|
|
 |
І. П. Сафронова народилася 28 серпня 1924 року в місті Москва. Вищу освіту Інеса Павлівна здобула у Харківському юридичному інституту (нині – Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого), який закінчила у 1946 році. До 1949 року продовжувала навчатися в аспірантурі. Вчена працювала на посадах асистента, старшого викладача, доцента, професора кафедри історії держави і права України і зарубіжних країн.
У 1952 році І. П. Сафронова під науковим керівництвом професора С. Л. Фукса успішно захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук «Розвиток трудового права УРСР у 1917-1920 рр.». У 1979 році захистила докторську дисертацію «Єдиноначальність і колегіальність в управлінні соціалістичними промисловими підприємствами в Радянській державі (25.10.1917-1929 рр.)». У 1982 році Інесі Павлівні присвоєно вчене звання професора.
Вчена спеціалізувалася на дослідженні проблем історії держави і права СРСР, України, зарубіжних країн. Розробляла питання створення Української національної держави, її суспільно-політичного і державного ладу в різні періоди та ін.
Протягом багатьох років професорка І. П. Сафронова з успіхом здійснювала підготовку науково-педагогічних кадрів. Під її керівництвом підготовлено 3 кандидатів юридичних наук.
Вчена опублікувала понад 130 наукових праць: «Єдиноначальність і колегіальність у соціалістичному промисловому підприємстві» (1979), розділи у підручнику «Історія держави і права України» у 2 т. (2000) та ін.
За досягнення і заслуги Інеса Павлівна отримала почесне звання «Заслужений юрист України» (1999), «Заслужений професор Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого» (2002). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.
Померла І. П. Сафронова 6 травня 2004 року
Публікації про життя, наукову та педагогічну діяльність І. П. Сафронової
