ЦИВІЛІЗАЦІЯ (лат. civilis – громадський) – 1) рівень сусп. розвитку, матеріальної і духовної культури; 2) сучасна світова культура; 3) у культурно-істор. періодизації, прийнятій у науці XVIII-ХІХ ст.: третій ступінь сусп. розвитку, наступний за варварством (перший ступінь – дикість) (введений Л.Морганом, Ф.Енгельсом).

ЦИКЛІЧНА (ЦИВІЛІЗАЦІЙНА) КОНЦЕПЦІЯ – культурфілос. концепція, яка розглядає існування культури як зміну незалежних один від одного циклів, цивілізацій.

ЦІЛЕ – філос. категорія для позначення предмета, який складений із часток.

ЦІЛЕСПРЯМОВАНІСТЬ – характеристика людської свідомості, пов’язана зі здатністю думки вибудовувати образи і процедури майбутніх дій, здатність у подальшому концентрувати людські зусилля на їх реалізації.

ЦІЛЕВСТАНОВЛЕННЯ – передбачення у свідомості результату, на досягнення якого спрямовані дії суб’єкта.

ЦІЛЕПОКЛАДАННЯ – процес обґрунтування й формування цілей розвитку керованого соц. об’єкта на основі аналізу сусп. потреб у продукції та послугах, а також урахування існуючих реальних можливостей їх найповнішого задоволення.

ЦІЛІСНІСТЬ – внутрішня єдність об’єкта, віддіференційованість його від навколишнього середовища, а також сам об’єкт, що має такі властивості. Перераховані характеристики слід розуміти не в абсолютному, а у відносному смислі, оскільки сам об’єкт має множину зв’язків з середовищем, існує у єдності з ним (крім того, уявлення про Ц. якого-небудь об’єкта істор. минущі, обумовлені розвитком наукового мислення).

ЦІННІСНА ОРІЄНТАЦІЯ – система настанов щодо тих чи ін. цінностей, у світлі яких індивід (група) сприймає ситуацію і вибирає відповідних спосіб дій.

ЦІННІСТЬ – поняття, яке вказує на людське, соц. і культурне значення певних явищ дійсності; соц. схвалені більшістю людей уявлення про те, що таке добро, справедливість, патріотизм, романтична любов, дружба тощо.

ЦІННОСТІ ДУХОВНІ – ідеологічні, політ., моральні, естетичні тощо підвалини оцінок суб’єктом навколишньої дійсності, що втілюють у собі сусп. ідеали і виступають завдяки цьому як еталон належного. Ц.д. існують у трьох формах: 1) як сусп. ідеали, які вироблені сусп. свідомістю і містять уявлення про атрибути належного у різних сферах сусп. життя (істина, справедливість, рівність, демократія); 2) як твори матеріальної і духовної культури (естетичні, політ., моральні, правові тощо); 3) як соц. цінності, що, переломлюючись крізь призму індивідуальної життєдіяльності, входять до психол. структури особистості у формі особистісних цінностей і є одним з джерел мотивації її поведінки.

ЦІОЛКОВСЬКИЙ Костянтин Едуардович (1857 – 1935) – видатний рос. мислитель, вчений, один з засновників космонавтики. Ц. першим у науковому плані у рамках своєї “космічної філософії” висловив ідею про можливість освоєння навколоземного простору, розселення людства у космосі. Ц. обґрунтовував, що вся різноманітність світу, включаючи саму людину, утворюють асоціації атомів, які розумілись ним як особливі частки речовини – незнищенні “примітивні духи”, процес розвитку яких людина здатна контролювати й спрямовувати, створюючи принципово нові біоістоти. Сама людина, за Ц., здатна перебудовувати свою біохімічну природу. Ц. виробив також особливу “космічну етику”, що базується на його натурфілософії і містить проповідь “кругової поруки” всіх моральних істот, вироблення моральних принципів контакту з інопланетянами, визнання необхідності спільної праці для перетворення космосу тощо. Головні праці: “Мрії про землю і небо”, “Cуспільна організація людства”, “Наукова етика” та ін.