§ 2. Конструктивна діяльність
Конструктивна діяльність полягає в уявному представленні її ходу і
результатів. Своє реальне втілення конструктивна діяльність одержує у
плануванні, результати якого відображаються в планах розслідування у
кримінальній справі, у планах проведення слідчих дій. Йдеться про втілення
розумової діяльності у певних конструкціях, відповідно до яких буде
здійснюватися слідча діяльність. Слід зазначити, що такі конструкції не є
жорсткими, вони ситуаційно обумовлені й у процесі виконання діяльності можуть
змінюватися, до них можуть вноситися певні корективи.
У конструктивній діяльності слідчого розрізняють прогнозування, планування,
прийняття рішень, які розглядають як певні етапи.
Прогнозування — це розробка прогнозу, дослідження перспектив якого-небудь
явища або дій, що проводяться. Якщо йдеться про події, які мають відбутися, то
вживають термін передбачення. У широкому значенні теорію і практику
прогнозування іменують прогностикою. Діяльність з прогнозування передбачає:
уявлення мети прогностичної діяльності; наявність достатньої інформації для
формування прогнозів; використання відповідних методів прогнозування.
Специфіка прогностичної діяльності слідчого полягає в тому, що в більшості
випадків у процесі розслідування злочинів (особливо на початковому етапі)
спостерігається дефіцит інформації. Тому прогностична діяльність передбачає
формулювання припущень (криміналістичних версій), використання типових моделей
розвитку подій (наприклад, таблиць Відонова).
Наступним етапом конструктивної діяльності є планування. Прогностична
діяльність реалізується в плануванні — розробці оптимальних шляхів і способів
її здійснення. Відображається в різного роду планах (усних чи письмових,
розгорнутих чи скорочених, схематичних та ін.).
Завершальним етапом конструктивної діяльності є прийняття рішень (тактичних
або процесуальних). Прийняття рішень у психологічній літературі визначається як
вольовий акт, що передбачає зіставлення альтернатив і вироблення відповідної
програми дій. У психології розробляються спеціальні методи прийняття рішень:
метод проб і помилок (спосіб вироблення нових форм поведінки в проблемних
ситуаціях); метод зіставлення і перебору альтернатив; метод брейнштормінгу
(мозкової атаки) та ін.
У слідчій діяльності важливе значення має прийняття тактичних рішень як
вибір впливу на слідчу ситуацію, на процес розслідування чи його окремі
компоненти. Прийняття тактичних рішень у більшості випадків відбувається у
ситуації ризику. Терміну «ризик» у психології відповідають три основних
значення:
1) ризик як міра очікуваного неблагополуччя в діяльності, обумовлена
сполученням імовірності неуспіху і ступеня несприятливих наслідків у цьому
випадку;
2) ризик як дія, що з того чи іншого погляду загрожує суб’єкту втратою
(програшем, травмою, збитком);
3) ризик як
ситуація вибору між двома можливими варіантами дії: менш привабливим, однак
більш надійним, і більш привабливим, але менш надійним (результат якого
проблематичний і пов’язаний з можливими несприятливими наслідками).