|
02.06.1925 – 13.01.2002 |
 |
Анатолій Феофанович Зелінський народився у селищі Салькове Гайворонського району Кіровоградської області. Після закінчення школи майбутній професор працював робітником на заводі. Упродовж 1943-1957 років він проходив службу у лавах Радянської Армії та одночасно заочно навчався. У 1957 році Анатолій Феофанович закінчив Куйбишевський факультет Всесоюзного юридичного заочного інституту за спеціальністю «Правознавство». Протягом 1957-1959 років А. Ф. Зелінський працював слідчим, старшим слідчим райвідділу і міськвідділу органів внутрішніх справ Кіровоградської області, викладав в Одеській середній спеціальній школі міліції. З 1960 року по 1963 рік науковець працював старшим слідчим УВС Одеського облвиконкому.
З 1963 року Анатолій Феофанович остаточно перейшов на викладацьку роботу і був викладачем, старшим викладачем, доцентом кафедри кримінального права Вищої слідчої школи МВС СРСР.
У 1966 році А. Ф. Зелінський захистив кандидатську дисертацію на тему: «Значення норм кримінального права для попередження злочинів». Після переїзду в місто Харків, у 1975 році, науковець протягом 20 років працював на кафедрі кримінології і кримінально-виконавчого права Харківського юридичного інституту (нині — Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого).
У 1979 році Анатолій Феофанович захистив докторську дисертацію на тему: «Рецидив злочинів: структура, зв’язки, прогнозування», а у 1980 році йому було присвоєно вчене звання професора.
Переїхавши до міста Києва, у 1995 році, вчений працював старшим помічником Генерального прокурора України і викладав кримінологію в різних навчальних закладах.
Наукові інтереси професора А. Ф. Зелінського охоплювали широкий спектр питань із різних галузей знання кримінального права, кримінології, психології, соціології, статистики, зокрема: рецидивні злочини, питання корисливої та агресивної поведінки, кримінальної психології тощо. Анатолієм Феофановичем були розроблені концептуальні засади теорії злочинної діяльності. Багато здобутків вченого і до теперішнього часу не втратили своєї актуальності, а деякі його задуми, які він, на жаль, не встиг реалізувати, і понині потребують свого осмислення.
Протягом багатьох років А. Ф. Зелінський з успіхом здійснював підготовку науково-педагогічних кадрів. Під його керівництвом підготовлено двох кандидатів юридичних наук на кафедрі та п’ятьох за межами кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.
Вчений автор і співавтор понад 150 публікацій, серед них 10 монографій, курси лекцій, навчальні посібники. Найбільш відомими є монографії: «Про деякі закономірності у чергуванні злочинів при рецидиві» (1970); «Співучасть у злочині» (1971); «Взаємозв’язок злочинів у рецидиві» (1974); «Кваліфікація повторних злочинів» (1976); «Рецидив злочинів: структура, зв’язки, прогнозування» (1980); «Структура злочинної поведінки рецидивістів» (1980); «Усвідомлюване і неусвідомлюване у злочинній поведінці» (1986); «Детермінація злочину» (1994), «Вандалізм» (1996); «Кримінальна психологія» (1999). Науковець був одним із перших кримінологів України, хто двічі видав курс лекцій і навчальний посібник з кримінології (1996, 2000).
А. Ф. Зелінський був нагороджений чотирма медалями і нагрудними знаками за бездоганну службу в органах внутрішніх справ.
Світла і добра пам’ять про Вчителя житиме в серцях рідних, учнів та колег.
Публікації про життя, наукову та педагогічну діяльність А. Ф. Зелінського
