Глава 1.
ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ ЯК НАУКА
§ 1. Предмет
юридичної психології
Поняття «психологія»
походить від грецьких слів yuch— душа і logoz— слово; вчення, що означає
знання про душу, про психічне. Як наука психологія вивчає факти, закономірності
й механізми психіки. Юридична психологія вивчає особливості психіки в системі
«людина — право».
Праця індивіда в будь-якій сфері людської
діяльності визначається психічними процесами, що сприяють пізнанню об’єктивних
законів дійсності, взаємовідносин між людьми, мотивів і спрямованості їхньої
поведінки, психологічної структури окремої особистості. Вивчення ж
психологічних закономірностей сприяє оптимальному регулюванню діяльності
людини, становленню такої її наукової організації, що визначає високий рівень виробництва
і соціальних відносин. Кожна галузь праці має притаманні саме їй риси, що
певною мірою впливають на характер відносин людей у процесі конкретних трудових
операцій і розкривають психологічні особливості осіб, які їх здійснюють. Умови
і характер тієї чи іншої галузі праці, широта і багатосторонність соціальних
відносин при реалізації трудових функцій є нерівнозначними. Тому в психології
прийнято виділяти ті психологічні закономірності діяльності людини, які є
настільки специфічними для неї, що відображають структуру соціальних відносин
людей у всій її багатогранності. Широкий спектр правової діяльності, її
різноаспектність із перевагою виховної спрямованості визначають необхідність
використання в цій діяльності психологічних закономірностей, виявлених у
процесі вивчення її основних характеристик.
Знання психологічних закономірностей взаємин
особистості й колективу має велике значення для правильного виконання
працівниками правоохоронних органів службових і суспільних функцій. Психічне життя
людини, пов’язаної із судочинством і правовою діяльністю, має особливості,
характер яких визначається виконанням безлічі різноманітних соціальних і
правових функцій. Саме дана обставина сприяла формуванню юридичної психології —
науки, яка досліджує закономірності психіки людини, що виявляються у сфері
суспільних відносин, які регулюються правом.
Сутність сучасного розвитку наук полягає не лише в
їхній диференціації, що зумовлює глибину дослідження кожної відокремленої від
тієї чи іншої науки певної галузі знань і поступове формування її окремих
структур, а й урахування інтегративного руху наук, що ґрунтується на
взаємозв’язках і взаємозалежностях галузей, які відображають різні сторони
досліджуваного предмета. У цій площині інтеграція юриспруденції та психології
сприяла становленню нової науки — юридичної психології, яка забезпечує
вирішення комплексу завдань, що стосуються правозастосовчої діяльності.
Юридична психологія покликана розробляти загальні
закономірності психологічної науки в їхньому специфічному відображенні — з
погляду права. Природна цілісність цієї науки є відтворенням глибокої
інтегративності базових наук (психології та юриспруденції), розвиток яких
створив передумови для виникнення юридичної психології. Кожна наука як певна
форма руху матерії має закономірності, специфіка і теоретична значущість яких
підносять систему знань до рівня наукової самостійності. Такі закономірності
можуть бути позначені й у юридичній психології. Зрозуміло, що їхній комплекс,
зміст і роль згодом будуть модифікуватися, це пов’язано з тенденціями розвитку,
накопиченням емпіричного матеріалу, формуванням абстракцій, які відображають
становлення теорії науки.
У сучасній юридичній психології виділяють
закономірності, пов’язані з психологічними аспектами правотворчості,
психологією правосвідомості й праворозуміння, психологічними проблемами
правозастосування. Що стосується традиційних закономірностей, то до них
належать: виникнення і формування психічних властивостей особи, що сприяють
протиправним діям; розвиток і формування психічних властивостей особи в процесі
злочинного діяння; формування психічних властивостей особи при здійсненні
різних функцій у судочинстві; зміна психічних властивостей особи, яка вчинила
злочин, у процесі перевиховання; зміна і формування психічних властивостей
особи у профілактичній діяльності1
.
Наведені закономірності здебільшого належать до тих
сфер людських проявів і діяльності, що переважно пов’язані з протиправними
діями або з діями, що спричиняють їх, і регулюються, з одного боку, нормами
права, а з іншого — заходами соціального впливу. Отже, юридична психологія
вивчає психічні явища і властивості, що стосуються формування антисоціальної
настанови, її джерел, передумов і факторів, які впливають на її розвиток і
попередження, форм її можливого прояву, а отже, і її ранньої діагностики. До
закономірностей, досліджуваних юридичною психологією, належить і формування
психічних властивостей особи в процесі вчинення злочину, зокрема психологічний
бік мотивації злочинного діяння, стадій, способів його вчинення і приховування,
впливу вчиненого діяння на психічні властивості особи в періоди, пов’язані з її
ставленням до діяння, його наслідків, оцінки соціальної й особистісної
значущості своєї винуватості.
Найбільш детально в юридичній психології вивчаються
психічні властивості особи при здійсненні різноманітних функцій у судочинстві.
Як відомо, ці властивості визначаються процесуальним становищем особи, її роллю
і функціями в процесі судочинства. У цьому відношенні роль і функції учасників
судочинства нерівнозначні як за процесуальним, так і за психологічним статусом
(слідчий, прокурор, суддя, захисник, експерт, свідок, потерпілий, підозрюваний,
обвинувачений, підсудний та ін.). Відповідно до обов’язків, виконуваних тими чи
іншими особами, виробляються і психічні властивості, зумовлені характером
їхньої діяльності. Так, виконання індивідом обов’язків слідчого, судді,
прокурора може розвивати в нього певні моральні й вольові якості, здатність до
аналітичних і пізнавальних дій. Це дасть індивіду змогу робити правильні
висновки, давати точну оцінку соціальним і антисоціальним проявам, здійснювати
виховну діяльність.
Юридична психологія вивчає зміни психічних
властивостей осіб, щодо яких здійснюється правосуддя. У результаті цього
виникає можливість розробляти рекомендації з проведення окремих слідчих дій і
встановлення психологічного контакту, а також з вибору способів виявлення
обставин вчиненого злочину, впливу на причетних до нього осіб з метою одержання
достовірної інформації. Аналіз психічних властивостей особи, яка виконує
функції свідка в судочинстві, дає змогу виявити закономірності її психіки,
пов’язані зі специфікою сприйняття (довільного й мимовільного) і відтворення
події злочину, інтерпретацією останньої, зумовленими екстремальними умовами її
перебігу. Вивчення закономірностей, що стосуються зміни психічних властивостей
особи, яка вчинила злочин, дає змогу з’ясувати особливості особи, що
виявляються в усвідомленні нею вини, адаптації до нових умов життя, визначенні
своєї належності та ролі в мікросередовищі, де відбувається процес виховного
впливу.
До закономірностей, що є предметом вивчення
юридичної психології, належать також зміна і формування психічних властивостей
особи під впливом профілактичної діяльності. Система впливу на особу охоплює
чимало заходів, серед яких політичні, естетичні, моральні, правові погляди й
переконання, що відображають ідеологію суспільства. У профілактичній діяльності
вони виявляються комплексно, але головна роль належить правовому впливу як
системі правових розпоряджень і заборон, обов’язкових для виконання. Правовий
виховний вплив із використанням різноманітних передбачених законом форм створює
передумови для такої правової орієнтації особи, яка забезпечує попередження
правопорушень. Психологічний вплив правового виховання відбувається в досить
широкому діапазоні, чим забезпечується не лише здатність особи правильно
оцінювати результати своїх дій, а й поширення такого впливу на інших осіб
шляхом одержання необхідної інформації щодо правозастосовчих заходів.
Аналіз наведених закономірностей, що вивчає
юридична психологія, дає змогу визначити її предмет. Юридична психологія — це
галузь психології, яка вивчає закономірності й механізми психіки людини в сфері
регульованих правом відносин.
Юридична психологія як наука ставить перед собою
певні завдання, що забезпечують розвиток наукових концепцій і розробку
рекомендацій із найбільш ефективного здійснення правотворчої, правозастосовчої
та правоохоронної діяльності. До них належать:
1) вивчення психології особистості юриста
(слідчого, прокурора, судді, адвоката й ін.) і його діяльності, психологічних
особливостей юридичної процедури;
2) розгляд психологічної ефективності дії норм
права, правотворчого процесу;
3) дослідження психологічної структури злочину й
особи правопорушника, формування антисоціальної настанови і методів
попереджувальної діяльності;
4) вивчення шляхів формування психічної діяльності
учасників судочинства з метою найбільш оптимального виконання завдань
правосуддя;
5) розгляд психологічних основ проведення окремих
процесуальних дій з метою найефективнішого здійснення пізнавальної діяльності
та її організації;
6) дослідження психологічних закономірностей
пенітенціарної діяльності з метою розробки системи заходів, що сприяють
корекції поведінки засуджених;
7) створення рекомендацій щодо навчання і виховання
працівників правозастосовчих органів, спрямованих на формування професійно
необхідних якостей;
8) розробка практичних рекомендацій для юристів
щодо здійснення правотворчої, правозастосовчої та правоохоронної функцій;
9) забезпечення правозастосовчої практики
психологічним знанням, розробка методик психологічної діагностики й
судово-психологічної експертизи;
10) аналіз психологічних характеристик правового
виховання громадян з метою розробки методів профілактичної діяльності щодо
окремих осіб і груп населення.
Виконання цих завдань покликане сприяти подальшому удосконаленню
правотворчої, правозастосовчої та правоохоронної діяльності, забезпечити
практичних працівників науково обґрунтованими рекомендаціями з оволодіння
професійно необхідними якостями.