На перехресті доленосних дат
В історії нашої держави є дивовижні збіги: один із провідних авторів тексту Конституції України — Віктор Лаврентійович МУСІЯКА — народився саме 28 червня, у майбутній День Конституції. Доленосне ухвалення Основного Закону в парламенті відбулося точно в день його 50-річного ювілею.
Життєвий шлях Віктора Мусіяки — це зразок виняткової працьовитості та вірності мрії. Народившись у селі Безводне на Миколаївщині в багатодітній родині хліборобів, він розпочав трудову діяльність фрезерувальником на суднобудівному заводі. Проте юнацьке захоплення правозахисною діяльністю привело його до Харкова.
Для Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Віктор Лаврентійович — особлива постать. Саме тут, у стінах тодішнього Харківського юридичного інституту, розпочався його великий шлях у правову науку. Закінчивши цей заклад вищої освіти у 1973 році, він пройшов усі щаблі науково-педагогічного становлення: від студента й аспіранта до професора, завідувача кафедри цивільного права та проректора з навчальної роботи.
З 1973 по 1976 рік він навчався в аспірантурі на кафедрі цивільного права, а у 1977 році захистив кандидатську дисертацію «Солідарна відповідальність за спричинення шкоди». Після цього розпочав викладацьку діяльність як асистент та старший викладач, і вже у 1981 році йому було присвоєно вчене звання доцента. Упродовж 1985–1988 років Віктор Лаврентійович очолював кафедру цивільного права. Також у стінах інституту науковець обіймав відповідальні керівні посади: працював заступником декана та деканом заочного факультету, а згодом — проректором із навчальної роботи.
У 1991 році, вчений був призначений завідувачем новоствореної кафедри правових основ підприємництва і фінансового права, яку очолював до 1996 року. Наукову діяльність на цій кафедрі Віктор Лаврентійович присвятив дослідженням у сфері цивільного та підприємницького права, зокрема корпоративного, договірного, а також права інтелектуальної власності. Саме він започаткував підготовку аспірантів на кафедрі у зазначених сферах правової науки, підготувавши близько 10 кандидатів юридичних наук. У 1995 році йому було присвоєно вчене звання професора.
Новий етап у житті В. Л. Мусіяки розпочався з проголошенням незалежності України. У 1994 році став народним депутатом України ІІ скликання. Маючи колосальний досвід науковця-цивіліста, він був в епіцентрі законотворчих процесів країни. Загалом Віктор Лаврентійович обирався народним депутатом України ІІ та IV скликань (у 1994–1998 рр. та 2002–2006 рр.). Упродовж 1995–1996 років він виконував обов’язки Постійного представника Президента України у Верховній Раді, а з жовтня 1996 по квітень 1998 року обіймав посаду заступника Голови Верховної Ради України. Тривалий час вчений працював професором Національного університету «Києво-Могилянська академія», поєднуючи викладання з активною політичною та експертною діяльністю.
Окрім Основного Закону, Віктор Мусіяка є співавтором Цивільного кодексу України, законів «Про акціонерні товариства», «Про міжнародне приватне право», «Про адміністративне судочинство» та багатьох інших знакових законодавчих актів.
Науковий доробок професора Мусіяки налічує понад 200 праць. Його дослідження у сферах цивільного, корпоративного, договірного, конституційного права та права інтелектуальної власності стали фундаментом для поколінь українських правників. Серед них найбільш вагомі: навчальний посібник «Авторські договори» (1988), «Правові основи підприємницької діяльності» (1995), «Науково-практичний коментар до Закону України "Про вибори Президента України"» (у співавт., 1999), «Конституція — керівництво до дії, а не декларація про наміри» (2004) та ін. Однією з найважливіших аналітичних праць останніх років його життя стала фундаментальна «Антологія конституційного процесу в сучасній Україні» (2017).
За видатні заслуги Віктор Лаврентійович був нагороджений: медаллю «За трудову відзнаку» (1986); почесним званням «Заслужений юрист України» (1996); премією імені Ярослава Мудрого за видатні заслуги в законотворчій, судовій і правозастосовчій діяльності (2015). Як визначному державному діячеві, у 1998 році йому було присвоєно найвищий — 1-й ранг державного службовця.
«Причина — не в Конституції, а в людях, які приходять до влади... Нам усім пора перейнятися відповідальністю за власну долю, долю спільного майбутнього», — ці пророчі слова Віктора Мусіяки залишаються актуальним дороговказом для сучасної України.
Університетська спільнота з глибокою шаною вклоняється пам’яті Віктора Лаврентійовича Мусіяки — людини виняткової порядності, мудрості, скромності та високого професіоналізму. Його ім'я назавжди вписане в історію українського державотворення та рідної альма-матер.
Публікації про життя, наукову та педагогічну діяльність В. Л. Мусіяки
