 |
28.03.1923 – 19.05.1985 Український вчений – криміналіст, доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри криміналістики (1957-1981) Харківського юридичного інституту |
Народився у м. Харкові. У 1948 р. закінчив з відзнакою Харківський юридичний інститут. Захистив дисертацію «Планування радянського попереднього слідства» на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук (1952), у 1967 р. — докторську дисертацію «Наукові й правові основи розслідування окремих видів злочинів». Вчене звання професора присвоєно у 1968 р.
Олексій Никифорович з 1951 р. працював на кафедрах кримінального процесу, криміналістики — асистентом, старшим викладачем, доцентом. Очолював кафедру криміналістики Харківського юридичного інституту.
Напрями наукової діяльності — криміналістична техніка, тактика і методика розслідування окремих видів злочинів.
Підготував 8 кандидатів наук.
Опублікував понад 70 наукових праць: “Значення інтуїції у розслідуванні і судовому розгляді кримінальних справ (1959), “Загальні положення методики розслідування злочинів” (1965), “Предмет методики розслідування злочинів” (1967), “Криміналістична характеристика злочинів” (1985), також співавтор підручників з криміналістики (1958, 1962, 1963, 1973) та ін.
Був членом спеціалізованої вченої ради по захисту дисертацій у Харківському юридичному інституті, входив до редакційної колегії збірника «Криміналістика й судова експертиза».
