|
| |
У попередньому розділі йшлося про так
зване буденне, стихійно-емпіричне
пізнання, яке здійснюється людьми в процесі всіх видів
їхньої життєдіяльності. На
певному етапі історичного
розвитку людства виникає
наукове пізнання. Поява його
пов’язана з суспільним розподілом праці, з відокремленням розумової праці від фізичної і її
перетворенням на відносно самостійну сферу. Що ж таке наукове
пізнання? Чим воно відрізняється від буденного? Яку
роль виконує філософія
в цьому процесі?
Щоб відповісти на ці питання необхідно,
по-перше, розглянути особливості та
структуру науково-пізнавальної діяльності,
визначити, яке місце
у ній посідають рівні і
форми пізнання; по-друге, визначити суттєві
характеристики конкретно-наукових, загальнонаукових та
універсальних методів; по-третє,
виявити конкретний механізм
взаємодії, яка відбувається
між загальнофілософським та
іншими методами і формами пізнавальної
діяльності. Розкриття всіх цих
проблем і є метою даного розділу.
|
| |