ЦВІК
Марко Веніамінович
(21.06.1924 – 20.08.2011)
Український вчений – правознавець, доктор юридичних наук, заслужений професор Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
ЦВІК Марко Веніамінович народився 21 червня 1924 року в м. Гадячі Полтавської області.
Після закінчення Харківського юридичного інституту (1948) та аспірантури (1951) працював на посадах асистента, доцента, завідувача кафедри теорії держави і права (у 1973—74 був в. о. завідувача, з 1987 — професор кафедри). Захистив кандидатську дисертацію «Радянський закон» (1953), докторську дисертацію «Теорія соціалістичної демократії» (1986). У 1988 р. присвоєно вчене звання професора. Підготував більше 20 кандидатів і докторів юридичних наук. Досліджував проблеми теорії юридичних нормативних актів; правотворчого процесу; теорії демократії і законності; розбудови Української держави; поділу влад; праворозуміння.
Член (академік) Національної академії правових наук України (з 1993), член Президії цієї академії, академік-секретар відділення теорії та історії держави і права. В 1993— 2002 — заступник головного редактора збірника «Вісник Академії правових наук України», голова редакційно-видавничого відділу АПНУ (нині – НАПрНУ). Член президії (з 1999) і академік-секретар відділення. З 1993 р. — перший заступник головного редактора журналу «Вісник Академії правових наук України». Член робочої групи, експерт
Конституційної комісії, брав участь у розробці проекту чинної Конституції України, низки законопроектів, проводив консультативну роботу для державних органів.
Автор понад 180 друкованих робіт. Серед них: «Про підзаконність Указу Президії Верховної Ради СРСР» (1956); «Закони створює народ» (1960); «Форми держави» (1965); «Ради — органи, що працюють» (1966); «Конституційні основи радянської демократії» (1972, у співавт.); «Теорія соціалістичної демократії» (1986); «Загальна теорія держави і права» (2002); «Конституційне право України» (1995); «Конституційне право зарубіжних країн» (2003), «Про сучасне праворозуміння» (2001); «Правова система України: стан та перспективи» (2008, у співавт.).
Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня (2003), почесним знаком «Відмінник освіти України» (2001) та сьома медалями. «Заслужений діяч науки і техніки» (1995). Переможець і лауреат конкурсів Спілки юристів України за видавничу діяльність (1995); за досягнення в педагогічній роботі (2002). Лауреат премії імені Ярослава Мудрого в номінації «За видатні досягнення в науково-дослідницькій діяльності з проблем правознавства» (2003). Заслужений професор Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (2009).
Праці вченого з фонду наукової бібліотеки
