Глава 1. ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ
ЛЮДИНИ. ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВІ
ПРОЦЕСИ І СТАНИ

§ 1. Поняття і структура діяльності.
Вміння і навички

У психології широко використовується діяльнісний підхід у вивченні психіки людини (М. Я. Басов, С. Л. Рубінштейн, О. М. Леонтьєв та ін.). Такий підхід розглядається як принцип вивчення психіки і як окрема теорія. В юриспруденції досліджується правомірна і протиправна діяльність, аналізуються різні види діяльності (слідча, судова, оперативно-розшукова або злочинна діяльність, діяльність злочинних груп тощо).

У психологічній науці діяльність визначається як динамічна система взаємодій суб’єкта зі світом або як сукупність дій людини, спрямованих на задоволення її потреб і інтересів. Іншими словами, діяльність — це форма активного ставлення до дійсності, у ході якої людина впливає на навколишній світ (інших людей, речі і природу). Діяльність — це активність, регульована свідомістю людини і спрямована на пізнання зовнішнього світу. У психології розрізняють види діяльності: трудову, навчальну, ігрову (гру).

Діяльність людини характеризується цілеспрямованістю, плановістю і систематичністю. У своїй діяльності людина керується свідомо поставленими цілями. Діяльністю керує усвідомлена мета як регулятор активності. Доречно згадати класиків, навести слова К. Маркса про те, що павук виконує операції, які нагадують операції ткача, і бджола побудовою своїх воскових чашечок посоромлює деяких людей — архітекторів. Але і найгірший архітектор від найкращої бджоли із самого початку відрізняється тим, що перш ніж будувати чашечку з воску він уже побудував її у своїй голові. Наприкінці процесу праці виходить результат, що уже на початку цього процесу був в уяві людини. Йдеться про те, що людина, здійснюючи діяльність, досягає мети за допомогою свідомо організованих засобів і способів дій. Діяльність має плановий характер. Будь-яка діяльність є системою дій, що перебувають у чіткому порядку, є взаємозалежними. Діяльність людини соціально обумовлена, вона пов’язана з розвитком суспільства.

За своєю структурою діяльність складається з окремих дій, а дії — з окремих робочих операцій. Причому дія в психології розглядається як одиниця діяльності; операція — це спосіб виконання дії, обумовлений ситуацією.

Є дві стадії володіння робочими операціями. У психологічній літературі їх називають уміннями і навичками. Уміння — це дія, основою якої є практичне застосування отриманих знань. Вміння формуються шляхом вправ. Особливістю уміння є те, що окремі операції ще можуть бути не цілком досконалими (тривалими, містити певні помилки тощо). Більш високим ступенем оволодіння робочими операціями є навички. Навичка — це дія, що має високий ступінь освоєння і сформована шляхом повторення до досконалості. Навичка — це автоматизовані компоненти дій. Наприклад, вирізняють навички водіння автомобіля, навички письма тощо. У психології розглядають перцептивні, інтелектуальні і рухові навички.

На формування навичок впливають об’єктивні (стан або конструкція устаткування, умови роботи та ін.) і суб’єктивні причини (стан здоров’я, динаміка навички, настрій тощо).