|
| |
Проблема людини належить до числа
“вічних” проблем філософії. З різного роду тлумаченнями сутності людини ми
зустрічаємось практично в усіх значних філософських творах. Це є переконливим свідченням
того, що питання розуміння і вивчення себе і собі подібних зі стародавніх часів
були предметом постійної уваги людини. Протягом століть розширювалось коло
практичної діяльності людини, все нові області об’єктивної дійсності ставали
ареною цієї діяльності, все повніше оволодівала вона законами дійсності,
вчилась використовувати їх у своїй практиці. І разом з цим перед людиною
постійно в тій чи іншій формі виникали питання про сутність її буття, про сенс
життя, про цілі існування в цьому світі, про систему життєвих цінностей та
багато інших, які вимагали і не знаходили переконливих, беззаперечних
відповідей. Але людина наполегливо не припиняла своїх пошуків.
Виходячи з того, що проблема людини
надзвичайно широка і складна, зосередимо в цьому розділі увагу на тому, як
ставилась і вирішувалась вона в історії філософської думки, з’ясуємо категорію
“сутність людини”, питання її соціалізації і сенсу життя людини і людства.
|
| |