§ 2. Поняття волі і вольової дії.
Етапи формування складного вольового акту

Воля є важливим компонентом психіки людини. Воля є здатністю робити свідомі (навмисні) дії, регулювати діяльність і керувати своєю поведінкою. Вона забезпечує виконання двох функцій: спонукальної (забезпечування активності людини) і гальмівної (стримування небажаних проявів активності).

Вольові дії відрізняються від автоматичних рухів, які виконуються без участі свідомості. Коли рухи виконуються несвідомо, вони не можуть бути віднесені до вольових. Вольові дії відрізняються від безумовних рефлексів і не є уродженими. Вони виникають і розвиваються в процесі життєдіяльності людини.

У психології розрізняють вольові дії — дії, в яких людина свідомо прагне до досягнення цілей. Вольова дія реалізується в простих і складних формах. Для складного вольового акту характерне те, що дії передує врахування наслідків, усвідомлення мотивів, прийняття рішення тощо.

Складний вольовий акт проходить кілька етапів: 1) спонукання до здійснення вольового акту (у більшості випадків це пов’язано з виникненням необхідності задоволення потреби, які супроводжують емоційні стани: відчуття спраги, голоду й ін.); 2) уявлення мети дії; 3) уявлення засобів, необхідних для досягнення наміченої мети (при відсутності чи неясності цих уявлень вольовий акт виявиться нездійсненним або недосконалим); 4) намір здійснити певну дію; 5) рішення виконати дію; 6) вольове зусилля, пов’язане з «боротьбою» мотивів, тобто протиборством особистих позицій людини (розрізняють об’єктивні і суб’єктивні труднощі); 7) прийняття рішення — визначення лінії поведінки в ситуації невизначеності дій, які у певних умовах можуть привести до бажаного результату; 8) виконання дії і його поточне коректування (виконання прийнятого рішення).

Вольові дії відбуваються відповідно до певних мотивів. Мотив (від лат. movere — надавати руху, штовхати) — психічне переживання, що спонукає і визначає вибір людиною дій. До мотивів можуть бути віднесені: почуття, прагнення, звички тощо. У своєму розвитку мотиви проходять певні етапи: 1) потяг (вихідний момент у розвитку мотивації волі; характерний для дітей раннього віку і пов’язаний з елементарними почуттями задоволення і невдоволення); 2) прагнення (незадоволена потреба починає усвідомлюватися у вигляді незрозумілого прагнення до певного об’єкта); 3) бажання (чітко визначене уявлення мети; бажання належить до майбутнього); 4) хотіння (до уявлення мети приєднується уявлення і про засоби її досягнення); 5) «боротьба» мотивів (стан внутрішнього коливання; завершується перемогою якого-небудь одного бажання). У «боротьбі» мотивів зіштовхується «треба», «не хочу», «хочеться», «не слід», «бути чи не бути». Як у монолозі Гамлета:

Быть или не быть, вот в чем вопрос.

Достойно ль

Терпеть без ропота позор судьбы,

Иль надо оказать сопротивленье,

Восстать, вооружиться, победить

Или погибнуть? Умереть. Забыться.

И знать, что этим обрываешь нить

Сердечных мук и тысячи лишений,

Присущих телу. Это ли не цель

Желанная? Скончаться. Сном забыться.

Уснуть... И видеть сны?

Вот и ответ¹² .

Основу виховання і формування волі становлять вольові якості людини: цілеспрямованість (уміння підпорядковувати свої дії поставленим цілям); ініціативність (уміння починати дії за власною ініціативою); рішучість (уміння приймати обґрунтовані і тверді рішення); наполегливість (уміння використовувати свої можливості у складних ситуаціях); самостійність (уміння критично оцінювати поради інших людей і діяти з огляду на свої погляди); дисциплінованість (свідоме підпорядкування своєї поведінки загальноприйнятим нормам) та ін.

Вольова дія завершується прийняттям рішення і його виконанням. У цьому плані важливе значення має виокремлення видів рішень: 1) звичні рішення — характерні для простих вольових актів (майже невіддільні від конкретних бажань), «боротьба» мотивів зведена до мінімуму чи взагалі відсутня; 2) рішення без достатньої підстави — з метою вийти зі стану нерішучості, приймаються в екстремальних ситуаціях; 3) усвідомлені рішення — приймаються і виконуються з обдумуванням і аналізом всіх обставин, усіх «за» і «проти», із розумінням сутності здійснюваних дій.