 |
15.07.1923 — 31.10.2003 відомий український вчений-криміналіст, доктор юридичних наук, професор, заслужений професор Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого |
Народився 15 липня 1923 р. у м. Харків у сім’ї службовців.
У червні 1941 р. закінчив середню школу № 95 м. Харків. У листопаді 1941 р. Григорій Абрамович був направлений на навчання в Ташкентське радіоучилище, а вже через сім місяців після його закінчення проходив військову службу у складі однієї з радіорот на посаді радиста-розвідника. Влітку 1943 р. під час жорстоких боїв був поранений, отримав інвалідність 2-ї групи, однак продовжив військову службу сержантом роти. До демобілізації брав участь у бойових діях на різних фронтах (Західному, Брянському, Другому Білоруському).
Після закінчення війни вступив до Харківського юридичного інституту (нині — Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого), який закінчив екстерном у 1948 році. Відразу після отримання диплома Григорій Матусовський пішов працювати в органи прокуратури СРСР, посівши посаду слідчого.
У 1949–50 рр. – завідувач криміналістичної лабораторії Курсів Прокуратури СРСР.
У 1950–68 рр. — заступник директора з навчальної роботи Курсів Прокуратури СРСР. Увесь час Г. А. Матусовський активно займався науково-дослідницькою діяльністю. Був одним із винахідників «дзеркального оптичного мультиплікатора», який зареєстровано як винахід у 1954 р.
Протягом 1968–2003 рр. життя науковця тісно пов’язане з Харківським юридичним інститутом, де він викладав як: асистент, доцент (1972), професор кафедри криміналістики (1983).
Упродовж 1995–2003 рр. завідував сектором вивчення проблем боротьби з корупцією та організованою злочинністю НДІ вивчення проблем злочинності Академії правових наук України (нині — НДІ вивчення проблем злочинності ім. академіка В. В. Сташиса НАПрП України).
У 1965 р. під керівництвом проф. В. П. Колмакова Григорій Абрамович Матусовський захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за темою «Уголовно-процессуальные и криминалистические вопросы осмотра следов на месте происшествия», у 1980 р. — дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за темою «Криминалистика в системе юридических наук и ее межнаучные связи».
Головні напрями наукових досліджень: наукознавчі проблеми криміналістики, загальні положення криміналістичної методики розслідування кримінальних правопорушень, методики розслідування кримінальних правопорушень у сфері економіки, впровадження математичних методів та інноваційних технологій у криміналістику. Підготував 9 кандидатів юридичних наук. Опублікував понад 150 наукових і навчально-методичних робіт.
За досягнення і заслуги відзначений багатьма нагородами, преміями, почесними званнями, серед яких: орден «За мужність» ІІІ ступеня, орден «Червоної Зірки», медалі «Захиснику Вітчизни» і «За бойові заслуги», «За взяття Кінісберга» та ін. Лауреат премії імені Ярослава Мудрого у номінації «За видатні досягнення в науково-дослідній діяльності з проблем правознавства» (2003). Заслужений професор Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого (2003).
Основні праці: «Криминалистика в системе научных знаний» (1976); «Расследование хищений в промышленности и сельском хозяйстве» (1979); «Методика расследования хищений» (1988); “Экологические преступления: квалификация и методика расследования» (1994); «Юридична характеристика злочинів» (1998); «Криміналістика. Криміналістична тактика і методика розслідування злочинів» (1998); «Экономические преступления: криминалистический анализ» (1999), «Проблеми вдосконалення методик розслідування злочинів, що вчиняються у кредитно-фінансовій сфері», «Боротьба зі злочинністю у сфері підприємницької діяльності (кримінально-правові, кримінологічні, кримінально-процесуальні та криміналістичні проблеми) (2001); «Криміналістика» (2001, 2004); «Питання формування методики розслідування легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом» (2003) та ін.
Праці вченого з фонду наукової бібліотеки
Публікації про життя, наукову та педагогічнудіяльність вченого
