назадоглавлениевперёд

ХАОС (грец. chainein – зіяти) – поняття, яке сягає давньогрец. філософії та міфології, де воно використовувалось при описі первісної пустоти Всесвіту до виникнення речовин. У сучасному науковому знанні поняття Х. релятивізується: напр., синергетика оперує поняттям Х. для характеристики системи з нестійкою поведінкою, а порядок (з яким вона співіснує водночас) – зі стійкістю. І.Пригожин у своїх останніх працях трактує Х. через існування т.зв. незводимих імовірнісних уявлень, поміщаючи Х. “у центр розуміння фізичної реальності” як креативного процесу її становлення, повертаючись звісною мірою до ант. образу Х.

ХАРИЗМАТИЧНА ОСОБИСТІСТЬ – особистість, овіяна ореолом обираності.

ХЕНГСТЕНБЕРГ Ганс-Едуард (народився у 1904) – нім. філософ, представник теологічної версії  антропології. Свою концепцію Х. визначав як “синтетичну антропологію”.  Антропологія, за Х., є вченням про людину з т.з. самого буття людини; людина є єдністю “реально-психічного” (включаючи мислення) і “тіла” (життєвого начала); вона може бути безпристрасною на підставі дорозумового, інтуїтивного узгодження індивідуальної духовної активності з буттям і ціннісними характеристиками предметів світу, але передусім – з ін. особистостями. За Х., “людина є особистістю, яка щоразу неповторно конструюється духом, сферою вітального і особистісним началом і в силу своєї особистості може проявляти вільні ініціації”.

ХОЛІЗМ (грец. holos – весь, цілий) – напрям у сучасній філософії, який розглядає цілісність світу як наслідок творчої еволюції, що спрямовується нематеріальним і непізнаним “фактором цілісності”.

ХОЛТОН Джеральд (народився у 1922) – нім.-амер. філософ, спеціаліст з історії і методології науки; прагне виявити сутність складних процесів формування знання, залучаючи для цього багатий істор. матеріал і приділяючи значну увагу ірраціональним факторам, що впливають на цей процес. Х. вважає, що застосування тематичного аналізу до досліджень наукової діяльності дозволить ввести психол. і соціокультурні фактори в аналіз процесу виникнення нового знання, а також зв’язати аналіз науки з рядом ін. галузей досліджень, включаючи дослідження людського сприйняття і пізнання, процесів навчання, мотивації і навіть вибору професії.

ХОМЯКОВ Олексій Степанович (1804 1860) – видатний рос. філософ, письменник і сусп. діяч, один з основоположників слов’янофільства. Його  спадщина проникнута критикою західноєвроп. традиції, яку він вважав раціоналістичною і формалістичною. Х. дотримувався об’єктивно-ідеалістичних поглядів, які набули у нього форми реліг.-містичного волюнтаризму. У соц. теорії Х. дотримувався позицій провіденціалізму й проповідував ідею “соборності” як союзу індивідів, зібраних заради здійснення божої волі і любові.

ХОРНІ Карен (1885 – 1952) – нім. психолог, одна з засновниць неофрейдизму, розробила соціокультурну версію психоаналізу. Їй належить одна з найгрунтовніших концепцій невротичного конфлікту та психол. захистів. Основні праці: “Невротична особистість нашого часу”, “Психологія жінки” й ін.

ХРОНОЛОГІЯ (грец. chronos – час і logos – вчення) – наука про зміну часу, послідовність появи в часі, перелік яких-небудь подій в їх часовій послідовності.

ХРОНОТОП (грец. chronos – час) – єдність просторово-часових параметрів, спрямована на вираження визначеного культурного і художнього змісту. Уперше термін використаний у психології У.Ухтомського.


назадоглавлениевперёд