У сучасних умовах ринкової економіки в Україні відбувається поступове формування нової доктрини трудового права. Стало очевидним, що колишні підходи вже не в змозі адекватно реагувати на виклики часу. Однією з проблем, що потребує критичного наукового осмислення, є захист прав працівників у випадку їх звільнення з ініціативи третіх осіб (суди, Міністерство оборони України, призовні комісії, структурні підрозділи місцевої державної адміністрації, на які покладені питання альтернативної служби, органи суддівського врядування, Державна служба України з питань праці, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, профспілкові органи (профспілкові представники), колектив бригади, батьки працюючих неповнолітніх або особи, які їх замінюють, та ін.). Мета наукової роботи – виявлення суб’єктів, яким надано право порушувати питання про розірвання трудових договорів з працівниками або вимагати цього, наведення їх правового статусу, умов реалізації їх повноважень, наслідків розірвання трудових договорів, надання гарантій звільненим особам, а також розроблення пропозицій, спрямованих на вдосконалення чинного законодавства і практики.
Монографія розрахована на науковців, викладачів, студентів юридичних закладів вищої освіти і всіх тих, хто цікавиться проблемами правового регулювання припинення трудових правовідносин.