Судова практика Верховного Суду України у кримінальних справах (1999–2007) : бібліографія / Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого, каф. кримін. процесу, бібліотека ; уклад. : О. В. Капліна, М. Я. Жуковська ; інж. оформл. Л. В. Кашаєва. – Х., 2008.
1. Питання застосування Загальної частини Кримінального кодексу України
1.1. Злочин, його види та стадії
1.2. Повторність, сукупність та рецидив злочинів
1.3. Обставини, що виключають злочинність діяння
1.4. Звільнення від кримінальної відповідальності
1.7. Звільнення від покарання та його відбування. Судимість
1.8. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх
2. Питання застосування Особливої частини Кримінального кодексу України
2.1. Злочини проти життя та здоров'я особи
2.2. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи
2.3. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина
2.5. Злочини у сфері господарської діяльності
2.6 Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту
2.9. Злочини у сфері службової діяльності
3. Прикінцеві та перехідні положення
4. Питання застосування кримінально-процесуального законодавства
4.2. Порушення кримінальної справи, дізнання і досудове слідство
4.3. Провадження справ у суді першої інстанції
4.4. Фіксування судового процесу технічними засобами
4.5. Направлення справи на додаткове розслідування
4.6. Цивільний позов у кримінальній справі
4.9. Застосування примусових заходів медичного характеру.
1. Питання застосування Загальної частини Кримінального кодексу України
1.1 Злочин, його види та стадії
Замах на вбивство можливий лише з прямим умислом. За відсутності доказів того, що винна особа передбачала і бажала настання смерті потерпілого, її дії слід кваліфікувати за наслідками, що настали : ухвала Суд. колегії в кримін. справах Верхов. Суду України від 15 берез. 2002 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2002. – № 3. – С. 16.
1.2. Повторність, сукупність та рецидив злочинів
Дії особи, яка під час вчинення хуліганства заподіяла потерпілому тілесні ушкодження середньої тяжкості, підлягають кваліфікації за сукупністю вироків : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 03 лют. 2004 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 8. – С. 20.
Визначене за сукупністю вироків остаточне покарання має бути більшим, ніж покарання, призначане за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 03 лют. 2004 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 8. – С. 18.
Призначати покарання за сукупністю злочинів із застосуванням ст. 69 КК України неприпустимо : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 6 лип. 2004 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 12. – С. 15.
Відповідно до ст. 34 КК України рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 12 груд. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2007. – № 4. – С. 29.
1.3 Обставини, що виключають злочинність діяння
Не можуть визнаватися такими, що раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі, особи, які до набрання вироком законної сили перебували в слідчому ізоляторі чи вчинили новий злочин до постановлення першого вироку : постанова Пленуму Верхов. Суду України від 6 квіт. 2001 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2001. – № 5. – С. 15.
1.4. Звільнення від кримінальної відповідальності
Якщо кримінальну справу порушено за фактом вчинення злочину і винувату особу не встановлено протягом строків давності, передбачених ст. 49 КК України, закриття справи можливе лише в тому разі, якщо з часу вчинення злочину минуло 15 років : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 16 жовт. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2003. – № 6. – С. 28.
Особа, яка добровільно звернулась до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч. 1 ст. 309 КК України : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 23 жовт. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 2. – С. 24.
Закриття справи, у якій не встановлено особу, котра вчинила злочин, відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України можливе лише за умови, що з часу вчинення злочину минуло 15 років, за винятком випадку, зазначеного в ч. 4 цієї статті : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 27 листоп. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 3. – С. 13.
Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, може бути звільнена від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене цією особою діяння втратило суспільну небезпечність або сама вона перестала бути суспільно небезпечною : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 20 січ. 2004 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 8. – С. 17.
Дії особи в стані необхідної оборони не тягнуть кримінальної відповідальності : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 17 черв. 2004 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 11. – С. 28.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності з передачею на поруки колективу підприємства обвинувальним вироком суперечить вимогам ст. 327 КПК України : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 31 січ. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 5. – С. 18.
Закриття справи у зв'язку з примиренням сторін допускається лише у справах про злочини невеликої тяжкості : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 28 лют. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 8. – С. 15.
Відповідно до ст. 45 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду. Неповне з'ясування судом зазначених обставин при вирішенні питання про закриття справи потягло скасування судового рішення : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 19 груд. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2007. – № 5. – С. 18.
Відповідно до ст. 47 КК звільнення від кримінальної відповідальності особи в порядку, передбаченому цією статтею, допускається за наявності умов, що стосуються тяжкості діяння, та підстав – щирого розкаяння, яке свідчить про її бажання спокутувати провину перед колективом організації та виправити свою поведінку : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 20 лют. 2007 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2007. – № 9. – С. 15.
1.5. Покарання та його види
Покарання у виді виправних робіт відбувається лише за місцем роботи засудженого і за змістом ч. 1 ст. 57 КК України не може бути призначене безробітним : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 9 жовт. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2003. – № 6. – С. 29.
Відповідно до ст. 98 КК України покарання у виді конфіскації майна не застосовується до осіб, які вчинили злочини в неповнолітньому віці : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 28 жовт. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 1. – С. 13.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України, покарання у виді обмеження волі не застосовується до осіб, які досягли пенсійного віку : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 11 січ. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 3. – С. 28.
У разі звільнення особи від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК додаткове покарання у виді конфіскації майна не застосовується : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 13 січ. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 4. – С. 26.
Неправильне застосування судом вимог ст. 57 КК України потягло скасування судового рішення : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 7 черв. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 2. – С. 25.
Особу звільнено від покарання у зв'язку з тим, що суд першої інстанції призначив їй покарання, яке з огляду на її вік не могло бути призначеним : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 7 черв. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 1. – С. 25.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України покарання у виді обмеження волі не призначається особі, яка досягла пенсійного віку : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 23 серп. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 5. – С. 16.
Особа, яка відбула основне покарання до набуття чинності Законом України «Про амністію», не може бути звільнена від додаткового покарання на підставі цього Закону. Додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю можна призначити лише в разі, коли особа на момент учинення злочину обіймала таку посаду чи займалася такою діяльністю, і цей злочин був із ними пов'язаний : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 13 квіт. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 9. – С. 16.
Додаткове покарання у виді позбавлення спеціального права можна призначити особі лише тоді, коли вона має таке право, набуте в установленому законом порядку : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 19 жовт. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 12. – С. 13.
Відповідно до ст. 53 КК України штраф як вид кримінального покарання накладається судом у випадках і в межах, установлених в Особливій частині цього Кодексу, а саме від 30 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями цієї частини КК не передбачено вищого розміру : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 12 груд. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2007. – № 5. – С. 19.
1.6. Призначення покарання
Відстрочка виконання вироку з підстав тяжкої хвороби засудженого може бути застосована судом лише при наявності даних, що така хвороба перешкоджає відбуттю покарання : ухвала Суд. колегії в кримін. справах Верхов. Суду України від 13 черв. 2000 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2000. – № 5. – С. 9.
Додаткова міра покарання у вигляді позбавлення права займатися підприємницькою діяльністю може бути призначена судом лише за умови, що особа у встановленому законом порядку одержала дозвіл на заняття підприємницькою діяльністю, тобто була суб'єктом такої діяльності : ухвала Суд. колегії в кримін. справах Верхов. Суду України від 16 січ. 2001 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2001. – № 4. – С. 15.
Не можуть визнаватися такими, що раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі, особи, які до набрання вироком законної сили перебували в слідчому ізоляторі чи вчинили новий злочин до постановлення першого вироку : постанова Пленуму Верхов. Суду України від 6 квіт. 2001 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2001. – № 5. – С. 15.
Для передачі для відбування покарання в Україні осіб, засуджених іноземними судами, і приведенні судових рішень іноземних держав у відповідність із чинним законодавством України до справи мають бути долучені як усі копії цих рішень, так і всі інші документи про виконання вироку : ухвала Суд. колегії в кримін. справах Верхов. Суду України від 28 серп. 2001 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2002. – № 2. – С. 20.
При призначенні покарання суд не може визнати обтяжуючими обставини, не зазначені у ч. 1 ст. 67 КК України : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 16 січ. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2003. – № 5. – С. 18.
Вирішуючи питання про призначення додаткового покарання у виді штрафу, треба виходити із загальних положень ст. 77 та ч. 3 ст. 53 КК України про те, що штраф як додаткове покарання може бути призначений лише тоді, коли його передбачено у санкції статті Особливої частини цього Кодексу : ухвала спільн. засід. суддів Суд. палати у кримін. справах і Військ. суд. колегії Верховного Суду України від 24 січ. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2002. – № 1. – С. 28.
У випадку, коли особа, щодо якої було застосовано відстрочку виконання вироку або умовне засудження, до постановлення вироку в першій справі вчинила інший злочин, за що її засуджено до покарання, яке належить відбувати реально, застосування принципів часткового чи повного складання призначених покарань на підставі ч. 3 ст. 42 КК України не допускається і кожен вирок виконується самостійно : ухвала спільн. засід. суддів Суд. палати з кримін. справ і Військ. палати Верхов. Суду України від 24 січ. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2002. – № 1. – С. 28.
Обмеження волі як вид покарання не може бути застосовано до неповнолітніх, а звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується до таких осіб лише в разі їх засудження до позбавлення волі : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 4 лют. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2003. – № 5. – С. 19.
Завдана крадіжкою матеріальна шкода визнається значною з урахуванням не тільки матеріального становища потерпілого, а й вартості викраденого майна. Невиконання вироку протягом тривалого часу безпідставно визнано ухиленням засудженого від відбування виправних робіт і підставою для призначення покарання за сукупністю вироків : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 27 лют. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2003. – № 5. – С. 20.
Суд може призначити основне покарання нижче найнижчої межі, встановленої у санкції статті Особливої частини КК України, за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. Невиконання судом цієї умови, передбаченої ст. 69 КК України, потягло скасування вироку : ухвала Суд. колегії в кримін. справах Верхов. Суду України від 10 квіт. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2003. – № 3. – С. 24.
Призначене судом покарання не може бути нижчим від найнижчої межі, встановленої законом, для відповідного виду покарання : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 17 квіт. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2003. – № 6. – С. 30.
Якщо протягом іспитового строку засуджений вчиняє новий злочин, то відповідно до вимог ст. 71 КК остаточне покарання, призначене йому за сукупністю вироків має бути більшим від невідбутої частини покарання за попереднім вироком : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 17 черв. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 9. – С. 20.
Коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, до постановлення вироку в першій справі вчинила інший злочин, за який вона засуджена до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. Дії, пов'язані із заволодінням чужим майном шляхом шахрайства, вчинені повторно, кваліфікуються за ч. 2 ст. 190 КК і додаткової кваліфікації за ч. 1 цієї статті не потребують : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 7 жовт. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 1. – С. 12.
Суд може позбавити засудженого права обіймати тільки ті посади чи займатися тільки тією діяльністю, з використанням яких було вчинено злочин : ухвала спільн. засідання суддів Суд. палати у кримін. справах та Військ. суд. колегії Верхов. Суду України від 21 жовт. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 1. – С. 11.
Штраф як додаткове покарання може бути призначений лише тоді, коли його спеціально передбачено в санкції статті, за якою особу визнано винною : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 21 жовт. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 1. – С. 11.
При призначенні покарання суд не в праві враховувати як обтяжуючу таку обставину, яка є кваліфікуючою ознакою вчиненого злочину : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 25 листоп. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 7. – С. 21.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 4 груд. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 3. – С. 13.
Визначене за сукупністю вироків остаточне покарання має бути більшим, ніж покарання, призначане за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 03 лют. 2004 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 8. – С. 18.
Призначати покарання за сукупністю злочинів із застосуванням ст. 69 КК України неприпустимо : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 6 лип. 2004 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 12. – С. 15.
Необґрунтоване призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, призвело до призначення явно несправедливого покарання внаслідок м'якості, що потягло скасування вироку : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 10 серп. 2004 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 11. – С. 29.
Відповідно до вимог ст. 377 КПК, в апеляційній ухвалі мас бути зазначено суть апеляції та докладні мотиви прийнятого рішення, зокрема, при залишенні апеляції без задоволення — підстави, через які її визнано необґрунтованою. При призначенні більш м'якого покарання, ніж передбачено законом за злочин, вчинений до набрання чинності КК України 2001 р., суд згідно з п. 12 розд. II «Прикінцевих та перехідних положень» цього кодексу має керуватися ст. 44 КК України 1960 р. : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 21 верес. 2004 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 7. – С. 14.
Згідно зі ст. 69 КК України призначити покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої законом за вчинений злочин, суд може лише за наявності кількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості цього злочину, з урахуванням особи винного : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 26 жовт. 2004 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 6. – С. 19.
Урахувавши пом'якшуючі обставини покарання, апеляційний суд обґрунтовано застосував до засудженого ст. 69 КК України : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 28 жовт. 2004 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 12. – С. 17.
Вирок скасовано, оскільки при призначенні покарання за сукупністю злочинів суд необґрунтовано врахував покарання, призначене судом іноземної держави : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 25 листоп. 2004 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 2. – С. 22.
При призначенні покарання за сукупністю злочинів однакові за видом і розміром покарання (основні і додаткові) поглиненню не підлягають, крім випадку, коли вони призначені у максимальних межах санкцій статей КК України. Звільнення від відбування додаткових покарань при застосуванні ст. 75 КК України законом не передбачено : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 13 січ. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 3. – С. 29.
У разі звільнення особи від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК додаткове покарання у виді конфіскації майна не застосовується : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 13 січ. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 4. – С. 26.
Посилання суду на заподіяні злочином тяжкі наслідки, що є однією з ознак злочину, як на обставину, що обтяжує покарання, призвело до зміни судових рішень: ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 27 січ. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 9. – С. 15.
Ухвалу апеляційного суду скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням ст. 69 КК України : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 26 трав. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 3. – С. 12.
Вирок скасовано, оскільки суд призначив однакові за розміром покарання і на підставі ст. 70 КК України склав їх шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 21 черв. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 2. – С. 25.
Попередню судимість засудженого не може бути враховано при призначенні покарання, якщо її знято або погашено в установленому законом порядку : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 14 лют. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 6. – С. 29.
У разі звільнення засудженого від покарання, призначеного за попереднім вироком, визначення остаточного покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України є помилковим : ухвала спільн. засід. Суд. палати з кримін. справ і Військ. палати Верхов. Суду України від 10 лют. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 4. – С. 20.
Попередню судимість засудженого не може бути враховано при призначенні покарання, якщо її знято або погашено в установленому законом порядку : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 14 лют. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 6. – С. 29.
При призначенні покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини КК України, суд має посилатися на ст. 69 цього Кодексу : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 7 берез. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 5. – С. 17.
Особа, яка відбула основне покарання до набуття чинності Законом України «Про амністію», не може бути звільнена від додаткового покарання на підставі цього Закону. Додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю можна призначити лише в разі, коли особа на момент учинення злочину обіймала таку посаду чи займалася такою діяльністю, і цей злочин був із ними пов'язаний : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 13 квіт. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 9. – С. 16.
Коли особа, яку звільнено від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку у першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосовується принцип поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 18 квіт. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 8. – С. 16.
Відповідно до ст. 70 КК України при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. Звільнення особи від покарання у зв'язку з амністією за один злочин і одночасне призначення покарання за іншим чинним законодавством не передбачено : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 20 черв. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 10. – С. 13.
При визначенні покарання за правилами ст. 71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднується невідбута його частина за попереднім вироком. При цьому суд повинен точно встановити невідбуту частину покарання й зазначити його вид і розмір у новому вироку : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 3 жовт. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2007. – № 1. – С. 13.
Додаткове покарання у виді позбавлення спеціального права можна призначити особі лише тоді, коли вона має таке право, набуте в установленому законом порядку : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 19 жовт. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 12. – С. 13.
Відповідно до ч. 4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 24 жовт. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 8. – С. 18.
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд при звільненні особи від відбуття основного покарання з випробуванням згідно з вимогами ст. 77 КК України може призначити додаткове покарання, зокрема позбавити права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. У цьому випадку додаткове покарання підлягає реальному виконанню, про що суд повинен зазначити в резолютивній частині вироку. Рішення суду про позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю має бути чітко сформульоване ( п. 17 зазначеної постанови) : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 14 листоп. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2007. – № 4. – С. 32.
Відповідно до ч. 4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 30 листоп. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2007. – № 3. – С. 12.
Відповідно до ст. 69 КК України призначення покарання, нижче від найнижчої межі, передбаченої законом, може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, і з врахуванням особи винного : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 19 груд. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2007. – № 1. – С. 12.
Якщо особа вчинила злочин, за один із яких її було засуджено до покарання із застосуванням ст. 75 КК України, а за інший – до покарання, що належить відбувати реально, застосування ч. 4 ст. 70 цього Кодексу є недопустимим. За таких умов кожен вирок виконується самостійно : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 26 груд. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2007. – № 5. – С. 19.
Відповідно до ст. 69 КК України призначити засудженому покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої законом, може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, і з врахуванням особи винного : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 27 берез. 2007 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2007. – № 7. – С. 33.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України засуджені особи можуть звільнятися від відбування основного покарання з випробуванням. Призначені при цьому додаткові покарання відповідно до ст. 77 цього Кодексу виконуються самостійно. Сумніви та суперечності, що виникають при виконанні вироку, повинен усувати суд, який постановив вирок : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 12 черв. 2007 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2007. – № 11. – С. 16.
Відповідно до ст. 64 КК України довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк. Застосування судом цього виду покарання за наявності обставин, що пом'якшують покарання, та без належного мотивування, чому суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк, потягло зміну вироку : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 26 черв. 2007 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2007. – № 12. – С. 27.
Щире каяття згідно зі ст. 66 КК України визнається обставиною, що пом'якшує покарання, якщо воно ґрунтується на визнанні особою своєї провини, висловленні жалю з приводу вчиненого та бажанні виправити ситуацію, що склалася. Нез'ясування судом першої інстанції зазначених обставин потягло скасування вироку : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 16 жовт. 2007 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2008. – № 1. – С. 22.
Призначити додаткове покарання у виді позбавлення керувати транспортними засобами можна лише в тому разі, якщо винна особа мала таке право, набуте в установленому законом порядку : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 18 груд. 2007 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2008. – № 3. – С. 17.
Приводячи вирок іноземної держави у відповідність до законодавства України, суди повинні враховувати положення ст. 10 Конвенції про передачу засуджених осіб, згідно з яким у разі продовження виконання вироку держава виконання вироку дотримується характеру та тривалості покарання, призначеного державою постановлення вироку, і змінює його лише у випадку, якщо воно за своєю природою або тривалістю є несумісним із законодавством держави виконання вироку. При цьому положенням цієї Конвенції не передбачено доведення і визнання вини цієї особи у вчиненні злочину, за який вона засуджена на території іноземної держави : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 20 груд. 2007 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2008. – № 3. – С. 19.
1.7. Звільнення від покарання та його відбування. Судимість
Відстрочка виконання вироку з підстав тяжкої хвороби засудженого може бути застосована судом лише при наявності даних, що така хвороба перешкоджає відбуттю покарання : ухвала Суд. колегії в кримін. справах Верхов. Суду України від 13 черв. 2000 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2000. – № 5. – С. 9.
Особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння і заподіяла шкоду у стані, коли вона не могла розуміти значення своїх дій або керувати ними, згідно зі ст. 449 ЦК України не відповідає за заподіяну шкоду : ухвала спільн. засід. суддів Суд. палати з кримін. справ і Військ. палати Верхов. Суду України від 11 трав. 2002 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2002. – № 1. – С. 30.
Стаття 78 КК України не містить заборони щодо повторного застосування ст. 75 цього кодексу до осіб, які протягом іспитового строку, встановленого попереднім вироком, вчинили новий злочин : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 30 жовт. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 9. – С. 20.
Суд правильно застосував до засудженого ст. 7 КК України. У разі звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі зазначеної статті додаткове покарання у виді конфіскації майна не призначається : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 11 листоп. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 8. – С. 19.
У разі звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням необхідно керуватися вимогами статей 75–78 та 104 КК України, враховуючи, що для таких засуджених іспитовий строк установлено тривалістю від одного до двох років : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 23 груд. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 3. – С. 14.
Суд направляє засудженого для відбування покарання, від якого його було звільнено на підставі ст. 75 КК, тільки у разі, якщо він не виконує покладених на нього обов'язків або систематично вчинює правопорушення, що потягли адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 12 жовт. 2004 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 1. – С. 23.
У разі звільнення особи від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК додаткове покарання у виді конфіскації майна не застосовується : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 13 січ. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 4. – С. 26.
При призначенні покарання за сукупністю злочинів однакові за видом і розміром покарання (основні і додаткові) поглиненню не підлягають, крім випадку, коли вони призначені у максимальних межах санкцій статей КК України. Звільнення від відбування додаткових покарань при застосуванні ст. 75 КК України законом не передбачено : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 13 січ. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 3. – С. 29.
При звільненні засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України суд не вправі встановлювати періодичність, з якою той має з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи, і дні проведення такої реєстрації : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 15 берез. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 7. – С. 15.
Оскільки засуджений ухилявся від відбування покарання, суд обгрунтовано, з урахуванням пояснень ч. 3 ст. 80 КК України, відмовив у звільненні його від відбування покарання у зв'язку із закінченням строку давності виконання обвинувального вироку : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 22 берез. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 8. – С. 17.
Суд першої інстанції, не врахувавши тяжкість вчиненого злочину, необґрунтовано звільнив від відбування покарання з випробуванням особу, яка, використовуючи службове становище, вимагала й одержала хабар в особливо великому розмірі : вирок колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Апеляц. Суду Херсон. обл. від 5 квіт. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 12. – С. 14.
Суд, застосовуючи до засудженого ст. 75 КК України, має враховувати всі обставини, передбачені цією статтею : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 17 трав. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 12. – С. 14.
Особу звільнено від покарання у зв'язку з тим, що суд першої інстанції призначив їй покарання, яке з огляду на її вік не могло бути призначеним : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 7 черв. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 1. – С. 25.
У разі звільнення засудженого від покарання, призначеного за попереднім вироком, визначення остаточного покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України є помилковим : ухвала спільн. засід. Суд. палати з кримін. справ і Військ. палати Верхов. Суду України від 10 лют. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 4. – С. 20.
Попередню судимість засудженого не може бути враховано при призначенні покарання, якщо її знято або погашено в установленому законом порядку : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 14 лют. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 6. – С. 29.
Особа, яка відбула основне покарання до набуття чинності Законом України «Про амністію», не може бути звільнена від додаткового покарання на підставі цього Закону. Додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю можна призначити лише в разі, коли особа на момент учинення злочину обіймала таку посаду чи займалася такою діяльністю, і цей злочин був із ними пов'язаний : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 13 квіт. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 9. – С. 16.
Коли особа, яку звільнено від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку у першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосовується принцип поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 18 квіт. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 8. – С. 16.
При звільненні особи від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України додаткове покарання у виді конфіскації майна не призначається : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 26 лип. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 10. – С. 11.
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд при звільненні особи від відбуття основного покарання з випробуванням згідно з вимогами ст. 77 КК України може призначити додаткове покарання, зокрема позбавити права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. У цьому випадку додаткове покарання підлягає реальному виконанню, про що суд повинен зазначити в резолютивній частині вироку. Рішення суду про позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю має бути чітко сформульоване ( п. 17 зазначеної постанови) : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 14 листоп. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2007. – № 4. – С. 32.
Звільнення особи від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України виключає застосування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна. В такому випадку не можна звільняти особу від цього виду покарання ще й із застосуванням ст. 69 цього Кодексу : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 19 груд. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2007. – № 4. – С. 31.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про амністію» від покарання звільняються особи, засуджені за умисні злочини, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років. Порушення судом зазначених вимог закону потягло скасування вироку : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 1 берез. 2007 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2007. – № 8. – С. 15–16.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України засуджені особи можуть звільнятися від відбування основного покарання з випробуванням. Призначені при цьому додаткові покарання відповідно до ст. 77 цього Кодексу виконуються самостійно. Сумніви та суперечності, що виникають при виконанні вироку, повинен усувати суд, який постановив вирок : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 12 черв. 2007 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2007. – № 11. – С. 16.
1.8. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх
Обмеження волі як вид покарання не може бути застосовано до неповнолітніх, а звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується до таких осіб лише в разі їх засудження до позбавлення волі : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 4 лют. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2003. – № 5. – С. 19.
Відповідно до ст. 98 КК України покарання у виді конфіскації майна не застосовується до осіб, які вчинили злочини в неповнолітньому віці : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 28 жовт. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 1. – С. 13.
У разі звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням необхідно керуватися вимогами статей 75–78 та 104 КК України, враховуючи, що для таких засуджених іспитовий строк установлено тривалістю від одного до двох років : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 23 груд. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 3. – С. 14.
Відповідно до ст. 98 КК України обмеження волі не належить до числа покарань, які можуть бути застосовані до неповнолітнього.
Вирок скасовано через недотримання судом порядку застосування до неповнолітнього примусового заходу виховного характеру, встановленого ст. 447 КПК України : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 15 берез. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 8. – С. 17.
Призначення неповнолітньому засудженому покарання у виді громадських робіт на строк більший, ніж установлений у ч. 1 ст. 100 КК України, призвело до зміни вироку : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 24 трав. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 10. – С. 14.
Неповнолітнього засудженого може бути звільнено від покарання з випробуванням на підставі ст. 104 КК України.
Вчинення крадіжки з проникненням у приміщення необґрунтовано кваліфіковано судом як крадіжка з проникненням у житло : ухвала спільн. засід. Суд. палати з кримін. справ і Військ. палати Верхов. Суду України від 11 листоп. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 3. – С. 11.
Покарання у виді позбавлення волі неповнолітньому засудженому має призначатися з урахуванням вимог ст. 102 КК України : ухвала спільн. засід. Суд. палати з кримін. справ і Військ. палати Верхов. Суду України від 10 лют. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 3. – С. 10.
Перелік видів покарань, які можуть бути застосовані до неповнолітньої особи, визначений у ст. 98 КК України. Застосування до неповнолітніх, які на час постановлення вироку не досягли 16-річного віку, покарання у вигляді обмеження волі законом не передбачено : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 19 груд. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2007. – № 4. – С. 32.
2. Питання застосування Особливої частини Кримінального кодексу України
2.1. Злочини проти життя та здоров'я особи
Висновки суду про співучасть в умисному вбивстві ґрунтуються на недостатніх непереконливих доказах, у зв'язку з чим вирок змінено, дії винної особи перекваліфіковано зі ст. 19, пунктів «а», «і» ст. 93 КК України на ст. 186 цього Кодексу : ухвала Суд. колегії в кримін. справах Верхов. Суду України від 11 листоп. 1999 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2000. – № 1. – С. 27.
Дії засуджених неправильно кваліфіковані судом крім пунктів «б», «е», «і» ст. 93 КК України ще й за п. «ж» цієї статті, оскільки одне й те саме умисне вбивство не може бути вчинено з хуліганських мотивів і з метою приховати інший злочин. Законний представник неповнолітнього може нести майнову відповідальність лише в межах і порядку, передбачених ст. 447 ЦК України : ухвала Суд. колегії в кримін. справах Верхов. Суду України від 23 груд. 1999 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2000. – № 1. – С. 23.
Розбійний напад, поєднаний із замахом на вбивство з корисливих мотивів, може бути кваліфікований за ч. 3 ст. 142 КК лише за наявності кваліфікуючих ознак цього складу злочину : ухвала Суд. колегії в кримін. справах Верхов. Суду України від 11 січ. 2000 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2000. – № 4. – С. 9.
Умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протиправних дій потерпілого, має кваліфікуватися за ст. 95 , а не за ст. 94 КК України : ухвала Суд. колегії в кримін. справах Верхов. Суду України від 3 лют. 2000 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2000. – № 3. – С. 9.
Дії особи, поєднані із використанням ножа при вчиненні нею хуліганства, за відсутності реальної загрози життю і здоров'ю потерпілих не містили ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 206 КК : ухвала Суд. колегії в кримін. справах Верхов. Суду України від 7 берез. 2000 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2000. – № 4. – С. 7.
Заподіяння потерпілій легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоров'я невірно розцінено судом як замах на умисне вбивство : ухвала Суд. колегії в кримін. справах Верхов. Суду України від 12 верес. 2000 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2001. – № 1. – С. 13.
Заподіяння тяжкого тілесного ушкодження у стані сильного душевного хвилювання має місце тоді, коли таке хвилювання виникло внаслідок протизаконного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого : ухвала Суд. колегії в кримін. справах Верхов. Суду України від 14 листоп. 2000 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2001. – № 3. – С. 12.
Дії засудженого, який вчинив умисне вбивство однієї особи й замах на вбивство ще двох осіб, безпідставно кваліфіковано лише за ст. 17, п. «г» ст. 93 КК України як замах на позбавлення життя декількох осіб : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 28 серп. 2001 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2001. – № 6. – С. 18.
Висновок суду про те, що потерпілий, захищаючи себе і своє майно від нападу озброєного злочинця, не перебував у стані необхідної оборони, визнано помилковим : ухвала Суд. колегії в кримін. справах Верхов. Суду України від 23 жовт. 2001 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2002. – № 2. – С. 16.
Дії водія, який після ДТП залишив потерпілих без допомоги, помилково кваліфіковано судом за ч. 2 ст. 111 КК України, оскільки смерть однієї з них настала не у зв'язку із залишенням у небезпечному для життя становищі, а внаслідок тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння. Матеріальна і моральна шкода, заподіяні внаслідок ДТП, стягуються з власника джерела підвищеної небезпеки : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 26 берез. 2002 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2002. – № 4. – С. 10.
Лікар несе відповідальність за здоров'я пацієнта незалежно від того, обрав його пацієнт чи він лікував останнього за призначенням. У разі настання смерті пацієнта внаслідок невиконання або неналежного виконання професійних обов'язків через злочинну недбалість чи несумлінне до них ставлення лікуючий лікар несе кримінальну відповідальність за вбивство з необережності за ст. 98 КК України 1960 р. або за ст. 140 КК України 2001 р. : ухвала спільн. засідання Суд. палати у кримінальних справах і Військової Суд. колегії Верховного Суду України від 14 берез. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 7. – С. 22.
Умисне вбивство визначається вчиненим з особливою жорстокістю, коли винний усвідомлював, що завдає потерпілому особливих мук і страждань : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 15 лип. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 9. – С. 21.
Вчинення умисного вбивства двох або більше осіб кваліфікується за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК тоді, коли позбавлення життя кількох осіб охоплювалося єдиним умислом винної особи і здійснювалося в одному місці без значного розриву у часі. При недоведеності участі обвинуваченого у вчиненні злочину суд постановляє виправдувальний вирок. Закриття провадження у справі з такої підстави відповідно до п. 2 ст. 213 КПК України допускається лише на стадії досудового слідства : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 26 серп. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 1. – С. 13.
Розбійний напад, поєднаний з умисним вбивством із корисливих мотивів, помилково кваліфіковано ще й за ч. 2 ст. 185 КК України як крадіжку майна потерпілого : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 28 жовт. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 2. – С. 23.
Злочинні дії засуджених перекваліфіковано з ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 121 цього Кодексу у зв'язку з відсутністю в них умислу на вбивство за попередньою змовою групою осіб : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 31 січ. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 4. – С. 21.
Замах на умисне вбивство може бути вчинено лише з прямим умислом. Порушення цієї вимоги закону потягло перекваліфікацію дій засудженого з ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 на ч. 1 ст. 121 КК України : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 8 лют. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 4. – С. 25.
Суд з урахуванням фактичних обставин справи правильно кваліфікував дії засудженого як необережне заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 22 берез. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 9. – С. 14.
Апеляційний суд обґрунтовано перекваліфікував дії засудженого з ч. 1 ст. 124 КК України на ст. 124 цього Кодексу, оскільки тяжкі тілесні ушкодження він заподіяв потерпілому при перевищенні меж необхідної оборони : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 17 трав. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 10. – С. 13.
Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров'я особи» питання про наявність у діях особи умислу необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень тощо : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 14 груд. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2007. – № 3. – С. 12.
Відповідальність за ч. 3 ст. 135 КК України настає в тому разі, якщо між залишенням потерпілого у небезпеці та настанням його смерті або іншими тяжкими наслідками є причинний зв'язок. Заподіяння пішоходу тілесних ушкоджень, унаслідок яких він помер одразу після наїзду, суд помилково кваліфікував за ч. 3 зазначеної статті, оскільки життя потерпілого не залежало від надання чи ненадання йому допомоги : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 21 черв. 2007 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2007. – № 9. – С. 16.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я особи», при вчиненні декількох умисних вбивств за обтяжуючих обставин, передбачених різними пунктами ч. 2 ст. 115 КК України, дії винного кваліфікуються за цими пунктами та за п. 13 ч. 2 зазначеної статті з урахуванням повторності : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 10 лип. 2007 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2007. – № 11. – С. 17.
Кваліфікація дій винної особи, яка вчинила умисне вбивство, як таких, що вчинені з хуліганських мотивів, виключається, якщо протиправні дії винний вчинив на ґрунті неприязних стосунків з потерпілим : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 9 серп. 2007 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2007. – № 11. – С. 15.
2.2. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи
Зґвалтування поєднане із заподіянням потерпілій тілесного ушкодження, визнаного тяжким лише за ознакою небезпечності для життя в момент заподіяння, не може вважатися таким, що спричинило особливо тяжкі наслідки : ухвала Суд. колегії в кримін. справах Верхов. Суду України від 5 верес. 2000 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2001. – № 1. – С. 14.
Кваліфікація злочину, відповідальність за який передбачена ч. 2 ст. 153 КК України, як вчиненого групою осіб може мати місце в разі, коли ці особи діяли погоджено з метою вчинення насильницького статевого акту з потерпілою особою : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 26 груд. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2007. – № 2. – С. 22.
Безпорадний стан потерпілої як кваліфікуюча ознака злочину, передбаченого ст. 152 КК України, - це такий фізичний або психічний стан потерпілої, коли вона не здатна усвідомлювати характеру і значення вчинюваних із нею дій або, усвідомлюючи їх, не може чинити опір ґвалтівникові : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 5 лип. 2007 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2007. – № 12. – С. 28.
2.3. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина
Підсудних обгрунтовано виправдано за ст. 166 КПК України, оскільки органи досудового слідства та прокуратури не здобули доказів злісного невиконання цими особами обов'язків по догляду за дитиною : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 15 лют. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 6. – С. 21.
2.4. Злочини проти власності
За ст. 194 КК України кримінальна відповідальність настає лише за підробку посвідчення або іншого документа, який видається державним чи громадським підприємством, установою, організацією і який надає права або звільняє від обов'язків : ухвала Суд. колегії в кримін. справах Верхов. Суду України від 14 січ. 2000 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2000. – № 4. – С. 10.
Дії особи, яка вчинила дві крадіжки індивідуального майна різними способами (першу - за ознаками заподіяння потерпілому значної матеріальної шкоди, а другу - за ознакою проникнення в житло), суд помилково кваліфікував лише за ч. 3 ст. 140 КК як такою, що передбачає більш сурове покарання : ухвала Суд. колегії в кримін. справах Верхов. Суду України від 25 січ. 2000 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2000. – № 3. – С. 8.
За ч. 3 ст. 89 КК України (1960 р.) відповідальність настає лише у випадку, коли умисне знищення або пошкодження державного чи колективного майна, що завдало особливо великої шкоди, вчинене шляхом підпалу або іншим загально небезпечним способом : ухвала Суд. колегії в кримін. справах Верхов. Суду України від 19 груд. 2001 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2002. – № 2. – С. 18.
Коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, до постановлення вироку в першій справі вчинила інший злочин, за який вона засуджена до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. Дії, пов'язані із заволодінням чужим майном шляхом шахрайства, вчинені повторно, кваліфікуються за ч. 2 ст. 190 КК і додаткової кваліфікації за ч. 1 цієї статті не потребують : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 7 жовт. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 1. – С. 12.
Заволодіння майном громадян шляхом зловживання довір'ям має кваліфікуватися не як грабіж, а як шахрайство : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 21 жовт. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 1. – С. 14.
Дії винної особи кваліфікуються за ч. З ст. 189 КК України лише в тому разі, коли вимагання чужого майна було поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілого : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 16 груд. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 3. – С. 14.
Оскільки засуджений вчинив крадіжку із комори, яку обґрунтовано визнано сховищем, кваліфікацію його дій за ч. З ст. 185 КК України визнано правильною : ухвала спільн. засідання суддів Суд. палати у кримінальних справах та Військової Суд. колегії Верховного Суду України від 20 лют. 2004 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 6. – С. 20.
Лісника не визнано службовою особою, а тому його дії, пов'язані з неналежним виконанням обов'язків з охорони лісу від самовільної порубки, кваліфіковано за ст. 197 КК України : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 11 трав. 2004 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 8. – С. 19.
Оскільки винна особа не мала реальної можливості розпоряджатися чи користуватися викраденим майном, касаційний суд обгрунтовано перекваліфікував її дії з ч. 2 ст. 186 на ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 15 берез. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 8. – С. 18.
Вчинення крадіжки з проникненням у приміщення необґрунтовано кваліфіковано судом як крадіжка з проникненням у житло : ухвала спільн. засід. Суд. палати з кримін. справ і Військ. палати Верхов. Суду України від 11 листоп. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 3. – С. 11.
Дії засудженої особи, спрямовані на заволодіння майном потерпілого, що супроводжувалися погрозою негайного застосування насильства, що є небезпечним для його життя та здоров'я, суд правильно кваліфікував як розбій : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 7 лют. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 6. – С. 30.
Відкрите заволодіння майном потерпілого, що супроводжувалося насильством, яке не є небезпечним для його життя чи здоров'я, суд правильно кваліфікував за ч. 2 ст. 186 КК України як грабіж : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 31 серп. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 12. – С. 12.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про корисливі злочини проти приватної власності» дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілими чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном або його утримання, необхідно кваліфікувати як грабіж : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 7 верес. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2007. – № 2. – С. 22.
Відповідно до ст. 51 КпАП викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо його вартість на момент учинення правопорушення не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При визнанні діяння, вчиненого після 1 січ. 2004 р., таким, яке тягне кримінальну відповідальність, - у разі, коли настання відповідальності зумовлене певною кількістю неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - необхідно виходити з того, що сума такого мінімуму дорівнює розміру податкової соціальної пільги, встановленої для відповідного року : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 25 груд. 2007 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2008. – № 5. – С. 34.
2.5. Злочини у сфері господарської діяльності
Дії особи, поєднані із використанням ножа при вчиненні нею хуліганства, за відсутності реальної загрози життю і здоров'ю потерпілих не містили ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 206 КК : ухвала Суд. колегії в кримін. справах Верхов. Суду України від 7 берез. 2000 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2000. – № 4. – С. 7.
Кримінальна відповідальність за ст. 204 КК України настає за незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту лише таких товарів, до ціни яких згідно з чинним законодавством включено акцизний збір : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 6 трав. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2003. – № 5. – С. 20.
2.6 Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту
Згідно зі ст. 217 КК України 1960 р. відповідальність за порушення діючих на транспорті правил охорони порядку і безпеки руху настає лише за наявності людських жертв або інших тяжких наслідків : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 30 лип. 2002 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2002. – № 6. – С. 17.
Дії водія, який після ДТП залишив потерпілих без допомоги, помилково кваліфіковано судом за ч. 2 ст. 111 КК України, оскільки смерть однієї з них настала не у зв'язку із залишенням у небезпечному для життя становищі, а внаслідок тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння. Матеріальна і моральна шкода, заподіяні внаслідок ДТП, стягуються з власника джерела підвищеної небезпеки : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 26 берез. 2002 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2002. – № 4. – С. 10.
Якщо буде з'ясовано, що дорожньо-транспортна подія сталася з вини іншого водія, а не того, щодо якого розглядається протокол про адміністративне правопорушення, адміністративну справу треба повернути на додаткову перевірку : постанова Голови Верхов. Суду України від 3 верес. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 7. – С. 20.
Відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди покладається на організацію-власника транспортного засобу, працівник якої вчинив злочин із використанням джерела підвищеної небезпеки : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 18 листоп. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 2. – С. 24.
Кваліфікувати дії особи, яка незаконно заволоділа транспортним засобом, за ч. З ст. 289 КК України за ознакою завдання великої матеріальної шкоди за відсутності інших кваліфікуючих ознак злочину можна у разі заподіяння реальних збитків : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 19 верес. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 11. – С. 14.
Відповідно до ст. 289 КК України відповідальність за частинами 2 і 3 цієї статті за ознаками заподіяння значної та великої матеріальної шкоди настає в тому разі, коли мали місце реальні збитки. Незаконне заволодіння транспортним засобом, незалежно від його вартості, за відсутності інших кваліфікуючих ознак діяння не утворює кваліфікованих видів злочину, передбаченого зазначеною статтею : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 12 черв. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 9. – С. 18.
Порушення водієм транспортного засобу правил безпеки дорожнього руху, що спричинило заподіяння потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень, суд правильно кваліфікував за ч. 1 ст. 286 КК України : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 13 черв. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 12. – С. 14.
Кваліфікувати дії винної особи за ч. 2 ст. 289 КК України за ознакою завдання значної матеріальної шкоди можна лише в тому разі, коли злочином заподіяно реальні збитки на суму від ста до двісті п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 20 лют. 2007 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2007. – № 8. – С. 16.
Розглядаючи справи про злочини, відповідальність за які передбачена ст. 290 КК України, слід ураховувати положення Інструкції про проведення огляду транспортних засобів та їх реєстраційних документів під час реєстрації, перереєстрації та зняття з обліку, відповідно до якого ідентифікаційний номер транспортного засобу є структурним поєднанням буквено-цифрових символів, який присвоюється виробником транспортного засобу з метою ідентифікації останнього і наноситься на деталі кузова, шасі (рами) згідно зі стандартами. Номерний знак транспортного засобу не є ідентифікаційним номером, тому керування зазначеним засобом з номерним знаком, що не належить цьому засобу, утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КпАП, а не злочину, відповідальність за який встановлена ст. 290 КК України : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 20 груд. 2007 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2008. – № 4. – С. 29.
2.7. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення
Дії особи, винної в незаконному перевезенні наркотичних засобів, можуть бути кваліфіковані за ст. 229-1 КК України лише за наявності в неї умислу на їх збут : ухвала Суд. колегії в кримін. справах Верхов. Суду України від 11 трав. 2000 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2001. – № 1. – С. 15.
Наведені прокурором у касаційному поданні доводи про необгрунтоване звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КПК України особи, яка добровільно звернулася до лікувального закладу, визнані судом безпідставними : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 10 лют. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 6. – С. 20.
Вчинення незаконних дій щодо особливо небезпечних наркотичних засобів є кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України. Неврахування цієї обставини судом потягло неправильну кваліфікацію дій винної особи : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 26 січ. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 5. – С. 17.
Суд правильно кваліфікував дії особи за ч. 2 ст. 309 КК України за ознакою повторності, оскільки попередню її судимість за аналогічний злочин не знято і не погашено в установленому законом порядку : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 21 берез. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 9. – С. 18.
Незаконним збутом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів вважаються будь-які оплатні чи безоплатні форми їх реалізації всупереч вимогам законодавства. Обопільне введення шляхом ін'єкцій наркотичного засобу, психотропної речовини або їх аналогів, які придбані особами за спільні кошти збуту не утворюють : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 27 листоп. 2007 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2008. – № 2. – С. 18.
2.8. Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян
Дії особи, пов'язані з посяганням на життя працівника міліції у зв'зку з виконанням ним службових обов'язків, додаткової кваліфікації за ст. 93 КК України не потребують : ухвала Суд. колегії в кримін. справах Верхов. Суду України від 18 січ. 2001 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2001. – № 3. – С. 11.
Дії, пов'язані з активним опором працівникам міліції, помилково кваліфіковано судом за ст. 190-1 КК України як посягання на їх життя : ухвала Суд. колегії в кримін. справах Верхов. Суду України від 1 берез. 2001 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2001. – № 4. – С. 13.
Предметом злочину, передбаченого, ч. 1 ст. 193 КК України (в редакції 1960 р.; у чинному – ст. 357), можуть бути лише офіційні документи, штампи і печатки, які знаходяться у державних або громадських підприємствах, установах та організаціях: ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 24 лип. 2001 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2001. – № 6. – С. 16.
Дії винного, який перешкоджав працівникам міліції виконувати рішення суду про примусовий привід особи до експертної установи, помилково розцінені як перешкоджання затриманню особи, котра вчинила злочин. Погроза вбивством і заподіяння тілесних ушкоджень при посяганні на життя працівників міліції охоплюється складом злочину, передбаченого ст. 348 КК України, і додаткової кваліфікації за ст. 345 цього Кодексу не потребує : ухвала Суд. колегії в кримін. справах Верхов. Суду України від 14 берез. 2002 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2002. – № 3. – С. 14.
2.9. Злочини у сфері службової діяльності
Кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 166 КК України настає лише в разі умисного вчинення посадовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй законом прав і повноважень і які завдали істотної шкоди державним чи громадським інтересам або охоронюваним законом інтересам громадян чи юридичних осіб : ухвала Суд. колегії в кримін. справах Верхов. Суду України від 4 трав. 2000 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2001. – № 3. – С. 13.
Корупційними визнаються лише ті неправомірні діяння, вчинені особою, уповноваженою на виконання функцій держави, які спрямовані на задоволення корисливого або іншого особистого інтересу такої особи чи інтересу третіх осіб. Суть корупційного правопорушення , передбаченого п. «г» ч. 3 ст. 5 ЗУ « Про боротьбу з корупцією», полягає в тому, що особа, уповноважена на виконання функцій держави, в умовах конкурсу не тільки готує чи приймає рішення на користь того претендента, який не має на це переважного права, а й порушує інтереси інших учасників зазначеної процедури : ухвала Суд. колегії в кримін. справах Верхов. Суду України від 1 квіт. 2002 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2002. – № 3. – С. 13.
При встановленні вини особи у вчиненні будь-якого корупційного діяння, в тому числі і у порушенні спеціальних обмежень, суду необхідно виходити не тільки зі змісту положень ст. 5 ЗУ «Про боротьбу з корупцією», а й враховувати загальні ознаки корупції, що містяться у ч. 1 ст. 1 цього Закону : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 12 берез. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2003. – № 2. – С. 27.
Відчуження службовою особою майна, що перебуває в податковій заставі, вчинене без письмової згоди податкових органів, не може розглядатись як умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів. Такі дії можуть кваліфікуватись за ст. 364 КК України як зловживання службовим становищем у разі доведеності вини в цьому злочині : ухвала Суд. колегії в кримін. справах Верхов. Суду України від 17 квіт. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2003. – № 3. – С. 23.
Вимога службової особи про матеріальну винагороду за вчинення діяння по службі, спрямованого на задоволення протизаконних інтересів хабародавця, не може розглядатись як вимагання хабара : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 6 трав. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2003. – № 5. – С. 21.
Суд першої інстанції, не врахувавши тяжкість вчиненого злочину, необґрунтовано звільнив від відбування покарання з випробуванням особу, яка, використовуючи службове становище, вимагала й одержала хабар в особливо великому розмірі : вирок колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Апеляц. Суду Херсон. обл. від 5 квіт. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 12. – С. 14.
Злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК України, визнається закінченим з моменту вчинення однієї із зазначених у цій нормі дій незалежно від того, чи спричинили вони будь-які наслідки і чи був використаний підроблений документ : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 16 берез. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 8. – С. 17.
Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хабарництво» злочини, передбачені статтями 368 і 369 КК України, вважаються закінченими з моменту, коли службова особа прийняла хоча б частину хабара. У випадках, коли вона відмовилася прийняти запропоновані гроші, цінності, послуги, дії того, хто намагався дати хабара, належить кваліфікувати як замах на його давання : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 14 серп. 2007 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2007. – № 11. – С. 18.
Злочин, передбачений ч. 1 ст. 369 КК України, вважається закінченим з моменту прийняття службовою особою хоча б частини хабара. Якщо запропонований хабар не прийнято, дії хабародавця слід кваліфікувати як замах на давання хабара : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 16 жовт. 2007 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2008. – № 1. – С. 24.
Дії засудженого, який неналежно виконував обов'язки, пов'язані із безпечною експлуатацією атракціонів, що призвело до заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, суд правильно кваліфікував за ч. 1 ст. 367 КК України як службова недбалість : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 25 груд. 2007 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2008. – № 2. – С. 19.
3. Прикінцеві та перехідні положення
Під час приведення вироку у відповідність із КК України 2001 р. застосування кваліфікуючих ознак злочину виключається, якщо вони не були передбачені для аналогічних складів злочинів КК України 1960 р. : ухвала спільн. засід. Суд. палати з кримін. справ і Військ. суд. колегії Верхов. Суду України від 24 верес. 2004 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 4. – С. 26.
Неправильне застосування кримінального закону при приведенні вироку у відповідність із КК України 2001 р. призвело до зміни судового рішення в порядку виключного провадження: ухвала спільн. засід. Суд. палати з кримін. справ і Військ. суд. колегії Верхов. Суду України від 13 лип. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 1. – С. 24.
Приведення вироків у відповідність із КК України 2001 р. з порушенням вимог пунктів 5 і 10 розд. 2 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Кодексу призвело до зміни судових рішень та зменшення призначеного засудженому покарання : ухвала спільн. засід. Суд. палати з кримін. справ і Військ. палати Верхов. Суду України від 11 листоп. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 3. – С. 9.
4. Питання застосування кримінально-процесуального законодавства
4.1. Загальні положення
Контрольний хабар у виді 50 доларів США давався з метою викриття злочину, а тому відповідно до п. 5 ст. 81 КПК України підлягає поверненню законному власнику, а не конфіскації : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 20 верес. 2001 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2002. – № 5. – С. 36.
Закриття кримінальної справи на підставі ст. 7 КПК можливе лише у разі, якщо обвинувачений (підсудний) проти цього не заперечує : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 25 черв. 2002 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2003. – № 2. – С. 24.
Відповідно до ч. 6 ст. 46 КПК України заміна одного захисника іншим може мати місце в будь якій стадії процесу і не тягне відновлення процесуальних дій, вчинених за участю захисника, якого замінено : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 23 жовт. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 9. – С. 22.
Відповідно до ст. 91 КПК України судові витрати складаються, зокрема, із сум, витрачених на зберігання, пересилання і дослідження речових доказів. Ці витрати згідно з ч. 1 ст. 93 цього Кодексу покладаються на засуджених : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 7 верес. 2004 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 1. – С. 24.
Розглянувши кримінальну справу без участі прокурора, суд порушив засаду змагальності : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 9 верес. 2004 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 11. – С. 30.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 25 січ. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 5. – С. 22.
Недодержання суддею вимог п. 2¹ ч. 1 ст. 54 КПК України є істотним порушенням вимог кримінально - процесуального закону, яке тягне безумовне скасування вироку на підставі п. 2 ч. 2 ст. 370 КПК України : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 27 січ. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 4. – С. 27.
Невиконання судом вимог п. 2 ст. 76 КПК України про обов'язкове призначення експертизи для встановлення тяжкості й характеру тілесних ушкоджень призвело до скасування судових рішень : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 10 берез. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 9. – С. 13.
Обвинувальний вирок не може грунтуватися на припущеннях і доказах, зібраних із порушенням вимог кримінально-процесуального закону : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 15 берез. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 8. – С. 19.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 6 КПК України кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю щодо особи, стосовно якої не скасовано постанову про органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи за тим же обвинуваченням : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 21 лют. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 6. – С. 30.
Закриття справи у зв'язку з примиренням сторін допускається лише у справах про злочини невеликої тяжкості : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 28 лют. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 8. – С. 15.
Відмову особи від захисника не можна вважати порушенням права на захист, якщо її прийнято у встановленому законом порядку : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 5 верес. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2007. – № 1. – С. 13.
4.2. Порушення кримінальної справи, дізнання і досудове слідство
За чинним кримінально-процесуальним законодавством суддя не вправі порушувати кримінальні справи публічного і приватно-публічного обвинувачення : ухвала спільн. засід. суддів Суд. палати з кримін. справ і Військ. палати Верхов. Суду України від 27 груд. 2002 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2002. – № 6. – С. 15.
Якщо в ході дізнання та досудового слідства не встановлено особу, яка вчинила злочин, суд вправі закрити справу у зв'язку із закінченням строків давності за наявності підстави, передбаченої ч. 2 ст. 49 КК України, тобто коли минуло 15 років із моменту вчинення злочину, за винятком випадку, зазначеного у ч. 4 ст. 49 КК України (ст. 111 КПК України, ст. 49 КК України) : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 21 січ. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2002. – № 1. – С. 27.
За змістом ст. 165-2 КПК України питання про обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту вирішується обов'язково в присутності особи, щодо якої розглядається подання. Якщо таке питання вирішується стосовно особи, яка перебуває на волі, суд своєю постановою дає дозвіл тільки на затримання підозрюваного (обвинуваченого) і доставлення його в суд : ухвала Суд. колегії в кримін. справах Верхов. Суду України від 14 берез. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2003. – № 3. – С. 22.
Суддя вправі порушити кримінальну справу тільки про злочини, які зазначені у ч. 1 ст. 27 КК України і щодо яких досудове слідство не проводиться : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 18 верес. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2003. – № 6. – С. 30.
При розгляді судом скарги на постанову про порушення кримінальної справи з'ясовуються лише питання щодо того, чи були наявні на час її порушення приводи до цього, передбачені ч. 1 ст. 94 КПК, чи мала особа, яка порушила справу, достатні дані, які вказували на наявність ознак злочину (ч. 2 ст. 94 КПК), чи компетентна особа прийняла таке рішення і чи дотримано нею порядок порушення справи (ст. 98 КПК) : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 17 лип. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2003. – № 4. – С. 6.
Порушення органами досудового слідства положень Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», проведення обшуку житла за постановою суду в іншій кримінальній справі, недодержання інших процесуальних норм призвели до порушення вимог ст. 22 КПК України, а суди першої та апеляційної інстанцій не звернули на це уваги, що потягло скасування судових рішень і направлення справи на додаткове розслідування : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 25 трав. 2004 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 10. – С. 24.
Апеляційний суд не звернув уваги на порушення судом першої інстанції права засудженого на його захист, сам не додержався вимог закону, що потягло скасування ухвали та направлення справи на новий розгляд : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 3 берез. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 10. – С. 15.
Постанову про порушення кримінальної справи скасовано всупереч положенням ст. 94 КПК України : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 26 трав. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 2. – С. 26.
Відмова засудженого під час досудового слідства від послуг захисника, участь якого є необов'язковою, не може розцінюватися як позбавлення особи права на захист : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 7 лют. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 6. – С. 31.
4.3. Провадження справ у суді першої інстанції
Суд належним чином не дослідив питання про вартість викраденого дизельного палива, а тому безпідставно закрив кримінальну справу за відсутності в діянні особи складу злочину : ухвала Суд. колегії в кримін. справах Верхов. Суду України від 3 лют. 2000 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2000. – № 3. – С. 10.
Розглядаючи скаргу на санкцію прокурора на арешт, суд відповідно до вимог ст. 236-4 КПК має ретельно перевірити як підстави, з яких було дано санкцію на арешт, так і дані про тяжкість вчиненого злочину, особу обвинуваченого, його вік, стан здоров'я, сімейний стан (ст. 148, 150 КПК) : ухвала Суд. колегії в кримін. справах Верхов. Суду України від 5 верес. 2000 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2000. – № 5. – С. 10.
Дії засуджених, спрямовані на примушення потерпілої до виконання цивільно-правового зобов'язання, безпідставно розцінено судом як вимагательство і кваліфіковано за ч. 2 ст. 144 КК України : ухвала Суд. колегії в кримін. справах Верхов. суду України від 19 груд. 2001 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2002. – № 1. – С. 7.
Відповідно до положень ст. 275 КПК України суд розглядає справи тільки стосовно підсудних і тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення. У разі необхідності змінити чи доповнити обвинувачення або порушити кримінальну справу за новим обвинуваченням чи щодо інших осіб суд додержується правил, встановлених статтями 276, 277, 278, 281 КПК України : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 6 лют. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2003. – № 2. – С. 25.
Відповідно до вимог п. 2-1 ст. 54 КПК України суддя не може брати участі у розгляді кримінальної справи, якщо під час досудового слідства в ній він вирішував питання щодо проведення обшуку й обрання запобіжного заходу : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 3 квіт. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2003. – № 6. – С. 29.
Відповідно до ст. 299 КПК України суд вправі не досліджувати докази стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 18 груд. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 2. – С. 25.
Порушення судом передбаченого ч. 4 ст. 277 КПК України права потерпілого підтримувати обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі потягло скасування судового рішення : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 5 серп. 2004 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 10. – С. 27.
Розглянувши кримінальну справу без участі прокурора, суд порушив засаду змагальності : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 9 верес. 2004 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 11. – С. 30.
Відповідно до статей 264, 289 КПК участь у судовому засіданні прокурора, який підтримує перед судом державне обвинувачення, є обов'язковою і суд не може розглядати справу в його відсутності незалежно від причин неявки : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 9 верес. 2004 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 9. – С. 23.
Згідно зі ст. 365 КПК України апеляційний суд не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювались і щодо яких відповідно до ч. 1 ст. 299 цього Кодексу докази не досліджуються : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 11 січ. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 3. – С. 29.
Оскільки потерпіла відмовилася підтримувати обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі, касаційний суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що вона могла подати апеляцію відповідно до п. 9 ст. 348 КПК лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 15 лют. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 8. – С. 20.
Підсудних обгрунтовано виправдано за ст. 166 КПК України, оскільки органи досудового слідства та прокуратури не здобули доказів злісного невиконання цими особами обов'язків по догляду за дитиною : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 15 лют. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 6. – С. 21.
Відповідно до вимог ст. 277 КПК України зміна пред'явленого особі обвинувачення під час судового розгляду справи є виключно компетенцією прокурора : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 1 берез. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 10. – С. 14.
Суд першої інстанції має ретельно перевірити посилання підсудних на застосування щодо них незаконних методів досудового слідства : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 7 лип. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 12. – С. 15.
Відмова засудженого під час досудового слідства від послуг захисника, участь якого є необов'язковою, не може розцінюватися як позбавлення особи права на захист: ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 7 лют. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 6. – С. 31.
Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України у разі розгляду судом першої інстанції кримінальної справи за скороченим порядком особа не має можливості оскаржувати вирок цього суду щодо фактичних обставин справи : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 21 лют. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 6. – С. 32.
Відповідно до ч. З ст. 299 КПК України розглядати кримінальну справу за процедурою, передбаченою цією нормою, можна лише в тому разі, якщо певні фактичні обставини справи та розмір цивільного позову ніким не оспорюються : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 7 верес. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 12. – С. 13.
Розгляд кримінальної справи в суді першої інстанції за правилами, передбаченими ч. 3 ст. 299 КПК України, можливий лише за умов, визначених цією статтею. Порушення зазначеного закону потягло скасування вироку : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 20 лют. 2007 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2007. – № 9. – С. 17.
Відповідно до вимог ст. 262 КПК України участь підсудного в судовому розгляді справи є обов'язковою, крім випадків, коли він перебуває за межами України і ухиляється від явки до суду, або якщо справу про злочин, за який не можна призначити покарання у виді позбавлення волі, підсудний просить розглянути за його відсутності. Проте суд і в цьому випадку має право визнати явку підсудного обов'язковою : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 22 берез. 2007 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2007. – № 7. – С. 34.
Згідно з ч. 4 ст. 419 КПК України при розгляді справи про застосування примусових заходів медичного характеру в судовому засіданні допитуються свідки та перевіряються докази, що доводять або спростовують вчинення особою суспільно небезпечного діяння, а також перевіряються інші обставини, які мають істотне значення для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру. У необхідних випадках у судове засідання викликається експерт : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 8 листоп. 2007 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2008. – № 2. – С. 17.
4.4. Фіксування судового процесу технічними засобами
Вирок скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд у зв'язку з тим, що суд відмовив засудженому в задоволенні клопотання про повне фіксування судового процесу технічними засобами : ухвала Суд. колегії в кримін. справах Верхов. Суду України від 19 лют. 2001 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2002. – № 2. – С. 18.
При постановленні вироку суд повинен додержуватися вимог статей 321-339 КПК України. Відмову захисникові фіксувати судовий процес технічними засобами визнано істотним порушенням вимог КПК України : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 18 лип. 2002 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2002. – № 5. – С. 36.
Безпідставне відхилення клопотання засудженого про відтворення технічного запису судового процесу під час розгляду зауважень на протокол судового засідання потягло скасування ухвали та направлення справи в цій частині на новий судовий розгляд : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 11 січ. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 5. – С. 20.
Суд касаційної інстанції відмовив у направленні справи на новий судовий розгляд, оскільки не встановив у ній істотних порушень кримінально-процесуального закону. Відповідно до ст. 87 і ч. 9 ст. 362 КПК України фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів в апеляційному суді здійснюється лише у разі проведення ним судового слідства : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 18 січ. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 2. – С. 25.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 370 КПК вирок суду в будь-якому разі належить скасувати, якщо перебіг судового процесу не фіксувався за допомогою технічних засобів : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 29 берез. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 7. – С. 13.
Фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу здійснюється на вимогу хоча б одного учасника судового розгляду справи. За відсутності вказаної вимоги незастосування такого запису не є порушенням закону і не тягне скасування судових рішень : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 28 лют. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 8. – С. 17.
4.5. Направлення справи на додаткове розслідування
Постанову суду, якою кримінальну справу було направлено на додаткове розслідування, скасовано, оскільки висновок про те, що органи попереднього слідства допустили істотне порушення вимог процесуального закону, визнано необґрунтованим : ухвала Суд. колегії в кримін. справах Верхов. Суду України від 1 лют. 2000 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2000. – № 4. – С. 11.
Встановивши, що підсудний не досяг віку кримінальної відповідальності, суд має повернути справу на додаткове розслідування для вирішення питання про застосування до цієї особи заходів виховного характеру, а не виправдовувати її за відсутністю складу злочину : ухвала Суд. колегії в кримін. справах Верхов. Суду України від 28 берез. 2000 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2000. – № 4. – С. 8.
Обставини замаху на вбивство адвоката на замовлення з'ясовано вкрай поверхово, мотиви, з яких суд відкинув ряд доказів, у вироку не наведено, порушено право обвинуваченого на захист, у зв'язку з чим вирок скасовано, а справу повернено на додаткове розслідування : ухвала Суд. колегії в кримін. справах Верхов. Суду України від 9 січ. 2001 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2001. – № 4. – С. 10.
Обвинувальний вирок, яким особи засуджені за збут наркотиків, скасовано, а справа направлена на нове розслідування, оскільки в ній допущено неповноту та однобічність, а викладені у вироку висновки містять істотні суперечності : ухвала Суд. колегії в кримін. справах Верхов. Суду України від 30 берез. 2000 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2000. – № 6. – С. 13.
Суд обґрунтовано повернув справу на додаткове розслідування, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 112 КПК України у справах про злочини, передбачені ст. 93 КК України (в редакції 1960 р.), попереднє слідство щодо неповнолітніх осіб провадиться лише слідчими прокуратури : постанова Пленуму Верхов. Суду України від 6 квіт. 2001 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2001. – № 5. – С. 14.
При ухваленні виправдувального вироку суд, як і органи попереднього слідства при розслідуванні справи, допустив істотну неповноту, тому вирок скасовано, а справу повернено на нове розслідування : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 26 лип. 2001 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2001. – № 6. – С. 15.
У стадії попереднього розгляду кримінальну справу може бути повернено суддею на додаткове розслідування лише з підстав, передбачених ст. 246 КПК України. Досудове слідство у справах про злочини, вчинені неповнолітніми, може провадитися слідчими як органів внутрішніх справ, так і прокуратури : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 23 трав. 2002 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2002. – № 5. – С. 35.
Порушення органами досудового слідства положень Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», проведення обшуку житла за постановою суду в іншій кримінальній справі, недодержання інших процесуальних норм призвели до порушення вимог ст. 22 КПК України, а суди першої та апеляційної інстанцій не звернули на це уваги, що потягло скасування судових рішень і направлення справи на додаткове розслідування : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 25 трав. 2004 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 10. – С. 24.
Відповідно до ст. 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування можливе лише у тому разі, коли неповнота досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 2 листоп. 2004 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 9. – С. 12.
Направлення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти досудового слідства зі стадії її попереднього розгляду суддею є неприпустимим : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 10 лют. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 5. – С. 19.
Відповідно до ст. 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли цю неповноту або неправильність неможливо усунути в судовому засіданні : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 22 берез. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 8. – С. 19.
Постанову судді про повернення справи на додаткове розслідування зі стадії попереднього розгляду скасовано, оскільки її ухвалено без урахування вимог ч. 1 ст. 246 кпк України : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 19 квіт. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 9. – С. 11.
Відповідно до ст. 246 КПК повернення справи на додаткове розслідування при попередньому розгляді справи з ініціативи судді допускається лише у випадках, коли під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства були допущені такі порушення вимог цього Кодексу, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 10 жовт. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 8. – С. 19.
Згідно з ч. 1 ст. 281 КПК України повернути справу на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства можна лише тоді, коли цю неповноту неможливо усунути в судовому засіданні : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 12 жовт. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2007. – № 3. – С. 13.
4.6. Цивільний позов у кримінальній справі
Відповідно до ч. 5 ст. 334 КПК України у мотивувальній частині вироку мають бути викладені підстави для задоволення цивільного позову. Порушення цих вимог закону потягло зміну судових рішень у частині визначення розміру відшкодування заподіяної шкоди : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 24 лют. 2004 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 2. – С. 24.
Оскільки цивільний позов вирішено судом з істотним порушенням вимог чинного законодавства, вирок суду в цій частині скасовано і справу направлено на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 31 серп. 2004 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 3. – С. 27.
Суд не може відмовити особі, яка зазнала матеріальної чи моральної шкоди від вчиненого нею злочину, в задоволенні цивільного позову тільки тому, що його пред'явлено під час судового слідства : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 12 жовт. 2004 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 1. – С. 24.
Порушення порядку пред'явлення цивільного позову і невмотивоване вирішення його судом першої та апеляційної інстанцій потягло скасування судових рішень у відповідній частині : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 23 груд. 2004 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 2. – С. 23.
4.7. Постановлення вироку
Приведення вироків у відповідність з Кримінальним кодексом України 2001 р. повинне вирішуватися судом за місцем відбування покарання засудженим за поданням адміністрації місця виконання вироку або прокурора : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 14 берез. 2002 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2002. – № 5. – С. 34.
Суд не зазначив у вироку, з яких мотивів учинено умисне вбивство, і неправильно кваліфікував його за ст. 94 КК : ухвала Суд. колегії в кримін. справах Верхов. Суду України від 15 берез. 2002 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2002. – № 3. – С. 17.
При приведенні вироку у відповідність із новим Кримінальним кодексом України суд помилково замість звільнення засудженого від покарання перекваліфікував його дії з ч. 1 ст. 89 КК 1960 р. на ст. 194 КК 2001 р. : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 19 берез. 2002 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2002. – № 4. – С. 11.
При постановленні вироку суд повинен додержуватися вимог статей 321-339 КПК України. Відмову захисникові фіксувати судовий процес технічними засобами визнано істотним порушенням вимог КПК України : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 18 лип. 2002 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2002. – № 5. – С. 36.
При приведенні вироків у відповідність із КК України 2001 р. кваліфікація дій засуджених змінюється у відповідності з тими кваліфікуючими ознаками злочинів, які їм були інкриміновані. Погіршення становища засуджених при цьому не допускається : ухвала спільн. засід. суддів Суд. палати з кримін. справ і Військ. палати Верхов. Суду України від 24 січ. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2002. – № 1. – С. 29.
Вчинення умисного вбивства двох або більше осіб кваліфікується за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК тоді, коли позбавлення життя кількох осіб охоплювалося єдиним умислом винної особи і здійснювалося в одному місці без значного розриву у часі. При недоведеності участі обвинуваченого у вчиненні злочину суд постановляє виправдувальний вирок. Закриття провадження у справі з такої підстави відповідно до п. 2 ст. 213 КПК України допускається лише на стадії досудового слідства : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 26 серп. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 1. – С. 13.
Визначаючи особу винною у вчиненні умисного вбивства за обтяжуючих обставин, суд повинен сформулювати обвинувачення і мотивувальну частину вироку виходячи з доведених кваліфікуючих ознак цього злочину : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 11 листоп. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 8. – С. 19.
Відповідно до ч. 5 ст. 334 КПК України у мотивувальній частині вироку мають бути викладені підстави для задоволення цивільного позову. Порушення цих вимог закону потягло зміну судових рішень у частині визначення розміру відшкодування заподіяної шкоди : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 24 лют. 2004 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 2. – С. 24.
При приведенні вироку у відповідність із КК України 2001 р. застосування кваліфікуючих ознак злочину виключається, якщо вони не були передбачені для аналогічних складів злочинів КК України 1960 р. : ухвала спільн. засідання суддів Суд. палати у кримінальних справах та Військ. суд. колегії Верхов. Суду України від 24 верес. 2004 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 4. – С. 26.
Порушення судом вимог ст. 323 КПК щодо законності й обгрунтованості вироку призвело до його скасування і направлення справи на нове розслідування : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 29 берез. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 1. – С. 26.
Резолютивна частина обвинувального вироку повинна бути викладена чітко і ясно, щоб при його виконанні не виникало ніяких сумнівів щодо виду і розміру покарання, призначеного судом : ухвала спільн. засід. Суд. палати з кримін. справ і Військ. палати Верхов. Суду України від 7 жовт. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 4. – С. 22.
Приведення вироків у відповідність із КК України 2001 р. з порушенням вимог пунктів 5 і 10 розд. 2 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Кодексу призвело до зміни судових рішень та зменшення призначеного засудженому покарання : ухвала спільн. засід. Суд. палати з кримін. справ і Військ. палати Верхов. Суду України від 11 листоп. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 3. – С. 9.
Резолютивна частина обвинувального вироку повинна бути викладена чітко і ясно, щоб під час його виконання не виникало жодних сумнівів щодо виду і розмірів покарання, призначеного судом : ухвала спільн. засід. Суд. палати з кримін. справ і Військ. палати Верхов. Суду України від 7 жовт. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 4. – С. 22.
Відповідно до ст. 334 КПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку має містити насамперед формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 24 жовт. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2007. – № 2. – С. 23.
Суд, кваліфікуючи дії винної особи як замах на злочин з посиланням на ст. 15 КК України, повинен зазначити у вироку відповідну частину цієї статті : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 8 листоп. 2007 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2008. – № 3. – С. 16.
4.8 Провадження з перевірки вироків, постанов та ухвал суду. Розгляд справ за апеляцією. Касаційне провадження
Вирок скасовано, а справу направлено на додаткове розслідування, оскільки викладені в ньому висновки містять істотні суперечності, до того ж показання підсудних про те, що під час попереднього слідства вони визнали вину в умисному вбивстві під впливом працівників міліції, залишились неперевіреними : ухвала Суд. колегії в кримін. справах Верхов. Суду України від 28 жовт. 1999 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2000. – № 1. – С. 25.
Висновки суду про співучасть в умисному вбивстві ґрунтуються на недостатніх непереконливих доказах, у зв'язку з чим вирок змінено, дії винної особи перекваліфіковано зі ст. 19, пунктів «а», «і» ст. 93 КК України на ст. 186 цього Кодексу : ухвала Суд. колегії в кримін. справах Верхов. Суду України від 11 листоп. 1999 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2000. – № 1. – С. 27.
Вирок суду та наступні судові рішення змінено, оскільки при розгляді справи порушено преюдиціальність попереднього вироку : ухвала Суд. колегії в кримін. справах Верхов. Суду України від 13 січ. 2000 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2000. – № 5. – С. 11.
Вирок у частині відшкодування моральної шкоди скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства, оскільки племінник особи, яку було умисно вбито, не є її близьким родичем : ухвала Суд. колегії в кримін. справах Верхов. Суду України від 18 січ. 2000 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2000. – № 3. – С. 11.
Вирок скасовано і справу направлено на новий судовий розгляд, оскільки суд необґрунтовано застосував щодо неповнолітнього амністію : ухвала Суд. колегії в кримін. справах Верхов. Суду України від 1 лют. 2000 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2000. – № 5. – С. 12.
Висновки суду про вчинене особою вбивство з необережності та про відсутність у її діях злісного хуліганства не відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим вирок касаційною інстанцією скасовано, а справу направлено на новий розгляд в іншому складі суддів : ухвала Суд. колегії в кримін. справах Верхов. Суду України від 3 лют. 2000 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2001. – № 1. – С. 12.
Оскільки під час умисного вбивства мав місце ексцес виконавця, вирок у цій частині скасовано, а справу закрито за відсутністю в діях засудженого складу злочину : ухвала Суд. колегії в кримін. справах Верхов. Суду України від 30 трав. 2000 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2001. – № 2. – С. 12.
Вкладиш до посвідчення особи не є тим документом, що надає права або звільняє від обов'язків, а тому судові рішення у частині засудження за ч. 2 ст. 194 КК скасовано, а справу закрито за відсутністю в діях підсудного складу злочину : ухвала Суд. колегії в кримін. справах Верхов. Суду України від 29 черв. 2000 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2000. – № 6. – С. 15.
Суд помилково дійшов висновку про те, що умисне вбивство однієї особи та замах на вбивство іншої вчинено із хуліганських мотивів, а тому дії засудженого перекваліфіковано із п. «б» ст. 93 на ст. 94 КК України : ухвала Суд. колегії в кримін. справах Верхов. Суду України від 19 верес. 2000 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2000. – № 6. – С. 12.
Перегляд у порядку нагляду вироку, ухвали чи постанови суду, що набрали законної сили, допускається лише за протестом того прокурора, голови суду або їх заступників, яким це право надано законодавством України : ухвала Суд. колегії в кримін. справах Верхов. Суду України від 16 січ. 2001 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2001. – № 1. – С. 15.
Суд вищої інстанції безпідставно відмовив засудженому у відновленні строку на оскарження вироку, у зв'язку з чим ухвалу Судової колегії скасовано, а справу повернено до суду для виконання вимог статей 348, 349 і 358 КПК України : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 18 січ. 2001 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2001. – № 5. – С. 15.
Касаційна інстанція визнала необґрунтованою і скасувала ухвалу суду, якою кримінальну справу було повернено на додаткове розслідування з тих підстав, що попереднє слідство в ній щодо неповнолітнього, який вчинив умисне вбивство, проведено органом внутрішніх справ, а не прокуратурою : ухвала Суд. колегії в кримін. справах Верхов. Суду України від 23 січ. 2001 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2001. – № 2. – С. 14.
Вирок скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд у зв'язку з тим, що суд відмовив засудженому в задоволенні клопотання про повне фіксування судового процесу технічними засобами : ухвала Суд. колегії в кримін. справах Верхов. Суду України від 19 лют. 2001 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2002. – № 2. – С. 18.
Вирок скасовано через невідповідність обраного засудженому покарання внаслідок його м'якості : ухвала Суд. колегії в кримін. справах Верхов. Суду України від 22 лют. 2001 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2001. – № 4. – С. 12.
Висновок суду про те, що завідуюча відділенням лікарні, незаконно проводячи аборти, діяла не як посадова особа, а як лікар-спеціаліст, ґрунтуються на не досить повно перевірених доказах, у зв'язку з чим вирок скасовано, а справу повернено на новий судовий розгляд : ухвала Суд. колегії в кримін. справах Верхов. Суду України від 6 берез. 2001 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2001. – № 3. – С. 15.
Кваліфікуючу ознаку, передбачену п. «а» ст. 93 КК України, та рішення про конфіскацію майна засудженого з вироку виключено, оскільки суд помилково дійшов до висновку про те, що умисне вбивство двох осіб було вчинено з корисливих мотивів : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 9 серп. 2001 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2001. – № 6. – С. 14.
Засуджений, що тримається під вартою, підлягає обов'язковому виклику до апеляційного суду, коли про це надійшло його клопотання : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 11 груд. 2001 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2003. – № 2. – С. 26.
Оскільки дії засудженої формально містили ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України (1960 р.), але через їх малозначність не являли суспільної небезпеки і відповідно до ч. 2 ст. 7 КК (1960 р.) не були злочинними, вирок скасовано, а справу закрито за відсутністю складу злочину : ухвала Суд. колегії в кримін. справах Верхов. Суду України від 19 груд. 2001 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2002. – № 2. – С. 16.
Відповідно до статей 360, 378 КПК (у редакції Закону від 15 груд. 1992 р.) обласному суду належало перевірити всі доводи, наведені у касаційній скарзі, зазначити у своїй ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення і в разі залишення скарги без задоволення-підстави, з яких її визнано необґрунтованою : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 14 берез. 2002 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2002. – № 5. – С. 34.
Рішення суду про повернення справи на додаткове розслідування з мотивів, що прокурор-криміналіст прокуратури області не мав права розслідувати її в повному обсязі та що в ній допущено неповноту досудового слідства, визнано необґрунтованим і скасовано, а справу повернено на новий судовий розгляд : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 14 берез. 2002 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2002. – № 4. – С. 11.
Залишивши скаргу адвоката незадоволеною, апеляційний суд на порушення вимог ст. 377 КПК України свого рішення про її необґрунтованість не мотивував, у зв'язку з чим ухвалу суду було скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 21 берез. 2002 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2002. – № 6. – С. 16.
Наведені засудженою у касаційній скарзі доводи про те, що шкода, заподіяна кредиторам, повинна відшкодовуватися не нею, а організацією, з якою вона перебувала у трудових відносинах, визнано необґрунтованими : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 4 квіт. 2002 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2002. – № 4. – С. 12.
Висновки суду про доведеність вини засудженого у співучасті в контрабанді та ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах не відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються лише на припущенні, тому вирок у цій частині скасовано, а справу закрито : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 9 лип. 2002 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2002. – № 6. – С. 17.
При умисному вбивстві із користі має місце ексцес виконавця, у зв'язку з чим вирок щодо іншої особи у частині її засудження за цей злочин скасовано, а справу закрито на підставі п. 2 ст. 6 КПК України : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 13 серп. 2002 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2002. – № 6. – С. 19.
Істотне порушення судами норм кримінально-процесуального закону потягло скасування вироку, апеляційної ухвали й направлення справи на новий розгляд : ухвала Суд. колегії в кримін. справах Верхов. Суду України від 29 жовт. 2002 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2003. – № 3. – С. 24.
Якщо в постанові прокурора про зміну обвинувачення в порядку ст. 277 КПК України порушується питання про застосування кримінального закону, яким передбачено відповідальність за менш тяжкий злочин, чи про зменшення обсягу обвинувачення, потерпілий та його представник мають право підтримувати обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі. Порушення цього права потягло скасування вироку : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 31 жовт. 2002 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2003. – № 2. – С. 26.
Постанову суду про закриття кримінальної справи скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд в іншому складі суду, оскільки адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення, настає, якщо вони за своїм характером відповідно до закону не тягнуть кримінальної відповідальності : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 18 берез. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 1. – С. 16.
Вирок перевіряється апеляційним судом у межах апеляції. Скасовуючи виправдувальний і постановляючи свій обвинувальний вирок, апеляційний суд повинен провести судове слідство в повному обсязі чи частково з додержання вимог гл. 26 КПК України, коли є підстави вважати, що судом першої інстанції воно було проведене неповно чи однобічно : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 8 квіт. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2003. – № 4. – С. 9.
Засуджений чи виправданий підлягає обов'язковому виклику в апеляційний суд, якщо в апеляції порушується питання про погіршення його становища. Недодержання зазначеної вимоги закону є безумовною підставою для скасування вироку апеляційного суду : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 22 трав. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 7. – С. 24.
Рішення апеляційного суду про відмову в прийнятті апеляції від особи, щодо якої фактично було порушено кримінальну справу, визнано необґрунтованим : ухвала спільн. засідання суддів Суд. палати у кримін. справах та Військ. суд. колегії Верхов. Суду України від 17 жовт. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 5. – С. 21.
Унаслідок неповноти та однобічності дослідження доказів апеляційний суд помилково змінив вирок суду першої інстанції, яким особу було засуджено за умисне вбивство без обтяжуючих обставин, і визнав, що цей злочин вчинено з необережності : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 30 жовт. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 1. – С. 15.
Формальний розгляд апеляції та недотримання апеляційним судом вимог, передбачених ст. 377 КПК України, потягли скасування його ухвали : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 4 груд. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 2. – С. 26.
При новому розгляді справи після скасування вироку посилення покарання допускається тільки за умови, що вирок було скасовано за м'якістю обраного покарання або у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 25 груд. 2003 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 2. – С. 22.
Неповне з'ясування обставин справи про адміністративне правопорушення потягло направлення останньої на новий судовий розгляд : постанова Голови Верхов. Суду України від 13 січ. 2004 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 3. – С. 15.
Постанову суду про відмову у застосуванні амністії скасовано, оскільки суд не навів мотив для обґрунтування свого висновку про злісне порушення засудженим режиму відбування покарання : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 20 квіт. 2004 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 10. – С. 26.
Порушення органами досудового слідства положень Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», проведення обшуку житла за постановою суду в іншій кримінальній справі, недодержання інших процесуальних норм призвели до порушення вимог ст. 22 КПК України, а суди першої та апеляційної інстанцій не звернули на це уваги, що потягло скасування судових рішень і направлення справи на додаткове розслідування : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 25 трав. 2004 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 10. – С. 24.
Розгляд справи за новим обвинуваченням без урахування позиції потерпілого касаційний суд визнав істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 6 лип. 2004 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 12. – С. 14.
Порушення органами досудового слідства вимог ст. 7¹ КПК України про ознайомлення потерпілого з постановою про закриття кримінальної справи, а судом - вимог ст. 12 цього Кодексу про з'ясування думки потерпілого при вирішенні цього питання призвели до скасування судових рішень : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 5 серп. 2004 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 10. – С. 25.
Порушення судом передбаченого ч. 4 ст. 277 КПК України права потерпілого підтримувати обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі потягло скасування судового рішення : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 5 серп. 2004 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 10. – С. 27.
Необґрунтоване призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, призвело до призначення явно несправедливого покарання внаслідок м'якості, що потягло скасування вироку : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 10 серп. 2004 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 11. – С. 29.
Незастосування судовими інстанціями ч. 4 ст. 309 КК України потягло скасування судових рішень та закриття справи : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 17 серп. 2004 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 11. – С. 27.
Оскільки цивільний позов вирішено судом з істотним порушенням вимог чинного законодавства, вирок суду в цій частині скасовано і справу направлено на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 31 серп. 2004 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 3. – С. 27.
Відсутність в ухвалі апеляційного суду викладення суті апеляцій та докладних мотивів щодо прийняття судового рішення потягло скасування зазначеного судового рішення : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 21 верес. 2004 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 11. – С. 28.
Відповідно до вимог ст. 377 КПК в апеляційній ухвалі має бути зазначено суть апеляції та докладні мотиви прийнятого рішення, зокрема у разі залишення апеляції без задоволення – підстави, через які її визнано необгрунтованою.
У разі призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом за злочин, вчмнений до набуття чинності КК України 2001 р., суд згідно з п. 12 розд. II «Прикінцевих та перехідних положень» цього Кодексу має керуватись ст. 44 КК України 1960 р. : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 21 верес. 2004 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 7. – С. 14.
Вирок суду скасовано з направленням справи на новий судовий розгляд як постановлений незаконним складом суду : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 26 жовт. 2004 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 12. – С. 16.
Урахувавши пом'якшуючі обставини покарання, апеляційний суд обґрунтовано застосував до засудженого ст. 69 КК України : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 28 жовт. 2004 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2004. – № 12. – С. 17.
Вирок скасовано, оскільки при призначенні покарання за сукупністю злочинів суд необґрунтовано врахував покарання, призначене судом іноземної держави : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 25 листоп. 2004 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 2. – С. 22.
Вирок апеляційного суду скасовано через неналежне дослідження цим судом фактичних обставин справи : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 14 груд. 2004 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 4. – С. 28.
Порушення порядку пред'явлення цивільного позову і невмотивоване вирішення його судом першої та апеляційної інстанцій потягло скасування судових рішень у відповідній частині : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 23 груд. 2004 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 2. – С. 23.
Безпідставне відхилення клопотання засудженого про відтворення технічного запису судового процесу під час розгляду зауважень на протокол судового засідання потягло скасування ухвали та направлення справи в цій частині на новий судовий розгляд : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 11 січ. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 5. – С. 20.
Згідно зі ст. 365 КПК України апеляційний суд не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювались і щодо яких відповідно до ч. 1 ст. 299 цього Кодексу докази не досліджуються : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 11 січ. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 3. – С. 29.
Суд касаційної інстанції відмовив у направленні справи на новий судовий розгляд, оскільки не встановив у ній істотних порушень кримінально-процесуального закону. Відповідно до ст. 87 і ч. 9 ст. 362 КПК України фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів в апеляційному суді здійснюється лише у разі проведення ним судового слідства : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 18 січ. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 2. – С. 25.
Недодержання суддею вимог п. 2¹ ч. 1 ст. 54 КПК України є істотним порушенням вимог кримінально - процесуального закону, яке тягне безумовне скасування вироку на підставі п. 2 ч. 2 ст. 370 КПК України : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 27 січ. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 4. – С. 27.
Наведені прокурором у касаційному поданні доводи про необгрунтоване звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КПК України особи, яка добровільно звернулася до лікувального закладу, визнані судом безпідставними : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 10 лют. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 6. – С. 20.
Апеляційний суд не звернув уваги на порушення судом першої інстанції права засудженого на його захист, сам не додержав вимог закону, що потягло скасування ухвали та направлення справи на новий розгляд : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 3 берез. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 10. – С. 15.
Ненадання слова підсудному, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, визнано істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, що протягло скасування вироку цього суду : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 15 берез. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 6. – С. 29.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 370 КПК вирок суду в будь-якому разі належить скасувати, якщо перебіг судового процесу не фіксувався за допомогою технічних засобів : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 29 берез. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 7. – С. 13.
Суд першої інстанції, не врахувавши тяжкість вчиненого злочину, необґрунтовано звільнив від відбування покарання з випробуванням особу, яка, використовуючи службове становище, вимагала й одержала хабар в особливо великому розмірі : вирок колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Апеляц. Суду Херсон. обл. від 5 квіт. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 12. – С. 14.
Апеляційний суд обґрунтовано перекваліфікував дії засудженого з ч. 1 ст. 124 цього Кодексу, оскільки тяжкі тілесні ушкодження він заподіяв потерпілому при перевищенні меж необхідної оборони : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 17 трав. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 10. – С. 13.
Ухвалу апеляційного суду скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд у зв'язку з тим, що в порушення ч. 2 ст. 377 КПК у ній не було зазначено підстав, через які апеляцію визнано необгрунтованою : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 24 трав. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 1. – С. 27.
Ухвалу апеляційного суду скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням ст. 69 КК України : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 26 трав. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 3. – С. 12.
Порушення апеляційним судом вимог ст. 377 КПК України при розгляді апеляції потягло скасування поставленої ним ухвали : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 30 трав. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 5. – С. 19.
Неправильне застосування судом вимог ст. 57 КК України потягло скасування судового рішення : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 7 черв. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 2. – С. 25.
Вирок скасовано, оскільки суд призначив однакові за розміром покарання і на підставі ст. 70 КК України склав їх шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 21 черв. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 2. – С. 25.
Касаційний суд подання прокурора залишив без задоволення, оскільки суд першої інстанції діяв в межах пред'явленого особі обвинувачення : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 13 верес. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 2. – С. 27.
Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України у разі розгляду судом першої інстанції кримінальної справи за скороченим порядком особа не має можливості оскаржувати вирок цього суду щодо фактичних обставин справи : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 21 лют. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 6. – С. 32.
Згідно з вимогами ст. 377 КПК України в ухвалі апеляційного суду має зазначатись суть апеляції та докладні мотиви прийнятого рішення. При залишенні її без задоволення в ухвалі потрібно навести підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 6 лип. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 10. – С. 12.
Згідно з ч. 4 ст. 355 КПК України засуджений вправі відкликати апеляцію, крім випадків, передбачених у ч. 1 ст. 45 цього Кодексу. Прийняття апеляційним судом відмови апелянта від своїх вимог без перевірки, чи дійсно мала місце така відмова, потягло скасування рішення цього суду : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 25 лип. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 11. – С. 15.
Порушення апеляційним судом вимог статей 377, 378 КПК України потягло скасування вироку : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 29 серп. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2006. – № 11. – С. 15.
Відповідно до ст. 377 КПК України в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені докладні мотиви прийнятого рішення, а в разі залишення апеляції без задоволення – підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 30 листоп. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2007. – № 5. – С. 20.
Відповідно до ч. 3 ст. 398 КПК України до компетенції суду касаційної інстанції не входить перевірка наявності обставин, зазначених у статтях 368 і 369 цього Кодексу, а саме однобічності або неповноти досудового чи судового слідства та невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 12 груд. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2007. – № 2. – С. 24.
Відповідно до ст. 45 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду. Неповне з'ясування судом зазначених обставин при вирішенні питання про закриття справи потягло скасування судового рішення : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 19 груд. 2006 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2007. – № 5. – С. 18.
Розгляд кримінальної справи в суді першої інстанції за правилами, передбаченими ч. 3 ст. 299 КПК України, можливий лише за умов, визначених цією статтею. Порушення зазначеного закону потягло скасування вироку : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 20 лют. 2007 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2007. – № 9. – С. 17.
Із вироку виключено посилання суду як на доказ винності засуджених на ті показання, які вони дали без обов'язкової участі захисника після порушення кримінальної справи : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 9 серп. 2007 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2008. – № 1. – С. 23.
Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 370 КПК України вирок належить скасувати, якщо було порушено право підсудного виступити з останнім словом : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 27 груд. 2007 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2008. – № 4. – С. 30.
4.9 Застосування примусових заходів медичного характеру
Відповідно до ст. 94 КК України при визначенні виду заходів медичного характеру суд зобов'язаний враховувати не тільки характер і тяжкість захворювання, а й ступінь небезпечності психічно хворого для себе та інших осіб : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 15 лют. 2005 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2005. – № 7. – С. 15.
Згідно з ч. 4 ст. 419 КПК України при розгляді справи про застосування примусових заходів медичного характеру в судовому засіданні допитуються свідки та перевіряються докази, що доводять або спростовують вчинення особою суспільно небезпечного діяння, а також перевіряються інші обставини, які мають істотне значення для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру. У необхідних випадках у судове засідання викликається експерт : ухвала колегії суддів Суд. палати у кримін. справах Верхов. Суду України від 8 листоп. 2007 р. // Вісн. Верхов. Суду України. – 2008. – № 2. – С. 17.
