§ 3. Призначення судово-психологічної
експертизи й організація її провадження

Призначення судово-психологічної експертизи віднесено на розсуд слідчого або суду, що приймають рішення, виходячи з конкретних обставин справи. Експертиза провадиться в період розслідування чи судового розгляду справи на підставі відповідного процесуального рішення: постанови слідчого (судді) чи ухвали суду. Призначення експертизи є процесуальною дією, і отже, її провадження можливе лише за порушеною кримінальною справою. Судово-психологічна експертиза призначається в тих випадках, коли для вирішення певних питань необхідні спеціальні знання в галузі психології.

Розвиток інституту судово-психологічної експертизи пов’язаний з організацією досліджень у спеціалізованих експертних установах. Так, у 1997–1998 рр. в Україні здійснене упорядкування проведення судово-психологічних експертиз. Спочатку в Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз імені Заслуженого проф. М. С. Бокаріуса (з липня 1998 р.) були створені спеціалізовані підрозділи (лабораторія, сектор), що забезпечували психологічні дослідження. Надалі такі підрозділи були створені й в інших інститутах судових експертиз Міністерства юстиції України. Відповідно до наказу Міністерства юстиції України «Про експертно-кваліфікаційні комісії й атестацію судових експертів» від 15 липня 1997 р. зі змінами від 18 квітня 2000 р. до переліку судових експертиз внесені «психологічні дослідження».

Процес призначення будь-якої судової експертизи містить основні елементи: 1) збирання необхідних матеріалів; 2) вибір моменту призначення експертизи; 3) визначення предмета судової експертизи; 4) формування запитань експерту; 5) вибір експертної установи чи експерта. При призначенні судово-психологічної експертизи зазначені елементи наповнюються певним специфічним змістом.

Так, важливим у призначенні судово-психологічної експертизи є вибір експертів. Йдеться про те, що така судова експертиза у більшості випадків має проводитися у складі експертної комісії (не менше 2–3 фахівців), що пов’язано зі складністю об’єкта дослідження — психіки людини. При виборі експерта необхідно враховувати предмет експертизи. Зокрема, при необхідності дослідження психіки неповнолітніх доцільним є запрошення фахівців у галузі дитячої та юнацької психології; психіки людей похилого віку — фахівців геронтопсихологів та ін. У тому разі, якщо судова експертиза провадиться за межами державної спеціалізованої експертної установи, необхідно віддавати перевагу особам, які мають базову психологічну освіту або без такої, однак тим, хто працює у галузі психології не менше 5 років і має відповідні наукові публікації. Доцільно доручати проведення судово-психологічних експертиз особам, яким присвоєна кваліфікація судового експерта на право проведення психологічних експертиз.

Істотним елементом призначення судово-психологічної експертизи є формулювання запитань експерту. Ці запитання мають відповідати основним вимогам: 1) не виходити за межі спеціальних знань експерта і не мати правового характеру; 2) бути визначеними, конкретними і короткими; 3) мати логічну послідовність.

Методичну допомогу слідчому або суду може надати такий типовий перелік запитань, що вирішуються судово-психологічною експертизою: які індивідуально-психологічні особливості має підекспертна особа, що зумовили характер її протиправних дій або злочину чи злочинної діяльності (зазначаються ті, які мають значення для суду чи слідства: підвищена агресивність, підкореність, жорстокість, нерішучість, етичні орієнтації, соціальні настанови, мотиваційна сфера тощо); які психологічні особистісні якості й провідні мотиваційні чинники поведінки має підекспертна особа; у якому зв’язку вони знаходяться з обставинами, що досліджуються у справі; чи могли індивідуально-психологічні особливості підекспертної особи суттєво вплинути на її поведінку під час вчинення нею протиправних дій (чи злочину); який індивідуально-рольовий статус має підекспертний у злочинній групі (лідер, підвладний тощо) і чи зумовлено це його індивідуально-психологічними властивостями та особливостями соціально-психологічної структури злочинної групи (злочинного угруповання); які особливості мають психологічні чинники сексуально-насильницької поведінки підекспертного (у справах про статеві злочини); чи має підекспертна особа індивідуально-психологічні особливості, що суттєво вплинули на характер її показань у справі; яким чином сімейна ситуація, індивідуально-психологічні особливості батьків (зазначити, якщо треба, особливості одного з них чи обох), мотиваційні чинники вплинули на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя дитини — виховна поведінка здійснюваного ними виховного процесу; чи має оцінка сімейної ситуації дитиною залежність від впливу з боку батьків та інших дорослих; чи має підекспертна особа зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості і виникли внаслідок впливу певних обставин (зазначити обставини: безпідставне обвинувачення, незаконне позбавлення волі, наклеп, образа, заподіяння шкоди її громадським інтересам та ін.); чи спроможна підекспертна особа, з урахуванням її вікових особливостей, емоційного стану, індивідуально-психологічних властивостей, рівня розумового розвитку та умов мікросоціального середовища (залежність, погроза, омана тощо), усвідомлювати реальний зміст власних дій та у повній мірі свідомо управляти ними і передбачати їх наслідки; чи здатна підекспертна особа, з урахуванням її емоційного стану, індивідуально-психологічних особливостей та рівня розумового розвитку, правильно сприймати обставини, що мають значення у справі, і давати про них відповідні показання; чи мали суттєвий вплив індивідуально-психологічні особливості та емоційний стан підекспертної особи на її поведінку в аварійній ситуації (у справах щодо керування транспортом чи механізмами й автоматизованими системами на виробництві тощо); чи перебувала підекспертна особа на момент вчинення протиправних дій в емоційному стані й у якому саме (сильний страх, пригніченість, розгубленість, відчай, емоційний стрес, фрустрація та ін.), що суттєво вплинув на її свідомість і поведінку (або, згідно зі справою, на діяльність, виконання професійних обов’язків); чи перебувала підекспертна особа на момент вчинення протиправних дій у стані фізіологічного афекту як психологічної підстави сильного душевного хвилювання; в якому емоційному стані перебувала підекспертна особа у період, який передував її самогубству; чи виник емоційний стан підекспертної особи в період, який передував її самогубству, внаслідок дій обвинуваченого (зазначити: насильство, дії, які кваліфікуються як погрози, жорстоке ставлення чи систематичне приниження людської гідності тощо); чи здатна підекспертна особа, виходячи з рівня її розумового розвитку, індивідуально-психологічних особливостей і емоційного стану, правильно розуміти характер та значення вчинюваних з нею дій та здійснювати опір (у справах про статеві злочини); чи здатна підекспертна особа, з урахуванням рівня її розумового розвитку та індивідуально-психологічних особливостей, розуміти характер та фактичний зміст власних дій, керувати ними та передбачати їх наслідки; чи має підекспертна особа відхилення у психічному розвитку, які не є виявами психічного захворювання; якщо має, то якими саме є їх ознаки; чи вплинули (і яким чином) індивідуальні властивості психічних процесів підекспертної особи (вказати залежно від того, що має значення у справі: пам’ять, увага, сприйняття, мислення, особливості емоційних реакцій) або функціонування сенсорних процесів (зір, слух, нюх тощо) на адекватність сприйняття нею особливостей та змісту ситуації (зазначити наявні ознаки ситуації, що досліджується у справі), на їх відтворення у показаннях. Необхідно зазначити, що на вирішення судово-психологічної експертизи можуть бути поставлені й інші запитання.

Організація провадження судово-психологічної експертизи передбачає створення нормальних умов виконання експертної діяльності, належних параметрів взаємодії з підекспертною особою при її перебуванні у слідчому ізоляторі, захист безпеки судового експерта, усунення можливих «перешкод» при провадженні судової експертизи, протидії з боку заінтересованих осіб. Необхідна також певна «стандартизація» методик дослідження, які обираються, підвищення якості виконання стимулюючого матеріалу, що використовується при реалізації психодіагностичних методів.

Хід і результати судово-психологічної експертизи відображаються у висновку експерта. Цей процесуальний документ складається з трьох частин: вступної, дослідницької, заключної (ст. 200 КПК України).

У вступній частині вказується: найменування експертизи; дата і місце складання висновку; дата постанови (ухвали) про призначення експертизи і хто її виніс; особу, яка підлягає експертному обстеженню, її процесуальний статус; запитання, поставлені перед експертом, відомості про нього; прізвища і процесуальне положення осіб, які брали участь в експертизі.

У дослідницькій частині висновку викладається весь процес експертного дослідження, описуються психодіагностичні методи і методики, що були використані.

У заключній частині містяться висновки експерта, тобто відповіді на поставлені запитання. Якщо однозначна відповідь неможлива, він може бути і ймовірнісним.

Запитання для самоконтролю

1. Які психологічні особливості особи слідчого Вам відомі?

2. Які психологічні закономірності притаманні особі обвинуваченого?

3. У чому полягає сутність захисної домінанти?

4. Яке значення має віктимність у поведінці потерпілого?

5. Які розумові завдання вирішує слідчий під час огляду місця події?

6. Чи існує взаємозв’язок особи злочинця і відображень місця події?

7. З якою метою здійснюється діагностика особи допитуваного?

8. Які існують стадії формування показань?

9. Які чинники впливають на повноту і правильність сприйняття?

10. За допомогою яких прийомів встановлюють психологічний контакт?

11. Чи існують психологічні закономірності сприйняття зовнішності людини?

12. Що таке рефлексивне мислення і рефлексивне управління?

13. У чому полягає сутність прийому «словесна розвідка»?

14. Чи існують особливості призначення судово-психологічної експертизи?

15. Які методи застосовують під час судово-психологічних досліджень?

16. Які основні напрями судово-психологічної експертизи?

Рекомендована література

1. Богинский В. Е. Рефлексивное управление при допросе: Учеб. пособие. — Х., 1983. — 40 с.

2. Васильев В. Л. Юридическая психология: Учеб. для вузов. — 5-е изд., перераб. и доп. — СПб.: Питер, 2003. — 656 с.

3. Закатов А. А. Психологические особенности тактики производства следственных действий с участием несовершеннолетних: Учеб. пособие. — Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1979. — 96 с.

4. Зорин Г. А. Психологический контакт при производстве допроса: Учеб. пособие. — Гродно: Гродн. ун-т, 1986. — 71 с.

5. Комарков В. С. Психологические основы очной ставки: Текст лекций. — Х., 1976. — 28 с.

6. Коновалова В. Е. Допрос: Тактика и психология: Учеб. пособие. — Х.: Консум, 1999. — 157 с.

7. Коновалова В. Е. Правовая психология: Учеб. пособие. — Х.: Основа, 1990. — 198 с.

8. Коченов М. М. Судебно-психологическая экспертиза. — М., 1977. — 180 с.

9. Ларин А. М. Я — следователь. — М.: Юрид. лит., 1991. — 192 с.

10. Лукьянчиков Е. Д., Кузмичев В. С. Тактические основы расследования преступлений: Учеб. пособие. — К.: КВШ МВД СССР, 1989. — 48 с.

11. Митрохина З. И. Использование данных психологии при производстве допроса: Учеб. пособие. — К.: УМК ВО, 1990. — 52 с.

12. Нагаев В. В. Основы судебно-психологической экспертизы: Учеб. пособие для вузов. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. — 333 с.

13. Нор В. Т., Костицкий М. В. Судебно-психологическая экспертиза в уголовном процессе. — К.: Вища шк., 1985. — 56 с.

14. Порубов Н. И. Научные основы допроса на предварительном следствии. — Минск: Вышэйшая шк., 1978. — 176 с.

15. Ратинов А. Р., Ефимова Н. И. Психология допроса обвиняемого: Метод. пособие. — М., 1988. — 114 с.

16. Шепітько В. Ю. Допит: Наук.-практ. посіб. — Х.: КримАрт, 1998.

17. Ямпольский А. Е. Психология допроса подозреваемого: Учеб. пособие. — Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1978. — 55 с.