 6-му місяці розвитку плоду. Розвиток організму людини пов'язаний зі збільшенням ширини, висоти та довжини папілярних ліній, але малюнок, його окремі деталі, кількість пaпiлярних ліній залишаються незмінними.

СТРАХ — стан хвилювання, тривоги, неспокою, зумов­лений чеканням чого-небудь неприємного, небажано­го; емоція, що виникає у ситуаціях загрози біологічно­му або соціальному існуванню індивіда і спрямована на джерело справжньої або уявної небезпеки. С. варіюєть­ся у досить широкому діапазоні відтінків (побоювання, острах, переляк, жах).

СТРЕС (англ. stress, — тиск, напруга) — термін, яким позначають різні стани людини, що виникають у відповідь на певні екстремальні впливи (стресори).

СТРЕСОР — чинник, який зумовлює стан стресу. Роз­різняють фізіологічні С. — надмірне фізичне наванта­ження, висока і низька температура, больові стимули, утруднення дихання тощо, і психологічні С. — чинни­ки, які діють своїм сигнальним значенням: погрозою, небезпекою, образою, інформаційним перенавантаженням тощо.

СТРІЛЯЮЧА АВТОРУЧКА — стріляючий пристрій таєм­ної дії, виготовлений у вигляді авторучки.

СТРІЛЯЮЧИЙ СТВОЛ — стріляючий пристрій таєм­ної дії невеличкого розміру.

СУГЕСТИВНІСТЬ — суб'єктивна готовність піддатися і підкоритися впливові, що пов'язана з непевністю у собі, низькою самооцінкою, довірливістю та ін. Підви­щена С. характерна для неповнолітніх; необхідно вра­ховувати у тактиці допиту.

СУГЕСТІЯ (від лат. suggero — навчаю, навіюю) — Див.  Навіювання.

СУДДЯ — особа, яка має право здійснювати правосуд­дя. С. діє від імені держави, є носієм судової влади, виконує обов'язки на професійній основі.

СУДОВА ЕКСПЕРТИЗА — дослідження, яке проводить­ся експертом у порядку, передбаченому процесуальним законодавством, для встановлення за матеріалами кри­мінальної або цивільної справи фактичних даних і об­ставин.

СУДОВА МЕДИЦИНА — галузь медицини, яка роз­робляє проблеми медичного характеру стосовно судо­во-слідчої практики.

СУДОВА ПРАКТИКА — діяльність судів щодо застосу­вання законодавства при розгляді судових справ.

СУДОВА ПСИХІАТРІЯ — галузь медичної науки, що вивчає психічні розлади у їх спеціальному відношенні до певних питань кримінального і цивільного права і процесу.

СУДОВА ПСИХОЛОГІЯ — галузь юридичної психології, яка вивчає коло питань, що належать до судочинства: психологію суддів, слідчих та інших працівників право­охоронних органів і адвокатури, психологічний зміст їх професійної діяльності, методи добору і навчання; пси­хологію обвинувачених, свідків, потерпілих, психоло­гію показань свідків, психологічні основи слідчих і су­дових дій.

СУДОВА ТОКСИКОЛОГІЯ — галузь судової медицини і токсикології; вивчає отруєння з метою вбивства, са­могубства або такі, що виникають як результат нещас­них випадків на виробництві і в побуті.

СУДОВА ФОТОГРАФІЯ — галузь криміналістичної тех­ніки, яка розробляє фотографічні засоби, прийоми й методи виявлення, фіксації та дослідження доказів. Зміст С. ф. становлять наукові положення і практичні реко­мендації щодо використання фотографії у розслідуванні злочинів. Використання фотографічної зйомки у розслі­дуванні злочинів зумовлене її основними перевагами: 1) дає змогу з великою точністю зафіксувати об'єкт, його стан, ознаки; 2) забезпечує швидке фіксування тих чи інших об'єктів; 3) дає адекватне уявлення про зображе­ний на фотознімку об'єкт; 4) фотографічне зображення має властивість наочності і документальності; 5) існує можливість одержати маловидимі і невидимі деталі, сліди, ознаки. С. ф. охоплює: 1) фотографію фіксуючу (судово-оперативну); 2) фотографію дослідну (судово-експертну).

СУДОВЕ АВТОРОЗНАВСТВО — розділ криміналістич­ного дослідження документів, що містить концептуальні основи встановлення автора тексту. С. а. базується на даних лінгвістики, у тому числі фразеології, граматики, інших галузей знань про мову. С. а. слугує науковою основою авторознавчої експертизи.

СУДОВЕ СЛІДСТВО — основна частина судового роз­гляду, у якому суд за участю підсудного, захисника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відпові­дача, їх представників і в разі потреби — обвинувача безпосередньо досліджує докази, зібрані на стадії досудового слідства і подані до суду учасниками судового розгляду або зібрані самим судом. С. с. починається оголошенням обвинувального висновку (або заяви по­терпілого, якщо досудове слідство чи дізнання не про­вадилося).

СУДОВИЙ ВІДЕОЗАПИС — система видів, методів і прийомів зйомки, застосовуваних під час проведення слідчих і судових дій, оперативно-розшукових заходів і експертиз для розслідування злочинів і надання судові наочного доказового матеріалу. Кримінально-процесу­альне законодавство передбачає можливість викорис­тання відеозапису під час провадження різних слідчих дій (ст. 852 КПК України). Відеозапис використовуєть­ся у разі, коли необхідно зафіксувати певні факти, збе­регти динамічну картину події, взаємозв'язок тих чи інших предметів і слідів, складну обстановку місця події. Відеозйомка доцільна при оглядах місць подій у спра­вах про підпали й пожежі, про порушення правил без­пеки праці, про аварії поїздів, про авіакатастрофи, склад­ні дорожньо-транспортні події.

СУДОВИЙ РОЗГЛЯД — найважливіша стадія кримі­нального процесу, що полягає у розгляді у встановле­ному законом порядку в судовому засіданні криміналь­них справ і застосуванні встановлених законом заходів покарання до осіб, винних у вчиненні злочинів, або виправданні невинних.

СУДОВО-ДОСЛІДНА ФОТОГРАФІЯ — система спеці­альних методів, прийомів і засобів, застосовуваних для одержання нових фактів при провадженні судових екс­пертиз. Дослідження з використанням засобів і методів судової фотографії передбачає виявлення слабо або зовсім невидимих за звичайних умов ознак, схожості або різниці між ними. Об'єктами С.-д. ф. є: речові до­кази, які піддаються експертному дослідженню, по­рівняльні зразки і матеріали, що використовуються в ході експертизи. С.-д. ф. здійснюється за особливих умов освітлення, зйомка проводиться у невидимому промінні, зйомкою люмінісценції, з посиленням контрастів, із використанням розрізнення кольорів, методом мікро-фотографування.

СУДОВО-ЕКСПЕРТНІ УСТАНОВИ — спеціалізовані державні установи і відомчі служби. До них належать: науково-дослідні та інші установи судових експертиз Міністерства юстиції України і Міністерства охорони здоров'я України; експертні служби (криміналістичні центри) Міністерства внутрішніх справ України, Міністер­ства оборони України, Служби безпеки України.

СУДОВО-ОПЕРАТИВНА ФОТОГРАФІЯ — сукупність методів, прийомів і засобів, що застосовуються при про­вадженні слідчих дій для фіксації обстановки, слідів та інших об'єктів. Фіксація у судовому фотографуванні має на меті точно і повно відобразити об'єкти в тому вигляді і стані, у якому вони спостерігаються на момент фотозйомки. Фотозйомка виступає додатковим засобом фіксації у процесі здійснення слідчої дії. С.-о. ф. як засіб фіксації в ході розслідування застосовується у по­єднанні з протоколюванням і складанням схем і планів. Об'єктами С.-о. ф. є: місцевість і приміщення, а також їх окремі ділянки, предмети, сліди, трупи, живі особи, окремі дії учасників слідчих дій і їх результати. С.-о. ф. здійснює слідчий, оперативний працівник органу дізнан­ня, спеціаліст за допомогою фотографічної техніки, що входить у фотокомплект слідчого. Залежно від характе­ру слідчої дії та її мети, специфіки об'єкта фотозйомки і завдань фіксації застосовуються різні види, методи й засоби С.-о. ф. Судово-фотографічні засоби, методи і види зйомки становлять систему С.-о. ф. Найпоширішим видом зйомки в С.-о. ф. є фотозйомка місця події. Див. Фотозйомка місця події.

СУДОЧИНСТВО — порядок розгляду кримінальних і цивільних справ.

СУЇЦИД (англ. suicide — самогубство) — акт самогуб­ства, що його вчиняє людина у стані сильного душев­ного розладу або під впливом психічного захворюван­ня; усвідомлений акт позбавлення життя під впливом гострих психотравмуючих ситуацій, за яких власне життя як вища цінність втрачає для цієї людини смисл. Див. Самогубство.

СУКУПНІСТЬ ЗЛОЧИНІВ — поняття кримінального права; вчинення особою двох або більше злочинів, пе­редбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини КК України, за жоден з яких її не було засуджено (ст. 33 КК України).

СУМІСНІСТЬ ГРУПОВА — соціально-психологічний показник згуртованості групи, який відтворює мож­ливість безконфліктного спілкування й узгодженості дій її членів в умовах спільної діяльності.

СХИЛЬНІСТЬ — вибіркова спрямованість індивіда на певну діяльність, що спонукає нею займатися. Її осно­вою є глибока стійка потреба індивіда у тій чи іншій діяльності, прагнення вдосконалювати вміння і навич­ки, пов'язані з цією діяльністю.

СХОДКА — збір злодіїв для вирішення якихось питань.

СЮРИКЕН — вид японської металевої метальної плас­тини. Складається з бази 3—4 мм завтовшки, різної кількості пелюсток різної форми і стабілізуючого отво­ру. Звичайно діаметр С. дорівнює 70—100 мм.

Т

ТАЄМНИЦЯ СЛІДЧА — див. Слідча таємниця.

ТАЙНИК — створене або пристосоване сховище, яке приховується від інших, відоме не усім.

ТАЙНОПИС — невидимі записи, виконані безбарвним розчином якоїсь речовини. Для Т. використовується симпатичне чорнило, прозорий або слабозабарвлений розчин солей, невидимий на папері (наприклад, розчин хлористого кобальту). У деяких випадках для Т. застосо­вують різноманітні органічні речовини, соки рослин — цибулі, лимона, капусти. Ознаками Т. можуть бути нео­днорідність лиску на різних ділянках паперу, наявність нечітких матових штрихів, збільшені проміжки між рядками, наявність значних ділянок аркуша без тексту. Методами виявлення Т. є огляд документа в промінні, що падає косо, прасування паперу праскою, запилення поверхні паперу порошками (сажа, графіт) або обкурю­вання парою соляної кислоти, аміаку, йоду. При огляді документа можуть використовуватися ультрафіолетові освітлювачі. Органічні речовини можна виявити фото­графуванням в ультрафіолетовому промінні. У лабора­торних дослідженнях застосовують рентгенівське опро­мінювання, хімічний аналіз та спеціальні методи вияв­лення невидимих текстів.

ТАКТИЧНА КОМБІНАЦІЯ — певне поєднання тактич­них прийомів або слідчих дій для розв'язання конкрет­ного завдання розслідування у певній слідчій ситуації. Див. Система тактичних прийомів.

ТАКТИЧНИЙ ПРИЙОМ — див. Прийом тактичний.

ТАТУЮВАННЯ — від полінезійського тату — малюнок, або від тікі — імені бога полінезійців, який, за леген­дою, встановив Т. Т. належить до особливих прикмет. Переважно Т. поширене серед злочинців. У злочинно­му середовищі Т. називають «картинкою», «наколкою», «прошивкою» або «регалкою». Існують різні способи нанесення Т. Найпоширенішим, що використовується у місцях позбавлення волі, є застосування 2-3 голок, спеціальних штампів, пресів із зображеннями. Як барв­ник вживають туш, графіт, ультрамарин, чорнило. По­ширені Т. із зображеннями хрестів і перснів на пальцях рук, могильних пагорбів і церковних куполів, морсько­го якоря, жінок, карт. Трапляються Т. у вигляді цифр («1981», № 43), окремих букв і абревіатур («зло», «туз», «клен»), слів («люблю», «пам'ятаю»), виразів («дружина полає і простить, коханка ж — відомстить»). Деякі Т. на­носяться у примусовому порядку. Т. у вигляді малюнків (або інших зображень) можуть мати певний прихова­ний зміст. Т. можуть вказувати на становище у злочин­ному середовищі, належність до злочинної діяльності, судимість і терміни покарання, злочинний досвід і ступінь кваліфікації, належність до певної категорії зло­чинців, спосіб вчинення злочину, знаряддя злочину. Т. мають важливе ідентифікаційне значення, використо­вуються для кримінальної реєстрації злочинців, в оперативно-розшукових цілях.

ТЕКО — різновид японського Т-подібного або серпо­подібного кастета.

ТЕКСТ ДОКУМЕНТА — сукупність речень, пов'язаних єдністю змісту, яка може слугувати матеріалом для кри­міналістичного дослідження властивостей і стану осо­бистості автора тексту документа.

ТЕЛЕОБ'ЄКТИВ — фотографічний об'єктив для зніман­ня віддалених предметів великим масштабом. Т. є довгофокусним об'єктивом, у якого задня фокусна відстань значно більша за відстань від передньої поверхні пер­шої лінзи до заднього фокусу. Застосовується під час знімання віддалених об'єктів з більшим, ніж у звичай­них об'єктивів, збільшенням в оперативно-розшуковій діяльності, а також при портретній зйомці.

ТЕМБР — характерне забарвлення звука, за яким роз­різняють звукові тони однакової висоти й завдяки яко­му звучання одного голосу відрізняється від іншого. У фоноскопічній експертизі суб'єктивна оцінка забарвлен­ня звука.

ТЕМП МОВИ — у фоноскопічній експертизі швидкість усної мови за одиницю часу.

ТЕМПЕРАМЕНТ (від лат. temperamentum — належне співвідношення частин, домірність) — характеристика індивіда щодо його динамічних особливостей: інтенсив­ності, швидкості, темпу, ритму психічних процесів і станів. Вчення І. П. Павлова про вплив центральної нервової системи на динамічні особливості поведінки вирізняє три основні властивості нервової системи — силу, врівноваженість, рухливість збуджувального і галь­мівного процесів, і чотири основні типові їх сполучен­ня у вигляді чотирьох типів вищої нервової діяльності: 1) сильний, врівноважений, рухливий; 2) сильний, врівноважений, інертний; 3) сильний, неурівноважений; 4) слабкий. Першому типу відповідає Т. сангвініка, дру­гому — флегматика, третьому — холерика, четвертому — меланхоліка. Тип Т. слід враховувати при проведенні вербальних слідчих (судових) дій.

ТЕСАК — рублячо-колюча клинкова холодна зброя з прямим, рідше скривленим, широким укороченим клин­ ком і гардою з прямою хрестовиною. Клинок однолезовий або двосічний. У саперних тесаків на туп'ї іноді є пилка.

ТЕСТ (англ. test — проба, випробування, дослідження) — стандартне випробування, результат якого співвідносить­ся із заздалегідь визначеним еталоном психологічних характеристик, а також способів дії людини; дає мож­ливість вимірювати рівень певної психологічної якості (властивості) особистості. Т. застосовується при прове­денні судово-психологічної експертизи.

ТЕСТУВАННЯ — метод психологічної діагностики; про­ведення дослідження за допомогою тестів.

ТЕТРИЛ — вибухова речовина у вигляді блідо-жовтих, нерозчинних у воді кристалів, що використовується для виготовлення детонаторів.

ТЕХНІЧНЕ ПІДРОБЛЕННЯ ПІДПИСУ — виконання підпису від імені іншої особи з використанням різних пристосувань та способів, що дає змогу досягнути більшої схожості з оригіналом.

ТИПИ ВУЗЛІВ — види з'єднань, зв'язаних кінців чого-небудь; різновид петлі, стягнутої на чому-небудь. Т. в. мають значення при розслідуванні деяких злочинів. Існу­ють Т. в. професійні і непрофесійні.

ТИПИ Й ЕЛЕМЕНТИ ЗОВНІШНОСТІ — каталог зоб­ражень і найменувань з індексом типів облич та еле­ментів.

 «ТІ, ЩО ВІДІЙШЛИ» — угруповання злочинців, яке виникло із колишніх «злодіїв у законі» в 1946—1947 pp. Основною вимогою зміни злодійського «закону» був дозвіл працювати і обіймати будь-яку посаду в колонії. Особливої гостроти боротьба між «тими, що відійшли», і «злодіями» досягла в 50-х роках. Наприкінці 50-х років угруповання «тих, що відійшли», розпалося.

ТІЛЕСНІ УШКОДЖЕННЯ — злочин, який полягає у протиправному навмисному або необережному заподі­янні шкоди здоров'ю іншої людини, що виявилося у порушенні анатомічної цілісності або фізіологічних функцій органів і тканин.

ТОКСЕМІЯ (від грец. toxikon — отруйний і haima — кров) — отруєння організму токсинами в разі потрап­ляння їх у кров.

ТОКСИКАНТ — отруйна, шкідлива для організму ре­човина.

ТОКСИКОЗ (від грец. toxikon — отрута) — хворобливий стан, що виникає внаслідок дії на організм людини або тварин токсинів і отрут.

ТОКСИКОЛОГІЯ (від грец. toxikon — отрута і logos  — наука) — наука, яка вивчає фізичні й хімічні власти­вості токсинів і отрут, їх дію на організм людини або тварини та досліджує засоби запобігання й лікування отруєнь.

ТОКСИКОМАН — той, хто страждає на токсикоманію.

ТОКСИКОМАНІЯ — хвороба, що виявляється у потягу до вживання деяких токсичних для організму людини речовин, препаратів.

ТОКСИН (від грец. toxikon — отрута) — отруйна речо­вина, яку утворюють хвороботворні мікроорганізми, а також деякі види тварин і рослин.

ТОЛ — вибухова речовина; скорочена назва тринітро­толуолу, тротилу. Див. Тринітротолуол.

ТОЛЕРАНТНІСТЬ (від лат. tolerantia — терпіння) — відсутність або ослаблення реагування на якийсь не­сприятливий чинник внаслідок зниження чутливості до його впливу.

ТОЛУОЛ — рідкий вуглеводень; безбарвна органічна сполука зі своєрідним запахом, яку добувають із кам'я­новугільної смоли та нафти і використовують для виго­товлення вибухових речовин.

ТОМАГАВК — палиця або сокирка, що використовуєть­ся північноамериканськими індіанцями як холодна або метальна зброя.

ТОПОГРАФІЧНІ ОЗНАКИ ПИСЬМА — Характеризу­ють особливості розміщення тексту в цілому або в ок­ремих його частинах; визначаються: наявністю або відсутністю полів, їх розташуванням, шириною і фор­мою, наявністю і розміром абзаців, розміром інтервалів між рядками, напрямом рядків та ін.

ТОРГІВЛЯ ЛЮДЬМИ — злочин, що посягає на фізич­ну свободу (волю) та особисту недоторканність люди­ни. Т. л. передбачає активні дії, спрямовані на експлу­атацію людини з отриманням прибутку. Т. л. може здійснюватися у таких формах: продаж людини; інша сплатна передача людини; здійснення стосовно люди­ни будь-якої іншої незаконної угоди, пов'язаної із за­конним чи незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України для подаль­шого продажу чи іншої передачі іншій особі (особам). За Т. л. в Україні встановлено кримінальну відпові­дальність (ст. 149 КК України).

ТОРТУРИ — 1) Фізичне насильство, катування під час допиту підозрюваного (обвинуваченого), щоб домогти­ся від нього зізнання. Т. у судово-слідчій діяльності за­боронені законом. У кримінальному законодавстві вста­новлено відповідальність за примушування давати по­казання (ст. 373 КК України). 2) Сильне моральне страж­дання.

ТОТОЖНІСТЬ — Див. Ідентифікація.

ТРАВЛЕННЯ — спосіб зміни змісту документа, за якого здійснюється видалення тексту за допомогою впливу хімічних реактивів, які вступають у реакцію з барвни­ком штрихів і знебарвлюють його. Як травлячі речови­ни використовуються деякі кислоти і луги. Ознаки Т.: наявність білястих плям від дії хімічної речовини; по­ява матових ділянок; зміна кольору паперу; знебарв­лення ліновки і захисної сітки; шорсткість поверхні; поява дрібних тріщин; збільшення ламкості паперу; наявність залишків барвника витравлених штрихів; розпливи барвника нових штрихів. Ознаки Т. виявля­ються за допомогою огляду з використанням збільшу­вальних оптичних засобів і ультрафіолетових освітлю­вачів.

ТРАЛ — пристосування для пошуку об'єктів на дні во­дойм; являє собою металеву рамкову конструкцію із захватними гачками і грузилом.

ТРАНСКОРДОННІ ЗЛОЧИНИ — різновид транснаці­ональних злочинів; вчиняються на території держав, що мають спільний кордон, вони територіальне локалізо­вані, існує інтеграція кримінальних структур з представ­никами прикордонної і митної служб. Для вчинення Т. з. формуються вузькоспеціалізовані транскордонні зло­чинні групи.

ТРАНСКРИПЦІЯ (від лат.  transcribe — переписую) — у почеркознавстві склад підпису, що визначається з ура­хуванням послідовності виконання його елементів.

ТРАНСЛІТЕРАЦІЯ — заміна літер однієї писемності літерами іншої писемності, незалежно від їх вимови.

ТРАНСНАЦІОНАЛЬНІ ЗЛОЧИНИ — злочини, що по­сягають на інтереси кількох держав. До Т. з. належать: незаконний обіг зброї, незаконний обіг наркотиків, тор­гівля «живим товаром», контрабанда, легалізація (відми­вання) злочинних доходів та ін.

ТРАНССЕКСУАЛІЗМ — психічне відхилення, що ви­являється у фізичному та душевному відчутті себе лю­диною іншої статі.

ТРАСОЛОГІЯ (від франц. trace — слід і грец. logoz  — слово, вчення, букв. — вчення про сліди) — галузь кри­міналістичної техніки, яка вивчає сліди і розробляє прийоми, методи і науково-технічні засоби їх виявлен­ня, фіксації, вилучення і дослідження. Т. вивчає зако­номірності утворення слідів-відбитків. Т. базується на таких наукових положеннях: 1) об'єкти матеріального світу індивідуальні; 2) у певних умовах зовнішня будова одного об'єкта може відбитися на іншому; 3) відбиття у сліді зовнішньої будови предмета є перетвореним; 4) об'єктами трасологічного дослідження можуть бути тільки тверді тіла. У Т. за слідами можна встановити: механізм і умови їх виникнення; окремі обставини події, що відбулася; деякі ознаки об'єкта, що утворив слід; групову належність; тотожність об'єкта, яким утворе­ний слід.

ТРЕМОР (від лат. tremor — тремтіння) — мимовільні ритмічні м'язові скорочення, які спричинюють коли­вальні рухи кінцівок, тулуба.

ТРИВОГА — емоційний стан, який виникає у ситуаціях невизначеної небезпеки і для якого характерне чекання неблагополучного розвитку подій.

ТРИМАТИ НА ГОЛЦІ (злодійський жаргон) — втягува­ти в наркоманію за допомогою ін'єкцій.

ТРИНІТРОТОЛУОЛ, тротил, тол — сильна бри­зантна вибухова речовина, що застосовується в артиле­рійських снарядах, мінах та ін.

ТРОТИЛ — те саме, що й тринітротолуол. Див. Триніт­ротолуол.

ТРУПНІ ПЛЯМИ — посмертне скупчення крові у нижче розташованих частинах або органах трупа. З'яв­ляються протягом перших 2—3 годин після смерті і закінчують свій розвиток до 18—20 годин після смерті. Т.п. мають звичайно синюватий або блідо-фіолето­вий колір.

ТРУПНІ ЯВИЩА — зміни, які свідчать про безумовне настання смерті. Для них характерні такі ознаки: охо­лодження трупа, трупні плями, трупне задубіння, труп­не висихання, гниття трупа.

ТРУПОШУКАЧ-ГАЗОАНАЛІЗАТОР «ПОШУК-1» — призначений для виявлення в землі розкладених трупів та їх частин.

«ТУАЛЕТ» ТРУПА — відновлення (реставрація) зажит­тєвого вигляду обличчя трупа, зміненого трупними яви­щами або ушкодженнями. Відновлення обличчя поля­гає в накладенні швів на рани, а «туалет» — у припуд­рюванні шкіри, підфарбуванні губ, розчісуванні волос­ся та ін.

ТЮТЮН — трав'яниста рослина родини пасльонових, у листі якої міститься нікотин. Для встановлення класу, найменування Т., приналежності частин Т. єдиній масі, належності порівнюваних об'єктів певній множині, дже­рела походження (фабрики-виготовлювача тютюнового виробу) та ін. призначують експертизу Т. (вид ботаніч­ної експертизи).                    

У

УБИВСТВО — Див. Вбивство.

УГРУПОВАННЯ — група осіб, об'єднаних на основі спільної діяльності (наприклад, угруповання злочинне).

УДАВКА — петля мотузки, шнура та ін., зроблена та­ким способом, що затягується; те саме, що зашморг. У. є знаряддям убивства.

УДАВЛЕННЯ — умертвити, стискаючи горло; задуши­ти. У. застосовується при вбивствах. Смерть настає внас­лідок асфіксії.

УДАР — 1) Різкий сильний поштовх, що утворюється внаслідок короткочасного зіткненні рухомого тіла з будь-яким іншим тілом. 2) Звук, що виникає в результаті зіткнення рухомого тіла з будь-яким іншим тілом.

УЗБІЧЧЯ — бокова частина дороги, шосе та ін.; місце, простір уздовж дороги (шосе). У. є об'єктом огляду під час дорожньо-транспортної події.

УЗНАВАННЯ — впізнання сприйманого об'єкта як та­кого, який уже відомий за минулим досвідом. У. ґрунтується на порівнянні наявного сприйняття зі слідами, що зберігаються у пам'яті.

УЗНАВАННЯ ОПЕРАТИВНЕ — одна з форм ототож­нення людини за ознаками зовнішності; здійснюється у межах оперативно-розшукової діяльності.

УЇСТИТІ — злодійське пристосування, яке являє со­бою щипці для відкривання простих дверних замків за допомогою ключа, вставленого господарями в замок зсередини.

УЛАМОК — відбитий, відламаний шматок чого-небудь або частина чогось розбитого.

УЛЬТРАМІКРОСКОП — оптичний прилад для вияв­лення наявності, концентрації та руху найдрібніших частинок, яких не можна побачити за допомогою зви­чайного світлового мікроскопа.

УЛЬТРАМІКРОСКОПІЧНІ ЧАСТИНКИ — частинки розмірами, меншими за довжину хвилі видимого світла; такі, яких не видно у звичайний світловий мікроскоп; мікрооб'єкти невидимі неозброєним оком, розміри яких не перевищують 0,1 мм в усіх вимірах.

УЛЬТРАСТРУКТУРА — найдрібніші електронно-мікрос­копічні структурні елементи клітини (хромосоми та ін.).

УЛЬТРАФІОЛЕТ — невидиме для ока людини елект­ромагнітне проміння, яке у спектрі електромагнітного проміння посідає проміжне положення між видимим і рентгенівським промінням; У. застосовується при дослідженні документів.

УЛЬТРАФІОЛЕТОВИЙ — той, що пов'язаний з ульт­рафіолетовим промінням. Див. Ультрафіолет.

УЛЬТРАФІОЛЕТОВИЙ ОСВІТЛЮВАЧ — прилад, що виробляє ультрафіолетове проміння. У. о. застосову­ють у слідчій, експертній та оперативно-розшуковій практиці.

УМЕРТВЛЯТИ — позбавляти життя, убивати.

УМИСЕЛ — 1) Заздалегідь обдуманий план, намір. 2) У теорії кримінального права форма вини, означає усвідомлення особою суспільної небезпеки діянь, які вона вчиняє. У. поділяється на прямий (якщо особа усвідом­лювала суспільне небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільне небезпечні наслідки і бажала їх настання) і непрямий (якщо особа усвідомлювала сус­пільне небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільне небезпечні наслідки і хоч не бажала, але свідомо припускала їх настання) (ст. 24 КК України).

УМОВИВІД — одна з логічних форм мислення. У. ха­рактеризується виведенням на основі правил логіки висновку чи наслідку з кількох суджень (посилок).

УПАКУВАННЯ ПРЕДМЕТІВ ЗІ СЛІДАМИ РУК — складання предметів за певними правилами, що допо­магають зберегти сліди без пошкоджень. Правила У. п. зі с. p.: слід не повинен стикатися з матеріалом упаков­ки; предмет закріплюється нерухомо; матеріал упаков­ки має бути міцним; упаковка обв'язується шпагатом, опечатується сургучевою печаткою з биркою; на бирці зазначається найменування предмета, де і коли він ви­лучений, номер (найменування) кримінальної справи, ставляться підписи слідчого і понятих. Способи У. п. зі с. p.: циліндричні предмети (наприклад, склянку) мож­на помістити між двома дощечками, які перев'язують шпагатом; предмет може бути затиснутий листами кар­тону, поміщений у коробку і перев'язаний шпагатом.

УПЕРЕДЖЕННЯ — установка, яка перешкоджає адек­ватному сприйняттю повідомлення чи дії. Як правило, людина не усвідомлює або не бажає усвідомлювати своїх упереджень і розглядає своє ставлення до об'єкта упе­реджено як наслідок об'єктивної і самостійної оцінки якихось фактів.

УПЕРТІСТЬ — особливість поведінки (у стійких фор­мах — риса характеру) як дефект вольової сфери індивіда, що виражається в прагненні будь-що вчинити по-своєму, всупереч розумним доводам, проханням, пора­дам, вказівкам інших людей. У. може бути зумовлена почуттями образи, злості, гніву, помсти. У дитинстві У. може бути формою протесту.

УПІЗНАВАЛЬНІ ОЗНАКИ  — сукупність властивостей об'єкта, на підставі яких провадиться впізнання цього об'єкта як такого, що належить до певного класу. Вирізнення та облік людиною У. о. може провадитися як ус­відомлено, так і неусвідомлено.

УПІЗНАННЯ — 1) Слідча дія, яка полягає у пред'яв­ленні в ході дізнання або досудового слідства свідкові (потерпілому, підозрюваному, обвинуваченому) у вста­новленому законом порядку людини або якогось об­'єкта з метою встановити їх тотожність або різницю порівняно з тими, що спостерігав той, хто впізнає, у зв'язку із розслідуваною подією і про що раніше він дав показання. Див. Пред'явлення для впізнання. 2) Процес відносності запропонованого об'єкта до одного з кількох заздалегідь фіксованих класів або категорій. Найважли­вішим моментом цих процесів є результат порівняння перцептивного опису об'єкта з еталонами опису, які зберігалися в пам'яті, відповідних (релевантних) класів або категорій.

УСТАНОВКА — готовність, схильність суб'єкта, яка виникає при передбаченні ним появи певного об'єкта і забезпечує стійкий цілеспрямований характер перебігу діяльності стосовно цього об'єкта.

УСТАНОВКА «ПОРТРЕТ» — складання суб'єктивних портретів злочинців, що переховуються, або інших осіб, ознаки зовнішності яких відомі, з метою їх розшуку і встановлення. У. «п». складається з трьох основних ча­стин: альбомів-реєстрів із зображенням чоловічих і жіночих елементів голови й обличчя, набору діапозитивів, які дублюють ці зображення, і демонстраційного при­строю для складання портретів із діапозитивів. Є модифі­кацією ідентифікаційного комплекту рисунків (ІКР-2). Усі рисунки штрихові, чорно-білі, виконані анфас в одно­му масштабі.

УТОПЛЕННЯ — спосіб убивства; форма смерті внаслі­док асфіксії у рідкому середовищі (наприклад, у воді, мастилі).

УХВАЛА СУДУ — процесуальний документ. В усіх пи­таннях, які вирішуються судом під час судового розгля­ду, суд виносить ухвали (ст. 273 КПК України). За своїм характером У. с. можуть бути: про тимчасове зупинення судового розгляду; про його завершення; пов'язані з проведенням окремих судових дій; окремі.

УЧАСНИКИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ — фізичні і юридичні особи, які захищають при провадженні у кримінальній справі свої або надані їм права та інтере­си і наділені для цього відповідними процесуальними можливостями.

Ф

ФАКСИМІЛЕ (від лат. fac simile — зроби подібне) — точне відтворення рукопису, документа, підпису. Підпи­си, нанесені за допомогою Ф., мають мікроструктуру штрихів, специфічну для металевих кліше.

ФАЛЬСИФІКАТ — підроблена річ, яку видають за справж­ню; підробка.

ФАЛЬСИФІКАТОР — той, хто займається фальсифіка­цією.

ФАЛЬСИФІКАЦІЯ (від лат. falcificatio — підробка) — підробка, свідоме перекручення, заміна справжнього неправдивим.

ФАЛЬСИФІКАЦІЯ ДОКАЗІВ — перекручування фак­тичних даних, що є доказами у кримінальній справі. Така фальсифікація може полягати в складанні прото­колів допитів, які насправді не проводилися; у внесенні змін до протоколу огляду місця події, висновку експер­та тощо. Кримінальне законодавство встановлює відпо­відальність за притягнення завідомо невинного до кри­мінальної відповідальності, у тому числі поєднане зі штучним створенням доказів обвинувачення або іншою фальсифікацією (ст. 372 КК України).

ФАЛЬСИФІКАЦІЯ СПИРТНИХ НАПОЇВ — виготов­лення підроблених спиртних напоїв (вина, горілки, ко­ньяку тощо).

ФАЛЬШИВИЙ — такий, що являє собою виготовлену, сфабриковану підробку.

ФАЛЬШИВОМОНЕТНИК — той, хто виготовляє фаль­шиві гроші.

ФАЛЬШИВОМОНЕТНИЦТВО — виготовлення з ме­тою випуску в обіг або збуту підробленої металевої мо­нети, грошових знаків, державних цінних паперів. Ф. вважається злочином за законодавством усіх країн.

ФАЛЬШФЕЄР — картонна гільза з піротехнічною суміш­шю, що дає яскраве полум'я, яке використовується для освітлення або сигналізації.

ФАНТАЗІЯ — 1) Синонім уявлення. 2) Продукт уяв­лення. Ф. змінює образ дійсності, відображеної у свідо­мості; для неї характерна транспозиція (перестановка) елементів реальності.

ФАРМАЗОН (злодійський жаргон) — шахрай, який спеціалізується на збуті фальшивих коштовностей.

ФАУНА ТРУПА — у судовій медицині — тварини, що руйнують труп: мухи, жуки, мурашки та ін. За Ф. т. можна орієнтовно встановити давність смерті.   

ФІЗІОГНОМІКА (від грец. yusiz — природа, gnwmwn,  букв. — знавець) — вчення про нібито однозначний зв'я­зок між зовнішнім образом людини і її належністю до певного типу особистості, внаслідок чого за зовнішні­ми ознаками можна встановити психологічні характе­ристики цього типу. Протягом століть Ф. слугувала пе­редумовою багатьох типологій характерів.

ФІЗІОНОМІКА — вчення про зв'язок психічного стану людини з рухами, мімікою обличчя.

ФІКСАЖ (франц. fixage — закріплення) — хімічний роз­чин, у якому промивають фотографічний негатив або відбиток для закріплення зображення.

ФІКСАТОР (франц. fixateur — закріплювач) — пристрій, пристосування, яким закріплюють що-небудь у потрібно­му положенні.

ФІКСАЦІЯ ДОКАЗІВ (франц. fixation — закріплюван­ня, встановлення) — система дій щодо фіксації у вста­новлених законом формах фактичних даних та їх дже­рел, які мають значення для правильного вирішення кримінальної справи.

ФІКТИВНА ФІРМА (від лат. fictio — вигадка) — лжефірма; підприємство, створене на підставних осіб, не маючи мети здійснювати статутну діяльність. Ф. ф. слу­жить прикриттям незаконної діяльності, дає змогу здійснювати фінансові операції, входити в стосунки з іншими юридичними особами і підприємцями, уклада­ти фальшиві угоди.

ФІКТИВНЕ БАНКРУТСТВО — злочин у сфері госпо­дарської діяльності; завідомо неправдива офіційна зая­ва громадянина — засновника або власника суб'єкта господарської діяльності, а також службової особи суб'єк­та господарської діяльності, а так само громадянина — суб'єкта підприємницької діяльності про фінансову не­спроможність виконання вимог з боку кредиторів і зо­бов'язань перед бюджетом, якщо такі дії завдали вели­кої матеріальної шкоди кредиторам або державі (ст. 218 КК України).

ФІКТИВНЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО — злочин, який полягає у створенні або придбанні суб'єктів підприєм­ницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона (ст. 205 КК України).

ФІКТИВНЕ ПІДПРИЄМСТВО — те саме, що й фіктив­на фірма; використовуються й інші терміни для позна­чення Ф. п.: «підприємство-одноденка», «конвертаційний центр», «фірма-поганка», «фірма-метелик», «кора­лова компанія», «фірма-конвертатор», «яма», «буфер», «фірма-фантом» тощо. Див. Фіктивна фірма.

ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ — кредитна установа, що виконує окремі банківські операції.

ФІТОКОНТРОЛЬ (від грец. phyton — рослина, пагін) — комплекс контрольно-охоронних заходів, що їх здійсню­ють спеціальні органи держави стосовно товарів, які ввозять у країну, транспортних засобів, щоб запобігти занесенню заразних захворювань та сільськогосподарсь­ких шкідників. Ф. здійснюється шляхом карантинного огляду транспортних засобів та перевірки відповідних сертифікатів на товари.

ФЛЕГМАТИК (від грец. flegmatikos) — суб'єкт, який має один з чотирьох основних типів тем­пераменту; йому притаманний низький рівень психіч­ної активності, повільність, невиразність міміки. Ф. важ­ко переключається з одного виду діяльності на інший і пристосовується до нової обстановки. У Ф. переважає спокійний, рівний настрій. Почуттям і настроям зви­чайно властива постійність. І. П. Павлов вважав, що тип нервової системи Ф. — сильний, урівноважений, інертний. Флегматичний тип темпераменту необхідно враховувати при обранні тактики слідчої дії.

ФЛЕКСОРНІ СКЛАДКИ (від лат. flexio — вигин) — у дактилоскопії зморшки шкіри на долонних поверхнях, розташовані в місцях згину частин долоні. Ф. с. врахо­вуються як додаткові особливості при ідентифікації людини за слідами рук.

ФЛЮОРОСКОП (від лат. fluor — потік і грец. skopeo — спостерігаю, розглядаю) прилад з проникаючим випро­мінюванням; призначений для перевірки внутрішнього змісту об'єктів без порушення цілісності їхніх корпусу, конструкції, оболонки. Ф. використовується для обсте­ження малоформатних об'єктів (невеличкої щільності).

ФОБІЇ (від грец. foboz  — страх) — нав'язливі неадек­ватні переживання страхів конкретного змісту, які охоп­люють суб'єкта в певній (фобічній) обстановці і супро­воджуються вегетативними дисфункціями (серцебиття, рясний піт тощо). Ф. трапляються під час неврозів, пси­хозів та органічних захворювань головного мозку.

ФОМКА (злодійський жаргон) — злодійський інструмент для злому у вигляді короткого ломика, цвяходер.

ФОНЕМА (від грец. phonema — звук, голос) — найменша звукова одиниця мови, яка служить для творення й роз­різнення слів та їх форм.

ФОНЕТИКА — 1) Звукова будова мови як єдність її фізіологічного, акустичного та значеннєвого аспектів. 2) Галузь мовознавства, що вивчає звукову будову мови — способи утворення звуків та їхні акустичні властивості.

ФОНОГРАМА (від грец. phone — голос, звук, мова i gramma — написання) — звуки, що записані на спеціальному матеріалі (плівці, платівці тощо), а також плівка, платівка та ін. з таким записом.

ФОНОГРАФІЯ — записування будь-яких звуків на фо­нограму.

ФОНОМЕТРІЯ — вимірювання рівня гучності звуко­вих коливань.

ФОНОН (від грец. phone — звук) — частина звука, окрема порція звукового коливання пружного середо­вища; квант звука.

ФОРМАНТА (від лат. formans, род. в. formantis — ство­рюючий) — у фоноскопічній експертизі акустична ха­рактеристика звука мови — зона концентрації енергії у спектрі звука мови, що визначається резонансними вла­стивостями мовного тракту.

ФОРСУВАННЯ ТЕМПУ ДОПИТУ — тактичний прийом допиту, який полягає у скороченні інтервалів на обмірко­вування запитань.

ФОТОАПАРАТ «ЗЕНІТ» — точний оптико-механічний прилад, який являє собою однооб'єктивний дзеркаль­ний малоформатний фотографічний апарат. Входить до фотокомплекту слідчого.

ФОТОАПАРАТ ЦИФРОВИЙ — фотокамера, яка не потребує використання світлочутливих матеріалів. Прин­цип роботи: після введення у пам'ять Ф. ц. необхідної кількості кадрів відповідні сигнали вводяться у комп'­ютер, після чого фотокамера готова для нових зйомок. Ф.ц. передбачає невеличкий рідиннокристалічний ек­ран на задній кришці, який використовується як видо­шукач, а також для перегляду знятого. Фотознімки дру­куються за допомогою підключеного до комп'ютера принтера.

ФОТОГРАММЕТРІЯ (від грец. photos, род. в. phos — світло), gramma  — запис і metreo —  вимірюю) — технічна дисципліна, яка розробляє способи визначення розмірів, форми та положення пред­метів у просторі на основі вимірювання їх фотографіч­них зображень. У судовій фотографії застосовується метрична (вимірювальна) фотозйомка.

ФОТОГРАФІЯ СУДОВА — див. Судова фотографія.

ФОТОГРАФУВАННЯ В ІНФРАЧЕРВОНОМУ ПРО­МІННІ — фотозйомка об'єкта, який освітлюється теп­ловими променями. На об'єктив одягається інфрачер­воний фільтр, а об'єкт освітлюється за допомогою елек­троламп розжарювання. Використовується для техніко-криміналістичного дослідження документів.

ФОТОГРАФУВАННЯ У РЕНТГЕНІВСЬКОМУ ПРО­МІННІ — метод отримання тіньового зображення за рахунок дії на фотоматеріал рентгенівського проміння, яке пройшло крізь об'єкт, що фотографується. Засто­совується для вивчення внутрішньої будови частин вог­непальної зброї, замків, відшукання захованих предметів, прочитання деяких текстів.

ФОТОГРАФУВАННЯ В УЛЬТРАФІОЛЕТОВОМУ ПРО­МІННІ — метод, оснований на дії ультрафіолетового проміння, відбитого від об'єкта зйомки.

ФОТОЗЙОМКА — спосіб фіксації інформації. Ф. має передувати будь-якому іншому засобові фіксації і вико­нуватися відповідно до наукових криміналістичних ре­комендацій. За своєю правовою природою фотознімки належать до документів і можуть використовуватися у кримінальному процесі як джерело доказів.

ФОТОЗЙОМКА ВПІЗНАВАЛЬНА — застосовується для фіксації зовнішності злочинців для використання їх знімків у криміналістичному обліку, розшуку та у про­цесі ідентифікації, а також невпізнаних трупів для об­ліку і встановлення особи загиблих. При зйомці живих осіб виготовляють звичайно три погрудні знімки з зобра­женнями в  1/7     натурального розміру: правий профіль, вид спереду (анфас) і з поворотом голови вправо (лівий напівпрофіль). У повний комплект входить і четвертий знімок — вид спереду на повний зріст. Третій і четвер­тий знімки можна замінити одним із зображенням лю­дини на повний зріст із поворотом усього корпуса впра­во. На знімках у профіль і анфас людина має бути зоб­ражена без головного убору, шарфа, окулярів, на треть­ому знімку — в тому вигляді, у якому її було затримано. Впізнавальна зйомка трупа має свої особливості. Спот­ворене обличчя трупа попередньо відновлюють і прова­дять його «туалет». Відновлення обличчя полягає в на­кладанні швів на рани, а «туалет» — у припудрюванні шкіри, підфарбуванні губ та ін. Обличчя трупа має бути сфотографоване до відновлення і «туалету» і після цьо­го. Труп фотографується у тому самому одязі, в якому його виявили, а оголений труп прикривають шматком тканини. Обличчя трупа слід сфотографувати у фас, обидва профілі (лівий і правий), а також у 3/4 повороту обличчя. Перед зйомкою необхідно надати трупу певне положення, зручне для фотографування. Обличчя тру­па знімається з розплющеними очима.

ФОТОЗЙОМКА МІСЦЯ ПОДІЇ — вид зйомки в судо­во-оперативній фотографії. До фотографічної фіксації місця події мають ставитися такі вимоги: 1) порядок фотозйомки має перебувати у взаємозв'язку з усією про­цедурою огляду місця події; 2) фотозйомка має переду­вати іншим методам фіксації; 3) засоби й методи фо­тозйомки повинні обиратися залежно від ситуації огля­ду, щоб забезпечити повноту, всебічність і точність фіксації; 4) сукупність фотознімків має давати досить повне і ясне уявлення про обстановку злочину, його сліди й деталі; 5) до внесення якихось змін в обстанов­ку слід фотографувати загальний вигляд місця події і взаємне розташування об'єктів; окремі сліди і предмети спочатку фотографуються в тому вигляді, в якому їх виявлено. Розрізняють чотири види фотографічної зйом­ки на місці події: 1) орієнтуючу (своїм завданням ста­вить фіксацію певного об'єкта разом з навколишніми його предметами, будівлями, місцевістю; орієнтуючий знімок повинен містити зображення власне місця події на фоні навколишнього оточення; зйомка провадиться звичайним або панорамним методом); 2) оглядову (при­пускає фіксацію загального вигляду місця події без на­вколишнього оточення; зйомку звичайно роблять з різних боків); 3) вузлову (передбачає зйомку частин або вузлів об'єкта, які мають найбільш важливе значення); 4) детальну (полягає у зйомці окремих слідів, предметів, деталей обстановки місця події; провадять масштабним способом).

ФОТОЗЙОМКА СЛІДІВ НА МІСЦІ ПОДІЇ — викори­стовується для фіксації їх знаходження, загального виг­ляду, стану, індивідуальних особливостей. Місце вияв­лення сліду фіксують зйомкою на фоні навколишніх об'єктів, потім слід фіксується окремо, а також його деталі та особливості. Під час фотозйомки рекомендуєть­ся така послідовність: спочатку фотографують предмет, на якому виявлено сліди, потім — взаємне розташуван­ня слідів, а після — кожний окремо за методом велико­масштабної зйомки.

ФОТОЗЙОМКА ТРУПА — провадиться для фіксації його загального вигляду, пози і положення щодо нав­колишнього оточення, слідів і ушкоджень на тілі, одязі, трупних плям, синців. При фотографуванні трупа ви­користовують орієнтуючу, оглядову, вузлову та деталь­ну зйомку. Ф. т. має певну специфіку. Для фіксації за­гального вигляду, положення і пози трупа на місці його виявлення фотографують у взаємозв'язку з навколишнім оточенням та ізольовано від нього. Труп з предметами обстановки навколо нього звичайно фотографують з двох бічних сторін. Фотозйомку щодо осі трупа бажано вес­ти під кутом 45 градусів. Не рекомендується без потре­би робити знімки з боку ніг, особливо з близької відстані, і з боку голови. Ф. т. призначена для фіксації його по­ложення і пози. Зображенням трупа по можливості слід займати весь кадр. Сліди і ушкодження фотографують спочатку так, щоб на знімку було видно, на якій час­тині тіла чи одягу вони містяться, а потім фотографу­ють великим планом із масштабною лінійкою. Сліди крові треба фотографувати масштабною зйомкою. Особ­ливо важливо зафіксувати локалізацію, напрям патьоків крові, їх форму. При фотозйомці слідів і ушкоджень на трупі можуть використовуватися світлофільтри.

ФОТОРОБОТ — прилад для виготовлення фотокомпозиційних портретів; виготовлений портрет.

ФОТОРОБОТ КОМП'ЮТЕРНИЙ — використання комп'ютерної програми і засобів комп'ютерної графіки для побудови фотокомпозиційних портретів зі слів оче­видців або потерпілих.

ФОТОСПОСТЕРЕЖЕННЯ — спостереження, яке ве­деться із застосуванням фотографії. Застосовується в оперативно-розшуковій діяльності.

ФОТОТАБЛИЦІ — ілюстровані додатки, що містять фотографії з певними написами і позначками (наприк­лад, Ф. до протоколу огляду місця події).

ФОТОТЕКА — систематизоване зібрання фотографій чи негативів.

ФРАГМЕНТ — у дактилоскопії окрема ознака папіляр­ного візерунка.

ФРЕНОЛОГІЯ (від грец. frhn — душа, натура, характер і logoz  — вчення) — вчення про зв'язок психічних особливостей людини із зовнішньою формою черепа. Проте численні розтини показали: череп зовсім не по­вторює форми кори головного мозку, тому визначення за ґулями і западинами черепа розумових і моральних особливостей людини є антинауковим і безпідставним.

ФРУСТРАЦІЯ (від лат. frustratio — обман, розлад, руй­нація планів) — психічний стан людини, який спричи­нюється об'єктивно непереборними (або суб'єктивно так сприйманими) труднощами, що виникають на шляху до досягнення мети або до вирішення проблеми; пережи­вання невдачі. Ф. можна розглядати як одну з форм психологічного стресу. Розрізняють: фрустратор — при­чину, яка зумовлює Ф.; фрустраційну ситуацію, фрустраційну реакцію. Ф. супроводжується спектром в ос­новному негативних емоцій: гнівом, подразненням, по­чуттям провини тощо. Рівень Ф. залежить від сили, інтенсивності фрустратора, функціонального стану лю­дини, яка потрапила у фрустраційну ситуацію, а також від сформованих у процесі становлення особистості стійких форм емоційного реагування на життєві труд­нощі.

Х

ХАБАР — гроші або речі, що даються службовій особі як підкуп, як оплата злочинних дій, що караються за­коном. X. має виключно майновий характер. Згідно з чинним законодавством предметом X. може бути не тільки майно (гроші, матеріальні цінності), а й право на майно (документи, які надають право на отримання майна, надання права користуватися майном або вимо­гами виконання зобов'язань тощо), будь-які дії майно­вого характеру (передача майнових вигод, відмова від них, відмова від прав на майно, безплатне надання по­слуг майнового характеру, санаторних чи туристичних путівок, проведення будівельних чи ремонтних робіт тощо). Послуги, пільги і переваги, які не мають матеріального змісту (похвальна характеристика чи виступ у пресі, надання престижної роботи), не можуть визнава­тися предметом хабара.

ХАБАРНИК — той, хто бере (приймає) хабара.

ХАБАРНИЦТВО — група службових злочинів; у кримі­нальному праві до X. належать: одержання хабара (ст. 368 КК України), давання хабара (ст. 369 КК України), провокація хабара (ст. 370 КК України). Кримінальний закон звільняє хабародавця від відповідальності, якщо стосовно нього мало місце вимагання хабара або якщо він добровільно заявив про дачу ним хабара до пору­шення кримінальної справи. При розслідуванні X. не­обхідно з'ясувати: факт та обставини передачі службовій особі хабара; мету давання хабара; предмет хабара; у який спосіб передано хабар; яку службову дію було чи не було виконано службовою особою; хто був присутнім при передачі хабара; чи не було вимагання хабара; чи не було провокації хабара; коло осіб, які брали участь в одержанні та передачі хабара тощо. Типові початкові слідчі дії при розслідуванні X.: допит заявника; обшук у хабарника та хабародавця; затримання хабарника з одер­жаним хабаром; огляд предмета хабара; огляд місця події; пред'явлення для впізнання предмета хабара.

ХАБАРОДАВЕЦЬ — той, хто дає хабара. X. передає служ­бовій особі хабара безпосередньо або через посередника.

ХАКЕР (англ. hacker) — особа, що вчиняє різного роду незаконні дії у сфері інформатики; комп'ютерний хулі­ган, який проникає в чужі інформаційні системи зара­ди пустощів для оволодіння інформацією, введення в них хибних даних, поширення комп'ютерних «вірусів». Кримінальне законодавство встановлює відповідальність за  злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (ком­п'ютерів), систем та комп'ютерних мереж. У законо­давстві України термін «Х.» не вживається.

ХАРАКТЕР (від грец. carakthr — ознака, риса, особли­вість) — сукупність стійких індивідуальних особливос­тей особистості, яка формується і виявляється в діяль­ності і спілкуванні, зумовлюючи типові для неї способи поведінки. Пізнання характеру індивіда дає можливість з певною ймовірністю передбачати його поведінку і в такий спосіб корегувати очікувані дії і вчинки.

ХІМІЧНА ПАСТКА — спеціальні хімічні сполуки, що їх використовують в оперативно-розшуковій діяльності для штучного слідоутворення. Потрапляючи на об'єкт, де­які спецсполуки спричинюють появу яскравозабарвлених слідів, що погано змиваються, або люмінісценцію в ультрафіолетовому промінні. Розрізняють X. п. активні (сполучення спецсполуки із пристроями викиду) і пасивні (слідоутворення відбувається під час контактних взаємодій). В оперативно-розшуковій діяльності вико­ристовують такі X. п.: «Купіль», «Катапульта», уніфіко­вану багаторазову «Керн».

ХІРОМАНТІЯ (від грец. ceir — рука і manteia — воро­жіння, пророцтво) — одна з найдавніших систем воро­жіння щодо індивідуальних особливостей людини, рис її характеру, щодо пережитих нею подій та її майбут­ньої долі за шкірним рельєфом долонь — папілярними й особливо флексорними лініями. На відміну від дак­тилоскопії, є антинауковою теорією.

ХОДА — вироблена і закріплена у вигляді динамічного стереотипу система рухових навичок, яка виявляється при ходьбі. X. є функціональною ознакою при ідентифі­кації людини за ознаками зовнішності.

ХОЛЕРИК (від грец. colerikoz — жовч) — суб'єкт, який має один із чотирьох основних типів темпераменту, що відзначається високим рівнем психічної активності, енергійністю дій, різкістю, стрімкістю, силою рухів, їх швидким темпом, рвучкі­стю. X. схильний до різких змін настрою, запальний, нетерплячий, схильний до емоційних зривів, іноді бу­ває агресивним. І. П. Павлов відносив X. до сильного неврівноваженого типу.

ХОЛОДНА ЗБРОЯ — зброя, призначена для враження цілі за допомогою мускульної сили людини шляхом без­посереднього контакту з об'єктом враження при нападі й активному захисті в рукопашному бою (бойова X. з.), для мисливства та заняття спортом. X. з. поділяється на клинкову (колючу, колючо-рублячу, колючо-ріжучу) та ударно-роздробляючу. Законодавством встановлено кри­мінальну відповідальність за носіння, виготовлення, ремонт або збут кинджалів, фінських ножів, кастетів чи

іншої X. з. без передбаченого законом дозволу (ч. 2 ст. 263 КК України).

ХРОМАТОГРАФ — прилад для розділення та аналізу сумішей речовин.

ХРОМАТОГРАФІЯ (від грец. chroma  — колір, фарба і grapho — пишу) — метод розді­лення та аналізу сумішей речовин, який ґрунтується на різній сорбції складових чистин яким-небудь вбирачем.

ХРОМОФОТОГРАФІЯ — кольорова фотографія.

ХУЛІГАНСТВО — злочин, який полягає у вчиненні навмисних дій, що грубо порушують громадський по­рядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що суп­роводжується особливою зухвалістю чи виключним ци­нізмом (ст. 296 КК України).

Ц

ЦАРСЬКА ГОРІЛКА — концентрована суміш азотної і соляної кислоти, яка призначена для виведення з ладу (розчинення) механізму замка. Ц. г. застосовується при вчиненні крадіжок з приміщень.

ЦИФРОВІ ТЕКСТИ — вид рукопису, змістовна сторо­на якого зафіксована за допомогою цифр (знаків, що позначають числа).

ЦІАНІД — дуже отруйна сіль ціанистоводневої кисло­ти, що легко розчиняється у воді та застосовується при добуванні золота й срібла з руд, в оригінальному син­тезі та ін.

ЦІАНІСТИЙ КАЛІЙ — отруйна речовина; сіль синіль­ної кислоти.

ЦІЛІСНІСТЬ СПРИЙНЯТТЯ — властивість сприй­няття, яка полягає в тому, що всякий об'єкт, а тим більше просторова предметна ситуація сприймають­ся як стійке системне ціле, навіть якщо деякі части­ни цього цілого у даний момент не можна спостері­гати.

ЦІННІ ПАПЕРИ — грошові і товарні документи, які об'єднуються спільною для них ознакою — необхідні­стю пред'явлення для реалізації виражених у них май­нових прав. До Ц. п. належать акції, облігації, векселя, чеки, коносаменти та ін.

ЦІП БОЙОВИЙ — ударна складна ручна холодна зброя, яка складається з рукояті, зв'язки і била. Іноді било має кілька секцій, а також посилюється шипами або металевими накладками. Ц. б. трансформувався із сільськогосподарського ціпа для обмолоту зернових культур.

Ч

ЧАС ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНУ — момент, коли злочи­нець шляхом дій чи бездіяльності вчинив кримінальне каране діяння. У криміналістичній характеристиці Ч. в. з. розглядається як її елемент.

ЧАС РЕАКЦІЇ — часовий інтервал між пред'явленням подразника і початком реакції на нього.

«ЧЕРЕМХА-6» (або 7, або 12) — радянська граната зі сльозоточивим газом.

ЧЛЕНОУШКОДЖЕННЯ — за кримінальним правом один із способів ухилення від обов'язків військової служ­би. Ч. являє собою свідоме ушкодження різних органів або тканин тіла різними способами.

ЧОК — у балістиці звуження гладкого каналу ствола мисливської рушниці в дульній чистині. Ч. поліпшує кучність при стрільбі дробом.

ЧУТКИ — специфічний вид міжособистісної комуні­кації, що певною мірою відображає реальні або вига­дані події, стає надбанням великої дифузійної ауди­торії.

Ш

ШАБЕР — стилет із тригранним клинком і круглим де­рев'яним череном.

ШАБЛЯ — холодна клинкова зброя із загнутим однолезовим клинком, хрестовиною, перехрестям і череном з трохи загнутою головкою.

ШАКЕН — японський бойовий ніж у вигляді цвяха з прорізом у черені. Використовувався як холодна і ме­тальна зброя.

ШАНТАЖ (франц. chantage — вимагання) — заляку­вання погрозою викрити або розголосити з певною ме­тою факти, відомості, які можуть скомпрометувати, зганьбити кого-небудь.

ШАХРАЙСТВО — злочин, який полягає в заволодінні чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (ст. 190 КК України). Специфічний спосіб заволодіння майном (обман або зловживання довірою) відрізняє Ш. від суміжних складів злочину. Під обманом розуміють повідомлен­ня неправдивих відомостей або навмисне приховуван­ня, умовчання про ті чи інші обставини, повідомлення про які було обов'язковим у даних ситуаціях. Зловжи­вання довірою полягає в тому, що злочинець для заво­лодіння майном потерпілого використовує близькі, довірчі стосунки з ним. Довіра може породжуватися службовими, родинними стосунками, особливою довір­ливістю потерпілого.

ШАХРАЙСТВО З ФІНАНСОВИМИ РЕСУРСАМИ — злочин, що посягає на фінансові відносини у сфері підприємницької діяльності; полягає у наданні грома­дянином — підприємцем або засновником чи власни­ком суб'єкта господарської діяльності, а також службо­вою особою суб'єкта господарської діяльності завідомо неправдивої інформації органам державної влади, орга­нам Автономної Республіки Крим чи органам місцево­го самоврядування, банкам або іншим кредиторам з метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків за відсутності ознак злочину проти власності (ст. 222 КК України).

ШАШКА — ріжуча клинкова холодна зброя з однолезовим, до кінця двосічним клинком малої кривизни й ефесом.

ШЕРИФ — виборна (у США), призначувана королем (у Великій Британії) службова особа, яка здійснює адм­іністративні, поліцейські та деякі судові функції у графстві або магістраті.

ШЕСТОПЕР — ударна ручна сокироподібна холодна зброя, що складається з яблука із шістьма перами, на­садженого на рукоять.

ШИЗОФРЕНІЯ (від грец. shizo — розсікаю, розділяю і phren — серце, душа, розум) — тяжке психіч­не захворювання, яке характеризується стійкими зміна­ми психіки і порушенням зв'язності психічних процесів, зниженням психічної активності тощо. Ш. має пере­важно хронічний характер.

ШІСТКА (злодійський жаргон) — людина з оточення злодія, яка виконує різноманітні доручення, свого роду злодійська обслуга.

ШКІРНИЙ РЕЛЬЄФ — рельєф шкіри долонної по­верхні руки. Ш. р. складається з флексорних ліній, вузьких складок-зморшок, папілярних ліній і пор. Осно­ву Ш. р. становлять папілярні лінії, які утворюють різні візерунки.

ШНИФЕР (жаргон злодійський) — злодій, що вчиняє крадіжки з магазинів.

ШОУДАО — китайський однолезовий палаш, який має безліч модифікацій. Звичайно звдовжки 1000 мм, ши­рина клинка — до 120 мм.

ШПАГА — рублячо-колюча клинкова холодна зброя з прямим однолезовим або двосічним клинком і ефесом.

ШПИГУНСТВО (від нім. spion — шпигун, спорідненого зі словом spähen — cтежити, підгля­дати) — злочин, який полягає d секретному збиранні, викраденні і передачі іншій державі відомостей, що ста­новлять державну таємницю, у тому числі економічно­го характеру, або інших відомостей для використання їх проти даної держави.

ШТАМП — 1) Особливий різновид печатки, яка пере­важно має вигляд прямокутника. 2) Відбиток такої пе­чатки.

ШТАНЦМАРКА — відбиток дулового зрізу зброї на шкірі або одязі, утворений при пострілі впритул.

ШТЕМПЕЛЬ — штам невеличких розмірів.

ШТИК — колюча клинкова холодна зброя у вигляді ножа або наконечника колючої древкової холодної зброї. Приставляється (примикається) до ствола вогнепальної зброї. Ш. може бути знімним і відкидним.

ШУКАНИЙ ОБ'ЄКТ — у теорії ідентифікації мають на увазі ідентифікований об'єкт, який ще не встановле­ний, який розшукується.

ШУХЕР (злодійський жаргон) — небезпека, тривога; сто­яти на Ш. — охороняти, підстраховувати злодіїв у разі появи кого-небудь.

Щ

ЩИПАЧ (злодійський жаргон) — кишеньковий злодій.

ЩІТОЧКА МАГНІТНА — див. Магнітна щіточка.

ЩУП — пошукове металеве пристосування. У слідчій практиці використовуються: Щ. для м'яких меблів (ста­лева спиця діаметром 2,5 мм, завдовжки 350 мм із гос­тро заточеним кінцем); Щ. для щільного ґрунту (зби­рається із двох деталей — ручки і сталевого стрижня; стрижень вкручується в ручку на всю довжину різьби; довжина стрижня — 400 мм, діаметр — 6 мм); Щ. для нещільних середовищ (збирається з трьох деталей: руч­ки, подовжувальної штанги і конусного наконечника; загальна довжина Щ. в зібраному вигляді — 90 см).

ЩУПАЛЬЦЯ (злодійський жаргон) — пінцет із тупими краями, застосовуваний при вчиненні кишенькових крадіжок.

Ю

ЮВЕНОЛОГІЯ КРИМІНОЛОГІЧНА — галузь кримі­нології, предметом якої є злочинність неповнолітніх.

ЮЗ — явище, за якого колеса транспортного засобу не обертаються, незважаючи на її рух, наприклад при різко­му гальмуванні (особливо на мокрій, слизькій дорозі). Має значення при розрахунках швидкості руху транс­портного засобу.

ЮРИДИЧНА КОНФЛІКТОЛОГІЯ — наукова дисцип­ліна, розділ загальної конфліктології, предметом якої є вивчення конфліктів у межах права. Ю. к. знаходиться на межі теорії права, політологи та соціології.

ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ — Див. Психологія юридична.

ЮРИСПРУДЕНЦІЯ — сукупність наук з права; право­знавство.

ЮСТИЦІЯ (лат. justitia, букв. — справедливість, закон­ність) — термін, який позначає всю сукупність судових установ, їх діяльність щодо здійснення правосуддя, а також судове відомство.

Я

ЯВКА З ПОВИННОЮ — добровільне особисте звер­нення (явка) особи, яка вчинила злочин, із заявою про нього в органи дізнання, слідства, прокуратуру, суд із наміром передати себе в руки правосуддя. Я. з п. — один із приводів до порушення кримінальної справи. У разі Я. з п. встановлюється особа того, хто з'явився, після чого складається протокол, в якому докладно викла­дається зроблена заява. Протокол підписують особа, яка з'явилася з повинною, і посадова особа, яка склала про­токол (ст. 96 КПК України).

ЯДУЧИЙ — те саме, що отруйний.

ЯМА (злодійський жаргон) — місце збереження краде­них речей; місце збору для споживання наркотиків.

ЯТАГАН (тур. jatagan) — ріжуча клинкова холодна зброя з вигнутим однолезовим клинком внутрішнього заточу­вання і з роздвоєним у головці череном. Я. — зброя у народів Близького та Середнього Сходу. Відомий з 16 ст.