Я І ТИ – відношення, яке у філософії Л.Фейєрбаха постає єдиною справжньою основою та умовою людського спілкування: лише тоді, коли ми бачимо у співрозмовнику «Ти», тобто принципове рівне та споріднене нашому «Я», можливий справжній, виправданий діалог між людьми.

ЯВИЩЕ – філос. категорія для позначення у предметі, процесі того, що безпосередньо виявляється, постає перед нами. Я. являє собою зовнішню більш змінну і рухливу сторону предмета, процесу.

ЯВОРСЬКИЙ Стефан Сімеон (1658-1722) – укр. і рос. філософ, теолог, письменник, поет, публіцист, проповідник і культурний діяч. Я. велику увагу надавав логіці як методу дослідження істини. Процес пізнання Я. поділяв на чуттєве й інтелектуальне; останнє пов’язував з діяльністю раціональної душі, що, забезпечуючи вихід людського мислення на контакт з вищим буттям, уможливлює пізнання істини. Основні праці: “Філософські змагання”, “Конкордація Святого Письма”, “Камінь віри”.

ЯКІСТЬ – 1) об’єктивна і всезагальна характеристика об’єктів, що проявляється у сукупності їх властивостей; 2) як філос. категорія, поряд з категорією кількість, відображає важливу сторону об’єктивної дійсності. Я. як поняття пов’язана з буттям предмету, який не може, залишаючись самим собою, втратити свою Я. Я. предмета, як прав., не зводиться до окремих його властивостей; вона пов’язана з предметом як цілим, охоплюючи його повністю, є невіддільною від нього.

ЯКОБІ Фрідріх Генріх (1743 – 1819) – нім. філософ, який розвивав філософію почуття і віри. Я. стверджував, що “вищі принципи, на які опираються всі докази, – це незамасковані, голі претензії на владу, яким ми віримо як почуттю нашого існування. Їх можна було б назвати початковими, всезагальними, неподоланними забобонами; як такі вони були б чистим світлом істини або скоріше дали б істині закон”.

ЯСПЕРС Карл (1883 – 1969) – нім. філософ-екзистенціаліст. Екзистенціалізм Я. виходить з пограничних ситуацій людини, в яких розкривається безумовне, неминуче, наприк. хвороба, провина, смерть. Не в завершенні, а в крахові буття, за Я., можна найбільш глибоко осягнути буття. Я. розглядав філософію як спробу осягнути розумом пануюче в дійсності нерозумне і зрозуміти його як джерело вищої розумності. Філософування, на його думку, – це “діяльність, яка виробляє внутрішній зміст людини і не може знати свого кінцевого смислу”; тому філософія – це “для даного моменту завершений стан буття, який знає, що він у своїх претензіях не може утриматися як остаточний”. Основні твори: “Психологія світоглядів”, “Про європейський дух” та ін.